Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/12165/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 30.12.2020. Зареєстровано: 31.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2021.
Дата набрання законної сили: 31.03.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 грудня 2020 року Справа № 160/12165/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		Головуючого судді Царікової О.В., 
		розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/12165/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-
		ВСТАНОВИВ:
		01.10.2020 ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
		- визнати протиправними дії Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
		- зобов`язати Дніпровський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину у розмірі 572078 (п`ятсот сімдесят дві тисячі сімдесят вісім) грн. 91 коп.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідач у період з квітня по серпень 2020 року нарахував та виплатив позивачу суддівську винагороду у розмірі, який є нижчим, ніж встановлено у статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому, Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020 р., на думку позивача, не може визначати суддівську винагороду, оскільки відповідно до статті 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій, а стаття 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" прямо вказує, що суддівська винагорода регулюється лише цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Враховуючи наведене, позивач вважає, що з огляду на протиправні дії відповідача нею не було отримано суддівську винагороду за відповідний період у законодавчо встановленому розмірі, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду із означеним позовом.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020. відкрито провадження у справі №160/12165/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.11.2020. Останнє судове засідання по справі відбулося 24.12.2020.
		26.10.2020 та 28.10.2020 до суду надійшли від представника Дніпровського апеляційного суду відзиви на позовну заяву (вх. №13931/20 та вх. №69952/20), в яких відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог. Відповідач зазначив, що Дніпровський апеляційний суд не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановленихЗаконом України «Про Державний бюджет України на 2020», оскільки функції фінансового забезпечення діяльності органів судової влади, у тому числі, апеляційних судів, здійснює Державна судова адміністрація України, яка і є головним розпорядником цих коштів. Також відповідач посилався на наказ голови суду №39 від 24 квітня 2020 року, яким з 18 квітня 2020 року встановлені обмеження, прийнятий відповідно до положень Конституції України та Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Відповідач зауважив, що з урахуванням резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020, дія Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-ІХ зі змінами, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-ІХ втратила чинність 28.08.2020, і зазначене рішення не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, а, отже, на думку відповідача, не можуть бути застосовані до періоду виникнення спірних правовідносин (з 18.04.2020 по 28.08.2020), у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
		19.11.2020 позивачем подано до суду клопотання (вх. №76617/20), в якому ОСОБА_1 повідомила суд про отримання нею відзиву на позовну заяву та висловила незгоду з викладеними у відзиві доводами відповідача, також зауважила, що вважає Дніпровський апеляційний суд належним відповідачем по справі. В означеному клопотанні позивач зазначила, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та звернулася до суду із клопотанням про розгляд справи за її відсутності.
		Станом на 24.12.2020 третя особа не скористалася правом щодо надання пояснень на позовну заяву та відповідь на відзив.
		У судове засідання 24.12.2020 позивач або її уповноважений представник не з`явилися, однак у клопотанні від 19.11.2020 ОСОБА_1 просила суд здійснити розгляд справи без її участі.
		Представники відповідача та третьої особи до суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, однак про причини неявки суд не повідомили та не надали жодних заяв, клопотань чи пояснень.
		Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
		Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
		Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та на які посилається у відзивах відповідач, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» №107-ІV від 11.07.2002 ОСОБА_1 , обрано безстроково на посаду судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, та Указом Президента України №297/2018 від 28.09.2018 позивача переведено на посаду судді Дніпровського апеляційного суду, що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією наказу голови Дніпровського апеляційного суду №59/к від 03.10.2018.
		В означеному наказі ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату з 04.10.2018 р. за вислугу років в розмірі 60% посадового окладу.
		У відповідності до наказу голови Дніпровського апеляційного суду №241/к від 21.12.2018 позивачу зараховано до стажу роботи на посаді судді стаж роботи з 04.10.2018 р., 2 роки адвокатської діяльності та вирішено виплачувати 70 % посадового окладу.
		Окрім того, наказом голови Дніпровського апеляційного суду "Про встановлення надбавки суддям" №116/к від 17.07.2020 позивачу встановлено з 17.07.2020 щомісячну доплату до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
		17.04.2020 опубліковано Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік за №553-ІХ від 13.04.2020 (далі  Закон №553-ІХ), яким, зокрема, передбачено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ і включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року (з 01.01.2020 року - 4723 гривні). В зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження застосовується також при нарахуванні суддівської винагороди. 
		Наказом голови Дніпровського апеляційного суду № 39 від 24 квітня 2020 року, зокрема, з 18 квітня 2020 року та на період до завершення місяця, у якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, нарахування суддівської винагороди суддям Дніпровського апеляційного суду наказано здійснювати в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.
		Так, згідно довідки Дніпровського апеляційного суду №04.2/147/20-с від 28.09.2020 судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року нараховано та виплачено суддівську винагороду, а також застосовано обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, наступним чином:
		-за квітень 2020 рокунараховано 214 404, 00 грн. та виплачено 158 679, 33 грн., сума обмеження суддівської винагороди склала  55 724, 67 грн.;
		-за травень 2020 року нараховано 214 404, 00 грн. та виплачено 47230, 00 грн., сума обмеження суддівської винагороди склала 167 174, 00 грн.;
		-за червень 2020 року нараховано 340 524, 00 грн. та виплачено 223 502, 20 грн., сума обмеження суддівської винагороди склала 117 021, 80 грн.;
		-за липень 2020 року нараховано 219 339, 12 грн. та виплачено 148 988, 08 грн., сума обмеження суддівської винагороди склала 70 351, 04 грн.;
		- за серпень 2020 року нараховано 227 016, 00 грн. та виплачено 65 208, 60 грн., сума обмеження суддівської винагороди склала 161 807, 40 грн
		Таким чином, позивачу в межах спірного періоду всього було нараховано 1215 687, 12 грн. та виплачено 643 608, 21 грн.
		Водночас, загальна сума обмеження суддівської винагороди 10-ма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, склала 572 078, 91 грн.
		Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з означеним позовом.
		Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
		Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
		Частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
		Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
		Частиною 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
		У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
		Відповідно до частини 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
		Частиною 9 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
		Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" №211 від 11 березня 2020, з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
		17.04.2020 року було оприлюднено Закон №553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
		Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).
		Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з огляду на таке.
		Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
		Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Відповідно до статті 126 Конституції України - незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
		Конституційний Суд України в пункті 4.1 Рішення від 11.03.2020 року у справі № 4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що: "Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 18.06.2007 №4-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 19.11.2013 №10-рп/2013, від 08.06.2016 №4-рп/2016, від 04.12.2018 №11-р/2018, від 18.02.2020 №2-р/2020.
		Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 04.12.2018 №11-р/2018).
		Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 01.01.2001 №1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
		Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства [України], яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 09.12.2019 № 969/2019 (далі - Висновок).
		Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (частина 1 статті 124 Основного Закону України).
		Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу" через інші законодавчі акти.
		З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.
		Відповідно до положень частин 1, 2, 3 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
		У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
		Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
		У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
		Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, що стаття 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в частині суддівської винагороди не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії.
		Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
		- частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами;
		- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 року №553-ІХ.
		Таким чином, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-ІХ від 14.11.2019 (зі змінами згідно Закону №553-ІХ), визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто, починаючи з 28.08.2020.
		Також суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 зазначено про необхідність компенсувати відповідними виплатами, встановленні обмеження суддівської винагороди.
		Зазначені обставини виключають необхідність звернення до Верховного Суду з клопотанням про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Більш того, суд наголошує на тому, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що в свою чергу виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони.
		Так, у позовній заяві ОСОБА_1 , зокрема, просить визнати протиправними дії Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», тобто із застуванням обмеження нарахування, встановленого Законом України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року, - в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.
		Як вже зазначалось судом вище, Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-ІХ зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 року №553-ІХ.
		Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (включно) суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено не відповідно до положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, а в обмеженому згідно зі статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік розмірі.
		Вищенаведені обставини відповідачем та третьою особою не заперечуються та підтверджуються відомостями, що зазначені довідці Дніпровського апеляційного суду про розмір суддівської винагороди позивача за період з квітня 2020 по серпень 2020 за №04.2/147/20-с від 28.09.2020 р.
		На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, які полягають у зменшенні нарахування і виплати суддівської винагороди позивача за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 (включно).
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеженням її розміру, суб`єкт владних повноважень діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, а відтак порушене право позивача належить поновленню шляхом зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу на підставі частини 2, 3 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно, оскільки після винесення рішення Конституційним Судом України від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) взагалі припинено спір щодо застосування Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 року №553-IX, яким доповнено статтею 29.
		Разом з тим, суд зауважує, що у позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди в обмеженому розмірі за період з 18.04.2020 по 28.08.2020.
		Водночас, згідно із пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) вищезазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IX зі змінами, Закону №553-IX, визнані неконституційними й втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а, отже, з 28.08.2020.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та ним не були понесені судові витрати, судовий збір стягненню не підлягає.
		У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст. 371 КАС України - негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
		Керуючись ст.ст. 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- 
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровського апеляційного суду (вул. Харківська, буд. 13, м.Дніпро, 49000; код ЄРПОУ 42270629), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (вул. Челюскіна, буд. 1, м.Дніпро, 49000; код ЄРПОУ 37988155) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (включно, за винятком днів відпустки) із застосуванням ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік".
		Зобов`язати Дніпровський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (включно, за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виплатити недоотриману частину у розмірі 572078, 00 (п`ятсот сімдесят дві тисячі сімдесять вісім гривень), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.
		У задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст судового рішення складений 24.12.2020.
		 
		Суддя О.В. Царікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...