Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/10331/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 29.12.2020. Зареєстровано: 31.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.01.2021.

Номер судового провадження: П/320/10331/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		28 грудня 2020 року                         № 320/10331/20
		Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяни Володимирівни, третя особа: Акціонерне товариство "Банк Форваррд" про визнання протиправною та скасування постанови,
		в с т а н о в и в:
		До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяни Володимирівни, третя особа: Акціонерне товариство "Банк Форваррд",  у якому просить суд:
		- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни від 25.12.2019 у виконавчому провадженні ВП 60433725 про арешт коштів боржника, в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 , за НОМЕР_1 , що відкритий в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (МФО 300614, код ЄДРПОУ 14361575).
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що винесенням спірної постанови відповідач порушив його права на вільне володіння, користування та розпорядження грошовими коштами на його банківському рахунку, який по суті є зарплатним та має особливий статус використання. На думку позивача, вказані дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.
		Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що накладення арешту на рахунки боржника як захід примусового виконання рішень є його обов`язком, а не правом, який він має виконувати після надходження відповідних документів.
		Ухвалою суду 18.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
		У судове засідання, призначене на 28.12.2020, учасники справи, належним чином  повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
		Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України  неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Відповідно до ч. 9  ст. 205 КАС України  якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		З огляду на викладене, протокольною ухвалою від 28.12.2020 на підставі приписів ст. 194 та ст. 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи проводити у порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області 22.01.1998 (а.с. 7-8).
		29 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №60433725 щодо примусового виконання виконавчого напису №6086, виданого 21.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Форвард" заборгованості в розмірі 58822,88 грн. (а.с.11-12).
		25 грудня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. прийнято постанову про арешт коштів боржника №604337725, якою постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника - ОСОБА_1 , та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, що становить 66705 грн. (а.с.14).
		Вважаючи протиправною постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що  надходять на рахунок: № НОМЕР_1 , що відкритий у ПАТ «Креді Агріколь Банк», позивач звернувся з позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
		Основним законом, що регламентує порядок примусового виконання рішень, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII  (з наступними змінами і доповненнями, далі по тексту -  Закон №1404-VIII).
		За приписами  статті першої Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього  Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього  Закону  підлягають примусовому виконанню.
		Відповідно до частини першої  статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються  Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		Відповідно до частини другої  статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Частиною першою  статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України  встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до  Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені  Конституцією  та законами України.
		Згідно зі  статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»  (далі по тексту -  Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі по тексту - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього  Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього  Закону  підлягають примусовому виконанню.
		Пунктом 3 частини першої  статті 3 Закону №1404-VIII  встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
		Згідно статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:
		1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
		2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
		3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
		4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
		5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
		Приписи статті 18 Закону закріплюють, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
		Згідно з пунктом 8 частини третьої  статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
		Відповідно до  статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
		Згідно з частиною другою  статті 48 Закону №1404-VIII, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до  статті 151 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до  статті 191 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до  статті 261 Закону України «Про теплопостачання»,  статті 181 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до  Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
		Також,  статтею 73 Закону України №1404-VIII  передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
		Відповідно до частини третьої  статті 52 Закону №1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
		Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
		Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що державному, приватному виконавцю надано повноваження щодо накладення арешту, в тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках.
		Згідно з частиною першою, абзацами 1, 3 частини другої статті 56 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
		З аналізу вказаної норми убачається, що державний виконавець має право накласти арешт на кошти боржника після їх виявлення на рахунках. Разом з тим, чинним законодавством передбачено можливість накладення арешту й на кошти боржника на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
		Пунктом 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (із змінами) передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
		Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою НБУ від 21 січня 2004 року № 22, зокрема передбачено, що банк зупиняє видаткові операції по рахунку клієнта у випадку накладення на такий рахунок арешту. При цьому зазначено, що зупинення видаткових операцій має здійснюватися у межах суми, на яку накладено арешт, за винятком випадків, накладення арешту без зазначення такої суми.
		Таким чином, наведені положення законодавства не обмежують дії виконавця щодо накладення арешту, оскільки він може бути накладений як на всі кошти, так і на всі рахунки клієнта банку, без зазначення конкретного номера рахунку у банку, що, в свою чергу, не є порушенням прав боржника, як сторони виконавчого провадження.
		Разом з цим, згідно з положеннями статті 68 Закону України № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
		Отже, такий вид стягнення, як стягнення на заробітну плату, звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, та має бути застосований як крайній захід у разі неможливості отримати борг у інший спосіб.
		Як убачається із матеріалів справи, відповідачем не надано доказів вжиття державним виконавцем заходів з розшуку та виявлення коштів/майна боржника, як передбачено ст.ст. 13, 24, 48, 56 Закону № 1404 в період з моменту відкриття виконавчого провадження до винесення оскаржуваної постанови про арешт коштів (майна) боржника.
		Натомість, із п.1 резолютивної частини оскаржуваної постанови від 25.12.2019 убачається, що відповідачем було прийнято рішення про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках - ОСОБА_1 , відкриті в установах банків.
		Судом встановлено, що станом на 07.10.2020 на рахунок боржника - ОСОБА_1 , що відкритий в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» № НОМЕР_1 накладено арешт.
		Водночас, згідно листа від 07.10.2020 за №12410/1292, ТОВ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» було повідомлено приватно виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. про те, що арештований рахунок ОСОБА_1 , відкритий в банку для зарахування заробітної плати   (а.с. 14).
		Таким чином, судом встановлено, що картковий рахунок позивача №№ НОМЕР_1 в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" є зарплатним, за призначенням - для виплати та отримання позивачем заробітної плати.
		Статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95, ратифікованої Україною 04.08.1961, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.
		Частиною 1 ст. 115, ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України (із змінами та доповненнями, далі - КЗпП), ч. 3 ст. 15, ст. 22, ч.ч. 1, 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.
		Проаналізувавши наведені вище норми права, суд приходить до висновку, що зобов`язання із сплати заробітної плати мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, а тому на кошти, цільовим призначенням яких є оплата праці, мають спеціальний (особливий) правовий статус і звернення стягнення на них має відбуватись в рамках особливої правової процедури, в порядку і в розмірах, визначених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1404 виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
		Згідно із ч. 4 ст. 7 Закону № 1404 підприємства, установи, організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, зазначені у ч. 1 цієї статті, за заявою стягувача зобов`язані здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у розмірі, визначеному виконавчим документом, з урахуванням положень ст. 70 цього Закону.
		Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404 підставою для зняття арешту з майна або його частини державним виконавцем є отримання державним виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
		Тобто, виконавець знімає арешт з майна боржника на підставі п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404 за наступних обов`язкових умов:
		- отримання документального підтвердження про те, що конкретний рахунок має спеціальний режим використання;
		- заборона на звернення стягнення, визначена законом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону № 1404 не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
		Згідно із ч. 2 ст. 48 Закону № 1404 забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.ст. 19-1 та 26 - 1 Закону України «Про теплопостачання», ст. 15 - 1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
		У той же час, при наявності законодавчого обмеження та заборони на стягнення таких коштів, накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що також призводить до порушення конституційних прав громадян.
		Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 70 Закону № 1404 із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
		Накладення арешту на картковий банківський рахунок позивача у ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»  відповідно до оскаржуваної постанови унеможливлює отримання ОСОБА_1 залишкових коштів у вигляді заробітної плати після стягнення максимально можливої місячної суми 20% із заробітної плати в рахунок погашення заборгованості у виконавчому провадженні №60433725.
		Відтак, неспівмірний арешт зарплатного банківського рахунку № НОМЕР_1 , накладений оскаржуваною постановою від 25.12.2019, порушує права позивача в частині вільного розпорядження і володіння ним своєю власністю, на яку згідно із ст. 70 Закону № 1404 не може бути звернуто стягнення.
		Наведене правове регулювання та встановлені обставини дають підстави для висновку, що дії відповідача були неправомірними, а право позивача порушено, відповідно позовні вимоги є обґрунтованими.
		Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.  
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Позивачем за звернення до суду із даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с. 6).
		Відтак, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		в и р і ш и в:
		Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни від 25.12.2019 у виконавчому провадженні ВП 60433725 "Про арешт коштів боржника", в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 , за № НОМЕР_1 , що відкритий в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (МФО 300614, код ЄДРПОУ 14361575).
		Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок коштів приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни .
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд. 
		 
		Суддя                                                                                                              Лисенко В.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...