Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/3871/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 06.01.2021. Зареєстровано: 07.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.01.2021.
Дата набрання законної сили: 27.10.2021
Номер судового провадження: 2/712/1465/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		           Справа № 712/3871/20
		Р І Ш Е Н Н Я
		  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		             28 грудня 2020 року                                                                                      м. Черкаси
		                                          Соснівський районний суд м. Черкаси у складі: 
		            головуючого/судді                                     -                                                           Троян Т.Є.
		            при секретарі                                             -                                                     Ліпатової Н.Г.
		            розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Черкаської місцевої прокуратури до Черкаської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання незаконними та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з припиненням її державної реєстрації,- 
		 В С Т А Н О В И В:
		 Перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради, ОСОБА_1 , в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради № 2-5265 від 02.10.2019 «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 , громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка); визнати незаконним та скасувати запис про державну реєстрацію права власності від 19.11.2019 під № 34252338 на земельну ділянку загальною площею 0,1га (кадастровий номер земельної ділянки - 7110136700:02:007:0043) по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , припинивши за ним набуте право приватної власності на вказану ділянку в Державному реєстріречових прав на нерухоме майно. 
		Зазначили, що відповідно до пунктів 1, 2 спірного рішення ОСОБА_1 (Відповідач 2) затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га (кадастровий номер 410136700:02:007:0043).
		Також було встановлено, що згідно з документацією із землеустрою та висновками управління планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування № 100278-з від 19.12.2018 та № 32236-з від 11.05.2019 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га наявні містобудівні обмеження щодо землекористування, пов`язані з її розміщенням в межах заповідної території «Черкаські берегові схили», та пов`язані із реалізацією містобудівної документації (земельна ділянка відноситься до зони земель природно-заповідного фонду «ПЗФ»).
		Як наслідок, за результатами проходження погоджувальної процедури, постійною комісією з питань земельних відносин на розгляд Черкаської міської ради було винесено проект рішення № 4380-8-з «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)».
		Однак, в подальшому органом місцевого самоврядування незважаючи на наявні містобудівні обмеження, прийнято рішення про надання вказаної земельної ділянки у приватну власність.
		З метою набуття права власності на дану земельну ділянку, Державним реєстратором Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Кумаренко Л.М. 21.11.2019 прийнято рішення, індексний номер: 49792335 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 ділянки під кадастровим номером 7110136700:02:007:0043, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 34252338 від 19.11.2019.
		Таким чином,  Черкаською міською радою  порушено вимоги законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення про безоплатну передачу земель зелених насаджень загального користування у приватну власність, що свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів громади. З огляду на той факт, що Головне Управління Держгеокадастру у Черкаській області у спірних відносинах наділене повноваженнями органу контролю по земельним ділянкам всіх категорій незалежно від форми власності, яким було проведено документальну перевірку спірного рішення Черкаської міської ради та було підтверджено його невідповідність вимогам Земельного кодексу України, прокурор в розумінні ст.23 Закону України «Про прокуратуру», визначив його позивачем, оскільки орган контролю не вжив всіх заходів в межах власної компетенції для усунення порушень з метою захисту інтересів Держави.
		Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області у підготовчому судовому засіданні скерувало до суду лист, в якому просило виключити Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області з числа позивачів, оскільки земельна ділянка, що є предметом спору не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, а тому відсутні порушені права Головного управління. 
		За таких обставин прокурор на виконання частини четвертої статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» надав відповідні письмові пояснення належним чином обґрунтувавши наявність підстав для представництва інтересів держави в особі територіальної громади м.Черкаси. 
		Позивач посилався на те, що відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.
		У свою чергу, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, штанів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		Частиною 1 ст. 17 Закону визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (ч. 2 ст. 17 Закону).
		Позивач вважає, що відповідачем право власності на вказану земельну ділянку набуто з порушенням вимог діючого законодавства, а саме ст.17, 18, 21, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.83, 186-1 Земельного кодексу України.
		Відповідно до ч.2 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта подається на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури
		Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч. 6 ст. 186-1 ЗК України).
		Так, висновком начальника Управління планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 11.05.2019 за № 32236-з ОСОБА_1 вказано на відповідні обмеження містобудівного характеру.
		Крім того, у даному висновку зазначено, що останній набирає чинності з моменту прийняття рішення Черкаської міської ради про затвердження змін до генерального плану міста Черкаси (актуалізація), за умови зміни функціонального призначення території, на якій розташована земельна ділянка по АДРЕСА_1 , з зелених насаджень загального користування на садибну житлову забудову.
		Тому, вбачається, що спірне рішення № 2-5265 від 02.10.2019 прийнято без позивного висновку виконавчого органу Черкаської міської ради у сфері містобудування та архітектури.
		Відповідно до ст. 21 Закону України «Про благоустрій» зелені насадження загального користування відносяться до елементів благоустрою та відповідно до ст.14 цього Закону мають використовуватися лише відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з
		При цьому, слід зазначити, що п. «а» ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України встановлена пряма заборона на передачу у приватну власність земель загального користування населених пунктів.
		Спірним рішенням Черкаської міської ради № 2-5265 від 02.10.2019 фактично здійснено зміну функціональних можливостей використання земельної ділянки АДРЕСА_1 із земель зелених насаджень загального користування на землі житлової забудови.
		Отже, вказане рішення Черкаської міської ради прийнято всупереч чинного законодавства України та містобудівної документації по м. Черкаси, є незаконним та підлягає скасуванню.  Відповідно підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку запис про державну реєстрацію права власності від 19.11.2019 за №34252338 на земельну ділянку під кадастровим № 7110136700:02:007:0043.
		В судовому засіданні прокурор Чухало О.В. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. 
		Представник Черкаської міської ради Чернявський А.Л., ОСОБА_2 заперечували проти задоволення позову, вказували на законність рішення, оскільки відповідно до актуалізації Генерального плану, яка замовлена відповідно до договору з ТОВ «Інститут Харківпроект» на спірній земельній ділянці в АДРЕСА_1 передбачається розміщення садибної житлової забудови. Висновок управління планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №32236-з від 11.05.2019 року є позитивним, а тому оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень та в порядку передбаченому чинним законодавством. Крім того, вказували на відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з таким позовом.
		Представник ОСОБА_1  - адвокат Савченко С.В. заперечував проти задоволення позову з підстав, зазначених у письмових поясненнях. Вказував на те, що пояснювальна записка до діючого генерального плану м.Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради №3-505 від 29.11.2011 року не містить будь-яких вказівок щодо питання визначення можливості відведення земельних ділянок в умовах належності ділянки до певної категорії за родовими ознаками території. Не містить таких заборон і текстова частина діючого плану зонування території м.Черкаси. Висновок управління планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №32236-з від 11.05.2019 року є позитивним, що відповідає ч.5 ст.186-1 ЗК України, не оскаржений в судовому порядку. Тому оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень та в порядку передбаченому чинним законодавством. Також, вказув на відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з таким позовом.
		Ухвалою судді Соснівського районного суду м.Черкаси Троян Т.Є. від 30.04.2020 року провадження в справі відкрито. 
		Ухвалою від 24.07.2020р. позов було залишено без руху, прокурору надавався строк для усунення недоліків в частині визначення особи (суб`єкту), на захист прав та інтересів якого подано даний позов, визначення позивача, визначення статусу прокурора за даним позовом, і відповідно визначення учасників справи. 
		Ухвалою від 31.07.2020р. провадження у справі за даним позовом продовжено.
		За наслідками з?ясування з позивачем у підготовчому провадженні його позиції за даним позовом і з приводу питання щодо учасників справи та визначення позивача - позивачем за даним позовом є безпосередньо прокурор (перший заступник керівника місцевої прокуратури); позов фактично подано в інтересах територіальної громади міста Черкаси, що прокурором в судовому засіданні визначено як інтереси держави.
		З урахуванням позиції прокурора, при розгляді даної справи суд виходить з того, що прокурор (перший заступник керівника місцевої прокуратури) є належним позивачем за даними позовними вимогами.
		Територіальна громада, своєї позиції за даним позовом з приводу його підтримання не висловила, виходячи з того, що її представницький орган Черкаська міська рада прокурором визначена у якості відповідача, тобто протилежної сторони у цивільному спорі. 
		Ухвалою від 12.08.2020р. закрито підготовче провадження у справі за даним позовом, справа призначена до судового розгляду.
		Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
		Згідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом.
		За положеннями частини 6 статті 123 наведеного Кодексу (у редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об`єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
		Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про планування та забудову територій», чинний на час прийняття оскаржуваного рішення), визначено, що до містобудівної документації відноситься: - проектна документація (затверджені текстові і графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, обємно-планувальні архітектурні конструктивні, технічні рішення, кошториси обєктів будівництва), генеральна схема планування території України, схема планування території відповідних адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин, генеральний план населеного пункту, детальний план територій, проект забудови територій.
		Згідно з вимогами ст.ст. 10,19 Закону України «Про планування та забудову територій», планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні, іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.
		На території населеного пункту відповідною радою встановлюється режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб.
		Режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів або місцевих правилах забудови.
		Також, згідно з ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів» (в редакції на момент його застосування), затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 25 вересня 1997 року № 164 визначено, що генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, яка встановлює функціональне призначення і будівельне зонування території, визначає принципові рішення щодо розміщення обєктів загальномсіського значення, організації дорожньо-вуличної мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, тощо.
		Пунктом 1.3 ДБН Б.1-3-97 установлено, що матеріали генерального плану використовуються як вихідні данні при рорзробленні, окрім іншого, місцевих правил використання і забудови території населеного пункту.
		Статтями 22, 26 Закону України «Про планування та забудову територій», місцеві правила забудови, розробляються для міст обласного значення та складаються із текстової та графічної частини, в яких визначається перелік переважних видів використання і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон. Суб`єкти містобудування зобов`язані дотримуватись місцевих правил забудови.
		Для кожної окремої зони згідно з державними будівельними нормами встановлюються єдині умови та обмеження забудови та іншого використання земельних ділянок, у тому числі мінімальні відступи від червних ліній, ліній регулювання забудови, меж суміжних ділянок, вимоги до впорядкування доріг та під`їздів до будинків і споруд, місць паркування транспортних засобів, забезпечення експлуатації інженерно-транспортної інфраструктури, зеленення та впорядкування території.
		Як вбачається з матеріалів справи, п.п.1,2 рішення Черкаської міської ради №2-5265 від 02 жовтня 2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 . Передано громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га (кадастровий номер 7110136700:02:007:0043)  безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
		На підставі вказаного рішення державним реєстратором Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Кумаренко Л.М. 21.11.2019 прийнято рішення, індексний номер: 49792335 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 ділянки під кадастровим номером 7110136700:02:007:0043, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 34252338 від 19.11.2019.
		Згідно з п.3 рішення Черкаської міської ради №2-5265 від 02 жовтня 2019 року та документації із землеустрою та висновками управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування № 100278-з від 19.12.2018 та № 32236-з від 11.05.2019 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га наявні містобудівні обмеження щодо землекористування, пов`язані з її розміщенням в межах заповідної території «Черкаські берегові схили», та пов`язані із реалізацією містобудівної документації (земельна ділянка відноситься до зони земель природно-заповідного фонду «ПЗФ»).
		Зазначене також підтверджене Довідкою Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 03.01.2019р. 
		Проект землеустрою на підтвердження наявності при ньому іншх позитивних висновків та погоджень, окрім вищевказаних висновків № 100278-з від 19.12.2018 та № 32236-з від 11.05.2019, суду стороною відповідачів не надавався.
		Відповідно копії витягу з Генерального плану, який міститься в матеріалах справи вбачається, що земельна ділянка за адресою в АДРЕСА_1 відноситься до території зелених насаджень загального користування.
		З фрагменту плану зонування території також видно, що земельна ділянка за адресою в АДРЕСА_1 має наступне визначення функціональної зони: зона земель природно-заповідного фонду «ПЗФ».
		Тобто, фактично на час виділення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 спірна земельна ділянка мала наступне визначення функціональної зони: зона земель природно-заповідного фонду «ПЗФ».
		Як вбачається  з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області станом на 26.12.2019 року, земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови. 
		Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
		Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
		Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений.
		Виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.
		ЗК України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів для ведення фермерського господарства.
		Згідно з частиною третьою статті 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється згідно з Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2008 року № 502 та за ініціативою власників.
		Обов`язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.
		Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень (стаття 21 ЗК України).
		Підстави та проходження процедури погодження зміни категорії та  виду використання земельної ділянки за адресою в АДРЕСА_1  із Земель природно-заповідного фонду на Землі житлової та громадської забудови суду стороною відповідачів не надавалися.
		Відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Зконом.
		За вказаних обставин, суд вважає, що прокурором надано до справи належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження факту, що спірна земельна ділянка площею 0,1000 га (кадастровий номер 7110136700:02:007:0043), яка виділена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до земель природно-заповідного фонду «ПЗФ» (визначення по генплану: територія зелених насаджень).
		В судовому засіданні сторони не заперечували, що актуалізація Генерального плану м.Черкаси, яка замовлена відповідно до договору з ТОВ «Інститут Харківпроект» на спірній земельній ділянці в АДРЕСА_1 , згідно якої за даною адресою передбачається розміщення садибної житлової забудови, на момент прийняття спірного рішення №2-5265 від 02 жовтня 2019 року, проведена не була. 
		При цьому, слід зазначити, що п. «а» ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України встановлена пряма заборона на передачу у приватну власність земель загального користування населених пунктів.
		Частиною 1 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.
		Згідно із ст. 152 ЗК України та ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Статтею 16, 21 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу, в тому числі у спосіб визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування, який суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий в тому числі органом місцевого самоврядування.
		Щодо доводів представників відповідачів про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з таким позовом, суд зазначає наступне. 
		Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
		Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		Згідно із частиною першою статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
		У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року в справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02,             § 35).
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини четвертої статті 23 Закону України
		«Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
		Системне тлумачення частин четвертої та п'ятої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає змогу дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Прокурор на виконання частини четвертої статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» надав відповідні письмові пояснення належним чином обґрунтувавши наявність підстав для представництва інтересів держави в особі територіальної громади м.Черкаси. 
		Доводи представників відповідачів викладені у судовому засіданні щодо надання  на управлінням планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради фактично позитивних висновків підлягають відхиленню через те, що предметом доказування в даній справі є віднесення спірної земельної ділянки на момент прийняття спірного рішення до зони  земель природно-заповідного фонду (територія зелених насаджень загального користування), передача у власність для індивідуальної житлової забудови якої суперечить вимогам чинного законодавства. 
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
		Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
		Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
		Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
		Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).
		Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
		Враховуючи, що в даній справі втручання у право мирного володіння майном шляхом скасування незаконного рішення та скасування реєстрації права власності, ґрунтується на законі, має легитимну мету, а саме контроль за законним використанням майна, яким є земельні ресурси відповідно до загальних інтересів громади міста, та не порушує справедливого балансу між метою та засобами, які використовуються для її досягнення, оскільки відповідач не посилався на те, що скасування права власності становитиме для нього надмірний тягар у зв`язку з позбавленням права на майно, не надавав відповідні докази, навпаки, судом не встановлено наявність будь-якої забудови на спірній земельній ділянці, відсутні підстави вважати наявним порушення вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ.
		За змістом ст.ст. 80, 83 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
		Діючи від імені територіальної громади міста Черкаси, Черкаська міська рада, приймаючи рішення щодо передачі у власність спірної земельної ділянки, в порушення вимог Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» діяла не в інтересах відповідної територіальної громади.
		Так, реалізація права в цивільних правовідносинах від імені територіальної громади міста відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це передбачено ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Отже, вибуття спірної земельної ділянки відбулось без волі власника - територіальної громади міста Черкаси. Тому належним способом захисту порушеного права власності є визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради №2-5265 від 02.10.2019 та скасування запису про державну реєстрацію права власності від 19.11.2019 під №34252338 на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
		У відповідності до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		У зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог з відповідачів, слід стягнути судовий збір пропорційно заявлених позовних вимог відповідного кола відповідачів у розмірі 4204 грн.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 16, 21, 182 ЦК України, ст.ст. 20, 21, 83, 116, 123, 152 ЗК України, ст.ст. 2, 5, 12, 56, 81, 83, 141, 209, 247, 258, 259, 263, 264, 354 ЦПК України, суд
		В И Р І Ш И В:
		 Позов Першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури Троцька Є. до Черкаської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання незаконними та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з припиненням її державної реєстрації задовольнити. 
		Визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради №2-5265 від 02.10.2019 року «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 ».
		Визнати незаконним та скасувати запис про державну реєстрацію права власності від 19.11.2019 під №34252338 на земельну ділянку загальною площею 0,1 га (кадастровий номер земельної ділянки - 7110136700:02:007:0043) по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Стягнути з Черкаської міської ради, на користь прокуратури Черкаської області, код ЄДРПОУ 02911119 на р/р  UA НОМЕР_2 (код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 2102,00 грн. 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Черкаської області,  код ЄДРПОУ 02911119 на р/р  UA НОМЕР_2 (код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 2102,00 грн. 
		Учасники справи:
		Позивач: Черкаська місцева прокуратура, 18000 м.Черкаси, вул.Б.Хмельницького, 60.
		Відповідач 1: Черкаська міська рада, 18000 м.Черкаси, вул.Байди Вишневецького, 36.
		Відповідач 2: ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , РНОКПП  НОМЕР_1 . 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна   скарга   на   рішення згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення через Соснівський районний суд м. Черкаси.
		           Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		            Повний текст рішення виготовлений 06.01.2021  р.  
		 
		           Головуючий:                                                                                                     Т.Є. Троян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...