Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/591/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 31.12.2020. Зареєстровано: 01.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2021.
Дата набрання законної сили: 15.12.2020
Номер судового провадження: 22-ц/811/672/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 461/591/19                    Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д. 
		Провадження № 22-ц/811/672/20                Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. 
		Категорія:16
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		        15 грудня 2020 року                  м.Львів
		Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого  судді Бойко С.М.,
		суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
		секретаря  Юзефович Ю.І., 
		з участю: представника позивача  Сухай О.В.,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа  Львівське комунальне підприємство «Львівський центральний парк культури і відпочинку ім.Б.Хмельницького», про скасування рішення органу місцевого самоврядування, 
		в с т а н о в и л а:
		У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати ухвалу Львівської міської ради №4017 від 23 жовтня 2014 року про відновлення меж пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького.
		Свої вимоги позивач обгрунтовувала тим, що цією ухвалою вирішено відновити межі Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького за рахунок земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1022 га, на АДРЕСА_1 , наданої їй у користування на підставі договору оренди для обслуговування належних їй на праві власності офісних нежитлових приміщень адміністративної будівлі, шляхом вилучення земельної ділянки для суспільних потреб. 
		Зазначає, що оспорювана ухвала прийнята Львівською міською радою з порушенням вимог статтей 51  53 Закону України «Про природно-заповідний фонд», оскільки зміна меж об`єктів природно-заповідного фонду (далі  ПЗФ) проводиться за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку, однак, таке погодження відсутнє. 
		Крім того, звертає увагу, що суб`єктом прийняття рішення щодо зміни меж об`єкту ПЗФ місцевого значення є Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, а не Львівська міська рада.
		Наголошує, що, починаючи з 2014 року і по сьогоднішній день, обгрунтування необхідності зміни меж Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького за рахунок земельної ділянки, яка перебуває під належним їй нерухомим майном, відсутнє, і з нею, як первинним користувачем земельної ділянки, не було погоджено зміну меж території об`єкту ПЗФ, чим порушено приписи ч.2 ст.52 Закону України «Про природно-заповідний фонд». 
		Зазначає, що відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на будівлю, переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі на тих самих умовах, а тому, з урахуванням належності їй на праві власності нерухомого майна, яке знаходиться на АДРЕСА_1 , неправомірним є одностороннє припинення договірних відносин відповідачем.
		Разом із позовною заявою позивач подала заяву про поновлення строку на звернення до суду із вказаним позовом, обгрунтовуючи тим, що первинно зверталась з таким позовом в порядку адміністративного судочинства, однак, ухвалені на її користь рішення судів першої та апеляційної інстанції були скасовані постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, в якій роз`яснено, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства. 
		Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 09 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 ,просить йогоскасувати зпідстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		Апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що нею не доведено порушення прав землекористувача у зв`язку з прийняттям спірної ухвали Львівської міської ради.
		Зазначає, що суд не врахував її доводи та не застосував норми матеріального права, на які вона посилалась в обгрунтування своїх вимог.
		В судовезасідання апеляційногосуду іншіучасники справиповторно нез`явились,про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.
		Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
		Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17 вересня 2008 року, укладеного між дочірнім підприємством «Сімексбуд» (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем), позивач набула у власність нежитлові приміщення, загальною площею 735,1 кв.м., по  АДРЕСА_1  (а.с.10).
		На підставі ухвали Львівської міської ради №3137 від 03.12.2009 року між Львівською міською радою та ОСОБА_1 31 грудня 2009 року укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,1022 га, на АДРЕСА_1 строком на 10 років, до 03.12.2019 року, для обслуговування адміністративного будинку (а.с.6-7).
		У пункті 16 договору оренди вказано, що цільове призначення спірної земельної ділянки  землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначення  землі комерції. 
		Вказана земельна ділянка знаходиться в межах Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького.
		В подальшому, загальна площа нежитлових приміщень збільшилась і вже становила 1397,7 кв.м. 
		24 грудня 2015 року Львівським міським управлінням юстиції видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності ОСОБА_1 на офісні приміщення, загальною площею 1397,7 кв.м, по  АДРЕСА_1 , яке зареєстроване у встановленому законом порядку (а.с.11-12).
		Предметом оскарження за позовними вимогами ОСОБА_1 є ухвала Львівської міської ради №4017 від 23 жовтня 2014 року «Про відновлення меж пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького» (а.с.14).
		Ухвалою Львівської міської ради №4017 від 23 жовтня 2014 року:
		-погоджено відновлення меж пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького за рахунок земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1022 га, на АДРЕСА_1 ;
		-вилучено для суспільних потреб, а саме відновлення меж пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького земельну ділянку, площею 0,1022 га, на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 461013660007:00:0031), яка перебуває в оренді у ОСОБА_1 згідно з договором оренди землі, зареєстрованим у Львівській міській раді 31.12.2009 року за №Г-840 (книга записів реєстрації договорів оренди землі Г-2) та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центр ДЗК 24.02.2010 року за №04:10:867:00001 (запис у книзі 04-1);
		-визнано таким, що втратив чинність, договір оренди землі, укладений між Львівською міською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований у Львівській міській раді 31.12.2009 року за №Г-840 (книга записів реєстрації договорів оренди землі Г-2) та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центр ДЗК 24.02.2010 року за №04:10:867:00001 (запис у книзі 04-1), кадастровий номер 461013660007:00:0031;
		-надано Львівськомукомунальному підприємству «Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1022 га, на АДРЕСА_1 для збереження та використання пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького.
		В цій ухвалі зазначено, що Львівська міська рада ухвалила вказане вище рішення з метою збереження парків м.Львова, беручи до уваги висновки постійної комісії природокористування охорони довкілля та благоустрою, враховуючи рішення виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих від 07.02.1952 року №145 «Про встановлення меж території міського парку культури і відпочинку по вул.Стрийській та Дзержинського в м.Львові», ухвалу Львівської міської ради від 10.07.2014 року №3569 «Про погодження меж пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького та надання ЛКП «Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості Львівського центрального парку культури і відпочинку ім. Б.Хмельницького».
		Статтею 83 ЗК України, у редакції, чинній на момент прийняття спірної ухвали, визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
		До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
		Відповідно до пункту «б» частини першої статті 141 ЗК України, підставою припинення права користування земельною ділянкою євилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з ч.1 ст.149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
		Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимогстатті 150цього Кодексу (ч.3 ст.149 ЗК).
		Статтею 9 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», у редакції, чинній на момент прийняття спірної ухвали, передбачено, що сільські, селищні, міські ради, Київська і Севастопольська міські ради в межах території здійснення їх повноважень приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, у порядку, визначеному цим Законом, для таких суспільних потреб: будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури, пов`язаних з обслуговуванням відповідно територіальної громади села, селища, міста (доріг, мостів, естакад, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, нафтових та газових терміналів, електростанцій), та об`єктів, необхідних для їх експлуатації; розташування об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ. 
		У статті 1 цього Закону визначено, що суспільна потреба  це обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.
		Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент прийняття спірної ухвали, передбачено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.
		Аналогічні за змістом положення передбачені вказаним вище договором оренди землі від 31.12.2009 року, укладеним з позивачем, строк якого закінчився 03.12.2019 року. 
		Враховуючи наведені вище норми закону й те, що рішення Львівської міської ради про вилучення земельної ділянки по АДРЕСА_1 з користування позивача слугувало підставою для припинення з позивачем договірних відносин оренди землі, що підтверджується пунктом 3 оскаржуваної ухвали, однак, ця ухвала за час чинності договору оренди реалізована не була і договір оренди припинив свою дію (втратив чинність) у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що правових підстав для висновку про порушення прав позивача цією ухвалою немає.
		Окрім того, спірна земельна ділянка є комунальною власністю, а тому саме Львівська міська рада, яка діє від імені та в інтересах територіальної громади міста Львова, в силу наведених вище норм закону наділена повноваженнями на вилучення земельної ділянки в порядку, встановленому законом.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції,  про безпідставність заявленого позову, і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для зміни чи скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
		п о с т а н о в и л а:
		апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		Рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 січня 2020 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. 
		Повний текст постанови складений 28 грудня 2020 року.
		 
		Головуючий:                             Бойко С.М.
		Судді:                                 Копняк С.М.     
		                                    Ніткевич А.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...