Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16114/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 30.12.2020. Зареєстровано: 31.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		24.12.2020Справа №  910/16114/20
		Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Радецької Ю.О., розглянувши матеріали справи 
		 
		за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-2017»
		до                     Міністерства оборони України
		про                     стягнення 9402286,23 грн
		 
		за участі представників:
		від позивача                              - Муцинов В.В.;
		від відповідача                     - Ковальчук І.В.;
		                                        - Подольський В.Г.;
		                                        - Губар М.В.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У жовтні 2020 року ТОВ «Рубін - 2017» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 7646989,29 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції за Контрактом №509/4/18/18, а також пені в розмірі 1221076,13 грн та штрафу у розмірі 534220,81 грн., нарахованих відповідно до ст.231 ГК України.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Державного контракту  №509/4/18/18 щодо постачання продукції за державним оборонним замовленням в частині оплати поставленої шостої партії продукції. Вказав, що зазначена поставка підтверджується видатковою накладною від 23.12.2019 №191223-0001, актом приймання-передачі військового майна від 24.12.2019 №151/2, повідомленням - підтвердженням отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених МОУ в централізованому порядку від 24.12.2019 №4487, видатковою накладною  від 10.01.2020 №200110-0001, актом приймання-передачі військового майна від 11.01.2020 №1/2, повідомленням - підтвердженням  отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених МОУ в централізованому порядку від 11.01.2020 №72. Зазначив, що 21.04.2020 висновком представника  МОУ встановлено відповідність шостої партії продукції, про що внесені відповідні записи  на сповіщенні №R120320-01 від 12.03.2020, а також зроблено відповідну відмітку  в Паспорті  А02AJ.C52.100000.00ПС на партію снарядів № 06-09. Посвідченням №9 від 21.04.2020, виданим 2493 Військовим представництвом  МОУ, встановлено відповідність шостої партії продукції, що поставлена з боку ТОВ «Рубін- 2017» в кількості 232 одиниць, умовам вказаного Контракту. Позивачем направлено пакет документів, передбачений умовами Контракту відповідачу, проте  відповідач не підписав акт приймання-передачі  продукції та не оплатив у встановлений строк поставлену продукцію. На підставі викладеного просить стягнути заборгованість за поставлену продукцію, а також нараховані відповідно до умов діючого законодавства інфляційні втрати та штрафні санкції.
		Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність позовних вимог, зокрема зазначив, що між сторонами дійсно було укладено зазначений Контракт, на виконання якого позивачем поставлялись товари військового призначення. Позивачем було поставлено шосту партію продукції, пред`явлено до випробувань, проте за результатами приймально-здавальних випробувань шостої - сьомої партій товару 12-13.02.2020 вказані партії було відхилено у зв`язку з невиконанням вимог технічних умов та держстандартів.
		В подальшому 2493 Військовим представництвом МОУ  було видано посвідчення  від 21.04.2020, №9, яке було скасовано та відкликано.
		Враховуючи викладене просив відмовити у задоволенні позову.
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, додатково пояснив, що у відповідності до умов укладеного між сторонами Контракту позивачем було поставлено відповідачу шосту та сьому партії снарядів. Проте під час випробувань на полігоні вказаних партій представниками відповідача було встановлено невідповідність показників однієї одиниці продукції вимогам, зазначеним у Контракті. Оскільки при проведенні випробувань представниками відповідача не було зафіксовано до якої партії належала одиниця продукції, що не пройшла випробування, відповідачем відмовлено у прийнятті обох партій. В подальшому, позивачем, було проведено дослідження та встановлено, що не  відповідав вимогам снаряд, що належав до сьомої партії. Після чого позивачем було повторно пред`явлено до прийняття шосту партію продукції як таку, що пройшла випробування. Відповідачем було встановлено відповідність шостої партії та видано посвідчення від 21.04.2020 №9. Додатково вказав, що нормами чинного законодавства не передбачено відкликання вказаного посвідчення чи його скасування.
		Представники відповідача проти позову заперечували, вказуючи, що дійсно під час випробувань у лютому 2020 року один із снарядів, які належали до шостої та сьомої партій продукції не пройшов випробування, але оскільки при проведенні випробувань представниками відповідача не було зафіксовано який із снарядів до якої партії належав, відповідачем відмовлено у видачі посвідчення про відповідність продукції на обидві партії. Після повторного пред`явлення шостої парті продукції Військовим представництвом видано посвідчення на шосту партію, але в подальшому зазначене посвідчення було відкликано. Зазначив, що позивачем не доведено відповідність шостої партії продукції вимогам держстандарту та технічним умовам. Додатково вказали, що зазначений товар перебуває у відповідача на відповідальному зберіганні, товар не прийнятий тому не підлягає оплаті.
		Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
		В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Судом встановлено, що 12.12.2018 між Міністерством оборони України  (Замовник) та ТОВ «Рубін - 2017» (Виконавець) укладено Державний контракт №509/4/18/18 відповідно до умов пункту 1 якого Виконавець зобов`язався поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства продукцію у кількості, за етапами та у строки, зазначеними у специфікації продукції, що поставляється за державним оборонним замовленням, а Замовник - прийняти її через  Вантажоодержувача, зазначеного у специфікації та оплатити.  
		В подальшому між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до вказаного Контракту, якими змінювалась вартість продукції та умови поставки. Зокрема, специфікацією, затвердженою сторонами додатковою угодою №5 від 13.12.2019 визначено, що поставка здійснюється партіями.
		Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, позивачем, на виконання умов Контракту здійснювалась поставка продукції, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною від 23.12.2019 № 191223-0001, актом приймання-передачі військового майна №151/2, повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком  матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України  в централізованому порядку від 21.12.2019 №4487 на 126 одиниць продукції на загальну суму 4144816,62 грн та видатковою накладною від 10.01.2020 № 200110-0001, актом приймання-передачі військового майна №1/2, повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком  матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України  в централізованому порядку від 11.01.2020 №72 на 106 одиниць продукції на загальну суму 3486909,22 грн, всього на суму 7631725,84 грн. Вказана продукція була прийнята відповідачем на відповідальне зберігання, що не заперечувалось представниками відповідача. 
		Умовами пункту 15 Контракту сторони передбачили, що прийнята представництвом замовника продукція  поставляється Виконавцем згідно  до умов DDP на склад замовника  згідно з міжнародними правилами  тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року  та передається вантажоодержувачу  за адресою, вказаною у специфікації. Приймання та контроль  якості продукції, як виготовляється за Контрактом здійснює ВП МОУ у порядку, визначеному ГОСТ В 15.307-77. Виконавець  сповіщенням встановленої форми повідомляє ВП МОУ про готовність продукції до здійснення контролю. На прийняту продукцію ВП МОУ видає Посвідчення, яким підтверджується відповідність продукції  умовам  Контракту.
		З моменту видачі Посвідчення  і до відвантаження, продукція вважається прийнятою Виконавцем на відповідальне зберігання без додаткової оплати.
		Згідно пояснень представників сторін та наявних в матеріалах справи доказів, зокрема листів ВП МОУ 2493 від 20.02.2020 №295, від 06.03.2020 №384 Протоколу №1 від 14.02.2020, протоколу результатів вимірювань, в ході проведення випробувань снарядів 12.02.2020, за результатами приймально-здавальних випробувань 12, 13 лютого 2020 ВП МОУ 2493 відхилило 06 та 07 партії снарядів на підставі невиконання вимог технічних умов та державних стандартів та запропоновано позивачу пред`явити на приймально-здавальні  випробовування вказані партії вдруге. При цьому, як вбачається з Протоколу випробувань №1 від 14.02.2020, підписаного представниками відповідача, одночасно випробовувались снаряди обох партій, без зазначення в протоколі, до якої з партій належав кожен снаряд. Вказаним протоколом зафіксовано невідповідність вимогам  Контракту одного снаряда без вказівки на партію.
		Позивачем, листом від 29.03.2020 №R290320-1 повідомлено відповідача, що згідно аналізу даних програм контролю встановлено, що постріл, що не відповідав вимогам Контракту було здійснено снарядом з 07 партії. Також повідомлено, що позивачем спільно з представником замовника, співвиконавцем за державним контрактом, конструкторським бюро позивача  проведено повторну перевірку  06 та 07 партій снарядів на відповідність КД та ТУ і не виявлено невідповідності вказаним нормам. Також запропоновано проведення додаткових випробувань.
		Крім того, 12.03.2020 позивачем направлено на адресу ВП МОУ 2493 Сповіщення №R120320-01 про пред`явлення 232 снарядів партії 06 на приймально-здавальні випробування та лист від 12.03.2020 №R120320-04 про готовність до проведення приймально-здавальних випробувань та вжиття необхідних заходів для організації проведення випробувань 06 та 07 партій снарядів. Згідно висновку представника замовника від 21.04.2020 вказані снаряди відповідають вимогам ТУ та вважаються прийнятими.
		В подальшому, ВП МОУ №2493 видано позивачу посвідчення №9 від 21.04.2020 в тому, що пред`явлена ним за сповіщенням продукція, яка виготовлена у відповідності з Контрактом вважається прийнятою, а саме 232 снаряди ОФ29 на загальну суму 7631725,84 грн. Перелічена  в посвідченні продукція відвантажена згідно з  видатковою накладною  №191223-0001 від 23.12.2019 в кількості 126 шт. та видатковою накладною №200110-0001 від 10.01.2020 в кількості 106 шт. 
		Також відповідні відмітки про відповідність зазначеної партії снарядів внесено до  паспорту снаряду ОФ29 у кількості 232 шт.
		Зазначені документи підписані зі сторони військового представництва  уповноваженою особою та скріплені печаткою.
		Згідно положень пунктів 12, 13 Контракту Розрахунки проводяться  шляхом оплати Замовником  поставленої продукції протягом 10 банківських днів  після предявлення  Виконавцем рахунку на оплату продукції. Усі платіжні документи оформлюються  з дотриманням вимог законодавства . Виконавець надсилає Замовнику рахунок протягом трьох календарних днів  з дня підписання акта приймання продукції.
		До рахунку додаються посвідчення ВП МОУ, Акт приймання-передачі військового майна, повідомлення-підтвердження отримання  та оприбуткування за бухгалтерським обліком  матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку, акт приймання продукції, видаткова накладна  з печаткою вантажоодержувача та підписом посадової особи, яка отримала продукцію, протокол погодження договірної ціни на поставку продукції за державним оборонним замовленням. На підставі зазначених документів та за умови отримання позитивних результатів проведених відповідно до технічних умов, не пізніше 10 робочих днів з дати поставки продукції сторонами оформляється акт приймання продукції за Контрактом, який додається до рахунку та є підставою для проведення розрахунків.
		Як встановлено судом, позивачем 22.04.2020 за вих. №R220420-1 направлено відповідачу на виконання вимог пунктів 12 та 13 Контракту  оригінали документів, передбачених Контрактом. Також, листом від 15.05.2020 №R150520-1 відповідачу повторно направлено для підписання Акт приймання продукції за формою, визначеною у Контракті.
		Позивачем направлялась відповідачу претензія   від 09.07.2020 №R090720-01 щодо оплати поставленої шостої партії продукції, на яку відповідачем надано відповідь, що зазначені партії продукції не пройшли випробування, тому не підлягають оплаті.
		Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Як встановлено судом, позивачем виконано вимоги, передбачені пунктами 12, 13 Контракту щодо надання всіх необхідних документів які підтверджують виконання ним своїх зобов`язань щодо поставки продукції. В тому числі надано посвідчення №9 від 21.04.2020 про відповідність шостої партії продукції вимогам ТУ відповідно до умов Контракту. Вказане посвідчення підписане представником ВП МОУ та скріплене печаткою.
		Доводи відповідача щодо скасування зазначеного посвідчення судом відхиляються з огляду на те, що нормами чинного законодавства не передбачено можливості відкликання чи скасування зазначеного посвідчення, як не передбачено такої можливості і умовами Контакту. Також суду не надано доказів, що особа, яка підписала від імені замовника зазначене посвідчення діяла з перевищенням власних повноважень, чи з порушенням норм чинного законодавства, зокрема доказів притягнення зазначеної особи до відповідальності.
		Також відповідачем не надано доказів невідповідності зазначеної продукції вимогам щодо якості товару, зокрема експертного висновку, як і не заявлено у порядку, визначеному нормами ГПК України клопотань про призначення судової експертизи.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо прийняття відповідачем шостої партії продукції.
		За таких обставин, наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлену шосту партію продукції в розмірі 7631725,84  грн.
		Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).
		Пунктом 24 Контракту сторони передбачили, що розмір збитків а також неустойки, який підлягає відшкодуванню Міністерством оборони України за несвоєчасність  грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованим на офіційний індекс інфляції за час прострочення.
		Враховуючи, що згідно посвідчення №9 від 21.04.2020 продукція вважається прийнятою з 21.04.2020 та виставлення рахунку на оплату відповідачу 22.04.2020 строк оплати зазначеної партії з урахуванням положень п.12 Контракту настав з 08.05.2020.
		Позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 15263,45 грн.
		Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог за період з 08.05.2020 по 12.10.2020, згідно якого інфляційні втрати за вказаний період становлять 14980,33 грн.
		Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1221076,13 грн та штрафу в розмірі 534220,81 грн суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Умовами укладеного між сторонами не передбачено нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строків розрахунків за поставлену продукцію.
		Норми  пункту  2 ст. 231 ГК України , на підставі якого позивач просить стягнути штрафні санкції передбачають, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
		Разом з тим вказана норма передбачає відповідальність за порушення господарського зобов`язання, а не грошового, у зв`язку з чим не може бути застосована до спірних правовідносин.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, всього в сумі  7646706,17 грн. В іншій частині позову слід відмовити.
		Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
		Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-2017» (03057, м. Київ, вул. Довженка, буд. 18-А, к. 3-4; ідентифікаційний код 41395288) 7646706 (сім мільйонів шістсот сорок шість сімсот шість) грн 17 коп. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 114700 (сто чотирнадцять тисяч сімсот) грн 59 коп.
		В іншій частині позову відмовити. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено: дата 30.12.2020.
		 
		          Суддя                                                                                          Я.В. Маринченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...