Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 622/165/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 13.01.2021. Зареєстровано: 14.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2021.
Дата набрання законної сили: 25.02.2021 (частково)
Результат оскарження 27.10.2022 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: скасовано рішення апеляційної інстанції частково і передано справу на новий розгляд
Номер судового провадження: 1-кп/619/115/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220310000483

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		справа №622/165/20 
		провадження №1-кп/619/115/21
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13.01.2021                                         м. Дергачі
		 
		Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
		Головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		потерпілої  ОСОБА_4 ,
		захисника  ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі кримінальне провадження №12019220310000483 у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Карасівка Золочівського району Харківської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, - 
		ВСТАНОВИВ:
		18.12.2019 року приблизно о 02 годині ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс внутрішньою частиною долоні правої руки ОСОБА_7 один удар в область потилиці, в результаті чого останній було спричинено тілесне ушкодження голови. 
		Після чого вони продовжували грати в карти та вживати алкогольні напої, через деякий час потерпіла пішла спати. Через кілька годин ОСОБА_7 стало погано, у неї з рота йшла кров, вона не приходила до тями, у неї було відсутнє дихання, про що обвинуваченому повідомили ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
		ОСОБА_6 , розуміючи, що ОСОБА_7 позбавлена можливості вийти з небезпечного стану самостійно, діючи умисно, маючи можливість надати допомогу та повідомити відповідну установу чи особу, усвідомлюючи те, що він кілька годин раніше завдав ОСОБА_7 удару, про небезпечний стан останньої належним установам чи особам не повідомив, швидку медичну допомогу не викликав та не надав їй допомоги самостійно, хоча мав таку можливість. 
		В результаті бездіяльності ОСОБА_6 , який, діючи умисно до наслідків злочину, не вжив будь-яких заходів щодо врятування потерпілої ОСОБА_7 , через декілька годин настала смерть останньої.
		Згідно висновку експерта №12/111-зл/19, причиною смерті ОСОБА_7 стала травма голови, яка ускладнилась в своєму перебігу гострим розладом мозкового кровообігу, набряком та дислокацією ствола головного мозку. 
		Органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої.
		Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 136 КК України, та пояснив, що він у період з 15 по 17 грудня 2019 року зустрічався з потерпілою, ОСОБА_7 , у неї вдома, за адресою: АДРЕСА_2 , де вони вживали алкогольні напої. 16 грудня 2019 року він, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зібрались вдома у ОСОБА_7 , купили два літри спирту, гроші були у нього в посвідченні. Він сидячи вдарив ОСОБА_7 один раз відкритою долонею по потилиці. Удар був слабкий, ОСОБА_7 як сиділа, так і залишилась сидіти. Потім ОСОБА_7 пішла та через тридцять хвилин принесла самогон. 17 грудня 2019 року приблизно о 14 годині 00 хвилин він прокинувся і разом з ОСОБА_7 вони купили самогон та продовжили вживати алкоголь. Ввечері ОСОБА_7 сказала, що їй погано і пішла спати. ОСОБА_9 весь час була разом з ним та ОСОБА_7 , саме вона знайшла її мертвою. Особисто він не перевіряв жива ОСОБА_7 чи ні. Швидку він не викликав, оскільки у нього не було телефону. 
		Суд не погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України та вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 136 КК України, як ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу та неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, що спричинило смерть потерпілої особи.
		У відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин, суд враховує саме показання, надані виключно в судовому засіданні.
		Заслухавши показання обвинуваченого, потерпілої, свідків, дослідивши в порядку ст. 358 КПК України докази, які надані прокурором та містяться в матеріалах кримінального провадження, суд з урахуванням положень ч. 3 ст. 337 КПК України дійшов до висновку, що своїми діями ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 136 КК України.
		Якщо заподіяння смерті через необережність є ознакою іншого злочину, зокрема ч. 3 ст. 136 КК України, воно кваліфікується за відповідною статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за цей злочин, і додаткової кваліфікації за ст. 119 КК України не потребує.
		Про відсутність умислу на завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілій свідчить спосіб, кількість, характер та локалізація тілесного ушкодження, поведінка обвинуваченого та потерпілої, що передувала події, та поведінка після удару.
		Так, ОСОБА_6 наніс потерпілій один удар відкритою долонею по потилиці, сидячи, після чого вони продовжували грати в карти та вживати алкогольні напої, через деякий час потерпіла пішла спати. 
		Через кілька годин потерпілій стало погано, у неї з рота йшла кров, вона не приходила до тями, у неї буле слабке дихання, про що обвинуваченому повідомили ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . На що ОСОБА_6 не вчинив будь-яких дій щодо надання першої невідкладної медичної допомоги та не викликав швидку медичну допомогу.
		Субєктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 136 КК України, характеризується прямим умислом щодо бездіяльності. Показання обвинуваченого в цій частині підтверджуються іншими наявними у справі доказами та показаннями свідків.
		Суд вважає, що в діях ОСОБА_6 відсутній умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, його дії характеризуються умислом до бездіяльності та до наслідків у виді смерті.
		Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що 18 грудня 2019 року їй зателефонувала дочка і повідомила, що ОСОБА_10 померла. Наступного дня ОСОБА_4 взяла автомобіль і поїхала туди. Приїхала додому до ОСОБА_10 , там були ОСОБА_11 та ОСОБА_9 . ОСОБА_12 , як пояснила потерпіла, вела вульгарний спосіб життя, також була хвора на сифіліс чи СНІД.
		Свідок ОСОБА_9 у судовому засідання пояснила, що вони приїхали додому до ОСОБА_7 . Обвинувачений та ОСОБА_7 запропонували пограти в карти, разом з ними була ОСОБА_11 . ОСОБА_10 та ОСОБА_6 почали сваритися. Обвинувачений ударив ОСОБА_10 один раз долонею по потилиці, від удару ОСОБА_10 впала і вдарилася головою, сказала, що голова болить. Це сталося, приблизно, між сімнадцятою та вісімнадцятою годинами. Вночі близько першої години її розбудила ОСОБА_11 , яка сказала, що у ОСОБА_10 йде з рота кров. Вона підійшла до ОСОБА_7 та побачила, що у неї прокушений язик, а з рота йде піна. Обвинувачений відмовився викликати швидку та поліцію, сказав, що викличе їх коли приїде в смт Золочів Харківської області. Після цього, ввечері, ОСОБА_9 побігла по допомогу до сусідів, поліцію викликала ОСОБА_13 .
		Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що вона - сусідка потерпілої ОСОБА_7 18.12.2020 близько 15 години вона побачила, як дівчинка ОСОБА_15 ходила по сусідам та просила про допомогу і вона викликала поліцію.
		Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що в середині грудня 2019 року він підвозив обвинуваченого з дівчиною від автостанції до центральної районної лікарні. Під час руху ОСОБА_6 попросив зупинити автомобіль, вийшов і за п`ять хвилин повернувся із склянкою, в якій була рідина білого кольору.
		Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що 17 грудня 2019 року вона з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 взяли один літр горілки та поїхали додому до ОСОБА_7 , де втрьох її випили. Далі вони сіли грати в карти. Під час гри ОСОБА_6 почав шукати своє посвідчення та сказав ОСОБА_7 , що вона його сховала. В середу, вони грали в карти вчотирьох, до них приєдналася ОСОБА_9 . Обвинувачений вдарив ОСОБА_7 кулаком по потилиці, від чого вона втратила свідомість. Вночі, близько 02 години 30 хвилин до ОСОБА_11 прибігла ОСОБА_7 і сказала, що буде спати в себе. Вночі ОСОБА_7 почала хрипіти, ОСОБА_11 покликала обвинуваченого, на що останній сказав: «Хай здихає». ОСОБА_7 прикусила собі язик і у неї йшла з рота кров. ОСОБА_6 сказав ОСОБА_11 , що сам викличе поліцію. Коли ОСОБА_7 стало погано, прийшла ОСОБА_9 і просиділа біля неї добу. ОСОБА_7 помирала близько години. ОСОБА_11 пояснила, що швидку не могли викликати, оскільки будинок знаходиться окремо від інших.
		Свідок ОСОБА_17 , у судовому засіданні вказала, що їй відомо, що ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_7 . Ввечері 20 грудня 2019 року їй зателефонувала ОСОБА_11 і сказала, що обвинуваченого забрали дві людини, а ОСОБА_7 згоріла від горілки. До 24 грудня 2019 року ОСОБА_6 перебував у відділі поліції, а 26 грудня 2019 року його відправили в СІЗО. Слідів побиття на ньому не було.
		Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснив, що він вітчим обвинуваченого. Також зазначив, що не був свідком вказаних подій.
		Крім показань обвинуваченого, потерпілої та свідків, вина обвинуваченого підтверджується письмовими доказами.
		Протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 від 22.12.2019, протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 від 23.12.2019, в яких показано механізм та спосіб спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
		Згідно висновку експерта №12/111-зл/19 причиною смерті ОСОБА_7 стала травма голови, яка ускладнилась в своєму перебігу гострим розладом мозкового кровообігу, набряком та дислокацією ствола головного мозку. Травма виникла внаслідок удару тупим предметом з обмеженою поверхнею в потиличну ділянку голови за кілька годин до настання смерті. За ступенем тяжкості Закрита черепно-мозкова травма з внутрішньо-мозковим крововиливом має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент спричинення.
		Згідно висновку експерта №12/1-зл/20/111-зл/19 між настанням смерті ОСОБА_7 та виявленою у неї закритою черепно-мозковою травмою у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку (50 мл) з наявністю крововиливів у м`яку покриви голови в лобній ділянці справа та в потиличній ділянці, яка ускладнилась в своєму перебігу набряком та дислокацією ствола головного мозку мається причинний зв`язок.
		В судовому засіданні експерт ОСОБА_19 пояснила, що вона брала участь як експерт у кримінальному провадженні та давала висновки щодо обставин смерті ОСОБА_7 . Експерт вказала, що смерть ОСОБА_7 могла настати у проміжок часу від 30 хвилин до 5 годин після нанесення їй удару. У висновку експерт вказує, що при мікроскопічному дослідженні твердої мозкової оболонки була виявлена субдуральна гематома, яка здавила головний мозок та викликала дислокацію стовбура. Мікроскопічно було встановлено, що там були і тканинна, і судинна реакції. Експерт пояснила, що під час судинної реакції все відбувається швидко і настає смерть, а під час тканинної реакції відбуваються репаративні процеси, тобто загоєння. Клітинна реакція  не виявлена. Враховуючи те, що потерпіла значний час вживала алкогольні напої, у неї були слабкі судини, враховуючи її загальний стан, смерть потерпілої могла настати у проміжок часу від 30 хвилин до 5 годин після нанесення удару. 
		Експерт зазначила, що можливо, у разі надання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги, встановлення діагнозу, своєчасної доставки потерпілої до медичного закладу, вдалося б зберегти їй життя. З якою швидкістю відбувався крововилив встановити неможливо, вірогідно потерпіла могла залишилась живою у разі надання їй допомоги. Удар потерпілій був нанесений тупим предметом з обмеженою площею, можливо долонею. Експертизою встановлено, що потерпіла не перебувала у стані алкогольного сп`яніння. При розтині трупу ОСОБА_7 була виявлена судбуральна гематома, об`ємом 50 мл, згідно науковим висновкам гематома з таким об`ємом крововиливу у мозок є смертельною або умовно смертельною. Під час дослідження трупу не було виявлено даних, які б могли свідчити про алкогольну епілепсію потерпілої.
		Показання обвинуваченого в частині дати та часу заподіяння удару та настання смерті суд не приймає, оскільки вони спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , а також висновками експертиз та поясненнями експерта ОСОБА_19 .
		Щодо доводів захисника про недопустимість доказів через відсутність адвоката під час проведення слідчих дій, суд виходить з наступного.
		ОСОБА_6 було повідомлено про підозру 23.12.2019, вручено пам`ятку про права та обов`язки. Він не заявив клопотання про залучення захисника. 
		Слідчі дії проводились з 18.12.2019, а з участю ОСОБА_6 - з 23.12.2019. Обвинуваченого взято під варту 26.12.2019, і 26.12.2019 адвокату ОСОБА_5 було видане доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_6 .
		Отже, всі слідчі дії до 26.12.2019 було проведено відповідно до закону і жодних підстав для висновку про порушення права на захист немає, оскільки участь захисника до цього не була обов`язковою, і відповідного клопотання заявлено не було.
		Суд також враховує, що жодних клопотань про залучення захисника безпосередньо під час проведення слідчих дій обвинувачений не заявляв, пояснень чи зауважень в протоколи слідчих дій не давав. 
		Що стосується періоду після 26.12.2019, суд виходить з того, що захисник не надав переконливих доказів отримання слідчим чи прокурором доручення про надання правової допомоги, таких як зворотнє повідомлення або повідомлення про отримання електронного листа. 
		Копія листа Регіонального центру з надання правової допомоги від 21.08.20 не є доказом саме отримання доручення слідчим. 
		Суд також враховує процесуальну поведінку захисника, який жодного разу не звернувся ані до слідчого, ані до прокурора, ані до суду для отримання інформації про стан кримінального провадження в період більше, ніж два місяці після його залучення до участі у кримінальному провадженні.
		При цьому під час цього судового розгляду захисник брав участь з початку.
		Судом було безпосередньо допитано обвинуваченого, потерпілу, свідків, експерта, досліджено матеріали провадження за участі захисника, тому суд не вбачає підстав для визнання доказів недопустимими.
		Щодо доводу про не відкриття в порядку ст. 290 КПК України матеріалів провадження, слід зазначити наступне.
		Законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає сторонам майбутнього судового розгляду можливість ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.
		Слід звернути увагу, що на орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із доказами у разі виявлення ними бажання, однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони. 
		Судове засідання відбувалося відповідно до вимог ст. 22 КПК України на засадах змагальності, жодна із сторін не була позбавлена права заявляти відповідні клопотання та ставити перед судом питання дослідження тих чи інших доказів.
		Аналогічний висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 688/2831/17.
		Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 136 КК України, та вважає необхідним кваліфікувати його дії за ч. 3 ст. 136 КК України, як ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу та неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, що спричинило смерть потерпілої.
		При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно п. 4 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання» №7від 24.10.2003 виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.
		Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, що витікає з положень ч. 2 ст. 50 КК України.
		Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального-правопорушення, зокрема те, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 136 КК України, відповідно до вимог ст. 12 КК Україниє нетяжким злочином, дані про ОСОБА_6 , який не одружений, не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, є учасником бойових дій, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно висновку судово-психіатричного експерта №101 від 10.02.2020 року на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю, раніше не судимий, враховуючи обставини, які пом`якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та обставину, яка обтяжує покарання, якою відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті.
		Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити згідно з положеннями ст. 100 КПК України.
		Згідно ст.124КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.
		 
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 100, 124, 127, 128, 349, 368-371, 373-376 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 136 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 26.12.2019.
		Залишити ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в особі Харківського НДЕКЦ МВС України витрати на проведення судової експертизи №10/1/149СЕ-20 від 28.01.2020 у розмірі 1413 (одна тисяча чотириста тринадцять) гривень 09 копійок.
		 
		Речові докази: жіночі брюки червоного кольору торгівельної марки «Tianbao» розмір «L»; футболку чорного кольору торгівельної марки «Just Elegance 12»; велюровий светр синього кольору; жіночі труси бежевого кольору; два полімерні пакети в яких знаходяться зрізи піднігтьових пластин; металеву кочергу, матерчату наволочку, які знаходяться на зберіганні у камері речових доказів Золочівського ВП Дергачіського ВП ГУНП в Харківській області  знищити.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		 
		 
		 
		        Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...