Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/1163/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано судом: 28.12.2020. Зареєстровано: 29.12.2020. Оприлюднено: 30.12.2020.
Дата набрання законної сили: 05.10.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 грудня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1163/20
		 
		Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження (письмового) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Давидос до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.01.2020 року №00000020511 та №00000010511.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані рішення є неправомірними та на його думку підлягають скасуванню. Зазначав, що договори поставки, сторонами яких є позивач та контрагенти фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , укладені відповідно до статей 626  632, 638  640, 647, 712 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому договір є обов`язковим для виконання сторонами. Позивач наголошує, що придбані у даних контрагентів товари були використані ним в якості сировини та матеріалів, необхідних для виготовлення ліжок та диванів. Крім того, зазначав, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були право- і дієздатними фізичними особами - підприємцями, зареєстрованими як платники єдиного податку, тобто, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, мали право на здійснення господарської діяльності у встановленому порядку, зокрема - здійснювати Товариству поставки товарів, що у подальшому були використані ним в якості сировини та матеріалів для виготовлення продукції за основним профілем своєї діяльності. Вказував, що фактичне здійснення господарських операцій позивача з даними контрагентами підтверджуються документами, які оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. Отже, на переконання позивача, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підтверджені належним чином складеними фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Таким чином, твердження відповідача щодо заниження іншого доходу за рахунок не включення доходу від отримання активів невідомого походження по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування у сумі 672275,00 грн., вважає безпідставними, надуманими та такими, що суперечать умовам діючого законодавства. Крім того, посилався на те, що твердження податкового органу про відсутність у позивача документів, що підтверджують відповідність отриманого товару, встановленим стандартам, є безпідставним з тих підстав, що згідно з Переліком продукції, що піддягає обов`язковій сертифікації в Україні, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28, тканини для оббивки меблів, не підлягають обов`язковій сертифікації. До того ж, зазначав, що відсутність або недоліки в оформленні документів, які підтверджують транспортування, довіреність на отримання товару не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Щодо позиції податкового органу про те, що позивач у 2018 році безпідставно включив до складу транспортно-заготівельних витрат суму 348960,64 грн., пояснював, що така сума є необґрунтованою, оскільки в ході здійснення перевірок податковий орган зобов`язаний здійснювати розрахунок дійсного фінансового результату платника податків, в той час як відповідач замість прийняття до уваги наданого Товариством розрахунку, з урахуванням виявлених помилок, замість встановлення дійсного фінансового результату, повністю виключив усі транспортно-заготівельні витрати із переліку витрат позивача, що на його думку є неприпустимим. При цьому, посилався на те, що після проведення перерозподілу транспортно-заготівельних витрат були завищені лише на 273860,44 грн., замість безпідставно вказаних відповідачем, а відтак вважає, що сума нарахованого ГУ ДПС завищеного від`ємного значення в цій частині підлягала пропорційному зменшенню, що безпідставно не було зроблено відповідачем. Щодо завищення собівартості у звітності за 2016 рік, позивач вказує, що відповідачем безпідставно донараховано занижені податкові зобов`язання, виходячи із усього розміру собівартості продукції  343 тис. грн. При цьому, акцентував увагу на тому, що товариством було виявлено помилку у Звіті про фінансові результати за І півріччя 2016 року, а саме неправильно відображено збиток підприємства (рядок 2355) у сумі 126 тис. грн. згідно даних бухгалтерського обліку, регістрів синтетичного обліку за 1 півріччя 2016 року фінансовий результат підприємства складає збиток 469 тис. грн. Вказана помилка виникла за рахунок неправильного відображення (заниження) у Звіті про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2016 року. До того ж, вважає, що виявлена помилка не впливала на розрахунки з бюджетом, не тягнула за собою донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємства, товариство самостійно виправлено вищевказану помилку у звітній декларації за 9 місяців 2016 року наростаючим підсумком, та помилково у складі звітної декларації з податку на прибуток не надано додаток ВП до декларації.
		Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву(т.2 а.с.97-103), відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, у зв`язку з нереальністю господарських операцій позивача з придбання товарів у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , обґрунтовуючи таким: відсутністю в Інтернет ресурсі відомостей про ФОП ОСОБА_2 як виробника тканин; відсутністю звіту виконавця про пошук альтернативних постачальників тканини для оббивки меблів; відсутністю документа щодо відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорту якості, сертифіката відповідності, тощо), відсутністю у видатковій накладній коду товару згідно з УКТЗЕД; невідповідністю відомостей щодо дати та номеру договору, вказаного у видатковій накладній від 04.07.2016 року СО-070401: зазначено у видатковій накладній - договір №04/12/15-1 від 04.12.2015 року, а до заперечення та до перевірки надано копію договору від 28.04.2016 року №2804/1-16; відсутністю відомостей про вантажно-розвантажувальні операції вантажу в товарно-транспортній накладній; невідповідністю фактичних обставин оформлення видаткової накладної та відомостям в ТТН. Щодо правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 , посилався на: відсутність прайс-листа, який згідно умов Договору повинен бути невід`ємною частиною даного Договору; відсутність в Інтернет ресурсі відомостей про ОСОБА_1 як виробника механізмів ліжкових; відсутність документа щодо відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорта якості, сертифіката відповідності тощо); відсутністю у видаткових накладних місця складання документа, дати та номера довіреності; відсутністю у видаткових накладних, у замовленнях коду товару згідно з УКТЗЕД; встановлення суперечливих даних щодо ваги механізмів ліжкових. Також, вказував на те, що контролюючим органом при здійсненні документальної позапланової виїзної перевірки, яка проводилася на підставі даних головної книги, регістрів синтетичного та аналітичного обліку по рахунках 93 Витрати на збут, 685 Розрахунки з іншими кредиторами, 631 Розрахунки і вітчизняними постачальниками та первинних документів до них було встановлено, що товариством здійснювалось придбання сировини та матеріалів, основних засобів, витрати по транспортуванню яких включено платником до складу витрат на збут в повному обсязі без проведення їх розподілу. Але, обліковою політикою ТОВ Давидос такий розподіл передбачений. Зазначав, що перевірка відображення в податковому обліку транспортно-заготівельних витрат проведена на підставі документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків/, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинних та інших документів, які використовувались ТОВ Давидос в бухгалтерському та податковому обліку за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року. Посилався на те, що розрахунки транспортно-заготівельних витрат та амортизаційних відрахувань, додані до заперечень, зроблені платником після проведення планової перевірки у грудні 2019 року. Вказував, що на дату складання податкової та фінансової звітності за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року вказані розрахунки були відсутні. За період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року платником також не проводилось самостійного виправлення помилок, що містяться у раніше поданій податковій звітності. Посилався на те, що в ході перевірки на підставі поданої звітності встановлено, що в податковому органі відсутня інформація щодо самостійного виправлення помилки ТОВ Давидос за півріччя 2016 року в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2016 року.
		Також, позивачем надано відповідь на відзив, в якій останній повністю не погоджується з доводами відповідача, та зазначає, що фактично відбувся рух матеріальних цінностей, внаслідок якого товариство отримало тканину для оббивки меблів та механізмів, які придбані у контрагентів та які у подальшому використані для виготовлення меблів (т.4 а.с.26-30).
		Ухвалою судді від 17.04.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 14.05.2020 (т.2 а.с.80-81). 
		04.05.2020 судом одержано відзив відповідача, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити (т.2 а.с.97-103).
		Ухвалою суду від 12.05.2020 задоволено клопотання про участь представника позивача  адвоката Панченко Г.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (т.3 а.с.231-232).
		14.05.2020 підготовче засідання відкладено до 04.06.2020 за клопотанням представника позивача та для надання додаткових доказів (т.3 а.с.248).
		01.06.2020 надійшла відповідь на відзив представника позивача та додаткові докази (т.4 а.с.24-30).
		04.06.2020 продовжено підготовче провадження, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18.06.2020 за клопотанням представника позивача для надання додаткових доказів (т.4 а.с.71).
		Ухвалою суду від 18.06.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 20 липня 2020 року (т.4 а.с.75).
		20.07.2020 судове засідання не відбулось в зв`язку з технічними причинами, розгляд справи перенесено на 14.09.2020 (т.4 а.с.76, 77).
		14.09.2020 судове засідання не відбулось в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, розгляд справи перенесено на 12.10.2020 (т.4 а.с.88).
		12.10.2020 судове засідання не відбулось в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, розгляд справи перенесено на 06.11.2020 (т.4 а.с.94).
		06.11.2020 сторони в судове засідання не з`явилися, представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т.4 а.с.97-98).
		З урахуванням приписів ч.9 ст.205 КАС України, суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
		Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, та наказу від 15.10.2019 року №265, наказу №432 від 08.11.2019, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Давидос за період діяльності з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року щодо контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, дотриманням податкового, валютного та іншого законодавства, а також правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.06.2019 року. Результати перевірки було оформлено актом від 26.11.2019 року №10/11-28-05-11/37540692 (т.1 а.с.28, 29, 36-118). За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення вимог податкового законодавства.
		Не погодившись з висновками акту перевірки від 26.11.2019 №10/11-28-05-11/37540692, позивачем до податкового органу у відповідності до п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України подано заперечення від 09 грудня 2019 року за №1209-1 (т.1 а.с.119-131).
		В ході розгляду даних заперечень до акту перевірки, на підставі наказу від 12.12.2019 року №657 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області (т.1 а.с.133) призначена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Давидос з питання відображення в податковому обліку заборгованості по ПП Анлі, відображення в податковому обліку взаємовідносин і придбання товару у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , відображення в податковому обліку транспортно-заготівельних витрат за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року, формування собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за період з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року. 
		За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом було складено відповідний акт від 28.12.2019 року №17/11-28-05-11/37540692 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Давидос (т.1 а.с.134-166).
		У відповідності до висновків акту №17/11-28-05-11/37540692 проведеної документальної позапланової виїзної перевірки від 28.12.2019 податковим органом було встановлено порушення позивачем: п.44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України, п.5, п.6, п.7, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, п.5, п.6, п.10, п.11, п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000р. №92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000за №288/4509, п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 №246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 за №751/4044, в результаті чого встановлено:
		- заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 104567 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 79517 грн., за 2017 рік на суму 25050 грн.;
		- завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1021107 грн., у тому числі за 2018 рік в сумі 930690 грн., за півріччя 2019 року в сумі 90417 грн. 
		За результатами складеного акту перевірки контролюючим органом було винесено податкові повідомлення - рішення від 03 січня 2020 року:
		- №00000010511, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 130709,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 104567,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 26142,00 грн. (т.1 а.с.168);
		- №00000020511, яким позивачу було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1021107,00 грн. (зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік в сумі 930690 грн. та за півріччя 2019 року у сумі 90417,00 грн.) (т.1 а.с.167). 
		16 січня 2020 року ТОВ Давидос, не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 03 січня 2020 року за №00000010511 та №00000020511, оскаржив їх до ДПС України (т.1а.с.171-186).
		19 березня 2020 року ДПС України винесено рішення за №10099/6/99-00-08-05-01-06 про результати розгляду скарг, згідно з яким залишено без змін податкові повідомлення  рішення, винесені ГУ ДПС у Кіровоградській області, а скарги  без задоволення (т.1 а.с.189-191).
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.
		Відповідно до змісту акту перевірки від 28.12.2019 року №17/11-28-05-11/37540692 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Давидос податковим органом встановлено відсутність документального підтвердження фінансово-господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_2 , відсутність реальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання товару/послуг, відповідно підтвердити реальність господарських операцій з придбання та постачання тканини для оббивки меблів не має можливості. На переконання податкового органу, задекларована ТОВ Давидос господарська операція із придбання у ФОП ОСОБА_2 тканини для оббивки меблів не відбулася у дійсності, рух активу від ФОП ОСОБА_2 до ТОВ Давидос в дійсності не відбувся, надані ТОВ Давидос первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між ТОВ Давидос та ФОП ОСОБА_2 .. Так, податковий орган обґрунтовував такі твердження: відсутністю в Інтернет ресурсі відомостей про ФОП ОСОБА_2 як виробника тканин; відсутністю звіту виконавця про пошук альтернативних постачальників тканини для оббивки меблів; відсутністю документа щодо відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорту якості, сертифіката відповідності, тощо), відсутністю у видатковій накладній коду товару згідно з УКТЗЕД; невідповідністю відомостей щодо дати та номеру договору, вказаного в видатковій накладній від 04.07.2016 року СО-070401: зазначено у видатковій накладній - договір №04/12/15-1 від 04.12.2015 року, а до заперечення та до перевірки надано копію договору від 28.04.2016 року № 2804/1-16; відсутністю відомостей про вантажно-розвантажувальні операції вантажу в товарно-транспортній накладній; невідповідністю фактичних обставин оформлення видаткової накладної та відомостям в ТТН. Крім того, зазначав про не підтвердження позивачем якості та походження тканини, яка використовувалась для виробництва меблів.
		Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований суб`єктом господарської діяльності 01.08.2012 року, припинив підприємницьку діяльність 19.02.2020 року. Перебував на обліку у Головному Управлінні ДПС в Дніпропетровській області з 01.09.2012 року по 19.02.2020 року, був зареєстрований платником єдиного податку; здійснював наступні види економічної діяльності, зокрема: код КВЕД 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами (т.2 а.с.61-69, 74-75). 
		28.04.2016 року між ТОВ Давидос (Покупець) та ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) був укладений Договір поставки №2804/1-16, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, а Покупець - прийняти і оплатити товар (тканина для оббивки меблів), асортимент, кількість і ціна якої зазначені у накладній, складеній на підставі замовлення Покупця (т.1 а.с.230-232).
		01.07.2016 між позивачем (Покупець) та ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) була укладена додаткова угода №1, відповідно до якої поставка товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу постачальника (т.1 а.с.233).
		На виконання даного договору ФОП ОСОБА_2 було поставлено на користь покупця товари згідно видаткової накладної №СО-070401 від 04.07.2016 на підставі замовлення №2 від 27.06.2016 на загальну суму 145775 грн. (т.1 а.с.234, 235).
		Матеріалами справи підтверджено, що транспортування вищевказаного товару здійснювалось ТОВ Давидос власним транспортом, що підтверджено товарно-транспортною накладною №СО-070401 від 04.07.2016 (т.1 а.с.236)
		Оплата отриманого товару підтверджується долученими до справи копіями виписки з рахунку позивача (т.1 а.с.240-242).
		Даний товар обліковано на товаристві, про що свідчить прибутковий ордер №1297 від 04.07.2016 (т.1 а.с.237).
		Також, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований суб`єктом господарської діяльності 19.05.1997, з 03.06.2005 включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців; перебуває на обліку у Головному Управлінні ДПС в Одеській області, з 01.01.2016 року зареєстрований платником єдиного податку, здійснює, зокрема наступні види економічної діяльності: код КВЕД 46.47 - Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям, код КВЕД 46.49 - Оптова торгівля іншими товарами господарською призначення, код КВЕД 95.24 - Ремонт меблів і домашнього начиння, код КВЕД 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, код КВЕД-47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (т.2 а.с.64-66, 72-73).
		Взаємовідносини між ТОВ Давидос (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) здійснювались на підставі договору поставки від 03.11.2017 №031117, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити товар, а Покупець - прийняти і оплатити його, асортимент, кількість і ціна якої зазначені у накладній, складеній на підставі замовлення Покупця (т.1 а.с.192-193).
		На виконання даного договору ФОП ОСОБА_1 згідно накладних №177 від 07.11.2017, №54 від 19.04.2018, №66/1 від 22.05.2018, №111 від 20.08.2018 на підставі замовлень №1 від 01.10.2017, №2 від 30.03.2018, №3 від 30.04.2018 та №4 від 03.08.2018, поставлений на адресу ТОВ Давидос товар (механізм ліжковий) на загальну суму 526500 грн. (т.1 а.с.194, 195, 198, 199, 202, 203, 208, 209).
		Доставка товарів на виконання даного договору здійснювалась ФОП ОСОБА_3 автотранспортом, кур`єрськими службами доставки ТОВ Нова пошта та ТОВ Делівері, через експедитора ФОП ОСОБА_4 (т.1 а.с.196, 200, 206, 210,223-225, 227-229, т.2 а.с.89-94, 114-120).
		Оплата отриманого товару підтверджується долученими до справи копією виписки з рахунку позивача (т.1 а.с.213-222).
		Даний товар обліковано на товаристві, про що свідчать прибуткові ордери №1080 від 13.11.2017, №399 від 19.04.2018, №532 від 22.05.2018, 878 від 20.08.2018(т.1 а.с.197, 201, 207, 211).
		Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. 
		Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
		У відповідності до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є
		прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
		Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
		Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
		У відповідності до ч.1 ст.3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
		Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг та отримання доходу. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
		Відповідно до п.3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1"Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від07.02.2013 №73, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
		Пунктом 5Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання" передбачено, що зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
		Згідно п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
		З огляду на п.п.5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 (далі за текстом - П(с)БО 16 Витрати) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.
		Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
		На підставі п.7 П(с)БО 16 Витрати витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
		Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
		Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено наявними в справі матеріалами, господарські відносини між ТОВ Давидос та ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді мали реальний характер, позивачем по бухгалтерському та податковому обліку було відображено придбання у вказаних контрагентів-постачальників товарів, які використано позивачем у власній господарській діяльності.
		Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність в Інтернет ресурсі відомостей про контрагентів позивача як виробників поставлених позивачу товарів; відсутність прайс-листа, який згідно умов Договору повинен бути невід`ємною частиною даного Договору; відсутність звіту виконавця про пошук альтернативних постачальників тканини для оббивки меблів; відсутність документа щодо відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорту якості, сертифіката відповідності, тощо), відсутність у видатковій накладній коду товару згідно з УКТЗЕД; невідповідність відомостей щодо дати та номеру договору, вказаного в видатковій накладній від 04.07.2016 року СО-070401: зазначено у видатковій накладній - договір №04/12/15-1 від 04.12.2015 року, а до заперечення та до перевірки надано копію договору від 28.04.2016 року № 2804/1-16; відсутністю у видаткових накладних місця складання документа, дати та номера довіреності; відсутність відомостей про вантажно-розвантажувальні операції вантажу в товарно-транспортній накладній; невідповідністю фактичних обставин оформлення видаткової накладної та відомостям в ТТН, та вважає їх необґрунтованими, з наступних підстав.
		Так, на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДР та як платники єдиного податку, мали право на здійснення господарської діяльності у встановленому порядку.
		Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
		Згідно з пунктами 11.1, 11.4 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом.
		Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документ обумовлений вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
		Відтак, з наведеного вбачається, що навіть відсутність товарно-транспортних накладних не впливає на формування платником податку витрат, за результатами здійснення господарських операцій, за наявності інших належним чином складених первинних документів.
		Також, суд не бере до уваги посилання контролюючого органу на відсутність документів, які підтверджують якість товару, оскільки сертифікати якості чи інші відповідні документи не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документами, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, а тому відсутність таких документів не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
		Крім того, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
		Суд зазначає, що відсутність у власності постачальника основних засобів, майна також не може спростовувати фактичне виконання спірних операцій з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності і купівля-продаж товару, полягає у тому що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов`язань.
		Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
		Отже, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №П/811/1930/17.
		Крім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем отриманий від ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 товар використано у власній господарській діяльності в якості сировини та матеріалів, необхідних для виготовлення ліжок та диванів, які в подальшому були реалізовані (т.2 а.с.19-60). 
		Також, суд враховує, що ФОП ОСОБА_1 на виконання ухвали суду, надано первинні документи щодо господарських взаємовідносин з позивачем (т.2 а.с.122-173).
		Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними суб`єктами господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди. 
		Таким чином, під час розгляду справи податковим органом не підтверджено факт заниження позивачем фінансового результату до оподаткування всього на суму 672275 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2016 року на 145775 грн.; за 2017 рік  136000 грн.; за півріччя 2018 року  284000 грн.; за три квартали 2018  390500 грн.
		На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено суду фактів безтоварного характеру господарських операцій, а тому податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 №00000020511 в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 390500 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 №00000010511 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 51255,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 41004 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями  10251 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.
		Щодо транспортно-заготівельних витрат.
		Судом встановлено, що податковим органом під час перевірки встановлено, що ТОВ Давидос завищено показник рядку 2150 Витрати на збут на загальну суму 100396 грн., в тому числі: за 2017 рік на суму 3167 грн.; - за 2018 рік на 97229 грн. (в тому числі за півріччя на суму 8 000 грн., за три квартали на 97229 грн.), чим було порушено вимоги п.44.1. п. 44.2 ст.44. п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, внаслідок неправильного відображення в бухгалтерському обліку витрат з транспортування пов`язаних з придбанням основних засобів. 
		А також встановлено, що ТОВ Давидос завищено показник рядку 2150 Витрати на збут (в зв`язку зі зміною форми звіту №2 відображено по рядку 2180 "Інші операційні витрати") на загальну суму 533378 грн., в тому числі:за 2018 рік на суму 442961 грн. (в тому числі за 1 квартал - 56867 грн., півріччя - 127780 грн., три квартали - 167613 грн.); за півріччя 2019 року на 90417 грн. (в тому числі за І квартал 90417 грн.), чим порушено вимоги п.44.1, п.44.2 ст.44,п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246, п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, внаслідок неправильного відображення в бухгалтерському обліку витрат з транспортування пов`язаних з придбанням сировини та матеріалів.
		Представник позивача посилався на те, що ТОВ Давидос помилково в періоді, то перевірявся ГУ ДПС, не проводило перерозподіл транспортно-заготівельних витрат, а в повному обсязі відносило їх на витрати на збут. У зв`язку з чим, позивачем було проведено відповідний розрахунок, після проведення якого товариством було встановлено завищення витрат з транспортування пов`язаних з придбанням сировини та матеріалів лише на суму 273860,94 грн., замість вказаних відповідачем 533378,00 грн.
		Представник відповідача зазначав, що розрахунки транспортно-заготівельних витрат та амортизаційних відрахувань, додані до заперечень, зроблені платником після проведення планової перевірки у грудні 2019 року. При цьому, на дату складання податкової та фінансової звітності за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року вказані розрахунки були відсутні, за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року платником також не проводилось самостійного виправлення помилок, що містяться у раніше поданій податковій звітності.
		Доказів, які б спростовували посилання податкового органу в цій частині позивачем суду не надано.
		Згідно п.п.7, 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.
		Первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").
		Первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов`язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об`єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).
		Відповідно до п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг. 
		Згідно п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць; інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів. У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.
		Так, позивачем у відповідності до п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" обрано метод обліку транспортно-заготівельних витрат на окремому субрахунку обліку запасів (другий метод), що не заперечується сторонами. Проте, в бухгалтерському обліку товариства відсутні окремі субрахунки рахунків транспортно-заготівельних витрат та розподіл вказаних витрат не здійснювався, а в повному обсязі відносилися на витрати на збут.
		Суд погоджується з доводами відповідача, що у відповідності до п.50.2 ст.50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.
		Водночас, відповідно до п.86.10 ст.86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.
		Позивачем було проведено відповідний розрахунок, після проведення якого товариством було встановлено, що всього підлягали включенню до складу витрат транспортно-заготівельні витрати, пов`язані з придбанням сировини та матеріалів у сумі 384960,64 грн. (т.1 а.с.243-244), а також транспортно-заготівельні витрати, пов`язані з придбанням основних засобів у сумі 10953,86 грн. (т.1 а.с.245).
		При цьому, відповідачем не враховано вказані розрахунки позивача, не здійснено перерозподіл транспортно-заготівельних витрат у відповідності до вимог Правил бухгалтерського обліку для встановлення дійсного фінансового результату, а зменшено витрати позивача на всю суму транспортно-заготівельних витрат.
		Таким чином, суд вважає обґрунтованими посилання позивача на відсутність в його діях порушення щодо завищення показника рядка 2150 Витрати на збут на загальну суму 384960,64 грн., а також завищення показника рядка 2150 Витрати на збут (в зв`язку зі зміною форми звіту № 2 відображено по рядку 2180 "Інші операційні витрати") на загальну суму 10953,86 грн.
		На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 №00000020511 в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 359914,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 №00000010511 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 712,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 570 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями  142,50 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.
		Щодо формування собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).
		Судом встановлено, що перевіркою правильності формування собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за період з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року встановлено, що в бухгалтерському обліку товариства, відповідно до даних головної книги, даних аналітичного обліку бухгалтерських рахунків 26 Готова продукція, 281 Товари, 23 Виробництво, 901 Собівартість реалізованої готової продукції, 902 Собівартість реалізованих товарів, 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг, за період з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року, відображено загальну собівартість реалізації у сумі 15879479 грн. Але, по рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2) відображено собівартість у сумі 16230000 грн. (27288000грн.  11058000грн.) (самостійно задекларовано узгоджені показники платником за 2016 рік-27288000 грн., за півріччя 2016 року-11058000 грн.), чим завищено показник собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на 350521 грн.
		При цьому, податковий орган посилався на те, що ґрунтуючись на даних бухгалтерського обліку по рахунку 90 Собівартість у розрізі субрахунків, ТОВ Давидос повинно було задекларувати по рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2) за три квартали 2016 року собівартість у сумі 18175424 грн., за 2016 рік 26937479 грн.
		Отже, податковий орган дійшов висновку, що платником завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за три квартали 2016 року на 342356 грн., за 2016 рік на 348761 грн. (IV квартал  на 6405 грн.).
		Судом встановлено, що ТОВ Давидос в ході проведення перевірки та до заперечень надано бухгалтерську довідку, в якій зазначено, що у зв`язку з передачею справ при звільненні головного бухгалтера ОСОБА_5 виявлено помилку в Звіті про фінансовий результат (Звіт про сукупний дохід) за півріччя 2016 року невірно відображено (занижено) собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) рядок 2050 розділу І Звіту про фінансовий результат (Звіт про сукупний дохід) за півріччя 2016 року на суму 343000 грн., занижено матеріальні витрати на суму 350000 грн. Враховуючи, що виявлена помилка не впливає на розрахунки з бюджетом, не тягне за собою донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємства, виправили помилку в звітній декларації за 9 місяців 2016 року наростаючим підсумком.
		При цьому, представник відповідача посилався на те, що в ході перевірки на підставі поданої звітності встановлено, що в податковому органі відсутня інформація щодо самостійного виправлення помилки ТОВ Давидос за півріччя 2016 року в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2016 року. Так, проведеним аналізом поданої звітності встановлено, що ТОВ Давидос не надавався додаток ВП Розрахунок податкових зобов`язань за період, у якому виявлено помилку до поточної декларації до податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2016 року та за 2016 рік. Також в звітній декларації за три квартали 2016 року та за 2016 рік не вказано, що проводиться уточнення показників за півріччя 2016 року. 
		Відповідно до ст.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. 
		Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
		Доказів, які б свідчили про самостійне виправлення помилки ТОВ Давидос за півріччя 2016 року в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2016 року, шляхом подання позивачем до податкового органу зазначеного додатку ВП Розрахунок податкових зобов`язань за період, у якому виявлено помилку до поточної декларації до податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2016 року та за 2016 рік, суду не надано.
		При цьому, суд не вбачає наявності правових підстав для врахування податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2016 року, як такої, що виправляє помилки допущені позивачем при складанні податкової звітності за І півріччя 2016 року, оскільки не відповідає положенням ст.50 ПК України.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача в зазначеній частині є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. 
		Отже податкове повідомлення-рішення від 03.01.2020 №00000010511 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 78471,25 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 62777 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями  15694,25 грн., є правомірним та не підлягає скасуванню.
		Щодо донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 216 грн. та штрафних фінансових санкцій  54 грн. у податковому повідомленні-рішенні від 03.01.2020 №00000010511, суд зазначає, що згідно акту планової перевірки від 26.11.2019 року №10/11-28-05-11/37540692 (а.с.34), податковим органом встановлено: перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки показників рядка 03 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» встановлено заниження всього у сумі 1202 грн. за 2016 рік (т.1 а.с.52зв.).
		Доказів щодо відсутності вказаного порушення або обґрунтувань відсутності такого у письмових заявах по суті справи, позивачем не надано.
		Отже враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а податкові повідомлення-рішення скасуванню частково.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору у сумі 2928,60 грн. (т.1 а.с.25, 26) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. 
		Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд,-
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Давидос (28008, Кіровоградська область, м.Олександрія, просп. Соборний, 126-Б, ЄДРПОУ 37540692) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 43142606) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень  задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 03.01.2020 №00000020511, в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Давидос суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 750414,50 грн.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 03.01.2020 №00000010511, в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю Давидос суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 51967,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 41574,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10393,50 грн.
		В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Давидос (ЄДРПОУ 37540692) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 2928,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43142606).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
		 
		Суддя Кіровоградського 
		окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...