Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/2053/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.12.2020. Зареєстровано: 30.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.12.2020.

Номер судового провадження: 2/638/2660/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 638/2053/20
		        Провадження № 2/638/2660/20
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		Головуючого - судді Шишкіна О.В., 
		за участю секретаря Кириллової К.С.,
		представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		представників відповідача, третьої особи  ОСОБА_3 - Прядка В.О., Пономаренко М.А.,
		представника третьої особи ДП «Південна залізниця» - Філоненко О.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_4 до АТ «Українська залізниця», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 (директор Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця"), Державне підприємство «Південна залізниця» про зобов`язання надати попередню роботу та поновлення на роботі , -
		 
		встановив:
		 
		Позивач  ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача Акціонерне товариство "Українська залізниця" надати йому попередню роботу (посаду) директора Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця", поновити його на роботі (посаді) директора Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця".
		Позовні вимоги обґрунтував наступним. 23.12.2005р. ОСОБА_4 було призначено на посаду начальника «Південної залізниці» на підставі Постанови КМУ від 21.12.2005 р. N 1227 та наказу Укрзалізниці № 920/ос від 26.12.2005р.
		27.11.2012р. позивача було звільнено у зв`язку з переходом на виборчу посаду Народного депутата України (п.5 ст.36 КЗпП України), на підставі розпорядження КМУ від 19.11.2012р. № 914-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 23.11.2012р. № 216-О, наказу Генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) від 27.11.2012 р. № 837/ос, наказу Державного підприємства «Південна залізниця» від 27.11.2012р. № 460/ос.
		12.12.2012р.  ОСОБА_4 був зарахованийна роботудо ВерховноїРади України7-госкликання,а 27.11.2014р. - 8-го скликання для здійснення депутатських повноважень на постійній основі (ст.78 Конституції України) розпорядження № 1548 від 13.13.2012р., № 1210 від 01.12.2014р.
		29.08.2019р. позивача було звільнено з посади у зв`язку з достроковим припиненням повноважень Верховної Ради України 8-го скликання (ч.3 ст.81 Конституції України та ч.3 ст.5 Закону України «Про статус народного депутата України»), розпорядження Голови Верховної Ради України № 834-к від 29.08.2019р. 
		Тому позивач вважає, що відповідач зобов`язаний надати йому попередню його роботу (посаду)  директора Регіональної філії "Південна залізниця", яка є відокремленим структурним підрозділом АТ "Українська залізниця" та є підстави для поновлення позивача на вказаній роботі (посаді), згідно ст.118 КЗпП України, ч.4, ч.7 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України», п.6 ч.1 ст.40 КЗпП України.
		Представники АТ "Українськазалізниця" Прядка В.О., ОСОБА_6 подали до суду відзив на позовну заяву (том 1 а.с.67-79) з доданими копіями документів, в якому навели заперечення на позов та просили відмовити в задоволенні позову повністю. 
		Також представники АТ "Українська залізниця" до суду клопотання про встановленнядодаткового строку (том 3 а.с.96-105) для подавання доказі та приєднання доказів до матеріалів справи з доданими копіями документів; у вказаному клопотанні представники відповідача просили визнати поважними причини пропуску позивачем строку для подавання письмових доказів, встановити додатковий строк для подання письмових доказів, що додаються, прийняти додані до клопотання письмові докази. 
		Третя особа Уманець Н.Г. (директор Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця") подав суду пояснення третьої особи щодо позову в порядкуст.181ЦПК України (том 1 а.с.174-184), в яких виклав свої заперечення проти позову, додавши копії документів, роздруківок, просив відмовити в задоволенні позову повністю. 
		Позивач  ОСОБА_4 подав до суду відповідь на відзив (том 2 а.с.19-33) представників АТ Українська залізниця та на пояснення третьої особи щодо позову ОСОБА_5 , в якому відхилив наведені відповідачем у відзиві заперечення та виклав мотиви їх відхилення, до відповіді навідзив додав засвідчену копію Науково  правового висновку Національного юридичного університету ім.Я.Мудрого, підготовленого д.ю.н., професором, завідувачем кафедри трудового права, членом  кореспондентом НАПрН України ОСОБА_7 та к.ю.н., доцентом кафедри цивільного права № 1 ОСОБА_8 
		Представники АТ "Українська залізниця" Прядка В.О., Пономаренко М.А. подали до суду додаткові письмові пояснення (доводи) щодо заявлених позовних вимог (том 2 а.с.72-76), до яких вони додали копії документів, роздруківки (том 2 а.с.77-214).
		Представники АТ "Українська залізниця" Прядка В.О., ОСОБА_6 подали до суду заперечення впорядку ст.180ЦПК України(том3а.с.1-10), де навели доводи своїх заперечень проти відповіді на відзив, додавши копію Науково-правового висновку Науково-дослідницького інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України (том 3 а.с.11-29).
		Третя особа ОСОБА_5 надав суду пояснення третьої особи щодо відповіді на відзив (том 3 а.с.37-40), в яких просив їх врахувати під час розгляду справи та відмовити в позові повністю.
		Позивач  ОСОБА_4  надав суду пояснення (том3а.с.111-128)на заперечення представників АТ "Українська залізниця" Прядка В.О., Пономаренко М.А. та на пояснення третьої особи ОСОБА_5 , в яких виклав доводи своїх заперечень проти наведених представниками відповідача та ОСОБА_5 заперечень проти позову.
		Представник третьої особи Державне підприємство «Південна залізниця» Філоненко О.Ю. надала суду письмові пояснення (том 3 а.с.72-78), в яких виклала свої доводи та вважала позов таким, що не підлягає задоволенню.
		Представники АТ "Українська залізниця" Прядка В.О., Пономаренко М.А. подали до суду письмові пояснення(доводи)щодо аргументів, викладенихпозивачем впоясненнях назаперечення представниківАТ «Укрзалізниця» (в порядку п.п.3 ч.1 ст.43 ЦПК України), в яких просили відмовити в задоволенні позову повністю.
		Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова суду від 23.06.2020 р. (том 3 а.с.45) було залучено до участі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 (який подав таку заяву - том 2 а.с. 222, 223, як директор Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця") та Державне підприємство «Південна залізниця» (яке подало відповідну заяву - том 2 а.с. 226-229) 
		Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова суду від 12.10.2020 р. за клопотанням представників АТ «Українська залізниця» було здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи у розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням. 
		Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова суду від 12.10.2020 р. було закрито підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті.
		У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позову.
		Представники відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у його задоволенні.
		Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у його задоволенні.
		23.12.2005р. позивача  ОСОБА_4 було призначено на посаду начальника «Південної залізниці» на підставі Постанови КМУ від 21.12.2005 р. N 1227 та наказу Укрзалізниці № 920/ос від 26.12.2005р., про що було зроблено відповідний запис у його трудовій книжці. (том 1 а.с.7-12)
		Наказом Міністерства інфраструктури України від 10.04.2012р. № 212 Статутне територіально-галузеве об`єднання «Південна залізниця» було перейменовано в Державне підприємство «Південна залізниця», де позивач продовжував працювати на тій же посаді начальника.
		27.11.2012р. позивача було звільнено у зв`язку з переходом на виборчу посаду Народного депутата України (п.5 ст.36 КЗпП України), на підставі розпорядження КМУ від 19.11.2012р. № 914-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 23.11.2012р. № 216-О, наказу Генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) від 27.11.2012 р. № 837/ос, наказу Державного підприємства «Південна залізниця» від 27.11.2012р. № 460/ос, про що було зроблено відповідний запис у його трудовій книжці.
		12.12.2012р.  ОСОБА_4 був зарахованийна роботудо ВерховноїРади України7-госкликання,а 27.11.2014р. 8-го скликання для здійснення депутатських повноважень на постійній основі (ст.78 Конституції України) розпорядження № 1548 від 13.13.2012р., № 1210 від 01.12.2014р.
		29.08.2019р. позивача було звільнено з посади у зв`язку з достроковим припиненням повноважень Верховної Ради України 8-го скликання (ч.3 ст.81 Конституції України та ч.3 ст.5 Закону України «Про статус народного депутата України», розпорядження Голови Верховної Ради України № 834-к від 29.08.2019р. 
		ОСОБА_4 звернувся доПрем`єр-міністраУкраїни іззаявою від15.10.2019р.(том2а.с.34)про поновленняйого напосаді директораРегіональної філії«Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», посилаючись на те, що він був звільнений у зв`язку з переходом на виборчу посаду народного депутата України (за п.5 ст.36 КЗпП України) на підставі Розпорядження КМУ від 19 листопада 2012 р. № 914-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 23.11.2012р. № 216-О.
		Вказана заява ОСОБА_4 була направлена на розгляд до Міністерства інфраструктури України, яке направило позивачу лист від 04.12.2019р. (том 1 а.с.17,18), де вказано, що оскільки призначення керівника філії належить до компетенції АТ "Українська залізниця", то його заява від 15.10.2019р. надсилається за належністю для розгляду та надання відповіді. 
		Відповідач АТ "Українська залізниця", отримавши з Міністерства вказану заяву позивача для розгляду, надіслав йому відповідь від21.12.2019р. (том1а.с.19),якою відмовиву наданніпопередньої посади,з посиланнямна те,що АТУкрзалізниця ще не набуло статусу правонаступника ДП «Південна залізниця», яке перебуває устані припиненнята призначенняпозивача напосаду директорарегіональної філії«Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» не вбачається можливим, оскільки дана посада не є вакантною, з чим позивач не згоден, надавши з цього питання у своєму позові, відповіді на відзив, у своїх письмових поясненнях мотивовані заперечення.
		Суд погоджується з доводами позивача про те,що відповідач у даному випадку зобов`язаний надати йому попередню його роботу (посаду) та наявні підстави для поновлення позивача на попередній роботі (посаді), оскільки це ґрунтується на наведених позивачем нормах законів:
		- згідно ст.118 КЗпП України, працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
		- відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України», народному депутату після закінчення строку його повноважень, а також у разі дострокового їх припинення за особистою заявою про складення ним депутатських повноважень надається попередня робота (посада).
		- згідно п.6 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
		- відповідно до ч.7 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України», з працівником, якого в порядку заміщення взято на посаду, що її займав народний депутат, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається при поверненні народного депутата на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень народного депутата.
		Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши наведені сторонами аргументи, надані докази, матеріали справи, дійшов наступних висновків.
		Доводивідповідача татретіх осібпро те,що АТ«Українська залізниця»ще ненабуло статусуправонаступника Державногопідприємства «Південназалізниця»,яке перебуваєу станіприпинення, оскілки ліквідація та припинення ДП «Південна залізниця» ще не завершено та це підприємство ще не виключено з Єдиного державного реєстру підприємств, суд вважає безпідставним, виходячи з наступного:
		Факт того,що АТУкраїнська залізниця єправонаступником ряду підприємств залізничного транспорту, в тому числі і Державного підприємства «Південна залізниця» підтверджується витягом (том1а.с.13-16) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР), яким станом на 05.02.2020р. надана інформація з ЄДР відносно відповідача, згідно якої юридична особа АТ "Українська залізниця" (державна реєстрація якої здійснена 21.10.2015 р.) є правонаступником ряду підприємств залізничного транспорту, в т.ч. і Державного підприємства «Південна залізниця» код ЄДРПОУ: 01072609;
		Крім того,факт того,що АТУкраїнська залізниця єправонаступником Державного підприємства «Південна залізниця» встановлений наступним законодавством:
		- пунктами 6, 7 статті 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», в яких вказано, що Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту; оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється Товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб`єктів господарювання.
		- частиною 2 ст.7 вказаного Закону, де зазначено, що трудові відносини працівників Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту продовжуються з Товариством.
		- пунктом 1-им Постанови КМУ від 25червня 2014 р. № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця, де вказано: «утворити публічне акціонерне товариство Українська залізниця (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 ».
		- згідно п.п.4-му пункту 5-го вказаної Постанови КМУ, на Міністерство інфраструктури покладено вжити до 31 грудня 2015 р. заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у Додатку 1», у якому міститься «Перелік підприємствта установзалізничного транспортузагального користування,на базіяких утворюєтьсяПублічне акціонернетовариство «Українськазалізниця» та серед таких підприємств вказано і Державне підприємство Південна залізниця з кодом згідно з ЄДРПОУ 01072609.
		- у Статуті АТ Українська залізниця, затвердженого Постановою КМУ від 02.09.2015 р. № 735 (в редакції постанови КМУ від 31 жовтня 2018 р. № 938) вказано наступне:
		« п.1. Акціонерне товариство Українська залізниця (далі  товариство) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, постанови КМУ від 25червня 2014 р. № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця .
		п.2. Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця  (далі підприємства залізничного транспорту).
		Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту ».
		п.26. Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Управління корпоративними правами держави стосовно товариства здійснює Кабінет Міністрів України. 
		п.27. Єдиним акціонером товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України, тощо.
		Згідно п.п.1, 2 Постанови КМУ від 31 жовтня 2018 р. № 938, було змінено тип Публічного акціонерного товариства Українська залізниця з публічного на приватне та воно було перейменовано в Акціонерне товариство Українська залізниця.
		Посилання у відзиві на статут ДП «Південна залізниця», який затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 10.04.2012 р. № 212, є безпідставним, оскільки наразі «Південна залізниця» є регіональною філією АТ «Українська залізниця» та немає статусу юридичної особи.
		Так, Положенням про регіональну філію «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 19.02.2018 р. № 112 (у редакції наказу АТ «Українська залізниця» від 27.12.2018 р. № 785 «Про деякі питання діяльності АТ «Українська залізниця») у п. 2.1 визначено, що Філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Товариства та в його інтересах, здійснює делеговані Товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Товариства. Згідно п. 2.2 Положення Філія не підлягає державній реєстрації. У п. 7.1 Положення визначено, що Філія володіє та користується майном, яким наділило її Товариство для досягнення мети Філії. У п. 7.2 Положення встановлено, що Філія не є власником майна. Майно, яким наділена Філія належить Товариству на праві власності або закріплене за Товариством на праві господарського відання.
		Із аналізу положень ст.ст. 95, 104106 153 167 ЦК України, ч.1, абз.2 ч.4, ч.5 ст.9 Закону України «Про акціонерні товариства», Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.04.2013 р. № 520 «Про затвердження Порядку здійснення емісії та реєстрації випуску акцій акціонерних товариств, які створюються шляхом злиття, поділу, виділу чи перетворення або до яких здійснюється приєднання» слідує висновок, що Регіональна філія «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» не є юридичною особою, а лише наділена майном юридичної особи АТ «Українська залізниця», що її створила, для досягнення мети діяльності Філії. Все майно, яким володіє та користується Філія є власністю Товариства. ДП «Південна залізниця» «поглинуло» АТ «Укрзалізниця» у зв`язку з реорганізацією шляхом злиття; тому наразі це  Регіональна філія «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця», що немає статусу юридичної особи та не потребує державної реєстрації, оскільки усіх прав, обов`язків, майна колишнього ДП «Південна залізниця» набуло АТ «Українська залізниця», яке відповідно і є його правонаступником.
		Твердження відповідача, що «припинення ДП «Південна залізниця» не завершене, а відтак це є обставиною, що унеможливлює настання процесуального правонаступництва» (абз.2 арк.9 відзиву)  є безпідставними, виходячи з вищенаведених доводів та норми ст. 37 ЦПК України, згідно якої цивільне процесуальне правонаступництво на відміну від цивільного правонаступництва може бути тільки загальним (універсальним), оскільки правонаступник повністю замінює собою правопопередника у всьому обсязі його процесуальних прав і обов`язків. Процесуальне правонаступництво  це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи, яка була в процесі стороною або третьою особою, до іншої особи у зв`язку з переходом до неї суб`єктивних матеріальних прав.
		Однією з підстав для процесуального правонаступництва є перехід суб`єктивних матеріальних прав і обов`язків в результаті припинення діяльності юридичної особи (реорганізації).
		Таким чином, АТ «Українська залізниця» набула усіх прав та обов`язків підприємств, що увійшли до її складу шляхом злиття. 
		Разом із цим, Положенням про регіональну філію «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 19.02.2018 р. № 112 (у редакції наказу АТ «Укрзалізниця» від 27.12.2018 р. № 785 «Про деякі питання діяльності АТ «Укрзалізниця») у п. 2.8 встановлено, що Філія має право від імені Товариства, відповідно до наданих повноважень та довіреності, зокрема: «…виступати позивачем, в тому числі цивільним та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі». Підпункт 6 п. 10.5 Положення передбачає, що для здійснення діяльності Філії та її структурних підрозділів в межах, встановлених законодавством, Статутом Товариства та цим Положенням, Товариство делегує Філії та її структурним підрозділам права, зокрема: представляти інтереси Товариства у судах, в тому числі в місцевих загальних судах, господарських та адміністративних судах, а також в міжнародних арбітражах у справах, пов`язаних з діяльністю Філії. Таким чином, регіональна філія «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» може представляти інтереси АТ «Українська залізниця» в судах та бути відповідачем (співвідповідачем) по справі, що стосується її діяльності.
		Посилання представників АТ Укрзалізниця та третьої особи ОСОБА_3 на те, що АТ «Укрзалізниця» не має правових підстав для прийняття позивача ОСОБА_4 на посаду директора регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» через наявність для цього законодавчо встановленої прямої заборони, встановленої п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про запобігання корупції» суд вважає безпідставним, виходячи з наступного: 
		Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про запобігання корупції», особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися, забороняється протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) з юридичними особами приватного права, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваженняз контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб.
		З аналізу змісту контрольної функції комітетів ВРУ, визначеної Законом України «Про комітети Верховної Ради України», та змісту п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про запобігання корупції», слідує пояснення у чому полягає «здійснення повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень», про які йдеться у п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції».
		У п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про запобігання корупції» мається на увазі здійснення контролюючої та наглядової функцій. Слід розмежовувати контрольну та контролюючу функції, позаяк це дві різні функції, які не збігаються за своїм змістом.
		Контролююча функція полягає у діяльності компетентного органу (приміром, державних інспекторів)  здійснювати перевірки щодо відповідності діяльності підприємств, установ, організацій вимогам законодавства, нормам і стандартам, вимагати усунення невідповідності та наслідків такої невідповідності, а також притягати до відповідальності за порушення відповідних вимог. 
		Так, контролююча функція реалізується в аспекті положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V, де встановлено, що державний нагляд (контроль)  діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю)  планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
		Таким чином, контролююча функція включає такі елементи: (1) здійснення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень тощо щодо відповідності діяльності підприємств, установ, організацій вимогам законодавства; (2) пред`явлення вимог щодо усунення невідповідності та наслідків такої невідповідності (складення приписів, актів, розпоряджень та інших розпорядчих документів) та (3) притягнення до відповідальності винних осіб за порушення відповідних вимог. Саме про здійснення такого «контролю, нагляду та підготовки чи прийняття відповідних рішень» йдеться у п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції».
		Тоді як у межах здійснення контрольної функції, встановленої Законом України «Про комітети Верховної Ради України» народний депутат як член комітету ВРУ (1) не здійснює перевірок, ревізій, оглядів, обстежень тощо щодо відповідності діяльності підприємств, установ, організацій вимогам законодавства; (2) не пред`являє вимог щодо усунення невідповідності та наслідків такої невідповідності та (3) не наділений повноваженнями щодо притягнення до відповідальності винних осіб за порушення відповідних вимог. 
		Отже, народний депутат України як член того чи іншого комітету ВРУ не здійснює «контролю, нагляду та підготовку чи прийняття відповідних рішень» про які йдеться у п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції». У зв`язку з цим, перебування ОСОБА_4 на посаді голови підкомітету з питань залізничного транспорту Комітету ВРУ з питань транспорту і зв`язку в розумінні п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про запобігання корупції» не є здійсненням повноважень з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності АТ «Укрзалізниця».
		Крім того, згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про запобігання корупції», особам, уповноваженим на виконання функцій держави (зазначеним у пункті 1 ч.1ст.3цього Закону,до якихвіднесено інародний депутатУкраїни),які звільнилися, строк заборониукладати трудовідоговори з тими юридичними особами, щодо яких вони здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо їх діяльності, встановлено протягом року з дня звільнення. 
		При цьому, ОСОБА_4 було звільнено з посади 29.08.2019р. у зв`язку з достроковим припиненням повноважень Верховної Ради України 8-го скликання, тому для нього вказаний річний строк сплинув 30.08.2020р. та надалі, в т.ч. і на дату ухвалення даного рішення по справі вказана норма п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про запобігання корупції» у будь-якому випадку щодо ОСОБА_4 втратила дію, незалежно від її тлумачення.
		Довід відповідачапро те,що посада начальника ДП «Південна залізниця» (з якої позивач був звільнений), не є рівноцінною посаді директора Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», оскільки між повноваженнями вказаних двох посад вбачається різниця, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного: 
		Відповідач неправильнотлумачить категорії«рівноцінна робота(посада)» про яку йдеться у ст. 118 КЗпП України; так у залученій до свого відзиву таблиці (том 1 а.с.164-171) відповідач навів порівняльний аналіз повноважень начальника ДП «Південна залізниця» та директора Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», порівнюючи ці дві посади з точки зору їх рівнозначності, що не має ніякого правового значення для реалізації приписів ст.118 КЗпП України, адже у ній йдеться про рівноцінність.
		Трудо-правові категорії «рівноцінна робота (посада)» та «рівнозначна посада» не є тотожними. Розмежування цих категорій наведено у законодавстві:
		- так наприклад, у Законі України «Про державну службу» встановлено, що рівнозначна посада  це посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону № 889). 
		- Національне агентство України з питань державної служби у своєму листі від 06.02.2020 р. № 84 р/з наголосило, що рівнозначна посада  це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
		Усталеною є практика Верховного Суду щодо трактування категорії «рівноцінна робота (посада)», приміром, в Ухвалі Верховного суду України від 23.11.1994 р. «Про укладення трудового договору після закінчення строку повноважень виборного працівника»: «посада була визнана нерівноцінною порівняно з тією, яку позивач займав до обрання на виборну посаду, оскільки позивач не мав спеціальної освіти і стажу роботи за цією спеціальністю, необхідність чого була передбачена посадовою інструкцією».
		Таким чином,у залученійдо справивідповідачем таблиціпорівняльного аналізуповноважень начальникаДП «Південназалізниця» тадиректора регіональноїфілії «Південназалізниця» АТ«Укрзалізниця» порівнюєтьсяне рівноцінністьцих посад,а їхрівнозначність. Ізтаблиці можнаустановити лишете,що зацими двомапосадами правата обов`язкиза обсягомдещо різняться. Вимогою ст.118 КЗпП України є надання попередньої роботи (посади), а при відсутності  іншої рівноцінної роботи (посади).
		Рівноцінною роботою(посадою)у розумінніст.118КЗпП Україниє робота (посада),яка єне нижчоюза кваліфікацією(посадою)від попередньоїроботи (посади), яку виконував працівник, обраний на виборну посаду. Крім цього, за обсягом права та обов`язки роботи (посади) не обов`язково повинні збігатися, адже ключовим буде тотожне функціональне спрямування роботи (посади) та розташування професії (посади) за Класифікатором професій. Так, відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2010, затв. наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 р. № 327, посади начальника ДП «Південна залізниця» та директора регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» належать до однієї групи професій (посад) та мають однаковий код, зокрема:
		Розділ  Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі) :
		Підрозділ  Керівники підприємств, установ та організацій :
		Клас  Керівники підприємств, установ та організацій :
		Підклас  Керівники підприємств, установ та організацій :
		Група  Керівники підприємств, установ та організацій:
		1210.1 Директор філіалу (філії)
		1210.1 Начальник залізниці
		1210.1 Директор (начальник, інший керівник) підприємства
		Таким чином, посада начальника ДП «Південна залізниця» є рівноцінною посаді директора регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», оскільки (1) є не нижчою за кваліфікацією (посадою), (2) має тотожне функціональне спрямування роботи (посади) та (3) належить до однієї групи професій (посад) за Класифікатором професій, має однаковий код професії (посади).
		   В ст.118 КЗпП України говориться про "рівноцінну роботу (посаду)", а відповідно до національного Класифікатор професій України ДК 003: 2010, затв. Наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010р. N 327, робота - певні завдання та обов`язки, що виконані, виконуються повинні бути виконані однією особою. Робота є статистичною одиницею, що класифікується відповідно до кваліфікації, необхідної для її виконання.
		   Відповідно до закону України "Про державну службу", посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановленої нормативними актами коло службових повноважень.
		   Відповідач наполягає на тому, що « ОСОБА_4 був звільнений з посади начальника Державного підприємства "Південна залізниця". Він був керівником юридичної особи. Трудові відносини ОСОБА_4 були достроково припинені в зв`язку з переходом на виборну посаду. Така посада в штатному розкладі новоствореного товариства відсутня; йому можна пропонувати інші рівноцінні посади, однак не тільки в АТ "Укрзалізниця", а й в інших юридичних особах, які перебувають в підпорядкуванні органу державного управління, який виступав роботодавцем ОСОБА_4 »
		   Відсутність в штатному розкладі новоствореного Товариства посади не означає неможливість виконання гарантій, встановлених в ст.118 КЗпП України, оскільки формулювання ст.118 КЗпП України про "рівноцінну роботу (посаду)" дає підстави стверджувати, що законодавець заздалегідь розуміючи, що протягом виконання особою повноважень за виборною посадою, в штатному розкладі можуть відбутися істотні зміни, а отже роботодавець все одно зобов`язаний буде надати роботу, рівноцінну попередній.
		   Доводи відповідача та третьої особи ОСОБА_9 про те, що «надання народному депутату після складення депутатських повноважень попередньої роботи (посади) не є безумовним обов`язком; посада, на яку бажає поновитись позивач, не є вакантною; чинний керівник Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» ніколи не приймався на роботу в порядку заміщення, що виключає застосування до спірних правовідносин гарантій, передбачених ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України», суд вважає неправомірними, виходячи з наступного:
		У поясненні третьої особи ОСОБА_3 щодо позову вказано, що ОСОБА_3 ніколи не приймався на роботу в порядку заміщення, а був призначений на посаду спочатку розпорядженням КМУ від 11.06.2014 р. № 549-р, а потім на підставі наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 26.04.2017 р. № 1068/ОС. 
		Те, що працівника взято на посаду, яку попередньо займав народний депутат, не у порядку заміщення, а на умовах контракту, строкового або безстрокового трудового договору, не впливає на реалізацію положень ст.118 КЗпП України та ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України», виходячи з наступного:
		Відповідно до ч.7 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України», з працівником, якого в порядку заміщення взято на посаду, що її займав народний депутат, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається при поверненні народного депутата на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень народного депутата.
		Формулювання «з працівником, якого в порядку заміщення взято на посаду… укладається строковий трудовий договір» слід розуміти так, що з працівником строковий трудовий договір укладається на часзаміщення особи, обраної на виборну посаду, тобто таке законодавче формулювання стосується саме строку (часу) виконання працівником обов`язків особи, яка обрана на виборна посаду. Але зовсім не означає, що якщо працівника на таку посаду прийнято не у порядку заміщення, то з ним не можна розірвати трудовий договір при поверненні народного депутата на роботу.
		Той факт, що ОСОБА_3 було прийнято на посаду директора регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на постійній основі (на умовах контракту, строкового або безстрокового трудового договору) є порушенням ч.7 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України», оскільки ця норма визначила, що у тому випадку коли працівника було обрано на виборну посаду, то з працівником, який буде прийнятий на цю посаду (роботу) має укладатися строковий трудовий договір на час заміщення тимчасово відсутнього працівника у зв`язку з виконанням ним повноважень за виборною посадою. Строк дії такого строкового трудового договору має визначатися не конкретною датою, а подією  у розглядуваному випадку  на час заміщення тимчасово відсутнього працівника у зв`язку з виконанням ним повноважень за виборною посадою. Стаття 21 КЗпП України всі трудові договори поділяє на: 1) безстрокові, що укладаються на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) такі, що укладаються на час виконання певної роботи. При цьому, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		Положення ст.118КЗпП України не встановлюють як умову поновлення працівника на попередній посаді (роботі) її вакантність. Формулюванняст.118КЗпП України«надається післязакінчення їхповноважень завиборною посадоюпопередня робота(посада)»означає,що особі,обраній навиборну посадуобов`язково,безумовно маєбути наданопопередню роботу(посаду).Законодавець наданнятакої роботи(посади)зовсім непов`язує ізвакантністю посади.Не випадковоч.7ст.20Закону України«Про статуснародного депутатаУкраїни» фактичновстановлює правовупроцедуру реалізаціїгарантій,зафіксованих ст.118КЗпП Українита ч.4ст.20Закону України«Про статуснародного депутатаУкраїни» (щодо поновлення на роботі працівників обраних на виборні посади (у даному випадку посаду народного депутата: 
		- з працівником, якого в порядку заміщення взято на посаду, що її займав народний депутат, укладається строковий трудовий договір; 
		- цей договір розривається при поверненні народного депутата на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень народного депутата.
		Формулювання ст.118КЗпП України«а приїї відсутності іншарівноцінна робота(посада)» означає, що якщо у штатному розписі на час закінчення особою повноважень за виборною посадою вже не передбачено попередньої роботи (посади) (тобто тієї ж, що особа виконувала до обрання на виборну посаду), то має обов`язково, безумовно надатися рівноцінна робота (посада).
		Нормою ст.118 КЗпП України передбачено обов`язкове, безумовне надання попередньої роботи (посади). 
		Таким чином, для реалізації вимог ст.118 КЗпП України та ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України» право на одержання попередньої роботи (посади) виборні працівники мають незалежно від того чи у підприємства ця посада є вакантною чи має стати такою з дотриманням вимог трудового законодавства. 
		Посилання відповідача та третьої особи ОСОБА_3 на порушення позивачем строку тапорядку звернення щодо поновлення на роботі суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.
		29.08.2019р. позивача було звільнено з посади у зв`язку з достроковим припиненням повноважень Верховної Ради України 8-го скликання.
		ОСОБА_4 звернувся доПрем`єр-міністраУкраїни іззаявою від15.10.2019р.(том2а.с.34)про поновленняйого напосаді директораРегіональної філії«Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», посилаючись на те, що він був звільнений у зв`язку з переходом на виборчу посаду народного депутата України (за п.5 ст.36 КЗпП України) на підставі Розпорядження КМУ від 19 листопада 2012 р. № 914-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 23.11.2012р. № 216-О.
		Тобто позивачзвернувся іззаявою від15.10.2019р.про поновленняйого напосаді директорарегіональної філії«Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» умежах трьохмісячногостроку здати йогозвільнення -29.08.2019р.з посади народного депутата України.
		Вказана заява ОСОБА_4 була направлена на розгляд до Міністерства інфраструктури України, яке направило позивачу лист від 04.12.2019р., де вказано, що оскільки призначення керівника філії належить до компетенції АТ "Українська залізниця", то його заява від 15.10.2019р. надсилається за належністю для розгляду та надання відповіді. 
		Отримавши зМіністерства длярозгляду вищевказанузаяву ОСОБА_4 ,відповідач АТ"Українськазалізниця"розглянув їїта надавпозивачу відповідь від 21.12.2019р., якоювідмовив унаданні попередньоїпосади зпосиланням нате,що АТУкрзалізниця ще не набуло статусу правонаступника ДП «Південна залізниця», яке перебуває устані припиненнята призначенняпозивача напосаду директорарегіональної філії«Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» не вбачається можливим, оскільки дана посада не є вакантною.
		В процесі судового розгляду даної справи представники відповідача АТ «Укрзалізниця» надали відзив на позов, заперечення, письмові та усні пояснення, в яких навели аргументи своїх заперечень на позов ОСОБА_4 та просили у задоволенні позову відмовити повністю.
		Таким чином, доводи відповідача та третьої особи ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 звернувся із заявою про поновлення на роботі до неналежного суб`єкта, що позивач не дотримався встановленого порядку, подав заяву до неналежного органу з вимогами, які відрізняються від змісту позовних вимог, що позивач вважається таким, що протягом встановленого тримісячного строку не скористався гарантіями, визначеними діючим законодавством України, є безпідставними. 
		Доводи відповідача та третьої особи ОСОБА_5 про те, що відсутні встановлені ст.118 КЗпП України підстави для поновлення ОСОБА_4 на попередній посаді, оскільки строк дії контракту від25.07.2011р. № 4-IV (том 1 а.с.144-154) сплив до моменту звільнення ОСОБА_4 29.08.2019р. з посади народного депутата і до звернення позивача про надання попередньої роботи (посади), суд вважає безпідставними, виходячи з наступного. 
		Реалізація гарантій, встановлених ст.118 КЗпП України для працівника, звільненого від роботи внаслідок обрання його на виборну посаду в державних органах, а також реалізація встановлених частиною 4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України» гарантій трудових прав народного депутата України після припинення депутатських повноважень, не залежать від факту закінчення термін дії контракту, укладеного з таким працівником до закінчення його повноважень за виборною посадою народного депутата України, оскільки ст.118 КЗпП України та ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України» не містять ніяких застережень протягом якого терміну вказані гарантії трудових прав можуть бути реалізовані і не обмежують кількість каденцій за виборною посадою.
		Твердження відповідача та третіх осіб про те, що після закінчення терміну дії Контракту (в період виконання ОСОБА_4 депутатських повноважень) і подальшого закінчення терміну депутатських повноважень, ОСОБА_4 нібито втрачає права, передбачені ст.118 КЗпП України та ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України», є помилковим і суперечить приписам ст. 118 КЗпП України, оскільки норма цієї статті встановила безумовний обов`язок надати попередню роботу (посаду) та право особи отримати свою попередню роботу (посаду) безвідносно до того «коли» та «у зв`язку з чим» були припинені повноваження за виборною посадою. Адже головною вимогою ст.118 КЗпП України є закінчення повноважень за виборною посадою. Повноваження ОСОБА_4 закінчилися у зв`язку із припиненням 29.08.2019 р. повноважень ВРУ восьмого скликання, а тому ОСОБА_4 має право отримати попередню роботу (посаду) на виконання вимог ст.118 КЗпП України. 
		25.07.2011 року між Міністерством інфраструктури України та ОСОБА_4 , як з начальником Статутного територіально-галузевого об`єднання «Південна залізниця», було підписано Контракт № 4-IV, де в п.30 вказано, що цей Контракт діє з 25 липня 2011 року до 25 липня 2014 р. включно.
		Відповідно до Розпорядження КМУ від 19.11.2012 № 914-р ОСОБА_4 звільнено з посади начальника Південної залізниці у зв`язку з обранням його народним депутатом України (п.5 ст.36 КЗпП України). 
		Наказом Міністерства інфраструктури України від 23.11.2012 № 216-О було припинено з 27.11.2012 дію Контракту, укладеного з ОСОБА_4 , тобто Контракт припинив свою дію достроково.
		У період із 27.11.2012р. (тобто з дати звільнення) до 25.07.2014р. (дати закінчення строку дії контракту) ОСОБА_4 здійснював депутатські повноваження, та ніяк не міг реалізовувати своє право, встановлене ст.118 КЗпП України та ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України».
		Посилання відповідачата третіхосіб нате,що ОСОБА_4 мав правона поновлення на посаді в межах строку дії укладеного контракту, тобто до 25.07.2014 р. є безпідставним, оскільки у період із 27.11.2012р. (з дати звільнення) до 25.07.2014р. (дати закінчення строку дії контракту) цей контракт не діяв.
		Відповідно до ч.5 ст.76 Конституції України строк повноважень Верховної Ради України становить п`ять років. Протягом всього цього строку держава гарантує народному депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень (ч.4 ст.1 Закону України «Про статус народного депутата України»).
		Згідно зі ст.2 Закону України «Про статус народного депутата України» повноваження народного депутата починаються після складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом. Повноваження народного депутата припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання. 
		23.12.2005. ОСОБА_4 був призначений на посаду начальника "Південної залізниці" на підставі постанови КМУ від 21.12.2005 року N 1227 та наказу "Укрзалізниці" від 26.12.2005 року N 920/ос., про що було зроблено відповідний запис у його трудовій книжці.
		При цьому на дату призначення ОСОБА_4 на посаду начальника "Південної залізниці" ніякий контракт або строковий трудовий договір з ним не укладався та у вищевказаних постанові КМУ, у наказі "Укрзалізниці" та у трудовій книжці позивача  відсутнє будь-яке посилання про прийом на роботу ОСОБА_4 за контрактом. 
		Тому суд погоджується з доводом ОСОБА_4 про те, що він був прийнятий на роботу начальника "Південна залізниця" за безстроковим трудовим договором від 23.12.2005р., який з ним уклали Кабінет Міністрів України та "Укрзалізниця", тобто трудові відносини з позивачем були оформлені безстроково.
		Після тривалого періоду роботи ОСОБА_4 на посаді начальника «Південної залізниці» за вищевказаним безстроковим трудовим договором від 23.12.2005р., між ОСОБА_4 та новою особою - Міністерством інфраструктури України було підписано контракт № 4-IV від 25.07.2011р. з конкретизацією прав та обов`язків сторін, повноважень, умов матеріального забезпечення, їх зміну та доповнення, тощо.
		Перед підписанням зазначеного контракту від 25.07.2011р. з Міністерством інфраструктури України, ОСОБА_4 не був попередньо звільнений із займаної посади Кабінетом Міністрів України та "Укрзалізницею", які раніше прийняли його на роботу 23.12.2005р. за безстроковим трудовим договором, тобто вказаний безстроковий трудовий договір не був розірваний, а продовжував свою дію одночасно з підписаним контракту від 25.07.2011р. та надалі  до дати звільнення ОСОБА_4 27.11.2012 р. у зв`язку з переходом на виборну посаду народного депутата України.
		При цьому новий наказ про прийом ОСОБА_4 на роботу начальника Південної залізниці за строковим контрактом від 25.07.2011р. не видавався, хоча згідно пункту 9 Положення "Про порядок укладення контрактів при прийманні (наймі) на роботу працівників", затв. Постановою КМУ від 19 березня 1994р. № 170, контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найм) працівника на роботу з дня, встановленого в контракті за згодою сторін.
		У трудовій книжці ОСОБА_4 відсутні записи про його звільнення за конкретним наказом до 25.07.2011р. та наступне прийняття на роботу по строковому контракту № 4-IV від 25.07.2011р.
		27.11.2012 р. ОСОБА_4 був звільнений у зв`язку з переходом на виборну посаду Народного депутата України (п.5 ст.36 КЗпП України), на підставі Розпорядження КМУ від 19 листопада 2012 р. 914-р, про що було зроблено відповідний запис у його трудовій книжці.
		Згідно з ч. 1, 3 ст.15 Закону України "Про залізничний транспорт", трудові відносини працівників залізничного транспорту загального користування регулюються на підставі Кодексу законів про працю України, Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту України, іншими актами законодавства України про працю. Працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій працівників залізничного транспорту, що працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Постановою КМУ № 764 від 15 липня 1997р. затверджено "Перелік категорій та посад працівників залізничного транспорту, працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору", проте до зазначеного переліку попередня посада ОСОБА_4 , як начальника Південної залізниці не входить.
		Згідно з пунктом 3 Постанови КМУ від 19 березня 1994 року № 170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору", контрактна форма трудового договору застосовується у випадках, прямо передбачених законом; однак законом не передбачені випадки застосування контрактна форма трудового договору до посади начальника Південної залізниці, яку обіймав ОСОБА_4 .
		Згідно з ч.2 ст.23 КЗпП України, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру майбутньої роботи або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		Однак трудові відносини з виконання ОСОБА_10 роботи начальника Південної залізниці могли бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру цієї роботи та умов її виконання, що підтверджується фактом прийняття його на роботу начальника Південної залізниці за безстроковим трудовим договором від 23.12.2005., за яким він протягом тривалого часу виконував цю роботу, незалежно від підписання та подальшого закінчення строку дії контракту від 25.07.2011р.
		Пленум Верховного Суду України у пункті 9 Постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9 роз`яснив, що укладення трудового договору на певний строк за відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 КЗпП, є підставоюдля визнанняйого недійсниму частинівизначення строку. Тобто такі договори будуть вважатися укладеними на невизначений термін з дня їх укладення.
		Тому суд погоджується з доводами ОСОБА_4 відносно контракту, а саме: 
		- що на день звільнення 27.11.2012р. з посади начальника ДП "Південна залізниця" у зв`язку з переходом на виборчу посаду народного депутата України (п.5 ст.36 КЗпП України), продовжував діяти безстроковий трудовийдоговір від23.12.2005р.,укладений ОСОБА_4 з КабінетомМіністрів України(зпершою особою)та з"Укрзалізницею"(здругою особою),тобто буливстановлені безстроковітрудові правовідносини,які надалідіяли додати звільнення позивача 27.11.2012р. у зв`язку з переходом на виборчу посаду народного депутата України (п.5 ст.36 КЗпП України), причому ці безстрокові трудові правовідносини постійно діяли незалежно від підписання позивачем контракту № 4-IV від 25.07.2011р. з Міністерством інфраструктури України (з третьою особою).
		- що у будь-якому випадку контракт № 4-IV від 25.07.2011р. у частині визначення строку вважається недійсним та відповідно вважається укладеним на невизначений термін з дня його укладення, що слідує з наведених норм: ч.2 ст.23 КЗпП України, Постанови КМУ № 764 від 15.07.1997р., якою затверджений "Перелік категорій та посад працівників залізничного транспорту, працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору", пункту 3 Постанови КМУ від 19.03.1994р. № 170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору", пунктом 9 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992р. №9.
		Представники АТ "Українська залізниця" Прядка В.О., ОСОБА_6 подали до суду письмові пояснення(доводи)від 09.11.2020р.щодо аргументів, викладенихпозивачем впоясненнях назаперечення представниківАТ «Укрзалізниця»(впорядку п.п.3ч.1ст.43ЦПК України),в якихпослалися нате,що напідставі наказуМіністерства транспортната зв`язкувід 10.04.2006р.№ 332(копіюякого додав)між вказанимміністерством та ОСОБА_4 ,як начальникомПівденної залізниціраніш булопідписано щеінший Контрактвід 10.04.2006р.№ 4-IV(копіюякого додав),який вподальшому бувпереукладений з25.07.2011р.та діявдо датизвільнення позивача27.11.2012р. у зв`язку з переходом на виборчу посаду народного депутата України, тому представники відповідача вважають, що ці обставини підтверджують те, що позивач був прийнятий на посаду начальника Південної залізниці саме за контрактом, а не за безстроковим трудовим договором.
		З вказаними доводами суд не погоджується з тих же підстав, як відносно другого контракту від 25.07.2011р. № 4-IV, а також, виходячи з наступного:
		- перший Контракт від 10.04.2006р. № 4-IV було підписано між ОСОБА_4 , як начальником Південної залізниці та Міністерства транспортна та зв`язку 10.04.2006р., тобто вже після того, як між ОСОБА_4 та іншими особами: Кабінетом Міністрів України та "Укрзалізницею" раніш було укладено безстроковий трудовий договір від 23.12.2005р. (за яким позивач працював певний час), який був оформлений постановою КМУ від 21.12.2005 року N 1227 та наказом "Укрзалізниці" від 26.12.2005 року N 920/ос., 23.12.2005р.
		- в першому Контракті від 10.04.2006р. з ОСОБА_4 строк дії встановлено з 10.04.2006р по 09.04.2009р., та при цьому другий Контракт з ОСОБА_4 було підписано тільки 25.07.2011р. (тобто більш ніж через два роки після закінчення строку дії першого контракту від 10.04.2006р.), 
		- при підписання першого Контракту від 10.04.2006р., ОСОБА_11 не був попередньо звільнений з роботи та прийнятий на роботу за цим контрактом, як і після закінчення 09.04.2009р. строку дії цього контракту, а продовжував працювати за раніш укладеним з ним безстроковим трудовим договором від 23.12.2005р.
		Посилання відповідачем та третіми особами на судову практику (Постанови Верховного суду від 24.04.2019р. у справі № 333/8155/15, від 16.01.2018р. у справі № 211/1541/16-ц) суд не бере до уваги, оскільки правовідносини та обставини у наведених справах не є подібними, виходячи з наступного:
		- у цих справах сторони не посилаються на вказані у даній справі доводи та норми законодавства відносно недійсності контракту у частині визначення строку та відповідно, що він вважається укладеним на невизначений термін, тощо
		- у цих справах відсутні обставини та доводи сторін про те, що спочатку з працівником був укладений безстроковий трудовий договір, який не було розірвано сторонами, та надалі сторонами було підписано строковий контракт, але працівника не було звільнено певними наказами та прийнято заново на ту ж посаду за контрактом, із відповідними записами у трудову книжку, тобто залишився діючим і безстроковий договір; 
		- у вказаних справах позивачі не були народними депутатами України, та відповідно не була застосована норма ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України» щодо гарантій трудових прав народних депутатів України після припинення депутатських повноважень, тощо.
		Посилання третьої особи ДП «Південна залізниця» на рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанції по справі № 640/10761/14-ц стосовно колишнього директора ДП «Південна залізниця» ОСОБА_12 суд не бере до уваги, оскільки правовідносини та обставини у наведених справах не є подібними, виходячи з наступного:
		- у наведених справах колишній директор ДП «Південна залізниця» та позивач ОСОБА_12 був звільнений не у зв`язку з переходом на виборчу посаду народного депутата України (тобто не за п.5 ст.36 КЗпП України), а за чисельні фінансово-господарські та інші порушення в роботі за невиконання умов контракту, в період його тимчасової непрацездатності, що він оскаржував у суді; 
		- у наведені справі колишній директор ДП «Південна залізниця» та позивач ОСОБА_12 не був народним депутатом України, та відповідно у цій справі були відсутні правовідносини по застосованою норм ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України» та ст.118 КЗпП України, щодо гарантій трудових прав народних депутатів України після припинення депутатських повноважень, тощо.
		Доводи позивача ОСОБА_4 , викладені у його позові, відповіді на відзив, у його письмових поясненнях та усних поясненнях його представників у судовому засіданні підтверджуються також Науково  правовим висновком Національного юридичного університету ім. Я. Мудрого, підготовленим д.ю.н., професором, завідувачем кафедри трудового права, членом  кореспондентом НАПрН України ОСОБА_7 та к.ю.н., доцентом кафедри цивільного права № 1 ОСОБА_8 (том 2 а.с.35-63), засвідчена належним чином копія якого залучена до справи, оригінал надавався суду представником позивача для огляду у судовому засіданні.
		Додані до заперечень представників АТ "Українська залізниця" від 22.06.2020р. аркуші під назвою: «Науково-правовий висновок НДІ правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України» суд небере доуваги, оскільки він не має дати, номера, печатки устнови, навіть підпису його безпосереднього виконавця ОСОБА_13 , а містить (на останньому 19-му аркуші) тільки посилання на те, що зазначений висновок нібито підготовлено ОСОБА_13 , як завідувачем відділу правового забезпечення національної інноваційної системи НДІ правового забезпечення інноваційного розвитку НАПрН України, кандидатом юридичних наук. 
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.118 КЗпП України, ч.4 ст.20 ч.7 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України», п.6 ч.1 ст.40 КЗпП України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76-83, 89, 133, 141, 211, 247, 263-265, 273, суд, -
		 
		ухвалив:
		 
		Позовні вимоги  ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , Державне підприємство «Південна залізниця» про зобов`язання надати попередню роботу та поновлення на роботі - задовольнити у повному обсязі.
		Зобов`язати відповідача Акціонерне товариство «Українська залізниця» надати  ОСОБА_4 попередню роботу (посаду) - директора Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
		Поновити  ОСОБА_4 на роботі (посаді) директора Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
		Допустити негайне виконання судового рішення по даній справі. 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч. 3 ст.354ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		 
		Повний текст рішення складено 29.12.2020 року.
		 
		 
		 
		Сторони: 
		позивач: ОСОБА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , 
		зареєстрований: АДРЕСА_1 .
		відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код: 40075815, місцезнаходження: 03150, МСП, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5.
		треті особи: 
		ОСОБА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 .
		Державне підприємство «Південна залізниця», код 01072609, місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя О.В. Шишкін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...