Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/3326/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 30.12.2020. Зареєстровано: 31.12.2020. Оприлюднено: 04.01.2021.

Номер судового провадження: 1-кп-10/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017110000000065

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 372/3326/17 
		Провадження № 1-кп-10/20
		 
		В И Р О К
		іменем України
		 
		30 грудня 2020 року          Обухівський районний суд Київської області у складі: 
		головуючого судді Потабенко Л.В.
		при секретарях Бенчук О.О., Буртової О.Є.
		за участю прокурора Оксамита П.В., Малишенка Д.О., Хіміча І.І.
		захисника Авдєєва М.П., Кириленка О.В.
		обвинуваченого ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Обухові кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 420171100000000 від 02.02.2017 року за обвинуваченням
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ліщина Кагарлицького району Київської області, українця, громадянина України, який розлучений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, з вищою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , працює на посаді головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 КК України</a>,         
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Відповідно до обвинувального акту, органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 КК України</a>, а саме у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, за наступних обставин.
		Згідно наказу виконувача обов`язків начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 від 01.12.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.
		Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває на посаді головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.
		Відповідно до п. 1.4 Розділу 1 посадової інструкції головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області посада ОСОБА_1 відноситься до посад державної служби категорії «В» та 7 групи оплати праці.
		Відповідно до Розділу 2 посадової інструкції головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 зобов`язаний: дотримуватись <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції України</a>, Законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією</a> та Законами України; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати посадові обов`язки; додержуватись вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; вживати заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно вчиняти виконавчі дії; готувати проекти відповідей на звернення та заяви, що надійшли для розгляду до відділу; безпосередньо виконувати покладену на нього роботу згідно з Положенням та планом роботи відділу, а також іншу роботу за дорученням начальника відділу; виконувати інші обов`язки, передбачені посадовою інструкцією та законодавством України.
		Відповідно до Розділу 4 Головний державний виконавець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_112/ed_2020_12_15/pravo1/T150889.html?pravo=1#112" title="Про державну службу; нормативно-правовий акт № 889-VIII від 10.12.2015" target="_blank">ст. 8 Закону України «Про Державну службу»</a>, а також: не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців, дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Головний державний виконавець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.
		За невиконання або невиконання посадових обов`язків, визначених цим <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_12_15/pravo1/T150889.html?pravo=1" title="Про державну службу; нормативно-правовий акт № 889-VIII від 10.12.2015" target="_blank">Законом України «Про державну службу»</a> та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни головний державний виконавець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_12_15/pravo1/T150889.html?pravo=1" title="Про державну службу; нормативно-правовий акт № 889-VIII від 10.12.2015" target="_blank">Законом України «Про державну службу»</a>.
		Таким чином, в силу займаної посади ОСОБА_1 здійснює функції представника влади, тобто згідно з ч. 3 ст. 18 та п. 1 примітки до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_909848/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#909848" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 364 КК України</a> є службова особа.
		Так, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, будучи службовою-особою відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_6/ed_2020_12_15/pravo1/T150889.html?pravo=1#6" title="Про державну службу; нормативно-правовий акт № 889-VIII від 10.12.2015" target="_blank">ст. 1 Закону України «Про державну службу»</a>, та згідно ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_40/ed_2020_06_17/pravo1/T161403.html?pravo=1#40" title="Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів; нормативно-правовий акт № 1403-VIII від 02.06.2016" target="_blank">7</a> та ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_43/ed_2020_06_17/pravo1/T161403.html?pravo=1#43" title="Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів; нормативно-правовий акт № 1403-VIII від 02.06.2016" target="_blank">8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»</a>, будучи державним службовцем та представником влади, діючим від імені держави і перебуваючи під її захистом та особою, уповноваженою державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом, всупереч вимогам <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_112/ed_2020_12_15/pravo1/T150889.html?pravo=1#112" title="Про державну службу; нормативно-правовий акт № 889-VIII від 10.12.2015" target="_blank">ст. 8 Закону України «Про державну службу»</a>, згідно якої державний службовець (виконавець) повинен сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки, додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції, будучи відповідальною особою за внесення відомостей до Державного реєстру речових прав про припинення обтяжень Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
		Так, в кінці січня 2017 року, точна дата та час не встановлені, ОСОБА_3 вирішив відчужити належне йому на праві власності нерухоме майно.
		Перебуваючи в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_3 стало відомо, що його майно, а саме три земельні ділянки, розташовані на території Обухівського району Київської області та Бобровицького району Чернігівської області, 1/3 частини будинку та присадибної ділянки на території Кагарлицького району та автомобіля марки «БАВ» обтяжені в інтересах ПАТ «Кредобанк».
		26.01.2017 року ОСОБА_3 звернувся до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо обставин обтяження його майна та зняття арешту з майна, яке на праві приватної власності належить йому.
		Цього ж дня головний державний виконавець ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 5 повідомив ОСОБА_3 , що провадження, в рамках якого здійснено обтяження його майна знаходиться у нього. Після чого ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про те, що зняття арешту з майна можливе, однак він має передати йому грошові кошти, однак суму грошових коштів ОСОБА_1 назве пізніше.
		30.01.2017 року близько 16 год., під час зустрічі, яка відбулась поряд автозаправної станції «БРСМ», за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київський шлях 25, ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів, усвідомлюючи суспільно небезпечний та незаконний характер своїх дій, користуючись службовим становищем, повідомив ОСОБА_3 , що для зняття арешту з його майна ОСОБА_3 необхідно передати грошові кошти в сумі 10000 доларів США, інакше арешт майна знятий не буде.
		На вимогу ОСОБА_1 ОСОБА_3 не погодився та повідомив, що вказаною сумою він не володіє, а може знайти грошові кошти в розмірі 3000 доларів США, на що ОСОБА_1 відповів, що при наступній зустрічі повідомить кінцеву суму грошових коштів.
		В подальшому, в середині лютого 2017 року, точної дата та час не встановлені, під час зустрічі, яка відбулась на автозаправній станції "WOG" за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Піщана 101 В, ОСОБА_1 , повідомив ОСОБА_3 про необхідність передачі йому грошових коштів в сумі 6 600 доларів США за вирішення питання про зняття арешту з трьох земельних ділянок, розташованих на території Обухівського району Київської області, Бобровицького району Чернігівської області, 1/3 частини будинку та присадибної ділянки на території Кагарлицького району Київської області та зняття арешту з автомобіля марки марки «FAB».
		Таким чином, ОСОБА_1 , будучи службовою особою, а саме головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, діючи з корисливих мотивів, з метою отримання неправомірної вигоди, вимагав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 6 600 доларів США.
		07.03.2017 року близько 17 год. головний державний виконавець Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої        служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 , перебуваючи поряд із автозаправною станцією «БРСМ», розташованого за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 25, отримав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 6 600 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 07.03.2017 становить 178 200 грн.
		У подальшому, цього ж дня під час проведення обшуку автомобіля марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_1 , вилучено предмет неправомірної вигоди у виді грошових коштів в сумі 6 600 доларів США.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст.368 КК України</a>, не визнав повністю і жодним чином не підтвердив фактів викладених в обвинувальному акті та просив його виправдати. Пояснив, що працюючи на посаді головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби покладені на нього обов`язки виконував у відповідності до законодавства України. До нього на початку 2017 року підійшов ОСОБА_3 , з питанням щодо закриття виконавчого провадження та зняття арешту з майна. Він йому пояснив, що це можливо лише після повної сплати боргу, та виконавчих витрат. Потім ОСОБА_3 повторно з`явився в ДВС і сказав що йому дуже терміново треба скасувати арешт, він йому повторно порадив розрахуватись із стягувачем і заплатити виконавчий збір і на його прохання дав свій номер телефону. Потім ОСОБА_3 почав йому наполегливо телефонувати. Ініціатором телефонних дзвінків та розмов в основному був ОСОБА_3 . Потім ОСОБА_3 почав по телефону часто йому дзвонить і пропонувати гроші, але він відмовлявся. Про яке виконавче провадження йшла мова йому не відомо, оскільки в нього на виконанні його не було. 07.03.2017 року в них відбулась з ОСОБА_3 остання зустріч під час якої його затримали. Грошові купюри він в руки не брав, ОСОБА_3 сам поклав йому до машини. В ході зустрічей та телефонних розмов ОСОБА_3 йому наполегливо пропонував різні суми, спочатку 10 000 доларів США. Хто був державним виконавцем по цій справі не пам`ятає, але точно не він. Арешт був накладений в рамках виконання рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь банку. Раніше ОСОБА_3 знав, бо колись займався виконанням по справі де ОСОБА_3 був стягувачем а боржником інша фізична особа. Арешт був накладений на земельні ділянки та траспортний засіб, терміновість скасування арешту ОСОБА_3 обґрунтовував продажею арештованого майна і що в нього вже є покупці на земельну ділянку і всі чекають щоб швидше зняли арешт. Дії ОСОБА_3 свідчать про провокацію злочину відносно нього, його підбурюванням та співпрацю з правоохоронними органами, а тому просив виправдати його в зв`язку з провокацією.
		Захисники обвинуваченого стверджують, що стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактів та обставин викладених у обвинувальному акті, у зв`язку із чим необхідно ухвалити виключно виправдувальний вирок. Сторона захисту також звернула увагу на той факт, що ОСОБА_3 являється ініціатором створення штучних ситуації на провокування кримінальних правопорушень, що підтверджується тим фактом, що останній з 2010 року являється заявником у великій кількості кримінальних проваджень саме у вчиненні корупційних злочинів, при схожих обставинах, та дають підстави для висновків про підконтрольність ОСОБА_3 правоохоронним органам. 
		В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">368  КК України</a>, сторона обвинувачення посилається на такі докази, які були безпосередньо дослідженні під час судового розгляду, а саме:
		- Показання свідка ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні показала, що з учасниками по справі ніяких відносин не мала, на момент подій працювала на посаді державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої        служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та в неї на виконанні перебувало провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь Кредобанку. Виконавчі провадження розписуються керівником по дільницях, арешт на майно вона не накладала, він був накладений попереднім виконавцем. Вона виносила постанову про розшук автомобіля, що належав ОСОБА_3 .. Коли державний виконавець перебуває у відпустці чи на лікарняному виконавчі провадження нікому не передаються, чекають виконавця. В той день, коли відбувались події вона перебувала на лікарняному, але провадження на час її лікування нікому не передавалось, де вона його залишила там воно і лежало. Свідок також пояснила, що зняти арешт з майна можливо лише тоді, коли повністю погашена заборгованість або за заявою стягувача, якщо боржник з ним домовився щодо заборгованості. Зняти арешт з майна могла лише вона, оскільки вона здійснює провадження. До неї ОСОБА_1 з проханням зняти арешт з майна ОСОБА_3 не звертався. ОСОБА_3 до неї також жодного разу про скасування арешту не звертався. Вона сама йому телефонувала в травні 2016 року коли виносила постанову про відкриття провадження і просила боржника ОСОБА_3 сплатити заборгованість в добровільному порядку. А оскільки він заборгованість не сплатив, то вона оголосила в розшук його автомобіль. Стосовно вимагання грошових коштів, чи їх отримання їй нічого невідомо. З вимогою скасувати арешт за гроші ОСОБА_1 до неї не звертався.
		- Показання свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні показав суду, що він раніше працював з ОСОБА_1 в ДВС. Спілкувались, товаришували та телефонували один одному. ОСОБА_1 до нього стосовно реєстраційних дій не звертався, хоч він раніше працював державним реєстратором. На момент вчинення злочину працював технічним спеціалістом нотаріуса ОСОБА_7 .. Хто такий ОСОБА_3 йому не відомо. ОСОБА_1 з питаннями по ОСОБА_3 до нього не звертався, розмов про те, що він хоче зняти арешт з майна ОСОБА_3 не було. 
		- Показання свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні показав, що він 07.03.2017 року працював на посаді начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області і до відділу прийшли працівники прокуратури Київської області, та працівники УЗЕ в Київській області ДЗЕ НП України проводити обшук. Також обшук працівники поліції проводили і в нього дома та вилучили особисті речі, але потім все повернули. Обшук пояснили надходженням від якоїсь особи заяви про вимагання коштів ним та ОСОБА_1 за зняття арешту з майна. Стосовно зняття арешту до нього ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_3 не звертались. Про ОСОБА_3 він дізнався від працівників поліції. Також свідок зазначив що заява про злочин була написана в січні 2017 року, а його начальником призначили 18.02.2017 року і дану особу він не знає і виконавче провадження не здійснював.
		- Показання свідка ОСОБА_3 , який в судовому засіданні показав, що два роки назад його викликали начальник управління захисту економіки в Київській області ОСОБА_9 і пообіцяв вирішити питання щодо зняття арешту з майна. Також ОСОБА_10 сказав, що їм потрібен показник, а тому свідкові дадуть гроші, які треба дати працівнику ДВС за зняття арешту, а вони в свою чергу допоможуть скасувати арешт. Він дізнався, що працівник, яка вела його провадження відсутня. Він побачив ОСОБА_1 та запропонував йому грошові кошти за зняття арешту з його майна, однак обвинувачений відмовився і сказав що це неможливо треба сплати борг і вони розійшлись. Тоді він повідомив, ОСОБА_11 , що ніхто не погодився на пропозицію взяти гроші за зняття арешту з його майна а через 2-3 дні свідку зателефонував ОСОБА_12 та сказав, щоб він запропонував ОСОБА_1 кошти в сумі 10000 доларів за зняття арешту, що він і зробив, але обвинувачений відмовився. Хлопці з відділу економічної безпеки знову відправили його до ОСОБА_1 просити зняти арешт за грошову винагороду, але той ніяк не погоджувався, він просив скасувати арешт хоч на декілька днів. Працівники поліції дали диктофон і сказали ходити поки ОСОБА_1 не погодиться. Так він ходив місяць і ОСОБА_1 погодився про що він сказав працівникам управління захисту економіки в Київській області, які одягли на нього спецзасоби. Змінив свої покази які давав раніше, бо відчув що безпідставно підставив людину, так як сам опинився в схожій ситуації. ОСОБА_9 говорив що є вказівка кого - небуть з виконавців піймати на хабарі, бо необхідно показник, якщо він їм допоможе то вони допоможуть у вирішенні всих його питань. Грошові кошти давали працівники поліції і сказали пропонувати і погоджуватись на будь-яку суму. Під прикриттям не діяв, заяву про злочин не писав але підписав, про кримінальну відповідальність попереджався. Раніше спілкуючись з працівниками поліції розповідав їм про наявність арешту на майно. ОСОБА_1 погодився взяти кошти в сумі 6600,00 доларів США. ОСОБА_1 гроші у нього не вимагав, і кошти не брав, а він кинув в автомобіль обвинуваченого сам. 
		Окрім показань обвинуваченого, свідків, стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 надано було наступні докази, які судом в ході судового розгляду кримінального провадження було досліджено:
		      -    витяг з кримінального провадження № 42017110000000065, де вказується що на підставі заяви, повідомлення ОСОБА_13  02.02.2017 року внесено відомості до ЄРДР за <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368  ч. 3 КК України</a>, про те що службова особа державної установи вимагає у заявника неправомірну вигоду в сумі 3000,00 доларів США за вчинення дій на користь заявника. (Том. № 1, а.с. 108);
		- заява про вчинений злочин ОСОБА_3 , на ім`я начальника УЗЕ в Київській області ДЗЕ НП України від 31.01.2017 року, в якій ОСОБА_3 просить притягнути до кримінальної відповідальності посадових осіб Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТЮ у Київській області, які вимагають у нього неправомірну вигоду у кількості 3 тисяч доларів США за зняття арешту з зареєстрованого за ним майна. Також у вказаній заяві вказується, що заявник хотів продати свою земельну ділянку, та у реєстраційній службі Обухівського району дізнався, що все його майно арештоване виконавчою службою. Після чого, прийшов до виконавчої служби, і запитав як дізнатися у кого з виконавців знаходиться справа за його виконавчим провадженням. Один із виконавців сказав, що провадження знаходиться у нього і дивлячись по базі сказав, що ОСОБА_3 має дуже багато землі і зняти арешт тільки з машини буде дуже важко, оскільки лише на машину повинен був накладатись арешт. Виконавець сказав, що він ОСОБА_1 , працює тут давно і тільки він може допомогти зняти арешт повністю на все майно, але за це потрібно надати йому хабар, суму якого він обіцяв сказати після уточнення у свого керівника ОСОБА_8 та надав свій номер мобільного телефону. 30.01.2017 року ОСОБА_1 десь приблизно о 16 год. 00 хв. йому зателефонував і сказав ОСОБА_14 прибути до автозаправної станції «БРСМ», яка знаходиться в центрі м. Обухів, де повідомив, що переговорив із своїм начальником і вони визначилися що за зняття арешту з всього майна необхідно надати йому хабар у сумі 10 тисяч доларів США. ОСОБА_14 сказав що це дуже багато і ОСОБА_1 сказав, що поговорить про зменшення суми до З тисяч доларів США. У зв`язку з тим що відносно ОСОБА_14 готується злочин по вимаганню хабара, просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та керівника ОСОБА_8 (Том № 1, а.с. 131 - 132);
		- рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30.03.2015 року по цивільній справі №2-441/15 за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, яким позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитом в сумі 63751 грн. 40 коп. та судовий збір 637 грн. 51 коп., а всього стягнуто 64388 грн. 91 коп. (Том. №1, а.с. 133-135);
		- інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Єдиного реєстру заборон, з якої вбачається, що 13.10.2015 року на підставі постанови про арешт майна боржника ВДВС Обухівського МРУЮ від 12.10.2015 року на майно ОСОБА_3 дві земельні ділянки та 1/3 частина домоволодіння накладено арешт (Том № 1, а.с. 169-174);
		- ухвалою слідчого судді Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій стосовно ОСОБА_1 від 08.02.2017 року щодо зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру НОМЕР_3 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», яким користується ОСОБА_1  (Том № 1, а.с. 181-182);
		- протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 29.03.2017 року за номерами мобільних телефонів якими користується ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та якими підтверджується зміст розмов між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (Том № 1, а.с. 185 - 189);  
		-  ухвалою слідчого судді Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій стосовно ОСОБА_1 від 08.02.2017 року щодо аудіо, відео контролю особи, та спостереження за особою у публічно доступних місцях (Том № 1, а.с. 195-197);
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо та відео контролю особи від 17.03.2017 року, яким зафіксовано обставини зустрічей на автозаправці «ВОГ» ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (Том № 1, а.с. 199-205);  
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо та відео контролю особи від 17.03.2017 року, яким зафіксовано обставини зустрічей ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (Том № 1, а.с. 206-208);  
		- протоколами про результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою від 20.03.2017 року, яким зафіксовано обставини зустрічей ОСОБА_1 з невідомими особами (Том № 1, а.с. 209-214);  
		- постановою про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих (помічених) та імітаційних засобів (грошових коштів) від 03.03.2017 року, відповідно до якої проведення даної дії доручено слідчим СУ ГУ НП в Київській області та співробітникам Управління захисту економіки у Київській області ДЗЕ НП України, з залученням ОСОБА_3 , який надав письмову згоду на участь у проведенні негласних слідчих дій та був залучений до проведення негласних слідчих дій на підставі постанови про залучення до конфіденційного співробітництва із застосуванням імітаційних грошових коштів в розмірі 6600 доларів США (Том № 1, а.с. 239-241); 
		- протоколом про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 07.03.2017 року, в якому вказується, що грошові кошти на загальну суму 100 доларів США, які попередньо помічені препаратом «Промінь-1». У процесі огляду на копіювальному апараті виготовлено ксерокопію купюри номіналом в 100 доларів США в кількості 1 штуки серія: НК 97850184 В, ксерокопія виготовлена на одному аркуші, на якому проставлені підписи понятих, який додається до даного протоколу огляду. Вказані грошові кошти належать ОСОБА_3 , та в присутності понятих передані ОСОБА_3 та поміщені до кишені куртки (Том № 1, а.с. 242-243);
		- протоколом про вручення імітаційних засобів - грошових коштів номіналом в 100 від 07.03.2017 року з фотокопією вказаних коштів, в якому вказується, що імітовані грошові кошти на загальну суму 6 500 доларів США, які попередньо помічені препаратом «Промінь-1». У процесі огляду на копіювальному апараті виготовлено ксерокопію імітаційної купюри номіналом в 100 доларів США із серійним номером КВ 44951844 М. Загальна кількість купюр 65 штук, з однаковими серіями та номерами, а саме: КВ 44951844 М. Копія виготовлена на одному аркуші паперу, на якому проставлені підписи понятих, який додається до даного протоколу огляду. Вказані імітовані грошові кошти в присутності понятих передані ОСОБА_3 та поміщені до кишені куртки (Том № 1, а.с. 244-247); 
		- протокол огляду речей та предметів від 27.03.2017 року вилучених під час особистого обшуку ОСОБА_1 , а саме грошових купюр, посвідчення ДВС МЮ України видане на ім`я ОСОБА_1 , витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 15.04.2011 №31090078, супровідний лист від 27.02.2017 без номеру, постанова від 27.02.2017 року про відновлення виконавчого провадження ВП №53494693 (Том № 2, а.с.8-10);
		- протоколом обшуку автомобіля «Лада Самара ВАЗ 21093» д.н.з. НОМЕР_2 від 07.03.2017 року, яким зафіксовано результати обшуку, та виявлення паспорта ОСОБА_3 , паперового конверту в якому знаходились грошові кошти в сумі 100 доларів США та 65 кюпюр, що імітують грошові кошти 100 доларів на суму 6500 доларів США (Том № 2, а.с.22-26);
		- протоколом обшуку приміщення Обухівського міськрайонного ВДВС Головного ТУЮ у Київській області від 07.03.2017 року, яким зафіксовано результати обшуку, та вилучення матеріалів виконавчого провадження №277/10 по виконавчому листу №2-441/15 від 25.06.2015 року (Том № 2, а.с.37-43);
		- протокол огляду речей та предметів від 23.03.2017 року вилучених під час обшуку приміщення Обухівського міськрайонного ВДВС Головного ТУЮ у Київській області 07.03.2017 року, а саме матеріалів виконавчого провадження №277/10, виконавчий лист №2-441/15 від 25.06.2015 року, супроводчі листи, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, конверт, запити, відповіді на запити, інформаційна довідка, повідомлення (Том № 2, а.с.44-47);
		- посадова інструкція головного державного виконавця Обухівського міськрайонного ВДВС Головного ТУЮ у Київській області з якою ознайомлений ОСОБА_1 (Том № 2, а.с.73-76);
		- протоколом обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_4 , яким зафіксовано результати обшуку (Том № 2, а.с.82-86);
		- наказ «Про про проходження стажування ОСОБА_1 на посаду старшого державного виконавця» від 03.03.2010р., наказ «Про призначення ОСОБА_1 на посаду державного виконавця» від 25.06.2009 року, наказ «Про переведення ОСОБА_1 на посаду старшого державного виконавця» від 26.11.12 року, наказ «Про переведення ОСОБА_1 з 02.02.2016 року на посаду головного державного виконавця» від 01.02.2016 року, наказ «Про присвоєння з 01.05.2016 року 9 рангу державного службовця в межах категорії «В» ОСОБА_1 » (Том № 2, а.с.183, 186, 239),( Том №3, а.с. 32, 44-45);
		- протокол огляду особової справи ОСОБА_1 від 11.05.2017 року, що була надана Головним територіальним управлінням юстиції в Київській області (Том №3, а.с. 63-66);
		- письмова згода на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_3 від 03.02.2017р. (Том №3, а.с. 127);
		- висновок експерта №11-1/168 від 21.04.2017 року, в якому вказується, що на грошовій купюрі номіналом 100 доларів із серійним № НК 97850184 В, та на 65 купюрах зовні схожих на купюру номіналом по 100 доларів США, та паперовому конверті виявлено сліди спеціальної хімічної речовини. (Том №3, а.с. 136-140);
		- висновок експерта №8-4/888 від 13.06.2017 року, в якому зазначається, що банкнот номіналом 100 доларів США із серійним номером НК 97850184 В зразка 2006 року відповідає аналогічним грошовим знакам, що знаходяться в офіційному обігу на території країни виробника. 65 банкнот номіналом 100 доларів США із серійним номером серії КВ 44951844 М зразка 2006 року не відповідають аналогічним банкнотам, що знаходяться в офіційному обігу на території країни виробника. (Том №3, а.с. 148-152);
		- відомості про виконавче провадження № 50139249 з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, та інформація про виконавче провадження, в якому вказується про постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2016 року, та про постанову про розшук майна боржника від 13.05.2016 року, та яка була отримана 23.03.2017 року. (Том №3, а.с. 170-173);
		- виконавче провадження №277/10, в якому наявний супроводчий лист про направлення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 28.01.2016 року, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 28.01.2016 року, виконавчий лист по справі 372/639/15-ц, № 2-441/15 виданий Обухівським районним судом Київської області від 25.06.2015 року по справі за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, яким позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість в сумі - 64388 грн. 91 коп., постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 12.10.2015 року, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.07.2015 року, постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.10.2015 року, постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2016 року, відповіді на запити до Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України, запити, заява про звернення стягнення на предмет застави представника ПАТ «Кредобанк» від 18.04.2016 року, договір застави від 13.08.2013р., лист управління Держгеокадастру в Обухівському районі «Про наявність у власності земельної ділянки» від 16.02.2016р., інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.05.2016р., постанова про розшук майна боржника від 13.05.2016р., довідка управління превентивної діяльності ГУ НП в Київській області від 06.06.2016р., довіреність ПАТ «Кредобанк» на представництво інтересів ОСОБА_15 (Том №3, а.с. 174-204);
		З урахуванням вищевказаних обставин, які сторона обвинувачення вважає доведеними перерахованими вище доказами, дії обвинуваченого ОСОБА_1 стороною обвинувачення - згідно обвинувачення, кваліфіковані за ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 КК України</a>, а саме у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
		Оцінюючи зібрані по справі докази на предмет доведеності зазначених сторонами кримінального провадження обставин, суд приймає до уваги приписи ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_721/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#721" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст.94 КПК України</a>, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		При оцінці доказів суд також враховує положення ч.3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_194/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#194" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст.62 Конституції України</a>, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2521/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#2521" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст.337 КПК України</a> судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Під час судового розгляду сторона захисту, та обвинувачений неодноразово посилалась на здійснення провокації злочину свідком ОСОБА_3 , про що останній повідомив в судовому засіданні, що він пов`язаний із правоохоронними органами, та з ними співпрацює, і діяв за їх вказівкою, тому суд зобов`язаний належно оцінити такі заяви на предмет дотримання практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_117/ed_2012_10_16/pravo1/T063477.html?pravo=1#117" title="Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини; нормативно-правовий акт № 3477-IV від 23.02.2006" target="_blank">ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»</a> застосовується судами, як джерело права, а також приписів національного законодавства, положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a>.
		Згідно ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2067/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#2067" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 271 КПК України</a> під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багатьох своїх рішеннях наголошував на необхідності ретельної перевірки заяв про вчинення провокації із сторони працівників правоохоронних органів із забезпеченням підсудному (обвинуваченому, засудженому) права на повне і об`єктивне дослідження тих обставин справи, які можуть указувати на наявність провокацій, можливості допиту у судовому засіданні «секретних агентів», необхідність доведення прокурором відсутності провокацій із сторони працівників поліції чи осіб, які діють за їх завданням тощо (зокрема рішення Європейського суду у справах «Баннікова проти Російської Федерації», «Романаускас проти Литви»).
		Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів.
		В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Худобін проти Російської Федерації», «Ваньян проти Російської Федерації», «Раманаускас проти Литви»).
		Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування.
		Ним встановлено, що, тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення у справі «Раманаускас проти Литви»).
		Прецедентне право Європейського суду не забороняє посилатися на стадії розслідування кримінальної справи і у випадку, якщо дозволяє характер злочинної дії, на докази, отримані в результаті проведення співробітниками органів внутрішніх справ операцій під прикриттям (рішення у справі «Люді проти Швейцарії»), однак, застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбурюванням (рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).
		Як встановлено під час судового розгляду, злочин, який органом досудового слідства був поставлений у вину обвинуваченому ОСОБА_1 , був викритий внаслідок проведення оперативних заходів, вчинених працівниками правоохоронних органів із участю громадянина ОСОБА_3 , який діяв за вказівками працівників поліції, з ними тісно співпрацював, та підбурював обвинуваченого до вчинення злочину, що було ним підтверджено у судовому засіданні. Дані обставини не були спростовані прокурором жодним доказом. 
		Також залишились неспростованими прокурором доводи захисту про те, що ОСОБА_3 приймав участь в іншому кримінальному провадженні в якості особи яка передавала неправомірну вигоду обвинувачену, внесеному до ЄРДР за № 12015110000000223 від 07.08.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_16 за <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 ч.3 КК України</a>, якого вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 20.02.2018 року, було виправдано за <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 ч.3 КК України</a>, та ухвалою апеляційного суду Київської області від 03.07.2018 року, даний вирок залишений без змін. Також в мотивувальній частині вироку вказується, про наявність в матеріалах справи вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 08.02.2005 року за обвинуваченням ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вчинені злочину передбаченого ч.3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 КК України</a>, з якого вбачається, що приводом та підставою для порушення кримінальної справи була заява саме ОСОБА_3 до УБОЗ, що підпадає під дію висновків Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «Весєлов та інші проти Російської Федерації», і вказує на те, що ОСОБА_3 слід вважати у цій справі секретним (таємним) агентом поліції, який діяв за вказівками працівників поліції. 
		Під час судового розгляду прокурор будь-яких доказів на спростування доводів захисту не подавав, не вживав будь-яких дій, направлених на перевірку заяви про провокацію, посилаючись на власну думку про необґрунтованість таких заяв, тому суд оцінює відповідні доводи на підставі наявних у справі доказів та із врахуванням доводів учасників процесу в судовому засіданні.
		У рішенні по справі «Баннікова проти Російської Федерації» Європейським судом з прав людини розроблено два критерії перевірки заяв про наявність провокацій (підбурювання) до вчинення злочину із сторони працівників правоохоронних органів.
		Відповідно до критерію, який полягає у перевірці обґрунтованих заяв про підбурювання, суд повинен з`ясувати питання чи вчиняли працівники поліції чи особи, які діяли за їх завданням, дії, які вимусили чи спонукали засудженого до вчинення злочину, хто був ініціатором вчинення дій щодо підготовки злочину, поставленого у вину обвинувачену, на якій стадії злочину працівниками поліції почали застосовуватись оперативні заходи із метою подальшого викриття злочину.
		Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Романаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації», «Весєлов та інші проти Російської Федерації» визначив перелік дій, які можливо розцінити, як провокація (підбурювання) до вчинення злочину, відповідно до яких описані вище дії ОСОБА_3 , який був ініціатором спілкування, телефонних розмов, зустрічей, ініціатором передачі грошей за відсутності ініціативи самого ОСОБА_1 свідчать про наявність провокацій на вчинення злочину.
		Щодо перевірки заяви про провокацію із врахуванням другого критерію, розробленого Європейським судом з прав людини у справі «Баннікова проти Російської Федерації» суд зазначає, що в судовому засіданні шляхом допиту обвинуваченого, свідків судом з`ясовувались доводи заяв сторони захисту про провокацію вчинення злочину зі сторони працівників правоохоронних органів. Судом допитаний із належною повнотою свідок ОСОБА_3 , який був попереджений про кримінальну відповідальність, який підтвердив в судовому засіданні, що діяв за завданням працівників поліції при проведенні оперативних заходів, ретельно досліджено зміст письмових доказів та всебічно проаналізовано відео- та аудіозаписи. При цьому заяви про провокацію злочину не спонукали прокурора вжити будь-яких активних заходів, навіть під час допиту свідка ОСОБА_3 , хоч відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у наведених вище рішеннях, обов`язок спростування заяв обвинуваченого про провокацію злочину із сторони працівників правоохоронних органів лежить на прокуратурі.
		Доведеність факту вчинення злочину внаслідок провокацій (підбурювання) із сторони працівників поліції чи осіб, які діяли за їх завданням виключає як використання доказів, здобутих внаслідок цих дій, так і притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений за даних обставин. Таку позицію Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював у своїх рішеннях, зокрема у справах «Тейшейра де Кастро проти Португалії», «Романаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших.
		Аналіз показань ОСОБА_3 , досліджених письмових доказів, відтворених у судовому засіданні відео- та аудіозаписів розмов ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , зміст відповідних процесуальних документів не дозволяють суду зробити висновок щодо відсутності провокування ОСОБА_1 ..
		Будь-яких інших доказів вчинення дій з боку обвинуваченого, окрім негласних слідчих (розшукових) дій за участю ОСОБА_3 , з матеріалів справи не вбачається. 
		Відповідно до п. 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. 
		У рішенні у справі «Ваньян проти Росії», вказується, коли трапляється, що дії таємних агентів спрямовані на підбурювання злочину, і немає підстав вважати, що він був би скоєний без їхнього втручання, то це виходить за рамки розуміння таємного агента і може бути названо провокацією. Таке втручання і його використання в розгляді кримінальної справи може непоправно підірвати справедливість судового розгляду.
		Поліція не обмежилася лише пасивним розслідуванням злочинної діяльності заявника. Немає підстав вважати, що злочин було б скоєно без вищевказаного залучення. Суд тому приходить до висновку, що поліція спровокувала злочин. Таким чином, втручання поліції і використання отриманих в результаті цього доказів для порушення кримінальної справи відносно заявника непоправно підірвало справедливість судового розгляду.
		Отже, підсумовуючи всі вищевказані положення ЄСПЛ, суд стосовно обставин даного кримінального провадження зазначає наступне.
		Перевіряючи заяву про провокацію суд також приймає до уваги, наведені дані в підтвердження репутації ОСОБА_3 , його визнавальні покази, та те що він виступає заявником та потерпілим у кримінальних провадженнях з обвинуваченням низки осіб у вчиненні корупційних правопорушень, при схожих обставинах, ці дані дають суду підстави для висновків про підконтрольність ОСОБА_3 правоохоронним органам і такі обставини не спростовані в суді прокурором. Факт того, що ОСОБА_3 співпрацював з правоохоронними органами з метою підбурювання інших осіб до вчинення злочинів знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.
		Встановлені в судовому засіданні фактичні обставини, а саме: умисне цілеспрямоване звернення ОСОБА_3 безпосередньо до ОСОБА_1 , наполегливі зустрічі та переконання у необхідності вчинення злочину, пропонування грошових коштів, пряме підтвердження неодноразовості вчинення відповідних активних дій свідка, дають підстави суду вважати, що стороною обвинувачення не доведено, що не було факту підбурювання у частині одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
		Враховуючи ті обставини, що свідок ОСОБА_3 , як встановлено в судовому засіданні був сам ініціатором передачі коштів обвинуваченому, був ініціатором телефонних розмов, зустрічей, по його заявах та діях, які аналогічні діям, які були предметом розгляду в даному кримінальному провадженні, порушені інші кримінальні провадження стосовно інших громадян України за ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 КК України</a>, де гр. ОСОБА_3 є свідком, суд вважає, що в даному випадку в діях свідка ОСОБА_3 мала місце провокація, так як свідок ОСОБА_3 , за підтримки, зокрема, фінансової, правоохоронних органів, впливав на обвинуваченого ОСОБА_1 шляхом призначення зустрічей, телефонних розмов, а тому суд вважає, що даного кримінального провадження не було б в разі відсутності такого «зручного» свідка для правоохоронних органів, як ОСОБА_3 .
		При цьому суд вважає, що оперативні дії та інші дії, зокрема, вручення коштів обвинуваченому відбулося за активного сприяння, активній організації працівниками правоохоронних органів, так як, зважаючи на досліджені об`єктивні обставини справи, у суду немає підстав об`єктивно підозрювати, що ОСОБА_1 був колись задіяний у злочинній діяльності, або схильний до вчинення злочинів.
		Суд вважає, що в даному випадку дії свідка ОСОБА_3 були спрямовані на підбурювання злочину, який передбачено ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 КК України</a>, а тому у суду виникає непереборний сумнів у тому, що дане кримінальне провадження існувало б без дій свідка ОСОБА_3 , а тому дії свідка ОСОБА_3 суд вважає провокацією, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції.
		В постанові у справі «Баннікова проти Російської Федерації»  Європейський Суд з прав людини ухвалив, що використання особливих методів ведення слідства - зокрема, агентурних методів - не може саме по собі порушити право на справедливий розгляд. Ризик підбурювання з боку співробітників міліції, викликаний зазначеними методами, означає, що їхнє використання має бути строго регламентованим (рішення Європейського Суду в справі «Раманаускас проти Литви»).
		Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Тейшейра де Кастро проти Португалії», визнано допустимим обмежене використання негласних агентів. Разом із тим, системний аналіз указаного рішення ЄСПЛ, показує, що провокацією до вчинення злочину може вважатися діяльність працівників правоохоронних органів, яка вийшла за межі пасивного розслідування злочинної діяльності й без їхнього втручання злочин не було б вчинено.
		При визначенні, чи було слідство «фактично пасивним», Європейський Суд розглядає причини проведення прихованої операції й поводження органів влади при її проведенні. Європейський Суд опирається на те, чи були об`єктивні відомості про те, що особа була залучена в злочинну діяльність і була істотна ймовірність вчинення злочину.
		Підсумовуючи викладене, суд вважає, що аналіз зібраних та досліджених у ході судового розгляду доказів дає підстави стверджувати те, що одержання неправомірної вигоди було спровоковане працівниками правоохоронних органів, оскільки фізична особа, яка діяла за їх вказівками вийшла за межі «пасивного розслідування», вплинувши на обвинуваченого та схиливши його до вчинення злочину.
		Судом при встановленні обсягу доказів було враховано положення <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_137/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#137" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 22 КПК України</a>, де вказується, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Отже, суд дає оцінку дослідженим доказам з урахуванням положень ст. ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_671/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#671" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">84</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_674/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#674" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">85</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_676/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#676" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">86</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_679/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#679" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">87 КПК України</a>.
		Як зазначено у <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_674/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#674" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 85 КПК</a>, належними є такі докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_676/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#676" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 86 КПК</a> доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_679/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#679" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 87 КПК України</a> передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією</a> та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази ( рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», рішення у справі «Шабельника проти України»), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
		Суд також враховує позицію ЄСПЛ, викладену у рішеннях «Ушаков проти України», «Коробов проти України», «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
		Щодо витягу з ЄРДР, про внесення повідомлення про злочин - стадія з якої розпочинається кримінальне переслідування. У цьому кримінальному провадженні ця стадія розпочата з внесення до ЄРДР загальної інформації наступного змісту: «…що на підставі заяви, повідомлення від ОСОБА_13 внесено відомості до ЄРДР за <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 ч. 3 КК України</a>, про те що службова особа державної установи вимагає у заявника неправомірну вигоду в сумі 3000,00 доларів США за вчинення дій на користь заявника». Отже, слідство у справі про вимагання неправомірної вигоди розпочато без будь-якої конкретизації та інформації про те, хто, за що вимагає, де, у кого і при яких обставинах. Тобто слідство розпочато у спосіб, який дозволяв провокацію і вибір учасників, в тому числі маніпуляції з заявником та визначення майбутнього підозрюваного. Будь-який подібний факт міг бути розслідуваний щодо інших осіб у такому кримінальному провадженні. Викладене дозволяло вчиняти підбурення до злочину та однозначно порушувало право на захист обвинуваченого ОСОБА_1 вже на цій стадії розслідування, а тому цей доказ суд визнає недопустимим.
		Щодо заяви ОСОБА_3 про вчинений злочин, то суд вважає що даний доказ є недопустимим, оскільки заява виготовлена друкованим способ, не має дати її складання, і як зазначив сам свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні він її не писав, а лише підписав. Також судом враховуються покази та дії свідка, що містять ознаки провокації.
		Щодо ухвал слідчого слідчого судді м. Києва про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій щодо ОСОБА_1 , то вони підтверджують лише процесуальну діяльність слідчого судді, реалізовану на основі діяльності правоохоронних органів, та не можуть бути належним доказом винуватості ОСОБА_1 за <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 ч.3 КК України</a>.
		Щодо протоколів за результатами проведення негласносної слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, та аудіо, відео контролю особи, то суд вважає їх недопустимими доказами, оскільки як було встановлено вище в діях свідка ОСОБА_3 містяться ознаки провокації на вчинення злочину передбаченого <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 ч.3 КК України</a>.
		Щодо рішення Обухівського районного суду Київської області від 30.03.2015 року, виконавчого провадження №2777/10 та наявних в ньому документів, відомостей та інформації про виконавче провадження, не можуть бути належними доказами, оскільки спростовуються показами свідків, які підтвердили, що дане виконаче провадження ніколи не перебувало на виконанні у ОСОБА_1 ..
		Щодо постанови про проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину, письмову згоду ОСОБА_3 на залучення до співробітництва, протоколом про вручення імітаційних засобів - грошових коштів, протоколом про використання заздалегідь ідентифікованих засобів, протоколом обшуку автомобіля, та протоколом огляду речей та предметів, то суд вважає що дані докази є недопустимими так як містять наявність в діях ОСОБА_3 ознаки провокації на вчинення злочину передбаченого ч.3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 КК України</a>, а тому і неможуть бути належними доказами винуватості ОСОБА_1 .. 
		Щодо протоколів обшуку приміщення, житла обвинуваченого, та огляду предметів то суд вважає, дані докази неналежними, оскільки вони не містять жодних доказів що мають значення для даного кримінального провадження. 
		Щодо посадової інструкції, наказів про призначення на посаду, протоколу огляду особової справи, то дані докази підтверджують трудову діяльність обвинуваченого, та не є належними доказами винуватості ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні.
		Щодо висновків експертиз, то суд їх теж визнає недопустимими доказами, оскільки вони засновані на доказах які суд раніше вже визнавав недопустимими.
		Надаючи оцінку показам свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , суд визнає їх належними доказами невинуватості обвинуваченого, та вважає логічними, послідовними, які узгоджуються між собою, та іншими дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, та спростовують пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення, не вказують на причину, наслідок, або умову вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину, не встановлюють наявність суспільно небезпечного діяння, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 , та інших обставин, що мають значення для вирішення кримінального провадження. 
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_77/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#77" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">Статтею 8 КПК України</a> встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		За <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_194/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#194" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статтею 62 Конституції України</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_114/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#114" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 17 КПК України</a>,  особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. 
		За таких обставин, дослідивши наявні у матеріалах кримінального провадження докази, надавши кожному з них та їм у сукупності належну оцінку з точки зору допустимості, належності й достатності, тлумачачи всі сумніви, в тому числі й щодо провокації злочину, на користь обвинуваченого, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у висунутому йому обвинуваченні за ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 КК України</a>. 
		Приймаючи таке рішення, суд враховує, що на обвинуваченому не лежить обов`язок представляти виправдувальні докази, він має повне право обмежитися лише послабленням обвинувальних доказів. Досить, якщо він покаже, що обвинувальні докази не тільки не представляють достовірності, але навіть ймовірність.
		Навпаки, держава в особі державного обвинувачення повинна доказати винність обвинуваченого. Всі сумніви у винності обвинуваченого тлумачяться на його користь.
		Сторона захисту, в судовому засіданні послідовно проводила думку про провокацію скоєння злочину, шляхом надання відповідних доказів та приймаючи участь у дослідженні доказів і спростовуючи відповідні докази обвинувачення, як такі, що не викривають у вчиненому правопорушенні обвинуваченого. Окрім того, самі докази під час їх дослідження об`єктивно та неупереджено доводили факт створення правопорушення у відношенні обвинуваченого штучним шляхом.
		Таким чином, суд вважає, що вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 КК України</a>, а саме у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди не доведено шляхом надання допустимих та належним згідно діючого кримінально-процесуального законодавства доказів.
		Відповідно обвинувачений ОСОБА_1 підлягає виправданню за ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 КК України</a> за недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
		Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1329/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#1329" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 174 КПК</a>, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		Процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі 3814 грн. 32 коп. в кримінальному провадженні підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.
		Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_779/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#779" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 100 КПК України</a>.
		Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили, у вигляді застави - скасувати. Застава підлягає поверненню заставодавцю відповідно до вимог ч. 11 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1392/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#1392" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 182 КПК</a>, яка передбачає, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
		На підставі викладеного, керуючись статтями  <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2694/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#2694" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">370</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2722/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#2722" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">373</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2730/ed_2020_12_16/pravo1/T124651.html?pravo=1#2730" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">374, КПК України</a>, суд, 
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_1  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 КК України</a>, та виправдати за недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.
		Запобіжний захід у вигляді застави - скасувати. Повернути заставодавцю ОСОБА_1 внесену 10.03.2017 року заставу, в сумі 128000 грн. 00 коп. (сто двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок) код ЄДРПОУ суду 02896710 банк одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, МФО 820019 на розрахунковий рахунок - 37315001004146, призначення платежу - застава згідно ухвали від 09.03.2017 року Шевченківському районному суду м. Києва.
		Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: оптичний носій (диск) DVD-R інв.№289т, карта пам`яті інв. № 291 н/т, та інв. №342 н/т, оптичний носій (диск) DVD-R інв.№288т, копію особової справи ОСОБА_1 , залишити при справі. Грошові кошти одну банкноту номіналом 100 доларів, та 65 банкнот що імітують купюру номіналом по 100 доларів США, які перебувають на зберіганні в індивідуальному сейфі уповноваженого банку ПАТ «Укргазбанк», повернути власнику.
		Речові докази мобільний телефон марки «Microsoft», мобільний телефон марки «Nokia», грошові кошти в сумі 11 доларів США та 2110 гривень повернути ОСОБА_1 , системний блок коп`ютера ОСОБА_1 повернути власнику.
		Арешт накладений на майно, що було вилучено в ході затримання та особистого обшуку ОСОБА_1 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2017 року, скасувати. 
		Арешт накладений на майно ОСОБА_1 а саме 1/2 частину земельної ділянки кадастровий №3222285200:09:009:0004, розташованої на території Ліщинської сільської ради Кагарлицького району Київської області; квартиру АДРЕСА_5 ; квартиру АДРЕСА_6 , ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.03.2017 року, скасувати. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. 
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та захиснику та потерпілому.
		  
		 
		Суддя Л.В. Потабенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...