Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/3520/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти правосуддя; Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2020. Зареєстровано: 30.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.12.2020.
Дата набрання законної сили: 24.03.2021
Результат оскарження 24.03.2021 Запорізький апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/336/85/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017080000000172

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		335/3520/18
		1-кп/336/85/2020
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		28 грудня 2020 року
		Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,потерпілого ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_7 ,розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Мала Лепетиха Великолепетихського району Херсонської області, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює на посаді слідчого СВ Орджонікідзевського ВП ГУНП в Запорізькій області,раніше не судимої, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 371 ККУкраїни,-
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину за наступних обставин.
		Наказом заступника начальника ГУ МВС України в Запорізькій області від 21.01.2014 № 18о/с старшину міліції ОСОБА_4 призначено слідчим слідчого відділення Орджонікідзевського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі  Орджонікідзевський РВ ЗМУ ГУМВС України в області), увільнивши її з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції цього відділу з 16січня 2014 року.
		Перебуваючи на займаній посаді ОСОБА_4 відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» була працівником правоохоронного органу.
		24 січня 2014 року громадські організації повідомили міського голову міста Запоріжжя про свій намір провести 26 січня 2014 року мітинг на площі Жовтневій, яка прилягає до площі Фестивальної, біля будівлі, у якій розташовуються Запорізька обласна державна адміністрація та Запорізька обласна рада, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна (на даний час Соборний), 164.
		Метою мітингу було привернення уваги громадськості до необхідності євроінтеграції України, посилення боротьби із корупцією в органах державної влади, судах і прокуратури, висловлення підтримки учасникам мирних акцій протесту, які проводились на майдані Незалежності в м. Києві, відставки міського голови м. Запоріжжя та голови Запорізької обласної державної адміністрації.
		Приблизно о 10 годині 26.01.2014 р. розпочався зазначений мітинг на площі Жовтневій біля будівлі Запорізької обласної ради та Запорізької обласної державної адміністрації. У мітингу взяли участь приблизно три тисячі громадян. 
		З метою забезпечення громадського порядку працівники міліції були вишикувані ланцюгом уздовж фасаду вказаної будівлі, а також знаходилися поблизу будівлі та в її середині.
		Того ж дня, тобто 26.01.2014 р. приблизно в період часу з 14 години до 15 години з вікон другого поверху Запорізької обласної ради та Запорізької обласної адміністрації агресивно налаштовані особи, так звані «тітушки», жестами та викриками, а також кидаючи у мітингувальників різні предмети, почали провокувати учасників мітингу на конфлікт із працівниками міліції, що забезпечували громадський порядок та були вишикувані ланцюгом уздовж фасаду будівлі по пр. Леніна (на даний час Соборний), 164. При цьому працівники міліції, за вказівкою начальника ГУМВС України в області, застосували спецзасіб  світло-шумові гранати, кидаючи їх в учасників мітингу.
		Водночас, 26.01.2014 р.о 14 год. 15 хв. до Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС в області зі служби «102» надійшло повідомлення про масові заворушення біля будівлі Запорізької обласної ради. Цього ж дня о 15 год. 33 хв. зазначені відомості слідчим управлінням ГУ МВС України в області 26.01.2014 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080000000030 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 341 КК України за фактом закінченого замаху на захоплення будівлі Запорізької обласної ради.
		Проте жодної особи, яка б приймала участь у вказаному замаху на захоплення будівлі Запорізької обласної ради під час вчинення кримінального правопорушення або безпосередньо після нього, не затримано.
		У подальшому 26.01.2014 р., більш точно час органом розслідування не встановлений, першим заступником начальника ГУМВС України в області  начальником слідчого управління ,проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчим різних слідчих підрозділів ГУМВС України в Запорізькій області, до якої, окрім інших, включено слідчого Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУ МВС в області ОСОБА_4 . Старшою групи слідчих призначено слідчу слідчого управління ГУ МВС в області ОСОБА_8 .
		Після цього, приблизно з 16 години 26.01.2014 р.на площі Жовтневій перед будівлею Запорізької обласної ради та Запорізької обласної державної адміністрації залишилось приблизно 300 громадян, які продовжували мирну акцію протесту та жодних спроб захоплення адміністративних будівель чи масових заворушень не вчиняли. Приблизно о 20 год. 30 хв. 26.01.2014 р.до вказаних громадян приєднався ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який також жодних неправомірних дій не вчиняв, а лише перебував на площі, спілкуючись із мітингувальниками.
		Відповідно до ст. 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
		Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку  з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.
		Приблизно о 21 годині 26.01.2014 р., начальник ГУМВС в області, матеріали стосовно неправомірних дій якого виділено в окреме провадження, обвинувальний акт у якому в порядку спеціального досудового розслідування направлено до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя для розгляду по суті, перевищуючи владу, діючи умисно, явно виходячи за межі наданих йому прав і повноважень, завдаючи істотної шкоди охоронюваним законом правам окремих громадян, а також громадським інтересам на мирні зібрання, за відсутністю будь-якого судового рішення, яке б обмежувало право на свободу мирних зібрань, віддав незаконний наказ підлеглим йому працівникам ГУМВС України в Запорізькій області припинити мирне зібрання громадян, шляхом розгону та побиття осіб, які перебували в той час на площі Жовтневій, перед будівлею Запорізької обласної державної адміністрації та Запорізької обласної ради в м. Запоріжжі.
		На виконання зазначеного наказу, приблизно о 21 год. 20 хв. 26.01.2014 р. екіпіровані спеціальними засобами (гумовими кийками, щитами тощо) працівники міліції, переважно бійці роти міліції спеціального призначення «Беркут», та так звані «тітушки» (щодо зазначених неправомірних дій працівників міліції слідчим відділом прокуратури області розслідується кримінальне провадження № 42016080000000389 від 16.11.2016 за ч. 2 ст. 365 КК України, а щодо неправомірних дій «тітушок» кримінальне провадження № 42014080000000287 від 28.07.2017 за ч. 1 ст. 294 КК України), вийшли із приміщення Запорізької обласної ради та Запорізької обласної державної адміністрації та направились у бік мітингувальників. Відтіснивши останніх з Жовтневої площі в м. Запоріжжі, здійснили розгін мітингувальників, під час якого наносили їм удари руками, ногами, гумовими кийками та палицями в різні частини тіла, застосувавши до них, таким чином, насильницькі дії, у тому числі й до ОСОБА_6 .
		Крім того, 26.01.2014 р. у період часу з 21 год. 20 хв. до 22 години невстановлені працівники міліції, переважно ті ж працівники роти спеціального призначення «Беркут» (щодо зазначених неправомірних дій працівників міліції слідчим відділом прокуратури області розслідується кримінальне провадження № 42016080000000389 від 16.11.2016 за ч. 2 ст.365 ККУкраїни), після застосування заходів фізичного впливу до осіб, які знаходилися на зазначеній площі, у тому числі й до ОСОБА_6 , почали їх затримувати із застосуванням фізичної сили та поміщати їх до спецавтомобілів. Після цього затриманих, у тому числі й ОСОБА_6 , доставили до Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС в області, що розташований по вул.Возз`єднання України, 32 у м. Запоріжжя. Про доставляння ОСОБА_6 до райвідділу зроблено відповідну відмітку у журналі доставлених осіб о 23 год. 12 хв.
		У зазначений час в Орджонікідзевському РВ ЗМУ ГУМВС в області перебували слідчі слідчої групи, створеної для розслідування кримінального провадження № 12014080000000030 від 26.01.2014 р.за фактом закінченого замаху на захоплення будівлі Запорізької обласної ради, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.341 ККУкраїни, у тому числі ОСОБА_4 .
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.
		Стаття 5 Конвенції про захист прав людини 1 основоположних свобод гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві». Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті І статті 5 Конвенції.
		Відповідно до ст. 9 Міжнародного пакту «Про громадянські та політичні права» від 16.12.1996, ратифікованого Указом Президії Верховної ради УРСР від 19.10.1973 та ст. 12 КПК України, захищаючи право людини на фізичну свободу і особисту недоторканість, тобто можливість самостійного вибору особою способу правомірної поведінки, встановлюють заборону позбавляти людину волі, заарештовувати, затримувати інакше ніж на підставах і в порядку, передбачених законом. Обмеження особи в праві на вільне пересування, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого КПК України, тягне за собою відповідальність, установлену законом.
		Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення (повідомлення про підозру) не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію», який був чинний станом на момент вчинення злочину ОСОБА_4 , міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом, Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.
		Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, на ОСОБА_4 як працівника міліції покладався обов`язок дотримуватись Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
		Статтею 7 цього ж Статуту на ОСОБА_4 покладався обов`язок дотримуватись службової дисципліни, яка базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави тощо.
		Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Статтею 17 КПК України визначено презумпцію невинуватості, яка полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. 
		Слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують Його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Згідно із положеннями ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
		Відповідно до ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий, зокрема, уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії, звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру.
		Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
		Пунктом 8 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено як один з видів заходів забезпечення кримінального провадження - затримання особи.
		Згідно з положеннями ч.1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
		1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
		2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
		Відповідно до ч. 5 ст. 208 КПК України, про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому окрім відомостей, передбачених статтею 104 цього кодексу, зазначається: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 КПК України, підстави затримання, результати особисто обшуку, клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили, повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим.
		Згідно ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
		Слідчий слідчого відділення Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в області ОСОБА_4 27.01.2014 р. у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014080000000030 за ч.2 ст.15, ч. 1 ст.341 ККУкраїни, перебуваючи у службовому кабінеті Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області по вул. Возз`єднання України, 32 у м. Запоріжжя, під час особистого спілкування з ОСОБА_6 дізналася, що той не є учасником замаху на захоплення адміністративної будівлі Запорізької обласної ради та прибув на площу вже після спроби її захоплення. Будь-яких даних щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення ОСОБА_4 не мала, будь-яких доказів неправомірних дій ОСОБА_6 не здобула. 
		Незважаючи на це, приблизно о 00 год. 30 хв., 27.01.2014 р.слідчий слідчого відділення Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_4 , перебуваючи у службовому кабінеті Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області по вул. Возз`єднання України, 32 у м. Запоріжжя, діючи з прямим умислом, достовірно знаючи зазначені норми кримінального процесуального законодавства, умисно порушуючи вимоги ст. 208 КПКУкраїни, відповідно до яких уповноважена особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, лише у випадках, якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, або якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин, завідомо знаючи, що будь-які докази щодо вчинення ОСОБА_6 неправомірних дій відсутні, склала протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 194 КК України, до якого внесла відомості про те, що ОСОБА_6 застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення і, таким чином, незаконно затримала ОСОБА_6 , 1984 року народження, на 72 години.
		У подальшому ОСОБА_4 складений нею протокол в порядку ст.208 КПК України про затримання ОСОБА_6 передала для виконання черговому Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області, внаслідок чого ОСОБА_6 27.01.2014 р.був незаконно поміщений до ізолятору тимчасового тримання Запорізького МУ ГУ МВС України в області по вул. Верхній, 2 в м. Запоріжжі.
		Лише 28.01.2014 слідчим суддею Жовтневого районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та його звільнено з ізолятору тимчасового затримання Запорізького МУ ГУ МВС України.
		За результатами досудового розслідування об`єднаного кримінального провадження № 120140800000000030 від 26.01.2014 р.за ч.2 ст.15, ч.1 ст.194, ч.1 ст.294 ККУкраїни 26.02.2014 р. старшим прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_9 вказане кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 та інших підозрюваних закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПКУкраїни, у зв`язку з відсутністю в їх діях складу кримінальних правопорушень.
		Дії обвинуваченої ОСОБА_4 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 371 КК України, а саме завідомо незаконне затримання.
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкриміновано їй злочину не визнала.
		Пояснювала,що була призначена на посаду слідчого Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області 21.01.2014 року р.,до цього обіймала посаду дільничного інспектора цього ж відділку міліції.26.01.2014 р.начальник СВ ОСОБА_10 повідомив, що у зв`язку з подіями, які відбувалися в країні, працівники міліції знаходяться в посиленому варіанті несення служби,а тому особовий склад вказаного райвідділу,незважаючи на вхідний день(неділя) перебував на робочих місцях. У денний час співробітників міліції направили на пл.Фестивальну для охорони громадського порядку,пізніше в цей день до Орджонікідзевського райвідділу приїхав начальник слідчого управління УМВС у Запорізькій області ОСОБА_11 з працівниками прокуратури,під час спільної наради слідчих та прокурорів, всіх повідомили, що до ЄРДР внесені відомості про розпочате досудове розслідування кримінального провадження за фактом замаху на захоплення будівлі Запорізької облдержадміністрації,старшим групи була призначена слідчий СУ ГУМВС у Запорізькій області ОСОБА_8 . Також на нараді поінформували,що до Орджонікідзевського районного відділу міліції «автозаками» з пл.Фестивальної доставлено осіб, затриманих під час вчинення ними протиправних дій. ОСОБА_11 зазначив, що цих осіб потрібно затримати в порядку ст.208 КПКУкраїни та надати їм статус підозрюваних. Слідчі та закріплені за ними процесуальні прокурори розійшлися по робочим кабінетам,де ними надалі проводились слідчі дії в рамках досудового розслідування вказаного вище кримінального провадження. Обвинувачена особисто здійснювала оформлення затримання двох осіб,одним з них є ОСОБА_6 ,яких з актової зали райвідділу заводили до неї у кабінет по одному,співробітник міліції повідомляв обставини затримання щодо кожної особи, надавав рапорт,зокрема,за фактом затримання ОСОБА_6 був рапорт працівника міліції ОСОБА_12 ,після чого нею здійснювався допит затриманих. ОСОБА_6 був викликаний адвокат, в присутності понятих складено протокол по ст.208 КПКУкраїни,надавати пояснення та підписувати процесуальні документи останній відмовився.Всі її дії та прийняті процесуальні рішення контролювали процесуальні керівники з органів прокуратури,а складені процесуальні документи вона передала старшому групи слідчих ОСОБА_8 .Зауважила,що лише оформила процесуальний статус фактично раніше затриманої особи ОСОБА_6 протоколом. На наступний день ОСОБА_6 було повідомлено про підозру,подано клопотання до суду та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Обвинувачена на обґрунтування своєї позиції про невинуватість посилалася на те, що факт вчинення протиправних дій на пл.Фестивальній в м.Запоріжжі був встановлений з матеріалів ЄРДР та протоколу огляду місця події,причетність затриманого ОСОБА_6 до вчинення протиправних дій підтверджувалась рапортом працівника міліції ОСОБА_12 ,якого в подальшому допитали як свідка у кримінальному провадженні,доставлені до відділу міліції особи були вже фактично затримані та їм було необхідно надати процесуальний статус, щоб вони мали змогу скористатися правами,в тому числі на захист. Затриманих було більше сорока осіб,усі слідчі,з якими вона працювала, складали протоколи затримання по ст.208 КПК України,такий алгоритм дій слідчого був узгоджений та контрольований з боку керівництва УМВС та процесуальних прокурорів. Вважає,що відносно неї кримінальне переслідування було ініційоване штучно та вона піддана несправедливому кримінальному переслідуванню лише за те,що в умовах політичної ситуації,яка склалася у країні у січні 2014 р.,належним чином виконувала свої службові обов`язки.
		Судом в ході судового розгляду досліджені усі докази обвинувачення та захисту, які сторони кримінального провадження вважали за потрібне надати. Потерпілим доказів суду не надавалось.
		Судом, окрім допиту обвинуваченої, допитано потерпілого, свідків обвинувачення та захисту, досліджені письмові докази.
		Всебічно вивчивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні вказаного вище злочину, виходячи з наступного.
		Статтею 7КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження,серед яких є верховенство права,презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Відповідно до вимог ст.8КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Як випливає із ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., кожна людина, звинувачена в скоєнні кримінального злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки його провина не доведена відповідно до закону. Кожна людина при визначенні його громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.
		Обов`язком суду є забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Зазначені конституційні гарантії поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України "Про ратифікацію Конвенції прозахист праві основнихсвобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". 
		Стаття 17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики ЄвропейськогоСуду зправ людини" передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. 
		Згідно ст.9 Конституції України,ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
		Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВРратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод.(далі - Конвенція).
		Таким чином, з моменту ратифікації Конвенції Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов`язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), керуватись його рішеннями та при вирішенні будь-якого питання діяти через призму визнання людини та її прав та свобод найвищою цінністю.
		З наведеного витікає,що рішення суду буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
		У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного). 
		Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у Рішенні по справі "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року.
		Згідно з положеннями ст. 17КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.
		При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою,суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) «поза розумним сумнівом»,який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду,виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді,  є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Подібне роз`яснення зазначеного принципу надає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини,зокрема,у п.54 рішення від 06.12.2007 р.у справі «Козинець проти України»,та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду ,висловлене у постанові від 04.07.2018 р.у справі № 688/788/15-к провадження № 51-597км17.
		Судовий вирок, який проголошується ім`ям держави, має бути законним, обгрунтованим і справедливим.
		У правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається звинувачувальний ухил, по суті якого кожен, хто з`явився перед судом, має бути визнаний винуватим.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя» визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
		За змістомрішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до ст.370 КПК України, вирок суду має бути законним і обгрунтованим тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
		Згідно ст.373 КПК України,обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані,отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, суддя і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин,що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Процесуальними джерелами доказів є показання,речові докази,документи,висновки експертів.
		Висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.371 КК України,суд дійшов,виходячи з такого.
		Згідно ч.1 ст. 2 КК України, єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		Частиною 1 статті 371 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинені спеціальним суб`єктом умисні дії,що здійснюються у відповідній процесуальній формі-затримання, як незаконний захід процесуального примусу,який полягає у примусовому і короткочасному(на строк не більше 72 годин)позбавленні волі при провадженні досудового розслідування.
		Суб`єктивна сторона даного злочину, передбачає наявність прямого умислу,оскільки затримання є завідомо незаконним і злочинний характер його дій охоплюється свідомістю винного.
		У кримінальному провадженні відповідно до положень ст. 91КПК України підлягають доказуванню:
		1)подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
		2)винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
		Відповідно до ч.1 ст.92КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього кодексу (обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні) покладається на слідчого, прокурора.
		Суд визнає, що стороною обвинувачення не доведено належними, допустимими та достатніми доказами винуватості ОСОБА_4 ,як того вимагає закон. 
		В судовому засіданні не встановлено факту вчинення ОСОБА_4 як слідчим органу досудового розслідування дій щодо завідомо для неї незаконного примусового короткочасного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_13 ,не доведено наявності прямого умислу,як обов`язкової складової складу злочину,а у пред`явленому їй обвинувачені мотив і мета вчинення інкримінованих протиправних дій стороною обвинувачення взагалі не визначені,хоча наявність прямого умислу та визначення мотивів і мети незаконного затримання має вирішальне значення для відмежування дій винного від дисциплінарного проступку та кваліфікації дій обвинуваченої особи за відповідними статтями КК України.
		Версія обвинувачення зводиться до того,що ОСОБА_4 як слідий слідчого відділення Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ,приблизно о 00 год. 30 хв. 27.01.2014 р. у службовому кабінеті Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області по вул. Возз`єднання України, 32 у м. Запоріжжя, завідомо знаючи, що будь-які докази щодо вчинення ОСОБА_6 протиправних дій відсутні, склала протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 194 КК України, до якого внесла відомості про те, що ОСОБА_6 застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення і, таким чином, незаконно затримала ОСОБА_6 , 1984 року народження, на 72 години, складений нею протокол в порядку ст.208 КПК України про затримання ОСОБА_6 передала для виконання черговому Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області, внаслідок чого ОСОБА_6 27.01.2014 р.був незаконно поміщений до ізолятору тимчасового тримання Запорізького МУ ГУ МВС України в області по вул. Верхній, 2 в м. Запоріжжі.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_4 сторона обвинувачення посилалася на безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази,якими є показання потерпілого ОСОБА_13 ,показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 ,документи та речові докази.
		Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що 26.01.2014 р., приблизно о 20.15 год. він з товаришами вирішив піти до будівлі Запорізької обласної держадміністрації дізнатися про те,чи дійсно учасникам мітингу,який там відбувався протягом дня, оплачують грошові кошти,раніше він бачив по телебаченню, що у денний час мала місце спроба захоплення цієї будівлі. Через кілька хвилин після того,як вони підійшли на площу перед обладміністрацією,почали вибухати світло-шумові гранати,працівники міліції у повній амуніції розганяли мітингарів, протиправних дій він не вчиняв ,проте його затримали приблизно о 21.05 год. на площі зліва від облради, його товариші втекли. Затриманих спочатку завели до приміщення обладміністрації, потім до «автозаку», де тримали близько двох годин,після чого доставили до Орджонікідзевського відділу міліції, тих,хто був з травмами  у лікарню. Усіх затриманих завели в актовий зал, до слідчого викликали по черзі, він вважав, що дасть пояснення та його відпустять. Під час спілкування зі слідчим ОСОБА_4 , остання вислухала його пояснення щодо обставин затримання, склала протокол його затримання та вилучення мобільного телефону. На час допиту його одяг був у бруді та зі слідами крові, ОСОБА_6 заперечував проти затримання, протокол не підписав та відмовився з ним ознайомитись. У кабінеті поряд зі слідчою знаходився працівник міліції за званням майор, який дав вказівку ОСОБА_4 при понятих внести запис у протокол про відмову ОСОБА_6 його підписувати. Також пояснив,що,на його думку,на момент його затримання було важко визначити,чи причетний він до вчинення протиправних дій,вважав,що ОСОБА_4 під час його затримання як виконавець лише втілювала у життя рішення,прийняте вищім керівництвом. Наголосив на тому,що фактично його затримання працівниками міліції відбулося приблизно о 21.00 год.на пл.Фестивальній,оскільки з цього часу він був обмежений у свободі пересування. Всіх,хто був затриманий одночасно з ОСОБА_6 ,після допиту слідчим відвезли до ІВС,наступного дня до ІВС прийшов прокурор для з`ясування, чи порушувалися права затриманих. Потерпілий пояснював прокурору,що вважає затримання незаконним, а кримінальне провадження відносно нього сфабрикованим. Внаслідок затримання його особисті плани були порушені, він не міг ходити на роботу, адже надалі до нього був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. В подальшому він звернувся до прокуратури із заявою щодо дій ОСОБА_4 ,яка,на його думку,порушила його права через внесення до ЄРДР відомостей про розпочате відносно ОСОБА_6 кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення,якого він не вчиняв. 
		Свідок ОСОБА_14 показав суду, що в січні 2014 року обіймав посаду заступника начальника слідчого управління ГУМВС. 26.01.2014 р.в м.Запоріжжі відбувся мітинг в підтримку Євромайдану та активні дії, направлені на спробу захоплення будівлі обласної адміністрації,про що йому було відомо із засобів масової інформації та із слів інших осіб,у зв`язку з чим він перебував на робочому місці. В ході масових заворушень затримувалися особи та доставлялися до Орджонікідзевського РВ, ним до ЄРДР були внесені відомості про кримінальні провадження по цьому факту та він призначив старшою групи слідчих ОСОБА_8 .На підставі яких документів відбувалися затримання, свідок не пам`ятає, він особисто із затриманими не зустрічався, слідчим із складу групи доручень не давав. З обвинуваченою ОСОБА_4 особисто не знайомий,як і з потерпілим ОСОБА_6 , чи був той затриманий 26.01.2014 р., ким, на якій підставі, також не знає.
		Свідок ОСОБА_8 показала, що в січні 2014 року вона обіймала посаду старшого слідчого СУ ГУМВС в Запорізькій області. 26.01.2014 р. біля Запорізької обласної державної адміністрації відбувся мітинг за відставку влади,свідок того дня знаходилася на робочому місці через посилений режим служби,її керівником був  ОСОБА_11 ,як начальник слідчого управління. Від чергового Орджонікідзевського РВ до ГУМВС надійшли рапорти про вчинення злочинів, ці рапорти їй передали після внесення до ЄРДР відомостей про розпочате досудове розслідування № 12014080000000030 про те,що невстановленіособи намагалисясиломіць увійтидо приміщенняобладміністрації іпошкодили майно,відомості про те, що невстановлені особи кидали в працівників міліції пляшки із запалювальною речовиною були внесені до ЄРДР за №12014080000000031. Свідка призначили старшим групи, пізно увечері вони разом із ОСОБА_11 і його заступниками виїхали до Орджонікідзевського РВ,куди з площі Фестивальної були доставлені особи, затримані під час спроби захоплення будівлі Запорізької обласної адміністрації. У районному відділі працювала група слідчих, вони спілкувалися із затриманими, складали протоколи на підставі ст.208 КПКУкраїни, ОСОБА_6 затримала слідчий ОСОБА_4 . Наступного дня затриманим було пред`явлено підозри,що саме було підставою для затримання ОСОБА_6 ,свідок не пам`ятає. Слідча група перевіряла пояснення затриманих, допитувала свідків,процесуально оформлювали затримання в порядку ст..208 КПК України. На думку свідка ОСОБА_8 , безпосереднє затримання осіб здійснювали працівники міліції, які знаходилися на охороні громадського порядку на пл. Фестивальній, не було підстав вважати затримання ОСОБА_6 незаконним.Усі процесуальні рішення погоджувалися із процесуальним прокурором ОСОБА_9 як старшим групи прокурорів.В приміщенні СВ Орджонікідзевського РВ на нараду зібралося керівництво прокуратури області та слідства ГУМВС, вони приймали колегіальне рішення щодо подальших процесуальних дій,до кожного конкретного слідчого із складу групи доносили інформацію про загальний алгоритм дій.Начальник СУ ГУМВС ОСОБА_11 збирав інформацію від усіх підрозділів,затриманих було приблизно 50 осіб,щодо кожного перевіряли причетність до протиправних дій та надалі судом приймалось рішення про обрання запобіжного заходу. В кінці лютого 2014 р. кримінальні провадження за вказаними вище фактами були закриті процесуальним прокурором,з яких підстав,свідок не пам`ятає. 
		Свідок ОСОБА_11 показав суду,що вінобіймав посадузаступника начальникаГУМВС Українив Запорізькійобласті -начальника Слідчогоуправління-з 19.04.2010р.по07.03.2014р.В період24-26січня 2014року україні там.Запоріжжімали місценеоднозначні події,остаточну політичнуоцінку якимдо цьогочасу ненадано,міліціябула переведенана посиленийрежим роботи.26.01.2014р.свідокперебував наробочому місці,надійшлаінформація,що мітингувальники намагалисяувірватися доприміщення Запорізькоїобласної державноїадміністрації,до ЄРДРвнесли відомостіза фактомзамаху назахоплення будівлі,слідча групаОрджонікідзевського РВу посиленомускладі зекспертами виїхалина оглядмісця подіїна площіперед ОДА.На тоймомент людейна площівже небуло,затриманих осібдоставляли дорайонних відділівміліції міста.Він керувавоглядом місцяподії докінця слідчоїдії,знаходився зслідчо-оперативноюгрупою наплощі,вході оглядубуло встановленонаявність передбудівлею облдержадміністраціїмішків,наповнених камінням,дерев`яних заточенихпалок,піддонів дляцегли,металевих бочок.По закінченнюогляду місцяподії вінвиїхав вОрджонікідзевський РВ,куди зплощі Фестивальної прибулиспівробітники міліції,були доставленізатримані,працювала групаслідчих,процесуальними діямияких керувалипроцесуальні прокурори.Він спілкувавсяз керівництвомрайвідділу,бачив,щоздійснюється допитзатриманих татих,хто їхдоставив,слідчимиприймалися рішенняв порядкуст.208КПКУкраїни, особисто свідок не бачив затриманих, вони утримувалися у спеціальному приміщенні. Йому надали перелік затриманих , як перша особа в слідчому управлінні ГУМВС ,він брав участь в обговоренні спільного алгоритму дій слідчих,про що у кримінальному провадженні є його письмові вказівки, за змістом яких слідчі зі складу групи при наявності достатніх доказів щодо кожної затриманої особи мали приймати рішення за ст.208 КПКУкраїни. Свідок зазначив, що всього було доставлено 49 осіб, з яких надалі затримано було не всіх, неповнолітніх віддали батькам, 5-7 осіб,щодо причетності яких до вчинення протиправних дій були сумніви чи відсутні докази  відпустили,факти незаконних затримань йому невідомі. Без згоди процесуального прокурора слідчий не міг самостійно прийняти рішення про затримання особи, він лише вносив свою пропозицію як суб`єкт розслідування,яку прокурор міг не погодити. Підкреслив, що він особисто склад групи слідчих не визначав,але вважає, що ОСОБА_4 не була досвідченим слідчим, її передчасно включили до складу групи слідчих та доцільно було б її замінити. Заперечив проведення під його керівництвом будь-яких нарад та надання слідчим вказівок про затримання доставлених з пл.Фестивальної осіб, завуваживши,що його роль під час згадуваних подій була суто адміністративною та полягала у вирішення питань організації робочого місця кожному слідчому.
		Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що на час згадуваних вище подій він обіймав посаду начальника слідчого відділу Орджонікідзевського РВ, який став територіально базовим для розслідування кримінальних проваджень за фактом масових заворушень,що відбувалися 26 січня 2014 р.в м.Запоріжжі,де був розмішений штаб. До районного відділу звозили затриманих, а слідча група, яку було створено керівництвом ГУМВС, проводила слідчі дії. У вечірній час «автозаки» доставляли у РВ осіб, яких,як він розумів,затримали на пл..Фестивальній,прибуло керівництво ГУМВС  ОСОБА_11 та з ним ще 5 осіб із головного управління, слідчі з інших РВ. ОСОБА_11 зібрав усіх у кабінеті ОСОБА_10 та повідомив про те, що створено слідчу групу, у склад якої включено усіх присутніх слідчих,а також про те, що до райвідділу доставлено затриманих і усі слідчі зі складу групи повинні фактичне затримання оформити у процесуальний спосіб. Також до райвідділу приїхала група прокурорів (5-6 осіб), з метою процесуального керівництва. Слідчим зі складу групи роз`яснили, які підстави необхідні для оформлення затримання протоколом за ст.208 КПКУкраїни, довели до відома алгоритм дій у розслідуванні кримінального провадження. Про складання протоколів затримання по ст.208 КПК України слідчим зі складу групи була надана пряма вказівка, підставою затримання слугували рапорти тих працівників міліції, які під час заворушень безпосередньо здійснювали затримання. Прокурори як процесуальні керівники були присутні при складенні протоколів за ст.208 КПКУкраїни,перевіряли підстави затримання та документи,що підтверджують підозру,керівники слідчого управління щодо кожної затриманої особи відмічали її статус. Звернув увагу на те,що доставлені до райвідділу особи були вже фактично затримані, якби слідчі не оформили їх затримання за ст.208 КПКУкраїни, то така бездіяльність позбавила б затриманих процесуальних прав, які мають підозрювані особи,зокрема,права на захист. Процесом розслідування керував старший групи слідчих, а включені до складу групи слідчі виконували керівні вказівки. ОСОБА_4 на той час працювала на посаді слідчого кілька днів, чому її як не досвідчену залучили до групи слідчих,свідку невідомо. 
		Судом за клопотанням сторони захисту також були допитані свідки,з показань яких встановлено наступне.
		Свідок ОСОБА_16 показав, що в січні 2014 року він обіймав посаду начальника Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС в Запорізькій області. У зв`язку з політичними подіями,які відбувалися у країні та в м.Запоріжжі у той час,особовий склад працівників міліції був виставлений на охорону державних установ з метою недопущення порушень громадського порядку та захоплення будівлі обласної державної адміністрації. 26.01.2014 р.приблизно до 21.00 год. сили міліції здійснювали охорону лівого крила і приміщень облдержадміністрації,на площі Фестивальній палали бочки, багаття (дрова). Коли працівники міліції,що охороняли будівлю,завершивши чергування після 21.00 год. виходили з приміщення облдержадміністрації на вулицю, побачили «автозаки»,йому надійшла команда збирати свідків і очевидців події, направити посилену слідчо-оперативну групу для огляду місця подій. В «автозаках» на той момент знаходилися затримані особи, яких доправили до ОСОБА_17 .Кожен із затриманих порушував громадський порядок, про що були рапорти працівників міліції,відомості про кожного доставленого затриманого заносилися у журнал чергової частини Орджонікідзевського РВ,на той час вже було відкрито кримінальне провадження за фактом масових заворушень. В приміщенні райвідділу перебували керівники міського та обласного управлінь міліції,керівник слідчого управління ГУМВС ОСОБА_11 ,зібрані матеріали щодо осіб, які порушували громадський порядок на площі Фестивальній,вивчалися керівництвом ГУМВС та прокуратурою, по кожному із доставлених осіб приймалося рішення про адміністративну відповідальність чи затримання за ст.208 КПКУкраїни. Загальна кількість затриманих складала приблизно 50 осіб,алгоритм дій групи слідчих визначали начальник СУ ГУМВС ОСОБА_11 та керівники прокуратури області,кожен окремий слідчий зі складу групи,зокрема,обвинувачена, не могла ухвалювати процесуальні рішення всупереч спільної лінії розслідування,безпосередньо ухвалювали рішення щодо загального алгоритму розслідування керівники ГУМВС та представники прокуратури області. На час затримання ОСОБА_6 обвинувачена не могла достовірно знати, що ОСОБА_6 не вчиняв протиправних дій,відносно нього,як і щодо інших затриманих,були наявні відомості про затримання під час масових заворушень.Повідомив,що ОСОБА_4 як добросовісний співробітник не мала претензій з боку керівництва,працювала слідчим до згадуваних подій нетривалий проміжок часу. 
		Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показала, що як слідчий Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області вона у складі оперативно-слідчої групи 26.01.2014 р. після масових заворушень здійснювала огляд місця події на пл.Фестивальній в м.Запоріжжі, внаслідок яких було багато затриманих, у тому числі на підставі протоколу відповідно до ст.208 КПКУкраїни. При огляді місця події було встановлено наявність повалених дерев (ялин), палаючих бочок, знищеної зеленої зони, людей у масках в цивільному одязі з палицями, які пересувалися дрібними групами,розбитого скла, каміння, палиць на центральному вході до облради та обладміністрації,огляд місця події продовжувався три години та завершився приблизно о 22-й год. ,при огляді брали участь експерти та був присутній начальник СУ ГУМВС ОСОБА_11 . Протокол огляду місця події свідок передала в чергову частину Орджонікідзевського РВ на реєстрацію,у районному відділі бачила приблизно 20 затриманих осіб. Слідчі Орджонікідзевського РВ перебували на робочому місці,у складі слідчої групи задіяні були практично усі,протоколи затримання слідчі складали на підставі наданих матеріалів, як розуміє свідок, були в наявності відповідні рапорти працівників міліції,які безпосередньо здійснювали затримання правопорушників. Обвинувачена ОСОБА_4 на той час тільки прийшла працювати у слідство,про затримання потерпілого ОСОБА_6 свідку нічого невідомо. 
		Свідок ОСОБА_19 в суді показав,що він працює на посаді старшого слідчого Вознесенівського ВП, де займав посаду і у січні 2014 р.У зв`язку із ситуацією, яка склалася в країні,26.01.2014 р. усі слідчі Орджонікідзевського райвідділу були викликані на роботу,після 22 години з пл. Фестивальної до районного відділу міліції були доставлені затримані особи,начальник слідчого управління ГУМВС надав команду складати протоколи затримання тих осіб,хто був доставлений з площі. Співробітники міліції ,що брали участь в охороні громадського порядку на пл.Фестивальній ,писали рапорти, слідчі оформляли протоколи за ст.208 КПКУкраїни, всі процесуальні документи передавали старшому групи-слідчому із ГУМВС. Без погодження із процесуальним прокурором та керівництвом слідчого управління слідчий не міг скласти протокол затримання особи, законність якого відразу перевірялася прокуратурою. ОСОБА_4 також працювала слідчим у складі групи,функції слідчих у цей день полягали у відпрацюванні первинного матеріалу,всього до райвідділу було доставлено близько 40 осіб . Свідок пояснив, що він особисто як слідчий зі складу групи склав один протокол за ст.208 КПКУкраїни щодо затриманої особи,його узгодило керівництво, про що їм повідомили на нараді. 
		Свідок ОСОБА_20 показав, що в січні 2014 р. він працював слідчим в Орджонікідзевському РВ, 26.01.2014 р. через посилений режим роботи ,у зв`язку із масовими заворушеннями на пл. Фестивальній та спробою захоплення адміністративної будівлі була створена слідча група, до складу якої включили практично усіх слідчих райвідділу, про що поставили перед фактом на нараді,яку у райвідділі проводило керівництво ГУМВС,зокрема,начальник слідчого управління ГУМВС ОСОБА_11 ,та процесуальні прокурори.Затриманих на пл.Фестивальній осіб привозили до районного відділу як таких, що вчинили правопорушення,слідчих зі складу групи повідомили, що цих осіб потрібно затримувати в порядку ст.208 КПКУкраїни та надати їм процесуальний статус. Працівники міліції,які безпосередньо затримували правопорушників, складали рапорти та були опитані про обставини їх затримання,у райвідділ було доставлено щонайменше 30 осіб, вони реєструвались у черговій частині як затримані. Вказівка затримувати доставлених надійшла від керівництва , перед цим усі факти щодо кожної особи уточнювались, затриманим надавали статус за ст.208 КПКУкраїни та у такий спосіб їм забезпечили можливість викликати адвоката і захищати себе,законність затримання доставлених у райвідділ осіб перевірялася прокурорами як процесуальними керівниками,слідчий зі складу групи не мав можливості в тих умовах не погодитись із керівництвом та ухвалювати самостійно інші процесуальні рішення.
		Свідок ОСОБА_21 показала суду, що у січні 2014 р.вона працювала слідчим в Орджонікідзевському РВ ЗМУ,26.01.2014 р. особовий склад райвідділу знаходився на роботі, оскільки по місту проходили мітинги. Ввечері до районного відділу прибули керівники слідчого управління ГУМВС,у тому числі начальник СУ ОСОБА_11 ,усіх слідчих райвідділу зібрали в кабінеті начальника слідчого відділу та повідомили про масові заворушення при спробах захопити будівлю обладміністрації, за цим фактом до ЄРДР внесли відомості про кримінальне провадження та усіх слідчих райвідділу включили у слідчу групу,довели до відома алгоритм дій слідчого зі складу групи. Розслідуванням керував та давав вказівки ОСОБА_22 , слідчі мали оформлювати затримання доставлених з пл. Фестивальної осіб за ст.208 КПКУкраїни, забезпечити прибуття адвоката.Працівники міліції,які безпосередньо затримували на пл.Фестивальній порушників громадського порядку,були допитані як свідки,протоколи за ст.208 КПКУкраїни слідчі зі складу групи передавали працівникам СУ ГУМВС.Дотримання прав затриманих контролювали працівники прокуратури,які знаходилися у райвідділі як процесуальні керівники.
		Свідок ОСОБА_23 пояснила, що у січні 2014 р.працювала слідчим в Орджонікідзевському РВ, 26.01.2014 р. всі слідчі знаходилися на робочому місті через мітинг на площі Фестивальній. У вечірній час свідок у складі оперативно-слідчої групи виїжджала на місце події на пл.Фестивальну, де здійснювала огляд приміщення на 2-му поверсі адміністративної будівлі. В подальшому у цей день всі слідчі були зібрані у кабінеті начальника слідчого відділення,де відбулася нарада за участю начальника СВ ГУМВС ОСОБА_11 та представників прокуратури,на нараді їх поставили до відома,що всі слідчі включенні до складу слідчої групи, була надана вказівка складати протоколи в порядку ст.208 КПКУкраїни для забезпечення затриманих осіб правом на захист. На той час усі доставлені до РВ особи вже були фактично затримані, ніхто із слідчих не міг самостійно приймати іншого рішення, працівники прокуратури контролювали цей процес: спілкувалися із затриманими і перевіряли правильність складання протоколу в порядку ст.208 КПК України. 
		Свідок ОСОБА_24 показав суду,що 26.01.2014 р.він,працюючи слідчим Орджонікідзевського РВ,знаходився на робочому місці, у нічний час до райвідділу були доставлені особи, затримані в районі площі Фестивальної за порушення громадського порядку і замах на захоплення будівлі облдержадміністрації .Свідок був особисто присутній під час надання начальником СУ ГУМВС ОСОБА_11 вказівок слідчим про необхідність складання протоколів по ст.208 КПК України відносно всіх осіб ,затриманих на пл.Фестивальній за вчинення кримінальних правопорушень та напад на працівників міліції. Старшим групи слідчих була призначена ОСОБА_8 , однак в тій обстановці не було можливості кожному слідчому спілкуватися зі старшим групи через кількість доставлених людей. ОСОБА_24 були складені протоколи за ст.208 КПКУкраїни щодо двох осіб,перед цим він з`ясовував обставини їх затримання, останні не заперечували, що були на площі і палили шини, співробітники міліції надали рапорти, що складалися ними безпосередньо про обставини затримання,протоколи затримання із поясненнями затриманих, рапортами та протоколами допиту свідків він передав в чергову частину, законність затримання перевірялася керівництвом СУ ГУМВС ,про факти незаконного затримання свідку нічого не відомо. 
		Свідок ОСОБА_25 пояснив, що у січні 2014 р.він обіймав посаду слідчого Орджонікідзевського РВ, обвинувачена ОСОБА_4 на той час на посаді слідчого перебувала декілька днів. 26.01.2014 р. начальник слідчого відділення ОСОБА_26 повідомив про мітинги та заворушення, тому всі слідчі залишалися на робочому місці до особливого розпорядження. Пізно ввечері до районного відділу прибуло керівництво ГУМВС та прокурори,усіх слідчих зібрали на нараду,де повідомили, що на пл. Фестивальній затримані особи, які вчиняли протиправні дії, відомості за цим фактом внесли до ЄРДР, сформували групу слідчих, старшим групи призначили слідчого із ГУМВС. Слідчих Орджонікідзевського РВ до складу групи було залучено лише для складення протоколів за ст.208 КПКУкраїни, всі дії вони погоджували із ОСОБА_10 , ОСОБА_27 і прокурорами обласної прокуратури,як їм повідомили,усі процесуальні дії та рішення приймались за погодженням з Генеральною прокуратурою. Як відомо свідку, до оформлення протоколу в порядку ст.208 КПКУкраїни щодо кожної особи ,слідчим для ознайомлення надавався протокол огляду місця події, пояснення працівника міліції, який доставляв затриманого та складав про це рапорт,надалі усі матеріали слідчі передавали старшому групи. Наступного дня слідчі звернулися до суду із клопотаннями про обрання відносно затриманих осіб запобіжних заходів,незаконність затримання або незаконність дій слідчих судом встановлено не було. 
		Свідок ОСОБА_12 пояснив, що у 2014 році він працював оперативним уповноваженим в Шевченківському РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області. 26.01.2014 р.у зв`язку із можливими масовими порушеннями громадського порядку працівників міліції направили на охорону адміністративних будівель на площу Фестивальну із щитами та засобами захисту. Протягом дня площа була наповнена людьми,приблизно о 19 годині залишилося не більше 60 чоловік, вони стягували бочки, палили шини, підбігали до кордону міліції, били ногами по щитам, зривали з працівників міліції каски.Правопорушеники на зауваження не реагували, замість того, щоб розійтися, поводилися більш агресивно ,намагалися захопити будівлю облдержадміністрації,працівники міліції отримували травми, безпосередньо свідок ОСОБА_12 отримав опік обличчя від палаючої палиці, кинутої із натовпу. Приблизно о 21 год. спецпідрозділ міліції почав затримувати правопорушників,серед яких були лише ті особи,хто після 18.00 години почав заворушення, випадкових спостерігачів або перехожих на той час на площі не залишалось ,надалі їх доставляли в Орджонікідзевський районний відділ. ОСОБА_12 написав рапорт щодо конкретної особи, ОСОБА_6 ,який був затриманий разом з іншими правопорушниками,та передав його слідчому ОСОБА_4 ,як свідка його допитували пізніше через брак вільних слідчих,випадки незаконного затримання випадкових осіб свідку не відомі. 
		Аналізуючи зміст показань потерпілого та свідків,суд встановив,що вони по суті узгоджуються з показаннями обвинуваченої ОСОБА_4 про фактичні обставини та не містять обвинувальних фактів,які б доводили пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення.
		Навпаки,свідки підтвердили,що ті дії,які ставляться ОСОБА_4 за провину,були вчинені нею як слідчим зі складу групи,під час досудового розслідування кримінального провадження за фактом масових заворушень,у належній процесуальній формі,на підставах та в порядку,визначених законом,відносно особи,підозрюваної у вчиненні протиправних дій,безпосередньо затриманого серед інших на місці вчинення таких дій.
		Потерпілий ОСОБА_6 у своїх показаннях також зауважив,що до Орджонікідзевського РВ його доставили разом з іншими вже затриманими на пл.Фестивальній особами,на час оформлення його затримання слідчим ОСОБА_4 ,його одяг був зі слідами бруду та крові,за поясненнями слідчого,підставою затримання була підозра щодо ОСОБА_6 у замаху на захоплення адміністративної будівлі.
		Крім того,суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_11 в тій частині,що під час згадуваних подій він визначив свою роль у організації досудового розслідування кримінального провадження за фактом масових заворушень,що відбувалися 26 січня 2014 р.в м.Запоріжжі, як суто адміністративну,що полягала лише у забезпеченні робочими місцями слідчих,які були включені до складу слідчої групи, адже обвинувачена та решта допитаних судом свідків зазначали, що саме ОСОБА_11 як перша особа у СУ ГУМВС визначав на нараді спільний алгоритм дій всіх слідчих,надавав вказівки щодо необхідності оформлення протоколів в порядку ст.208 КПКУкраїни стосовно затриманих на пл.Фестивальній осіб та погоджував прийняття процесуальних рішень з працівниками прокуратури як процесуальними керівниками.
		Також в судовому засіданні були досліджені письмові докази, надані суду стороною обвинувачення.
		Відповідно до витягу з кримінального провадження,відомості про злочин, передбачений ч.2 ст.372 ККУкраїни, внесені до ЄРДР за № 42016080000000272 на підставі заяви про вчинене кримінальне правопорушення, прийнятої 08.08.2016 р.слідчим СВ прокуратури Запорізької області ОСОБА_28 від ОСОБА_29 за фактом притягнення до кримінальної відповідальності працівниками правоохоронних органів Запорізької області завідомо невинних осіб(а.с. 195-197 т. 1, а.с. 6 т. 2). 
		18.08.2016 р. ОСОБА_6 звернувся до старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_30 із заявою про залучення його до кримінального провадження № 4201608000000272 від 09.08.2016 р.як потерпілого.За змістом заяви ОСОБА_6 зазначив,що 26.01.2014 р.його затримали співробітники міліції та незаконно пред`явили підозру,тим самим погрожуючи тюремним ув`язненням,вчинили на нього психологічний тиск,примусили підписати протокол. Після двох діб у ІТУ,рішенням суду застосували два місця домашнього арешту, чим обмежили його свободу(а.с. 203 т.1).
		Постановою прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_31 від 20.02.2017 р. у кримінальному провадженні № 4201608000000272 від 09.08.2016 р.змінено правову кваліфікацію на ч.1 ст.371 ККУкраїни (а.с. 9-10 т. 2).
		Постановою прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_31 від 28.03.2017р. із вказаного кримінального провадження, що здійснювалося за фактом завідомо незаконного затримання учасників мирної акції протесту, яка мала місце 26.01.2014 р. на площі Фестивальній у м.Запоріжжі, виділені матеріали відносно ОСОБА_4 (а.с. 198-202 т. 1).
		Правовий статус ОСОБА_4 як службовоїособи працівникаправоохоронного органу підтверджується витягом із наказу заступника начальника ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_32 № 18о/с від 21.01.2014 р.,згідно якого старшину міліції ОСОБА_4 призначено слідчим слідчого відділення Орджонікідзевського районного відділу Запорізького міського управління з 16.01.2014 р. (а.с. 54 т. 2).
		Показаннями обвинуваченої, потерпілого та свідків підтверджується факт затримання ОСОБА_6 у період часу з 21.20 до 22.00 год. 26.01.2014 р. працівниками міліції під час охорони громадського порядку та доставлення його до Орджонікідзевського РВЗМУ ГУМВС. 
		З відомостей журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Орджонікідзевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області встановлено доставлення ОСОБА_6 до районного відділу міліції о 23.12 год. 26.01.2014 р. та його направлення до СПР о 00.30 год. наступної доби ,про що міститься інформація у завіреній копії журналу (а.с. 208-227 т.1).
		Вказаний документ 07.03.2017р. був оглянутий старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_33 та визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 4201608000000272 (а.с. 228-231 т.1).
		За відповіддю від 23.03.2017 р. начальника Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_16 ,26.01.2014 р. о 14.18 год. до Орджонікідевського РВ ЗМУ надійшло повідомлення від чергового ЗМУ ГУМВС України про те, що 26.01.2014 р. о 14.15 год. по пр. Леніна в м.Запоріжжі біля будинку обладміністрації на пл. Фестивальній почалися масові заворушення; повідомлення чергового зареєстровано в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень за № 1218. 
		27.01.2014 р.об 11.30 год. до Орджонікідзевського РВ надійшов рапорт ст.слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_8 про те, що під час розслідування кримінального провадження №12014080000000030 від 26.01.2014 р.встановлено, що 26.01.2014р. у вечірній час невстановлені особи, перебуваючи біля приміщення Запорізької ОДА за адресою пр. Леніна, 164, після блокування вказаної організації навмисно брали активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувалося знищенням майна, опором представникам влади, наміром захоплення адміністративних будівель; повідомлення зареєстровано у журналі обліку за № 1286 від 27.01.2014 р.
		За вказаними повідомленнями розпочато досудове розслідування за № 12014080000000030 (а.с. 233-243 т.1).
		Витяги з Єдиного го реєстру досудових розслідувань, що містяться у матеріалах провадження відносно ОСОБА_6 , свідчать, що відомості про кримінальне правопорушення із правовою кваліфікацією за ч.1 ст.15, ч.1 ст.341 ККУкраїни внесені до ЄРДР 26.01.2014р., із правовою кваліфікацією за ч.1 ст.294 ККУкраїни  27.01.2014 р. (а.с. 67-68 т .2).
		Згідно із протоколом огляду від 06.03.2017 слідчим були оглянуті матеріали кримінального провадження № 12014080000000030, які складаються із 11 томів (а.с. 249-250 т.1).
		Судом був досліджений відеозапис, який міститься на DVD-диску (а.с. 5 т.2), який був доказом у кримінальному упровадженні № 12014080000000030від 26.01.2014р.та постановоюстаршого слідчогоСВ прокуратуриЗапорізької області ОСОБА_34 від 21.11.2016р.визнаний речовимдоказом укримінальному провадженні № 4201608000000272 (а.с. 3-4 т.2). 
		Відеозаписом зафіксовані події, що мали місце 26.01.2014 р. перед будівлею Запорізької обласної адміністрації та Запорізької обласної ради, зокрема, відеозапис містить дані про те,що невстановлені особи кидають каміння у працівників міліції,палять шини,спрямовують натовп до центрального входу в ОДА,розбили скло фасаду будівлі,не реагують на звернення припинити протиправні дії,що вказує на вчинення невизначеними особами протиправних дій.
		Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 27.01.2014 р.у кримінальному провадженні № 12014080000000030 свідчить, що слідчим СВ Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС в Запорізькій області ОСОБА_4 о 00.30 год. 27.01.2014р. було прийнято рішення про затримання ОСОБА_6 в порядку ст.208 КПК України.Підставою для затримання слідчим зазначено те, що особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення(а.с. 12-16 т. 2). 
		Протокол складений з участю понятих, пояснення ,скарги або клопотання,як і підпис затриманої особи,в протоколі відсутні. За формою та змістом протокол відповідає вимогам ст.208 КПК України.
		Як пояснив в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 ,він відмовився ознайомлюватись із складеним слідчим ОСОБА_4 протоколом затримання та підписати його. 
		Відповідно до листа Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Запорізькій області № 258/02 від 21.03.2017 р., повідомлення про затримання ОСОБА_6 до центру надійшло о 01.55 год. 27.01.2014 р. від слідчого ОСОБА_35 ; відповідно до інформації, наданої слідчим, ОСОБА_6 було затримано у кримінальному процесуальному порядку о 00.30 год. 27.01.2014р. (а.с. 247-248 т. 1).
		27.01.2014 р. о 22.07 хв. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.294, ч.2 ст.15 ч.1 ст. 341 ККУкраїни, що вбачається із повідомлення про підозру (а.с. 18-21 т. 2), та вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки (а.с. 22-27 т.2).
		27.01.2014 р. старший слідчий СУ ГУМВС ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 (а.с. 29-32 т.2).
		Ухвалою слідчого судді від 28.01.2014 клопотання слідчого було відхилене, обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби (а.с. 33-35 т.2).
		Відповідно до протоколу огляду від 28.03.2017 р. старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_33 оглянуті завірені копії додатків, що надійшли до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя як обґрунтування до клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 на 104 арк. (а.с.61-164 т.2). Вказані документи постановою слідчого ОСОБА_36 визнані речовим доказом кримінальному провадженні № 4201608000000272 (а.с. 57-58, 59-60 т. 2).
		У судовому засіданні були досліджені вказані матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_13 .
		Аналізуючи зміст наведених вище документів,суд встановив,що під час розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 перевірялась обґрунтованість підозри у вчиненні ним дій,передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст.341 КК України,за фактом яких СУ ГУМВС України в Запорізькій області було внесено відомості до ЄРДР за № 1201408000000030 від 26.01.2014 р.,за підозрою у вчиненні яких його було затримано в порядку ст.208 КПК України.
		Підозра була визнана обґрунтованою з посиланням на протоколи слідчих та процесуальних дій(протокол огляду місця події від 26.01.2014 р.,протоколи допиту працівників міліції,які виконували службові обов`язки по охороні громадського порядку та були очевидцями протиправних дій ОСОБА_13 ),матеріалів відеозапису,відзнятих 26.01.2014 р.на території поряд із Запорізькою облдержадміністрацією.
		Рішення про звільнення ОСОБА_6 як такого,що тримається під вартою без законних підстав,в порядку ст.206 ч.5 п.1 КПК України,при розгляді клопотання слідчим суддею не приймалось.
		Наявність обґрунтованої підозри та встановлених під час розгляду ризиків слугували підставою для обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
		Відтак,версія обвинувачення про те,що на час затримання слідчим ОСОБА_4 потерпілого ОСОБА_6 як учасника згадуваних вище подій таке затримання було для ОСОБА_4 завідомо незаконним,спростовується наявністю обгрунтованої підозри відносно ОСОБА_6 ,пред`явленої йому 27.01.2014 р.за ч.2 ст.15 ч.1 ст.341,ч.1 ст.294 КК України,що узгоджується з узагальнюючим визначенням цього поняття,сформульованим у правових позиціях Європейського Суду,зокрема,у рішенні «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011 р.,за змістом якого термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або обставин,які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому,що особа могла вчинити це правопорушення.
		Посилання сторони обвинувачення на ті обставини,що дослідженням завіреної копією журналу обліку вхідних документів Орджонікідзевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області з 26.01.2014 по 27.01.2014 р. ,який був оглянутий слідчим та визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 42016080000000272 (а.с. 235-237 т.1) встановлено відсутність даних про реєстрацію заяв, пояснень, рапортів або інших відомостей про вчиненням ОСОБА_6 будь-яких злочинів та правопорушень (а.с. 238-245 т.1)не мають визначального значення для суду.
		Так,рапорт для складання протоколу в порядку ст.208 КПК України та як підстава для затримання підозрюваної у злочині особи як обов`язковий документ не передбачений.
		Свідок ОСОБА_12 в суді показав,що ним складався рапорт відносно затриманого на пл.Фестивальній ОСОБА_6 ,який надалі долучався до матеріалів кримінального провадження,по викладеним у рапорті обставинам він надалі допитувався як свідок у кримінальному провадженні.
		Обвинувачена ОСОБА_4 підтвердила,що відносно кожного із затриманих на пл. Фестивальній осіб,в тому числі щодо ОСОБА_6 , працівниками міліції складались рапорти,які разом з іншими процесуальними документами передавались старшому групи слідчих.
		Допитані в судовому засіданні свідки як обвинувачення,так і захисту,підтвердили аналогічні обставини.
		Втрата такого документу протягом часу досудового розслідування з незалежних від обвинуваченої ОСОБА_4 обставин не виключається,що сторона обвинувачення не спростувала,тому усі сумніви тлумачаться судом на користь обвинуваченої та при прийнятті рішення суд вважає встановленим,що на час вчинення обвинуваченою тих дій,які ставляться їй за провину,у її розпорядженні був рапорт працівника міліції ОСОБА_12 про вчинення ОСОБА_6 протиправних дій.
		Аналізуючи зібрані по даному провадженню докази в їх сукупності, в результаті всебічного повного та об`єктивного дослідження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення не є доведеним,з таких підстав.
		Згідно з ч.2 ст.176 Кримінального процесуального кодексу України, затримання є тимчасовим запобіжним заходом, який застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим кодексом,воно полягає у примусовому і короткочасному позбавленні особи волі, яке здійснюється на підставах, в порядку та на строки, встановлені статтями 208- 213 КПК України. 
		Стаття 208 КПК України в редакції на час затримання ОСОБА_6 визначала, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, якщо: цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець в тому числі потерпілий або сукупність очевидних ознак на тілі одязі чи місці події вказують на те що саме ця особа щойно вчинила злочин. 
		Як встановленов судовомузасіданні зпоказань потерпілогота свідків, ОСОБА_6 був затриманий 26.01.2014р.напл.Фестивальнійв м.Запоріжжіпісля 21-їгодини разом зіншими особамипрацівниками міліції,щоздійснювали охоронугромадського порядку,післявчинення рядомосіб масових заворушень, що супроводжувалися знищенням майна, опором представникам влади, наміром захоплення адміністративних будівель, таким чином підстава, зазначена обвинуваченою у протоколі затримання ОСОБА_6  особу застали під час вчинення злочину або замаху нп його вчинення - відповідає фактичним обставинам справи.
		На час прийняття процесуального рішення про затримання ОСОБА_6 слідча ОСОБА_4 отримала пояснення від працівника міліції ОСОБА_12 ,який вказав на ОСОБА_6 як одного із активних учасників спроби захоплення Запорізької обласної ради,склав відповідний рапорт.
		За показаннямисамого потерпілого ОСОБА_6 ,начас йогодоставлення дослідчого ОСОБА_4 ,його зовнішнійвигляд тастан одягубули неохайними,зіслідами брудута крові,щоз урахуваннямпояснень працівникаміліції ОСОБА_12 додаткововказувало наможливу причетність ОСОБА_6 довчинення протиправнихдій. 
		Згідно із постановою про закриття кримінального провадження від 26.02.2014 р.,кримінальне провадження № 12014080000000030 від 26.01.2014 р. за підозрою ряду осіб, у тому числі ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.341, ч.1 ст. 294 ККУкраїни, закрито на підставі п.2 ч.1 та ч.3 ст.284 КП України(а.с.45-46 т. 2). 
		Зі змісту вказаної постанови старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Запорізької області ОСОБА_9 вбачається,що під час досудового розслідування кримінального провадження № 12014080000000030 від 26.01.2014 р. за підозрою ряду осіб, у тому числі ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.341, ч.1 ст. 294 ККУкраїни,за фактом замаху на захоплення будівлі Запорізької обласної ради,розташованої за адресою :проспект Леніна,164,м.Запоріжжя,та блокування вказаної установи,прийняття активної участі у масових заворушеннях,що супроводжувалися знищенням майна,наміром захопити вказану будівлю,опором представникам влади,які перешкоджали вчиненню правопорушень,встановлено,що зазначені дії вчинені рядом осіб,в тому числі і ОСОБА_6 ,їм надана правова оцінка як діям осіб,які організовували та брали участь у масових заворушеннях,вчиненим у стані крайньої необхідності.
		Зазначена постанова не оскаржувалась потерпілим ОСОБА_6 ,зокрема,в частині мотивування прийнятого щодо нього процесуального рішення,у якому йдеться про вчинення визначеними особами,в тому числі і ним,замаху на захоплення будівлі Запорізької обласної ради,розташованої за адресою:проспект Леніна,164,м.Запоріжжя,та блокування вказаної установи,прийняття активної участі у масових заворушеннях,що супроводжувалися знищенням майна,наміром захопити вказану будівлю,опором представникам влади,які перешкоджали вчиненню правопорушень.
		З огляду за мотивування вказаного вище процесуального рішення про закриття кримінального провадження,є слушними доводи обвинуваченої ОСОБА_4 про те,що до неї була застосована неналежна правова процедура,оскільки спочатку Держава в особі уповноважених високопосадовців задіяла її як працівника правоохоронного органу для вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень під час досудового розслідування кримінального провадження за фактом замаху на захоплення адміністративної будівлі,а згодом Держава в особі інших осіб,що обійняли відповідні посади після зміни влади,ініціювала перегляд її службової діяльності,що вона вважає політично вмотивованим переслідуванням,без збереження справедливого балансу між інтересами посадової особи ,яка виконує функції представника влади,та необхідністю забезпечити належне дотримання прав осіб,які підозрювались у вчинені протиправних дій,в подальшому кваліфікованих як вчинених у стані крайньої необхідності.
		Судом також встановлено,що  ОСОБА_6 фактично був затриманий 26.01.2014 р. у період часу з 21.20 год. до 22.00 год. невстановленими працівниками міліції на пл.Фестивальній в м.Запоріжжі,після чого був обмежений у свободі пересування,надалі доставлений до Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС в Запорізькій області о 23 год. 12 хв.
		Як визначає ст.209 КПКУкраїни, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному упвноваженою службовою особою.
		Отже ОСОБА_6 був підданий заходам процесуального примусу у виді затримання у період часу з 21.20 год. до 22.00 год. невстановленими працівниками міліції, з цього часу набув процесуальні права підозрюваної особи,винесення постанови слідчим про затримання особи за таких обставин гарантувало забезпечення його прав у відповідному процесуальному статусі як підозрюваного,в тому числі права на захист.
		Стороною обвинувачення визнаються ці обставини фактичного затримання ОСОБА_6 період часу з 21.20 год. до 22.00 год. невстановленими працівниками міліції,оскільки вони викладені в обвинувальному акті відносно ОСОБА_4 із зазначенням про те,що ОСОБА_6 неправомірних дій не вчиняв,лише перебував на площі,спілкуючись із мітингувальниками,був неправомірно затриманий після застосування до нього фізичної сили,про що ОСОБА_4 дізналася від ОСОБА_6 під час особистого спілкування у приміщенні райвідділку.
		У такому випадку йдеться про бездіяльність слідчого,який був обізнаний про затримання особи без законних підстав,але свідомо не виконав обов`язку звільнити затриманого ,однак такого обвинувачення ОСОБА_4 не пред`являли.
		Крім того, процесуальне рішення відносно ОСОБА_6 про затримання останнього в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_4 як слідчий із складу групи приймала з відома старшого групи ,за вказівкою керівництва СУ ГУМВС та за погодженням з прокурором як процесуальним керівником,проте зі змісту обвинувального акту не вбачається ,що їй надавались явно злочинні накази або розпорядження,за виконання яких вона підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
		В цьому контексті звертає на себе увагу той факт,що ОСОБА_4 до згадуваних вище подій 26.01.2014 р. обіймала посаду слідчого з 21.01.2014 р.,очевидним є той факт,що вона на підставі Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи України від 22.06.2006 р.№ 3460-ІУ та в силу досвіду роботи на посаді не була наділена повноваженнями здійснювати досудове розслідування кримінального провадження у складі групи всупереч спільній лінії розслідування та приймати процесуальні рішення без відома старшого групи ,не виконуючи вказівок керівництва СУ ГУМВС та без погодження з прокурором як процесуальним керівником.
		Інших доказів,крім викладених вище,сторонами кримінального провадження, потерпілим, суду не надавалось, про існування таких учасники кримінального провадження не повідомляли.
		При оцінцідоказів судвиходить зположень ст.337 КПК України, яка вказує, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, загальних принципів кримінального судочинства, положень статей 84, 85, 86, 89 КПК України та практики Європейського суду з прав людини.
		Так, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
		З урахуванням вищевикладеного, суд в подальшому надає оцінку доказам у їх сукупності з точки зору їх належності, допустимості та взаємозв`язку, та з урахуванням висловленої оцінки їх учасниками справи.
		При вирішенні питання про наявність в діях ОСОБА_4 складу інкримінованого злочину, суд виходить з наступного.
		Аналізуючи показання обвинуваченої, потерпілого та свідків у їх сукупності, суд вважає, що будь-якими об`єктивними доказами не підтверджено, що дії ОСОБА_4 за вказаних вище обставин з прямим умислом були спрямовані на завідомо для неї незаконне затримання ОСОБА_6 , адже усіма дослідженими судом доказами підтверджено лише те, що вона як слідчий зі складу групи,що була створена для досудового розслідування кримінального провадження, разом із іншими слідчими,що входили до складу групи,приймала процесуальні рішення в межах своїх повноважень,керуючись наявними у її розпорядженні фактичними даними.
		При цьому як обвинувачена, так і свідки стверджували, що жодного процесуального рішення без відома та погодження з керівництвом ГУМВС та процесуальними прокурорами кожним слідчим зі складу групи,в тому числі і ОСОБА_4 ,не приймалось,при цьому інші слідчі зі складу групи,які приймали аналогічні рішення щодо осіб,затриманих одночасно з ОСОБА_6 за за таких самих обставин,не є фігурантами кримінального переслідування.
		Сам потерпілий звернувся із заявою щодо кримінального переслідування ОСОБА_4 лише у серпні 2016 р.,за його поясненнями,після виклику до органів прокуратури,що послідовно узгоджується з показаннями обвинуваченої про те,що кримінальне переслідування щодо неї було штучно ініційоване після призначення на посаду нового керівника прокуратури області
		На користь того, що ОСОБА_4 не знала та не могла знати про те, що ОСОБА_6 ,затримання якого вона оформила протоколом по ст.208 КПК України, не причетний до участі у масових заворушеннях, свідчить і зміст перелічених вище процесуальних документів,де зазначається,що ОСОБА_6 ,серед інших осіб,вчиняв певні дії,яким лише за спливом певного проміжку часу надана правова оцінка як таким,що вчинені у стані крайньої необхідності.
		За таких обставин, суд вважає, що наявність в діях ОСОБА_4 прямого умислу, спрямованого на завідомо для неї незаконне затримання ОСОБА_6 , будь-якими наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом доказами не доведена, отже в діях ОСОБА_4 відсутній склад інкримінованого їй злочину за ст.371 ч. 1 КК України, що є підставою для виправдання обвинуваченої.
		При розпорядженні речовими доказами суд керується приписами ст.100 КПК України та залишає речові докази,якими є документи та DVD-диски, у кримінальному провадженні протягом усього часу їх зберігання.
		Цивільний позов не заявлено.
		Судові витрати відсутні.
		Запобіжний захід до обвинуваченої не обирався,заходи забезпечення кримінального провадження не вживались.
		Керуючись ст.368, 374, 392 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 371 ч.1 КК України, визнати невинуватою та виправдати у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину.
		Речові докази  документи та DVD-диски  залишити у матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку негайно після його проголошення, особам, які не були присутні при проголошенні вироку, його копія не пізніше наступного дня буде направлена поштою.
		 
		Суддя                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...