Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/4085/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано судом: 30.12.2020. Зареєстровано: 31.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2021.
Дата набрання законної сили: 16.12.2020
Номер судового провадження: 852/6805/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		16 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4085/19
		Третій апеляційний адміністративний суд 
		у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
		 суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С., 
		за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 р. (суддя Татаринов Д.В.) в адміністративній справі № 280/4085/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДФС у Запорізькій області 22 квітня 2019 р. №0007941305, яким нараховані податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 175505,59 грн. штраф 43 876,39 грн.; №0007941305, яким нараховані податкові зобов`язання з військового збору в сумі 13208,59 грн. штраф 3 302,15 грн.; №0007951305, яким застосовано штраф в сумі 170,0 грн. за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 вказувала на те, що висновок акта перевірки про отримання позивачем в 2015 році додаткового доходу у сумі 880 572,96 грн. у вигляді додаткового блага, а саме - доходу нарахованого у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованого кредитором АТ Укрсоцбанк, не відповідає заборгованості яка існувала у неї в 2015р. та умовам Договорів укладеним з АТ Укрсоцбанк. 
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у позов задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення №0007941305 в частині донарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 190479,93 грн. в тому числі податок 152383,95 грн. штраф 38095,98 грн.; податкове повідомлення-рішення №0007941305 в частині донарахування податкових зобов`язань з військового збору в сумі 16510,74 грн. в тому числі податок 13208,59 грн. штраф 3302,15 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.
		Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем в частині скасованих податкових повідомлень рішень. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник стверджує, що судом першої інстанції не вжито заходів для з`ясування всіх обставин справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення. 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін. 
		Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється також в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05 лютого 2019 р. по 18 лютого 2018 р. фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку гр. ОСОБА_1 з питань неподання у встановлений строк податкової декларації та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичних осіб за ознакою  126 за період з 01 січня 2015 р. по 31 грудня 2015 р., за результатами якої складено акт перевірки №73/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 25 лютого 2019 р. (а.с.19-23). На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області відносно позивача винесено податкові повідомлення-рішення: №0007941305, яким нараховані податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 175505,59 грн. штраф 43 876,39 грн.; №0007941305, яким нараховані податкові зобов`язання з військового збору в сумі 13208,59 грн. штраф 3 302,15 грн.; №0007951305, яким застосовано штраф в сумі 170,0 грн. за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.
		Постановляючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. 
		Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України.
		Згідно з п. п. 14.1.47 п. 14.1. ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
		Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
		Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
		Верховний Суд за результатами аналізу наведених положень ПК України дійшов висновку, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі (постанова від 19 липня 2019 р. у справі №826/4240/18).
		Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.
		В силу абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
		У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов`язань". Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню", згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції. Однією з таких преференцій, встановлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, є невіднесення до додаткового блага платника податку і невключення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу прощених (анульованих) кредитором сум курсової різниці та процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами. Курсова різниця обчислюється як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
		Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
		В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. Застосування вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
		Аналогічний правовий висновок Верховного Суду (щодо пріоритету норм пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України над нормами абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України) викладено у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17.
		Верховний Суд у наведеній вище постанові від 19 липня 2019 р. у справі №826/4240/18 вказав на те, що для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.
		При цьому, для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача. Також суд повинен з`ясувати, чи не був погашений отриманий позивачем фінансовий кредит в іноземній валюті до 1 січня 2014 року; чи здійснена операція з прощення (анулювання) банком боргу за таким кредитом на користь позивача - позичальника, починаючи з 1 січня 2015 року; чи змінено під час такої реструктуризації боргу валюту зобов`язання за кредитним договором з іноземної на гривню; чи перевищує сума прощеного (анульованого) кредитором боргу за таким кредитним договором суму курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. 
		Як зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано доказів зміни умов кредитних договорів щодо валюти зобов`язання, а відтак пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України не може бути застосовано до спірних правовідносин.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що основна сума боргу (кредиту) позивача, прощеного (анулюваного) кредитором (ПАТ Укрсоцбанк) в силу приписів підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України повинна бути включена до його місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2015 рік, як додаткове благо.
		Також, суд першої інстанції здійснив перевірку доводів відповідача, який на підтвердження правомірності спірних податкових повідомлень-рішень надав інформацію з бази даних 1-ДФ за 2015 рік та лист АТ Укрсоцбанк  05.6-12/79-1153 від 05 листопада 2018 р. щодо прощення позивачу боргу за кредитним договором в укладеним з Акціонерним товариством "Укрсоцбанк, у сумі 880572,96 грн.
		Разом з цим, зазначений лист банку не містить інформації щодо підстав виникнення суми прощеного боргу, посилань на первинні документи та їх зміст.
		З метою встановлення усіх обставин у справі, суд першої інстанції зобов`язав АТ Укрсоцбанк надати до суду документи, на підставі яких анулювано борг по договору кредиту укладеному між Позивачем та АТ Укрсоцбанк №160СМБ/08 від 12 вересня 2008 р. Однак, ухвала суду залишена Банком без виконання.
		Застосувавши приписи частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність та документально не підтверджено висновки Акта перевірки розмір суми прошеного (анульованого) основного боргу позивача в сумі 880572,96 грн.
		Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
		 
		 Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 р. в адміністративній справі № 280/4085/19 - залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 16 грудня 2020 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий - суддяА.В. Шлай 
		 
		 суддяО.О. Круговий 
		 
		 суддяТ.С. Прокопчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...