Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/7051/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 11.01.2021. Зареєстровано: 11.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.01.2021.
Дата набрання законної сили: 26.04.2021
Результат оскарження 26.04.2021 Перший апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна
		 Донецький окружний адміністративний суд 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		    
		     21 грудня 2020 р.                                                             Справа№200/7051/20-а 
		 
		приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського,  1
		          
		Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер Віндтехнолоджі»  до Офісу великих платників податків ДПС  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
		за участю:
		секретар судового засідання Столяренко Я.С.
		від позивача: Байрак Р.В. (згідно ордеру);
		від відповідача: Скорженко А.П. (згідно витягу, в режимі відеоконференції)
		 
		 
		ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Фурлендер Віндтехнолоджі» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків ДПС  про визнання протиправним та скасування податкового  повідомлення-рішення № 0000855112 від 31.03.2020, яким збільшено зобов`язання з податку на прибуток  іноземних юридичних осіб  на 13 924 436,14 грн., з яких за основним платежем - 8 027 686,23 грн.,  штрафні санкції - 5 896 749,81 грн.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив необґрунтованість  висновків контролюючого органу про порушення  товариством  підпункту 141.4.2. пункту 141.4. статті 141 Податкового кодексу України через застосування пониженої ставки податку під час виплати на користь нерезидента доходу із джерелом його походження з України  у вигляді  процентів за позиками. За змістом позову між позивачем та компанією KME INVEST FINANCE LIMITED (республіка Кіпр, попередня назва KME INVEST GREEN ENERGY LIMITED) укладено два договори позики, умовами яких передбачалося сплату позивачем  процентів за користування позикою. Під час виплати  процентів  позивач, як податковий агент нерезидента, утримував податок з доходів нерезидента в сумі 2% на підставі пунктів  1, 2 ст. 11  Конвенції  між Урядом України та Урядом  Республіки Кіпр  про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, ратифікованої Законом України № 412-VII від 04.07.2013.
		Позивач наполягав на правомірності застосування  ним пільгової ставки податку та зауважив на тому, що відповідно до змісту довідок про резидентність компанія KME INVEST FINANCE LIMITED є резидентом республіки Кіпр та бенефіціарним власником  доходу, що згідно пунктів 103.5 та 103.6 статті 103 Податкового кодексу України є достатньою  підставою застосування пониженої ставки податку під час оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.
		Згідно викладеного в позові під час укладення договорів позики та виплати відсотків на виконання умов цих договорів, будь-які обставини, які б могли свідчити про здійснення компанією KME INVEST FINANCE LIMITED діяльності на території України через постійне представництво в позивача були відсутні. Крім цього, як зазначив позивач, підписані ОСОБА_1 від імені та в інтересах KME INVEST FINANCE LIMITED договори позики, додаткові угоди до них не можуть визначатись, як активні операції в межах  комерційної /господарської діяльності  нерезидента, для того, щоб вчинені нею дії могли кваліфікуватися як діяльність постійного представництва нерезидента. Згідно викладеного в позові вчинені ОСОБА_1 дії щодо укладення договорів та додаткових угод  на підставі довіреностей є підготовчими/допоміжними відносно основної діяльності  нерезидента, та не мають своїм наслідком залучення тією чи іншою мірою нерезидента до  операцій в межах господарської діяльності  на території України.
		Враховуючи наведене, позивач наполягав на протиправності висновків відповідача про порушення ним вимог чинного податкового законодавства під час застосування пільгової ставки податку при виплаті відсотків на користь нерезидента та донарахування  зобов`язань з податку на прибуток спірним податковим повідомленням - рішенням.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.
		Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди із позовом визначив в наданому суду відзиві. За змістом відзиву в ході проведеної перевірки встановлено безпідставне застосування позивачем пільгової ставки податку на прибуток під час виплати процентів нерезиденту на підставі п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України та Урядом  Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування  та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, ратифікованої Законом України № 412-VII від 04.07.2013. Відповідач зазначив, що згідно п. 4 ст. 11 Конвенції застосування пунктів 1, 2 цієї статті обмежено випадками, коли особа - фактичний власник процентів, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташоване в ній постійне представництво, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, справді пов`язана з таким постійним представництвом.  В такому випадку відповідач мав застосувати ставку податку 15%, визначену положеннями пункту 141.1.2 статті 141 Податкового кодексу України.
		За змістом викладеного у відзиві, сукупність встановлених під час проведеної перевірки обставин свідчить про те, що компанія-нерезидент  KME INVEST FINANCE LIMITED має в Україні постійне місце діяльності, через яке, частково, але в значних  обсягах здійснюється  господарська діяльність цієї компанії. Господарська діяльність від імені компанії здійснюється  громадянкою України шляхом укладення договорів від імені компанії, а також шляхом розпорядження належними компанії активами: коштами (шляхом управління банківським рахунками компанії) та правами вимоги (шляхом укладення договорів про відступлення права вимоги). Відповідач наполягав на тому, що  вчинені представником нерезидента від імені  компанії дії виходять за межі діяльності підготовчого та допоміжного характеру, оскільки така діяльність співпадає з основною діяльністю нерезидента та становить значну його частину. Враховуючи наведене, відповідач зауважував на тому, що позивач під час виплати процентів нерезиденту мав утримувати податок за ставкою 15%.
		Крім цього, відповідач посилався на правову позицію викладену в постанові Верховного суду  від 17.10.2019 по справі №16434/12/2670
		В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладене у відзиві, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог.
		 
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ 
		Ухвалою від 04.08.2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.08.2020. Розгляд справи, призначений на 10.08.2020, відкладено за клопотанням позивача на 27.08.2020. Через неявку до судового засідання представника позивача, розгляд справи відкладався на 17.09.2020. В підготовчому судовому засіданні через необхідність витребування додаткових документів оголошувалася перерва до 30.09.2020 та 28.10.2020.  28.10.2020 судом постановлено ухвалу, внесену до протоколу судового засідання про закриття підготовчого  провадження та призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.11.2020. За клопотанням відповідача судове засідання, призначене на 17.11.2020 відкладалося на 26.11.2020. Судове засідання, призначене на 26.11.2020 не відбулося через перебування судді на лікарняному, наступне судове засідання  призначено на 21.12.2020.
		 
		ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ
		Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФУРЛЕНДЕР  ВІНДТЕХНОЛОДЖІ»  є юридичною особою, зареєстровано  та обліковується  в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом  31011495. Місцезнаходженням  підприємства за даними державного реєстру є: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. вул. О. Тихого, будинок 6. 
		Позивач перебуває на податковому обліку в Запорізькому управлінні  Офісу  великих платників податків ДПС,  є платником ПДВ та податку на прибуток.
		В період з 21.02.2020 по 27.02.2020  на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.1. статті 78, статті 79 Податкового кодексу України  та відповідно до наказу  Офісу великих платників податків  Державної податкової служби  від 19.02.2020 № 235 посадовою особою Запорізького управління Офісу великих платників податків  Державної податкової служби  проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із KME INVEST FINANCE LIMITED (республіка Кіпр) за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 відповідно до затвердженого  плану питань перевірки. 
		05.03.2020 за результатами перевірки складено акт № 18/28-10-51-12/37011495 (т. 1 арк. справи 109-142). 
		Перелік документів, що використовувалися відповідачем під час перевірки наведений  в пункті 2.8. акту.
		За змістом розділу 3 акту перевірки, з даних  додатку ПН до декларацій з податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 встановлено, що платник податків здійснював виплати нерезиденту - KME INVEST FINANCE LIMITED (попередня назва KME INVEST GREEN ENERGY LIMITED) республіка Кіпр, у вигляді відсотків за користування  кредитними коштами за договорами позики  № KM -FWT-2011-30 від 18.11.2011 та KM -FWT-2013-1 від 14.08.2013 на загальну суму 78 007 219 грн., у т.ч. по періодах:
		2015 рік - 14 795 344 грн (дата уточнюючої декларації 09.03.2017);
		2016 рік - 32 366 200 грн  (дата уточнюючої декларації 07.11.2019);
		2017 рік - 24 586 049 грн (дата уточнюючої декларації 11.11.2019);
		2018 рік - 6 259 426 грн (дата уточнюючої декларації 11.11.2019.
		Згідно додатку 3.3. до акту  перевірки у 2015 році позивачем на виконання умов договорів виплачено  дохід на користь нерезидента  у 2015 році в сумі - 14 795 344,44 грн, 2016 році - 32 364 995,24 грн, 2017 році - 24 586 049,017 грн, 2018 році - 6 259 324,74 грн (т. 1 арк. справи  133-134). 
		Встановлені під час перевірки обставини, що стосуються укладення договорів  та додаткових угод до них, їх змісту, змісту довіреностей та суми виплачених позивачем в період з 2015 по 2018 роки відсотків на користь нерезидента та  суми утриманого податку не є спірними та визнаються сторонами. 
		Згідно висновків акту в порушення підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, ТОВ «ФУРЛЕНДЕР ВІНДТЕХНОЛОДЖІ» під час виплати доходів на користь нерезидента  безпідставно застосовувало ставку податку на репатріацію 2% замість 15%, що призвело до заниження  податку на загальну суму 9 906 694,53 грн, у т.ч. по періодах:
		за 2015 рік - 1 879 008,20 грн;
		1 квартал 2016 року - 885 664,73 грн;
		півріччя 2016 року - 1 290 169,02 грн;
		9 місяців 2016 року - 1 815 797,82 грн;
		2016 рік - 4 110 326,93 грн;
		1 квартал 2017 року - 1 131 007,53 грн;
		півріччя 2017 року - 1 757 707,19 грн;
		9 місяців 2017 року - 2 512 106,21 грн;
		2017 рік - 3 122 427,49 грн;
		1 квартал 2018 року - 202 912,71 грн;
		півріччя 2018 року - 548 003,83 грн;
		9 місяців 2018 року - 794  931,91 грн;
		2018 рік - 794 931,91 грн.
		Не погодившись із висновками акту перевірки позивач направив до відповідача заперечення на акт перевірки   (вих. № 01/224 від 27.03.2020) та просив  врахувати їх при прийнятті рішення за наслідком проведеної перевірки.
		31.03.2020 відповідачем на підставі акту перевірки № 18/28-10-51-12/37011495 від 05.03.2020 прийнято податкове повідомлення рішення № 0000855112, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 13 924 436,14 грн, з яких  за основним платежем - 8 027 686,33 грн, штрафні (фінансові) санкції - 5 896 749,81 грн. Згідно з розрахунком до податкового повідомлення-рішення відповідач під час донарахування грошового зобов`язання та штрафних санкцій застосував 1095 денний строк давності відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, грошові зобов`язання та штрафні санкції донараховані за звітні податкові періоди 2016-2018 роки, позивачем надавалася уточнююча декларація за 2016 рік (додаток ПН до рядку 23 Податкової декларації від 07.11.2019 № 9272071926).
		07.04.2020 позивачем направлено до ДПС України скаргу на податкове  повідомлення-рішення № 0000855112 від 31.03.2020, за наслідком розгляду якої рішенням  Державної податкової служби України № 20700/6/99-00-06-02-03-06 від 02.07.2020 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а надана позивачем скарга - без задоволення. 
		 
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ  
		 
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в подальшому - ПК України).
		Пунктом 3.2. статті 3 ПК України передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
		Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України (пункт 103.1 статті 103 ПК України).
		Згідно пункту 133.2. статті 133 ПК України в редакції, чинній на час виплати позивачем процентів на користь нерезидента, платниками податку - нерезидентами є: юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
		Дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні (підпункт 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
		Пунктом 141.4. статті 141 ПК України (у редакції після 01.01.2015) передбачені особливості оподаткування нерезидентів. Положеннями частини першої зазначеного підпункту  передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Підпунктом частини  першої пункту 141.4.1 статті 141 ПК України  визначено, що для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом;
		Підпунктом 141.4.2 пункту 141.4. статті 141 ПК України в редакції закону України чинній на час виплати позивачем доходів нерезиденту передбачалося, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
		08.11.2012 між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі - Конвенція). Вищевказана конвенція ратифікована  Законом  № 412-VII від 04.07.2013 та набрала чинності для України 07.08.2013. 
		Пунктами  1, 2  статті 11 Конвенції передбачено, що проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.
		Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.
		Пунктом  4 ст. 11 Конвенції встановлено, що положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо особа - фактичний власник процентів, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташоване в ній постійне представництво, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, справді пов`язана з таким постійним представництвом. У такому випадку застосовуються положення статті 7 цієї Конвенції.
		Положеннями статті 7 Конвенції встановлений порядок визначення прибутку постійного представництва підприємства-нерезидента.
		Пунктами 1, 2 статті 7 Конвенції встановлено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює підприємницької діяльності в іншій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як зазначено вище, прибуток підприємства може бути оподаткований в іншій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.
		З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, якщо підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво, то в кожній Договірній Державі цьому постійному представництву приписується прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах, і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним представництвом якого воно є.
		Визначення терміну постійне представництво  наведено в статті 5 Конвенції та підпункті 14.1.193 Податкового кодексу України.
		Відповідно до ст. 5 Конвенції для цілей цієї Конвенції термін "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства.
		Термін "постійне представництво", зокрема, включає: a) місце управління; b) філіал; c) офіс; d) фабрику; e) майстерню; f) установку або споруду для розвідки природних ресурсів; g) шахту, нафтову або газову свердловину, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; та h) склад або інше приміщення, що використовується для продажу товарів.
		При цьому,  пунктом  4 ст. 5 Конвенції передбачено, що незважаючи на попередні положення цієї статті, термін "постійне представництво" не включає: a) використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать підприємству; b) складування запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки; c) складування запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством; d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства; e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер; f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від "a" до "e", за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.
		Згідно з пунктом   5 статті 5 Конвенції  незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, якщо особа, інша ніж агент з незалежним статусом, до якого застосовується пункт 6 цієї статті, діє від імені підприємства та має, та звичайно використовує повноваження в Договірній Державі укладати контракти від імені підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі стосовно будь-якої діяльності, яку ця особа виконує для підприємства за винятком, якщо діяльність цієї особи обмежується тією, що зазначена в пункті 4 цієї статті, яка якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не може перетворити це постійне місце діяльності у постійне представництво відповідно до положень цього пункту.
		Пунктом 6 статті 5 передбачено,  що  підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в Договірній Державі, лише якщо воно здійснює підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності. Однак, якщо діяльність такого агента здійснюється повністю від імені цього підприємства і якщо між цим підприємством і агентом в їхніх комерційних і фінансових зв`язках існують або встановлюються умови, які відрізняються від тих, які могли б існувати між незалежними підприємствами, він не вважатиметься агентом з незалежним статусом у значенні цього пункту.
		Згідно пункту 14.1.193 ПК України постійним представництвом є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.
		З метою оподаткування термін "постійне представництво" включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об`єкт чи пов`язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов`язана з таким майданчиком, об`єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов`язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов`язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.
		Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.
		Статтею 103 ПК України визначено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.
		За змістом цієї статті особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4  цієї статті (пункт 103.2 статті 103 ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу (пункт 103.3 статті 103 ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (пункт 103.4 статті 103 ПК України).
		Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (пункт 103.5 статті 103 ПК України).
		Згідно частини 3, 4 пункту 64.5. статті 64 ПК України у разі встановлення контролюючим органом за результатами податкового контролю ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік складається акт, який надсилається через компетентний орган України до компетентного органу іноземної держави для організації заходів стягнення.
		Форма зазначеного акта затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Форму  Акта про встановлення факту ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 892 від 30.10.2017, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.11.2017 за № 1421/31289
		 
		ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
		Спір, що виник між сторонами стосується правомірності застосування позивачем пунктів 1, 2  ст. 11 Конвенції та обчислення пільгової 2% ставки податку  під час виплати доходу з джерелом його походження з України на користь компанії - нерезидента.
		Відповідно до викладеного в акті під час перевірки встановлено укладення між позивачем та компанією  KME INVEST FINANCE LIMITED  договорів позики  № KM -FWT-2011-30 від 18.11.2011  та №  KM -FWT-2013-1 від 14.08.2013 та  додатків до них, які від імені позикодавця KME INVEST FINANCE LIMITED  підписані  у м. Краматорську громадянкою України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка діяла на підставі  довіреностей. 
		Відповідач, проаналізувавши зміст отриманої під час перевірки інформації щодо діяльності позивача, компанії KME INVEST FINANCE LIMITED та фізичної особи   ОСОБА_1 , посилаючись на наявність в останньої повноважень на укладення від імені нерезидента будь-яких угод та повноважень щодо розпорядження майном, дійшов висновку, що фактично діяльність повіреного компанії - нерезидента - ОСОБА_1 має розглядатися як діяльність постійного представництва. Оскільки, на думку відповідача,  компанія нерезидент  вважається такою, що має постійне представництво  на території Україні, отже, під час перерахування компанії нерезиденту процентів за  користування позикою позивач як податковий агент був зобов`язаний утримати і перерахувати до бюджету України податок за ставкою 15%, що передбачена підпунктом 141.4.2 ст. 141 ПК України.
		Відповідно до зазначеного в акті, на запити контролюючого органу,  компетентними  органами Республіки Кіпр (листи від 02.06.2017 справа TD3.10.43.2/AV113.Р.523,  від 17.10.201 справа TD3.10.43.2/AV113.Р.523 та від 16.10.2019 справа  TD3.10.43.2/AV113.Р.723) та Латвійської республіки  (лист від 17.12.2018 № 8.9.-8/316697 File KK2018158 ) надані окремі відомості щодо компанії KME INVEST FINANCE LIMITED. Так, згідно листів від 02.06.2017 та 17.10.2017 від компетентних  органів Республіки Кіпр компанія зареєстрована на Кіпрі з 27.10.2010, директором компанії з 27.10.2010  є  ОСОБА_2, акціонером компанії з 20.03.2013 є компанія Strategy Financial Group Ltd (Британські Віргінські острови) із часткою 100%, основним видом діяльності компанії є надання фінансування, компанія KME INVEST FINANCE LIMITED є бенефіціарним власником  отриманого процентного доходу від позики. 
		В листі від 16.09.2019, Департамент Міністерства фінансів Республіки Кіпр повідомив, що: 
		- директор компанії ОСОБА_2 є єдиним працівником; 
		- упродовж 2015-2018 років компанія KME INVEST FINANCE LIMITED використовувала банківські рахунки в ABLV Bank AS, Latvia; Bank of Cyprus Public company Limited, Cyprus; Credit Agricole (Suisse) SA; IBM Podgorica Montenegro; Universal Capital Bank, Podgorica Montenegro; Russita Bank, Russia;
		- упродовж 2015-2018 року ОСОБА_1 уповноважувалася здійснювати операції  за банківськими рахунками (та приймати участь в їх відкритті) в ABLV Bank AS,  Credit Agricole (Suisse) SA Zurich Branch, які вказані у договорах позики № KM -FWT-2011-30 від 18.11.2011 та KM -FWT-2013-1 від 14.08.2013; договори позики № KM -FWT-2011-30 від 18.11.2011 та KM -FWT-2013-1 від 14.08.2013  підписані в офісі ТОВ «ФУРЛЕНДЕР ВІНДТЕХНОЛОДЖІ» у м. Краматорську Донецької області.  
		За наслідком аналізу основних показників фінансової звітності, доданої до листа  від 16.09.2019, відповідачем встановлено, що єдиним джерелом доходів компанії є процентний дохід, переважну частину витрат компанії становлять  витрати з організації фінансової діяльності, значну долю адміністративних витрат складають витрати з обслуговування діяльності, зокрема, юридичні послуги та аудит річної звітності.  Аналізом структури дебіторської та кредиторської заборгованості  компанії KME INVEST FINANCE LIMITED встановлено, що у дебіторській заборгованості переважає заборгованість пов`язаних осіб, а кредиторська заборгованість перед пов`язаними особами  становить майже  100% загальної кредиторської заборгованості. За змістом акту перевірки пов`язаними  особами - дебіторами компанії є: Ukrainian Machinebuilding Plants M.S. Ltd (Кіпр); Multiplier Capital Group (Британські Віргінські острови); Strategy Invest Group Inc. (Британські Віргінські острови); Elkart Finance Limited (Британські Віргінські острови) пов`язаними особами-кредиторами: ТОВ «ФУРЛЕНДР ВІНДТЕХНОЛОДЖІ», ТОВ «КРАМАТОРСЬКИЙ ЗАВОД ВАЖКОГО  ВЕРСТАТОБУДУВАННЯ», ТОВ «ТД «УМЗ».
		Під час перевірки з відкритих джерел відповідачем встановлено, що повірений компанії нерезидента -   ОСОБА_1 була помічником на громадських засадах народного депутата Верховної ради України 8-го та 9-го скликання ОСОБА_3, якого відповідач визначає в акті як пов`язану особу із позивачем та компанією KME INVEST FINANCE LIMITED,  та залучена до діяльності  більшості підприємств, що є пов`язаними із позивачем. Зокрема, ОСОБА_1 отримувала постійний дохід від  ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» (м. Краматорськ Донецької області), ПрАТ «СТАРОКРАМАТОРСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД», разові виплати від ПрАТ «ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ» (м. Київ).
		Посилаючись на п. 4 статті 11 Конвенції, відповідач в акті зазначив, що сукупність встановлених  обставин  свідчить про те, що компанія KME INVEST FINANCE LIMITED  має в Україні постійне місце діяльності, через яке, частково, але в значних обсягах  здійснюється  діяльність  компанії, через що не має застосовувати пільгову ставку податку, визначену п. 1, 2 ст. 11  Конвенції. Здійснювана повіреною особою діяльність пов`язана з місцем діяльності  позивача, місцем діяльності ПрАТ «КРАМАТОРСЬКИЙ ЗАВОД  ВАЖКОГО ВЕРСТАТОБУДУВАННЯ», ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» та місцем проживання ОСОБА_1 . 
		Під час надання оцінки цим твердженням відповідача суд виходить із наступного.
		Пункт  4 статті 11 Конвенції обмежує застосування пільгової ставки податку на рівні 2% за наявності одночасно 2-х умов: здійснення нерезидентом господарської діяльності в іншій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташоване в ній постійне представництво та пов`язаність боргової вимоги, на підставі якої сплачуються проценти,  з таким постійним представництвом.
		Згідно з пунктом 5 ст. 5 Конвенції  особа, яка не є незалежним агентом, має та зазвичай використовує наявні повноваження на укладення договорів, буде вважатися постійним представництвом нерезидента в цій державі стосовно будь-якої діяльності, яку ця особа виконує для підприємства. Винятком з цього правила становлять випадки коли діяльність такої особи обмежується тією, що зазначена в пункті 4 цієї статті, яка, якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не може перетворити це постійне місце діяльності  у постійне представництво відповідно до положень  цього пункту.
		Як вбачається зі змісту акта перевірки, контролюючим органом встановлено, що повіреним компанії нерезидента укладено  договір № KM -FWT-2011-30 від 18.11.2011 та договір KM -FWT-2013-1 від 14.08.2013, умовами яких передбачено  надання компанією нерезидентом позики позивачу. 
		В  ході перевірки встановлено, що компанією KME INVEST FINANCE LIMITED   видані громадянці України ОСОБА_1  довіреності:  від 27.10.2010 терміном дії до 26.10.2011;  від 27.10.2011  терміном дії до 26.10.2012; від 27.10.2012 терміном дії до 26.10.2013; від 27.10.2013 строком до 26.10.2014 та від 27.10.2014 терміном дії до 26.10.2015, які, окрім іншого надавали представнику право виконувати та здійснювати  всі або будь-які дії, у т.ч. укладати, керувати, вести ділові справи, пов`язані із бізнесом  та правами компанії, звертатися до будь-якої банківської установи для відкриття банківського рахунку або рахунки та здійснювати операції або закривати будь-які  банківські рахунки  згідно регламенту банківської установи. В довіреностях від 23.10.2015 строком до 26.10.2016 компанією конкретизовані повноваження щодо відкриття  банківських рахунків: звертатися до «ABLV Bank AS», Latvia та «Credit Agricole Suisse», Switzerland для відкриття банківського рахунку  або рахунків та здійснювати  операції або закривати будь-які банківську  рахунки»; від 21.10.2016 терміном дії до 26.10.2017 конкретизовані повноваження щодо банківських рахунків: звертатися до «ABLV Bank AS», Latvia та «Bank of Cyprus», Cyprus з послідуючими діями щодо рахунків);  від 05.10.2017 терміном дії до 26.10.2018 конкретизовані повноваження щодо  банківських рахунків: звертатися до «ABLV Bank AS», Latvia та «Bank of Cyprus», Cyprus з послідуючими діями щодо рахунків; від 26.10.2018 терміном дії до 26.10.2019 конкретизовані повноваження щодо банківських рахунків: звертатися до «ABLV Bank AS», Latvia та «Invest Bank Montenegro AD, Podgorica», Montenegro, Universal Capital Bank AD, Podgorica», Montenegro,  International commercial  investing bank «Russita-Bank», Limited Liability company, Russia з послідуючими діями щодо рахунків.
		Копії цих довіреностей наявні в матеріалах справи, зміст цих довіреностей відповідає наведеному в акті. 
		Згідно доводів відповідача зазначеними довіреностями повіреному компанії-нерезидента делеговано широке коло повноважень, у тому числі на укладення будь-яких договорів щодо діяльності компанії нерезидента. Водночас, слід зазначити, що  сам зміст довіреностей не є достатньою підставою для висновку щодо здійснення повіреним діяльності постійного представництва. Пунктом 5 статті 5 Конвенції передбачено, що особа, яка діє в інтересах компанії має мати та зазвичай реалізовувати повноваження визначені в довіреностях.
		Фактично, виходячи зі змісту акту під час проведення перевірки відповідачем  встановлено укладення повіреним 2-ох договорів позики з проміжком часу укладення більше ніж 2 роки та додаткових угод до них, якими доповнювалися банківські реквізити, змінювався строк дії договорів.
		Договором позики № KM -FWT-2011-30 від 18.11.2011 передбачено надання  позивачу позики на суму 10 000 000 дол. США зі сплатою відсотків 11%, із датою погашення не пізніше 01.03.2015. До договору позики № KM -FWT-2011-30 від 18.11.2011 внесені зміни та доповнення укладеними між сторонами додатковими угодами: № 1 від 03.06.2013 (змінено назву підприємства позичальника), № 2 від 15.01.2014 (змінено банківські реквізити  позикодавця; доповнено обов`язком  позикодавця щорічно  надавати позичальнику сертифікат про резидентство; внесений пункт про те, що позикодавець є бенефіціарним  власником отриманих процентів);  № 3  від 23.01.2015 (змінено застереження щодо валюти платежів); № 4 від 19.02.2015 (змінено дату остаточного повернення позики - не пізніше 01.03.2018); № 5 від 25.05.2015 (змінено дату остаточного повернення позики) не пізніше  01.06.2018; № 6 від 28.09.2015  (доповнено  банківські реквізити  позикодавця); № 7 від 20.07.2016 (доповнено банківські реквізити  позикодавця та позичальника), № 9 від 20.02.2018 (доповнено банківські реквізити  позикодавця та позичальника, адреси сторін для кореспонденції).
		Договором  №  KM -FWT-2013-1 від 14.08.2013 передбачено надання  позивачу позики на суму 15 000 000 Євро  зі сплатою відсотків 11% , із датою погашення не пізніше 11.08.2017. До договору позики № KM -FWT-2013-1 від 14.08.2013 внесені зміни та доповнення укладеними між сторонами додатковими угодами: № 1 від 15.01.2014 (доповнено обов`язком  позикодавця щорічно  надавати позичальнику сертифікат про резидентність; № 2  від 23.01.2015  (змінено застереження щодо валюти платежів); № 3 від 20.10.2015 (доповнено  банківські реквізити позикодавця); №4 від 05.04.2016 (доповнено  банківські реквізити позикодавця); № 5 від 26.07.2016 (зменшено розмір позики до 1 950 000 Євро); змінено дату остаточного повернення позики не пізніше  31.12.2017); № 6 від 20.02.2018 (доповнено  банківські реквізити  позикодавця). 
		Розділом 3 укладених договорів визначені умови надання позики. Так, згідно п. 3.1. за умови виконання позичальником умов договору позика може бути отримана протягом встановленого договором періоду отримання в робочий день за власним вибором позичальника. Згідно умов договору KM-FWT-2011-30 від 18.11.2011 періодом отримання є період з дати набуття договором чинності до 01.03.2015, згідно умов договору KM -FWT-2013-1 від 14.08.2013 -  з дати набуття договором чинності до 01.08.2017. Днем надання позики, як визначено цим пунктом, є день зарахування коштів на рахунок позичальника в обслуговуючому банку.
		Пунктом 3.2. обох договорів передбачено, що задля отримання кожного траншу позики позичальник має надати письмове повідомлення, підписане уповноваженою на укладення угод особою до 11 години ранку за київським часом за 1 робочий день до дати, на яку потрібні кошти, в повідомленні має визначати дати, коли кошти мають бути отримані та банківський рахунок, на який повинна бути перерахована сума коштів. 
		Пунктами 3.4.-3.6. передбачено, що позика не може бути отримана поки позикодавець не отримає та не перевірить документи, підтверджуючі юридичний статус позичальника, необхідний для укладення та виконання цього договору та не визнає їх задовільними; позичальник не отримає від Національного банку України реєстраційне свідоцтво на цей договір та не вчинить всіх інших дій та адміністративних процедур, необхідних для повної законної реалізації положень цього договору; позикодавець не отримає від уповноваженого банку чи позичальника підтвердження про згоду обслуговуючого банку про згоду виконувати його функції, необхідні для належного виконання цього договору. 
		Пунктом 9.2. договорів передбачено право позикодавця скасувати будь-яке або всі зобов`язання за цим договором  у разі невиконання зобов`язань позичальником. 
		Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. 
		Під час судового розгляду справи представники сторін не заперечували, що фактично суми позики надходили до позивача з рахунків компанії нерезидента.   Обставини здійснення повіреною компанії - нерезидента будь-яких дій чи прийняття рішень, які б свідчили про прийняття нею участі у вчиненні грошових переказів з рахунків позикодавця на рахунки позичальника (позивача) під час проведення перевірки та розгляду справи не встановлено. Будь-яких обставин, що стосуються отримання позивачем позики на умовах договорів позики під час перевірки не встановлювалося.   Віднесення договору позики до різновидів реальних договорів, які вважаються  укладеними після передачі майна, спростовує доводи відповідача щодо розпорядження повіреною особою нерезидента активами (коштами) позикодавця шляхом укладення договорів позики та, водночас, свідчить про відсутність  другої  з двох обов`язкових умов незастосування пунктів 1, 2 ст. 11 Конвенції, що передбачені пунктом 4 цієї статті -  віднесення боргової вимоги на підставі якої сплачуються відсотки до діяльності такого постійного представництва.
		З  огляду на положення статті 5 Конвенції господарська діяльність нерезидента, що здійснюється через його представництво в Україні, не підпадає під визначення «постійне представництво» виключно у тому випадку, коли представництво здійснює будь-яку з перелічених у частині четвертій статті 5 Конвенції видів діяльності з обов`язковою умовою, що така діяльність має підготовчий або допоміжний характер відносно діяльності материнської компанії.
		У роз`ясненнях до положень Модельної Конвенції ОЕСР, на основі якої підписано Угоду між Урядом Україною та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, наведені критерії для оцінки діяльності представництв як допоміжної або підготовчої. Так, відповідно до пунктів 23 та 24 офіційного коментаря до Модельної Конвенції ОЕСР діяльність представництва не може вважатись такою, що має допоміжний характер, якщо вона переважно здійснює такі ж функції, що і материнська компанія.
		Тобто, якщо основний вид діяльності представництва є тотожнім з видом діяльності нерезидента (материнської компанії), визначеним у статутним документах нерезидента,  представництво в цілях оподаткування розглядається як постійне представництво.
		Для розмежування "постійного" представництва від "непостійного" (некомерційного), слід виділити ключові характеристики, які слугують базою для їх розмежування. Насамперед, діяльність непостійного представництва має виключно підготовчий або допоміжний характер щодо діяльності компанії  нерезидента і має бути відмінною від статутних функцій материнської компанії.
		Тотожна правова  позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.05.2019 у справі №826/3191/13 а.
		Наведені вище обставини підтверджують доводи позивача про вчинення  повіреним  нерезидента виключно підготовчих та/або допоміжних функцій - у вигляді підписання договорів позики, для забезпечення основної діяльності материнської компанії-нерезидента - фінансування, не здійснюючи при цьому господарської діяльності материнської компанії.
		Суд вказує, що сам факт видачі нерезидентом довіреностей фізичній особі положеннями Конвенції не визначається як вчинення повіреним дій, які в будь-якому  випадку свідчать про здійснення повіреним діяльності постійного представництва у розумінні положень Конвенції. Висновки про вчинення функцій постійного представництва мають ґрунтуватися на аналізі фактично вчинених дій такого представника. 
		Суд відхиляє доводи  відповідача про здійснення позивачем розпорядження майном  нерезидента шляхом відкриття рахунку  в банку ABLV Bank AS, Latvia, оскільки такі дії вчинені представником на території Латвії та не мають жодного відношення до діяльності  повіреного на території України. 
		Отже, при здійсненні перевірки позивача, контролюючий орган дійшов висновку, що повірений компанії нерезидента є постійним представництвом нерезидента за відсутності аналізу змісту та виду здійснюваної ним діяльності у тому числі в контексті спірних відносин, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про  наявність  в діях повіреного компанії  ознак здійснення діяльності постійного представництва. 
		В силу пункту  103.4  статті  1103 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
		Наявність в позивача довідок про статус компанії KME INVEST FINANCE LIMITED як податкового резидента Республіки Кіпр - за 2005 рік - довідка від 21.05.2015, за 2016 рік - довідка від 15.02.2016,  за  2017 рік - довідка від 23.03.2017 та за 2018 рік - довідка від 17.01.2018 , свідчить про обґрунтованість застосування ним пільгової ставки податку, встановленої Конвенцією.
		За приписами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
		З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
		Суд під час розгляду цієї справи виходить саме з добросовісності поведінки  товариства позивача, оскільки будь-які переконливі доводи її недобросовісності під час перевірки не було встановлено, позивач, як контрагент нерезидента, не може бути обізнаний про всі дії вчинені повіреним в інтересах його контрагента.
		Згідно частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		На думку суду, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення.
		Дослідивши надані відповідачем докази суд дійшов висновку про недоведеність висновків відповідача щодо здійснення в період з 2015 по 2018 роки компанією KME INVEST FINANCE LIMITED діяльності на території України через постійне представництво, що свідчить про помилковість встановлення під час перевірки  порушення  підпункту  141.4.2  пункту  141.4  статті  141 ПК України, що в свою чергу призвело до неправомірного донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток.
		Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
		Згідно з частиною першою  статті 139 КАС України  при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 21 020,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		                                                             ВИРІШИВ:
		 
		Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер Віндтехнолоджі»  до Офісу великих платників податків ДПС   про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.03.2020 № 0000855112, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток  іноземних юридичних осіб на 13 924 436,14 грн, з яких за основним платежем - 8 027 686,33 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5 896 749,81 грн.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС   на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер Віндтехнолоджі»  судові витрати в розмірі 21 020,00 (двадцять одну тисячу двадцять) гривень 00 копійок.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		Повний текст рішення виготовлено 31.12.2020.
		  
		Відомості про сторін:
		 Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУРЛЕНДЕР ВІНДТЕХНОЛОДЖІ" (ідентифікаційний код юридичної особи 37011495, адреса: 84306, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 6);
		Відповідач: Офіс великих платників податків ДПС (ідентифікаційний код юридичної особи 43141471, адреса: 04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г)      
		 
		Суддя                                                                                   А.С. Михайлик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...