Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2431/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 05.01.2021. Зареєстровано: 05.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.01.2021.
Дата набрання законної сили: 12.01.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  
		Р І Ш Е Н Н Я   
		іменем України
		 
		09.12.2020                                                                                               Справа № 905/2431/19                               
		Суддя - Говорун О.В.
		Секретар судового засідання - Коновалова А.І.
		 
		Позивач - Приватне акціонерне товариство "Новокраматорський машинобудівний завод".
		Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Ашинський металургійний завод". 
		Про  стягнення 1386000 євро.
		Представники учасників справи:
		від позивача  - Савченко Н.М.;
		від відповідача - Терещенко О.М.
		 
		Приватне акціонерне товариство "Новокраматорський машинобудівний завод" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області  з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Ашинський металургійний завод" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за зберігання обладнання та пені.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов контракту №22/14-13-694/2013 від 15.03.2013 в частині здійснення оплати за зберігання товару за період з 1 кварталу 2015 року по 3 квартал 2019 року, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість в розмірі 1260000 євро, а також нараховану пеню в сумі 11340 євро.
		31.01.2020 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1260000 євро та пеню у розмірі 126000 євро.
		Відповідно до п.2 ч.2     ст.46 Господарського процесуального кодексу України     (далі -                         ГПК України), позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
		Суд приймає до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та розглядає справу з урахуванням викладених в цій заяві обставин.
		12.10.2020 до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач не отримав від позивача жодного акту зберігання виготовленого обладнання, що є порушенням п.16.8 контракту. Відповідачу надсилались лише акти перевірки зберігання відповідно до яких позивачем були проведені односторонні вибіркові перевірки обладнання, яке знаходилось у позивача. В той же час, п.16.7 контракту не передбачав проведення вибіркової перевірки. За таких обставин, додані до позовної заяви документи не доводять належне виконання позивачем зобов`язань зі зберігання обладнання в порядку передбаченому контрактом.
		Крім того, відповідач надав заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин.
		Відповідно до статті 366 Господарського процесуального кодексу України     (далі -     ГПК України) передбачено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		Статтею 4 Угоди держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав "Про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" (ратифікована     Постановою Верховної Ради України №2889-ХІІ     (2889-12) від 19.12.1992, далі - Угода) визначено, що компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав: відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день висування позову. Якщо у справі беруть участь декілька відповідачів, що знаходяться на території різних держав - учасниць Співдружності, спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача за вибором позивача; здійснюється торгова, промислова або інша господарська діяльність підприємства (філіалу) відповідача; виконано або має бути повністю або частково виконано зобов`язання з договору, що є предметом спору; мала місце дія або інша обставина, що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди; має постійне місце проживання або місце знаходження позивач за позовом про захист ділової репутації; знаходиться контрагент-постачальник, підрядник або той, хто надає послуги (виконує роботи), і спір стосується укладення, зміни і розірвання договорів.
		Згідно з ч.2 ст.4 Угоди, компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.
		Відповідно до п.1 ч.1     ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у     статті 77     цього Закону.
		За змістом п. 19.2. контракту №22/14-13-694/2013 від 15.03.2013, сторони дійшли згоди, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього контракту або в зв`язку з ним, у тому числі що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в господарському (арбітражному) суді за місцем знаходження позивача. Мова розгляду угоди - російська. До даного контракту застосовується матеріальне право Російської Федерації.
		Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ч.5 ст. 11 ГПК України).
		Пунктом "є" статті 11 Угоди встановлено, що права і обов`язки сторін за угодою визначаються за законодавством місця здійснення, якщо інше не передбачено угодою сторін.
		Згідно ч.ч.1,2     ст.5 Закону України "Про міжнародне приватне право",     у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.
		Отже, виходячи з викладених вище вимог законодавства, приймаючи до уваги п.19.2 контракту, спір, що виник між сторонами у справі, належить розглядати в Господарському суду Донецької області із застосуванням матеріального права Російської Федерації.
		Зміст норм законодавства Російської Федерації, на які посилались сторони у відповідних заявах, судом перевірений на сайті http://pravo.gov.ru.
		Жодних заперечень від учасників справи щодо змісту норм права, наведених сторонами в поданих до суду документах, не надходило. 
		Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
		15.03.2013 між Приватним акціонерним товариством "Новокраматорський машинобудівний завод" (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "Ашинський металургійний завод" (далі - покупець) укладено контракт (далі - контракт) №22/14-13-694/2013, відповідно до п.2.1 якого, продавець зобов`язався виготовити та поставити, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити: 
		- обладнання 2-го етапу товстолистового стану 2800 відповідно до додатку №1 (специфікації №1 та №2) додатками №2 і №3. Обладнання повинно бути новим та відповідати останнім досягненням науково-технічного прогресу. Додаток №3 та №4 будуть оформлені сторонами в порядку та строки, визначеними додатковою угодою до контракту, яка повинна бути погоджена сторонами не пізніше 30.05.2013; 
		- технічну документацію відповідно до додатку №5 (т.1 а.с.39-61).
		Згідно з п.2.3 контракту, продавець зобов`язується надати покупцю послугу з шеф-монтажу, шеф-наладки та навчання персоналу покупця з використання обладнання відповідно до ст.13 даного контракту та додатками №7 та №8, (далі-послуги). Покупець зобов`язується прийняти послуги, надані продавцем відповідно до цього контракту, а також оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цим контрактом.
		Відповідно до п.3.1 контракту, строки виконання контракту з розбивкою на місяці визначаються згідно з графіком виконання контракту (додаток №12) (далі - графік). Виконання продавцем строків, зазначених у графіку, починається з дати підписання додаткової угоди відповідно до п.20.5 контракту.
		За змістом п.16.1 контракту, продавець зберігає обладнання, зазначеного в додатку №15, до дати підписання додаткової угоди згідно з п.20.5 контракту або до дати повідомлення про відмову від зберігання. Термін "зберігання", який використовується в цьому контракті, не означає "зберігання" в розумінні ст.886 ЦК РФ.
		У випадку отримання продавцем повідомлення покупця про відмову від зберігання обладнання, зазначеного в додатку №15, продавець використовує вищевказане обладнання в своїх виробничих потребах з дати підписання додаткової угоди.
		Згідно з п.16.7 контракту, покупець має право направити своїх спеціалістів для перевірки комплектності обладнання, яке знаходиться на зберіганні, відповідно до додатку №15 та складання акту зберігання виготовленого обладнання. Покупець здійснює перевірку обладнання, зазначеного в додатку №15, за свій рахунок. У випадку:
		-          якщо покупець не пізніше ніж за 3 робочі дні до дати проведення перевірки обладнання, яке знаходиться на зберіганні, письмово повідомляє продавця, про те, що покупець не може бути присутнім при перевірці обладнання, яке знаходиться на зберіганні у продавця;
		-          якщо продавець в такий саме строк не отримає жодного повідомлення, про те, що покупець не буде приймати участь в перевірці обладнання, яке знаходиться на зберіганні;
		-          якщо покупець підтвердив свою участь, але не зміг взяти участь в проведенні перевірки обладнання, яке знаходиться на зберіганні у продавця, продавець проводить перевірку обладнання, яке знаходиться на зберіганні, без присутності покупця. В такому випадку продавець складає акт зберігання виготовленого обладнання в односторонньому порядку та він має юридичну силу. 
		За результатами перевірки складається акт зберігання виготовленого обладнання, в якому фіксується повний перелік обладнання, яке знаходиться на зберіганні, та який підписується уповноваженими представниками сторін або тільки продавцем. 
		Незалежно від того, чи будуть поїздки з перевірки обладнання, яке знаходиться на зберіганні, здійснені покупцем відповідно до цього пункту, продавець жодним чином не звільняється від бездоганного зберігання виготовленого обладнання.
		Покупець здійснює оплату до дати підписання додаткової угоди відповідно до п.20.5 контракту, або до дати письмового повідомлення про відмову від зберігання.
		Цей контракт набуває чинності з дати підписання контракту сторонами. Виконання зобов`язань продавцем з виготовлення та поставки обладнання шеф-монтажу, шеф-наладки та надання послуг з навчання персоналу починає здійснюватись протягом 30 банківських днів з дати письмового повідомлення покупцем продавця про початок поновлення проекту реконструкції обладнання 2-го етапу товстолистового стану 2800 та підписання двохсторонньої додаткової угоди до цього контракту відповідно до п.8.4. Обладнання, витрати, роботи, наведені в додатку №15 здійснені до підписання цього контракту, вважаються виконаними в межах цього контракту, та подальше поновлення робіт здійснюється в порядку, передбаченими цим пунктом. Строк дії цього контракту спливає після виконання сторонами взятих на себе зобов`язань з врегулювання розрахунків (п.20.5 контракту).
		Відповідно до додатку №15 до контракту від 15.03.2013, сторонами був погоджений перелік виготовленого обладнання, який знаходиться на зберіганні. Вказаний додаток складається з двох переліків по замовленням 2 етапу реконструкції стану  (т.1 а.с.66-174).
		За змістом п.16.8 контракту, в редакції додаткової угоди №5 від 20.03.2014, покупець зобов`язується відшкодувати продавцю не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, витрати на зберігання виготовлених частин обладнання 2-го етапу у розмірі 240000 євро на рік (по 60000 євро щоквартально). Оплата здійснюється на підставі рахунку продавця і, за необхідності, акту зберігання виготовленого обладнання відповідно до п.16.7 контракту (т.1 а.с.182).
		Рахунки за послуги по зберіганню виготовлених частин обладнання за період 1 квартал 2015 року - 3 квартал 2019 року були надіслані позивачем відповідачу 22.11.2019 (т.1 а.с.197-222).
		Позивачем самостійно здійснювалась перевірка комплектності та умов зберігання обладнання для 2 етапу реконструкції стану 2800 ПАТ "АМЗ" в обсязі додатку №15 до контракту. Вибіркова перевірка заготовок, механічних виробів та комплектуючих виробів, які перебували на зберіганні позивача, підтвердила їх наявність та відповідні умови зберігання. Відповідно до п.16.7 контракту, внаслідок неприбуття спеціалістів відповідача для проведенні перевірки комплектності обладнання, яке перебуває на зберіганні, акти оформлені в односторонньому порядку (т.2 а.с.16-39).
		18.10.2019, 22.04.2019 та 20.02.2019 позивачем відповідачу направлялись листи: про відшкодування витрат за зберігання обладнання 2-го етапу, яке знаходиться на зберіганні у позивача; про прийняття відповідачем частини обладнання; про внесення змін до договору в частині строку зберігання деталей власного виробництва; з пропозицією відмовитись відповідачу від зберігання обладнання, на підставі п.16.1 контракту (т.2 а.с.1-13).
		22.11.2019 відповідач, керуючись п.16.1 контракту, надіслав позивачу повідомлення про відмову від зберігання обладнання, зазначеного в додатку №15 до контракту від 15.03.2013 (т.2 а.с.196).
		Як зазначає відповідач та не спростовано позивачем, вказаний лист отриманий позивачем 29.11.2019.
		Крім того, 23.07.2020 відповідач направив на адресу позивача лист №1-277/ГД про відмову від оплати послуг за зберігання обладнання, вказаного у додатку №15, після 29.11.2019, у зв`язку з відмовою від зберігання обладнання (т.2 а.с.195).
		Згідно з ст.307 Цивільного Кодексу Російської Федерації (далі-ЦК РФ), в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як то: передати майно, виконати роботу, надати послугу, внести вклад у спільну діяльність, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 
		Відповідно до ч.1 ст.309 ЦК РФ, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов зобов`язання та вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв або іншими вимогами, що звичайно пред`являються.
		Згідно з ч.1 ст.310 ЦК РФ, одностороння відмова від зобов`язання і одностороння зміна його умов не допускаються, за виключенням випадків, передбачених цим кодексом, іншими законами або іншими правовими актами. 
		Відповідно до ч. 1     ст. 314 ЦК     РФ, якщо зобов`язання передбачає або дозволяє визначити день його виконання або період, протягом якого воно має бути виконане (в тому числі в разі, якщо цей період обчислюється з моменту виконання обов`язків іншою стороною або настання інших обставин, передбачених законом або договором), зобов`язання підлягає виконанню в цей день або відповідно в будь-який момент в межах такого періоду.
		Статтею 506 ЦК РФ передбачено, що за договором поставки постачальник - продавець, що здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в обумовлений строк або строки товари, що ним виробляються або закуповуються покупцю для використання в підприємницькій діяльності або з іншою метою, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.
		Враховуючи, що сторонами в п.16.1 контракту погоджено, що термін "зберігання", який використовується в цьому контракті, не означає "зберігання" в розумінні ст.886 ЦК РФ, суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами за контрактом в частині надання позивачем послуг зі зберігання обладнання, законодавчо врегульовані главою 39 "Оплатне надання послуг" розділу IV другої частини ЦК РФ.
		Відповідно до ч.1 ст.779 ЦК РФ, за договором оплатного надання послуг виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги (здійснити певні дії або здійснити певну діяльність), а замовник зобов`язується оплатити ці послуги.
		Згідно з ч.1,2 ст.781 ЦК РФ, замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги у строки та в порядку, які вказані в договорі оплатного надання послуг. У разі неможливості виконання, що виникла з вини замовника, послуги підлягають оплаті в повному обсязі, якщо інше не передбачено законом або договором оплатного надання послуг.
		За змістом ч.1 ст. 782 ЦК РФ, замовник вправі відмовитись від договору оплатного надання послуг за умови оплати виконавцю фактично понесених ним витрат.
		Станом на час прийняття рішення судом у справі, документів на підтвердження виконання відповідачем зобов`язання за укладеним з позивачем контрактом від 15.03.2013 щодо оплати наданих позивачем послуг зі зберігання обладнання, до суду надано не було.
		В порушення вказаних вище умов контракту та вимог законодавства, відповідач взяті зобов`язання щодо здійснення своєчасної оплати за надані позивачем послуги зі зберігання обладнання не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за заявлений позивачем період (1 квартал 2015 - 3 квартал 2019 року) в загальному розмірі 1140000 євро.
		Суд відхиляє доводи відповідача щодо недоведеності надання позивачем послуг зі зберігання обладнання у зв`язку з ненаданням позивачем: доказів отримання позивачем актів зберігання; доказів повідомлення відповідача про проведення перевірки зберігання обладнання; фото та відеозвітів стану обладнання, виходячи з наступного.
		За змістом п.16.8 контракту, в редакції додаткової угоди №5 від 20.03.2014, покупець зобов`язується відшкодувати продавцю не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, витрати на зберігання виготовлених частин обладнання 2-го етапу у розмірі 240000 євро на рік (по 60000 євро щоквартально). Оплата здійснюється на підставі рахунку продавця і, за необхідності, акту зберігання виготовленого обладнання відповідно до п.16.7 контракту (т.1 а.с.182).
		Виходячи з наведеного пункту контракту, акти зберігання виготовленого обладнання складаються лише у разі необхідності.
		Доказів звернення відповідача до позивача у зв`язку з необхідністю складання відповідних актів, відсутність яких унеможливлює здійснення оплати за зберігання обладнання, не надано.   
		Отримання відповідачем актів зберігання, а також фото та відеозвітів стану обладнання, як підстава для здійснення оплати за зберігання виготовленого обладнання, умовам контракту не передбачена.
		Також не заслуговують на увагу доводи відповідача, що за змістом п.16.7 контракту, перед складанням актів перевірки зберігання, позивач повинен був письмово повідомити відповідача про такі дії, і лише в разі, якщо відповідачем не дотримана одна з умов, вказаних в цьому пункті, акт міг бути складений в односторонньому порядку.
		Пунктом 16.7 контракту не встановлений обов`язок позивача письмово повідомляти відповідача про проведення перевірки обладнання, яке перебуває на зберіганні.
		За змістом п.16.5 контракту, позивач надає відповідачу можливість доступу до обладнання, що зазначене в додатку №15, для перевірки умов зберігання обладнання, що вказане в додатку №15.
		Отже, вказаними пунктом контракту передбачений обов`язок позивача надати доступ до обладнання, яке перебуває на зберіганні.
		Покупець має право направити своїх спеціалістів для перевірки комплектності обладнання, яке знаходиться на зберіганні, відповідно до додатку №15 та складання акту зберігання виготовленого обладнання (п.16.7 контракту).
		Відповідачем не надано будь-яких доказів які б свідчили про наявність волевиявлення скористатись своїм правом передбаченим п.16.8 контракту щодо направлення своїх спеціалістів для перевірки комплектності обладнання, яке перебуває на зберіганні у позивача.
		Право на направлення відповідачем спеціалістів для відповідної перевірки не обмежено датою, яка визначена позивачем для проведення такої перевірки.
		Відповідач, виходячи з умов контракту, вправі вимагати доступ та ініціювати проведення перевірки обладнання, яке перебуває на зберіганні, з направленням своїх спеціалістів, у будь-який час. 
		Доказів на підтвердження невиконання позивачем свого обов`язку щодо надання відповідачу доступу до обладнання, яке перебуває на зберіганні, надано не було.
		Також, судом враховано, що в повідомленні про відмову від зберігання обладнання (т.2 а.с.196) про наявність зауважень щодо надання позивачем послуг зі зберігання, станом на дату складання повідомлення, не зазначалось. Крім того, за змістом листа від 23.07.2020 (т.2 а.с.195), відповідач відмовляється від оплати послуг за зберігання обладнання лише після 29.11.2019.
		Також, позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 126000 євро (нарахованої за період з 17.12.2019 по 19.01.2020, сума заборгованості 1260000 євро).
		Відповідно до ч.1 ст.329 ЦК РФ, виконання зобов`язань може забезпечуватися неустойкою, заставою, утриманням речі боржника, порукою, незалежною гарантією, завдатком, забезпечувальним платежем та іншими способами, передбаченими законом або договором.
		Згідно з ч.1 ст.330 ЦК РФ, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов`язаний сплатити кредитору в разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання, зокрема в разі прострочення виконання. На вимогу про сплату неустойки кредитор не зобов`язаний доводити заподіяння йому збитків.
		За змістом статті 331 ЦК РФ, угода щодо неустойки повинна бути укладена в письмовій формі незалежно від форми основного зобов`язання. Недотримання письмової форми тягне недійсність угоди щодо неустойки.
		Сторони в п.11.2 контракту погодили, що у випадку несвоєчасної оплати обладнання та/або послуг у встановлені строки відповідно до п.п.9.1.7, 9.2, 16.8, виключаючи форс мажор, покупець зобов`язується сплатити продавцю неустойку в розмірі 0,3% від несплаченої частини обладнання та/або послуг за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми неоплаченого обладнання або послуг.
		Враховуючи, що сторонами погоджений максимальний розмір пені, який не може бути більшим ніж 10% від суми неоплаченого обладнання або послуг (п.11.2 контракту), приймаючи до уваги, що сума заборгованості за надані позивачем послуги зі зберігання обладнання за період 1 квартал 2015 року - 3 квартал 2019 року становить 1140000 євро, суд дійшов висновку, що розмір пені становить 114000 євро.  
		Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст.195 ЦК РФ, позовною давністю визнається строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено. 
		Згідно з ст.196 ЦК РФ, загальний строк позовної давності становить три роки з дня, визначеного відповідно до статті 200 цього Кодексу.
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення судом рішення. Сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено в спорі, є підставою до винесення судом рішення про відмову в позові (ч.2 ст.199 ЦК РФ).  
		Відповідно до ч.1 ст.200 ЦК РФ, якщо законом не встановлено інше, перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права і про те, хто є належним відповідачем за позовом про захист цього права.
		За змістом ч.1 ст.207 ЦК РФ, зі спливом строку позовної давності до основної вимоги вважається таким, що сплив строк позовної давності і за додатковими вимогами (проценти, неустойка, застава, порука тощо), в тому числі що виникли після спливу строку позовної давності за основною вимогою.
		Враховуючи, що контрактом передбачений обов`язок відповідача відшкодовувати позивачу витрати зі зберігання обладнання в строк не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним кварталом (п.16.8 контракту), суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності починається окремо відносно кожної частини простроченого платежу, а саме з 21 числа місяця наступного за звітнім кварталом.
		За таких обставин, щодо вимог про стягнення заборгованості за період 1 квартал 2015 року - 3 квартал 2016 року позовна давність сплила (за 3 квартал 2016 року позовна давність починає перебіг з 21.10.2019 та спливає 21.10.2019). Позовна заява була надіслана поштою до суду 20.12.2019 (т.2 а.с.42).
		Отже, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 720000 євро, яка виникла за період з 4 кварталу 2016 року по 3 квартал 2019 року та, відповідно, пені в сумі 72000 євро.
		Суд відхиляє доводи позивача щодо початку перебігу позовної давності з 17.12.2019, а саме після надсилання позивачем рахунків відповідачу та спливу семиденного строку для їх оплати, виходячи з наступного.
		Як зазначено вище, ст. 200 ЦК РФ передбачає початок перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права і про те, хто є належним відповідачем за позовом про захист цього права.
		Умовами контракту передбачений обов`язок відповідача оплачувати послуги зі зберігання не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним кварталом.
		Таким чином, саме починаючи з 21 числа місяця наступного за звітним кварталом починається перебіг позовної давності щодо кожного окремого платежу, а позивач знав або повинен був знати про порушення свого права.
		Перебіг позовної давності починається у зв`язку з наявністю певних юридичних фактів передбачених законодавством та не може залежати від волі особи, а відтак перебіг позовної давності не може розпочинатись від дати надсилання відповідачу рахунків, оскільки такі дії залежать від волі позивача та, відповідно, позивач має змогу впливати на початок перебігу позовної давності, що не відповідає самій суті інституту позовної давності.
		За своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які треба перерахувати кошти. Ненадання рахунку на оплату не є відкладальною умовою та не є простроченням кредитора, а тому не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату за договором.
		Крім того, контракт між позивачем та відповідачем (розділ 21 "Адреса та банківські реквізити сторін") містить всі необхідні реквізити для здійснення відповідних розрахунків.
		Також, позивачем не доведена неможливість надсилання відповідачу в розумний строк (а не після спливу більш ніж 4 років) рахунків для оплати за відповідні послуги після настання строку оплати за період 1 квартал 2015 року - 3 квартал 2019 року.
		 
		 
		 
		Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.
		Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.129, 236-238 ГПК України, господарський суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ашинський металургійний завод" (456010, Російська Федерація, Челябінська область, Ашинський район, м.Аша, вул.Миру, 9, ідентифікаційний код юридичної особи - 7401000473) на користь Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" (84305, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, 5, ідентифікаційний код юридичної особи - 05763599) заборгованість у розмірі  720000 (сімсот двадцять тисяч) євро, 72000 (сімдесят дві тисячі) євро пені та судовий збір у розмірі 309972  (триста дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн 55 коп.
		В  задоволенні інших вимог відмовити.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне рішення складено 21.12.2020.
		 
		          
		Суддя                                                                                                                    О.В. Говорун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...