Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1.380.2019.006107 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 11.01.2021. Зареєстровано: 12.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.01.2021.
Дата набрання законної сили: 11.01.2021
Номер судового провадження: А/857/14889/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		УХВАЛА
		про відмову у відкритті апеляційного провадження
		 
		11 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006107 пров. № А/857/14889/20
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		 судді-доповідача - Шавеля Р. М.суддів -Кузьмича С. М. Улицького В. З.
		 
		перевіривши апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.006107 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "ГЛОБУС ГРУП" до Міністерства культури України, Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська обласна організація Українського товариства глухих, Приватне підприємство "Вір-Західбуд", Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА, про визнання протиправними та скасування припису,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року в задоволенні заяви Міністерства культури та інформаційної політики України про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено; апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
		У зв`язку з критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів, зокрема, відсутністю асигнувань на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції, копію вказаної ухвали було надіслано скаржнику за допомогою електронних засобів зв`язку на адресу електронної пошти info@mkip.gov.ua.
		На виконання вимог вказаної ухвали, у встановлений судом строк, скаржником скеровано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
		В обгрунтування поданої заяви скаржник зазначає фактично всі ті причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду від 23 червня 2020 року, які були досліджені в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року.
		Відповідно до положень частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статті 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
		При цьому, обов`язковим процесуальним наслідком визнання судом неповажними причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду є відмова у відкритті апеляційного провадження.
		Аналізуючи повторно подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, заявлені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження не можна вважати поважними, з таких підстав.
		Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
		Відповідно до пунктів 6, 7 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
		Наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслюють характер процесуальної поведінки учасників справи, за яким особа, яка зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку на апеляційне оскарження, а також стосовно належного оформлення апеляційної скарги. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
		Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
		Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29 січня 2016 року у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
		При цьому, апеляційним судом враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
		У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
		Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
		Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
		Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
		Як зазначено в ухвалі апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
		Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
		Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
		Як було встановлено в ухвалі апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року в розглядуваному випадку основною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апелянт вказує на впровадження на всій території України карантину, а також дистанційної роботи працівників апарату Міністерства. Крім того, у поданому на виконання вимог ухвали про залишення без руху клопотанні скаржник зазначає, що затримка у розгляді питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції зумовлена також пересиланням кореспонденції засобами поштового зв`язку та розгляд питання судом.
		Водночас, тлумачення приписів частини 3 ст. 295 КАС України дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом у особливих, екстраординарних випадках й тільки за наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру (підтверджених належними доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
		Особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони й пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об`єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з апеляційною скаргою.
		Колегія суддів зазначає, що організація діяльності, в тому числі запровадження дистанційної роботи працівникам апарату Міністерства, не звільняє їх від виконання посадових обов`язків (щодо дистанційної роботи) та не надає такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. 
		Неухильне виконання обов`язків суб`єкта владних повноважень не може узалежнюватися від організації належного виконання працівниками службових обов`язків, оскільки цей процес належить до сфери управлінської діяльності начальника цього органу, який, з-поміж іншого, уповноважений визначати потрібну кількість осіб, які можуть представляти інтереси цього органу.
		Разом з тим, згідно з п.2 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19)» роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку.
		Таким чином, наведені скаржником обставини в жоден спосіб не можуть впливати на його процесуальний обов`язок дотримуватися строку апеляційного оскарження судових рішень.
		З урахуванням зазначеного, Міністерством культури та інформаційної політики України не виконано вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху та не доведено наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а тому у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.006107 слід відмовити.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні заяви Міністерства культури та інформаційної політики України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду - відмовити.
		Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства культури та інформаційної політики України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.006107 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "ГЛОБУС ГРУП" до Міністерства культури України, Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська обласна організація Українського товариства глухих, Приватне підприємство "Вір-Західбуд", Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА, про визнання протиправними та скасування припису.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Суддя-доповідач Р. М. Шавель судді С. М. Кузьмич   В. З. Улицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...