Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3262/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 13.01.2021. Зареєстровано: 13.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.01.2021.
Дата набрання законної сили: 10.12.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 грудня 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/3262/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Погребняка В.Я. (головуючого), Білоуса В.В., Огородніка К.М. 
		за участю секретаря судового засідання - Сотник А.С.,
		 
		учасники справи:
		боржник - Приватне акціонерне товариство «Азовзагальмаш»,
		від боржника - Степаненко О.М. (довіреність № 14/02/20 від 14.01.2020),
		арбітражний керуючий - Шистопал Петро Миколайович - не з`явився, 
		кредитор (ініціюючий) - Приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь»,
		представник кредитора - Тиліпський Д.В. (довіреність № 301/7Д від 14.01.2020), 
		кредитор (ініціюючий) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовська Сталеплавильна компанія»,
		представник кредитора - не з`явився, 
		кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Експерт Інвест» (правонаступник ПАТ «Дельта Банк»),
		представник кредитора - Середа В.В. (довіреність № 10/02/20 від 10.02.2020),
		кредитор - Публічне акціонерне товариство «СБЕРБАНК»,
		від кредитора - Ягодка О.О. (довіреність № 7980/10 від 18.07.2019),
		кредитор - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк»,
		представник кредитора - Пасацька В.В. (довіреність № 0024701/24627-20 від 21.10.2020),
		кредитор - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
		від кредитора - Оборський Я.В. (довіреність  № 300/18 від 06.08.2018),
		кредитор - Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»,
		представник кредитора  - не з`явився,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 
		1. Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», 
		2. Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. (правонаступник ТОВ «ФК «Експерт Інвест»),
		3. Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК»,
		4. Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк»,
		5. Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»,
		 
		на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2018, 
		у складі судді Пасько М.В.,
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019, 
		у складі колегії суддів: Отрюха Б.В., - головуючий, Остапенка О.М., Грека Б.М.,
		 
		у справі за заявою 
		1. Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь»,
		2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська Сталеплавильна Компанія»,
		до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»,
		про банкрутство,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст вимог
		 
		1. Приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь» (далі - ПрАТ «Азовелектросталь») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовська Сталеплавильна Компанія» (далі - ТОВ «Азовська Сталеплавильна Компанія») звернулися до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (далі - ПрАТ «Азовзагальмаш», боржник) у зв`язку з неплатоспроможністю останнього.
		 
		2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2016 порушено провадження у справі № 910/3262/16 про банкрутство ПрАТ «Азовелектросталь».
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		3. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/3262/16 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 20   025   005   339,75 грн., до якого, серед інших, включено вимоги: 
		- ПАТ «Дельта Банк» на суму 1   499   289   510,79 грн. (2 756,00 грн. - 1 черга, 1   468   476   706,30 грн. - 4  черга, 30   810   048,49 грн. - 6 черга);
		- ПАТ «СБЕРБАНК» на суму 2   520   121   716,66 грн. (2 756,00 грн. - 1 черга, 2   520   118   960,66 грн. - 4 черга);
		- ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» на суму 4   963   441   380,79 грн. (2 756,00 грн. - 1 черга, 4   475   385   279,94 грн. - 4 черга, 488   056   100,95 грн. - 6 черга);
		- ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 1   372   623   414,57 грн. (2 756,00 грн. - 1 черги, 1   204   325   491,83 грн. - 4 черга, 168   295   166,74 грн. - 6 черга);
		- ПАТ «ВТБ Банк» на суму 3   479   993   377,60 грн. (2 756, 00 грн. - 1 черга, 3   479   990   621,60 грн. - 4 черга).
		Цією ж ухвалою суду окремо внесено до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені заставою майна боржника, вимоги: 
		- ПАТ «Дельта Банк» на суму 279 471 315,20 грн.; 
		- ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 45 144 746,09 грн.; 
		- ПАТ «СБЕРБАНК» на суму 209 351 100,48 грн.;
		- ПАТ «ВТБ Банк»  на суму 180   850 446,07 грн.
		Відмовлено у визнанні ПАТ «Дельта Банк» конкурсним кредитором боржника на суму 401 351 479,41 грн.
		 
		4. Ухвала в частині визнаних кредиторських вимог мотивована тим, що вимоги  зазначених, кредиторів документально підтверджені, а мотиви їх визнання судом наведені в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство від 02.03.2016, підтверджуються письмовими поясненнями розпорядника майна боржника, наявними матеріалами справи та визнаються боржником повністю.
		 
		5. Ухвала суду в частині відмови у визнанні грошових вимог ПАТ «Дельта Банк» на суму 401   351   479,41 грн. мотивована тим, що виробничі потужності боржника знаходяться в місті Маріуполь, відтак,  нарахування пені у розмірі 180   371   924,69 грн. та штрафу на суму 31   000,00 грн. на основну суму заборгованості за кредитним зобов`язанням вбачається не можливим.
		 
		5.1. Розпорядженням Кабінет Міністрів України №1053-р. від 30.10.2014 на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві на перехідні положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого увійшло місто Маріуполь.
		 
		5.2. Територія м. Маріуполь входить в зону АТО.
		 
		5.3. Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (прийнято 02.09.2014), визначені заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, а саме накладено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями, на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, на примусову реалізацію предметів іпотеки, особливий порядок перереєстрації суб`єктів, тощо. Таким чином, Держава гарантувала визначеним вище суб`єктам пільгові умови виконання зобов`язань, пов`язані із звільненням від відповідальності за порушення зобов`язань, визначених законом.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк» відмовлено;
		апеляційну скаргу ПрАТ «Азовзагальмаш» задоволено;
		ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/3262/16 скасовано в частині визнання вимог:
		ПАТ «Дельта Банк» в частині суми 1   468   476   706,30 грн.,
		ПАТ «СБЕРБАНК» в частині суми 2   520   118   960,66 грн.,
		ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» в частині суми 4   475   385   279,94 грн.,
		ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині суми 1   204   325   491,83 грн..
		У скасованій частині прийнято нове рішення, яким вимоги: 
		ПАТ «Дельта Банк» визнано у розмірі 1   778   758   069,99 грн. 
		ПАТ «СБЕРБАНК» визнано у розмірі 2   729   470   061,14 грн. 
		ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» визнано у розмірі 4   963   438   524,79 грн., 
		ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» визнано у розмірі 1   417   765   404,66 грн.
		Визнані вимоги вказаних кредиторів включено до реєстру вимог кредиторів окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника. 
		 
		7. Постанова в частині вимог ПАТ «Дельта Банк» мотивована тим, що судом першої інстанції вірно встановлено розмір кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк» та черговість їх включення до реєстру вимог кредиторів.
		 
		8. В частині кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правових висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.05.2018 у справі  № 902/492/17.
		 
		9. Апеляційним судом встановлено:
		 
		9.1. Кредиторські вимоги АТ «СБЕРБАНК» ґрунтуються на заборгованості, яка виникла за Договором про відкриття кредитної лінії № 18-В/11/24/ЮО/КL від 26.08.2011 (1 680 363 801,80 грн.), Договором про відкриття кредитної лінії № 32-В/12/24/КЛ-КБ від 04.09.2012 (616 426 636,91 грн.), які укладені між ПрАТ «Азовзагальмаш» та ПАТ «СБЕРБАНК». 
		Вимоги ґрунтуються на підставі Договору поруки № 18-В/11/24-П-2 від 30.06.2015, укладеного між ПрАТ «Азовзагальмаш» та ПАТ «СБЕРБАНК», яким забезпечені вимоги за Договором про відкриття кредитної лінії № 17-В/11/24/ЮО/КL від 01.07.2011 (421 307 577,52 грн.) та Договором про відкриття кредитної лінії № 19-В/11/24/ЮО/КL від 01.07.2011 (9 368 174,50 грн.), які укладено між ПАТ «СБЕРБАНК» та ПрАТ «Торговий дім «Азовзагальмаш».
		Між ПрАТ «Азовзагальмаш» та ПАТ «СБЕРБАНК», в забезпечення виконання всіх зобов`язань боржника та ПрАТ «Торговий дім Азовзагальмаш» за Кредитними договорами, було укладено: 
		- Договір застави № 32-В/12/24/КЛ-КБ-3-7 від 17.04.2015, Договір застави        № 32-В/12/24/КЛ-КБ-3-2 від 04.09.2012, Договір застави № 32-В/12/24/КЛ-КБ-3-1 від 04.09.2012 (забезпечено виконання Договору про відкриття кредитної лінії       № 32-В/12/24/КЛ-КБ від 04.09.2012), за якими передано в заставу обладнання, що належать боржнику. Вартість заставного обладнання оцінюється сторонами в сумі 786 760,75 грн., 35 687 990,73 грн. та 68 000 000,00 грн. відповідно, загалом 104 474 751,48 грн.;
		- Договір застави від 23.11.2011 (забезпечено виконання, зокрема, власних зобов`язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 18-В/11/24/ЮО/КL від 26.08.2011, а також зобов`язань ПрАТ «Торговий дім «Азовзагальмаш» за Договором про відкриття кредитної лінії № 17-В/11/24/ЮО/КL від 01.07.2011 та Договором про відкриття кредитної лінії № 19-В/11/24/ЮО/КL від 01.07.2011), за яким передано в заставу обладнання, що належать боржнику. Вартість заставного товару оцінюється сторонами в сумі 21 826 059,00 грн.;
		- Договір застави від 26.08.2011 (забезпечено виконання Договору про відкриття кредитної лінії № 18-В/11/24/ЮО/КL від 26.08.2011), за яким передано в заставу товари в обороті, що належать боржнику. Вартість заставного товару оцінюється сторонами в сумі 17 115 991,00 грн.;
		- Іпотечний договір від 03.06.2013, зареєстрований в реєстрі за № 1740, Іпотечний договір від 10.01.2012, зареєстрований в реєстрі за № 33, Іпотечний договір від 23.11.2011, зареєстрований в реєстрі за № 4566 (забезпечено виконання власних зобов`язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 18-В/11/24/ЮО/КL від 26.08.2011. а також зобов`язань ПрАТ «Торговий дім «Азовзагальмаш» за Договором про відкриття кредитної лінії № 17-В/11/24/ЮО/КL від 01.07.2011 та Договором про відкриття кредитної лінії № 19-В/11/24/ЮО/КL від 01.07.2011), за яким передано в заставу об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1. Вартість заставного майна становить 600 300,00 грн., 15 577 798,00 грн., 29 290 542,00 грн. відповідно, загалом 45 468 640,00 грн.;
		- Іпотечний договір від 21.09.2012, зареєстрований в реєстрі за № 2819 (забезпечено виконання зобов`язань за Договором про відкриття кредитної лінії   № 32-В/12/24/КЛ-КБ від 04.09.2012), за яким передано в заставу об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1. Вартість заставного майна становить 20 465 659,00 грн..
		 
		9.2. Кредиторські вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ґрунтуються на заборгованості, яка виникла за Генеральною кредитною угодою № 012/05/0513 від 14.11.2007 (укладена між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з однієї сторони та ПрАТ «Азовзагальмаш», ПрАТ «Торговий дім «Азовзагальмаш», ПАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування», ПрАТ «Азовелектросталь» з іншої сторони).
		Заборгованість виникла за Кредитними договорами № 010/05/00215 від 29.04.2008, № 010/05/00655 від 13.10.2008, № 010/05/00671 від 20.10.2008,                     № 010/05/00672 від 20.10.2008, № 010/05/00673 від 20.10.2008, які були укладені з ПрАТ «Торговий дім «Азовзагальмаш» в рамках Генеральної кредитної угоди. 
		За договором поруки № 012/05/0513/3 від 14.11.2007 ПрАТ «Азовзагальмаш» є солідарним боржником за вказаними вимогами до ПрАТ «Торговий дім «Азовзагальмаш».
		Між ПрАТ «Азовзагальмаш» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в забезпечення виконання зобов`язань за Генеральною кредитною угодою № 012/05/0513 від 14.11.2007, було укладено Іпотечний договір № 12/06/0171 від 15.05.2009, зареєстрований в реєстрі за № 1879, за яким передано в заставу нерухоме майно за адресою: м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1. Вартість заставного майна становить 1 577 192,50 Євро, що за курсом НБУ на дату укладення договору становило 40 129 262,68 грн..
		 
		9.3. Кредиторські вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» ґрунтуються на заборгованості, що виникла за Генеральною кредитною угодою   № 151111N5 від 30.09.2011, яка укладена між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Азовелектросталь» та Кредитними договорами № 151112К31 від 25.12.2012, № 151112К32 від 29.12.2012, які були укладені з ПрАТ «Азовелектросталь» в рамках Генеральної кредитної угоди.
		ПрАТ «Азовзагальмаш» є солідарним поручителем ПрАТ «Азовелектросталь» перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за невиконання зобов`язання у повному обсязі за Генеральною кредитною угодою № 151111N5 від 30.09.2011 згідно Договору поруки № 151111Р11 від 30.09.2011, за Кредитним договором № 151112К31 від 25.12.2012 згідно Договору поруки № 151112Р5 від 25.12.2012, за Кредитним договором № 151112К32 від 29.12.2012 згідно Договору поруки № 151113Р1 від 22.02.2013.
		Між ПрАТ «Азовзагальмаш» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», в забезпечення виконання зобов`язань ПрАТ «Азовелектросталь» за Генеральною кредитною угодою та Кредитними договорами, було укладено:
		- Договір застави № 151111Z125 від 30.09.2011 (забезпечено виконання Генеральної кредитної угоди № 151111N5 від 30.09.2011), за яким передано в заставу майнові права на виручку ПрАТ «Азовзагальмаш», що виникнуть у майбутньому. Вартість майнових прав оцінюється сторонами в сумі 784 000 000,00 доларів США.;
		- Договір застави № 151112Z73 від 25.12.2012 (забезпечено виконання Кредитного договору № 151112К31 від 25.12.2012), за яким передано в заставу майнові права на виручку ПрАТ «Азовзагальмаш», що виникнуть у майбутньому. Вартість майнових прав оцінюється сторонами в сумі 784 000 000,00 доларів США.;
		- Договір застави № 151113Z9 від 21.02.2013 (забезпечено виконання Кредитного договору № 151112К32 від 29.12.2012), за яким передано в заставу готову продукцію (вагони) у кількості 50 одиниць. Вартість майнових прав оцінюється сторонами в сумі 19 623 500,00 грн.
		 
		9.4. Кредиторські вимоги ПАТ «Дельта Банк» ґрунтуються на заборгованості ПрАТ «Азовзагальмаш» за Кредитним договором № 3.3ДС/24/2011-КЛТ від 25.06.2011, який було укладено між ПрАТ «Азовзагальмаш» та ПАТ «Кредитпромбанк».
		Між ПрАТ «Азовзагальмаш» та ПАТ «Кредитпромбанк», в забезпечення виконання всіх зобов`язань боржника за Кредитним договором, було укладено: 
		- Іпотечний договір № 25ДС/24/І03/2011-КЛТ від 25.06.2011, за яким передано в заставу об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1. Вартість заставного майна становить 225 131,17 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладення договору становило 1 794 970,82 грн.;
		- Договір застави № 25ДС/24/З03/2011-КЛТ від 25.06.2011, за яким передано в заставу товари в обороті, що належать боржнику. Вартість заставного товару оцінюється сторонами в сумі 16 785 834,01 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладення договору становило 133 833 454,56 грн.;
		- Договір застави № 25ДС/24/З04/2011-КЛТ від 25.06.2011, за яким передано в заставу майнові права на грошову виручку. Вартість заставних прав оцінюється сторонами в сумі 141 256 645,95 грн.;
		- Договір застави № 25ДС/24/З01/2011-КЛТ від 25.06.2011, за яким передано в заставу майно, а саме виробниче обладнання. Вартість заставного майна оцінюється сторонами в сумі 324 375,25 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладення договору становило 2 586 243,87 грн.
		28.02.2013 ПАТ «Дельта Банк» було набуто право вимоги за Кредитним договором № 3.3ДС/24/2011-КЛТ від 25.06.2011 та договорами забезпечення, на підставі Договору про відступлення права вимоги укладеного з ПАТ «Кредитпромбанк».
		 
		За розрахунком ПАТ «Дельта Банк» заборгованість складається з конкурсних вимог у розмірі 1 900 637 234,21 грн. (55 960 782,31 дол. США, за курсом НБУ станом на 19.04.2016 складає 1 426 147 330,59 грн., заборгованості за кредитом, 10 330 797,28 дол. США, за курсом НБУ станом на 19.04.2016 складає 263 277 930,59 грн. заборгованість за простроченими процентами, 180 371 924,69 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 30 810 048,49 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, 31 000,00 грн. штрафу), вимог забезпечених заставою у розмірі 279 471 315,20 грн. та судового збору за подання заяви 2 756,00 грн. При цьому, розрахунок заборгованості взято у дол. США та визначено його еквівалент за курсом НБУ станом на 19.04.2016 (дата розрахунку).
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.12.2015 у справі                           № 905/1727/15, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.12.2015, позовна заява задоволена частково та стягнуто солідарно з ПрАТ «Азовзагальмаш» та ПрАТ «Азовелектросталь» на користь ПАТ «Дельта Банк» за вказаним кредитним договором 22 618 000,00 дол. США, еквівалентом 492 364 456,60 грн. - заборгованість за кредитом, 33 342 782,31 дол. США, еквівалентом 725 829 025,27 грн. - заборгованість за простроченим кредитом, 6 256 72,64дол. США, еквівалентом 13 620 079,90 грн. - заборгованість по строковим процентам, 4 324 339,98 дол. США (розраховано по 23.06.2015), еквівалентом 94 135 259,72 грн. - заборгованість по простроченим процентам.
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		 
		10. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019, ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» звернулося із касаційною скаргою про скасування оскарженої постанови в частині включення грошових вимог ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України»  до реєстру вимог кредиторів окремо, як таких, що забезпечені  заставою майна боржника, з вимогою залишити в силі ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2018 у відповідній частині.
		 
		11. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося із касаційною скаргою про скасування оскарженої постанови в частині включення грошових вимог Банку  до реєстру вимог кредиторів окремо, як таких, що забезпечені заставою майна боржника, з вимогою залишити в силі ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2018 у відповідній частині.
		Також, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у касаційній скарзі заявлено Клопотання про передачу справи № 910/3262/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		12. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019, ПАТ «СБЕРБАНК» звернувся із касаційною скаргою про скасування оскарженої постанови в частині включення грошових вимог Банку до реєстру вимог кредиторів окремо, як таких, що забезпечені заставою майна боржника, з вимогою залишити в силі ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2018 у відповідній частині.
		 
		13. Не погодившись із ухвалою попереднього засідання Господарського суду м. Києва від 16.06.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 в частині часткового визнання вимог ПАТ «Дельта Банк», Банк звернувся із касаційною скаргою про скасування вказаних судових актів в оскарженій частині, з вимогою прийняти нове судове рішення в цій частині, яким визнати ПАТ «Дельта Банк» кредитором у справі на суму 1   900   638   234 ,20 грн.  (12 653,00 грн. - 1 черга, 1 409 953 945, 82 грн. - 4 черга, 211 212 973,18 грн. - 6 черга, 279 471 315,20 грн. - окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника).
		 
		14. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019, ПрАТ «Азовзагальмаш» звернувся із касаційною скаргою про зміну оскарженої постанови в частині кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «ВТБ Банк», з вимогою прийняти в цій частині нове рішення, яким кредиторські вимоги:
		АТ «Дельта Банк» визнати в розмірі 1   372   861   967,65 грн.,
		ПАТ «СБЕРБАНК» - в розмірі 2   678   714   077,08 грн.,
		ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» - в розмірі 4   442   178   460,41грн.,
		ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - в розмірі 1   228   497   147,02 грн.,
		АТ «ВТБ Банк» - розмірі 3   660   841   067,67 грн. та включити означені вимоги до реєстру вимог кредиторів окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.
		 
		КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
		 
		15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи                                      № 910/3262/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.05.2019.
		 
		16. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/3262/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019.
		 
		17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.05.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 910/3262/16 за касаційними скаргами ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019.
		 
		18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Азовзагальмаш», об`єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги ПрАТ «Азовзагальмаш» та ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», датою проведення судового засідання визначено 09.07.2019.
		 
		19. 13.06.2019 до Верховного Суду від ПрАТ «Азовелектросталь» надійшов Відзив на касаційні скарги ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПрАТ «Азовзагальмаш», з запереченнями про вимог та доводів ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», з підтриманням вимог та позиції касаційної скарги ПрАТ «Азовзагальмаш».
		 
		20. 02.07.2019 до Суду від розпорядника майна ПАТ «Азовзагальмаш» арбітражного керуючого Шистопала П.М. надійшов Відзив  на касаційні скарги, з вимогами: 
		задовольнити касаційні скарги ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»;
		в задоволенні касаційних скарг ПрАТ «Азовзагальмаш» та ПАТ «Дельта Банк» відмовити.
		 
		21. У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л.Й. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/3262/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019.
		 
		22. 08.07.2019 від ПрАТ «Азовзагальмаш» до Суду надійшов Відзив на касаційні скарги ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», з запереченнями проти вимог та доводів скаржників.
		 
		23. 09.07.2019 до Верховного Суду від ПАТ «Дельта Банк» надійшло Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		24. 09.07.2019 до Суду від ПАТ «ВТБ Банк» надійшло Клопотання, в якому заявник просить касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Азовзагальмаш» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/3262/16, в частині вимог АТ «ВТБ Банк» припинити (закрити). 
		 
		25. Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2019 зупинено провадження у справі                     № 910/3262/16 за касаційними скаргами ПрАТ «Азовзагальмаш», ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/4693/15.
		 
		26. Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2020 поновлено касаційне провадження у справі № 910/3262/16 за касаційними скаргами ПрАТ «Азовзагальмаш», ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019, датою проведення судового засідання визначено 10.11.2020.
		 
		27. 03.11.2020 до Суду від арбітражного керуючого Шистопала П.М. надійшло Клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції.
		 
		28. Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2020 у задоволенні Клопотання арбітражного керуючого Шистопала П.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 10.11.2020 у справі № 910/3262/16 відмовлено, у зв`язку з відсутністю технічної можливості. 
		 
		29. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/3262/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020.
		 
		30. 09.11.2020 від арбітражного керуючого Шистопала П.М. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
		 
		31. У судовому засіданні 10.11.2020 оголошено перерву з розгляду касаційних скарг ПрАТ «Азовзагальмаш», ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019, датою проведення судового засідання визначено 01.12.2020.
		 
		32. 18.11.2020 від ПрАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» надійшла заява про заміну кредитора правонаступником в порядку статті 43 Кодексу України з процедур банкрутства, з вимогою замінити у справі  №910/3262/16 кредитора ПАТ «СБЕРБАНК» на його правонаступника ПрАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» на суму 6   935   100, 00грн.
		 
		33. 01.12.2020 від ТОВ «Фінансова компанія «Експерт Інвест» надійшла заява заміну сторони (кредитора) правонаступником, з вимогою здійснити заміну сторони (кредитора) у справі № 910/3262/16 ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Експерт Інвест».
		 
		34. Ухвалою Верховного Суду від 01.12.2020 відкладено розгляд касаційних скарг ПрАТ «Азовзагальмаш», ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019  у справі № 910/3262/16,  датою проведення судового засідання визначено 10.12.2020.
		 
		35. 07.12.2020 до Верховного суду від АТ «СБЕРБАНК» надійшли Письмові пояснення з запереченнями проти заяви ПрАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» про заміну кредитора правонаступником.
		 
		36. 10.12.2020 до Суду від арбітражного керуючого Шистопала П.М. надійшло Клопотання про розгляд справи без його участі. 
		37. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (10.12.2020) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 10.12. 
		 
		38. 2020З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 910/3262/16 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
		 
		39. Представник ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» в судовому засіданні повністю підтримала вимоги заявленої касаційної скарги за доводами викладеними в ній, просила Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 в частині включення грошових вимог ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» до реєстру вимог кредиторів окремо, як таких, що забезпечені  заставою майна боржника, та залишити в силі ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2018 у відповідній частині. Проти вимог та доводів касаційної скарги ПАТ «Азовзагальмаш» представник заперечив, з підстав їх необґрунтованості.
		 
		40. Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в засіданні суду підтримав вимоги касаційної скарги з підстав наведених у ній, просив Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 в частині включення грошових вимог Банку до реєстру вимог кредиторів окремо, як таких, що забезпечені заставою майна боржника, з вимогою залишити в силі ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2018 у відповідній частині.
		Проти вимог та доводів касаційної скарги ПАТ «Азовзагальмаш» представник заперечив, з підстав їх необґрунтованості.
		 
		41. Представник ПАТ «СБЕРБАНК» в засіданні Суду просив заявлену касаційну скаргу задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 скасувати в частині включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів окремо, як таких, що забезпечені заставою майна боржника, залишити в силі ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2018 у відповідній частині.
		Проти вимог та доводів касаційної скарги ПАТ «Азовзагальмаш» представник заперечив, з підстав їх необґрунтованості.
		 
		42. ТОВ «Фінансова компанія «Експерт Інвест», як правонаступник ПАТ «Дельта Банк», в судовому засіданні повністю підтримав вимоги касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк» з підстав наведених у ній, просив ухвалу попереднього засідання Господарського суду м. Києва від 16.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 в частині часткового визнання вимог Банку скасувати, прийняти нове судове рішення в цій частині, яким грошові вимоги визнати на суму 1   900   638   234,20 грн. (12 653,00 грн. - 1 черга, 1 409 953 945, 82 грн. - 4 черга, 211 212 973,18 грн. - 6 черга, 279 471 315,20 грн. - окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника).
		Проти вимог та доводів касаційної скарги ПАТ «Азовзагальмаш» представник заперечив, з підстав їх необґрунтованості.
		 
		43. Представник ПАТ «Азовзагальмаш» повністю підтримав заявлені в касаційній скарзі вимоги, просив Суд змінити постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 в частині розміру визнаних судом кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «ВТБ Банк», прийняти в цій частині нове рішення, яким кредиторські вимоги:
		АТ «Дельта Банк» визнати в розмірі 1 372 861 967, 65 грн.,
		ПАТ «СБЕРБАНК» - в розмірі 2 678 714 077, 08 грн.,
		ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» - в розмірі 4   442   178   460,41грн.,
		ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - в розмірі 1 228 497 147,02 грн.,
		АТ «ВТБ Банк» - розмірі 3 660 841 067, 67грн. та включити означені вимоги до реєстру вимог кредиторів окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.
		Проти вимог та доводів касаційних скарг АТ «Дельта Банк», ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» представник боржника заперечив, з підстав наведених у Відзиві.
		 
		44. Представник кредитора ПрАТ «Азовелектросталь» в судовому засіданні проти вимог та доводів  касаційних скарг АТ «Дельта Банк», ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заперечив, повністю підтримав вимоги касаційної скарги ПАТ «Азовзагальмаш», просив їх задовольнити.
		 
		45. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.
		 
		РОЗГЛЯД ЗАЯВ ТА КЛОПОТАНЬ
		 
		46. До Суду надійшло Клопотання ПАТ «ВТБ Банк» (пункт 23 цієї Постанови) про припинення касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Азовзагальмаш» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/3262/16 в частині вимог АТ «ВТБ Банк».
		 
		46.1. Клопотання мотивоване тим, що ухвала Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/3262/16 в частині вимог АТ «ВТБ Банк» не переглядалась в апеляційному порядку, тому у прийнятті касаційної скарги в цій частині мало бути відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.  
		 
		46.2. Вирішуючи подане клопотання, колегія суддів, вислухавши думку присутніх у судовому засіданні уповноважених представників учасників справи, вважає за необхідне вказати таке.
		Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
		 
		46.3. Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом про банкрутство.
		 
		46.4. Отже, ухвали місцевого господарського суду підлягають касаційному оскарженню тільки після їх перегляду в апеляційному порядку. Оскарження ухвали господарського суду першої інстанції, що не переглядалась в апеляційному порядку суперечить вимогам процесуального законодавства щодо оскарження судових рішень в касаційному порядку. 
		 
		46.5. Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		46.6. Як убачається зі змісту касаційної скарги ПрАТ «Азовзагальмаш», об`єктом касаційного оскарження у цій справі скаржником визначено постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/3262/16, зокрема, щодо кредиторських вимог АТ «ВТБ Банк».
		 
		46.7. Водночас з наявних матеріалів справи та інформації наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що ухвала Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/3262/16, в частині кредиторських вимог АТ «ВТБ Банк» в апеляційному порядку не переглядалась.
		 
		46.8. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		 
		46.9. Статтею 296 ГПК України визначені підстави для закриття касаційного провадження. 
		 
		46.10. Втім, хоча стаття 296 ГПК України не містить такої підстави для закриття касаційного провадження, яке помилково відкрите, однак у цій справі процесуально вірними будуть дії суду касаційної інстанції щодо закриття касаційного провадження у відповідній частині, оскільки касаційне провадження у цій справі було відкрите з перегляду оскаржуваних судових рішень, у тому числі в тій частині, яка не підлягає оскарженню, і у разі касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень в цій частині суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 913/982/14, від 10.09.2019 у справі № 914/3604/15, від 06.02.2020 у справі № 50/25-б, від 11.06.2020 у справі № 908/1083/19).
		 
		46.11. Аналогічної позиції щодо необхідності закриття касаційного провадження у випадку відкриття касаційного провадження за скаргою на рішення, яке не підлягає перегляду у касаційному порядку дотримується Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалах від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18, від 24.06.2019 у справі № 26-30/109-09-3307 та постанові від 10.12.2018 у справі № 910/9883/17.
		 
		46.12. За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою касаційною скаргою ПрАТ «Азовзагальмаш» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/3262/16 в частині кредиторських вимог АТ «ВТБ Банк».
		 
		47. На розгляд Суду надійшли заяви ПрАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» (пункт 31 цієї Постанови) та ТОВ «Фінансова компанія «Експерт Інвест» (пункт 32 цієї Постанови) про заміну кредитора у цій справі його правонаступником.
		 
		47.1. Враховуючи правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, в якій, зокрема, уточнено правову позицію, викладену в Постанові ВП ВС від 26.06.2019 по справі № 905/1956/15, стосовно того, що процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, означені заяви підлягають розгляду судом касаційної інстанції.
		 
		47.2. Заява ПрАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» (пункт 31 цієї Постанови) про заміну кредитора ПАТ «СБЕРБАНК»  його правонаступником ПрАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» на суму 6   935   100,00 грн. мотивована тим, що АТ «СБЕРБАНК» було задоволено визнані у справі  №910/8259/16 (про банкрутство ПрАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування») кредиторські вимоги до ПрАТ «МЗВМ» на суму 8   357   600,00 грн. шляхом отримання у власність нерухоме майно (комплекс загальною площею 4   293,1 кв.м.). Відповідно до листа АТ «СБЕРБАНК» № 11383/5/06-2-1 від 14.09.2020, за рахунок продажу майна іпотекодержателя було задоволено вимоги по заборгованості процентів за Договором  про відкриття кредитної лінії  № 18-В/11/24/ЮО/KL 26.08.2011, укладеного  з ПрАТ «Азовзагальмаш», у розмірі 250   071, 22 дол. США, яка проконвертована за курсом НБУ станом на 07.09.2020 (250   071, 22 дол. США х 27, 7325 грн. = 6   935   100, 10грн.).
		 
		47.3. АТ «СБЕРБАНК» у письмових поясненнях від 07.12.2020 та представник Банку в засіданні суду проти заяви ПрАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» (пункт 31 цієї Постанови) заперечив. Вказав на те, що за рахунок майна ПрАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» було частково погашено вимоги банку до ПрАТ «Азовзагальмаш» за Договором про відкриття кредитної лінії № 18-В/11/24/ЮО/KL від 26.08.2011 у розмірі 250   071, 22 дол. США. Посилаючись на приписи статті 512 ЦК України, статті 20 Закону України «Про заставу», правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 23.10.2019 у справі № 910/23070/17, АТ «СБЕРБАНК» вказав на те, що часткове виконання майновим поручителем зобов`язань за кредитним договором не породжує перехід  до нього прав кредитора за цим договором.
		 
		47.4. Колегія суддів розглянувши заяву ПрАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» (пункт 31 цієї Постанови), додані документи, заперечення АТ «СБЕРБАНК», дійшла висновку про відмову у задоволенні такої заяви, спираючись на правову позицію Верховного Суду наведену у постанові від 23.10.2019 у справі № 910/23070/17.  
		 
		47.5. Заява ТОВ «Фінансова компанія «Експерт Інвест» (пункт 32 цієї Постанови) мотивована тим, що заявником, на підставі Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення № 2302/К/1 від 31.08.2020 отримано у повному обсязі і на умовах, що існували на момент переходу прав, всі існуючі та майбутні права грошової та/або майнової вимоги первісного кредитора - ПАТ «Дельта Банк» до боржників, які визначені Кредитним договором № 3.3 ДС/24/2011-КЛТ від 25.06.2011 та до їх поручителів, майнових поручителів за відповідними договорами забезпечення.
		 
		47.6. Враховуючи приписи статей 512, 514, 516 ЦК України, частини 1 статті 52 ГПК України, правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 та від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, дослідивши подані до заяви документи, колегія суддів вважає за можливе здійснити заміну кредитора  ПАТ «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Експерт Інвест» (04071, м. Київ, вул. Верхній вал, буд. 28, код ЄДРПОУ 39642515). Також, колегія суддів прийняла до уваги факт здійснення заміни сторони ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Експерт Інвест» у справі № 910/8259/16, оскільки така заміна, як вбачається з ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі №910/8259/16 (інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень), була здійснена на підставі Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення № 2302/К/1 від 31.08.2020 щодо заміни сторони за Кредитним договором № 3.3 ДС/24/2011-КЛТ від 25.06.2011.
		 
		48. Клопотання АТ «Райффайзен Банк Аваль» (викладено у касаційній скарзі, т. 182-б а. с. 2-20) та ПАТ «Дельта Банк» (пункт 22 цієї Постанови) про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивовані тим, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.05.2018 у справі №902/492/17, потребують удосконалення та доопрацювання з точки зору саме визнання вимог забезпеченого кредитора у ситуації, коли боржник виступає одночасно фінансовим поручителем (або позичальником) та майновим поручителем.
		 
		48.1. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість та повноту доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права або формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. Для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати суд з`ясовує, чи існує необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду. При цьому, наявність правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.
		 
		48.2. Доводи, наведені АТ «Райффайзен Банк Аваль» (викладено у касаційній скарзі, т. 182-б а. с. 2-20) та ПАТ «Дельта Банк» (пункт 22 цієї Постанови) у клопотаннях щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, 
		не містять належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права; не обґрунтовано наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, як вирішення проблеми у справі вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		48.3. З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що ця справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому клопотання АТ «Райффайзен Банк Аваль» (викладено у касаційній скарзі т. 182-б а. с. 2-20) та ПАТ «Дельта Банк» (пункт 22 цієї Постанови)  не підлягають задоволенню.
		 
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Доводи скаржника (АТ «Укрексімбанк»)
		 
		49. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції статей 86, 236, 277 ГПК України, невірне застосування статей 1, 23, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 28 Закону України «Про заставу».
		 
		Доводи скаржника - АТ «Райффайзен Банк Аваль»
		 
		50. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник вказує на невірне застосування судом апеляційної інстанції статті 1, частин 1, 2, 8 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 11 Закону України «Про іпотеку», частин 1, 2 статті 554 ЦК України та порушення приписів частини 4 статті 269 ГПК України.  
		 
		Доводи скаржника -ПАТ «СБЕРБАНК»
		 
		51. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 165 ГПК України. При цьому, скаржник вважає, що позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17 не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки правовідносини не є подібними/аналогічними та регулюються різними нормами цивільного права.
		 
		Доводи скаржника  АТ «Дельта Банк» (правонаступник ТОВ «Фінансова компанія «Експерт Інвест»)
		 
		52. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій статей 23, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 86, 236 ГПК України. Водночас, скаржник звертає увагу Суду на правову позицію Верховного суду України наведену у постанові від 29.03.2017 у справі № 918/169/16 та Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17.
		 
		Доводи скаржника -ПрАТ «Азовзагальмаш»
		 
		53. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції статей 1, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 269 ГПК України. При цьому, скаржник звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17.
		 
		54. Боржник доводить, що вимоги та доводи АТ «Дельта Банк», ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» наведені в касаційних скаргах є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		 
		55. ПрАТ «Азовзагальмаш» наголошує на тому, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17 поширюються на правовідносини у банкрутстві, які виникають між кредитором та боржником, який виступає як майновим поручителем, так і фінансовим поручителем або позичальником по відношенню до кредитора. 
		 
		56. На переконання боржника, для цілей застосування відповідних положень статті 1, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» немає значення, чи виступає боржник у справі виключно як майновий поручитель за зобов`язаннями, чи як позичальник або фінансовий поручитель.
		 
		Доводи кредитора - ПрАТ «Азовелектросталь»
		 
		57. Кредитор доводить, що вимоги касаційної скарги ПрАТ «Азовзагальмаш» є  обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		 
		58. Кредитор доводить, що письмові пояснення, надані ПрАТ «Азовзагальмаш» на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у цій справі щодо арифметичних розрахунків своєї позиції, викладеної в апеляційній скарзі, не були враховані судом апеляційної інстанції. Кредитор зауважує на тому що такі пояснення неодноразово озвучувалися на судових засіданнях під час розгляду справи Північним апеляційним господарським судом.
		 
		59. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справах № 444/9519/12, № 923/701/16, № 4/5025/1437/11 вказує на те, що вимоги кредиторів, які містять нарахування процентів поза межами строку кредитування не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.
		 
		60. ПрАТ «Азовелектросталь» проти вимог та доводів касаційних скарг АТ «Дельта Банк», ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заперечив з підстав їх необґрунтованості  та не відповідності правовим позиціям Верховного Суду.  
		 
		Доводи арбітражного керуючого Шистопала П.М.
		 
		61. Арбітражний керуючий доводить правомірність рішення суду першої інстанції в частині визнання та  визначення черговості задоволення кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк», АТ «СБЕРБАНК», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Державний експортно-імпортний банк України».
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		62. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		За правилом пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		63. Враховуючи дати подачі касаційних скарг у цій справі, розгляд здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції до внесення змін Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020, яка підлягає застосуванню у цій справі.
		 
		64. Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції до внесення змін Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020, яка підлягає застосуванню у цій справі), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 300 ГПК України в редакції до внесення змін Законом України № 460-ІХ від 15.01.2020, яка підлягає застосуванню у цій справі).
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		65. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		66. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
		 
		67. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		 
		68. У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
		 
		69. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		 
		70. Предметом судового розгляду у межах справи про банкрутство є кредиторські вимоги ПАТ «Дельта Банк» (правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Експерт Інвест»), АТ «СБЕРБАНК», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Державний експортно-імпортний банк України», які складаються, зокрема, з сум основної заборгованості, процентів, штрафних санкцій:
		 
		70.1. Кредиторські вимоги АТ «СБЕРБАНК» складають загалом  2   729   472   817,14 грн. (2   756, 00 грн. - 1 черга, 2   520   118   960, 66 грн. - 4 черга, 209   351   100,48 грн. - забезпечені заставою (за заявою кредитора):
		 
		70.1.1. Заборгованість ПАТ «Азовзагальмаш» за договором про відкриття відновлювальної лінії  № 18-В/11/24/ЮО/KL від 26.08.2011, укладений між АТ «СБЕРБАНК» та ПАТ «Азовзагальмаш», зі змінами та доповненнями, станом на 20.04.2016 становить 1   671   560,34 грн. та 66   284   236,96 доларів США:
		- Заборгованість за кредитною лінією - 1   234   383,00грн.; 53   926   855,00 доларів США;
		- проценти за користування кредитною лінією -   437   177,34грн.; 12   357   381,96 доларів США;
		 
		70.1.2. Заборгованість ПАТ «Азовзагальмаш» за договором про відкриття кредитної лінії № 32-В/12/24/КЛ-КБ від 04.09.2012, укладений між АТ «СБЕРБАНК» та ПАТ «Азовзагальмаш», зі змінами та доповненнями, станом на 20.04.2016 становить 24   339   999,98  доларів США:
		- Заборгованість за кредитною лінією - 20   000   000,00 доларів США;
		- проценти за користування кредитною лінією -    4   339   999,98 доларів США;
		 
		70.1.3. Заборгованість ПАТ «Азовзагальмаш» як фінансового поручителя перед АТ «СБЕРБАНК» за Договором про відкриття кредитної лінії № 17-В/11/24/ЮО/KL від 01.07.2011, зі змінами та доповненнями, станом на 20.04.2016 становить 5   762   989,98 грн., 3   023   750,04 євро та 12   958   247,36 доларів США:
		- Заборгованість за кредитною лінією - 4   915   712,31грн.; 2   460   000,00 євро, 10   535   000,00 доларів США;
		- проценти за користування кредитною лінією -   847   277,67 грн.; 2   423   247,36 доларів США; 563   750,04 євро;
		 
		70.1.4. Заборгованість ПАТ «Азовзагальмаш» як фінансового поручителя перед АТ «СБЕРБАНК» за Договором про відкриття кредитної лінії № 19-В/11/24/ЮО/KL від 26.08.2011, зі змінами та доповненнями, станом на 20.04.2016 становить 369   421,42 євро та 1   825   586,70 російських руб.:
		- заборгованість за кредитною лінією - 300   069,27 євро;
		- проценти за користування кредитною лінією -    1   825   586,70 російських руб., 69   352,15 євро;
		 
		70.2. АТ «Райффайзен Банк Аваль» подано заяву з кредиторськими вимогами до боржника на загальну суму 2   161   304   390,34грн. (1   218   820   904,35 грн. - 4 черга, 902   354   223,31 грн. - 6 черга, 40   129   262,68 грн. - забезпечені заставою (за заявою кредитора):
		 
		70.2.1. Заборгованість ПАТ «Азовзагальмаш» як фінансового поручителя перед АТ «СБЕРБАНК» за Генеральною кредитною угодою № 012/05/0513 від 14.11.2007 та Кредитними договорами № 10/05/00673 від 20.10.2008, № 010/05/00672 від 20.10.2008, № 010/05/00671 від 20.10.2008, № 010/05/00655 від 13.10.2008, № 010/05/00215 від 29.04.2008, зі змінами та доповненнями, станом на 20.04.2016 становить 17   432   819,20 євро, 29   672   422,41 доларів США та 903   214   239,98 грн.:
		- основна заборгованості - 14   273   068,83 євро; 23   821   948,25 доларів США;
		- заборгованості за відсотками - 3   159   750,37 євро; 5   850   474,16 доларів США; 
		- комісія - 860   016,67 грн.;
		- пеня за кредитом - 784   001   004,20 грн.;
		- пеня за відсотками - 117   674   438, 56 грн.;
		- пеня за комісією - 678   780,55 грн.
		 
		70.3. АТ «Державний експортно-імпортний банк України» подано заяву з грошовими вимогами до боржника (з урахуванням заборгованості за Кредитними договорами, а також сплаченого за подання заяви судового збору в розмірі 2   756,00 грн.) станом на 19.04.2016 у розмірі192   526   891,48 доларів США (4   900   228   134,15 грн. в гривневому еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання заяви з грошовими вимогами - 16.05.2016) та 63   213   246, 64 грн., що разом в гривневому еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання заяви з грошовими вимогами -16.05.2016 складає 4   963   441   380,79 грн., в тому числі пеня 18   991   939, 29доларів США (еквівалент 483   386   162,40 грн.) та 4   669   938,45 грн.:
		 
		70.3.1. Заборгованість ПАТ «Азовзагальмаш» як фінансового поручителя перед АТ «Державний експортно-імпортний банк України» за Кредитним договором      № 151112К22 від 27.09.2012, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди       № 151111N5 від 30.09.2011, станом на 19.04.2016 становить - 99   802   502,71 доларів США; 34   591   254,36 грн.:
		- заборгованість за кредитом (основний борг) - 70   400   300,00 доларів США;
		- проценти за кредитом (основний борг) - 18   890   747,18 доларів США;
		- комісія за управління кредитною лінією - 31   098   326,84 грн.;
		- комісія за зміну умов договору - 248   489,63 грн.;
		- пеня за прострочення зобов`язань - 9   840   511,56 доларів США; 2   688   424,69 грн.;
		- 3% річних у зв`язку із несвоєчасною сплатою Кредиту (основного боргу) - 541   815,90 доларів США;
		- 3% річних у зв`язку із несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом (основним боргом) - 129   128,07 доларів США;
		- 3% річних у зв`язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за заміну умов договору - 183   301,68 грн.;
		-  втрати від інфляції у зв`язку із несвоєчасним погашенням заборгованості - 372   711,51 грн.;
		 
		70.3.2. Заборгованість ПАТ «Азовзагальмаш» як фінансового поручителя перед АТ «Державний експортно-імпортний банк України» за Кредитним договором      № 151112К31 від 25.12.2012, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди      № 151111N5 від 30.09.2011, станом на 19.04.2016 становить - 70   890   205,51 доларів США; 26   591   730,17 грн.:
		- заборгованість за кредитом (основний борг) - 50   000   000,00 доларів США;
		- проценти за кредитом (основний борг) - 13   416   666,74 доларів США;
		- комісія за управління кредитною лінією - 24   160   532,81 грн.;
		- комісія за зміну умов договору - 178   222,02 грн.;
		- пеня за прострочення зобов`язань - 6   996   504,38 доларів США; 1   861   983,20 грн.;
		- 3% річних у зв`язку із несвоєчасною сплатою Кредиту (основного боргу) - 385   324,50 доларів США;
		- 3% річних у зв`язку із несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом (основним боргом) - 91   709,89 доларів США;
		- 3% річних у зв`язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за заміну умов договору - 126   953,40 грн.;
		-  втрати від інфляції у зв`язку із несвоєчасним погашенням заборгованості - 264   038,75 грн.;
		 
		70.3.3. Заборгованість ПАТ «Азовзагальмаш» як фінансового поручителя перед АТ «Державний експортно-імпортний банк України» за Кредитним договором    № 151112К32 від 29.12.2012, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди     № 151111N5 від 30.09.2011, станом на 19.04.2016 становить - 21   834   183,27 доларів США; 2   027   506,10 грн.:
		- заборгованість за кредитом (основний борг) - 15   400   000,00 доларів США;
		- проценти за кредитом (основний борг) - 4   132   333,33 доларів США;
		- комісія за управління кредитною лінією - 1   704   367,54 грн.;
		- комісія за зміну умов договору - 178   222,02 грн.;
		- пеня за прострочення зобов`язань - 2   154   923,35 доларів США; 119   530,56 грн.;
		- 3% річних у зв`язку із несвоєчасною сплатою Кредиту (основного боргу) - 118   679,95 доларів США;
		- 3% річних у зв`язку із несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом (основним боргом) - 28   246,65 доларів США;
		- 3% річних у зв`язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за заміну умов договору - 8   149,81 грн.;
		-  витрати від інфляції у зв`язку із несвоєчасним погашенням заборгованості - 17   236,17 грн.
		 
		70.4. Кредиторські вимоги ПАТ «Дельта Банк» (правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Експерт Інвест») за Кредитним договором № 3.3.ДС/24/2011-КЛТ від 25.06.2011 до ПАТ «Азовзагальмаш», станом на 27.04.2016, становлять 1   900   638   234,21 грн.:
		- сума заборгованості за простроченим кредитом - 55   960   782,31 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (на 19.04.2016) еквівалентно 1   426   147   330,43 грн.;
		- розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 180   371   924,69 грн.;
		- сума заборгованості  по простроченим процентам - 10   330   797,28 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (на 19.04. 2016) еквівалентно  263   277   930,59 грн.;
		- розмір пені за несвоєчасне повернення процентів - 30   810   048,49 грн.;
		- розмір штрафу - 31   000,00грн.
		 
		71. Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2019 провадження у справі  №910/3262/16 було зупинено до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/4693/15.
		 
		71.1. Зупинення провадження у цій справі зумовлено наступним:
		 
		71.1.1. Предметом спору у справі № 916/4693/15 є матеріально-правова вимога ПАТ «СБЕРБАНК» до ПАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» про стягнення заборгованості: 43   371   675,85 доларів США та 46   608   814,15 грн., з яких 36   773   937,32 доларів США загальної заборгованості за кредитною лінією; 6   597   738,53 доларів США процентів за користування кредитною лінією, що нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015; 16   637   067,93 грн. пені за прострочення сплати процентів з користування кредитною лінією, що нарахована за період з 31.12.2014 по 30.06.2015, та 29   971   746,22 грн. пені за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією, що нарахована за період з 31.12.2014 по 30.06.2015.
		 
		71.1.2. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С., від 13.12.2018 у справі №    913/11/18 зазначено, що у вказаній справі сторонами у кредитному договорі з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 Цивільного кодексу України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості. 
		 
		71.1.3. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г., у справі № 910/750/18 від 10.10.2018 колегія суддів також відхилила доводи касаційної скарги щодо необхідності врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, оскільки обставини згаданої справи є відмінними від обставин даної справи, враховуючи те, що судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи правильно встановлено, що відповідно до пункту 6.2 кредитного договору №05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 передбачено, що нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі.
		 
		71.1.4. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т.Б., Чумака Ю.Я., у справі № 910/22858/17 від 14.05.2019 зазначено, що за встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо погодження сторонами в пункті 6.2 договору умов, відповідно до яких нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі; день повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів, Суд погоджується з висновками судів щодо існування підстав для нарахування позивачем процентів відповідно до порядку, визначеного умовами договору.
		 
		71.1.5. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі    №   444/9519/12 викладено правову позицію, згідно з якою, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У зв`язку з чим Великою Палатою Верховного Суду було відхилено аргументи Банку про те, що він на підставі статей 599 та 631 ЦК України мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.
		 
		71.1.6. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі   №202/4494/16-ц викладено правову позицію, згідно з якою Банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у березні 2010 року до суду із позовом про примусове солідарне стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника та поручителя. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-157цс16. Також така позиція закріплена у Листі Верховного Суду України від 07.10.2010 "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин".
		При цьому, Велика Палата Верховного Суду від правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-157цс16 у своїх рішеннях не відступила, а тому суди продовжували її застосовувати. 
		 
		71.1.7. Колегія суддів з розгляду справи № 916/4693/15 вважала, що є підстави для відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/22858/17 (судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності), від 10.10.2018 у справі № 910/750/18 (судова палата для розгляду справ про банкрутство), від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 (судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності) щодо застосування норм абзацу 2 частини першої статті 1048 та частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. 
		 
		71.1.8. У справі, що є предметом цього судового розгляду (№ 910/3262/16), у межах справи про банкрутство судами розглянуті заяви з грошовими вимогами до боржника, і зокрема, вимоги ПАТ «Дельта Банк» (правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Експерт Інвест»), АТ «СБЕРБАНК», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до складу яких заявниками (банками) включені відсотки (проценти), нараховані як у межах так і поза межами строку кредитування за кредитними договорами, які були укладені як з боржником у цій справі, так і з третіми особами.
		Колегія суддів Верховного Суду при розгляді цієї справи (№ 910/3262/16) прийшла до висновку, що правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/4693/15 буде мати значення для правильного вирішення спору, а також для забезпечення єдності і сталості судової практики.
		72. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі №916/4693/15 зазначила, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.
		 
		73. Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		 
		74. За приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		 
		75. Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
		 
		76. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.
		 
		77. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
		 
		78. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
		 
		79. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
		 
		80. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. 
		 
		81. Аналогічні висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
		82. За змістом частини 2 статті 625, статті 1050 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		 
		83. Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися внаслідок невиконання позичальником обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.
		Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17.
		 
		84. При цьому, умови щодо нарахування процентів за правомірне та неправомірне користування кредитними коштами мають визначатися окремими пунктами договору. 
		 
		85. Тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення боржником строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що згідно з пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.
		 
		86. Зокрема, колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.06.2020 у справі № 902/5/19, відповідно до якого у разі, якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо стягнення річних у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України іншим способом, ніж той який передбачено цією нормою, то таке регулювання повинно бути самостійною умовою договору, воно не може ототожнюватися з умовами договору про стягнення процентів за правомірне користування кредитом, передбаченими у порядку статті 1048 Цивільного кодексу України, оскільки законодавець не ототожнює підстави правомірного та неправомірного користування кредитними коштами.
		Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.05.2019 у справі № 910/18618/17, від 10.11.2020 у справі № 916/4932/15, від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16, від 02.07.2020 у справі № 910/18618/17.
		 
		87. Колегія суддів вважає необхідним, з урахуванням наведеного вище, звернути увагу на таке: Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the dоminant influence of one party).
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		 
		88. Щодо застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до статей 625 та 1050 Цивільного кодексу України у справі про банкрутство, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
		 
		88.1. Як про це зазначено вище, у випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
		 
		88.2. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
		 
		88.3. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі                        № 912/1120/16 зазначено, що така правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
		 
		88.4. 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.       
		Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
		Реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу. У разі непродажу такого майна його подальша реалізація здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.
		 
		88.5. Заяви ПАТ «Дельта Банк» (правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Експерт Інвест»), АТ «СБЕРБАНК», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Державний експортно-імпортний банк України» були подані до Господарського суду міста Києва у 2016 році. Оскаржені судові рішення прийняті судом першої (26.06.2018) та апеляційної інстанцій (27.03.2019) до введення в дію  Кодексу України з процедур банкрутства, під час дії відповідної редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чинній з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).
		 
		88.6. У відповідності до статті 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
		 
		88.7. Частиною другою статті 19 Закону про банкрутство передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
		 
		88.8. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина перша статті 19 Закону про банкрутство).
		 
		88.9. Відповідно до частини третьої статті 19 Закону про банкрутство, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
		 
		88.10. Ці норми є імперативними по відношенню до вимог конкурсних кредиторів, в розумінні приписів статті 1 Закону про банкрутство. Аналогічні норми містить частина 3 статті 41 Кодекс України з процедур банкрутства.
		 
		88.11. Означене вище має бути враховано судом під час розгляду заявлених у справі про банкрутство кредиторських вимог.
		 
		89. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено під час касаційного провадження, заявлені кредиторські вимоги банків також ґрунтуються на договорах забезпечення, про що слід зазначити наступне.
		 
		89.1. Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Аналогічна норма також міститься у статті 572 ЦК України.
		 
		89.2. Стаття 589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
		 
		89.3. Частина третя статті 590 ЦК України встановлює, що у разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою .
		Аналогічні положення містить стаття 20 Закону України «Про заставу».
		 
		89.4. Частинами першою, другою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.
		 
		89.5. Питання особливого правового захисту прав забезпеченого кредитора знаходило своє відображення у Законі про банкрутство на всіх стадіях процедури банкрутства. 
		 
		89.6. Як про це вже було позначено вище, оскаржені судові рішення прийняті судом першої (26.06.2018) та апеляційної інстанцій (27.03.2019) до введення в дію  Кодексу України з процедур банкрутства, під час дії відповідної редакції Закону про банкрутство, чинній з 19.01.2013.
		 
		89.7. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону про банкрутство, забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
		 
		89.8. За частинами другою, шостою, восьмою статті 23 Закону про банкрутство забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
		 
		89.9. Визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань (зокрема, статей 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, Закону України «Про заставу», Закону України «Про іпотеку»).  
		89.10. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі                      № 902/492/17 (провадження № 12-52гс18) наведено правовий висновок, що забезпеченими зобов`язаннями в розумінні статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства. Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення статті 19 Закону України «Про заставу» та статті 7 Закону України «Про іпотеку» та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.
		 
		89.11. Так, ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/3262/16, судом першої інстанції окремо внесено до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені заставою майна боржника, вимоги: 
		- ПАТ «Дельта Банк» на суму 279 471 315,20 грн.; 
		- ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 45 144 746,09 грн.; 
		- ПАТ «СБЕРБАНК» на суму 209 351 100,48 грн.;
		- ПАТ «ВТБ Банк»  на суму 180   850 446,07 грн.
		 
		Тобто, місцевим господарським судом визнано забезпеченими кредиторами вказані банки на суму, визначену у забезпечувальних договорах як вартість предмету застави (іпотеки). При цьому, мотивування такого рішення ухвала суду не містить.
		 
		89.12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк» відмовлено; апеляційну скаргу ПрАТ «Азовзагальмаш» задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/3262/16 скасовано в частині визнання вимог: ПАТ «Дельта Банк» в частині суми 1 468 476 706,30 грн., ПАТ «СБЕРБАНК» в частині суми 2 520 118 960,66 грн., ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» в частині суми 4 475 385 279,94 грн., ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині суми  1 204 325 491,83 грн.
		У скасованій частині прийнято нове рішення, яким вимоги: 
		- ПАТ «Дельта Банк» визнано у розмірі 1 778 758 069,99 грн. 
		- ПАТ «СБЕРБАНК» визнано у розмірі 2 729 470 061,14 грн. 
		- ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» визнано у розмірі 4   963   438   524,79 грн., 
		- ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» визнано у розмірі 1 417 765 404,66 грн.
		Визнані вимоги вказаних кредиторів включено до реєстру вимог кредиторів окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника. 
		 
		При цьому, в частині кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (що є забезпеченими майном боржника), суд апеляційної інстанції спирався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17 (пункт 89.10 цієї Постанови).
		 
		89.13. Так, на час прийняття ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 та Постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у цій справі, була стала судова практика щодо застосування приписів статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом» у поєднанні з положеннями частини 1 статті 7 та частини 1 статті 11 Закону України «Про іпотеку» у справі про банкрутство, яка правомірно застосована судом апеляційної інстанції в частині обсягу забезпеченості заявлених кредиторських вимог.
		 
		90. Водночас, під час розгляду (перегляду в апеляційному порядку) наведених вище кредиторських вимог ні судом першої, ні апеляційної інстанції не було враховано наведене у пунктах 72 - 88 цієї Постанови (щодо застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до статей 625 та 1050 Цивільного кодексу України у справі про банкрутство), не досліджено склад заявлених кредиторських вимог на предмет включення до них вимог банків по процентам (відсоткам) за неправомірне користування грошовими коштами та не дослідженого правомірності такого нарахування відповідно до умов договорів, які передбачають відповідні нарахування за прострочення виконання грошового зобов`язання. 
		91. Відтак, поза увагою судів залишились обставини, які суди, в межах наданих прав та повноважень процесуальним законом, мали дослідити з метою повного та всебічного розгляду справи та які суттєво впливають на правильність вирішення спору по суті, зокрема, щодо визначення дійсного розміру заявлених кредиторських вимог. 
		 
		92. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		93. Ураховуючи допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення, в частині кредиторських вимог  ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» (правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Експерт Інвест»)  та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» слід скасувати, справу № 910/3262/16, у скасованій частині,  передати на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційні скарги задовольнити частково. 
		 
		94. При новому розгляді справи в переданій частині, слід врахувати таке. Судові рішення були прийняті судом першої (26.06.2018) та апеляційної інстанцій (27.03.2019) під час дії відповідної редакції Закону про банкрутство, чинній з 19.01.2013.
		 
		95. З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
		 
		96. Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		 
		97. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
		 
		98. Законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації. 
		 
		99. Відтак, під час нового розгляду справи № 910/3262/16, в частині визначення обсягу та черговості задоволення заявлених кредиторських вимог ПАТ «СБЕРБАНК», ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суду першої інстанції належить керуватися приписами КУзПБ.
		 
		100. Норма статті 23 Закону про банкрутство текстуально відтворена в КУзПБ, а саме: частина восьма статті 45 КУзПБ встановлює, що розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
		101. З набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог кредитора законодавцем конкретизовано у частині другій статті 45 КУзПБ, згідно з якою кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави. 
		102. З огляду на інше правове регулювання КУзПБ порядку визначення обсягу забезпечення вимог кредитора, який уклав із боржником (його майновим поручителем) договори забезпечення, ніж було визначено Законом про банкрутство, норми якого з 21.10.2019 не застосовуються у процедурі банкрутства ПрАТ «Азовзагальмаш» на стадії розпорядження майном боржника, під час визначення черговості включення до реєстру вимог кредиторів, слід виходити з правової природи як вимог за «тілом» кредиту, процентами за кредитом, комісією  та штрафних санкцій.
		 
		103. У пункті 26 постанови від 17.06.2020 у справі № 905/2028/18 Верховний Суд на підставі аналізу частини другої статті 45 КУзПБ дійшов висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави. За вказаного суд касаційної інстанції визнав правильним висновок апеляційного господарського суду про те, що вимоги кредитора є забезпеченими лише в частині вартості предмета застави, а залишок вимог вважається незабезпеченим.
		У цій же постанові суд касаційної інстанції вказав, що такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладений 15.05.2018 в постанові у справі № 902/492/17, оскільки з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (з 21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в частині другій статті 45 Кодексу та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави. 
		 
		104. Щодо врахування, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій правових позиції Верховного Суду, слід вказати наступне.
		 
		104.1. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		 
		Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		 
		104.2. Європейський суд з прав людини дотримання принципу правової визначеності пов`язує з забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень в судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
		 
		104.3. Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28.10.1999). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29.11.2016). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22.11.1995).
		Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		 
		104.4. Згідно з положеннями частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		104.5. Господарським процесуальним кодексом України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
		Суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі  №    755/109447/17.
		 
		105.  Щодо кредиторських вимог  ПАТ «Дельта Банк» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Експерт Інвест»), у задоволенні яких було відмовлено, з урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
		 
		105.1. Під час визначення суми заборгованості, судами правомірно прийнято до уваги рішення Господарського суду Донецької області від 08.12.2015 у справі № 905/1727/15, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.12.2015. 
		 
		105.2. Щодо вимоги про включення до реєстру вимог кредиторів заборгованість зі сплати пені у сумі 180 371 924,69 та штрафу в сумі 31 000,00 грн., судами правомірно вказано на відсутність підстав для включення даних вимог до реєстру кредиторів, з огляду на обмеження, встановлені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції за період стягнення), оскільки місто Маріуполь включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. 
		 
		105.3. Судами правомірно включено до реєстру вимогу у розмірі                                  30 810 048,49 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, у зв`язку з тим, що дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» поширювалась лише на нарахування штрафних санкцій на основну суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями.
		 
		105.4. Доводи касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. в цій частині є аналогічними доводам апеляційної скарги, а обґрунтування касаційної скарги стосується повторного дослідження обставин, що вже були встановлені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися господарськими судами в процесі розгляду цієї справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, як суду права (ст. 300 ГПК України).
		 
		105.5. Враховуючи наведене вище, ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 в частині відмови у визнанні грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Експерт Інвест») у сумі 401   351   479,41 грн. слід залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. (правонаступник - ТОВ «ФК «Експерт Інвест») в цій частині - без задоволення.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		106. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		107. Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		108. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 (заява №3236/03), «Рябих проти Росії» від 03.12.2003 (заява №52854/99), «Нєлюбін проти Росії» від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		109. В силу приписів частини 2 статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		110. Отже, оскаржувані ухвала та постанова не відповідають вимогам статей 86, 119, 236, 238, 269, 282 ГПК України та підлягають частковому скасуванню.
		 
		111. Відповідно пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		112. Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК є підставою для скасування оскаржених судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		113. Під час нового розгляду, господарським судам належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і  в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване  рішення.  
		 
		Судові витрати
		 
		114. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційних та касаційних скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Експерт Інвест» про заміну кредитора - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Експерт Інвест» - задовольнити.
		2. Замінити кредитора  - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Експерт Інвест» (04071, м. Київ, вул. Верхній вал, буд. 28, код ЄДРПОУ 39642515).
		3. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/3262/16 в частині кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» - закрити. 
		4. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Експерт Інвест»), Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК», Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк», Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» - задовольнити частково.
		5. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 (в частині визнання вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Експерт Інвест»), Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК», Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк», Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль») та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі № 910/3262/16 в частині скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 (в частині визнання вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Експерт Інвест»), Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК», Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк», Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль») і прийнятті в цій частині нового рішення - скасувати, справу № 910/3262/16 в скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		6. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі № 910/3262/16 в частині відмови у визнанні конкурсним кредитором Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Експерт Інвест») у сумі 401   351   479,41 грн. - залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                            В.Я. Погребняк
		 
		 
		Судді                                                                                                          В.В. Білоус   
		 
		 
		                                                                                                                   К.М. Огороднік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...