Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/4966/16-ц : Окремі процесуальні питання; Заява про ухвалення додаткового рішення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2020.
Дата набрання законної сили: 23.12.2020
Номер судового провадження: 61-2700ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		23 грудня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 185/4966/16-ц
		провадження № 61-2700св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В., 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
		 
		У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»              (далі - ТОВ «Порше Мобіліті» або Товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.
		 
		Позов обґрунтовано тим, що на підставі договору від 09 серпня 2013 року № 50009739, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 , останній отримав суму кредиту у розмірі 136 005,43 грн - еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, що складає 16 751,50 дол. США та суму додаткового кредиту у розмірі 92 484,26 грн - еквівалент суми додаткового кредиту в іноземній валюті, що становить 7 236,64 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які відповідно до пункту 2.3 загальних умов є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту - 15 серпня 2018 року, для купівлі автомобіля марки Volkswagen, модель Golf VII, 2013 року виробництва, кузов №  НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 1 986,00 куб. см та оплати страхових платежів. З метою забезпечення виконання обов`язків позичальника перед позивачем, ОСОБА_2 своїм підписом на кредитному договорі, всіх додатках до нього поручився перед позивачем за виконання ОСОБА_1 обов`язків за кредитним договором. В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором кредиту між Товариством та ОСОБА_1 30 серпня 2013 року укладено договір застави належного йому на праві власності автомобіля марки Volkswagen, модель GOLF VII, 2013 року виробництва, державний номерний знак   НОМЕР_2 . 
		 
		У добровільному порядку відповідачі не виконували зобов`язання за вказаним кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 23 травня 2016 року утворилась заборгованість в сумі 468 295,95 грн, з яких: 116 253,90 грн - сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за кредитом; 26 216,05 грн - сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за додатковим кредитом; 3 514,90 грн - сума 3 % річних за час прострочення за кредитом; 207,57 грн - сума 3 % річних за час прострочення за додатковим кредитом; 21 405,50 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за кредитом; 843,24 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за додатковим договором; 264 325,06 грн - сума заборгованості за кредитом та додатковим кредитом; 14 697,20 грн - сума заборгованості за процентами; 4 632,53 грн - сума 3 % річних за час прострочення за кредитом та додатковим кредитом.
		 
		Враховуючи викладене, позивач, уточнивши свої вимоги, просив суд в рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором від 09 серпня 2013 року № 50009739, розмір якої станом на 23 травня 2016 року складає 468 295,95  грн, звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки Volkswagen, модель GOLF VII, 2013 року виробництва, кузов №  НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 1 968,00 куб. см, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належав на праві власності ОСОБА_3 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму штрафу в розмірі 27 201,09 грн у порядку, передбаченому, підпунктом 4.1.2  договору застави транспортного засобу від 09 серпня 2013 року № 50009739.
		 
		Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від  11  лютого  2019  року в задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» відмовлено.
		 
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що предмет застави - автомобіль марки Volkswagen, модель Golf VII, 2013 року виробництва, є таким, що перестав на законних підставах бути предметом договору застави від   13   серпня   2013   року, оскільки позивач (заставодержатель) не скористався можливістю, передбаченою частинами третьою та четвертою статті 577 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), щодо внесення запису про обтяження цього транспортного засобу до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 , хоча й не маючи право відчужувати цей транспортний засіб, відповідно до договору купівлі-продажу відчужив автомобіль, а ОСОБА_3 придбала це майно за відплатним договором, та є добросовісним набувачем. 
		 
		Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки звернути стягнення на предмет договору застави немає можливості. 
		 
		Також суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 , як поручитель за зобов`язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 серпня 2013 року № 50009739 проставив свій підпис, проте у додатковій угоді від 11 серпня 2014 року № 1 до цього кредитного договору та договору застави транспортного засобу від 13 серпня 2013 року № 50009739 - його підпис відсутній, тому відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) він несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником лише в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.
		 
		Крім того, суд першої інстанції вказав, що сума основної заборгованості за кредитним договором має розраховуватись за обмінним курсом іноземної валюти, який існував станом на 08 серпня 2013 року, і який зазначений у кредитному договорі № 50009739 від 09 серпня 2013 року, а саме: 8,1190 грн за 1 дол. США, а не 25,215 грн.
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 серпня 2013 року № 50009739 у розмірі 468 295,95 грн, яка складається з: 116 253,90 грн - сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за кредитом; 26 216,05 грн - сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за додатковим кредитом; 3 514,90 грн - сума 3 % річних за час прострочення за кредитом; 207,57 грн - сума 3 % річних за час прострочення за додатковим кредитом; 21 405,50 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за кредитом; 843,24 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за додатковим договором; 264 325,06 грн - сума заборгованості за кредитом та додатковим кредитом; 14 697,20 грн - сума заборгованості за процентами; 4 632,53 грн - сума 3 % річних; 16 200,00 грн - збитки згідно з пунктом 8.5 загальних умов кредитування, вирішено звернути стягнення на автомобіль марки Volkswagen, модель GOLF VII, 2013   року виробництва, кузов №    НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 968,00 куб. см, державний номерний знак НОМЕР_2 , колір білий, який належить на праві власності ОСОБА_3 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» суму штрафу в розмірі 27 201,09 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» судовий збір в розмірі 5 880,36 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» судовий збір в розмірі 5 268,33 грн.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що відповідачі не виконали взяті на себе зобов`язання зі сплати заборгованості за договором про надання кредиту, тому є підставними для задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на спірний автомобіль в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 серпня 2013 року № 50009739 у розмірі 468 295,95 грн, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з              ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суми штрафу в розмірі 27 201,09 грн, апеляційний суд виходив із того, що договір про внесення змін (додаткову угоду № 1) до кредитного договору від 09 серпня 2013 року ОСОБА_2 як поручитель не підписував, як і не підписував договір застави від 13 серпня 2013 року, а тому в силу статті 559 ЦК України не повинен відповідати за вказаними зобов`язаннями.                            Отже, сума штрафу в розмірі 27 201,09 грн, яка передбачена підпунктом 4.1.2 договору застави транспортного засобу, підлягає стягненню лише з   ОСОБА_1 .
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
		 
		06 лютого 2020 року  ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення та  залишити в силі рішення суду першої інстанції. До касаційної скарги заявник додав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:
		 
		-   не звернув увагу на те, що позивач не довів належними доказами факт наявності заборгованості заявника за кредитним договором від 09 серпня 2013 року № 50009739;
		 
		-   проігнорував те, що ОСОБА_3 придбала спірний автомобіль за відплатним договором, а тому є добросовісним набувачем;
		 
		-   не врахував, що на момент подання позову у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, всупереч вимогам частини третьої статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», не були зареєстровані відомості про звернення стягнення на спірний автомобіль;
		 
		-   не звернув увагу на те, що на момент подання ТОВ «Порше Мобіліті» позову про звернення стягнення на спірний автомобіль термін виконання зобов`язань за кредитним договором від 09 серпня 2013 року № 50009739, ще не настав;
		-   проігнорував те, що позивачем не надано суду належних доказів отримання  заявником вимоги про дострокове виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором; 
		 
		-  не надав оцінку співмірності суми заборгованості за кредитним договором та вартості заставленого майна;
		 
		-   не врахував, що позивач визначив як збитки свої судові витрати (витрати на правничу допомогу);
		 
		-  не звернув увагу на те, що позивач здійснив нарахування процентів за договором після 05  жовтня 2015 року, тобто, на його думку, дати дострокового припинення зобов`язань за вказаним кредитним договором;
		 
		-   не надав оцінку тому, що вказана у розрахунку позивача сума заборгованості в доларах США у розмірі 10 482,85, де дата застосування курсу 20 травня 2016 року, 1 долар США дорівнює 25,215 грн, має розраховуватись за обмінним курсом іноземної валюти який існував станом на 08 серпня 2013 року, і який зазначений у кредитному договорі, а саме: 8,1190 грн за 1 долар США.
		 
		Постанова Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2019 рокув частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» заявником не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.
		 
		У квітні 2020 року від ТОВ «Порше Мобіліті» на електронну адресу Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких заявник, не погоджуючись з доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 лютого 2020 року касаційну скаргу  ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року  ОСОБА_1  поновлено              строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від  22  листопада  2019  року, відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи № 185/4966/16-ц із суду першої інстанції, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу. Цією ж ухвалою в задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови відмовлено.
		 
		У лютому 2020 року матеріали справи № 185/4966/16-ц надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
		 
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону                № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Оскільки касаційна скарга  ОСОБА_1 подана до Верховного Суду 06 лютого 2020 року, то вона підлягає розгляду у порядку, визначеному в ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                 з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з огляду на таке.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 09 серпня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» (кредитор) та ОСОБА_1 (боржник), ОСОБА_2 (поручитель) укладено кредитний договір № 50009739, згідно з умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у сумі 136 005,43 грн зі сплатою 9,90 % змінної ставки відповідно до пункту 2.3 загальних умов кредитування, що є частиною кредитного договору, строком кредитування 60 місяців.
		 
		11 серпня 2014 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 09 серпня 2013 року № 50009739, відповідно до якої позивач зобов`язується надати позичальнику додаткову суму кредиту у сумі еквіваленту 7 236,64 дол. США, в українських гривнях, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії суму додаткового кредиту у повному обсязі, а також сплатити проценти за його використання та інші платежі відповідно до умов кредитного договору, всіх додатків, що є невід`ємними частинами, та цієї додаткової угоди (пункт 1.1).
		 
		Відповідно до пункту 1.2 додаткової угоди № 1 сторони встановили, що на дату укладення цієї додаткової угоди еквівалент суми додаткового кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін, дорівнює 92 484,26 грн.
		 
		13 серпня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» (заставодержатель) та            ОСОБА_1 (заставодавець) укладено договір застави транспортного засобу № 50009739, за яким заставодавець з метою забезпечення виконання викладених нижче зобов`язань заставляє майно, а саме автомобіль марки Volkswagen, модель GOLF VII, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 куб. см, державний номерний знак НОМЕР_2 , колір білий. За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 272 010,86 грн (пункт 1.1).
		 
		Відповідно до пункту 1.4 договору застави у випадку невиконання заставодавцем положень кредитного договору, заставодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі вимог, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання включаючи пеню та інші штрафи, санкції, витрати заставодержателя, а також видатки по зверненню стягнення на предмет застави та його реалізацію.
		 
		Згідно з підпунктом 4.1.2. договору застави у разі невиконання та/або неналежного виконання заставодавцем умов, передбачених пунктом 2.3 цього договору заставодержатель може застосувати до заставодавця штрафні санкції у розмірі 10 відсотків від вартості предмета застави, визначеної у пункті 1 цього договору.
		 
		Зобов`язання, передбачені зазначеними договорами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином не виконували.
		 
		Відповідно до пункту 3.2 загальних умов кредитування, що є частиною кредитного договору від 09 серпня 2013 року № 50009739, визначено, що ТОВ «Порше Мобіліті» має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору, зокрема у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць. 
		 
		Згідно з пунктом 3.3 загальних умов кредитування позичальник зобов`язаний повернути компанії (ТОВ «Порше Мобіліті») у повному обсязі суму кредиту та додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб) та протягом 5 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних-осіб підприємців та юридичних осіб). Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення.
		Відповідно до пункту 9.4 загальних умов кредиту будь-які повідомлення та вимоги, передбачені цими умовами, повинні бути надіслані у письмовій рекомендованим поштовим відправленням на адресу сторони вказану в кредитному договорі (або іншу адресу, про яку сторона повідомить у письмовій формі); відправлене таким чином повідомлення вважатиметься отриманим стороною на 3 (третій) робочий день з дня відправлення. 
		 
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 направлено вимоги (повідомлення) від 05 жовтня 2015 року щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50009739, якими позивач вимагав від відповідачів дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та                           заборгованості відповідно до договору, які станом на дату направлення вимоги становили 353 924,50 грн.
		 
		Зазначеними вимогами позивач повідомив відповідачів, що у випадку неповернення суми кредиту та заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги, відбудеться примусове їх стягнення, в тому числі за рахунок автомобіля, що переданий ТОВ «Порше Мобіліті» у заставу.
		 
		14 березня 2016 року позивачем через кур`єрську організацію - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» здійснено повторно спробу вручення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вимог (повідомлень) від 05 жовтня 2015 року щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50009739.
		 
		Ці вимоги відповідачами виконані не були.
		 
		Тому, станом на 23 травня 2016 року, у відповідачів виникла заборгованість у розмірі 468 295,95 грн, з яких: 116 253,90 грн - сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за кредитом; 26 216,05 грн - сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за додатковим кредитом; 3 514,90 грн - сума 3 % річних за час прострочення за кредитом; 207,57 грн - сума 3 % річних за час прострочення за додатковим кредитом; 21 405,50 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за кредитом; 843,24 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за додатковим договором; 264 325,06 грн - сума заборгованості за кредитом та додатковим кредитом; 14 697,20 грн - сума заборгованості за процентами; 4 632,53 грн - сума 3 % річних; 16 200,00 грн - збитки згідно з пунктом 8.5 загальних умов кредитування, а також заборгованість зі сплати штрафних санкцій в порядку, визначеному підпунктом 4.1.2 договору застави, у розмірі 27 201,09 грн.
		Згідно з листом головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 05 квітня 2017 року № 31/5925, обтяження на автомобіль марки Volkswagen, модель Golf VII, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 1 968 куб. см, державний номерний знак НОМЕР_2 , відсутні. 
		 
		Вказаний автомобіль 13 серпня 2013 року зареєстрований за ОСОБА_1 за державним номерним знаком НОМЕР_2 , а 25 грудня 2015 року автомобіль перереєстрований за ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, 29 грудня 2015 року автомобіль перереєстрований при заміні номерного знаку на НОМЕР_3 .
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		 
		У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
		 
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття                    599 ЦК України).
		 
		Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		 
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
		 
		Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		 
		Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		 
		Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
		 
		За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
		 
		Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, про зазначено в частині першій статті 1050 ЦК України.
		 
		У свою чергу відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		 
		Також згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		 
		Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
		 
		Згідно зі статтею 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
		 
		Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
		 
		Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Аналогічне правило закріплено і в частині першій статті 590 ЦК України.
		 
		 
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що, оскільки відповідачі не виконали взяті на себе зобов`язання зі сплати заборгованості за договором кредиту, то є підстави для задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на спірний автомобіль в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». 
		 
		Також апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки ОСОБА_2 як поручитель не підписував договір про внесення змін (додаткову угоду № 1) до кредитного договору від 09 серпня 2013 року та договір застави від 13 серпня 2013 року, то сума штрафу в розмірі 27 201,09 грн, яка передбачена підпунктом 4.1.2 договору застави транспортного засобу, підлягає стягненню лише з  боржника ОСОБА_1 .
		 
		Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що позивач не довів належними доказами факт наявності заборгованості заявника за кредитним договором від 09 серпня 2013 року № 50009739, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Аргументи касаційної скарги про те, що ОСОБА_3 придбала спірний автомобіль за відплатним договором, тому є добросовісним набувачем, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.
		 
		Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.
		 
		Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
		 
		Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, визначає Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
		 
		Згідно зі статтею 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
		 
		У разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень (частина перша статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
		 
		Системний аналіз частини першої статті 27 Закону України «Про заставу», частини третьої статті 9 та частини першої статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає підстави для висновку про те, що в разі відчуження боржником предмета обтяження без згоди заставодержателя обтяження рухомого майна, що є предметом застави, зберігає свою силу для нового власника (покупця), якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Покупець може бути добросовісним набувачем за умови, якщо на час укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній відповідний запис. Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тобто на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
		 
		Судом встановлено, що представником позивача у цій справи надано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16 травня 2016 року № 49579921, відповідно до змісту якого на автомобіль Volkswagen, модель Golf VII, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 1 968 куб. см, державний номерний знак НОМЕР_2 , заборонено відчужувати, оскільки 14 серпня 2013 року реєстратором Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано обтяження за № 13850287 на цей транспортний засіб.
		 
		Тобто, на момент перереєстрації спірного транспортного засобу на ОСОБА_3                 (29 грудня 2015 року) діяла заборона на його відчуження.
		 
		Таким чином, ОСОБА_3 не можна вважати добросовісним набувачем вказаного транспортного засобу і на предмет застави може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».                 
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував, що на момент подання ТОВ «Порше Мобіліті» позову у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, всупереч вимогам частини третьої статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», не були зареєстровані відомості про звернення стягнення на спірний автомобіль, Верховний Суд також відхиляє з огляду на таке. 
		 
		Згідно з положеннями частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» та статті 589 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 590 ЦК України звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено законом або договором. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Водночас відповідно до статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального  обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному  реєстрі  відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. 
		 
		Таким чином, оскільки позивач обрав спосіб звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду, а не шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса чи інший позасудовий порядок, то обов`язок зареєструвати початок процедури звернення стягнення в такому випадку виникає у обтяжувача лише після набрання чинності рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави.
		 
		Разом з тим Верховний Суд вважає слушними доводи касаційної скарги щодо неправильності нарахування позивачем процентів за кредитним договором після 05 жовтня 2015 року, тобто після припинення зобов`язань за вказаним кредитним договором з таких підстав.
		 
		Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості (а. с. 53-55 т. 1) сума боргу ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 серпня 2013 року № 50009739становить 468 295,95 грн, з яких: 116 253,90 грн - сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за кредитом; 26 216,05 грн - сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за додатковим кредитом; 3 514,90 грн - сума 3 % річних за час прострочення за кредитом; 207,57 грн - сума 3 % річних за час прострочення за додатковим кредитом;  21 405,50 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за кредитом; 843,24 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за додатковим договором; 264 325,06 грн - сума заборгованості за кредитом та додатковим кредитом; 14 697,20 грн - сума заборгованості за відсотками; 4 632,53 грн - сума 3 % річних; 16 200,00 грн - збитки згідно з пунктом 8.5 загальних умов кредитування, а також заборгованість зі сплати штрафних санкцій в порядку, визначеному підпунктом 4.1.2. договору застави, у розмірі 27 201,09 грн.
		 
		Відсотки за користуванні кредитом - 14 697,20 грн нараховані позивачем за період з 01 листопада 2015 року по 23 травня 2016 року.
		 
		Згідно з пунктом 3.3 «Загальних умов кредиту», що є частиною кредитного договору від 09 серпня 2013 року № 50009739, позичальник зобов`язаний повернути компанії (ТОВ «Порше Мобіліті») у повному обсязі суму кредиту та додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу позичальником. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення.
		 
		У матеріалах справи наявні вимоги (повідомлення) від 05 жовтня 2015 року щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50009739, якими позивач вимагав від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до кредитного договору. 
		 
		Докази отримання вказаних вимог відповідачами у матеріалах справи відсутні.
		 
		Таким чином, строк виконання зобов`язання за кредитним  договором від 09 серпня 2013 року № 50009739, укладеним між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 , відповідно до пункту 3.3 Загальних умов кредиту, вважається таким, що настав із 04 листопада 2015 року і такий кредитний договір припинив свою дію.
		 
		Разом з тим, як вбачається із розрахунку заборгованості, ТОВ «Порше Мобіліті» продовжило нарахування ОСОБА_1 відсотки за користуванні кредитом.
		 
		Норма абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
		 
		Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
		 
		Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
		 
		Суд апеляційної інстанції вказане до уваги не прийняв, не дослідив правильність розрахунків позивача з урахуванням змісту пункту 3.3 «Загальних умов кредиту», які є частиною кредитного договору від 09 серпня 2013 року № 50009739, що свідчить про помилковість висновків апеляційного суду щодо зарахування до розміру заборгованості за вказаним кредитним договором відсотків, нарахованих позивачем після закінчення строку дії договору.
		 
		Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що за змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
		 
		Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
		 
		Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
		 
		Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.
		 
		Аналогічний висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року в справі № 761/1617/15-ц (провадження № 6-284цс17).
		 
		У цій справі грошове зобов`язання за кредитним договором виражене в еквіваленті  до іноземної валюти - доларах США, тому включення позивачем інфляційних витрат до загальної суми боргу за кредитним договором, не можна визнати законними й обґрунтованим з наведених підстав.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження апеляційного суду, який надав їм належну правову оцінку, та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення апеляційного суду - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		За змістом статті 412 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга  ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні в частині розміру суми бору за кредитним договором від 09 серпня 2013 року № 50009739, шляхом її зменшення з 468 295,95 грн до 431 350,01 грн, тобто з вирахуванням сум інфляційних втрат та заборгованості за процентами. В іншій частині таке судове рішення підлягає залишенню без змін.
		 
		Щодо розподілу судових витрат за розгляд справи у суді касаційної інстанції
		 
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		З огляду на висновки суду касаційної інстанції про зміну оскаржуваного судового рішення лише в частині розміру суми боргу за кредитним договором, то судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за відповідачем.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року змінити в частині розміру суми боргу ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 серпня 2013 року № 50009739, шляхом її зменшення з 468 295,95 грн до 431 350,01 грн.
		 
		В решті постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийО. В. Ступак      Судді:І. Ю. Гулейков       С. О. Погрібний       Г. І. Усик       В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...