Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/9786/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 29.12.2020. Зареєстровано: 31.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2021.
Дата набрання законної сили: 13.05.2021 (частково)
Результат оскарження 13.05.2021 Вінницький апеляційний суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 2/127/1545/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 127/9786/20 
		Провадження № 2/127/1545/20 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		16 грудня 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області
		в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
		за участю: секретаря Яковенко Д.Д.,
		представників позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		представника відповідачів ОСОБА_3 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , редакції газети «33 канал» про захист честі, гідності та ділової репутації, - 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_5 , редакції газети «33 канал» про захист честі, гідності та ділової репутації, мотивуючи позовні вимоги тим, що згідно з наказом №88 від 10.06.2014 року позивач працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Подільській регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» з 10.06.2020 року по теперішній час.
		Починаючи з кінця березня 2020 року по теперішній час у ЗМІ, соціальних мережах, веб/інтернет-чатах, форумах, месенджер-групах, постах поширюється неправдива інформація про нього.
		Так, відповідач ОСОБА_5 поширює неправдиву інформацію про діяльність позивача, як керівника Комунального некомерційного підприємства «Подільській регіональний центр онкології Вінницької обласної ради», порочить честь, гідність, його професійні якості та дискредитує його, як лікаря і директора Центру у ЗМІ, соціальних мережах, веб/інтернет-чатах, форумах та месенджер-групах під час оголошеного карантину та режиму надзвичайної ситуації по Україні відповідно до Постанови КМУ від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19» та Розпорядження КМУ від 25.03.2020 року за №338-р «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації».
		Так, в публікаціях газети «33 канал» журналіста ОСОБА_6 та на її сторінці у «Фейсбук» велась мова про наявність у позивача захворювання на короновірус, приховування ним та медичними працівниками Центру факту його захворювання на короновірус, надання фальсифікованих результатів обстежень.
		Відповідач ОСОБА_5 інформувала населення області про неправдиві факти з життя позивача (святкування Дня народження) і подала цю подію, як місце, де відбулось зараження короновірусом медичних працівників, зокрема, завідувача кафедри ВНМУ ім. М.Пирогова.
		02.04.2020 року відповідач ОСОБА_5 на сторінці у мережі «Фейсбук» публікує черговий пост, в якому пише: «Як і про те, де могли інфікуватись лікарі і головний, заступник і навіть завкафедрою (якщо це підтвердиться)? Чи на дні народження головного? Який тест у нього? Чому він вже отримав попередження про кримвідповідальність, але не зізнається?», а в коментарях під постом пише, що тести зроблені підлеглими позивача в лабораторії лікарні - Комунального некомерційного підприємства «Подільській регіональний центр онкології Вінницької обласної ради», аналіз взяли незаконно, і не можна вірити позивачем опублікованим результатам на його особистій сторінці у Фейсбук.
		На думку позивача, такі висловлювання дискредитували його, як керівника закладу охорони здоров`я, посіяли недовіру до нього.
		Відповідач ОСОБА_5 у коментарях під постом вказує, що має фактаж і перевірену інформацію і на коментар юриста Центру погрожує йому, що вона завтра прийде до нього на роботу і тому радить йому не виступати.
		06.04.2020 року в газеті «33 канал» була опублікована стаття відповідача ОСОБА_5 «29 медпрацівників на Вінниччині вражені короновірусом, серед них завкафедрою мед університету  перший професор, який захворів на короновірус». У зазначеній статті вказується прізвище позивача і розповідь про вимогу з боку ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , прийти і пройти обстеження повторно, з`явившись в «Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» особисто. І натяк: - «Не прийде  нехай журналісти роблять висновки».
		Така вимога була завідомо провокативною, не могла бути виконана, оскільки суперечила системі обстеження на короновірус. А вказівка про те, що якщо позивач не прийде на обстеження, то він приховує захворювання в черговий раз наштовхувала читачів на думку про брехню з його боку та непорядність, як лікаря.
		Цей самий текст статті був опублікований відповідачем ОСОБА_5 на її сторінці у «Фейсбук» 06.04.2020 року об 11.59 год. Таким чином, як вважає позивач, відповідач ОСОБА_5 намагалась максимально поширити про нього негативну інформацію, з вказівкою його прізвища, посади і уточненням про недостовірність попередніх обстежень. Проте, ні від ОСОБА_7 , ні від ОСОБА_8 позивач особисто таких вимог не отримував, а дізнався про це з посту ОСОБА_5 і в цей час дотримувався самоізоляції, постійно перебував під контролем свого лікуючого лікаря і проходив всі обстеження відповідно до клінічного протоколу.
		На думку позивача, публічне повідомлення в статті і пості відповідача ОСОБА_5 його прізвища, посади та вимога щодо обстеження, а також її звернення до будь-яких органів стосовно його стану здоров`я є порушенням права на конфіденційність та медичну таємницю і є втручанням в особисте життя. А провокація щодо відвідування ним особисто ВОЛЦ МОЗ зроблена була з метою довести приховування ним хвороби та дискредитувати його.
		Як зазначає позивач, недостовірність поширеної інформації, яку виклала ОСОБА_5 у свої висловлюваннях у засобах масової інформації відносно нього, підтверджується результатами аналізів молекулярно-генетичного дослідження ДУ «Вінницького обласного Лабораторного центру МОЗ України» Вірусологічна лабораторія, зокрема: №640 від 31.03.2020 року  результат аналізу негативний; №763 від 01.04.2020 року - результат аналізу негативний; №2186 від 09.04.2020 року - результат аналізу негативний; №3196 від 10.04.2020 року - результат аналізу негативний.
		Таким чином, позивач вважає, що інформацію, яку відповідач ОСОБА_5 опубліковувала в засобах масової інформації є недостовірною, та такою, що принижувала його честь, гідність та ділову репутацію.
		Тому, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію головного лікаря «Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» ОСОБА_4 інформацію опубліковану відповідачем ОСОБА_5 на її сторінці у «Фейсбук» та в газеті «33 канал», а саме:
		- інформацію опубліковану в пості ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12.33 год. на сторінці ОСОБА_5 в мережі «Фейсбук» щодо отримання ОСОБА_4 попередження про кримінальну відповідальність та замовчування ним цього факту;
		- інформацію, викладену в коментарі ОСОБА_5 під постом від 02.04.2020 року о 12.33 год. відповідачем ОСОБА_5 на своїй сторінці у мережі «Фейсбук» про проведення дослідження аналізів ОСОБА_4 на СОVID-19 в лабораторії Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради»;
		- інформацію, опубліковану в коментарі ОСОБА_5 під постом від 02.04.2020 року о 12.33 год. відповідачем ОСОБА_5 на своїй сторінці у мережі «Фейсбук» про відсторонення ОСОБА_4 з посади головного лікаря;
		- інформацію опубліковану ОСОБА_5 на її сторінці в « ОСОБА_9 » 06.04.2020 року об 11.59 год. щодо виклику ОСОБА_4 на вимогу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для проходження обстеження на СОVID-19 в державній установі «Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України»;
		- інформацію опубліковану ОСОБА_5 в статті «29 медпрацівників на Вінниччині вражені короновірусом, серед них завкафедрою мед університету - перший професор, який захворів на короновірус» в газеті «33 канал» (публікація в газеті «33 канал» від 06.04.2020 року) щодо виклику ОСОБА_4 на вимогу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для проходження обстеження на СОVID-19 в державній установі «Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України»;
		- інформацію, опубліковану в коментарі ОСОБА_5 під постом від 02.04.2020 року о 12.33 год. ОСОБА_5 на своїй сторінці у мережі «Фейсбук» опубліковану відповідачем ОСОБА_5 щодо результатів обстеження.
		Також позивач просив зобов`язати відповідачів спростувати викладені у статті і постах факти, як такі, що не відповідали дійсності і зганьбили його честь, гідність і ділову репутацію шляхом опублікування на першій сторінці щотижневого видання газети «33 канал», розміром не менше половини друкованого листа формату А4, зі збереженням кількості тиражу газети - вибачення за поширення про нього неправдивої інформації та втручання у особисте життя, порушення прав людини, приниження честі, гідності та ділової репутації за свій рахунок повідомлення про ухвалене у зазначеній справі судове рішення протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.
		Представником відповідачів був поданий відзив на позов із запереченням позовних вимог. Представник відповідачів позов не визнала у повному обсязі та просила у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що позовна заява ОСОБА_4 є безпідставною, оскільки підставою позову сталим роздруківки текстів, дата яких, за версією представника позивача 27.03.2020 року, 02.04.2020 року, 03.04.20202 року, 06.04.2020 року. Проте, відповідач ОСОБА_5 не має жодного відношення до зазначених роздруківок. Вона їх не писала, а тому і не поширювала. На офіційні сторінці ОСОБА_5 відсутні вказані вище тексти. Наведені роздруківки текстів, на думку представника відповідачів  є нічим іншим, як набраним та роздрукованим на комп`ютері текстом. Нічого спільного зі сторінкою відповідача ОСОБА_5 в мережі Інтернет на сайті Фейсбук вказані роздруківки не мають. А тому її відповідальність за пред`явленим позовом  виключається.
		Як зазначається у відзиві, дослідивши сайт Фейсбук, було встановлено, що сторінок з іменем та прізвищем « ОСОБА_10 » існує сім і це лише тих, які знаходяться у статусі «друзі» відповідача, до яких відповідач ОСОБА_5 не має жодного відношення, що підтверджується витягами з сайту Фейсбук. До сторінок в мережі Інтернет на сайті Фейсбук під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відповідач ОСОБА_5 також не має жодного відношення, що також підтверджується витягами з сайту Фейсбук.
		Публікація в друкованому засобі масової інформації  газеті «33-й канал» № НОМЕР_1 від 08.04.2020 року під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » також підтверджує доводи сторони відповідача ОСОБА_5 про те, що роздруківки текстів не мають жодного відношення до неї. Так, позивач у вказаній вище публікації відповідає на запитання кореспондента та спростовує своє захворювання на короновірус. При цьому газета «33-й канал» навпаки спростовує всі доводи та твердження, які містяться у роздрукованих текстах, до яких відповідачі взагалі не мають ніякого відношення.
		В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити з підстав викладених у ньому. 
		Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі та просила у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позов. Додатково суду пояснила, що твердження позивача щодо поширення відносно нього будь-якої інформації у періодичному друкованому виданні газеті «33-й канал» 02.04.2020 року та 06.04.2020 року спростовується також тим, що зазначене видання випускається редакцією щотижня по середах. У квітні 2020 року жодна із вказаних дат не припадає на середу, в той час як такою датою було саме 08.04.2020 року, коли і було видано №16 газети «33-й канал» з публікацією « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Правилами ст.ст. 77, 81 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
		Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.обставини визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Судом встановлено і не заперечуються сторонами обставини про те, що позивач ОСОБА_4 працює на посаді директора КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» МОЗ України з 10.06.2014 року (а.с. 56).
		Згідно з Постановою КМУ від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19» на території України було введено карантин. Вказана обставина є загальновідомою, а тому доведенню не підлягає.
		В друкованому засобі масової інформації  газеті «33-й канал» № НОМЕР_1 від 08.04.2020 року було опубліковано статтю під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (а.с. 102).
		У вказаній публікації розміщено інтерв`ю, надане позивачем вказаному виданню, у якому позивач відповідає на запитання кореспондента та спростовує своє захворювання на короновірус.
		Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. 
		Відповідно до п.п. 16, 18 цієї ж Постанови, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.19 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. 
		Відповідно до ч.2 ст. 471 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. У свою чергу, ч.1 ст. 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. 
		Проте, якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.
		Суд критично ставиться до твердження позивача щодо доведеності обставин як щодо поширення відносно нього недостовірної інформації, так і щодо поширення такої інформації саме відповідачами у мережі Інтернет, зокрема на сайті «Фейсбук», оскільки докази на які посилається позивач, а саме роздруківки тексту (а.с. 14-23), не містять ідентифікуючої інформації сайтів в мережі Інтернет за якою б вбачалась можливість її перевірки та встановлення особи авторів цих текстів.
		Крім того, слід зазначити, що Пленум Верховного Суду України у п. 21 постанови № 1 від 27.09.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» надав роз`яснення судам, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі  Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
		Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Позивач у відповідності до вимог ст.ст. 275, 277 ЦК України, як публічна посадова особа, вважаючи, що його особисті немайнові права зазнали порушень, скористався своїм правом на відповідь та спростування оціночних суджень, громадської критики, надавши інтерв`ю у публікації « ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 » в газеті «33-й канал» №16 від 08.04.2020 року, якою спростовуються всі доводи та твердження, які містяться у роздрукованих текстах.
		Крім того, ч. 5 ст. 277 ЦК встановлено, що у випадку, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
		Обгрунтовуючі позовні вимоги до відповідачів про відшкодування моральної шкоди, позивач також посилається на спричинення йому моральної шкоди через поширення ними недостовірної інформації, що призвело до приниження його честі, гідності та ділової репутації.
		Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав і яка полягає, в тому числі, у приниженні її честі, гідності. При цьому розмір грошового відшкодування її визначається судом з засад розумності і справедливості, залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань завданої внаслідок порушення її прав, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають; наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Позивачем в установленому порядку не надано жодного належного, допустимого, достовірного доказу щодо наявності неправомірної поведінки відповідачів та спричиненої моральної шкоди, причино-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та шкодою, що в свою чергу виключає цивільну відповідальність за заподіяну моральну шкоду та вказує про відсутність підстав для її відшкодування.
		Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
		На підставівикладеного,керуючись ст.ст.15,16,23,275,277,1167, 1176 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», ст.ст. 10, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 211, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , редакції газети «33 канал» про захист честі, гідності та ділової репутації  відмовити.
		Судові витрати залишити за позивачем.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення суду складений 28.12.2020 року.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...