Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/3714/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.12.2020.
Дата набрання законної сили: 29.12.2020
Номер судового провадження: 61-23212ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		29 грудня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 607/3714/18
		провадження № 61-23212св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,               Коротенка Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: (третя особа за зустрічним позовом)  ОСОБА_2 , (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 ,
		треті особи:   ОСОБА_4 , Тернопільська міська рада,  ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Тернопільська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 липня 2019 року у складі судді Ромазан В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , з підстав, передбачених статтями 72, 107 ЖК УРСР, у зв`язку                    з вибуттям на інше постійне місце проживання.
		 
		На обґрунтування позову зазначив, що з 14 грудня 1992 року до 21 жовтня             2008 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,                і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		 
		Вказував, що до розірвання шлюбу він разом з ОСОБА_2 не проживав та не вів спільне господарство, оскільки вона проживала в с. Оришківці Гусятинського району Тернопільської області. З часом позивач створив нову сім`ю, в якій народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які зареєстровані та проживають разом із ним у спірному житлі. Теперішня дружина ОСОБА_4 проживає у вказаній квартирі без реєстрації.
		 
		Наймачем спірної квартири є позивач ОСОБА_1 , колишня дружина ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживала, а дочка ОСОБА_3 проживала тимчасово в період навчання в школі в м. Тернополі. Коштів на утримання житла та оплату комунальних послуг відповідачі не надавали,                         у квартирі немає їх особистих речей, спірним житлом вони не цікавляться.  
		 
		Оскільки відповідачі вибули на інше постійне місце проживання, забезпечені житлом та мають усі умови для проживання, зокрема ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 ; а ОСОБА_3 власником трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , просив позов задовольнити. 
		 
		У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом,               в якому просила вселити її у квартиру АДРЕСА_1                                 і зобов`язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкод у користуванні спірною квартирою. 
		На обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що вона до вересня                   2009 року постійно і безперервно проживала у спірній квартирі, оскільки навчалася у Тернопільській загальноосвітній школі № 11, після закінчення школи до 30 червня 2017 року навчалася у Львівському національному університеті            ім. Івана Франка.  
		 
		Востаннє перебувала в квартирі у лютому 2018 року, після чого її батько змінив замок у вхідних дверях. Незважаючи на неодноразові звернення до нього особисто і до органів поліції, її батько продовжує перешкоджати користуватися спірним житлом їй, її сестрі ОСОБА_5 та матері ОСОБА_2 
		 
		Квартира АДРЕСА_3 придбана її бабусею ОСОБА_8 та не придатна для проживання, оскільки є квартирою                                         у новозбудованому будинку, де немає штукатурки, підлоги, опалення, водопроводу та каналізації, тому вона не може бути визнана такою, що вибула на постійне проживання у цю квартиру.
		 
		Ураховуючи наведене, просила зустрічний позов задовольнити.
		 
		23 травня 2018 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області вирішив питання про залучення до участі у справі третіх осіб на стороні первісного позивача - ОСОБА_4 та на стороні позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_2 і ОСОБА_5 
		 
		17 травня 2019 року цим судом вирішено питання про залучення до участі                          у справі в якості третьої особи Тернопільську міську раду. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області рішенням                              від 17 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав                   ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 . В решті позову відмовив. Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнив. Усунув ОСОБА_3 перешкоди у користуванні спірною квартирою шляхом вселення її до цієї квартири. Зобов`язав ОСОБА_1 не чинити перешкод                       ОСОБА_3 у користуванні вказаною квартирою. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_2 без поважних причин не проживає у спірній квартирі понад строки встановлені статтею 71 ЖК УРСР, ОСОБА_3 не проживала у спірній квартирі з поважних причин, оскільки навчалася в навчальних закладах, після закінчення яких не змогла потрапити до квартири у зв`язку з тим, що батько змінив замки. Оскільки ОСОБА_3 чиняться перешкоди у користуванні спірним майном, її зустрічний позов підлягає задоволенню.
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		Тернопільський апеляційний суд постановою від 19 листопада 2019 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області                                   від 17 липня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 скасував, ухвалив в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1               з квітня 2008 року. В решті позову відмовив. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 липня 2019 року в іншій частині залишив без змін, відновивши дію рішення у нескасованій частині. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позов було заявлено з підстав, передбачених статтями 72, 107 ЖК УРСР - у зв`язку з вибуттям на інше постійне місце проживання,                                        у  встановленому законом порядку позовні вимоги не змінювалися. У квітні                2008 року ОСОБА_2 вибула із спірного житла на постійне проживання до квартири АДРЕСА_2 , тому її слід визнати такою, що втратила право користування спірною квартиро. Належних                                 і допустимих доказів про вибуття ОСОБА_3 із спірного житла на постійне місце проживання до квартири АДРЕСА_3 , позивач ОСОБА_1 не надав, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.
		 
		Оскільки ОСОБА_3 була вселена до спірної квартири відповідно до закону як член сім`ї наймача ОСОБА_1 , який чинить їй перешкоди                  у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , висновок суду першої інстанції щодо задоволення зустрічного позову є правильним. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 23 грудня 2019 року, ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 липня 2019 року і постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю, у зустрічному позові ОСОБА_3 відмовити.
		Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		Суди не виконали завдань, передбачених законом, виступили на стороні ОСОБА_3 , яка ніколи не вселялася і не проживала у спірній квартирі до лютого 2018 року, а з 27 жовтня 2016 року є власником трикімнатної квартири. Суди не обґрунтували ухвалені ними рішення, не надали вичерпної відповіді на її доводи, в результаті чого прийняли необґрунтоване, невмотивоване та протиправне рішення.
		Постанова апеляційного суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 не оскаржується, тому не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
		 
		21 січня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_9 справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2008 року.
		У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 ,                          ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 22 серпня             2000 року № 786 вирішено погодитись з пропозицією комісії з житлових питань про надання квартир громадянам міста згідно з поданими документами та даними про житлові умови сімей та задоволено клопотання адміністрації Тернопільського міського відділу управління МВС України в Тернопільській області зареєструвати як гуртожиток квартиру АДРЕСА_1 , в яку поселення проводити за рішенням адміністрації установи. Начальнику ЖЕКа ВАТ «Тернопільський комбайновий завод» укласти договір найму на вищевказане приміщення.
		Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 23 січня                2008 pоку № 51 задоволено клопотання Тернопільського міського відділу управління МВС України в Тернопільській області про виключення із списків гуртожитків та надання статусу житлового приміщення квартирі АДРЕСА_1 та видачі ордера ОСОБА_1 на склад сім`ї з чотирьох осіб:   ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 
		24 липня 2010 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 ).
		У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,                    і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 
		ОСОБА_4 проживає у квартирі АДРЕСА_1 без реєстрації.
		У спірній квартирі, яка є державною власністю, зареєстровані: з 02 листопада 2000 року ОСОБА_1 ; з 15 листопада 2006 року колишня дружина ОСОБА_2 та дочка   ОСОБА_3 ; з 17 березня 2016 року ОСОБА_7 ; з 06 січня 2011 року ОСОБА_6 (довідка ТОВ «Коменерго-Тернопіль» від 03 березня 2018 року № 646). 
		Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2008 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів встановлено, що                           ОСОБА_3 із січня 2008 року проживає з батьком у м. Тернополі, оскільки відвідує там школу.
		ОСОБА_3 навчалася у Тернопільській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11 Тернопільської міської ради (територіально знаходиться поряд із спірною квартирою), яку закінчила у 2009 році. Під час навчання постійно проживала у спірній квартирі. 
		З 01 вересня 2009 року ОСОБА_3 навчалася у Чортківському гуманітарно-педагогічному коледжі ім. О. Барвінського на денній формі навчання за спеціальністю «Початкова освіта», 01 вересня 2011 року була відрахована із складу студентів училища у зв`язку із вступом до Львівського національного університету ім. І. Франка, який закінчила 30 червня 2017 року. 
		ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 77,1 кв. м (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта                            від 18 лютого 2018 року № 114389833).
		Під час навчання у Львівському національному університеті ім. І. Франка ОСОБА_3 проживала у спірній квартирі у дні, вільні від навчання чи тимчасової роботи, включно до лютого 2018 року, після чого попасти до квартири не мала можливості у зв`язку із заміною батьком замка у вхідних дверях. У квартирі залишилися її речі, ночує у друзів, на вокзалі. Квартира АДРЕСА_3 придбана для неї бабусею ОСОБА_8 , є квартирою у новобудові, де немає штукатурки, підлоги, опалення, водопроводу та каналізації.
		13 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до органів Національної поліції із заявою щодо чинення їй перешкод у користуванні спірним житлом її батьком ОСОБА_1 , який не впустив її до квартири за місцем реєстрації, змінив замок на вхідних дверях.
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Ураховуючи, що касаційну скаргу подано у грудні 2019 року, Верховний Суд розглядає її в порядку ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм  матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи               в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права                 в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.
		 
		Згідно зі статтею 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім`ї наймача належить дружина наймача, їх діти, батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним                і ведуть з ним спільне господарство.
		 
		Частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
		 
		Відповідно до частини другої статті 107 ЖК Української РСР у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
		 
		У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача.
		 
		Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи в житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК УРСР).
		 
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
		 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених                         ЦПК України (частина перша статті 81 ЦПК України).
		 
		При цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт вибуття відповідача (відповідачів) на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення відповідно до статті 107 ЖК УРСР.
		 
		Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання                      ОСОБА_3 такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки встановив, що до квартири АДРЕСА_3 вона не вибула на постійне місце проживання, адже квартира на час розгляду справи судами знаходиться у не придатному для проживання стані, між учасниками справи існують конфліктні відносини                          з приводу користування квартирою, причиною її непроживання у квартирі є створені позивачем перешкоди, що виключає можливість визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням за статтею 107 ЖК УРСР. Належних доказів на підтвердження факту непроживання відповідача у спірній квартирі без поважних причин матеріали справи не містять, і таких обставин під час розгляду справи позивач не довів, як і обставин, що відповідач втратила інтерес до спірного житла.
		 
		З урахуванням наведеного висновок суду першої інстанції, з яким погодився                  і апеляційний суд, про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову є обґрунтованим.
		 
		Аргументи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, висновків судів в оскаржуваній частині не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, зокрема стосовно доведеності факту вибуття ОСОБА_3 на постійне проживання в інше жиле приміщення, та підстав для задоволення зустрічного позову, які, на думку заявника, встановлені судами неповно і неправильно, та необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає  касаційну  скаргу  без  задоволення,  а  рішення  без змін, якщо відсутні 
		підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги  без  задоволення,  а    рішень  судів  першої  та  апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
		 
		Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області                    від 17 липня 2019 року в не скасованій апеляційним судом частині та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                А. Ю. Зайцев
		                                                                                                            
		                                                                                                            В. С. Жданова
		 
		                                                                                                            Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...