Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 343/1148/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2020. Зареєстровано: 29.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2021.
Дата набрання законної сили: 21.04.2021
Результат оскарження 21.04.2021 Івано-Франківський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/0343/8/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42013090000000133

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №: 343/1148/14-к 
		Провадження №: 1-кп/0343/8/20 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		28 грудня 2020 року м. Долина
		 
		Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі
		 
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		секретарів судових засідань  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду в м.Долина ІваноФранківської області матеріали кримінального провадження №1-кп/0343/8/20, внесеного до ЄРДР за № 42013090000000133 від 21.10.2013 року про обвинувачення:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Голинь Калуського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, який має вищу освіту, працюючого заступником начальника ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше несудимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбачененого ч.2 ст.368 КК України,
		з участю: прокурорів  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
		захисників  ОСОБА_14 , ОСОБА_15 
		обвинуваченого  ОСОБА_7 , - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно обвинувального акту органом досудового розслідування ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення в одержанні хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, за виконання в інтересах того, хто дає хабар, дій з використанням наданої йому влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбаченого ч.2 ст. 368 КК України ( в редакції Закону про кримінальну відповідальність 2001 року), за наступних обставин:
		Наказом голови ДПА України № 708-о від 21.05.2010 року ОСОБА_7 було призначено на посаду начальника відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області Управління внутрішньої безпеки ДПА України. 
		Відповідно до затвердженого положення про ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області, начальник відділу несе персональну відповідальність, передбачену чинним законодавством, за організацію якісного та ефективного виконання завдань і функцій, передбачених цим положенням, в тому числі ініціювання перевірок з питань дотримання податкового законодавства суб`єктами господарювання щодо яких є відомості про сприяння їхній діяльності працівниками податкової служби та здійснення контролю за їх проведенням. 
		Таким чином, ОСОБА_7 постійно здійснював функції представника влади, та згідно з положеннями Примітки 1 до ст. 364 Кримінального кодексу України був службовою особою. 
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_7 був працівником правоохоронного органу. 
		Свої службові повноваження ОСОБА_7 використовував у злочинних цілях за наступних обставин:
		Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства. У зв`язку з цим, в період з 04.08.2010 року по 31.08.2010 року Долинською оДПІ проводилась виїздна позапланова перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. 
		Приблизно в цей же час старший оперуповноважений ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області УВБ ДПА України ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_7 про наявність у нього оперативної інформації про умисне доведення керівництвом Долинського ВУВКГ підприємства до банкрутства та особисте сприяння в цьому окремих працівників Долинської оДПІ. 
		ОСОБА_7 , переслідуючи корисливі мотиви, діючи умисно та всупереч інтересів служби, з метою отримання незаконної наживи й створення умов, за яких можливе ініціювання проведення додаткових перевірок податкового законодавства, володіючи достовірною інформацією про родинні стосунки директора Долинського ВУВКГ ОСОБА_17 та заступника начальника Долинської оДПІ ОСОБА_18 , 11.08.2010 року дав вказівку своєму підлеглому працівнику - старшому оперуповноваженому ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_16 взяти участь в проведенні вказаної перевірки, контролювати хід її проведення, виявляти порушення фінансово-господарської діяльності підприємства та фіксувати можливі порушення працівників Долинської оДПІ під час перевірки. 
		Виконуючи вказівку свого керівника, ОСОБА_16 , не перебуваючи в злочинній змові з ОСОБА_7 , протягом 11-13 серпня 2010 року був присутній при проведенні позапланової перевірки фінансово-господарської дільності Долинського ВУВКГ, знайомився з бухгалтерськими документами, про що особисто доповідав ОСОБА_7 . 
		20 серпня 2010 року ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на отримання хабара, з метою створення тиску на керівництво Долинського ВУВКГ та схиляння їх до дачі йому хабара, дав вказівку ОСОБА_16 підготувати листа голові ДПА в Івано-Франківській області про ніби-то виявлені сумнівні операції з суб`єктами господарювання та доведення до банкрутства Долинського ВУВКГ. 
		Того ж дня, на виконання вказівки ОСОБА_7 , ОСОБА_16 підготував лист № 1053/27-007, який, у зв`язку з відсутністю на робочому місці ОСОБА_7 , підписав його заступник - ОСОБА_19 
		30 серпня 2010 року вказаний лист згідно резолюцій керівництва Управління податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області було передано для виконання старшому оперуповноваженому Долинського відділення податкової міліції Калуської ДПІ ОСОБА_20 . 
		08 вересня 2010 року директор Долинського ВУВКГ ОСОБА_17 з метою вияснення обставин можливих наслідків проведення перевірки фінансово-господарської діяльності очолюваного ним підприємства та здійснення тиску на нього та підлеглих працівників зі сторони працівників ВВБ при ДІІА в Івано-Франківській області в м.Долина зустрівся з ОСОБА_7 , з яким перебував у дружніх стосунках протягом останніх 5 років, та спитав останнього про причини перебування ОСОБА_16 при проведенні перевірки на Долинському ВУВКГ. 
		ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_17 , що він особисто, як начальник відділу ВБ при ДПА в Івано-Франківській області, контролює хід проведення працівниками Долинської оДПІ перевірки фінансово-господарської діяльності Долинського ВУВКГ, що йому відомо про порушення податкового законодавства на підприємстві, однак він може не ініціювати проведення додаткової перевірки і погодитись за грошову вигоду з актом, що буде складений працівниками Долинської оДПІ. 
		14 вересня 2010 року ОСОБА_17 зустрівся з ОСОБА_7 у його службовому кабінеті, де ОСОБА_7 запевнив ОСОБА_17 , що за передачу йому 1000 доларів США не буде ініціювати проведення додаткових перевірок фінансово-господарської діяльності Долинського ВУВКГ і погодиться зі складеним працівниками Долинської оДПІ актом, не дивлячись на нібито відомі йому порушення податкового законодавства, при цьому ОСОБА_7 сказав, що гроші в сумі 1000 доларів США необхідно передати через його сестру ОСОБА_21 , яка працювала бухгалтером на Долинському ВУВКГ. 
		ОСОБА_17 , не бажаючи настання негативних наслідків для себе особисто та очолюваного ним підприємства, погодився дати хабар ОСОБА_7 через його сестру ОСОБА_21 одним із заступників начальника Долинського ВУВКГ. 
		В свою чергу ОСОБА_7 , повідомив ОСОБА_17 , що вже дав вказівку виконуючому обов`язки начальника Управління податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_22 не проводити додаткових перевірок Долинського ВУВКГ. 
		Про необхідність передачі хабара ОСОБА_7 та у який спосіб, ОСОБА_17 повідомив головного бухгалтера підприємства ОСОБА_23 та начальника виробничо-технічного відділу ОСОБА_24 , які погодились спільно зібрати гроші в сумі 8000 гривень та прийняли рішення звернутись в УСБУ в Івано-Франківській області з метою викрити хабарника. 
		20.09.2010 року близько 13:30 год. ОСОБА_24 біля приміщення Долинського ВУВКГ, що по вул. Б.Хмельницького, 57 в м. Долина Івано-Франківської області, зустрівся з рідною сестрою ОСОБА_7 - ОСОБА_21 , яка сіла до нього в автомобіль марки «Пежо Експерт». У салоні автомобіля ОСОБА_24 сказав, що приніс гроші для ОСОБА_7 в сумі 8000 грн. Одразу ж після цього, ОСОБА_21 , не перебуваючи в злочинній змові з ОСОБА_7 , та не будучи обізнаною про призначення вказаних грошових коштів, зателефонувала до свого брата ОСОБА_7 , якому сказала, що гроші їй принесли в національній валюті. Отримавши згоду ОСОБА_7 на отримання хабара, ОСОБА_21 сказала, щоб ОСОБА_24 перерахував їх і переконавшись, що сума хабара складала 8000 грн., наказала загорнути їх в аркуш паперу, після чого взяла гроші та вийшла з автомобіля. Одразу після цього дії ОСОБА_21 були припинені співробітниками УСБУ в Івано-Франківській області та вилучено предмет хабара. 
		Таким чином, згідно обвинувального акту, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_7 з мотивів користі, діючи всупереч інтересам служби, з метою незаконної наживи, одержав та прийняв від ОСОБА_17 , ОСОБА_24 та ОСОБА_23 хабар в розмірі 8000 грн. за виконання дій в інтересах потерпілих з використанням наданої йому влади та службового становища, тобто вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст. 368 КК України (в редакції закону про кримінальну відповідальність 2001 року).
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, та суду дав показання, що справа про його обвинувачення триває уже 11 років. За цей час було уже два виправдувальних вироки, які через тиск прокурорських працівників, були скасовані апеляційним судом. Будь-якого відношення до Долинського ВУВКГ, до проведення перевірок на даному підприємстві, він не мав та немає.Під час подій, які мали місце 20.09.2010 року біля приміщення Долинського ВУВКГ, він був за 60 км. від м.Долина. Вважає, що в даному випадку має місце провокація зі сторони потерпілого ОСОБА_17 . Від дачі інших показань та дачі відповідей на запитання учасників процесу, відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. Оскільки він ніяких злочинів не вчиняв, просив його виправдати. 
		В судовому засіданні досліджені всі докази , наданими стороною обвинувачення, якими вона обґрунтовує винність ОСОБА_25 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме:
		Допитаний в судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_24 дав суду наступні показання: він працював та працює начальником виробничо-технічної служби Долинського ВУВКГ. В 2010 році на їх підприємстві працівниками Долинської оДПІ проводилась перевірка. Зі слів ОСОБА_17 , на той час начальника Долинського ВУВКГ, йому стало відомо, що ОСОБА_7 вимагає хабар в розмірі 1000 доларів США, за те щоб не було додаткових перевірок на їх підприємстві. Особисто гром. ОСОБА_7 , він не знав. Вони: він, ОСОБА_24 , начальник ОСОБА_17 та головний бухгалтер ОСОБА_23 домовились про те, що 4000,00 грн. дає ОСОБА_17 , а він та ОСОБА_23 по 2000,00 грн. Особисто відносно нього, як начальника виробничо-технічної служби, перевірка не стосувалась, він просто хвилювався за підприємство. ОСОБА_17 сказав, що гроші має передати він працівниці їх підприємства ОСОБА_21 , сестрі ОСОБА_7 20 вересня 2010 року його в кабінет покликав ОСОБА_17 . Там був чоловік, який назвався працівником СБУ та запитав, чи погоджується він на передачу хабара, на що він відповів ствердно. У себе в кабінеті він написав заяву, а також було складено протокол в присутності понятих, який він підписав. В заяві він вказав, що ОСОБА_7 "вимагає" гроші, однак це він написав зі слів ОСОБА_17 . Протокол йому прочитали і він його підписав. Точний зміст написаної ним тоді заяви на даний час відтворити не може. Технічні засоби йому не вручали. Передали гроші в сумі 8000,00 грн. купюрами по 500 грн. Разом з працівниками СБУ вони 
		 
		поїхали на АЗС "WOG", де був "бус", білого кольору. В даному "бусі" працівник СБУ оглянув грошові кошти, обробив їх якоюсь рідиною, переписав номери купюр та віддав йому. Також у вказаному "бусі" складався якийсь протокол, але чи підписував він його не пам`ятає. В "бусі" крім працівника СБУ, було ще три невідомі жінки і якись мужчина. Після цього він повернувся до приміщення Долинського ВУВКГ, де в коридорі зустрів ОСОБА_21 , яку попросив вийти на вулицю на сісти в його автомобіль марки «Пежо Експерт», на що остання погодилась. В автомобіля він перерахував гроші та повідомив, що це гроші, які вони зібрали для ОСОБА_26 . Також він сказав ОСОБА_21 зателефонувати до брата, та повідомити що гроші вже є, але не в доларах, а в гривнях. ОСОБА_21 до когось зателефонувала і сказала, що все нормально і є гроші по курсу та отримала ствердну відповідь. ОСОБА_21 не хотіла брати гроші, а сказала дати їх в конверті. Він завернув вказані грошові кошти в буклет та віддав їх ОСОБА_21 , після чого вони вийшла з автомобіля та була затримана працівниками СБУ. Він поїхав по своїх потребах і більше в той день на роботу не повертався. В СБУ ні в той день, ні в наступні дні він бульше не був. Через певний проміжлок часу ОСОБА_17 повернув йому 2000,00 грн. Особисто в СБУ він не звертався. В останні судові засідання потерпілий ОСОБА_24 не з`явився, хоч про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому Законом порядку, причини своєї неявки не повідомив.
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_27 суду пояснила, що в 2010 році вона займала посаду головного державного ревізора-інспектора Болехівського відділення Долинської оДПІ. У зв`язку з банкрутством Долинського ВУВКГ, вона була залучена начальником Долинської оДПІ до проведення позапланової перевірки вказаного підприєства. Керівником даної перевірки був ОСОБА_28 . Вона особисто перевіряла правильність нарахування податку на доходи фізичних осіб та правильність нарахування податку з власників транспортних засобі. Після виявлення незначних порушень, нею було складено відповідний акт. Під час перевірки з ОСОБА_7 , вона не зустрічалась. Будь-якого тиску на неї під час проведення перевірки Долинського ВУВКГ - не було.
		Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що в 2010 році вона обіймала посаду заступника начальника Долинської оДПІ- начальник структурного підрозділу відділу документальних перевірок. Потерпілий по даній справі ОСОБА_17 є її батьком. В 2010 році у зв`язку з проведенням процедури банкрутства Долинського ВУВКГ , на даному підприємстві проводилась позапланова комплексна перевірка. План перевірки (готування наказів, направлень) , який складала ОСОБА_29 , вона затвердила. На вказане підприєство була направлена група працівників Долинської оДПІ, керівництво якими здійснював ОСОБА_28 . Особисто вона участі в перевірці не приймала і будь-яких вказівок щодо її проведення не давала. Про участь працівників Відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області при проведенні перевірки Долинського ВУВКГ, їй нічого не відомо. Самого результату перевірки, про який її повідомили, вона на даний час пригадати не може, однак пам`ятає що були виявлені певні порушення податкового законодавства. Інспектори, які проводили перевірку, на тиск не скаржилися. 
		Допитана в якості свідка ОСОБА_30 суду пояснила, що вона в 2010 році на час проведення перевірки працювала головним державним податковим ревізором-інспектором відділу управління податкового контролю юридичних осіб Долинської оДПІ, та приймала участь в проведенні документальної перевірки в Долинському ВУВКГ у зв`язку з порушенням процедури банкрутства цього підприємства. На перевірці їх було 4 чоловік: вона, ОСОБА_28 , керівник даної перевірки, ОСОБА_27 та ОСОБА_31 . Вона особисто перевіряла рух готівкових коштів. Одного разу на перевірку з`явився чоловік , якого привіз ОСОБА_20 . Невідомий чоловік спілкувався з керівництвом водоканалу та ОСОБА_28 . Зі слів ОСОБА_28 їі стало відомо, що це чоловік з ВВБ обласного апарату і прізвище його ОСОБА_16 . Особисто їй ОСОБА_16 ніяких вказівок не давав. На перевірці вона була 2-3 дні та виявила незначні порушення. З ВВБ та від свого безпосереднього керівництва вона ніяких вказівок щодо проведення перевірки не отримувала та тиску на неї щодо проведення самої перевірнки не було.
		Свідок ОСОБА_32 суду пояснила, що в 2010 році вона працювала начальником відділу відшкодування податків в Долинській оДПІ. Нею було підписала план позапланової перевірки (програму) в Долинському ВУВКГ. Про хід, результати перевірки їй нічого не відомо, оскільки участі у ній вона не приймала. Програму перевірки, яка є типовою, вона віддала ОСОБА_28 , 
		 
		який відніс її на підпис до керівництва оДПІ. ОСОБА_7 вона в 2010 році не знала. Наскільки їй відомо, ОСОБА_18 , не проведення перевірки не впливала.
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_33 суду пояснив, що в 2010 році він працював старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах управління СБУ в Івано-Франківській області в підрозділі по боротьбі з корупцією в правоохоронних органах. На той час він уже мав 15 років стажу роботи в органах, а на вказаній посаді , він уже працював 3 роки. Літом 2010 року отримавши відповідні вказівки від керівництва, він поїхав в м.Долина, де в приміщенні Долинського ВУВКГ відібрав заяви у ОСОБА_17 і ОСОБА_24 , в яких останні повідомили про вимагання у них хабаря ОСОБА_7 за непроведення додаткової перевірки Долинського ВУВКГ . Чи опитував він вказаних громадян, пригадати не може. Після відібрання заяв, він поїхав в м.Івано-Франківськ, в Управління СБУ, де зареєстрував їх в журналі реєстрації. Талончики він заявникам не давав. Вказаний журнал реєстрації зберігається тільки в приміщенні Управління СБУ в Івано-Франківській області .Після реєстрації заяв він знову повернувся в м.Долину для огляду місця події. Огляд місця події, в присутності понятих, яким було роз`яснено їх права, проводив працівник СБУ оперуповноважений ОСОБА_34 . Огляд місця події також фіксувався на відео. Сестра ОСОБА_7 - ОСОБА_21 викинула гроші, що їй дали перед цим. Грошові кошти вилучили, але він не пригадує, яка саме була сума. ОСОБА_21 поводила себе агресивно, кидалася на ОСОБА_35 , вкусила останнього за руку.Що саме пояснювала ОСОБА_21 - не пригадує. За результатом огляду місця події було складено протокол, однак хто його складав , пригадати не може, як і не може пригадати, чи підписував він даний протокол. В протоколі все відображено правильно. Чи був він до закінчення даної слідчої дії - пригадати не може. Він мав право виїжджати за межі приміщення Управління СБУ для відібрання заяв. За межі наданих йому повноважень, він при відібранні заяв не виходив. В подальшому в даній справі він виконував всі законні вимоги керівництв, а також брав участь при затриманні ОСОБА_7 , яке проводив ОСОБА_36 . 
		Свідок ОСОБА_37 , в судовому засіданні пояснив, що у 2010 році він працював на посаді старшого оперуповноваженого спецпідрозділу по БКОЗ УСБУ. В 20-х числах вересня 2010 року була заява від працівників Долинського ВУВКГ про вимагання ОСОБА_7 хабара. Вказаними заявами займався спеціальний підрозділ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Було проведено оперативні та слідчі дії, якими керував ОСОБА_38 . Участі у фіксації отримання хабара він не приймав, а лише за вказівкою керівництва, а саме ОСОБА_39 , зустрів ОСОБА_7 з невідомим мужчиною - водієм службової машини марки "Фольксваген-Джетта", при виході з автосалону, який знаходиться біля автодороги Івано-Франківськ-Калуш. Показавши службове посвідчення, він запросив ОСОБА_7 проїхали в Управління СБУ в Івано-Франківській області для зустрічі з керівництвом, на що той погодився. На службовому автомобілі , він, водій та ОСОБА_7 приїхали в приміщення Управління. Будь-якого обмеження у вільному пересуванні ОСОБА_7 - не було, спецзасобів до нього не застосовувалось. З ОСОБА_7 , він познайовився літом 2010 року, після призначення його на посаду начальника ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області. Чи приймав він участь в доправленні ОСОБА_7 в приміщення прокуратури, та чи складав якість процесуальні документи - пригадати не може, однак вважає, що по вказівці слідчого міг це робити. Ні ключів, ні службового посвідчення, ні телефонів у ОСОБА_7 він особисто не забирав. Протокол про розшифровку розмов, він міг виготовляти, але чи робив він це пригадати не може.
		Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що в 2010 році на час проведення перевірки в Долинському ВУВКГ він працював оперативним працівником відділення податкової поліцї Долинської оДПІ Івано-Франківської області. Коли проводилась перевірка Долинського ВУВКГ, він за дорученням свого керівника ОСОБА_40 підвозив на дане підприємство ОСОБА_16 , якого раніше не знав, та якого йому представив начальник Долинської оДПІ ОСОБА_41 . По приїзді в Долинський ВУВКГ, ОСОБА_16 спілкувався з працівниками водоканалу і був на даному підприємстві біля 2-х годин. ОСОБА_7 він особисто не знав, однак йому було відомо що особа з таким прізвищем очолює відділ ВБ при ДПА в Івано-Франківській області.
		Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Господарським судом Київської області свідок ОСОБА_42 суду пояснив, що з листопада 2005 по квітень в 2011 рік він займав посаду начальника ОСОБА_43 2010 році Долинською оДПІ проводилась 
		 
		позапланова перевірка Долинського ВУВКГ, в якому почався в процес банкрутства. Ні податкова міліція, ні внутрішня безпека до проведення перевірки не залучалися. ОСОБА_7 він знав. Обвинувачений спілкувався з ним і хотів, щоб працівники Відділу ВБ приймали участь у проведенні перевірки. З ВБ до нього приїхав оперативний працівник ОСОБА_16 , який хотів, або по власній ініціативі , або за вказівкою ОСОБА_7 ( це йому не відомо) брати участь у перевірці Долинського ВУВКГ. ОСОБА_16 повідомили, що підстав для його участі немає, однак він може написати записку до обласної податкової. ОСОБА_16 просив показати йому, де знаходиться водоканал, тому він доручив начальнику податкової міліції ОСОБА_44 відвезти ОСОБА_16 . Більше він до нього не звертався. Будь-яких офіційних заяв з боку працівників Долинської оДПІ, які проводили перевірку на підприємстві, про вчинення на них тиску з боку працівників ВБ - не поступало. ОСОБА_18 , яка являється дочкою колишнього керівника Долинського ВУВКГ ОСОБА_17 , в 2010 році займала посаду заступника начальника Долинської оДПІ.
		Свідок ОСОБА_16 , допитаний в режимі відеоконференції з Господарським судом Київської області, суду пояснив, що в середині липня 2010 року він приїхав в м.Івано-Франківськ та приступив до виконання обов`язків старшого оперуповноваженого ВВБ ДПІ в Івано-Франківській області. Керівником відділу ВБ був на той час ОСОБА_7 . До 06.09.2010 року він не мав службового посвідчення, тому фактично виконував обов`язки водія. В його обов`язки, як оперуповноваженого, входило виявлення правопорушень у сфері оподаткування в Долинському та Калуському районі, за якими він був закріплений. В ході проведених оперативних заходів він виявив порушення на Долинському ВУВКГ, зокрема щодо заборгованості по сплаті ПДВ, яка становила біля 2 000 000 гривень. Про виявлене порушення він доповів керівництву, подавши відповідний рапорт. Також він підготував лист, щоб направити людину на перевірку. Даний лист він підготував за власною ініціативою, а підписав його заступник начальника відділу ОСОБА_19 , а можливо і ОСОБА_7 . Ситуація, яка склалась в Долинському ВУВКГ обговорювалась у їх відділі. Чи мали відношення працівники Долинської оДПІ до ситуації, яка склалась в Долинському ВУВКГ - сказати не може. Мета листа  реалізувати оперативні заходи, що проводилися, перевірити отриману інформацію. З цією метою він приїхав в м.Долина, Івано-Франківської області, познайомився з інспектором, який проводив перевірку та разом з ним поїхав в Долинський ВУВКГ. По чиїй вказівці він поїхав в м.Долина, на даний час не пам`ятає, як і не пам`ятає, чи давав йому начальник відділу ВБ ОСОБА_7 якісь вказівки щодо проведення перевірки . В приміщенні Долинського ВУВКГ він познайомився з головним бухгалтером даного підприємства ОСОБА_23 , який не допустив його до проведення перевірки. Начальника Долинського ВУВКГ ОСОБА_17 , він в той день не бачив та з ним не знайомий. В Долинському ВУВКГ він був лише один раз і в діяльність працівників Долинської оДПІ, які проводили позапланову перевірку - не втручався. Акту по результатах проведеної перевірки, він також не бачив . Сестру ОСОБА_7 - ОСОБА_21 , яка працювала в Долинському ВУВКГ в день, коли він приїжджав на підприємство - не бачив.
		Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Чорноморським міським судом Одеської області свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що в 2010 році він займав посаду заступника начальника відділу ВБ Івано-Франківської ДПІ, керівником якого був ОСОБА_7 . У вересні 2010 року, коли ОСОБА_7 був відсутнім на робочому місця , до нього в кабінет зайшов ОСОБА_16 із письмовим запитом. ОСОБА_16 пояснив, що займається перевіркою Долинського водоканалу і в нього є інформаціє , якої однак не достатньо, про порушення податкового законодавства на даному підприємстві. Також ОСОБА_16 повідомив, що начальнику ОСОБА_7 відомо про підготовлений запит. Він сказав ОСОБА_16 даний запит переробити, так як був некоректно сформульований. ОСОБА_16 до нього приходив кілька разів, він говорив останньому, що питання, які він піднімає, не належать до їх компетенції. ОСОБА_16 його переконав, що незаконним діями керівництву водоканалу допомагають займатися працівники Долинської оДПІ, тому він вказаний запит підписав. Запит, який був підготовлений ОСОБА_16 , та ним підписаний, ні до чого не зобов`язував, а лише витребовував певні документи. Такий запит до начальника ДПА в Івано-Франківській області для візування, не направляється, однак він має бути зареєстрований в журналі вихідної кореспонденції. Скарг на дії працівників їх відділу щодо тиску - не поступало. Від ОСОБА_16 , йому стало відомо про затримання ОСОБА_7 працівниками правоохоронних органів на виїзді з м.Івано-Франківська в сторону м.Калуш.
		 
		Свідок ОСОБА_28 суду пояснив, що в 2010 році він займав посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового аудиту Долинської оДПІ. В 2010 року він був керівником перевірки, що проводилася працівниками Долинської оДПІ в Долинському ВУВКГ, у зв`язку з процедурою банкрутства вказаного підприємства. Перевірка діяльності підприємства проводилась за досить великий період, більш ніж за три роки . За час проведення перевірки в діяльності Долинського ВУВКГ були виявлені незначні порушення, які визнали керівництво Долинського ВУВКГ та усунули їх. Під час перевірки, наскільки він пригадує, один раз був ОСОБА_16 , який відрекомендувався як працівник Відділу ВБ, хоч його посвідчення він не бачив. ОСОБА_16 він до того часу не знав. ОСОБА_16 на перевірці був з ним в одному кабінеті, вказував йому на що потрібно звернути увагу, втручався в перевірку. ОСОБА_16 вимагав від головного бухгалтера Долинського ВУВКГ, якісь документи, але той їх не надав. Перевірка проводилась на протязі 10-ти днів, а потім була ще продовжена на 5-ть днів. Результати перевірки Долинського ВУВКГ викладені в акті, який відповідає дійсності. Будь-якого тиску на нього, як керівника перевірки - не було.
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_45 суду пояснив, що в 2010 році він займав посаду старшого о/у спецпідрозділу по боротьбі з корупцією в правоохоронних органах Управління СБУ в Івано-Франківській області. По вказівці свого керівництва він оглядав грошові кошти та вручив їх заявнику ОСОБА_24 . Про такі дії, ним було складено в присутності понятих, відповідний протокол. Даний протокол складався в м.Долина, Івано-Франківської області в службовому автомобілі, хоча на даний час він добре не пригадує ці події. Грошові кошти також були оброблені спеціальною речовиною "Промінь". Чиї були кошти, які оглядались та вручались заявнику, який саме був службовий автомобіль, та чи був у ньому копіювальний апарат, пригадати не може. Протокол-заяви від потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , він не приймав. Він проводив огляд місця події та склав протокол такого огляду . Всі учасники огляду місця події виконували його вказівки. Огляд місця події проводився в присутності двох понятих та фіксувався за допомогою відеокамери. Чому в протоколі не вказана особа, яка проводила відеозйомку, пояснити не може. Всі співробітники СБУ, які були залучені до огляду місця події, вказані в протоколі. ОСОБА_21 , яка отримала грошові кошти від потерпілого ОСОБА_46 , під час затримання викинула їх, та почала вести себе агресивно, царапалась, кусалась, намагалась втекти. Якщо по відношенню до ОСОБА_21 і були застосовані кайданки, то лише з метою, щоб вона перестала чинити опір та вести себе агресивно до працівників СБУ. Чи складався відносно ОСОБА_21 протокол затримання - не пам`ятає. ОСОБА_21 було запропоновано проїхати в Управління СБУ в м.Івано-Франківськ для дачі пояснень. Після події, яка мала місце в 2010 році біля приміщення Долинського ВУВКГ, ОСОБА_21 , зверталась з скаргами у військову прокуратуру, яка провела відповідну перевірку і прийняла рішення, яким не встановлено будь-якого порушення з його сторони.
		Судом вживались всі передбачені законом та можливі заходи щодо безпосереднього допиту в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_23 .
		Потерпілий ОСОБА_17 неодноразово викликався в судові засідання, однак подав заяви (а.с.154 т.5, 161 т.5 , згідно яких просить кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7 розглядати без його участі по стану здоров`я ( переніс інсульт)
		У відповідності до виписки з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_17 №193816 (а.с.162 т.5), останньому виставлено діагноз - залишкові явища перенесеного ішемічного інсульту (07.03.2015р.) зліва із легким правобічним геміпарезом, із когнітивно-мнестичними розладами. Дисциркуляторна (атеросклеротично-діабетична) енцефалопатія ІІ ст. з лікворною кистою в потиличній ділянці з лакунарним ішемічним інсультом в басейні СМА справа. Хворому рекомендоване лікування та уникнення психоемоційних перевантажень, контроль праці та відпочинку. 
		Потерпілий ОСОБА_23 також неодноразово викликався в судові засідання, однак на них не з`явився, подавши заяви про проведення судових засідань в справі про обвинувачення ОСОБА_7 у його відсутності (а.с.198 т.5, 212 т.5,234 т.5,17 т.6, 28 т.6)
		Згідно довідки №67/1 від 08.10.2019р. (а.с.18 т.6) - ОСОБА_23 виставлено діагноз - гострий інфаркт міокарди з сивацією сегмента sт по нижній стінці.
		У відповідності до виписного епікризу з медичної картки стаціонарного хворого
		 
		№4942(а.с.29-31 т.6), виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3684/2019 (а.с.32 т.6), ОСОБА_23 висталвно діагноз : ІХС. Гострий інфаркт міокарди по нижній-задній ділянці лівого шлуночка з переходом на бокову стінку лівого шлуночка.
		Стороною обвинувачення, враховуючи тяжкі та тривалі хвороби потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_23 , які унеможливлюють їх безпосередній допит при даному судовому розгляді, було запропоновано прослухати показання ОСОБА_17 та ОСОБА_23 , які давались ними в якості потерпілих, при розгляді даної справи справи попереднім складом суду, за аналогією ст. 225 КПК України.
		Сторона захисту не заперечила проти прослуховування показань потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_23 .
		Допитаний в судовому засіданні Долинським районним судом Івано-Франківської області під головуванням судді ОСОБА_47 01.12.2017 року потерпілий ОСОБА_17 , суду пояснив, що він в 2010 році працював начальником Долинського ВУВКГ. На підприємстві працювала сестра обвинуваченого ОСОБА_21 . Десь в липні 2010 року він був присутній на святкуванні Дня працівника державної податкової служби України в кафе «Cофія», що в.Долина Івано-Франківської області. Там до нього підійшов ОСОБА_7 , якого він знав до того часу близько 5 років, і запропонував надати вищу посаду його сестрі ОСОБА_21 , назвавшись начальником ВВБ податкової інспекції. При цьому ОСОБА_7 наголосив, що має право ініціювати перевірки їх підприємства, коли захоче. Він задумав перевести сестру ОСОБА_7 на посаду спеціаліста по зв`язках громадськістю. В подальшому, коли він перебував у відпустці, головний бухгалтер ОСОБА_23 повідомив, що на підприємство приїхала перевірка з податкової інспекції з приводу штучного доведення підприємства до банкрутства та що на перевірці присутній чоловік, який хоче перевіряти документи. Казав, що направлення на перевірку надасть пізніше, стверджував, що він з обласної ДФС. Він зрозумів, що це людина ОСОБА_7 . В подальшому йому стало відомо ім`я того чоловіка  ОСОБА_16 . Знав, що ОСОБА_7 працює у внутрішній безпеці, але чи мав останній право направляти перевірку, того він не знав. Після цього він зателефонував до ОСОБА_7 , який сказав, що то його людина, яка допомагає здійснювати перевірку, казав, що з усім розбереться. Однак ОСОБА_16 приходив знову, тому він повторно телефонував до ОСОБА_7 і вони домовились про зустріч в кафе «Крухе», де ОСОБА_7 сказав, що дав команду і ОСОБА_16 на його підприємстві більше не буде, але перевірки він буде продовжувати та сказав приїхати до нього на роботу. Через тиждень він приїхав до ОСОБА_7 на роботу, де останній наголосив на тому, що потрібно компенсувати ОСОБА_16 витрати, які він поніс в зв`язку з перевіркою. Він запитав ОСОБА_7 скільки потрібно: 200, 300, 1000 доларів США, на що останній відповів, що 1000 доларів США. Також сказав, що більше перевірок не буде. Він погодився на цю суму і сказав нехай ОСОБА_16 підійде до нього. Однак, ОСОБА_7 спочатку сказав передати гроші йому, а потім його сестрі. Він сказав, що він керівник підприємства, а тому йому буде незручно передавати гроші. Тоді ОСОБА_7 сказав, щоб він передав через когось. В подальшому, порадившись з ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , вони вирішити дати ОСОБА_7 гроші, щоб їх більше не чіпали і не було тих перевірок. Хто скільки тоді дав, він вже не пам`ятає. Вказані розмови він записував на диктофон, оскільки відчував тривогу і тиск збоку ОСОБА_7 . Диктофон він мав при собі і записував і раніше також розмови інших осіб, не тільки ОСОБА_7 . Він так вирішив сам, ніхто йому цього не радив. Боявся тих перевірок, тому що вони не давали змоги нормально працювати. З метою захистити підприємство, він з ОСОБА_24 вирішили звернутись до СБУ, що й зробили за день до передачі грошей. Хотіли все зафіксувати, оскільки боялися, що на цьому не закінчиться. В СБУ він написав заяву про передачу коштів. Наступного дня ОСОБА_24 передав ОСОБА_21 гроші в сумі 8000,00 грн., які вони разом втрьох зібрали. В подальшому, після закінчення судового процесу, йому в прокуратурі Івано-Франківської області повернули гроші в сумі 8000,00 грн., частину з яких він повернув ОСОБА_24 та ОСОБА_23 . 
		Потерпілий ОСОБА_23 , 01.12.2017 року суду пояснив, що він тривалий час працював головним бухгалтером Долинського ВУВКГ. В 2010 році на підприємстві проводилася перевірка в зв`язку з початком процедури банкрутства, тому що був важкий фінансовий стан. Одного разу разом з працівниками Долинської оДПІ прийшов чоловік, який не мав при собі документів, сказав, що він на стажуванні, потім назвався водієм, а згодом  працівником ВВБ. ОСОБА_16 , так 
		 
		звати того чоловіка, казав, що має право на супровід працівників податкової служби. Також він говорив, що може організувати ще серйозніші перевірки на підприємстві. Його вирішили допустити до кабінету, де проводилась перевірка, однак документи не надавали. Був на підприємстві 3 дні, давав вказівки інспекторам, казав, що знайшов порушення. ОСОБА_7 до того часу він не знав, дізнався про нього наступного дня після приходу ОСОБА_16 . ОСОБА_17 сказав, що ОСОБА_7 вимагає хабара за те, щоб не ініціювати перевірки, якими їх вже були замучили, а також щоб допомогти обжитись ОСОБА_16 , який тут не має житла. ОСОБА_17 додав, що гроші потрібно передати через сестру ОСОБА_7 , однак він відмовився, оскільки остання є його підлеглою також. Він дав 2000,00 грн. купюрами по 500,00 грн., які пізніше йому повернув ОСОБА_17 . Вирішили, що гроші передасть ОСОБА_24 . Він сам не звертався в правоохоронні органи. В прокуратурі Івано-Франківської області йому сказали, що він є потерпілим по справі та може написати заяву про визнання його таким. 
		Також в судовому засіданні були допитані свідки сторони захисту ОСОБА_21 та ОСОБА_48 , які суду дали показання, зокрема:
		Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що вона являється рідною сестрою обвинуваченого по справі ОСОБА_7 20.09.2010 року до неї з сторони працівників СБУ було застосовано насильство, зокрема працівники СБУ вдарили її, та наділи кайданки. З приводу оскарження неправомірних дій працівників правоохоронних органів, вона зверталась в суд . На даний час є рішення суду, яке набрало законної сили, згідно якого на її користь стягнуто 50 000 гривень моральної шкоди. Розмови між нею та рідним братом ОСОБА_7 про отримання коштів 20.09.2010 року - не було. Щодо обставин, які мали місце 20.09.2010 року свідок ОСОБА_21 від дачі показів відмовилась згідно ст. 63 Конституції України.
		Свідок ОСОБА_48 , суду пояснив, що він являється знайомим ОСОБА_7 20.09.2010 року біля 13.00 год. він на своєму автомобілі, а ОСОБА_7 на службовому автомобілі під`їхали до автосалону, який розташований при виїзді з м.Івано-Франківськ до м.Калуш. В приміщенні автосалону між ОСОБА_7 та продавцем виник словесний конфлікт щодо розміру відсотків за автомобіль. При виході з приміщення автосалону до них підійшли 2-3 людей в цивільному одязі, які відрекомендувались працівниками СБУ. Його та ОСОБА_7 розділили. Після цього ОСОБА_7 сів, на його думку, добровільно в автомобіль сірого кольору марки "Шкода" на заднє пасажирське крісло. З двох боків від ОСОБА_7 сіли працівники СБУ. Більше в той день він ОСОБА_7 не бачив. Чи забирали у нього телефон, також не бачив.
		На підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального порушення відповідальність за яке передбачено ч.2 ст. 368 КК України ( в редакції закону про кримінальну відповідальність 2001 року) стороною обвинувачення надано письмові докази, які досліджені в судовому засіданні, а саме:
		Протоколи прийняття усної заяви від 20.09.2010 року ( а.с. 48,49 т.2 ), згідно з якими ОСОБА_24 та ОСОБА_17 звернулися в Управління СБУ в Івано-Франківській області з повідомленням про те, що начальник відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_7 вимагає у них хабар у сумі 1000 доларів США за те, що він не буде ініціювати проведення додаткових перевірок фінансово-господарської діяльності підприємства працівниками Долинської оДПІ з приводу порушень, що були виявлені підлеглими ОСОБА_7 на Долинському ВУВКГ.
		Протокол огляду та вручення грошових коштів від 20.09.2010 року з додатками ( а.с. 50-56 т.2), відповідно до якого оглянуто та описано 16 купюр номіналом 500 гривень, серії БТ 0569758, ГК 3640164, ВГ 0882103, ГН 0434093, ГН 2561939, ВБ 4253863, ВИ 0263374, БТ 7160726, БР 7622489, ГК 7983493, БР 7622492, БТ 7160725, ВХ 9413891, ВЖ 1704980, ВВ 4041654, БР 7622496, на які нанесено безбарвний препарат «Промінь-1», який при освітленні ультрафіолетовими променями в темному приміщенні дає характерне люмінесцентне свічення та має властивість передаватися на руки, одяг, тощо, які після проведення огляду передано заявнику ОСОБА_24 для участі в проведенні заходів для отримання фактичних даних про вимагання та одержання хабара ОСОБА_7 . Даний протокол складений старшим оперуповноваженим спецпідрозділу по БКОЗ УСБУ в Івано-Франківській області ОСОБА_45 в м.Долина в присутності понятих ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , та заявника ОСОБА_24 .
		Протокол огляду місця події від 20.09.2010 року та план-схему до нього ( а.с. 57-59 т.2),
		 
		згідно з якими місцем події є приміщення адміністративної будівлі Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, що знаходиться по вул. Б.Хмельницького, 59 в м.Долина Івано-Франківської області. Співробітниками УСБ України було затримано особу жіночої статі, яка підозрюється в одержанні хабара від ОСОБА_24 в сумі 8000 гривень. Співробітником УСБУ майором ОСОБА_51 за допомогою ультрафіолетової лампи шляхом освітлення лівої долоні руки та правої кінцівки руки невстановленої особи зафіксовано речовину зеленуватого кольору. Після цього ватним тампоном методом нашарування знято змив речовини, яка люмінісцює в ультрафіолетовому промінні, та поміщено в прозорі пакети. В ході даного огляду було розкрито паперовий згорток, в якому знаходилися грошові купюри номіналом по 500 гривень, серії БТ 0569758, ГК 3640164, ВГ 0882103, ГН 0434093, ГН 2561939, ВБ 4253863, ВИ 0263374, БТ 7160726, БР 7622489, ГК 7983493, БР 7622492, БТ 7160725, ВХ 9413891, ВЖ 1704980, ВВ 4041654, БР 7622496. Після відмови видати мобільний телефон, співробітницею УСБУ ОСОБА_52 вилучено мобільний телефон затриманої громадянки та поміщено в пакет. З місця події вилучено: пакет № 2 (в ньому знаходяться змиви речовини «Промінь-1» з лівої долоні невстановленої особи), пакет № 3 (в ньому знаходяться змиви речовини, яка люмінісцює в ультрафіолетовому промені, з правої руки невстановленої особи), пакет № 5 (в ньому знаходяться грошові кошти, вилучені у невстановленої особи в ході огляду місця події 20.09.2010 року в сумі 8000 грн.), пакет № 6 (в ньому знаходиться мобільний телефон "Нокіа", вилучений у невстановленої особи 20.09.2010 року в ході огляду місця події).
		Протокол огляду відеокасети від 27.09.2010 року та доданих до нього фототаблиць ( а.с. 101-106 т.2), на якій міститься запис огляду місця події від 20.09.2010 року.
		   Протокол огляду речових доказів від 27.09.2010 року (а.с. 122-123 т.2), згідно з яким предметом огляду є мобільний телефон «NOKIA», серійний номер НОМЕР_1 , який був вилучений 20.09.2010 року під час огляду місця події у ОСОБА_21 . При ввімкненні телефону в функціях телефону «Журнал дзвінків» в папці «отримані дзвінки» містяться дані про дзвінок 20.09 о 13.55 з номера НОМЕР_2 , абонент ОСОБА_53 , а в папці «набрані номери» дані про дзвінок 20.09. о 13.55 на номер НОМЕР_2 , абонент ОСОБА_54 ст.
		   Постанову про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів справи від 29.09.2010 року ( а.с. 124 т.2), згідно з якою мобільний телефон «Nokia», серійний номер НОМЕР_1 , що був вилучений у ОСОБА_21 20.09.2010 року, визнано речовим доказом.
		   Висновок судового експерта № 1153 від 29.09.2010 року( а.с. 128-130 т.2), згідно з яким на представлених для експертного дослідження грошових купюрах, вилучених згідно протоколу огляду місця події від 20.09.2010 року, виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини з яскравою жовто-зеленою люмінесценцією, яка містить люмінофор, однаковий з люмінофором, що міститься в речовині «Промінь-1».Дана речовина, виявлена на грошових купюрах, має спільну належність із речовиною «Промінь-1» з аркуша паперу. 
		    Постанову про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів справи від 22.09.2010 року ( а.с. 89 т.2), згідно з якою аркуш паперу, в який було загорнуто грошові кошти в сумі 8000 гривень  предмет хабара, що вилучений з місця події, визнано речовим доказом.
		   Постанову про визнання і приєднання до справи речових доказів від 22.09.2010 року ( а.с. 91-92 т.2 ), згідно з якою оглянуті 20.09.2010 року гроші в сумі 8000 гривень (16 купюр номіналом 500 гривень), визнано речовими доказами.
		   Постанову про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів справи від 22.09.2010 року ( а.с. 90 т.2), згідно з якою ватні тампони, на яких маються змиви з долоні правої та лівої кисті рук ОСОБА_21 визнано речовими доказами.
		Висновок експерта № 1154 від 29.09.2010 року ( а.с. 135а-137 т.2), згідно з яким на ватних тампонах із змивами з лівої та правої рук ОСОБА_21 виявлено спеціальні хімічні речовини з яскравою жовто-зеленою люмінесценцією, які містять люмінофор, однаковий з люмінофором, що міститься в наданому для порівняння зразку речовини «Промінь-1» з аркуша паперу. Дана речовина, виявлена на ватних тампонах із змивами з лівої та правої рук ОСОБА_21 , має спільну належність із речовиною «Промінь-1», нанесеною на аркуш паперу. 
		   Висновок експерта № 09/07-389 від 29.09.2010 року (а.с. 143-144 т.2), згідно з яким 16 купюр номіналом по 500 гривень серією та номерами БТ 0569758, ГК 3640164, ВГ 0882103, ГН 0434093, ГН 2561939, ВБ 4253863, ВИ 0263374, БТ 7160726, БР 7622489, ГК 7983493, БР 7622492, 
		 
		БТ 7160725, ВХ 9413891, ВЖ 1704980, ВВ 4041654, БР 7622496, за способом нанесення зображення та первинними елементами захисту відповідають купюрам номіналом 500 гривень, які знаходяться в офіційному обігу.
		   Протокол результатів застосування технічних засобів від 20.09.2010 року, в ході проведення яких було зафіксовано факт телефонної розмови, що відбулася 16.09.2010 року між ОСОБА_17 та ОСОБА_7 та факт зустрічі 20.09.2010 року між ОСОБА_24 та ОСОБА_21 з додатками  стенограмами розмов від 16.09.2010 року та від 20.09.2010 року ( а.с. 1-4, т.2).
		   Протокол огляду та прослуховування мікроаудіокасети від 28.09.2010 року на якій зафіксовано 2 розмови між ОСОБА_17 та ОСОБА_7 з додатками - стенограмами розмов від 08.09.2010 року та від 14.09.2010 року ( а.с. 5-11 т.2).
		Постанову про визнання і приєднання до справи речових доказів від 28.09.2010 року, згідно з якою оглянутий диктофон «Olympus», аудіокасету «МС-90» № АС606 та стенограми розмов визнано речовими доказами ( а.с. 112 т.2).
		   Протокол огляду та прослуховування компакт-диска від 28.09.2010 року, на якому зафіксовано запис розмови від 16.09.2010 року між ОСОБА_17 та ОСОБА_7 та відеозапис від 20.09.2010 року про вимагання та одержання ОСОБА_21 хабара в розмірі 8000 грн. з додатками  стенограмами розмов від 16.09.2010 року та від 20.09.2010 року ( а.с. 115-118 т.2). 
		   Постанову про визнання і приєднання до справи речових доказів від 29.09.2010 року ( а.с. 119 т.2), згідно з якою оглянутий диск «DVD+R № ZE0486-DVR-T47D» та стенограми розмов визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінальної справи.
		   Лист № 1053/27-007 від 20.08.2010 року «Щодо проведення перевірок» ( а.с. 97 т.2), підписаним заступником начальника ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_19 , що адресований голові ДПА в Івано-Франківській області, який підготовлений ОСОБА_16 , в якому зазначено про те, що попередньо встановлено, що службові особи Долинського ВУВКГ, ймовірно, мінімізують податкові зобов`язання та довели комунальне підприємство до банкрутства шляхом проведення сумнівних операцій з пов`язаними особами. На підстави викладеного відділ внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області вважає за доцільне вжити заходів, передбачених чинним законодавством, щодо проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства вказаними вище особами, в ході яких детально вивчити зазначені операції. Підрозділам податкової міліції вжити передбачених законом заходів щодо перевірки можливих фактів доведення до банкрутства чи фіктивного банкрутства Долинського ВУВКГ.
		   Протокол огляду документів від 30.09.2010 року (а.с. 98 т.2), яким встановлено факт огляду листа заступника начальника ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області № 1053/27-007 від 20.08.2010 року на 1 аркуші, який після огляду долучено до матеріалів кримінального провадження.
		   Постанову про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів справи від 30.09.2010 року ( а.с. 99 т.2), згідно з якою лист № 1053/27-007 від 20.08.2010 року визнано речовим доказом.
		Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2010 року по справі №Б-25/28/10 (а.с.287 т.2) , згідно якої Господарським судом Івано-Франківської області порушено провадження у справі про банкрутство Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства ( м.Долина, Івано Франківська область іден. код 033616626).
		Оцінивши та проалізувавши досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов до наступних висновків:
		У відповідності дост. 370 КПК України,судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 КПК України.
		Суд враховує,що згідност.62Конституції Українита ст.17КПК Україниособа вважаєтьсяневинуватою увчиненні злочинуі неможе бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може 
		 
		ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		У відповідності до вимог ст. 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини;3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з ч. 6ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно до змістуст. 92 КПК Україниобов`язок доказування покладений на прокурора. Це означає, що саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій фактів. 
		Європейський Суд у своєму рішенні «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року відзначає, що у кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі пункту 2 ст. 6 Конвенції, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
		Згідност. 84 КПК України- доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Ст. 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Ч.1ст. 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Згідно з п.п. 3,4 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, а також порушення права на захист.
		У відповідності до вимог ст. 94 КПК України - слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюютькожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Європейський судз правлюдини усвоїх рішеннях«Сальдуз проти 
		 
		Туреччини» від 27.11.2008 року, «Саундерс проти Сполученого Королівства» від 17.12.1996 року, «Кромбах проти Франції» від 13.02.2001 року, «Чопенко проти України» від 15.04.2015 року зазначає, що вже на початку досудового розслідування обвинуваченому має надаватися можливість користуватися допомогою захисника.
		Згідно з рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року у справі № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, в аспекті конституційного подання щодо суб`єктів одержання доказів у кримінальній справі в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності положення першого речення частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		В п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання, закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
		Ч.8 перехідних положень КПК України передбачено, що допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим кодексом, визначається в порядку, що діяв до набрання ним чинності. 
		У відповідності до ч.5 ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року), що була чинною станом на 20.09.2010 року, проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника.
		Ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (в редакції станом на вересень 2010 року) було передбачено, що негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв`язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації, проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в ньому зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби. Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві. 
		Процедура отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, зокрема на застосування технічних засобів добування інформації, а також використання інформації, добутої під час здійснення цих заходів, була визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 1169 «Про затвердження порядку отримання дозволу суду для здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації».
		З метою однозначного застосування судами законодавства, яке регулює надання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів, Верховний Суд України 28 березня 2008 року прийняв Постанову Пленуму «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» за № 2, якою роз`яснив судам що відповідно до пунктів 7, 9 ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" за вмотивованим рішенням суду можуть бути застосовані такі обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених 
		 
		статтями 30, 31, 32 Конституції України, як застосування інших технічних засобів одержання інформації, під якими слід розуміти такі засоби, які дають змогу негласно фіксувати поза каналами зв`язку розмови, дії, обстановку.
		В п.6даної Постановизазначено,що суди не вправі надавати дозволи на проведення оперативно-розшукових заходів, якими тимчасово обмежуються конституційні права і свободи людини і громадянина, якщо стосовно особи не заведено оперативно-розшукову або контррозвідувальну справу чи немає даних, які б свідчили, що отримати інформацію в інший спосіб неможливо.
		Згідно зп.13даної Постанови,під часвивчення оперативно-розшуковоїсправи (контррозвідувальноїсправи),судді необхідно переконатисяі унаявності постановипро заведенняоперативно-розшуковоїсправи щодоконкретної особи,стосовно якоїплануються заходи,які потребуютьдозволу суду;наявності оперативнихданих проте,що особавчинила чипланує вчинититяжкий абоособливо тяжкийзлочин (злочини);наявності дорученняна здійсненняоперативно-розшуковоїдіяльності органудізнання,слідчого,прокурора чисуду,інших передбаченихч.2ст.6Закону України"Прооперативно-розшуковудіяльність"осіб,органів чиорганізацій;чи відповідаєподання матеріаламоперативно-розшуковоїсправи;чи незакінчилися строкиведення оперативно-розшуковоїсправи чипродовжені вонив передбаченомузаконом порядку;чи єдані пропродовження особоюзлочинної діяльностіабо вонаготує тяжкийчи особливотяжкий злочин(длявипадків,коли кримінальнусправу непорушено);чи відповідаютьназви оперативнихзаходів чинномузаконодавству,законність заведенняоперативно-розшуковоїсправи. Підлягають дослідженню суддею дані про фактичне використання житла чи іншого володіння, каналів зв`язку або належність конкретній особі, кримінально-правову кваліфікацію злочину тощо. 
		Згідно з вимогами ст. 190 КПК України (в редакції 1960 року), що був чинний станом на 20.09.2010 року, з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з`ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події. Про результати огляду слідчий складає протокол.
		Отже, виходячи з вищенаведених положень актів законодавства України та судової практики, за наявності підстав для проведення оперативним підрозділом оперативно-розшукових заходів для отримання відомостей та фактів, які в подальшому можуть бути використані як докази вчинення особою злочину, шляхом застосування технічних засобів одержання інформації, які дають змогу негласно фіксувати поза каналами зв`язку розмови, дії, обстановку і вважаються тимчасовим обмеженням окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина, обов`язково повинен бути отриманий дозвіл суду у вигляді окремої постанови, винесеної на підставі подання керівника відповідного оперативного підрозділу, погодженого прокурором.
		Аналізом досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що ні на момент відкриття слідчим матеріалів досудового розслідування 28.04.2014 року, ні під час судового розгляду даного кримінального провадження, стороною обвинувачення дозвіл суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, зокрема, на застосування технічних засобів добування інформації в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст. 368 КК України, не надано.
		Суд не приймає до уваги посилання прокурора на повідомлення заступника прокурора Івано-Франківської області № 09-1538вих/2 від 30.10.2012 року ( а.с. 193 т.3) на адресу Секретаря судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області про те, що вивченням оперативно-розшукової справи щодо ОСОБА_7 в прокуратурі області порушень вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» не встановлено, оскільки дане повідомлення не може підмінити собою відповідний дозвіл суду, отримання якого передбачено законом. 
		При цьому навіть постанови начальника Управління СБ України в Івано-Франківській області № 14/1-3192 т від 16.09.2010 року, про яку вказано в протоколі результатів застосування технічних засобів від 20.09.2010 року ( а.с. 1 т.2) як підставу для застостосування цих заходів, 
		 
		також не надано, що позбавляє суд можливості встановити, чи дійсно була заведена оперативно-розшукова справа, якщо і була заведена , то відносно кого, яка саме інформація, одержана в установленому законом порядку, стала підставою для заведення оперативно-розшукової справи, і, відповідно, чи були наявні законні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів, результати яких сторона обвинувачення надала суду як докази в кримінальному провадженні.
		Встановлення даного факту є важливим і з огляду на те, що із заявами про вчинення злочину потерпілі звернулися до органів СБУ 20.09.2010 року, а оперативно-розшукові заходи щодо ОСОБА_7 проводилися і до цього часу, зокрема 16.09.2010 року проведено запис телефонної розмови між ОСОБА_17 та ОСОБА_7 .
		В ухвалі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.08.2013 року, якою вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2012 року щодо ОСОБА_7 , скасовано, а справу направлено прокурору Івано-Франківської області на нове розслідування , зазначено, що " Колегія суддів вважає, що висновки органа досудового слідства та судів про допустимість як доказів винуватості ОСОБА_7 записів розмов, зафіксованих ОСОБА_17 , є помилковими. Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 20 жовтня 2011 року обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватись на фактичних даних одержаних шляхом вчинення цілеспрамованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. Під час досудового слідства і в судових засіданнях ОСОБА_17 пояснював, що він спеціально для запису розмов з ОСОБА_7 мав при собі диктофон і використовував його саме з цією метою. Такі дії свідчать про їх цілеспрамованість, а не про ситуативний(випадковий) характер. Тому отримані в такий спосіб докази не можна вважати допустимими." ( а.с.29-34 т.2).
		За таких обставин суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази, які зібрано в результаті проведення оперативно-розшукових заходів в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст. 368 КК України,не відповідають критеріям належності і допустимості, оскільки отримані без відповідного дозволу суду, а тому слід визнати їх недопустимими.
		Також до доказів, що одержані незаконним шляхом, суд відносить протокол огляду місця події від 20.09.2010 року, складений ст. оперуповноваженим спецпідрозділу по БКОЗ УСБУ в Івано-Франківській області майором ОСОБА_55 ( а.с. 57-58 т.2), оскільки в порушення вимог ст. 190 КПК України (в редакції 1960 року), що була чинною станом на час складення протоколу, він складений не слідчим, а оперативним працівником, тобто не уповноваженою особою, а тому цей доказ слід визнати недопустимим.
		Крім цього, недопустимим доказом слід визнати фактичні дані, що містяться в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 20.09.2010 року ( а.с. 50 т.2), оскільки в порушення вимог ст. 190 КПК України (в редакції 1960 року), що була чинною станом на час складення протоколу, ця дія була проведена до порушення кримінальної справи і не може визнаватись допустимим доказом, адже ст. 190 КПК України (в редакції 1960 року) чітко обмежувала проведення слідчих дій , які можна вчиняти до порушення кримінальної справи.
		В протоколах прийняття усної заяви від 20.09.2010 року (а.с.48-49 т.2) потерпілі ОСОБА_24 та ОСОБА_17 вказують про вимагання у них коштів начальником Відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_7 , а тому суд вважає, за необхідне зазначити, що проведення оперативно-розшукових заходів щодо ОСОБА_21 , зокрема фіксування її розмови 20.09.2010 року з ОСОБА_24 є незаконним. 
		Факт порушення прав гром. ОСОБА_21 під час її затримання 20.09.2010 року підтверджується рішенням Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.10.2017 року в справі № 0907/16806/2012 ( а.с. 200-203 т.4), яким частково задоволено позов ОСОБА_21 , та стягнуто на її користь з Державної казначейської служби України 50 тисяч гривень відшкодування завданої моральної шкоди. В даному рішенні зазначено, що позов ОСОБА_21 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй в результаті протиправного позбавлення свободи, 
		 
		безпідставного застосування фізичної сили, спецзасобів та психічного насильства, є обґрунтованим. 
		Суд додатково зазначає, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження правомірності запису розмови між ОСОБА_24 та ОСОБА_21 , зокрема з урахуванням показань самого потерпілого, який ствердив, що записуючої апаратури йому ніхто не вручав.
		Враховуючи вищенаведена, а також неодноразову висловлену Європейським судом з прав людини доктрину «плодів отруйного дерева», суд не можна визнати допустимими доказами в даному кримінальному провадженні висновки експертів: № 1153 від 29.09.2010 року( а.с. 128-130 т.2), № 1154 від 29.09.2010 року ( а.с. 135а-137 т.2) та № 09/07-389 від 29.09.2010 року( а.с.143-144 т.2), в яких описано проведення досліджень купюр та змивів з рук ОСОБА_21 , які вилучено згідно незаконного (складеного неуповноваженою на це особою) протоколу огляду місця події від 20.09.2010 року.
		В судовому засіданні також встановлено, що працівниками СБУ при затриманні ОСОБА_7 були порушені його права, зокрема, не було належним чином документально зафіксовано факт затримання, оскільки саме затримання останнього фактично відбулося 20.09.2010 року близько 14.00 год., а протокол затримання складено тільки 21.09.2010 року о 01.37 год. ( а.с. 61-62 т.2), що підтверджується показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_48 , не заперечується показаннями свідка ОСОБА_37 , який проводив затримання.
		В своєму рішенні від 07.11.2013 року у справі «Бєлоусов проти України» Європейський суд з прав людини визнав порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв`язку з триманням заявника під вартою з 18 до 22 липня 2005 року з огляду на те, що 18липня 2005 року органами міліції не було документально зафіксовано затримання заявника, а протокол затримання було складено тільки ввечері 19липня 2005 року; оформлення статусу заявника як затриманого за підозрою у вчиненні злочину відкладалося без будь-якого розумного пояснення.
		Вищенаведені порушення, на думку суду, свідчать про те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 не було справедливим, проводилось з порушенням гарантованих чинними міжнародними договорами та Конституцією України прав осіб - учасників кримінального провадження.
		Що стосується інших доказів наданих стороною обвинувачення, які дослідженні в судовому засіданні та не визнані судом недопустими, то вони жодним чином не підтверджують факту винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст. 368 КК України ( в редакції закону про кримінальну відповідальність 2001 року).
		У відповідності до вимог п.2Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №5від 26квітня 2002року «Про судову практику у справах про хабарництво», відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		Таким чином, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного злочину є виконання службовою особою дій в інтересах того, хто дає хабара, з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчиняти, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		З письмових доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, показань потерпілого, свідків та обвинуваченого не вбачається наявності таких організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, в силу яких ОСОБА_7 уповноважений був самостійно вирішувати питання додаткової перевірки працівниками ДПІ суб`єктів господарської діяльності . Крім того, стороною обвинувачення в судовому засіданні не надано також належних та допустимих доказів того що обвинувачений ОСОБА_7 міг вжити заходів, завдяки своєму службовому становищу до вчинення цих дій іншими службовими особами.
		Потерпілий ОСОБА_24 в судовому засіданні вказав, що раніше ОСОБА_7 він 
		 
		взагалі не знав, з ним не спілкувавсяя і жодних пропозицій щодо давання хабара від нього не отримував.
		Свідок ОСОБА_16 вказав, що він не отримував вказівок від ОСОБА_7 взяти участь у перевірці інспекторами оДПІ Долинського ВУВКГ. Він проводив оперативні заходи у відповідності до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», оскільки до сфери його відповідальності входила територія Долинського та Калуського районів. Також він з власної ініціативи підготував листа № 1053/27-007 від 20.08.2010 року «Щодо проведення перевірок», так як вважав, що таким чином в законний спосіб перевірить отриману оперативним шляхом інформацію.
		Показання даного свідка в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_19 , який зазначив, що лист від 20.08.2010 року підготував ОСОБА_16 , а він його підписав. Лист багато разів корегувався, щоб відповідав вимогам закону. ОСОБА_7 в цей час на робочому місці не було, ніяких вказівок він нього він не отримував.
		Відповідно до п. 2.2.1.4 Положення про відділ внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області УВП ДПА України ( а.с.71-79 т.2), до повноважень відділу відноситься, в тому числі, ініціювання перевірок з питань дотримання податкового законодавства суб`єктами господарювання, щодо яких є відомості про сприяння їхній діяльності працівниками податкової служби. 
		Будь-яких, даних про те, що працівники податкової служби якимось чином сприяли діяльності Долинського ВУВКГ, в обвинувальному акті не зазначено та в судовому засіданні жодних доказів такого сприяння не надано.
		На даний факт звернув увагу і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі від 22.08.2013 року (а.с. 29-34 т.2). 
		Таким чином в судовому засіданні з досліджених доказів встановлено, що до повноважень ОСОБА_7 не належало ініціювання додаткових перевірок Долинського ВУВКГ і він не міг виконати ці дії з використанням наданої йому влади та службового становища, як вказано в обвинувальному акті, що також свідчить про недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. 
		Що стосується показань потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_23 , даних ними під час судового розгляду даної кримінальної справи 01.12.2017 року Долинським районним судом під головуванням судді ОСОБА_47 , то суд не може взяти їх до уваги, оскільки однією з засад кримінального провадження, згідно ст. 7 КПК України, є безпосередність дослідження показань, речей і документів. Аналогія зі ст. 225 КПК України, в даному випадку не може бути застосовано, оскільки вимогами ст. 225 КПК України передбачено допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні.
		Згідно зположеннями частин 1 і 3ст. 337 КПК України,судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Однак, як вбачається зі змісту зазначеної норми, це є правом, а не обов`язком суду.
		Суд також приймає до уваги, що у кримінальному процесі реалізація принципу справедливості полягає в обов`язку правоохоронних органів установити об`єктивну істину у справі, забезпечити законні права та інтереси учасників процесу, дотримуватись принципу презумпції невинуватості, правильно кваліфікувати дії обвинуваченого, не допускаючи упередженого, необ`єктивного підходу до розв`язання справи, забезпечити учасникам процесу рівні можливості в дослідженні доказів і захисті своїх прав, неухильно додержуватись закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був підданий покаранню, що відповідає його діянню, і жоден невинуватий не був притягнутий до відповідальності.
		Межами доказування вважається такий ступінь достатності та достовірності системи доказів, який дозволяє зробити однозначний і неспростовний висновок як за кожним із елементів предмета доказування, так і у справі загалом. Цей ступінь характеризується повним, всебічним дослідженням усіх обставин справи. Система зібраних доказів повинна давати можливість 
		 
		зробити однозначний висновок як за кожним елементом предмета доказування, так і у справі загалом, та усунути будь-які сумніви. Всі сумніви у справі підлягають об`єктивному вивченню, а якщо вичерпані можливості їх усунути, повинні тлумачитися та розв`язуватися на користь обвинуваченого.
		Суд визнає, що під час даного судового розгляду вичерпані всі можливості усунути суперечності та сумніви щодо доведення стороною обвинувачення винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 .
		Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим. 
		Згідно ч. 3ст. 373 КПК Україниобвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
		Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
		Суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, визнає, що обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції закону про кримінальну відповідальність 2001 року) не підтверджено належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом. З огляду на те що після інкримінованої ОСОБА_7 події злочину сплив значний час, а також на відсутність інших належних і допустимих доказів, суд приходить до висновку, що можливість отримання нових доказів вичерпана. За таких обставин суд визнає, що стороною обвинувачення не доведена винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст.368КК України і можливість отримання нових доказів вичерпана, а тому останнього належить виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед 
		 
		судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши сторонам необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши, надані стороною обвинувачення докази, давши їм належну оцінку, відповідно до вимогст. 94 КПК України, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч.2ст. 368 КК Українина підставі п. 2 ч. 1ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
		   Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_17 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди заподіяної злочином (а.с.54,т.1)слід залишитибез розглядуна підставіп.5ч.1ст.257ЦПК Україниу відповідностідо йогописьмової заявивід 04.04.2017року (а.с.208т.3)про залишенняпозову безрозгляду.  
		   Питання речовихдоказів слідвирішити увідповідності довимог статті100КПК України.Прицьому судвирішує тількипитання тихречових доказів,які досліджувалисяв судовомузасіданні тає долученимидо матеріалівкримінального провадження,тобто єв наявності. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.100, 124, 368,373, 374 КПК України, суд,- 
		 
		ЗАСУДИВ:
		 
		ОСОБА_7 визнати невинуватиму пред`явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України( в редакції закону про кримінальну відповідальність 2001 року) в з`язку із недоведеністю його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення (злочину) та виправдати.
		Цивільний позов ОСОБА_17 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди заподіяної злочином - залишити без розгляду.
		Речові докази по справі після набрання вироком законної сили : 
		диктофон «Олімпус»- повернути власнику ОСОБА_17 ; лист № 1053/27-007 від 20.08.2010 року «Щодо проведення перевірок», відеокасету «Sony» № REC SAVE 03НК452МК 5523, аудіокасету «МС-90» № АС606, стенограми розмов, диск «DVD+R № ZE0486-DVR-T47D» - залишити при справі; мобільний телефон "Нокіа"- повернути законній власниці ОСОБА_21 ; службове посвідчення начальника відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області - повернути за належністю Управлінню ДФС України в Івано-Франківській області;мобільний телефон «Нокіа» -повернути законному власнику ОСОБА_7 .
		   Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...