Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 683/2271/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.12.2020.
Дата набрання законної сили: 28.12.2020
Номер судового провадження: 61-17465ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		28 грудня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 683/2271/18
		провадження № 61-17465св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		відповідач  військова частина НОМЕР_1 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року в складі судді Цішковського В. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В., 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просили:
		- визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 13 квітня 2018 року № 38 в частині зняття старшини ОСОБА_4 разом із членами сім`ї у складі чотирьох осіб з квартирного обліку поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 ;
		- зобов`язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити їх, як членів сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_4 , на квартирному обліку військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби, та членів їх сімей, для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду з датою первинної постановки  ОСОБА_4 на облік, тобто з 29 лютого 2008 року.
		Позов мотивований тим, що 29 лютого 2008 року її чоловіка  ОСОБА_4 було прийнято на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 як особу, що потребує поліпшення житлових умов, зі складом сім`ї 4 особи  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26 грудня 2017 року № 31-РС старшину ОСОБА_4 звільнено з військової служби у запас на підставі пункту «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку дії контракту. 
		На момент звільнення вислуга років ОСОБА_4 у Збройних Силах України становила 26 років 4 місяців.
		Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 13 квітня 2018 року, оформленим протоколом № 38, ОСОБА_4 разом із членами сім`ї знято з квартирного обліку, з посиланням на те, що підстава звільнення військовослужбовця не передбачає права останнього перебувати на квартирному обліку.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
		Посилаючись на те, що зняття ОСОБА_4 та їх, як членів його сім`ї, з квартирного обліку є незаконним, оскільки вислуга останнього на військовій службі складала більш ніж 20 років,  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 просили задовольнити позовні вимоги. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом № 38 від 13 квітня 2018 року, в частині зняття ОСОБА_4 зі складом сім`ї чотири особи з квартирного обліку військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 . Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісії поновити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як членів сім`ї померлого військовослужбовця  ОСОБА_4 , на квартирному обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду при військовій частині НОМЕР_1 з 29 лютого 2008 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд першої інстанції встановив, що вислуга ОСОБА_4 на військовій службі складала більше 20 років, а саме 26 років 4 місяці, останній перебував на квартирному обліку зі складом сім`ї з 2008 року і знятий з нього у зв`язку із звільненням з військової служби в запас (закінчення строку контракту). Посилаючись на пункт 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081(далі  Порядок), дійшов висновку про відсутність правових підстав для зняття позивачів, які є членами сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_4 , з квартирного обліку. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року залишено без змін. 
		 
		Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
		 
		У вересні 2019 року військова частина НОМЕР_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки ОСОБА_4 був звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту, дії житлової комісії щодо зняття військовослужбовця та членів його сім`ї з квартирного обліку є правомірними. Позивачі не позбавлені можливості стати в чергу на квартирний облік за місцем проживання за рахунок житлового фонду місцевих рад, що забезпечить їм гарантоване статтею 47 Конституції України право на житло. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції. 
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У лютому 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що військовослужбовець ОСОБА_4 зі складом сім`ї 4 особи з 29 лютого 2008 року був прийнятий на квартирний облік у військову частину НОМЕР_1 . 
		 
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26 грудня 2017 року № 31-РС старшину ОСОБА_4 звільнено з військової служби в запас на підставі пункту «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту. 
		 
		На момент звільнення ОСОБА_4 його вислуга років у Збройних Силах України становила 26 років 4 місяці.
		 
		Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 13 квітня 2018 року, оформленим протоколом № 38, ОСОБА_4 разом із членами сім`ї знято з квартирного обліку з посиланням на те, що підстава його звільнення з військової служби у запас не надає йому права перебувати на квартирній черзі. 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно 
		або за доступну для них плату відповідно до закону.
		 
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України 
		«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
		 
		Згідно з абзацом 1 частини першої статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення 
		на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених 
		ЖК Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		 
		Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 12 Закону України 
		«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років 
		і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм 
		для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право 
		на безоплатну приватизацію житла.
		 
		На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджено Порядок.
		 
		Відповідно до пункту 24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік  підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
		 
		Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас 
		або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку 
		у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування  у військових комісаріатах 
		і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла (пунктом 9 статті 12 Закону України 
		«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). 
		Аналогічні положення закріплені також і в пункті 29 Порядку.
		 
		При цьому дія пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпосередньо пов`язується із тим, з яких саме підстав військовослужбовець звільнений у запас 
		чи у відставку.
		 
		Пунктом 30 Порядку передбачено, що військовослужбовці знімаються 
		з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба 
		в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі 
		на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення 
		з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку 
		з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
		 
		Тлумачення зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі і в разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.
		 
		Пунктом 3 Порядку встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
		 
		Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
		 
		Відповідно до абзацу 1 пункту 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 24/20337 (діючої на момент звільнення ОСОБА_4 з військової служби), військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, за неможливості використання на військовій службі, а також після закінчення строку контракту при досягненні 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини  у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання житла.
		 
		Згідно з пунктом 2.19 цієї ж Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, які не зазначені в абзаці 1 пункту 2.17 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.18 цього розділу); обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.
		 
		Отже, наведені норми цієї Інструкції також передбачають підстави 
		для залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас у зв`язку з закінченням строку дії контракту та наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги.
		 
		Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК Української РСР визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
		 
		До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 10 вересня 2020 року в справі № 359/5527/19 (провадження № 61-9539св20). Вказане також узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06 червня 2018 року в справі № 752/5881/15-ц (провадження № 14-169цс18). 
		 
		Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував, що вислуга ОСОБА_4 на військовій службі складала більше 20 років, а саме 26 років 4 місяці, останній перебував на квартирному обліку зі складом сім`ї з 2008 року і знятий з нього у зв`язку із звільненням з військової служби в запас (закінчення строку контракту), у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про неправомірність зняття відповідачем членів сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_4 з квартирного обліку. 
		Доводи касаційної скарги з посилання на те, що підстава звільнення ОСОБА_4 не надає права останньому та членам його сім`ї залишення на квартирному обліку є безпідставними, оскільки системний аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що у словосполученні «звільнення з військової служби у запас або у відставку за віком, станом здоров`я», що міститься у пункті 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі умови як вік і стан здоров`я, відносяться виключно до поняття «звільнення у відставку», як варіанту (способу) звільнення з військової служби, і жодним чином не відноситься до поняття «звільнення у запас». 
		Така юридична визначеність зазначених понять підтверджується висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року в справі № 359/2295/17 (провадження № 61-10403св18), від 08 квітня 2020 року в справі № 683/2197/18 (провадження № 61-14634св19) та від 15 жовтня 2020 року в справі № 636/1424/19 (провадження № 61-449св20). 
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення  без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді :В. С. Жданова Є. В. Коротенко  В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...