Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 495/8872/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 30.12.2020. Зареєстровано: 31.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/947/299/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015160480004501

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Справа № 495/8872/16-к
		Провадження № 1-кп/947/299/20
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМУКРАЇНИ
		30.12.2020 року
		 
		Колегія суддів Київського районного суду м. Одеси в складі: 
		головуючого судді:     ОСОБА_1 
		судді:     ОСОБА_2 
		судді:     ОСОБА_3 
		за участю секретарів:     ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		прокурорів:     ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		захисників:     ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,          ОСОБА_13 , ОСОБА_14 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі кримінальне провадження №12015160480004501 від 02.09.2015 року відносно:
		 
		ОСОБА_15 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		раніше судимого:
		- 31.07.2008 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75-76 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;
		- 26.02.2013 року Овідіопольським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 289, ст. 71 КК України до 5 років і 1 місяця позбавлення волі. Звільненого від відбуття покарання 02.07.2014 року на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію» від 08.04.2014 року.
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115 КК України
		ОСОБА_16 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Татарбунари Одеської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, працюючого за наймом, який зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
		раніше судимого:
		- 07.06.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області за ст.ст. 185 ч. 3, 187 ч. 3, 69, 263 ч. 1, 70 КК України до 4 років позбавлення волі, 28.11.2014 року звільненого від відбування покарання по відбуттю строку покарання, ,
		 
		   обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115 КК України,- 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Обвинувачений ОСОБА_15 , в період часу до 29.08.2015 року, знаходився разом з потерпілим ОСОБА_17 на лікуванні від наркоманії в приватній клініці «Ві-Та», в м. Одесі, та підтримував з ним дружні стосунки. Увійшовши в довіру до ОСОБА_18 отримав від останнього в борг гроші в сумі 500 доларів США (що згідно курсу НБУ становить 10 500 грн.), термін повернення яких спливав на період закінчення їхнього лікування, тобто до 29.08.2015 року.
		В той період часу, у обвинуваченого ОСОБА_15 , не було грошей для повернення боргу потерпілому, у зв`язку із чим у нього виник злочинний намір на протиправне заволодіння майном ОСОБА_19 .
		Так, 29.08.2015 року, близько 14:00 годин, обвинувачений ОСОБА_15 керуючи автомобілем «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під`їхав до клініки «Ві-Та», розташованої по вул. Бригадна, 5/1 в м. Одесі. В салоні автомобіля знаходився його знайомий, обвинувачений ОСОБА_16 , який не був знайомий з потерпілим ОСОБА_19 .
		Біля 14 години 30 хвилин потерпілий ОСОБА_19 , залишив приміщення клініки, після закінчення курсу лікування в ній, маючи на руках білет на проїзд додому, в м.Трускавець Львівської області, на потяг Одеса - Львів, о 19:00 годин того ж дня. Але, по попередній домовленості з обвинуваченим ОСОБА_15 , потерпілий вийшов з приміщення клініки та сів у салон автомобіля обвинуваченого ОСОБА_15 .
		Обвинувачений ОСОБА_15 , спілкуючись з потерпілим в салоні автомобіля, запропонував потерпілому ОСОБА_19 поїхати до знайомого, в якого забрати гроші, щоб віддати борг потерпілому, а також покурити марихуану.
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_15 , з метою протиправного заволодіння майном потерпілого, заманив останнього за межі м. Одеси. Рухаючись всі разом на автомобілі обвинуваченого ОСОБА_15 , обвинувачений ОСОБА_15 , обвинувачений ОСОБА_16 та потерпілий ОСОБА_19 , прибули на безлюдний берег Дністровського лиману в Овідіопольському районі Одеської області, координатами розташування 46°1128.0 північної широти 30°2550.0" східної довготи.
		На вказаному місці знаходження, обвинувачений ОСОБА_15 , разом з потерпілим ОСОБА_19 , відлучились з салону автомобіля, а коли повернулись в автомобіль, то ОСОБА_15 попросив обвинуваченого ОСОБА_16 вийти з автомашини та піти пошукати загублений з автомобіля державний номер, який вони дійсно загубили, рухаючись автомобілем по березі лиману, до місця зупинки автомобіля.
		Коли обвинувачений ОСОБА_16 , з метою знайти номерний знак автомобіля, відійшов від автомобіля та пішов вздовж берега лиману, то в цей період часу, між обвинуваченим ОСОБА_15 та потерпілим ОСОБА_19 відбулося наступне:
		Обвинувачений ОСОБА_15 почав просити потерпілого ОСОБА_19 про відстрочку боргу, однак потерпілому це не сподобалося, він не погоджувався з ОСОБА_15 , тоді ОСОБА_15 , реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з метою не повернення боргу потерпілому в розмірі 500 доларів СІЛА, та з метою протиправного заволодіння майном ОСОБА_19 , з наявного у нього невстановленого пістолету, 2-3 рази вистрілив потерпілому в область голови та грудей, після чого руками наніс декілька ударів в голову потерпілому, внаслідок чого потерпілий втратив свідомість.
		В цей час до них повернувся обвинувачений ОСОБА_16 , який приніс знайдений ним номерний знак автомобіля, і побачивши обставини скоєння злочину ОСОБА_15 , запропонував їхати в лікарню. Обвинувачений ОСОБА_15 затягнув потерпілого на заднє сидіння належного йому автомобіля, сам сів за кермо, а обвинувачений ОСОБА_16 сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля. Проїжджаючи на ділянці дороги з с.Кароліно-Бугаз до с. Грибівка, Овідіопольського району, Одеської області, потерпілий прийшов до тями, та намагався вчинити супротив, у зв`язку із чим обвинувачений ОСОБА_15 , з метою доведення злочинного наміру до кінця, направленого на умисне вбивство ОСОБА_19 , з метою заволодіння його майном, наявним унього невстановленим ножем, наніс множинні удари в область грудної клітини ОСОБА_19 , тим самим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, у вигляді множинних, проникаючих в порожнину грудної клітини, колото-різаних ушкоджень передньої поверхні грудної клітини, одне з яких раньовим каналом проникає в правий шлуночок серця, відкритого вдавленого перелому потиличної кістки з забойною раною в потиличній області, множинних різаних ран правої і лівої кистей, закритих переломів 2-го правового і 6-го лівого ребер на передній поверхні грудної клітини.
		Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_19 помер на місці вчиненого злочину, в салоні автомобіля «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		Після чого, ОСОБА_15 , керуючи своїм автомобілем, проїжджаючи полями, запинив автомобіль, з якого витягнув тіло потерпілого, де пересвідчившись, що потерпілий не подає ознак життя, заховав та залишив тіло потерпілого між паростками кукурудзи та заволодів майном потерпілого, а саме: мобільним телефоном «Айфон 6», вартістю 12 000 грн., мобільним телефоном «Нокія 6700», вартістю 1000 грн., золотим ланцюгом, вагою 70 грам, вартістю 49350 грн., золотим хрестиком, вагою 30 грам, вартістю 21150 грн. та золотим браслетом, вагою 70 грам, вартістю 49350 грн., тим самим спричинивши матеріальний збиток ОСОБА_19 на загальну суму 143 350 гривень, після чого з місця скоєння злочину уїхав.
		Після протиправного заволодіння майном потерпілого, обвинувачений ОСОБА_15 розпорядився викраденим майном потерпілого, а обидва мобільних телефони закопав в полі, а золотими прикрасами розпорядився на власний розсуд.
		Крім того, в період часу, з 30.08.2015 року по 31.08.2015 року, більш точніший час не встановлено, ОСОБА_15 , з метою знищення слідів злочину, приїхав до кукурудзяного поля біля села Грибівка, Овідіопольського району, Одеської області, розташованого за координатами 46°1219" північної широти, 30°32'28 східної довготи, де раніше залишив труп ОСОБА_19 та перевіз труп останнього на берег Дністровського лиману, де у невстановленому місці, в водоймищі лиману, втопив труп.
		09.09.2015 року, в зазначеному водоймищі співробітники поліції виявили труп ОСОБА_19 із зазначеними тілесними ушкодженнями в с.м.т. Затока, станція Лиманська, на березі Дністровського лиману, у районі водойми «Дідове болото».
		Внаслідок насильницьких дій обвинуваченого ОСОБА_15 , щодо потерпілого ОСОБА_19 , потерпілий помер на місці події. Злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_15 направлені на позбавлення життя потерпілого, охоплювалися єдиним умислом обвинуваченого ОСОБА_15 , який усвідомлював протиправний характер своїх дій та бажав настання злочинного результату, у вигляді не повернення боргу потерпілому, заволодіння майном потерпілого та смерті потерпілого.
		Своїми діями обвинувачений ОСОБА_15 скоїв кримінальні правопорушення передбачені: ч.4 ст.187 КК України, а саме напад на потерпілого, з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, поєднаний з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та п.6, ч.2 ст.115 КК України, а саме: вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів.
		Крім того, згідно обвинувального акту, органами досудового розслідування, ОСОБА_16 висунуто обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 187 та п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України за наступних обставин:
		в невстановлений час, у ОСОБА_15 виник злочинний намір на заволодіння майном ОСОБА_19 шляхом розбою. З метою здійснення свого злочинного наміру, ОСОБА_15 увійшов у довіру ОСОБА_19 та став підтримувати з ним дружні відносини. В період часу з 27.08.2015 по 29.08.2015 року, більш точніший час не встановлено, з метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_15 вступив у попередню злочину змову з ОСОБА_16 , який раніше вчиняв розбій, на заволодіння майном ОСОБА_19 шляхом розбою, при цьому надав ОСОБА_16 всю наявну у нього інформацію про потерпілого, а саме про наявність у останнього матеріально цінних речей  коштовностей та грошей, вказав на місце та дату скоєння злочину, розробив план скоєння кримінального правопорушення, розподілив між собою та ОСОБА_16 ролі, та забезпечив автотранспортом, належним йому на праві керування, автомобілем «Deawoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		29.08.2015 року близько 14:10 годин ОСОБА_15 , при спільній домовленості з ОСОБА_16 , діючи по заздалегідь розробленому плану та відведеним ролям, на автомобілі «Deawoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під`їхали до медичного центру «Ві-Та», розташованого по вул. Бригадна, 5/1 в м. Одесі, де очікували на ОСОБА_19 , начебто з метою доставки потерпілого на залізничний вокзал. 29.08.2015 року приблизно о 14.30 годин ОСОБА_19 по попередній домовленості з ОСОБА_15 , залишивши приміщення медичного центру, сів до вищевказаного автомобілю під керуванням ОСОБА_15 .
		В подальшому, ОСОБА_15 , реалізуючи свій злочинний намір, відповідно відведеної йому ролі, запропонував ОСОБА_19 перед від`їздом з м. Одеси, з`їздити до Овідіопольського району Одеської області, начебто, з метою вживання наркотичних засобів у вигляді марихуани, на що останній надав свою згоду. З цією метою ОСОБА_15 сумісно з ОСОБА_16 та потерпілим стали рухатися у напрямі Овідіопольського району, Одеської області, та прибули до безлюдного місця, а саме до берега Дністровського лиману, Овідіопольського району, Одеської області, координатами 46°1128.0" північної широти 30°25'50.0" східної довготи.
		Прибувши до вказаного місця ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_19 вийшли з автомобіля під приводом вжити наркотичний засіб - марихуану. В цей час реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_15 з метою заволодіння майном ОСОБА_19 , з наявного у нього невстановленого пістолету, здійснив два постріли в голову ОСОБА_19 , від чого останній впав на землю. Після отриманих вогнепальних поранень ОСОБА_19 , знаходячись у свідомості, заявив, що він, нібито, являється співробітником правоохоронних органів. Зазначену інформацію ОСОБА_15 та ОСОБА_16 сприйняли як таку, що відповідає дійсності і злякалися, що в разі залишення ОСОБА_19 живим, вони можуть бути викритими у вчиненні відносно ОСОБА_19 особливо тяжкого злочину. У зв`язку з чим ОСОБА_15 , та ОСОБА_16 , на місці домовилися, на умисне позбавлення життя ОСОБА_19 не відмовляючись від наміру на заволодіння майном потерпілого. Після чого ОСОБА_15 здійснив ще один постріл в область голови потерпілого та наніс множинні удари рукояткою пістолету в область голови, від яких останній знепритомнів та перестав подавати ознаки життя. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 будучи переконаними, що ОСОБА_19 помер, діючи по спільній домовленості, зняли з його тіла коштовності у вигляді золотого ланцюга з хрестом та золотого браслету, а його тіло поклали на заднє сидіння автомобілю та стали рухатися по трасі Кароліно-Бугаз - Іллічівськ, з метою приховання трупу ОСОБА_19 . По напряму руху, проїжджаючи на ділянці дороги з с. Кароліно-Бугаз до с. Грибівка, Овідіопольського району, Одеської області ОСОБА_19 прийшов до тями та здійснив спробу відчинити двері автомобіля. ОСОБА_16 діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_15 , побачивши, що ОСОБА_19 прийшов до тями, з метою доведення злочинного наміру до кінця, направленого на умисне вбивство ОСОБА_19 з метою заволодіння його майном, при мовчазній згоді ОСОБА_15 , під час руху автомобіля, під керуванням останнього, наявним у нього невстановленим ножем, наніс множинні удари в область грудної клітини ОСОБА_19 , тим самим спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, у вигляді множинних, проникаючих в порожнину грудної клітини, колото-різаних ушкоджень передньої поверхні грудної клітини, одне з яких раньовим каналом проникає в правий шлуночок серця, відкритого вдавленого перелому потиличної кістки з забойною раною в потиличній області, множинних різаних ран правої і лівої кистей, закритих переломів 2-го правового і 6-го лівого ребер на передній поверхні грудної клітини. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_19 помер на місці вчиненого злочину, в салоні автомобіля «Deawoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		Після вчиненого умисного вбивства ОСОБА_19 з корисливих мотивів, ОСОБА_15 діючи спільно з ОСОБА_16 доставили тіло ОСОБА_19 до кукурудзяного поля, біля с. Грибівка, Овідіопольського району, Одеської області координатами 46°1219" північної широти 30°3228" східної довготи, де заховали його між паростками кукурудзи, та пересвідчившись, що ОСОБА_19 не подає ознак життя, остаточно заволоділи майном останнього, а саме: золотим ланцюгом, вагою 70 грам, вартістю 49 350 грн., золотим хрестиком, вагою 30 грам, вартістю 21 150 грн., золотим браслетом, вагою 70 грам, вартістю 49 350 грн., грошовими коштами в сумі 500 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 10 500 грн., мобільним телефоном «Айфон 6», вартістю 12 000 грн., мобільним телефоном «Нокія 6700», вартістю 1000 грн., тим самим спричинивши матеріальний збиток на загальну суму 143 350 грн., а тіло ОСОБА_19 залишили в зазначеному місці на добу.
		Після вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_15 та ОСОБА_16 з місця вчиненого злочину зникли та майно яким заволоділи у ОСОБА_19 розподілили між собою.
		В період часу з 30.08.2015 по 31.08.2015 року, більш точніший час не встановлено ОСОБА_15 , спільно з ОСОБА_16 , з метою знищення слідів злочину, забрали труп ОСОБА_19 з кукурудзяного поля біля с. Грибівка, Овідіопольського району, Одеської області координатами 46°1219" північної широти 30°32'28" східної довготи та доставили його до берегу Дністровського лиману, та у невстановленому місці втопили в зазначеному водоймищі.
		09.09.2015 року о 20:00 годин співробітнии поліції виявили труп ОСОБА_19 із зазначеними тілесними ушкодженнямив в с.м.т. Затока, станція Лиманська, на березі Дністровського лиману у районі водойми «Дідове болото».
		Таким чином, ОСОБА_16 , досудовим слідством обвинувачується у тому, що 29.08.2015 року, в невстановлений час, у світлу пору доби, але не раніше 15:01 год., на березі Дністровського лиману, Овідіопольського району, Одеської області, координатами 46о1128.0" північної широти 30°2550.0" східної довготи, із застосуванням невстановленого пістолету, вчиняючи злочин за ч. 4 ст. 187 КК України за кваліфікуючими ознаками - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, за попередньою змовою групою осіб, тобто з ОСОБА_15 , поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, відносно ОСОБА_19 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_19 , з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, яка виразилась у злагодженості дій ОСОБА_16 та ОСОБА_15 .
		Допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_15 та ОСОБА_16 по висунутому обвинуваченню, пояснили суду наступне:
		 
		Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_15 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень визнав себе виним, неоспорюючи фактів викладених в обвинувальному акті щодо себе та пояснив, що знаходячись в медичному центрі «Ві-Та», розташованому по вул. Бригадна, в м. Одесі, він познайомився з потерпілим ОСОБА_17 . В цей період часу дружина ОСОБА_15 була вагітна, тому він звернувся до потерпілого ОСОБА_20 за матеріальною допомогою, попросив в борг 500 доларів США для вирішення своїх проблем, ОСОБА_20 дав йому в борг гроші 500 доларів США і сказав їх повернути до періоду їх виписки з клініки. В строк оговорений між ними, він не зміг повернути борг, тому підійшов до потерпілого, у якого попросив відстрочку повернення боргу. ОСОБА_17 це не сподобалося, і він почав кидатися на ОСОБА_15 у бійку, хватав його за горло і сказав умову, якщо ОСОБА_15 гроші не поверне в строк, то буде мати проблеми.
		Тому, коли ОСОБА_15 вийшов з клініки, то намагався знайти гроші, щоб повернути борг потерпілому. Зателефонувавши потерпілому він сказав, що забере його з клініки - оскільки хотів домовитись з потерпілим про відстрочку боргу. На зустріч з потерпілим один їхати боявся, було страшно, оскільки потерпілий раніше застосовував до нього фізичну силу, тому він попросив свого знайомого ОСОБА_21 , поїхати з ним щоб потерпілий його не бив, також у нього хворе серце і маленький удар може привести до серйозних наслідків. Потерпілому він запропонував покурити марихуану, і вирішити фінансові питання.
		Він зустрівся з ОСОБА_16 з яким під`їхали до клініки звідки в його автомобіль забрали потерпілого, якому він пояснив, що потрібно заїхати до знайомого, який дасть їм гроші, заодно вони покурять, розслабляться і все вирішиться. Знайомого дома не було, йому сказали що знайомий знаходиться на лимані, де рибачить. Тому вони автомобілем спустилися до лиману. Коли вони з потерпілим повернулися до автомобіля, то побачили, що відсутній номерний знак автомобіля, тому він попросив ОСОБА_16 вийти з автомашини та пошукати номерний знак на березі лиману. Поки ОСОБА_16 ходив шукати номерний знак, він почав просити потерпілого про відстрочку боргу, однак потерпілий йому відмовив, тому він дістав травматичний пістолет, який носив з собою, для самооборони і вистрілив в потерпілого 2-3 рази. Однак, потерпілого це не зупинило,тому він рукою вдарив потерпілого 3-4 рази в голову, після чого потерпілий втратив свідомість та впав. В цей час до нього підійшов ОСОБА_22 , який приніс номерний знак автомобіля, почав кричати на нього та сказав що терміново необхідно їхати в лікарню. Поки ОСОБА_16 був в шоковому стані, він затягнув потерпілого на заднє сидіння свого автомобіля, та сів за кермо автомобіля. ОСОБА_16 сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля. Вони поїхали по дорозі до м. Іллічівськ, однак через деякий час прийшов до тями потерпілий ОСОБА_20 і почав душити його ззаду, потім вдарив його по голові, він повернувся та вирвався від потерпілого, ОСОБА_20 витягнув ніж, яким хотів нанести йому удар в голову, він перехватив ніж та наніс ОСОБА_20 неодноразові удари в груди, після чого ОСОБА_20 затих. Вони виїхали з лиману, та проїжджаючи мимо поля, він зупинив автомобіль, витягнув з автомобіля тіло потерпілого, залишив в полі та забрав золоті прикраси потерпілого.
		Він поїхав в м. Іллічівськ, залишив там свій автомобіль і на таксі відправився в Одесу. Коли він залишав свій автомобіль, то знайшов в ньому два мобільних телефони, які взяв з собою і які закопав в полі, по приїзду в Одесу. ОСОБА_16 викликав таксі та поїхав в невідомому напрямку.
		На наступний день, він поїхав в ОСОБА_23 , помити автомобіль від крові. Після мийки автомобіля, він поїхав подивитися чи дійсно потерпілий ОСОБА_20 мертвий, а якщо це підтвердиться, то мав намір утопити тіло в лимані. Він поїхав в поле, де він залишив ОСОБА_20 , який на полі лежав мертвий, завернув тіло потерпілого в покривало, привіз до лиману та викинув.
		Обвинувачений ОСОБА_16 вину в скоєнні злочинів, щодо потерпілого ОСОБА_19 , не визнав, та пояснив суду, що ОСОБА_15 , з яким він був знайомий до цього три дня, йому зателефонував та попросив приїхати до нього поговорити. Коли він приїхав то ОСОБА_15 розповів йому, що в нього дружина вагітна, що він лікувався від наркоманії де познайомився ОСОБА_20 , в якого позичив гроші до періоду закінчення лікування, тому зараз необхідно віддати борг, а грошей він не має. Також розповів, що хворіє має хворе серце, тому попросив йому допомогти, бути присутнім при спілкуванні з ОСОБА_20 , щоб той його не побив, так як він боїться ОСОБА_20 , на що він погодився.
		Він разом з ОСОБА_15 , 29.08.2015 року, близько 14:00 годин, на автомобілі ОСОБА_15 «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_15 , під`їхав до клініки «Ві-Та», розташованої по вул. Бригадна, 5/1 в м. Одесі. В салоні автомобіля був він та ОСОБА_15 . Приблизно біля 14 годин 30 хвилин в автомобіль сів потерпілий.
		    ОСОБА_15 запропонував поїхали до село Роксолани, де йому допоможуть. Вони поїхали в село Роксолани, де ОСОБА_24 виходив з автомобіля, з кимось розмовляв, після чого сказав, що потрібно поїхати на лиман, оскільки чоловік, який дасть йому гроші для повернення потерпілому боргу, знаходиться на рибалці. Коли вони приїхали на лиман, вийшли з машини, то він побачив, що номер з машини загубився, тому він пішов шукати номер, який знайшов біля кущів. Коли він повертався до автомобіля, то здалека почув хлопки, коли підійшов ближче до автомобіля, то побачив, що потерпілий лежить, поряд ходить ОСОБА_15 у збудженому стані та питає чи дихає потерпілий. Він запропонуваввідвезти потерпілогодо лікарні,вони посадилипотерпілого домашини іпочали їхатидо лікарні.В дорозіпотерпілий прийшовдо тямиі почавкидатися до ОСОБА_15 , який звідкіля дістав ніж та почав ним бити потерпілого. Коли потерпілий перестав подавати ознаки життя, вони зупинились біля с.Грибівка, а ОСОБА_15 підійшов до потерпілого і переконавшись що останній мертвий, витягнув потерпілого з машини та залишив на полі. Після вказаних дій вони роз`їхались.
		У нього особисто не було ніяких зобов`язань перед ОСОБА_15 та потерпілим. Домовленості між ним та ОСОБА_15 на скоєння злочину також не було.
		Вина обвинуваченого ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, також підтверджується сукупністю доказів дослідженими безпосередньо судом в судовому засіданні, зокрема:
		Показами свідка  ОСОБА_25 , який пояснив суду,що посвоїй роботі,знає тількиобвинуваченого ОСОБА_15 ,який лікувавсяв медичнійклініці «Ві-Та»,розташованій повул.Бригадна,5/1в м.Одесі,в якійвін працювавдиректором.Обвинуваченого ОСОБА_22 незнає.Коли зклініки виписувався ОСОБА_15 то разомз нимна наступнийдень 29.08.2015року виписався і потерпілий ОСОБА_19 , який в день його виписки пропав. Через те, що було відомо про їх спільні спілкування та про те, що ОСОБА_15 забрав з клініки потерпілого, почали шукати потерпілого, в тому числі, виясняючи обставини щодо дій ОСОБА_15 , про що було повідомлено слідчому згідно документів наданих поліції. Потерпілий в день виписки мав поїздом їхати додому, оскільки мав білет на вечірній поїзд. Коли пропав ОСОБА_19 його шукали родичі, він також приймав міри по його розшуку. Через поліцію встановили місце проживання потерпілого, в поліцію ходили всім медичним колективом. Він передав носій відео запису з клініки щодо потерпілого. У потерпілого були золоті вироби та мобільні телефони.
		Показами свідка  ОСОБА_26 , який пояснив суду, що на період лікування ОСОБА_15 та потерпілого ОСОБА_19 в клініці «Ві-Та», розташованої по вул. Бригадна, 5/1 в м. Одесі він працював лікарем наркологом. На період 29.08.2015 року він знаходився в відпустці. Коли вийшов на роботу, то від людей йому стало відомо що вбили ОСОБА_17 . Потерпілий неодноразово лікувався в клініці від наркоманії та алкоголізму. На цей раз коли пропав потерпілий повторно лікувався, він як лікар спілкувався з потерпілим. Потерпілий був спокійною, урівноваженою людиною, був не скандальним, носив золоті прикраси які викликали дуже визиваючу увагу. Адміністрація клініки пропонувала ОСОБА_19 зняти ці прикраси та здати їх на зберігання, але він в категоричній формі відмовився це зробити, носив золоті прикраси на собі.
		Показами свідка  ОСОБА_27 , яка пояснила суду, що вона на період лікування ОСОБА_15 та потерпілого ОСОБА_19 в клініці «Bi-Та», розташованої по вул. Бригадна, 5/1 в м. Одесі працювала фельдшером. Потерпілий ОСОБА_19 при собі мав золоті вироби та мобільні телефони. Знаходячись на лікування в одному закладі вони між собою спілкувалися. З чужих слів їй стало відомо що ОСОБА_19 після виписки з клініки пропав.
		Показами свідка  ОСОБА_28 , яка пояснила суду, що вона на період лікування ОСОБА_15 та потерпілого ОСОБА_19 в клініці «Bi-Та», розташованої по вул. Бригадна, 5/1 в м. Одесі працювала адміністратором, яка приймає людей на лікування в клініку. Знала обох осіб і ОСОБА_15 і потерпілого ОСОБА_19 , які лікувалися в клініці. Речі на зберігання ОСОБА_15 не здавав, а потерпілий ОСОБА_19 здавав на зберігання долари США. Мобільні телефони та цінні речі ОСОБА_19 тримав біля себе знаходячись на лікуванні. Потерпілий не був агресивним. 29.08.2015 року коли виписувався потерпілий він мав при собі мобільні телефони та золоті речі, також мав білет на вечірні поїзд в той же вечір до Львова. Вона видала ОСОБА_19 його речі, запропонувала викликати таксі від якого він відмовився та сказав, що його вже чекають.
		Крім того, з метою повного та об`єктивного розгляду кримінального провадження, у зв`язку із виїздом свідка  ОСОБА_29 , були проголошеніїї пояснення, які вона надавала раніше, іншому складу суду, а саме: вона на період лікування ОСОБА_15 та потерпілого ОСОБА_19 працювала психотерапевтом в клініці «Bi-Та», розташованої по вул. Бригадна, 5/1 в м, Одесі. Добре знала обох осіб і ОСОБА_15 і потерпілого ОСОБА_19 . Потерпілий лікувався неодноразово в них від наркоманії та алкоголізму. Потерпілий ОСОБА_19 знаходячись в клініці вів себе визиваючи, напоказ демонстративно носив на собі золоті прикраси. Мав також гроші - долари США та гривні. Обвинувачений ОСОБА_15 під час лікування здружився з ОСОБА_19 і зі слів потерпілого ОСОБА_19 , за пропозицією ОСОБА_15 , вони хотіли організувати спільний бізнес. Потерпілий ОСОБА_19 виписувався в суботу, в її присутності, тому їй добре відомі обставини його виписки з клініки. У потерпілого був білет на вечірній поїзд, на 19:00 годин до міста Львова. Обвинувачений ОСОБА_15 виписався з клініки на день раніше. Їй особисто достовірно відомо, що ОСОБА_15 телефонував ОСОБА_19 , оскільки телефонна розмова між ними була в її присутності, з яким ОСОБА_15 договорився про зустріч після виписки. Коли ОСОБА_19 виходив з приміщення клініки в суботу 29.08.2015 року, то він поспішав і сказав їй, що його на вулиці вже чекає ОСОБА_15 , який приїхав за ним. Коли ОСОБА_19 виходив, то на ньому були його золоті прикраси та мав він при собі телефони. Таких випадків в клініці, щоби після проведеного лікування пропала людина, в них ще не було.
		Також, у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_30 , який є особою до якої застосовано заходи безпеки та який в судовому засіданні відкрив свої данні, а саме ОСОБА_31 , пояснив суду, що знайом з обвинуваченим ОСОБА_15 , а обвинуваченого ОСОБА_16 просто бачив. Приблизно 6 років тому, при ньому обвинувачені ОСОБА_15 та ОСОБА_16 спілкувались, про що конкретно він не пам`ятає. Знає, що було вбивство чоловіка, якого зарізали ножем. Не пам`ятає хто різав чоловіка, однак це може бути обвинувачений ОСОБА_16 , а обвинувачений ОСОБА_15 був за кермом автомобіля, однак щось конкретне з розмови ОСОБА_15 та ОСОБА_16 він не пам`ятає.
		Покази свідка ОСОБА_32 , суд оцінює критично, оскільки останній не був очевидцем подій, не пам`ятає подій та надає непідтверджені покази.
		Крім цього, вина обвинуваченого ОСОБА_15 у вчинені вказаних кримінальних правопорушень підтверджується наступними письмовими та речовими доказами:
		-згіднопротоколу оглядумісця подіївід 18.09.2015року(т.6,а.с.17-22) слідчим СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з участю понятих,та спеціаліста МДЕКЦ та працівників поліції, якими оглянуто легковий автомобіль DaewooNexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та салон автомобіля, де встановлено, виявлено та з метою проведення експертизи вилучено : обшивку лівих задніх дверей,накладку на ручку стояночного гальма, накладку на рульове колесо автомобіля,накладку з коробки передач автомобіля та ричаг переключення коробки передач автомобіля, обшивку стелі автомобіля,напільне покриття автомобіля,ремені безпеки та защіпки ременів безпеки автомобіля,обшивка багажника автомобіля. Також в салоні автомобіля, було знайдено державний номерний знак автомобіля НОМЕР_1 , який знаходився на подушці переднього пасажирського сидіння автомобіля.
		-висновком судово-медичної імунологічної експертизи(т.6,а.с,23-26) № 998 від року про те, що на обшивці лівої задньої двері автомобіля представленій на дослідження, знайдено кров людини. При визначенні групової незалежності за системою АВО чітко виявлений тільки антиген Н. Антиген Н властивий групі крові за системою АВО ,але як основний антиген Н властивий групі крові О з ізогемаглютинінами анти - А та анти -Б, що не виключає можливість походження крові від ОСОБА_19 , так як згідно акту № 945 від 21.09.2015 року судового медичного імунологічного дослідження, при визначенні групової приналежності крові на марлі та фрагментах ребра трупа невідомого чоловіка, визнаного як ОСОБА_17 , виявлено тільки антиген -Н, властивий, як основний в групі крові - О (І) з ізогемаглютинінами анти - А та анти -Б за системою АВО.
		-висновком судово-медичної імунологічної експертизи (т.6,а.с.27-30) № 1032 від 22.09.2015 року про те, що при визначенні групової належності крові потерпілого ОСОБА_17 , за системою АВО, виявлений антиген Н (ізогемагглютиніни не виявлені), властивий як основний групі крові О з ізогемаглютинінами анти - А та анти -В. На накладці на ручки стояка ручного гальма автомобіля, вилученої при огляді автомобіля «DaewooNexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в об`єктах № 1-4 знайдені потові відділення без домішка крові, при визначення групових факторів за системою АВО виявлені антигени А,Н, властиві групі крові А з ізогемаглютинінами анти - В з супутнім антигеном Н, у разі походження потових виділень від однієї людини. В об`єкті № 5 знайдені сліди крові людини без домішку потових відділень, при визначенні групової належності виявлений тільки анти ген Н, який як супутній, може бути присутнім в буть-якій групі крові за системою АВО, але як основний властивий групі крові О з ізогемаглютинінами анти - А та анти -В, в тому числі потерпілому ОСОБА_19 
		- висновком судово-медичної цитологічної експертизи (т.6,а.с.31-32) № 688 від 22.09.2015 року про те, що на накладці на ручку стояночного гальма,вилученої в ході огляду автомобіля DaewooNexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в об`єкті №3 знайдено пласт з біля 20-ти ядровмісних клітин.
		       -висновком судово-медичної імунологічної експертизи (т.6,а.с.33-35) № 1022 від 22.09.2015 року про те, що кров потерпілого ОСОБА_19 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти - А та анти -В за системою АБО. На накладці рульового колеса автомобіля DaewooNexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявлено кров людини групи О з ізогемаглютинінами анти - А та анти -В за системою АВО, що не виключає походження її від потерпілого ОСОБА_19 
		       -висновком судово-медичної імунологічної експертизи (т.6,а.с.З6-3 8) № 1026 від 22.09.2015 року про те, що кров потерпілого ОСОБА_19 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за системою АВО. На вкладці коробки передач автомобіля «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявлено кров людини групи О з ізогемаглютинінами анти - А та анти -В за системою АВО, що не виключає походження її від потерпілого ОСОБА_19 .На ричагу кров не виявлено.
		       -висновком судово-медичної імунологічної експертизи(т.6,а.с.З9-41) № 1015 від 22.09.2015 року про те, що кров потерпілого ОСОБА_19 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти -В за системою АВО. На обшивці автомобіля DaewooNexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявлено кров людини групи О з ізогемаглютинінами анти - А та анти -В за системою АВО, що не виключає походження її від потерпілого ОСОБА_19 
		       -висновком судово-медичної імунологічної експертизи(т.6,а.с.42-44) № 1007 від 22.09.2015 року про те,кров потерпілого ОСОБА_19 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти  А та анти -В за системою АВО. На напільному покритті задньої частини автомобіля DaewooNexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявлено кров людини групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти -В за системою АВО, що не виключає походження її від потерпілого ОСОБА_19 
		-постановами начальника відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи СВ Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області від 5.11.2015 року про визнання речовими доказами та від 17.10.2015 року про визнання речовими доказами предметів та речей вилучених з автомобіля «DaewooNexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме: обшивку лівих задніх дверей, накладку на ручку стояночного гальма, накладку на рульове колесо автомобіля, накладку з коробки передач автомобіля та ричаг переключення коробки передач автомобіля, обшивку стелі автомобіля, напільне покриття автомобіля, ремені безпеки та защіпки ременів безпеки автомобіля,обшивка багажника автомобіля.
		-протоколом огляду місця події від 09.09.2015 року (т.7 а.с. 17-43) з фототаблицями, згідно яких працівниками міліції 09.09.2015 року, в водоймищі в с.м.т. Затока, станція Лиманська, на березі Дністровського лиману, у районі водойми «Дідове болото», було виявлено труп ОСОБА_19 із зазначеними тілесними ушкодженнями.
		-протоколом пред`явлення трупа для впізнання від 10.09.2015 року,згідно якого в присутності слідчого та понятих ОСОБА_33 впізнав свого родича ОСОБА_19 по його особливим признакам.
		-згідно висновку експерта №573 від 10.09.2015 року (т.7 а.с.70-78) з фото таблицями складеного експертом ОСОБА_34 підпорядкованим Міністерству охорони здоров`я в Україні Департамент охорони здоров`я Одеської облдержадміністрації «КУ Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», на підставі даних встановлених судово медичною експертизою судового медичного дослідження (обстеження) грудини з ребрами,кистей обох рук,луски потиличної кітки, вилучених від трупа невідомого чоловіка 45-50 років , згідно висновку, на фрагменті луски потиличної кістки виявлено одне пошкодження, що представляє собою втиснутий перелом,який утворився в результаті контактування з твердою тупою обмеженою поверхнею,за формою близькою до прямокутної,розміром в межах 2x1,2см. Фрагмент передньої грудної клітки,представлений грудиною і фрагментами ребер,оточених гнилостно змінений м`якими тканинами,має 8 ушкоджень: ушкодження №1, №4 та № 6 розташовуються праворуч, а № 7 та №8 ліворуч, мають подібні морфологічні ознаки, та представляють собою колото-різані, які могли утворитися в результаті дії плоского колюче ріжучого предмета,типу ножа,що має обушок і лезо з максимальною шириною не більше 2,6 см, ушкодження №5 розташоване на грудині,в проекції її тіла та представляє собою різану рану,яка утворилася в результаті дії леза(ріжучої кромки) ріжучого чи колюче-ріжучого предмета. Після очищення від м`яких тканин було виявлено два переломи ребер. Ушкодження №1 являє собою неповний поперечний перелом 2-го правого ребра, ушкодження №2 являє собою неповний поперечний перелом 6-го лівого ребра. Дані переломи мають схожі морфологічні ознаки і являють собою неповні прямі,що утворюються в результаті розгинання, при накладанні травмуючої сили в місцях переломів. Кисті представлені на дослідження в стані вираженого гниття. Після відновлення на кистях виявлені ушкодження. Дані встановлені ушкодження мають подібні морфологічні ознаки та представляють собою різані рани,які утворилися в результаті дії леза(ріжучої кромки)ріжучого чи колюче ріжучого предмета.
		-згідно висновку експерта №574 від 10.09.2015 року (т.7 а.с.79-82) з фото таблицями складеного експертом ОСОБА_34 підпорядкованим Міністерству охорони здоров`я в Україні Департамент охорони здоров`я Одеської облдержадміністрації «КУ Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», на підставі даних встановлених судово медичною експертизою судового медичного дослідження (обстеження) клаптя шкіри потиличної області голови, вилученої від трупа невідомого чоловіка 45-50 років, встановлено, що на клапті потиличної області голови було виявлено наскрізне пошкодження, що представляє собою забиту рану,яка утворилася в результаті контактування з обмеженою поверхнею травмування.
		-актом судово медичного-гістологічного дослідження № 2704\223 від 10.09.2015 року (т.7а.с.83), згідно висновку якого встановлено, що на фоні виражених гнильних змін в міжреберних м`язах визначаються рихлі вогнища скупчення бурих зернистих мас, які можуть свідчити, про наявний крововилив.
		-актом судово медичного дослідження експерта №580 від 13.09.2015 року (т.7, а.с.91- 104), згідно висновку якого встановлено, що при проведенні експертизи виявлено 15 пошкоджень.
		-висновком судово-медичної імунологічної експертизи (т.7, а.с.105-107) № 1106 від 13.09.2015 року про те, при визначенні групової приналежності крові на марлі, невідомого чоловіка 45-50 років, (акт розтину №233 від 10,09.2015 року) впізнаного як ОСОБА_17 , виявлено тільки антиген Н, властивий,як основний,групі крові 0(1) з ізогемаглютинінами анти- А та анти-В за ізосерогічною системою АВО. На чоловічій футболці потерпілого ОСОБА_19 знайдено кров людини, при дослідженні на групову належність виявлено тільки антиген Н, властивий, як основний, групі крові 0(1) з ізогемаглютинінами анти- А та анти -В за ізосерогічною системою АВО. Не виключається можливість походження крові від потерпілого ОСОБА_19 (носія антигену Н).
		-протоколом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_22 (т.7,а.с.127-129) від 21.12.2015 року, з якого видно, що обвинувачений ОСОБА_16 , в присутності понятих, розповів та показав слідчому обставини скоєння злочину обвинуваченим ОСОБА_15 , щодо потерпілого ОСОБА_19 , та показав місце, де саме обвинувачений ОСОБА_15 закопав в землі мобільні телефони потерпілого, якими ОСОБА_15 протиправно заволодів при скоєнні ним злочину щодо потерпілого, які в процесі слідчого експерименту були вилучені слідчим та долучені до справи як речовий доказ по справі.
		-протоколом огляду предметів злочину(т.7, а.с.131), а саме: мобільного телефону «Айфон 6» в корпусі стального кольору із сірим відтінком на задній панелі телефону в нижній частині розміщено друкований текст латинськими буквами та цифрами ІМЕІ НОМЕР_2 , посередині розміщено логотип торгової марки «іPhone6», з численними слідами пошкодження, заходиться в робочому справному стані, при підключенні до зарядного пристрою працює та мобільного телефону «Нокія 6700» в корпусі срібного кольору. При знятті кришки задньої панелі телефону встановлено ІМЕІ НОМЕР_3 . Телефон в робочому справному стані.
		-постановою слідчого (т.7 а.с.132-133) про визнання мобільного телефону «iPhone6» ІМЕІ НОМЕР_2 та мобільного телефону «Нокія 6700» ІМЕІ НОМЕР_3 речовими доказам по справі.
		- згідно висновку судової - психіатричної експертизи № 192 від 29.04.2016 року (т.7, а.с. 153-157), ОСОБА_15 за своїм психічним станом у застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує. Може предстати перед судом. В період часу, що стосується вчиненого кримінального правопорушення в якому він підозрюється, хронічним психічним розладом, недоумством, іншим, у тому числі і тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, не страждав, у зв`язку з чим, він був здатний у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_15 також не страдає на хронічний психічний розлад та недоумство. Здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		З огляду на викладене, суд вважає, що надані стороною обвинувачення вищевказані докази доводять вину обвинуваченого ОСОБА_15 у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.187 та п.6 ч.2 ст. 115 КК України.
		Вирішуючи питання про доведеність обвинувачення ОСОБА_15 та ОСОБА_16 за ч. 4 ст.187 та п.6, п.12 ч.2 ст. 115 КК України, колегія суддів виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Обом обвинуваченим, щодо їх протиправних дій з потерпілим ОСОБА_19 , інкриміновано вчинення розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб, а також вчинення умисного вбивства, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.
		При цьому, досудовим слідством, як вважає суд, в викладених фактичних обставинах вчинення вказаних злочинів обвинувачення щодо ОСОБА_16 , містяться істотні неузгодження, як вказує орган обвинувачення, щодо відведеної ОСОБА_16 ролі і безпосередньої участі у вчиненні ОСОБА_16 діянь вказаних в обвинувальному акті.
		Суд, ґрунтуючись на всебічному, повному й не упередженому дослідженні всіх обставин даного кримінального провадження, керуючись законом оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, розглядаючи кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення, приходить до висновку про те, що доказів попередньої змови обвинувачених, на позбавлення життя потерпілого, в судовому засіданні не надано суду, що злочини відносно ОСОБА_19 , скоєні тільки обвинуваченим ОСОБА_15 , є доведеними, а обвинувачення пред`явлені ОСОБА_16 є не конкретизованим та недоведеним в рамках висунутого обвинувачення, виходячи з наступного.
		Згідно показів свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_28 встановленого потерпілий ОСОБА_19 , в день виписки з клініки, після закінчення його лікування, мав білет на вечірній поїзд, з метою уїхати додому м.Трускавець Львівської області. Через що суд вважає, що потерпілий не мав намірів відлучитися на віддалену поїздку за межі м.Одеси разом з обвинуваченим ОСОБА_15 , а погодився потерпілий на таку поїздку в автомашині обвинуваченого, за пропозицією обвинуваченого ОСОБА_15 , як вважає суд, по поважній причині для потерпілого - з метою отримати від ОСОБА_15 гроші, які обвинувачений заборгував перед потерпілим.
		Аналіз досліджених доказів, дає підстави суду для висновку, що обвинувачений ОСОБА_15 , з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_19 , та з метою умисного його вбивства, таким способом, заманив потерпілого до свого автомобіля, на берег лиману в Одеській області, де реалізуючи завчасно розроблений обвинуваченим особисто план, з метою умисного вбивства потерпілого і подальшого заволодіння майном потерпілого та з метою не повертати потерпілому грошовий борг, тому, саме з цією метою, під надуманим приводом, з використанням вогнепальної зброї, ОСОБА_15 напав на потерпілого, вистріливши потерпілому в життєво важливий орган голову, а пізніше ножем умисно наніс потерпілому множинні удари в життєво важливий орган в область грудної клітки. Від отриманих поранень, в результаті умисних дій тільки одного обвинуваченого ОСОБА_15 , потерпілий ОСОБА_19 на місці скоєння злочину, помер.
		Враховуючи, що ОСОБА_15 діючи умисно, з застосуванням вогнепальної зброї та такого предмета, який об`єктивно може спричинити смерть людини - ножа, щодо потерпілого ОСОБА_35 , як встановлено в суді, умисно заподіяв потерпілому тілесні ушкодження з вогнепальної зброї та ножем в життєво важливі органи людини - голову та груди, при цьому усвідомлював, що такі його протиправні дії, беззаперечно та обов`язково, потягнуть наслідки у виді настання смерті потерпілого при цьому усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, що посягали на життя потерпілого, передбачав суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті і бажав їх настання.
		Згідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи» умисне вбивство кваліфікується як таке, що вчинене з корисних мотивів, в разі, коли, винний позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв`язку з цим, матеріальні блага для себе, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків (позбавитися боргу, звільнитися від платежу) або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний цю вигоду, яку він бажав одержати внаслідок убивства, а також не має значення коли виник корисливий мотив - до початку, чи під час вчинення цього злочину.
		В абзаці 3 п.11 цього ж ПВСУ №10, також зазначено, що, якщо під час розбою, потерпілого було умисно вбито, то дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за частиною 4 статті 187 КК України та пунктом 6 частини 2 статті 115 КК України.
		Враховуючи досліджені докази, суд вважає, що саме за такими кваліфікуючими ознаками необхідно кваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_15 щодо потерпілого ОСОБА_19 .
		Суд, враховуючи інкриміновані досудовим слідством обвинуваченому ОСОБА_15 кримінальні правопорушення за кваліфікуючими ознаками передбаченими ч.4 ст.187 КК України, а саме, як розбій, тобто напад на потерпілого, з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, передбачений ч.4 ст.187 КК України, вважає, що описані в обвинувальному акті дії обвинуваченого та досліджені в суді докази вказують, що інкримінований обвинуваченому такий кваліфікуючий ознак як «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб», фактично не відповідає дійсним обставинам кримінального правопорушення встановлених в судовому засіданні, та є недоведеним стороною обвинувачення, тому така кваліфікуюча ознака складу злочину як «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб», підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_15 , за ч.4 ст.187 КК України, як не доказана в судовому засіданні, та в цій частині ОСОБА_15 слід виправдати.
		Суд, враховуючи, що згідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи», також зазначено, що, вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п.12 ч.2 ст.115 КК України) умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання.
		Та враховуючи, що пред`явлене обвинувачення за п.6, п.12 ч.2 ст.115 КК України перевірено судом. Суд вважає, що описані в обвинувальному акті дії обвинуваченого та досліджені в суді докази вказують, що інкримінований обвинуваченому ОСОБА_15 , за вказаною статтею обвинувачення, такий кваліфікуючий ознак, як «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб», фактично не відповідає дійсним обставинам кримінального правопорушення встановлених в судовому засіданні, тому така кваліфікуюча ознака складу злочину як «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб» передбачена п.12 ч.2 ст.115 КК України підлягає виправданю ОСОБА_15 , як не доведена в судовому засіданні.
		Також суд - перевірив версію обвинуваченого ОСОБА_15 , про його самооборону, від дій потерпілого, який нібито душив обвинуваченого,ж вказано в з письмових показах ОСОБА_15 .
		Суд вважає, неспроможною версію ОСОБА_15 про самооборону від дій потерпілого,оскільки на тілі обвинуваченого були відсутні тілесні ушкодження від дій потерпілого щодо нього, також суд враховує стан здоров`я потерпілого в момент на який посилається ОСОБА_15 , після спричинення обвинуваченим потерпілому тяжких тілесних ушкоджень від травм, умисно спричинених ОСОБА_15 потерпілому через вистріли обвинуваченим з пістолета в голову потерпілому, та отримання потерпілим ножових поранень в життєво важливий орган груди, а тому у суду відсутні підстави вважати такі покази обвинуваченого правдивими.
		На підставі викладеного, дії обвинуваченого ОСОБА_15 , щодо заволодіння майном потерпілого, з точки зору достатності доказів, взаємозв`язку та в їх сукупності, суд кваліфікує, як напад на потерпілого, з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, поєднаний з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, передбачений ч.4 ст. 187 КК України.
		Також, на підставі викладеного, дії обвинуваченого ОСОБА_15 , щодо умисного вбивства потерпілого, з точки зору достатності доказів, взаємозв`язку та в їх сукупності, суд кваліфікує, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, передбачений п.6, ч.2 ст.115 КК України.
		Суд, аналізуючи показання обвинувачених, свідків, докази надані суду сторонами по справі, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що в судовому засіданні не встановлені достатні докази для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_16 у вчиненні ним інкримінованих йому злочинів, щодо потерпілого ОСОБА_19 , і вичерпані можливості, як вважає суд, їх отримати, через що, суд не має можливості переконатися «поза розумним сумнівом» у доведеності вини ОСОБА_16 у вчиненні ним злочинів, передбачених за ч.4 ст.187, п.6, п.12 ч.2 ст.115 КК України та вважає, що на підставі досліджених доказів дії ОСОБА_16 слід кваліфікувати, як замах на відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, оскільки при дослідженні доказів, а саме протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_16 , який повідомляє, що домовлявся з ОСОБА_15 заволодіти майном раніше не знайомої йому людини, без будь яких засобів фізичного впливу.
		Тому суд критично ставиться до показів обвинуваченого ОСОБА_16 , в частині того, що він їхав на зустріч з потерпілим ОСОБА_19 разом з ОСОБА_15 , для здійснення захисту останнього при можливих агресивних діях потерпілого у відношені ОСОБА_15 . 
		До такого висновку суд прийшов враховуючи наступне.
		 
		Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7.02.2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», суд зобов`язаний суворо дотримуватись вимог чинного законодавства, що передбачає відповідальність за злочини проти життя та здоров`я особи. Суди зобов`язані установлювати вину обвинувачених.
		В судовому засіданні стороною обвинувачення не надано суду достовірних доказів, які б підтвердили вину обвинуваченого ОСОБА_16 в скоєнні злочинів в рамках висунутого обвинувачення, щодо потерпілого ОСОБА_19 , крім тієї обставини, що у ОСОБА_16 було на меті заволодіти майном потерпілого, а обвинувачений ОСОБА_15 визнав свою особисту вину в інкримінованих йому вироком суду злочинах, щодо потерпілого ОСОБА_19 , де він, саме суду, особисто, в судовому засіданні надав свої покази, в яких визнає свої особисті протиправні дії, як скоєні ним особисто, і згідно таких показів видно, що злочини, щодо ОСОБА_19 скоїв один ОСОБА_15 .
		В судовому засіданні був досліджений протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_16 , під час якого ОСОБА_16 повідомляє, що він разом з ОСОБА_15 їхали на зустріч з потерпілим, щоб в подальшому заволодіти його майном, однак неможливо встановити, в чому саме була заінтересованість ОСОБА_16 на вбивство потерпілого, при обставинах встановлених в судовому засіданні, в тому числі враховуючи, що ОСОБА_16 взагалі не був знайомий з потерпілим до моменту їх спілкування в салоні автомобіля в день смерті потерпілого, що між ОСОБА_16 та потерпілим не було ніякого спору, чи іншого поводу, для вияснення стосунків. Таким чином в судовому засіданні не встановлено достовірних доказів про те, що у ОСОБА_16 могли бути якійсь причини та мотиви на умисне вбивство незнайомої йому людини.
		Доречі, суд окремо констатує той факт, що досліджений протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_16 фактично є єдиним доказом вини ОСОБА_16 наданий стороною обвинувачення, який не узгоджується в сукупності з іншими доказами, а тому не дводить факт вини обвинуваченого.
		З зазначених показів обвинуваченого ОСОБА_15 , та досліджених судом матеріалів кримінального провадження, в судовому засіданні достовірно встановлено про умисел та дії обвинуваченого ОСОБА_15 , направлені на вбивство потерпілого ОСОБА_19 , скоєні ОСОБА_15 умисно, з метою не повертати потерпілому його грошовий борг, з метою заволодіння майном потерпілого і обвинувачений конкретно вказав про застосування ним - ОСОБА_15 , з метою вбивства потерпілого, вогнепальної зброї та ножа, які він один застосовував до потерпілого, умисно здійснив вистріли в потерпілого, в життєво важливий органи людини  голову, та застосовуючи ніж, умисно наніс множинні удари в життєво важливий орган потерпілого - груди, і саме від вказаних дій обвинуваченого ОСОБА_15 , як об`єктивно встановлено в судовому засіданні, наступила смерть потерпілого ОСОБА_19 на місці скоєння злочину.
		Суд, вважає, що такі покази ОСОБА_15 , знайшли своє підтвердження в досліджених судом матеріалах кримінального провадження, оскільки, саме матеріалами кримінального провадження достовірно підтверджуються такі покази ОСОБА_15 , щодо його протиправних дій про механізм спричинення смертельних тілесних ушкоджень потерпілому з застосування вогнепальної зброї та ножа, які підтверджують наслідки які настали від дій обвинуваченого, які наступили через застосування обвинуваченим зброї та ножа щодо потерпілого, а також підтверджують всі протиправні дії ОСОБА_15 , які призвели до смерті потерпілого та мотиви скоєння злочинів обвинуваченим ОСОБА_15 .
		Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Статтею 8КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до ч.2 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України та ч. 2,4 ст.17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом,а також на припущеннях, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, якщо їх неможливо усунути, тлумачиться на користь такої особи.
		З приводу зазначених обставин неодноразово висловлював свою правову позицію і Європейський суд з прав людини.
		Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегує і Джабардо проти Іспанії» в розумінні Суду принцип презумпції невинуватості полягає в наступному: тягар доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачення, а всі сімніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що мають проти нього для того, щоб обвинувачений міг підготуватися та надати доводи в свій захист, і, врешті - решт, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим».(Barbera.Messegu and Jabardo v. Spain.1988.SeriesA. No 146.p.33.77).
		Згідно з приписами ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.
		При цьому, ст.92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, за винятком випадків передбачених ч.2 цієї статті покладається на слідчого, прокурора та, в установленому порядку на потерпілого. Відповідно до вимог ст.84-86 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи не достовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визначається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень,на нього не може посилатися суд при ухвалення судового рішення.
		Підсумовуючи досліджені та проаналізовані у сукупності докази, надані стороною обвинувачення, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_16 в скоєнні злочинів за ч.4 ст. 187, та п.6, п.12, ч.2 ст.115 КК України, суд приходить до висновку, що надані суду докази обвинувачення не можуть вважатися такими, що доводять вину ОСОБА_16 поза розумним сумнівом, у інкримінованих йому злочинах щодо потерпілого ОСОБА_19 , а тому останноього слід виправдати.
		Доведення вини має випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом (п.43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2003 року у справі «Кобець проти України»).
		Зі змісту ч.3 ст.26 КПК України, випливає, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
		Суд, оцінивши надані докази, керуючись внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності вважає, що пред`явлене ОСОБА_16 обвинувачення за ч.4 ст. 187 та п.6, п.12 ч.2 ст.115 КК України не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, тому суд вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, тобто  замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , суд враховує ступінь тяжкість вчинених злочинів та враховує наступне.
		Відповідно до ст. 65 КК України, та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами покарання", під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд має суворо дотримуватися вимог норм закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через це реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а, й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
		Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Суд призначаючи покарання зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.
		Так, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_15 суд, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, фактичні обставини справи, вчинення обвинуваченим злочину проти життя особи, та злочин проти власності, які згідно зі ст.12 КК України є особливо тяжкими злочинами.
		При цьому, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого, характер вчинення обвинуваченим злочинів проти життя особи та проти власності, наслідки вчинення злочину, особу обвинуваченого, його соціальний статус, що має сім`ю, фактично в судовому засіданні сприяв об`єктивному розгляду справи судом по суті, давши суду покази, щодо скоєння ним особисто злочинів, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, що відповідно зі ст. 66 КК України вказані обставини пом`якшують покарання, що обставини які обтяжують покарання передбачені ст. 67 КК України встановлені тяжкі наслідки, завдані злочином, відповідно враховуючи принцип індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку, про призначення обвинуваченому покарання в виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.187 та ч.2 статті 115 КК України.
		При викладених обставинах суд вважає, що таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого та недопущення вчинення ним протиправних дій в майбутньому.
		Так, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_16 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, вчинення обвинуваченим злочину проти власності, який згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином.
		Тому, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого, характер вчинення обвинуваченим злочину, наслідки вчинення злочину, особу обвинуваченого, його соціальний статус, який посередньо характеризується, має на утриманні малолітню дитину, працює, має постійне місце проживання, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, що відповідно зі ст. 66 КК України вказані обставини пом`якшують покарання, обставини які обтяжують покарання передбачені ст. 67 КК України не встановлені, застосовуючи принцип індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку, про призначенні обвинуваченому покарання в виді позбавлення волі, в межах санкції ч.3 ст.15, ч.2 ст. 186 КК України та враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого не можливо без ізоляції від суспільства.
		При викладених обставинах, суд вважає, що таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого.
		Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вчинили злочин до 20 червня 2017 року і до них продовжують застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після набрання чинності Законом № 2046-VIII, тому їм в строк відбування покарання, необхідно, згідно вимог чинного pзаконодавства України зараховувати строк попереднього ув`язнення, з моменту його затримання, тобто з 19.12.2015 року включно, по день набрання чинності вироку суду, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, на підставі ч.5 ст.72КК України, в редакції Закону №838-VIII та відповідно до правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі № 663/537/17.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
		На підставі ст. 124 КПК України суд стягує з обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів. 
		Керуючись ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст.62 Конституції України, ст.ст. 100, 110, 129, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд -
		                        УХВАЛИВ:
		ОСОБА_15 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, за недоведеністю стороною обвинувачення вчинення ним кримінального правопорушення та виправдати.
		ОСОБА_15 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 187 та п.6 ч.2 ст.115 КК України, та призначити йому покарання:
		-за ч.4 ст. 187 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, із конфіскацією всього його майна в дохід держави;
		-за п.6 ч.2 ст. 115 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі, із конфіскацією всього його майна в дохід держави.
		На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим, остаточно визначити покарання  ОСОБА_15 у виді10 (десяти) років позбавлення волі, із конфіскацією всього його майна в дохід держави.
		Зарахувати ОСОБА_15 , в строк відбування покарання, строк його попереднього ув`язнення, з 17.12.2015 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, у відповідності з вимогами ч.5 ст.72КК України, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України, щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення».
		Призначене покарання ОСОБА_15 - вважати відбутим.
		Негайно звільнити ОСОБА_15 з-під варти в залі суду.
		ОСОБА_16 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за недоведеністю стороною обвинувачення вчинення ним кримінальних правопорушень та виправдати.
		ОСОБА_16  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
		Зарахувати ОСОБА_16 в строк відбування покарання, строк його попереднього ув`язнення, з 18.12.2015 року по 29.01.2018 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, у відповідності з вимогами ч.5 ст.72КК України, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України, щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення».
		   Призначене покарання ОСОБА_16  вважати відбутим.
		   Стягнути з ОСОБА_15  та ОСОБА_16 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експертів, в сумі 5 539 гривень 80 копійок.
		   Речові докази: диск з аудіо-записом, ДВД диск, фотознімки автомобіля «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - зберігати в матеріалах кримінального провадження; футболку потерпілого - знищити.
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
		 
		   Головуючий суддя                                                 ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		   Суддя                                      ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		   Суддя                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...