Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 442/2633/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2020.
Дата набрання законної сили: 16.12.2020
Номер судового провадження: 61-2402ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                                                                                                                                                                                
		Іменем України                                                                     
		16 грудня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 442/2633/19
		провадження № 61-2402св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В., 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький Зорян Вікторович,
		заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2019 року у складі судді Крамара О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. (далі - приватний виконавець Маковецький З. В.).
		Скарга обґрунтована тим, що 29 січня 2019 року приватним виконавцем                      Маковецьким З. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 58225995 на підставі виконавчого листа № 2-1328/10, виданого 29 лютого                   2012 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про зобов`язання   ОСОБА_1 сплатити   ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 60 000,00 дол. США (або еквівалентну суму у гривнях по курсу Національного банку України на момент купівлі квартири) протягом року - до 01 травня 2011 року, сплачуючи щоквартально по 15 000,00 дол. США, або в цей же термін зобов`язання купити їй квартиру загальною площею не менше 60,00 кв. м, за умови, якщо позивач не буде заперечувати на укладення договору купівлі-продажу квартири, яку запропонує відповідач.
		Цією ж датою приватним виконавцем Маковецьким З. В. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 8 346,00 грн та постанову про арешт майна боржника, а саме: накладено арешт на частку в квартирі площею                     89,6 кв. м, що складається з трьох житлових кімнат та однієї кухні, реєстраційний номер майна 9642707, що знаходиться за адресою:   АДРЕСА_1 ; житловий будинок площею 56,5 кв. м, що складається з трьох житлових кімнат та однієї кухні, реєстраційний номер майна 9577516, що знаходиться за адресою:   АДРЕСА_2 .
		Зазначені вище документи виконавчого провадження скаржник не отримував, зокрема й постанову про відкриття виконавчого провадження, чим позбавлено його права на захист своїх інтересів.
		Крім того, вважав що прийняте судом рішення відноситься до тих, що не можуть бути виконані без особистої участі боржника. Відтак приватний виконавець               Маковецький З. В. повинен був надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
		28 лютого 2019 року листом № 644 приватний виконавець Маковецький З. В. скерував на адресу Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - Дрогобицький ВП ГУ НП у Львівській області) повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України (далі - КК України), як цього вимагає стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження».
		28 лютого 2019 року приватний виконавець Маковецький З. В. прийняв наступні постанови: постанову про накладення штрафу, якою за повторне невиконання рішення суду без поважних причин, на боржника накладено штраф у розмірі                         200 неоподаткованих доходів громадян (3 400,00 грн); постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику; постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук із занесенням до інформаційно-пошукової системи «Рубіж» транспортні засоби: MAN 19,463 12 816, 2000 року випуску, білого кольору, № шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; MAN 19,403 11967, 1997 року випуску, синього кольору, № шасі НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , Тгаіlor SYY ЗСР, 1998 року випуску, сірого кольору, № шасі НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , що належать боржнику; постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках у всіх банківських установах та на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать боржнику. 
		Заявник вважав, що, оскільки виконавче провадження стосується виконання рішення немайнового характеру, то у приватного виконавця Маковецького З. В. не було підстав накладати арешти на майно боржника, а тому такі дії приватного виконавця Маковецького З. В. є неправомірними.
		Крім того, 11 березня 2019 року приватний виконавець Маковецький З. В. прийняв постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, якою постановлено здійснювати відрахування із всіх доходів боржника в розмірі 20,0 % до виплати загальної суми боргу 1 592 165,02 грн.
		Таку постанову скаржник вважав неправомірною, так як її прийняттям приватний виконавець Маковецький З. В. самостійно змінив спосіб та порядок виконання рішення суду, визначивши розмір стягнення в твердій грошовій сумі, незважаючи на резолютивну частину рішення у даній справі, та на те, що питання про зміну способу або порядку виконання рішення вирішується виключно судом за заявою стягувача або виконавця (стаття 435 Цивільного процесуального кодексу України, далі -                 ЦПК України).
		Вважав, що приватний виконавець Маковецький З. В., приймаючи оскаржувані постанови, вчинив дії, які не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», тобто вчинив неправомірні дії, а тому в нього виникла необхідність звернутися до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.
		Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня              2019 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що боржник ОСОБА_1 недобросовісно ставиться до покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження» обов`язків щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Твердження скаржника, про те, що рішення суду, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця, є немайнового характеру, суд першої інстанції вважав хибними, оскільки рішенням суду передбачено зобов`язання боржника сплатити на користь стягувача кошти в сумі 60 тисяч доларів США.
		Із поданої стягувачем ОСОБА_2 29 січня 2019 року приватному виконавцю заяви вбачається, що остання вказала майно, яке на праві приватної власності належить боржнику, а тому виконавець, на думку суду першої інстанції, правомірно              у відповідності до вимог частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» 29 січня 2019 року виніс постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на частку в квартирі площею 89,6 кв. м, що складається з трьох житлових кімнат та однієї кухні, реєстраційний номер майна 9642707, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; будинок площею 56,5 кв. м, що складається з трьох житлових кімнат та однієї кухні, реєстраційний номер майна 9577516, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
		Суд першої інстанції зазначив, що приватний виконавець Маковецький З. В. правомірно, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виніс оскаржувані постанови, тобто дії приватного виконавця повністю відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» так як вчинені відповідно до закону, в межах повноважень виконавця, а тому підстав для задоволення скарги немає.
		Постановою Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2019 року - без змін.
		Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що, оскільки резолютивною частиною судового рішення передбачено зобов`язання ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 60 тисяч доларів США (або еквівалентну суму у гривнях по курсу Національного банку України (далі - НБУ) на момент купівлі квартири) на протязі року, тобто до 01 травня 2011 року, сплачуючи щоквартально по 15 тисяч доларів США, отже, в рішенні встановлено альтернативний спосіб виконання зобов`язань боржника перед стягувачем шляхом зобов`язання ОСОБА_1 сплатити стягувачу 60 000,00 доларів США, і таке рішення протягом тривалого часу добровільно боржником не виконане, то виконавцю законом надано достатньо повноважень, що дають можливість забезпечити виконання такого судового рішення, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії на користь стягувача, без участі самого боржника.
		Апеляційний суд зазначив, що виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області є можливим без обов`язкової особистої участі боржника ОСОБА_1 , а відтак з урахуванням абзаца другого частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» вжиття заходів примусового виконання судового рішення, передбачених цим Законом, незважаючи на повідомлення приватним виконавцем органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення, є законним, відповідає положенням частини другої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження», а доводи апелянта про необхідність закриття виконавчого провадження, є безпідставними та необґрунтованими.
		Колегія суддів апеляційного суду погодилась із твердженнями приватного виконавця Маковецького З. В. про можливість виконання судового рішення без обов`язкової особистої участі боржника, відтак вважала правомірними дії приватного виконавця, вчинені ним щодо початку примусового виконання судового рішення, та підставним вжиття заходів примусового виконання, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», про скасування яких звернувся скаржник.
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
		 
		У січні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду                        від 16 грудня 2019 року у справі, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
		 
		У касаційній скарзі заявник посилається на те, що:
		- рішення, що підлягає примусовому виконанню в межах виконавчого провадження № 58225995, носить немайновий характер;
		- положення Закону України «Про виконавче провадження», що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення виконавцем заходів примусового виконання рішення;
		- оскільки резолютивна частина судового рішення носить зобов`язуючий характер, боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії, то прийняте судом рішення відноситься до тих, що не можуть бути виконані без особистої участі боржника. Матеріально-правовий обов`язок, що встановлений рішенням, безпосередньо пов`язаний з особою боржника, так як передбачає альтернативу у його виконанні;
		- відповідачу не надали можливість скористатись альтернативою виконання рішення, а виконавець самовільно зобов`язав скаржника сплатити тверду грошову суму, тим самим самостійно змінивши спосіб та порядок виконання рішення суду;
		- апеляційним судом залишено поза увагою лист Міністерства юстиції України, згідно з яким було проведено позапланову виїзну перевірку діяльності приватного виконавця Маковецького З. В. щодо здійснення виконавчого провадження № 58225995 та виявлено порушення вимог частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
		 
		У березні 2020 року від ОСОБА_2 та приватного виконавця Маковецького З. В. на адресу Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких третя особа та відповідач просять залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки вона є безпідставною, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи № 442/2633/19 із Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		 
		У лютому 2020 року матеріали справи № 442/2633/19 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		 
		 
		 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої у січні 2020 року, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		Відповідно до частинидругої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України(у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що на примусовому виконанні                                 у приватного виконавця Маковецького З. В. перебуває виконавчий лист № 2-1328/10, виданий 29 лютого 2012 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 60 тисяч доларів США (або еквівалентну суму у гривнях по курсу НБУ на момент купівлі квартири) протягом року, тобто до 01 травня 2011 року, сплачуючи щоквартально по 15 тисяч доларів США, або в цей ж термін зобов`язання купити їй квартиру загальною площею не менше 60,00 кв. м, при умові, якщо позивач не буде заперечувати на укладення договору купівлі-продажу квартири, яку запропонує відповідач.
		 
		29 січня 2019 року приватним виконавцем Маковецьким З. В. за заявою              ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка направлена боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, на підтвердження чого надано список згрупованих поштових відправлень - листів рекомендованих.
		 
		29 січня 2019 року приватний виконавець Маковецький З. В. виніс постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на частку в квартирі площею           89,6 кв. м, що складається з трьох житлових кімнат та однієї кухні, реєстраційний номер майна 9642707, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будинок площею 56,5 кв. м, що складається з трьох житлових кімнат та однієї кухні, реєстраційний номер майна 9577516, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Приватний виконавець Маковецький З. В. в межах виконання виконавчого листа            29 січня 2019 року за вих. № 279 направив боржнику вимогу із зобов`язанням виконати рішення суду до 12 лютого 2019 року включно.
		 
		13 лютого 2019 року приватний виконавець Маковецький З. В. виніс постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700,00 грн) за невиконання рішення суду у встановлений виконавцем строк.
		 
		13 лютого 2019 року боржника повторно зобов`язано виконати рішення суду до              27 лютого 2019 року включно.
		 
		28 лютого 2019 року приватним виконавцем Маковецьким З. В. винесено постанову про накладення штрафу на боржника в подвійному розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3 400,00 грн).
		 
		28 лютого 2019 року в Дрогобицький ВП ГУ НП у Львівській області приватним виконавцем Маковецьким З. В. скеровано повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України.
		 
		28 лютого 2019 року приватним виконавцем Маковецьким З. В. винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.
		 
		28 лютого 2019 року приватним виконавцем Маковецьким З. В. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що знаходяться на всіх відкритих рахунках у всіх банківських установах.
		 
		11 березня 2019 року приватним виконавцем Маковецьким З. В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, якою постановлено здійснювати відрахування із всіх доходів боржника в розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 1 592 165, 02 грн.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		Відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.
		Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.
		Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
		Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом, про що зазначено у частині другій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		У частині першій статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
		Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII).
		Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 1404-VIII разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
		У частині першій статті 28 Закону № 1404-VIII закріплено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами                            1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
		Згідно зі статтею 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
		У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
		Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
		У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
		У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		Стаття 75 Закону № 1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, зокрема у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
		У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно з частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
		Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
		Стаття 435 ЦПК України та стаття 33 Закону № 1404-VIII регулюють питання зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, зокрема за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
		Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
		Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 через підстави тривалого невиконання боржником рішення суду, встановлення альтернативного способу виконання зобов`язання боржника перед стягувачем, можливості виконання судового рішення без участі боржника шляхом примусового стягнення відповідної суми коштів та достатності повноважень приватного виконавця для прийняття ним оскаржуваних постанов, винесених ним в межах Закону № 1404-VIII.
		 
		Виконавчий лист № 2-1328/10, на підставі якого приватним виконавцем  Маковецьким З. В. відкрито виконавче провадження № 58225995 та винесено оскаржувані постанови, відображає резолютивну частину судового рішення, прийнятого за результати розгляду судом позову стягувача ОСОБА_2 , яка самостійно визначила предмет своїх позовних вимог саме таким чином.
		 
		У виконавчому листі № 2-1328/10 вказано, що суд вирішив (постановив) зобов`язати ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 60 тисяч доларів США (або еквівалентну суму у гривнях по курсу НБУ на момент купівлі квартири) протягом року, тобто до 01 травня 2011 року, сплачуючи щоквартально по 15 тисяч доларів США, або в цей ж термін зобов`язується купити їй квартиру загальною площею не менше 60,00 кв. м, при умові, якщо позивач не буде заперечувати на укладення договору купівлі-продажу квартири, яку запропонує відповідач.
		 
		Отже, виконавчий лист містить зобов`язання ОСОБА_1 як щодо сплати грошової компенсації, так і щодо зобов`язання купити квартиру (якщо позивач не буде заперечувати), тобто встановлює альтернативні способи виконання зобов`язання боржника перед стягувачем, кожний з яких може бути реалізований та йому буде відповідати свій комплекс виконавчих дій.
		 
		Рішення немайнового характеру - це рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Водночас конструкція статті 63 Закону № 1404-VIII передбачає можливість виконання такого рішення без участі боржника.
		 
		Оскільки боржником добровільно не виконується зобов`язання щодо сплати грошової компенсації, то необхідна сума може бути стягнута із ОСОБА_1 в примусовому порядку, що свідчить про те, що виконання судового рішення є можливим без участі боржника (шляхом звернення стягнення на належні йому майно та кошти в банківських установах).
		 
		Оскаржувані постанови про арешт майна боржника від 29 січня 2019 року та                      від 28 лютого 2019 року, постанова про арешт коштів боржника від 28 лютого                  2019 року винесені приватним виконавцем Маковецьким З. В. на підставі положень статей 1, 18, 26, 56, 63 Закону № 1404-VIII, постанова про розшук майна боржника                    від 28 лютого 2019 року - на підставі положень статті 36 Закону № 1404-VIII, постанова про звернення стягнення на заробітну плату та інші доход боржника             від 11 березня 2019 року - на підставі положень статей 68, 69, 70 Закону № 1404-VIII.
		 
		З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги про те, що прийняте судом рішення відноситься до тих, що не можуть бути виконані без особистої участі боржника,                   і приватним виконавцем Маковецьким З. В. було порушено норми Закону № 1404-VIII при прийнятті оскаржуваних постанов, не є спроможними.
		 
		З огляду на зміст виконавчого листа та здійснені приватним виконавцем Маковецьким З. В. дії з його примусового виконання в межах виконавчого провадження, норму статті 435 ЦПК України не знайшли підтвердження доводи касаційної скарги про зміну ним порядку і способу виконання рішення.
		 
		Відхиляються доводи касаційної скарги про те, що боржнику не надали можливість скористатись альтернативою виконання рішення, оскільки заявником не надано жодних доказів повного чи принаймні часткового виконання рішення суду, за яким виданий виконавчий лист ще на початку 2012 року, що свідчить про недобросовісність заявника в цьому питанні.
		 
		Посилання в касаційній скарзі на залишений поза увагою лист Міністерства юстиції України відхиляється колегією суддів, оскільки відноситься до переоцінки доказів, що в силу положень статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги)  не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції. 
		 
		Інші доводи касаційної скарги є аналогічними тим аргументам, які були викладені в скарзі до суду першої інстанції та апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вони перевірялися судами попередніх інстанцій, які надали їм правильну правову оцінку, та зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій. Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо сукупності доказів, оцінки цих доказів, визначення правовідносин, що виникли між сторонами, та застосування норм матеріального і процесуального права, вони відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.
		 
		Європейський суд з прав людини далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті                       6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи                   (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції  та постанова апеляційного суду - залишенню без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України                     (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги).
		 
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
		Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
		 
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня                    2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                 є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийО. В. Ступак    Судді:І. Ю. Гулейков     С. О. Погрібний     Г. І. Усик     В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...