Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/4446/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2020. Зареєстровано: 29.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2020.

Номер судового провадження: 2/766/7056/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 766/4446/20
		н/п 2/766/7056/20
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 грудня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
		головуючого  судді Прохоренко В.В., 
		секретар Фетісова Т.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, 
		ВСТАНОВИВ:
		У березні 2020року ОСОБА_2 , який діє від імені ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,обґрунтовуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті Інтернет- видання «Мост» (http://most.ks.ua) головним редактором, якого є ОСОБА_3 було опубліковано статтю, у якій згадується ім`я позивача. У статті зазначено: «Адвокат, найнятий ОСОБА_4 для ОСОБА_5 , подав апеляцію на рішення про екстрадицію. Херсонський адвокат Ігор Мокін, якого ОСОБА_4 найняв для ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) у п`ятницю подав апеляцію в Болгарії на рішення суду міста ОСОБА_8 , яким було дозволено екстрадицію останнього в Україну.....». Зазначена стаття розміщення з посиланням: http://most.ks.ua/nems/ur/advokatlevina_podav_apeljatsiju_narishennja_pro_ekstraditsiju. 
		Однак, відомості, викладені у статті відносно позивача, а саме: «Адвокат, найнятий Мангером для ОСОБА_5 » та «Херсонський адвокат ОСОБА_9 , якого Мангер найняв для ОСОБА_6 » є недостовірними та такими, що ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію. У статті жодним чином не обгрунтовано такі відомості, а також відсутні посилання на будь-які докази. 
		Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. 
		Проте, згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. 
		Частиною другою статті 302 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися у її достовірності. 
		Як, розяснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанові №10 від 27.02.2009року « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її в пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адерсованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. 
		Інтернет-видання «Мост» вважається одним з регіональних електронних ЗМІ, про що зазначено на офіційному сайті Херсонської обласної державної адміністрації( https:khoda.gov.ua/16642-regionalni-zmi-elektronnі-zmi). 
		Окрім цього, Інтернет-видання «Мост» має офіційну сторінку у соціальній мережі «Фейсбук» ( (ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на якій публікуються статті та розміщуються посилання на Інтернет видання. 
		Станом на 03.03.2020року на зазначену сторінку було підписано 1713 користувачів тобто зазначені вище відомості щодо позивача доведені до відома щонайменше 1713осіб. 
		Як відомо зі ЗМІ, а також із самого сайту інтернет-видання «Мост» та його офіційної сторінки в мережі «Фейсбук» головним редактором зазначеного інтерет-видання є ОСОБА_10 .
		Тобто ОСОБА_11 на сайті інтернет-видання «Мост» поширив інформацію широкому колу людей, не переконавшись у її достовірності.
		Вважає відомості, опубліковані відповідачем такими, що не відповідають дійсності та ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача, а дії відповідача - протиправними. 
		Загальновідомим є те, що ОСОБА_1 є публічної особою - головою Херсонської обласної ради, а тому розповсюджена відповідачем недостовірна інформація істотно шкодить громадській та діловій репутації позивача.
		Відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_12 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22019000000000215 від 12.07. 2019року за підозрою у вчиненні злочину проти ОСОБА_13 .
		Положеннями ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини закріплено принцип презумпції невинуватості: «Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту». 
		Так, недостовірна інформація, оприлюднена на сайті інтернет-видання «Мост» штучно створює хибні думки серед населення щодо можливої «змови» підозрюваних, а також винуватості позивача у вчиненні кримінального правопорушення, тим самим створюючи йому антисоціальний портрет. 
		При цьому зазначена недостовірна інформація не є оціночним судженням щодо ОСОБА_1 , а є твердженням про факти, які можуть бути перевірені, визнані недостовірними та спростовані. Саме такий правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.05.2018року у справі №369/1052/16-ц.
		Факт так званого «найму» адвоката, про який зазначено відповідачем у статті може бути перевірено та спростовано. Так, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який укладається у письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах( ч.1 ст.26, ч.1, ч.4 ст. 27 Закону).
		Позивач ніколи не укладав з адвокатом І. Мокіним договорів на користь ОСОБА_14 , діючи в його інтересах, як стверджує у статті відповідач, і даний факт може бути перевірений і спростований. 
		Таким чином, поширені відповідачем відомості не відповідають дійсності і порочать честь позивача, як громадського діяча, гідність, як особистості та ділову репутацію, як посадової особи органу місцевого самоврядування та представника інтересів громади.
		Відповідно до ч.6 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку встановленому законом. 
		З огляду на викладене, норми ст.ст. 34,68 Конституції України, ст.ст.16, 277, 302ЦК України позивач просив визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розміщену на сайті Інтернет-видання «Мост» (ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 : « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та зобов`язати ОСОБА_3 спростувати поширену щодо ОСОБА_1 недостовірну інформацію шляхом розміщення на сайті Інтернет-видання «Мост» (ІНФОРМАЦІЯ_3 ) протягом десяти днів після набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, наступного тексту спростування: « ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті Інтернет-видання «Мост» було опубліковано недостовірні відомості відносно ОСОБА_1 , а саме: «Адвокат найнятий Мангером для ОСОБА_5 », « ОСОБА_15 , якого Мангер найняв для ОСОБА_6 ». Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати та витрати на правову допомогу.
		Ухвалою суду від 05 травня 2020 року відкрито провадження та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
		У відзиві на позов ОСОБА_3 вважає його необґрунтованим, зазначаючи, що ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Аналогічне право на свободу поглядів закріплено в ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997року.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та оцінкою з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи.
		У рішенні від 28.03.2013року у справі «Нова газета та Бородянський проти Російської Федерації» Європейський суд з прав людини визнає право журналіста на оціночні судження і виділяє три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку:1) факти, що вважаються загальновідомими; 2)підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
		Окрім того, Верховний Суд у постанові від 20.05.2020року у справі № 758/12586/15 зазначає, що «публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже обираючи кар`єру публічної особи, погодилися на таку увагу». 
		Позивач є публічною особою, що зокрема підтверджується ним у позові.
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.06.2020року у справі № 360/1059/18 судження за своїм характером має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. 
		Інформація розміщена автором публікації є вираженням його суб`єктивної думки, а тому є оціночним судженням, яке сформувалося у нього на основі загальновідомого факту щонайменше близьких товариських стосунків між позивачем і ОСОБА_16 . 
		Широке освітлення цього факту підтверджується багатьма публікаціями у ЗМІ, наприклад: - « ІНФОРМАЦІЯ_6 »(ІНФОРМАЦІЯ_7 ): « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».; 
		- СБУ завершила розслідування «справи ОСОБА_17 » кінцевий замовник - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ): « Згідно з повідомленням СБУ, за версією слідства, ОСОБА_4 підозрюється у тому, що за попередньою змовою з ОСОБА_5 організував нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_18 , які призвели до її смерті».
		-Як голова Херсонської облради пов`язаний з підозрюваним в організації вбивства ОСОБА_17 (ІНФОРМАЦІЯ_10 ): «При цьому юрист ОСОБА_19 віддав ОСОБА_5 комплекс на чорноморському узбережжі- фактично за безцінь. Готель із власним пляжем на 57 номерів, доба проживання в якому сягає більш ніж двох тисяч гривень, дістався «Оскалу» за символічну плату  всього 500 гривень на місяць. Договір укладений на 7 років. Він дійсний і досі»;
		- «Кто такой ОСОБА_20 , и почему его подозревают в организации убийства ОСОБА_21 »(ІНФОРМАЦІЯ_11 ): «По данным обвинения, ОСОБА_4 предложил ОСОБА_22 (сбежал за границу) и ОСОБА_23 (находиться под стражей) найти исполнителей убийства. Для совершения преступления Мангер дал Левину и ОСОБА_24 не менее 10тис.гривен(S371) для приобретения необходимых средств связи и покупки орудия убийства».
		Більш того, законодавство України не використовує словосполучення «найм адвоката», його використання у публікації є індивідуально-авторським засобом мовлення і не може сприйматися у розумінні, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому не підлягає перевірці або спросуванню. 
		Відповідно до ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхно не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. 
		Позивач не надав доказів, які б свідчили про порушення його особистих немайнових прав поширеною інформацією.
		Верховний Суд наголошує на тому, що право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічних осіб підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих тверджень про наміри та позиції таких лідерів 
		Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Клопотань від сторін про виклик не надходило.
		Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд установив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до частини першої та другої статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
		Згідно до статей 297,299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		Відповідно до ч.1, ч.3 ст.277 ЦК України фізичнаа особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. 
		В силуст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності, дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та Протоколів №2,4. 7, 11 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів.Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання огранів державної влади і незалежно від кордонів. 
		У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» (1986 рік) зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантованих пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 статті 10 Конвенції, свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій.
		Із матеріалів справи вбачається та визнається сторонами і відповідно до приписів ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню, що станом на березень 2020 року ОСОБА_1 займав посаду голови Херсонської обласної ради.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті Інтернет- видання «Мост» (http://most.ks.ua) головним редактором, якого є ОСОБА_3 було опубліковано статтю, у якій зазначено: «Адвокат, найнятий ОСОБА_4 для ОСОБА_5 , подав апеляцію на рішення про екстрадицію. Херсонський адвокат ОСОБА_9 , якого ОСОБА_4 найняв для ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) у п`ятницю подав апеляцію в Болгарії на рішення суду міста ОСОБА_8 , яким було дозволено екстрадицію останнього в Україну.....». Зазначена стаття розміщення з посиланням: http://most.ks.ua/nems/ur/advokatlevina_podav_apeljatsiju_narishennja_pro_ekstraditsiju. 
		Інтернет- видання «Мост» є регіональним електронним засобом масової інформації і має офіційну сторінку у соціальній мережі « Фейсбук» ( (ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на якій публікуються статті та розміщуються посилання на Інтернет видання.
		Наведена вище інформація містить відомості про події та явища, які існували, у тому числі про проведення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_12 досудового розслідування у кримінальному проваджені №22019000000000215 від 12.07.2019 року за підозрою у вчинені злочину проти ОСОБА_13 .
		Зазначений факт, широко освітлювався в засобах масової інформації, зокрема: (https://hromadske.ua/ru/post/delo-gandzyuk-sud-ostavil-pod-strazhej- podozrevaemogo-levina); 4(ІНФОРМАЦІЯ_12 ); (ІНФОРМАЦІЯ_11 ).
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 19 постанови №1 від 27 лютого 2009року «Про судову практику у справах про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. 
		Частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка, дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів(вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Отже, головною ознакою того, чи певне висловлювання є оціночним судженням чи фактом, є наявність фактичних даних, на які може таке поняття вказувати, а не тільки наявність визначення такого поняття в законодавстві.
		Як, вбачається ізматеріалівсправи, відповідач у своїй статті надав власну оцінку, яка сформувалася у нього на основі загальновідомого факту стосунків між ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , тобто висловив суб`єктивні оціночні судження з приводу дій позивача, використавши словосполучення «найм адвоката», які в силу вимог закону, непідлягає спростуванню та доведенню їх правдивості. 
		Окрім того, інформація щодо позивача, є суспільно значимою, тобто вона була предметом громадського інтересу на час поширення такої інформації, оскільки стосувалася розслідування кримінальної справи порушеної за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , які призвели до її смерті, таке право громадськості знати цю інформацію переважають право позивача на її захист, а тому, таке поширення інформації відповідає практиці застосування Європейським судом з прав людини статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		З огляду на норми матеріального права та встановленні обставини справи, щодо поширення відповідачем інформації суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки поширена ОСОБА_3 інформація стосовно позивача є суспільно значимою, тобто вона була предметом громадського інтересу на час поширення такої інформації, оскільки стосувалася розслідування кримінальної справи порушеної за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , які призвели до її смерті, тому висловлювання ОСОБА_27 щодо «найму адвоката» одним із «фігурантів справи» іншому, не містить фактичних даних, а є його оціночним судженням щодо цих подій та явищ.
		Відповідно до ч.2 п.2 ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.
		На підставі викладеного, ст.ст. 15,16,,277,297,299 ЦК України, Закону України «Про інформацію», керуючись ст.ст. 4-7,9-13, 76-81,141, 178, 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації відмовити.
		У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
		Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
		Відповідно доПерехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя В.В.Прохоренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...