Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 564/2153/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: 30.12.2020. Зареєстровано: 31.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2021.
Дата набрання законної сили: 15.06.2021
Результат оскарження 15.06.2021 Рівненський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/564/583/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 564/2153/20 
		30 грудня 2020 року 
		Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
		головуючої судді    Грипіч Л. А. 
		з участю секретаря    Пузирко В. В.
		за участі учасників судового розгляду: позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Михайлова В.О., представника відповідача№1 Служби автомобільних доріг у Рівненській області - адвоката Цимбалюк ОП., представника відповідача№2 ДП "Рівненський облавтодор" - Ковальчук І.В.  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль в порядку загального позовного провадженя цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Служби автомобільних доріг у Рівненській області, Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»  про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
		ВСТАНОВИВ:
		У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Костопільського районного суду Рівненської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Рівненській області, Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. 
		В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що 07 грудня 2018 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди посадовими особами Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП відносно неї було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №192781 за ст.124 КУпАП. Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 11 січня 2019 року у справі №564/3507/18 справу відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито в зв`язку з відсутністю події і складуадміністративного правопорушення. Вказує, що відповідно до Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 07.12.2018 року, який був складений посадовими особами Управління патрульної поліції в Рівненській області на місці ДТП встановлено, що стан дороги через ожеледицю не відповідає вимогам норм, правил та стандартів безпечної експлуатації та забезпечення безпеки дорожнього руху, що стало причиною вказаної ДТП. Вказує, що згідно з вимогами Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про автомобільні дороги» відповідальність за забезпечення безпеки на дорогах загального користування та належного їх утримання та експлуатації відповідальність несуть власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи та дорожньо-експлуатаційні організації. Зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 07.12.2018 року через неналежне утримання автомобільної дороги Рівне-Городище-Старокостянтинів, позивачу завдано матеріальної шкоди в розмірі 200857 грн. 52 коп., з яких 3744 грн. 24 коп.  витрати на лікування; 9600 грн.  відшкодування матеріального збитку потерпілому внаслідок ДТП; 180411 грн. 78 коп.  вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Honda CR-V д.н.з. НОМЕР_1 - позивачу, пошкодженого в ДТП 07.12.2018 року, станом на момент ДТП; 4900 грн.  витрати на проведення експертизи; 2201 грн. 50 коп.  витрати на дефектування транспортного засобу після ДТП, а також вважає, що їй завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює у 100000 грн. 00 коп. Просила суд стягнути матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди солідарно з відповідачів по справі.
		Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 14 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 13 жовтня 2020 року о 09 год. 30 хв.
		Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
		У поданому представником відповідача ДП «Рівненський облавтодор» відзиві на позовну заяву, відповідач проти позову заперечує, вказуючи, що, оскільки посадових осіб відповідача не притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.140 КУпАП, то відповідач не несе відповідальності за завдання матеріальної шкоди власнику транспортного засобу внаслідок ДТП, яка сталася через неналежне утримання та експлуатацію доріг загального користування. Вказує, що відповідальність за спричинену шкоду несе виключно орган управління автомобільними дорогами загального користування у Рівненській області  Служба автомобільних доріг у Рівненській області. У позові просить відмовити.
		У поданому представником відповідача Служби автомобільних доріг у Рівненській області відзиві на позовну заяву, відповідач проти позову заперечує, вказуючи, що відповідно до умов Договору №5 про закупівлю послуг від 11.04.2018 року, який укладений між Службою автомобільних доріг у Рівненській області та Дочірнім підприємством «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на період дії Договору та протягом гарантійного періоду, облавтодор відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та норм глави 82 Цивільного кодексу України, в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з причини незадовільного експлуатаційного утримання, допущеного з вини облавтодору, а також забезпечує повне майнове відшкодування Замовнику у разі заподіяння збитків користувачами доріг, та/або в процесі використання смуги відводу юридичними чи фізичними особами на мережі автомобільних доріг, якщо такі збитки завдані з вини облавтодора. Наголошує на тому, що саме ДП «Рівненський облавтодор» несе відповідальність за завдання матеріальної шкоди власнику транспортного засобу внаслідок ДТП, яка сталася через неналежне утримання та експлуатацію доріг загального користування.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві.
		Представник відповідача №1 Служби автомобільних доріг у Рівненській області - адвокат Цимбалюк ОП. та представник відповідача№2 ДП "Рівненський облавтодор" - Ковальчук І.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зазначаючи , що позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними.
		Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
		07 грудня 2018 року позивач рухалася власним транспортним засобом Honda CR-V д.н.з. НОМЕР_1 з м.Костопіль у напрямку м.Рівне. На ділянці автомобільної дороги Н-25 Рівне-Городище-Старокостянтинів 127 км+700м автомобіль позивача через складні погодні умови та ожеледицю розвернуло на зустрічну смугу руху, автомобіль став некерований, що зумовило зіткнення із зустрічним транспортним засобом MAN 8L д.н.з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в смузі зустрічного руху.
		07 грудня 2018 року поліцейським роти №3 батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенантом поліції Хомичем Ігорем Володимировичем було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №192781 відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП.
		Судом встановлено, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження та змушена була пройти стаціонарне лікування у Комунальному підприємстві «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради з 12.12.2018 року по 02.01.2019 року з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку базальних відділів лівої скроневої частки з розсіяною неврологічною симптоматикою, закритий перелом дужки C7 справа, виражений компресійно-корінцевий больовий синдром, виражене порушення стато-динамічної функції хребта.
		Витрати на лікування, які понесла позивач ОСОБА_1 становлять 3744 грн. 24 коп., які перевірені судом та є належним доказом понесення матеріальних витрат позивача.
		11 січня 2019 року Костопільським районним судом Рівненської області було прийнято постанову у справі №564/3507/18, згідно якої справу відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито в зв`язку з відсутністю події і складуадміністративного правопорушення. Вказана постанова суду не оскаржувалася та набрала законної сили 22 січня 2019 року.
		Судом у вказаній постанові в справі №564/3507/18 було встановлено, що ОСОБА_1 не порушувала п.12.1 ПДР України, як це вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки рухалася повільно та уважно стежила за дорожньою обстановкою з огляду на складні погодні умови та стан дороги.
		Також, згідно вимог розділу VIII наказу МВС України №1395 від 07.11.2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими на місці події було складено схему ДТП, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
		У схемі ДТП поліцейським роти №3 батальйону УПП в Рівненській області капралом поліції Кутинець В.В. чітко вказано про стан покриття проїзної частини  ожеледиця. Крім цього, також зазначено, що наявні недоліки в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП  ожеледиця.
		Судом встановлено, що посадовими особами УПП в Рівненській області при складенні схеми ДТП, було визнано, що супутньою причиною ДТП стала ожеледиця.
		Також, відповідно до пункту 3 розділу 2 наказу МВС України №1395 від 07.11.2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими на місці ДТП складено Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 07.12.2018 року (складено о 16 год. 59 хв.), у якому встановлено, що стан дорожнього покриття не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» за такими ознаками: покриття проїзної частини має ожеледицю, засніжене, висота сніжного покриву до 1 см та вказано, що ожеледиця утворилася о 15 год.00хв. 07.12.2018 року, тобто більш, ніж за дві години до настання дорожньо-транспортної пригоди.
		Таким чином, суд встановив, що згідно даного Акту поліцейські прийшли до висновку, що стан дороги не відповідає вимогам норм, правил та стандартів безпечної експлуатації та забезпечення безпеки дорожнього руху, що стало причиною вказаної ДТП.
		Потерпілий у ДТП  водій транспортного засобу MAN 8L д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_3 в письмових поясненнях зазначив, що вина ОСОБА_1 у спричиненні ДТП відсутня з огляду на складні погодні умови, ожеледицю та невиконання дорожніми службами своїх обов`язків щодо забезпечення належної експлуатації автомобільної дороги та вчасної обробки дорожнього покриття протиожеледними засобами. 
		Також, суд у постанові від 11.01.2019 року в справі №564/3507/18 прийшов до висновку, що причиною дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.12.2018 року за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є стан дороги, який не відповідав вимогам норм, правил та стандартів безпечної експлуатації та забезпечення безпеки дорожнього руху, а відповідальність за наявні недоліки в утриманні вулично-шляхової мережі має нести організація на балансі та обслуговуванні якої знаходиться вказана автомобільна дорога.
		Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно з вищевказаним, суд прийшов до висновку, що невідповідність ділянки дороги, де мало місце ДТП, вимогам державних стандартів (наявність ожеледиці та снігового покриву, який не був усунутий) є наслідком бездіяльності відповідачів по справі, які зобов`язані утримувати дороги загального користування у належному стані.
		Відповідні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі №373/1281/16-ц, постанові ВС/КЦС від 20.12.2018 року у справі №185/8229/16-ц, постанові ВС/КЦС №0508/1310/2012 від 13.03.2019 року та ін.
		Судом встановлено, що позивач змушена була відшкодувати матеріальну шкоду за пошкодження транспортного засобу власнику автомобіля MAN 8L д.н.з НОМЕР_2  ОСОБА_4 в сумі 9600 грн., про що свідчить розписка від 28.12.2018 року, яка міститься в матеріалах справи та є належним доказом понесення матеріальних витрат позивача.
		Крім цього, позивачем на замовлення було проведено експертне автотоварознавче дослідження автомобіля Honda CR-V д.н.з. НОМЕР_1 (висновок №100СЕ від 26.02.2019 року), яке було проведено атестованим судовим експертом ОСОБА_5 . Експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Про проведення експертизи рекомендованим листом повідомлявся відповідач  ДП «Рівненський облавтодор», проте для огляду експертом ТЗ не прибув.
		На вирішення експертизи експерту було поставлено питання: Яка вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Honda CR-V д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого в ДТП 07.12.2018 року, станом на момент ДТП?
		Судовим експертом-автотоварознавцем було встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Honda CR-V д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого в ДТП 07.12.2018 року, станом на момент ДТП складає 180411 грн. 78 коп., який суд визнає належним та допустимим доказом завданих матеріальних збитків позивачу.
		Суд не приймає зауважень представників відповідачів щодо визнання висновку експертного автотоварознавчого дослідження №100СЕ від 26.02.2019 року неналенжним доказом, оскільки зазначеними представниками зауваженнями до висновку, не було спростовано розміру визначеного експертом матеріального збитку завданого власнику автомобіля, пошкодженого в ДТП. 
		Також належними чином підтвердженими є витрати позивача за проведення означеної вище експертизи в розмірі 4900 грн. 00 коп. 
		В результаті ДТП, позивач змушена була проводити дефектування власного ТЗ на суму 2201 грн. 50 коп., про що свідчить акт виконаних робіт від 25.12.2018 року (ТОВ «ВІК-КАР»).
		Правова позиція суду щодо правильного вирішення даного спору обґрунтовується наступним.
		Згідно ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання автомобільних доріг в безпечному для дорожнього руху стані; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього рух; термінове усунення пошкоджень на автодорогах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; компенсація за рішенням судових органів витрат власникам транспортних засобів, якщо ДТП сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг.
		Відповідно до ст. 11 Закону «Про автомобільні дороги» основними обов`язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування, серед іншого, є: розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками | навантаженнями; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод на автомобільних дорогах і здійснення заходів щодо їх ліквідації; завчасне оповіщення користувачів автомобільних доріг про строки та порядок тимчасового обмеження або припинення руху транспортних засобів.
		Стаття 13 Закону України «Про автомобільні дороги», визначає, що саме орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає, серед іншого, за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; а також за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.
		Відповідно до ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з їх вини.
		Пункт 11 Постанови КМ України від 30 березня 1994 р. №198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони» визначає, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
		Згідно пункту 11 Єдиних правил власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначати їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями; зобов`язані виявляти аварійно-небезпечні ділянки дорожніх об`єктів та здійснювати заходи для усунення причин і умов, що призводять до скоєння ДТП; зобов`язані відшкодовувати в установленому законом порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо ДТП сталися внаслідок незадовільного утримання автодоріг.
		Контроль за дотриманням Єдиних правил дорожньо-експлуатаційними організаціями та користувачами дорожніх об`єктів здійснюється власниками дорожніх об`єктів або уповноваженими ними органами (пункт 10).
		Відповідно до пункту 38 Єдиних правил основними вимогами до транспортно- експлуатаційного стану дорожніх об`єктів є відповідність контрольованих показників вимогам ДСТУ 3587-97.
		Пунктом 3 ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» встановлено, що в період експлуатації автомобільні дороги повинні підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів. У всіх випадках виявлення будь-яких відхилень від вимог вказаного стандарту повинні негайно встановлюватися технічні засоби організації дорожнього руху та вводитися обмеження швидкості.
		Згідно пунктів 3.1.1 та 3.1.2 ДСТУ 3587-97 покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів. Гранично допустимі розміри пошкоджень в осінній та весняний періоди складають 1.5 кв.м. на 100000 кв. м. дорожнього покриття, а гранична глибина окремих просідань чи вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг І III категорій. Всі пошкодження, осідання, вибоїни, ями чи напливи в осінній та весняний періоди повинні бути ліквідовані в термін не більше п`яти діб, а для цього згідно примітки до пункту 3.1.1 ДСТУ 3587-97 дорожньо- експлуатаційні організації зобов`язані щодекадно перевіряти стан покриття проїзної частини автодоріг, які вони обслуговують. Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 ДСТУ 3587-97 поширюється на всі автомобільні дороги, а його вимоги є обов`язковими.
		Крім цього, згідно п.3.1.17, 3.1.18. ДСТУ 3587-97 роботи з усунення зимової слизькості на автомобільних дорогах повинні проводитися у такій послідовності:  наземні пішохідні переходи, затяжні підйоми і спуски, криві малого радіуса або їх сполучення в плані і поздовжньому профілі, ділянки доріг з незабезпеченою видимістю у плані та поздовжньому профілі, штучні споруди із звуженою проїзною частиною, криві в плані з відсутністю віражу, майданчики зупинок маршрутних транспортних засобів, майданчики для короткочасної зупинки маршрутних транспортних засобів, що безпосередньо прилягають до проїзної частини доріг, місця злиття, переплетення і розгалуження транспортних потоків;  інші ділянки доріг державного значення. Усунення зимової слизькості на автомобільних дорогах загального користування здійснюється з моменту її виявлення до повної ліквідації. 
		Згідно ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги України» та пунктів 1 і 6 Положення про державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор), затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 456/2011, центральним органом виконавчої влади в сфері дорожнього господарства та державного управління автомобільними дорогами загального значення являється Укравтодор, який виконує свої обов`язки як безпосередньо, так і через свої територіальні органи управління на місцях, якими являються служби автомобільних доріг в областях України, в тому числі Служба автомобільних доріг у Рівненській області.
		Відповідно до пункту 3 вказаного Указу Президента України основними завданнями Відповідача 1 являються здійснення управління автомобільними дорогами загального користування та організація реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг відповідно до вимог діючих стандартів, норм і правил.
		Згідно пунктів 2.1 та 2.2 затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України №276 від 12.09.2016 року «Положення про Службу автомобільних доріг у Рівненській області» метою і предметом діяльності є організація будівництва, ремонту та утримання в належному технічному стані автомобільних доріг загального користування в регіоні, технічний нагляд за станом автомобільних доріг, організація контролю за цільовим та ефективним використання бюджетних коштів на утримання автодоріг загального користування та ін.
		Відповідно до приписів ст. 14 та ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху та на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг вимогам безпеки руху.
		Вказані права учасників дорожнього руху забезпечуються передбаченою ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» відповідальністю, яку несуть власники доріг або уповноважені ними органи за створення безпечних умов руху на дорогах, що знаходяться в їх віданні.
		Крім цього, судом встановлено, що відповідно до п.1.6 Договору №5 про закупівлю послуг від 11.04.2018 року, який укладений між Службою автомобільних доріг у Рівненській області та Дочірнім підприємством «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на період дії Договору та протягом гарантійного періоду, Виконавець відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та норм глави 82 Цивільного кодексу України, в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з причини незадовільного експлуатаційного утримання, допущеного з вини Виконавця, а також забезпечує повне майнове відшкодування Замовнику у разі заподіяння збитків користувачами доріг, та/або в процесі використання смуги відводу юридичними чи фізичними особами на мережі автомобільних доріг, якщо такі збитки завдані з вини Виконавця. 
		Відповідно до п.п.6.3.3 Договору №5 про закупівлю послуг від 11.04.2018 року у разі скоєння ДТП внаслідок неналежного виконання умов цього Договору з вини Виконавця, він несе за це відповідальність та бере на себе зобов`язання з врегулювання спорів пов`язаних з таким ДТП, розгляд справ у судових органах, відшкодування завданих збитків. Замовник з Виконавцем ведуть облік ДТП, беруть участь у розслідуванні ДТП, в тому числі з матеріальними збитками, які виникли на автомобільних дорогах, що знаходяться на експлуатаційному утриманні у Виконавця.
		Згідно з п.7.2.1 Договору №5 про закупівлю послуг від 11.04.2018 року Виконавець несе відповідальність в тому числі за: незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих нормативів при виконанні послуг, якщо ці порушення виникли з вини Виконавця та призвели до дорожньо-транспортної пригоди.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що з огляду на умови вищевказаного договору №5 про закупівлю послуг від 11.04.2018 року Дочірнє підприємство «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» несе самостійно відповідальність по відшкодуванню збитків, завданих неналежним утриманням доріг, що призвело до спричинення дорожньо-транспортної пригоди.
		Доводи відповідача ДП «Рівненський облавтодор» про те, що оскільки посадових осіб відповідача не притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.140 КУпАП, то відповідач не несе відповідальності за завдання матеріальної шкоди власнику транспортного засобу внаслідок ДТП, яка сталася через неналежне утримання та експлуатацію доріг загального користування, не заслуговує на увагу та відхиляється судом. 
		Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин (аналогічна усталена правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі№ 686/10520/15, від 08.05.2018 у справі№ 922/2026/17, від 21.09.2018 у справі№ 910/19960/15).
		Крім цього згідно правової позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі№ 920/715/17суд самостійно встановлює наявність чи відсутності складу цивільного правопорушення у деліктних правовідносинах.
		Таким чином, суд дійшов висновку, щопричинами заподіяння власнику транспортного засобу матеріальної шкоди, є неналежне виконання обов`язків підрядника (виконавця), який здійснює експлуатаційне утримання доріг на договірних засадах.
		Відповідна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2019 року в справі№ 369/4095/16-ц(провадження № 61-27894св18), від 13 лютого 2019 року в справі№ 0508/1310/2012(провадження № 61-5632св18) тощо.
		За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		За приписами ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Згідно ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, які завдали шкоду спільними діями або бездіяльністю, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.
		Таким чином, матеріальна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 200 857 грн. 52 коп. підлягає стягненню з Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 
		Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		За ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном та в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Суд приймає до уваги доводи позивача, що внаслідок неправомірних дій відповідачів позивачу було спричинено моральну шкоду. В обґрунтування наявності моральної шкоди судом приймаються наступні обставини і факти: фізичний біль та страждання, які зазнала ОСОБА_1 у зв`язку з істотним ушкодженням здоров`я (п.1 ч.2 ст.23 ЦК), оскільки внаслідок ДТП отримала закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку базальних відділів лівої скроневої частки з розсіяною неврологічною симптоматикою, закритий перелом дужки C7 справа, виражений компресійно-корінцевий больовий синдром, виражене порушення стато-динамічної функції хребта та змушена була лікуватися в стаціонарі КП «РОКЛ»; душевні страждання, пережиті ОСОБА_1 у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, які вкрай негативно позначилися на психічному та психологічному стані потерпілої, оскільки її життя та здоров`я знаходилося під загрозою; хвилювання у зв`язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя, позбавлення на тривалий період часу основного засобу для пересування  автомобіля, тимчасового зупинення підприємницької діяльності, оскільки ОСОБА_1 є приватним підприємцем та за час лікування зазнала значних збитків, оскільки її магазини у м.Костопіль були зачинені.
		Відповідно до п.3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди встановлено під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		Суд, з урахуванням вищенаведених обставин, дотримуючись засад розумності і справедливості вважає частково обґрунтованим розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди в сумі 80000 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». 
		Відповідно до ч.2ст. 12 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно частинистатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільній справі не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до вимогст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За змістом ч.2ст. 89 ЦПК України, - суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК).
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6ст. 81 ЦПК).
		Пунктом 11постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та другастатті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).
		Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).
		Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).
		Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.
		Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
		Крім того, враховуючи, що суд дійшов висновків щодо часткового задоволення позову, то з урахуванням положень ч.1ст.141 ЦПК України, сплата судового збору покладається на відповідача №2 в розмірі пропорційному до задоволених вимог.
		Позивач, на користь якого ухвалено рішення та звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч.2 ст.88 ЦПК України).
		Тобто з відповідача 2 підлягає стягненню судовий збір в сумі 3783,60 грн. за дві позовні вимоги ( 2102,00 грн. + 1681,60 (2102,00 грн. х 80%).
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,12, 88,141, 200,247,258,265,279,280 ЦПК України,суд  
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди  задовольнити частково.
		Стягнути з Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31994540) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 200 857 грн. 52 коп. (двісті тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень, п`ятдесят дві копійки).
		Стягнути з Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31994540) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 80 000 гривень (вісімдесят тисяч гривень).
		Стягнути з Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31994540) в дохід держави 3783,60 (три тисячі сімсот вісімдесят три гривень 60 копійок) грн судового збору.
		В решті позовних вимог ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»  відмовити. 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Служби автомобільних доріг у Рівненській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди  відмовити.  
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Позивач:
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (жителька             АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_3 .
		 
		Відповідач №1:
		Служба автомобільних доріг у Рівненській області, ( юридична адреса : 33028. м.Рівне. вул.Пушкіна,19, код ЄДРПОУ 25894919 ).
		 
		Відповідач №2:
		Дочірне підприємство «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (юридична адрес : 33028. м.Рівне, вул.Остафова,7 , код ЄДРПОУ 31994540)
		 
		Повне рішення складено
		30 грудня 2020 року 
		 
		 
		СуддяЛ. А. Грипіч

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...