Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/11766/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 30.12.2020. Зареєстровано: 31.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.01.2021.

Номер судового провадження: 2/761/2226/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 759/11766/19
		Провадження № 2/761/2226/2020
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       03 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		 
		головуючого судді:                        Волошина В.О.
		при секретарі:                                Колзаковій К.А.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		У липні 2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просив суд: визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, інформацію про позивача, поширену відповідачем в мережі «Інтернет» на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема:
		У публікації від 9 червня:
		«…І то нічого що той ОСОБА_1 вже давно є головним «реформатором» при ОСОБА_7-ОСОБА_8 , а за сумісництвом першим лобістом оргзлочинності по послабленню правопорядку в установах виконання покарань…», адреса в мережі «Інтернет»: ІНФОРМАЦІЯ_14; 
		У публікації від 10 червня: 
		«…Всілякі оті АУЄ, група ОСОБА_5 , ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10... То все ті люди, які вішали нам лапшу на вуха про «реформи». І зростили вони нове дарування, про яке зараз говорить ОСОБА_5 разом із ОСОБА_11-ОСОБА_9, про те що він єдиний, хто зможе нарешті реформувати тюремну службу. Звати цього талановитого хлопця ОСОБА_1 …»;
		«…Саме він плотнєнько сидить останні роки на грантах, які нічого спільного не мають з реальністю. Які ж ініціативи просуває ОСОБА_1 ? Це зняття відповідальності з засуджених за порушення режиму, дострокове звільнення довічників, послаблення вимог до засуджених, лобіював свого часу закон ОСОБА_6 та багато іншого такого…». 
		«…І повторюсь - він останні п`ять років був саме тією людиною, яка народжувала ідеї для мін`юсту та кормився саме з цієї годівнички. Отака «нова» людина….», адреса в мережі «Інтернет»: ІНФОРМАЦІЯ_12; 
		У публікації від 13 червня: 
		«…Але чи будете ви відмовлятись від своїх обіцянок «правозахисній» спільноті, про те, що якщо вони вас підтримають у призначенні на заступника міністра з питань КВС, то ви розморозити дасте Харківську область? А колонії 25 та 100 взагалі «реорганізуєте», а простіше кажучи закриєте?...», адреса в мережі «Інтернет»: ІНФОРМАЦІЯ_15. 
		Також позивач просив суд зобов`язати відповідача у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати зазначену вище інформацію шляхом публікації на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_8 тексту спростування: «ІНФОРМАЦІЯ_1 я поширив недостовірну інформацію про ОСОБА_1 . ОСОБА_1 не працює на злочинність і не є лобістом інтересів організованої злочинності. Він не отримує жодних коштів від представників злочинності для здійснення своєї професійної діяльності. Мої слова щодо його недоброчесності були неправдою, а ОСОБА_1 є чесною та професійною людиною»; зобов`язати відповідача на наступний день після набрання законної сили судовим рішенням видалити публікації щодо позивача на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook»; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 130000,0 грн.
		Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що вищезазначені заяви-твердження відповідача не відповідають дійсності, нічим не підтверджені, носять негативний та образливий характер, направлені на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача. Позивач до моменту поширення відповідачем недостовірної інформації мав бездоганну репутацію. Близько 10 років займається громадською та правозахисною діяльністю у сфері захисту прав в`язнів, а також впровадженням міжнародних стандартів діяльності пенітенціарних установ. Протягом останніх 4 років він працює у Консультативній місії Європейського Союзу в Україні. Він є автором та співавтором десятків наукових публікацій у сфері кримінально-виконавчого, конституційного та міжнародного права (включаючи іноземними мовами). 
		Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2019р. матеріали позову передано до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю.
		Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019р. відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
		До судового засідання стороною позивача було подано на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони, яка заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, і не заперечує проти заочного розгляду справи.
		Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади, в судові засідання не з`являвся, поважності причин неявки суду не повідомив, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, відповідач відзив на позов не подавав.
		Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
		Суд, розглянувши подані позивачем документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, відповідачем в мережі «Інтернет» на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» ( ІНФОРМАЦІЯ_8), ІНФОРМАЦІЯ_1 , поширено, зокрема, наступну інформацію:
		- ІНФОРМАЦІЯ_10:
		«…І то нічого що той ОСОБА_1 вже давно є головним «реформатором» при ОСОБА_7-ОСОБА_8 , а за сумісництвом першим лобістом оргзлочинності по послабленню правопорядку в установах виконання покарань…», адреса в мережі «Інтернет»: ІНФОРМАЦІЯ_14; 
		- ІНФОРМАЦІЯ_11: 
		«…Всілякі оті АУЄ, група ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10... То все ті люди, які вішали нам лапшу на вуха про «реформи». І зростили вони нове дарування, про яке зараз говорить ОСОБА_5 разом із ОСОБА_11-ОСОБА_9, про те що він єдиний, хто зможе нарешті реформувати тюремну службу. Звати цього талановитого хлопця ОСОБА_1 »;
		«…Саме він плотнєнько сидить останні роки на грантах, які нічого спільного не мають з реальністю. Які ж ініціативи просуває ОСОБА_1 ? Це зняття відповідальності з засуджених за порушення режиму, дострокове звільнення довічників, послаблення вимог до засуджених, лобіював свого часу закон ОСОБА_6 та багато іншого такого…». 
		«І повторюсь - він останні п`ять років був саме тією людиною, яка народжувала ідеї для мін`юсту та кормився саме з цієї годівнички. Отака «нова» людина)», адреса в мережі Інтернет: 
		ІНФОРМАЦІЯ_12; ІНФОРМАЦІЯ_13: 
		«…Але чи будете ви відмовлятись від своїх обіцянок «правозахисній» спільноті, про те, що якщо вони вас підтримають у призначенні на заступника міністра з питань КВС, то ви розморозити дасте Харківську область? А колонії 25 та 100 взагалі «реорганізуєте», а простіше кажучи закриєте?», адреса в мережі «Інтернет»: ІНФОРМАЦІЯ_15. 
		Поширена відповідачем про позивача інформація має негативний та образливий характер, доказів на її достовірність відповідачем не надано.
		Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Конституцією України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34).
		Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб. Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Відповідно до ст. 2 цього Закону основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
		Статтею 201 ЦК України, встановлено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, які охороняються цивільним законодавством.
		Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
		Статтею 30 Закону України «Про інформацію», встановлено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» при розгляді справ суди застосовують Європейську Конвенцію з прав людини (далі - Конвенція) і практику суду як джерело права.
		Так, статтею 10 Конвенції встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.
		В рішенні у справі «Карплюк проти України» (№ 30582/04, 32152/04, 06 жовтня 2015р.), ЄСПЛ зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції свобода вираження поглядів стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства». Як передбачено в статті 10, ця свобода має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена.
		В рішенні у справі «Ляшко проти України» (№ 21040/02, 10 серпня 2006р.) Європейський суд з прав людини зазначає, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки. 
		В рішенні у справі «Перна проти Італії» (Case of Perna v.Italy, № 48898/99) та у справі «Ляшко проти України» (параграф 41), ЄСПЛ зазначив, що журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій.
		Згідно з п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до п.15 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є  сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		Суд бере до уваги, що інформація про позивача була поширена відповідачем способом категоричного висловлювання, у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому за формою вираження вищезазначеної інформації указані повідомлення не містять критики або оцінки дій, виражено без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), нічим не підтверджених. Тож, така інформація, в розумінні 30 Закону України «Про інформацію» не може вважатись оціночними судженнями відповідача щодо діяльності позивача.
		Як свідчать надані позивачем докази, позивач професійно займається громадською та правозахисною діяльністю у сфері захисту прав в`язнів, а також впровадженням міжнародних стандартів діяльності пенітенціарних установ. Протягом останніх років він працює у Консультативній місії Європейського Союзу в Україні. 
		Так, висловлювання відповідача є також посяганням на право позивача на презумпцію невинуватості, адже особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України).
		За текстом позовної заяви, позивач зазначав, що з урахуванням специфіки його діяльності, він, дійсно, спілкується як із засудженими та колишніми засудженими, так і з представниками пенітенціарного персоналу. Однак це не дає підстав стверджувати про «лобіювання ним оргзлочинності».
		За загальним правилом, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).
		Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України, в п. 3, 9 Постанови від 31 березня 1995р. № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		При цьому, до істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Крім цього, відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При цьому обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру збитків покладається на позивача.
		Матеріалами справи підтверджується, що поширена відповідачем негативна та недостовірна інформація принижує честь та гідність позивача. Вона принижує соціальну оцінку громадської та професійної діяльності позивача, а тому порушує право позивача на повагу до ділової репутації. Невизначене коло людей отримало нагоду сформувати своє уявлення про професійні та ділові якості позивача, виходячи з поширеної відповідачем інформації. З урахуванням викладеного, враховуючи роз`яснення, які містяться в: п. 4, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 1 від 27 лютого 2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», а також беручи до уваги роз`яснення зазначені в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню у розмірі 1000,0 грн., при цьому судом враховано, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що погіршення стану здоров`я позивача відбулося саме після поширення відповідачем відносно нього недостовірної інформації.
		Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 
		- слід визнати недостовірною інформацію, що принижує честь і гідність, ділову репутацію позивача, поширену відповідачем та зобов`язати останнього видалити цю недостовірну інформацію, протягом десяти календарних днів з часу набрання рішенням суду законної сили, в мережі «Інтернет» у соціальній мережі «Facebook» зокрема:
		1) у публікації від 9 червня:
		«…І то нічого що той ОСОБА_1 вже давно є головним «реформатором» при ОСОБА_7-ОСОБА_8, а за сумісництвом першим лобістом оргзлочинності по послабленню правопорядку в установах виконання покарань… », адреса в мережі «Інтернет»: 
		ІНФОРМАЦІЯ_14; 2 ) у публікації від 10 червня: 
		«…Всілякі оті АУЄ, група ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10... То все ті люди, які вішали нам лапшу на вуха про «реформи». І зростили вони нове дарування, про яке зараз говорить ОСОБА_5 разом із ОСОБА_11-ОСОБА_9, про те що він єдиний, хто зможе нарешті реформувати тюремну службу. Звати цього талановитого хлопця ОСОБА_1 …»;
		«Саме він плотнєнько сидить останні роки на грантах, які нічого спільного не мають з реальністю. Які ж ініціативи просуває ОСОБА_1 ? Це зняття відповідальності з засуджених за порушення режиму, дострокове звільнення довічників, послаблення вимог до засуджених, лобіював свого часу закон ОСОБА_6 та багато іншого такого…»; 
		«І повторюсь - він останні п`ять років був саме тією людиною, яка народжувала ідеї для мін`юсту та кормився саме з цієї годівнички. Отака «нова» людина)», адреса в мережі «Інтернет»: 
		ІНФОРМАЦІЯ_12 3 ) у публікації від 13 червня: 
		«…Але чи будете ви відмовлятись від своїх обіцянок "правозахисній" спільноті, про те, що якщо вони вас підтримають у призначенні на заступника міністра з питань КВС, то ви розморозити дасте Харківську область? А колонії 25 та 100 взагалі «реорганізуєте», а простіше кажучи закриєте?...», адреса в мережі «Інтернет»: ІНФОРМАЦІЯ_15; 
		- зобов`язати відповідача, протягом десяти календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати недостовірну інформацію про позивача шляхом публікації на сторінці відповідача у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_8 резолютивної частини рішення суду; 
		- стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1000,0 грн.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1950,0 грн., а також на користь держави 739,4 грн.
		 
		Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 3, 28, 32, 34, 68 Конституції України; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; ст. ст. 13, 15, 16, 23, 201, 277, 280, 297, 299 ЦК України; ст. 30 Закону України «Про інформацію»; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -
		 
		в и р і ш и в :
		 
		Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
		Визнати недостовірною інформацію, що принижує честь і гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_2 та зобов`язати останнього видалити цю недостовірну інформацію, протягом десяти календарних днів з часу набрання рішенням суду законної сили, в мережі «Інтернет» у соціальній мережі «Facebook» зокрема:
		1) у публікації від 9 червня 2019р.:
		«…І то нічого що той ОСОБА_1 вже давно є головним «реформатором» при ОСОБА_7-ОСОБА_8, а за сумісництвом першим лобістом оргзлочинності по послабленню правопорядку в установах виконання покарань… », адреса в мережі «Інтернет»: 
		ІНФОРМАЦІЯ_14; 2 ) у публікації від 10 червня 2019р.: 
		«…Всілякі оті АУЄ, група ОСОБА_5 , ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10... То все ті люди, які вішали нам лапшу на вуха про "реформи". І зростили вони нове дарування, про яке зараз говорить ОСОБА_5 разом із ОСОБА_11-ОСОБА_9, про те що він єдиний, хто зможе нарешті реформувати тюремну службу. Звати цього талановитого хлопця ОСОБА_1 …»;
		«Саме він плотнєнько сидить останні роки на грантах, які нічого спільного не мають з реальністю. Які ж ініціативи просуває ОСОБА_1 ? Це зняття відповідальності з засуджених за порушення режиму, дострокове звільнення довічників, послаблення вимог до засуджених, лобіював свого часу закон ОСОБА_6 та багато іншого такого…»; 
		«І повторюсь - він останні п`ять років був саме тією людиною, яка народжувала ідеї для мін`юсту та кормився саме з цієї годівнички. Отака «нова» людина)», адреса в мережі «Інтернет»: 
		ІНФОРМАЦІЯ_12 3 ) у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_13: 
		«…Але чи будете ви відмовлятись від своїх обіцянок "правозахисній" спільноті, про те, що якщо вони вас підтримають у призначенні на заступника міністра з питань КВС, то ви розморозити дасте Харківську область? А колонії 25 та 100 взагалі «реорганізуєте», а простіше кажучи закриєте?...», адреса в мережі «Інтернет»: ІНФОРМАЦІЯ_15;
		Зобов`язати ОСОБА_2 , протягом десяти календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати вищезазначену недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом публікації на сторінці ОСОБА_2 у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_8 резолютивної частини рішення суду; 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000,0 /одна тисяча/ грн.; судовий збір у розмірі 1950,0 /одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят/ грн. 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 739 /сімсот тридцять дев`ять/ грн. 40 коп.
		В решті позову відмовити.
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення суду складено 11 грудня 2020р.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...