Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11102/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 11.01.2021. Зареєстровано: 11.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.01.2021.
Дата набрання законної сили: 17.12.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"17" грудня 2020 р.           Справа№ 910/11102/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Скрипки  І.М.
		суддів:            Михальської Ю.Б. 
		          Тищенко А.І. 
		 
		при секретарі судового засідання Бендюг І.В.
		за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.12.2020
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2020 
		у справі №910/11102/20 (суддя Ягічева Н.І.)
		за позовом Громадської організації "Захист культурної спадщини Києва"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" (відповідач - 1)
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" (відповідач - 2)
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Ліга" (відповідач - 3)
		про визнання незаконним будівництва
		В судовому засіданні 17.12.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
		                                                                       ВСТАНОВИВ:
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 у справі №910/10740/20.
		Не погодившись із зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020.
		Апеляційна скарга обґрунтована незаконністю та необґрунтованістю оскаржуваної ухвали.
		Апелянт вказує, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з доведеності заявником розміщення будівництва в межах історичного ареалу м. Києва, яким буде пошкоджено чи знищено історичне середовище цієї території, чим будуть порушені історико - культурні права Киян, однак, подану в подальшому позовну заяву обґрунтовано іншими підставами, а саме тим, що об`єкт будівництва знаходиться в межах санітарно - захисної зони. Таким чином, апелянт вважає, що не зазначення у позовній заяві підстав, якими обґрунтовано заяву про забезпечення позову, є самостійною підставою для скасування заходів забезпечення позову, оскільки позовна заява подана з іншим обґрунтуванням, ніж тим, яке було підставою для їх вжиття.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що при задоволенні заяви про забезпечення позову судом зазначено про існування реальної можливості вчинення відповідачами дій, спрямованих на забудову земельних ділянок, що, у випадку задоволення позову, нівелює мету звернення з таким позовом до суду, зумовить необхідність відновлення порушених прав, на захист яких подано позов, оскільки ініціювання знесення розпочатого будівництва потребує значних фінансових витрат, покладення яких на заявника буде неправомірним та можливо і непомірним тягарем.
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/11102/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Попікової О.В. (доповідач у справі), суддів Євсікова О.О., Корсака В.А.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 відмовлено відповідачу - 2 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху, з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
		13.10.2020 від представника відповідача - 2 надійшла заява про виконання вимог ухвали, до якої додано платіжне доручення про сплату 2 102, 00 грн. судового збору.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про самовідвід у справі №910/11102/20 задоволено.
		Справу №910/11102/20 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до статті 32 ГПК України.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.11.2020.
		12.11.2020 розгляд справи №910/11102/20 не відбувся у зв`язку з перебуванням суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б. у відпустці.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд справи призначено на 17.12.2020.
		Представник відповідача - 2 та відповідача - 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.12.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020.
		Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.12.2020 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
		Представник відповідача - 3 в судове засідання апеляційної інстанції 17.12.2020 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.
		Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України). 
		Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
		Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача - 3 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Згідно ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
		Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів оскарження у справі та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 у справі №910/10740/20 повністю задоволено заяву Громадської організації "Захист культурної спадщини Києва" про забезпечення позову, яка була подана до подачі позовної заяви. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість", Товариству з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест", Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна ліга" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних робіт та з будівництва багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 47, 47-Д у Голосіївському районі м. Києва на земельних ділянках (кадастрові номери 8000000000:72:081:0032, 8000000000:72:081:0035).
		21.08.2020 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
		Клопотання про скасування заходів забезпечення позову обґрунтоване тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість", Товариству з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест", Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна ліга" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних робіт та з будівництва багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом по вул. Жилянській, 47, 47-Д у Голосіївському районі м. Києва на земельних ділянках (кадастрові номери 8000000000:72:081:0032, 8000000000:72:081:0035). При цьому 02.07.2020 Департаментом з питань державного регулювання архітектурно-будівельного контролю міста Києва видано Дозвіл на виконання будівельних робіт №КВ 112201541052. Також було розроблено проект "Будівництво багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом на вул. Жилянській, 47, 47-д у Голосіївському районі м. Києва", який погоджений та затверджений в установленому порядку, в тому числі й Міністерством культури України та експертним висновком від 27.09.2018. Також згідно листа №22/2153 від 14.08.2020 Державної установи "Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва" Національної Академії медичних наук України" необхідності встановлення СЗЗ навколо об`єкту, де відсутні виробничі процеси, що є джерелами чинників негативного впливу на навколишнє середовище та умови проживання населення, немає. Крім того, згідно з п. 5.12 ДСП № 173-96 об`єкти згідно до затвердженого проекту "Будівництво багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом на вул. Жилянській, 47, 47-д у Голосіївському районі м. Києва" допускається розташовувати в межах СЗЗ. 
		Отже, як зазначає представник відповідачів-1 та -2, об`єкт будівництва "Будівництво багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом на вул. Жилянській, 47, 47-д у Голосіївському районі м. Києва" може бути розміщений на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:72:081:0032, 8000000000:72:081:0035, а відповідачами отримано усі дозвільні документи для здійснення будівництва, доведено, що земельні ділянки (кадастрові номери 8000000000:72:081:0032, 8000000000:72:081:0035) не знаходяться в санітарно-захисній зоні від промислових об`єктів, а для здійснення будівництва в межах історичного ареалу м. Києва отримано усі необхідні погодження.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 у справі №910/10740/20.
		Суд дійшов висновку, що обставини, якими ТОВ "РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ" та ТОВ "СТРІЖ-ІНВЕСТ" обґрунтовують клопотання про скасування заходів забезпечення позову, не вказують на те, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджатиме належному виконанню судового рішення.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2009 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
		При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Таким чином, Держава Україна несе обов`язок забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
		На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах (п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003).
		Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
		Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
		Тобто забезпечення позову має тимчасовий характер, спрямований саме на гарантування виконання майбутнього рішення господарського суду.
		З наведеного у сукупності полягає, що метою вжиття заходів забезпечення позову ухвалою суду від 27.07.2020 було саме забезпечення ефективного судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача у випадку задоволення позову.
		При вирішенні питання про забезпечення позову судом надана оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
		Частиною 1 ст. 145 ГПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
		Водночас, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №15/155-б.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обставини, якими ТОВ "РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ" та ТОВ "СТРІЖ-ІНВЕСТ" обґрунтовують клопотання про скасування заходів забезпечення позову, не вказують на нівелювання підстав для забезпечення позову, які було наведено в ухвалі від 27.07.2020 Господарського суду міста Києва.
		Крім того, не можуть бути підставою для скасування заходів забезпечення позову і посилання відповідача на висновки Державної установи "Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної Академії медичних наук України, викладені у листі від 14.08.2020 22/2153, оскільки вони стосуються виключно питань щодо вирішення спору по суті і не створюють жодних нових обставин для скасування заходів забезпечення позову.
		За змістом норм ГПК України, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість та підстави позову не досліджуються, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог та підстави позову є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову.      
		Нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, що може бути реалізовано у передбаченому чинним господарським процесуальним законодавством порядку у разі непогодження з процесуальними рішеннями судді.
		А відтак, клопотання про скасування вжитих заходів забезпечення позову не є переглядом або переоцінкою судом доказів та доводів, що досліджувалися при розгляді заяви про забезпечення позову, що може здійснюватися лише в порядку апеляційного або касаційного оскарження ухвали про забезпечення позову.
		За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІЖ-ІНВЕСТ" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 у справі №910/10740/20.
		Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача - 2 з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неповне дослідження судом першої інстанції матеріалів, що мають значення для справи.
		Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення клопотань про скасування заходів забезпечення позову, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 у справі №910/10740/20.
		Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. 
		Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
		                                                                                    ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2020 у справі №910/11102/20 залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2020 у справі №910/11102/20 залишити без змін.
		3. Матеріали оскарження у справі №910/11102/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
		Повний текст постанови підписано 11.01.2021 після виходу суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б. з відпусток.
		 
		Головуючий суддя                                                            І.М. Скрипка 
		 
		Судді                                                                                Ю.Б. Михальська
		 
		                                                                                А.І. Тищенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...