Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/6436/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2021.
Дата набрання законної сили: 29.12.2020
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		   
		Справа № 11-кп/796/971/2020 Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_1 
		Категорія: ч.4 ст.321 КК України Доповідач: ОСОБА_2 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		Головуючого: ОСОБА_2  
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		секретаря судового засідання ОСОБА_5  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження №120141000010002993 відносно обвинуваченої за ч.3 ст. 311; ч.2 ст. 311; ч.1 ст. 307; ч.3 ст. 321, ч.4 ст. 321 КК України,
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
		 
		за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року,
		  за участю сторін кримінального провадження:
		  прокурора  ОСОБА_8 
		  обвинуваченої  ОСОБА_6 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року  ОСОБА_6 визнана винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 311; ч.2 ст. 311; ч.1 ст. 307; ч.3 ст. 321, ч.4 ст. 321 КК України та їй призначено покарання:
		- за ч. 3 ст. 311 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна;
		- за ч.2 ст. 311 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
		- за ч.1 ст. 307 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
		- за ч.3 ст. 321 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;
		- за ч.4 ст. 321 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		У відповідності ст. 70 КК України ОСОБА_6 , за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.
		На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, з покладенням на неї обов`язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця роботи та проживання, періодично з`являтися в ці органи на реєстрацію.
		Вироком суду ОСОБА_6 визнана винуватою у тому, що вона 03.12.2013 близько 11 години, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, реалізуючи злочинний умисел на незаконний збут сильнодіючого лікарського засобу  димедролу та прекурсору  псевдоефедрину, домовилась про незаконний збут ОСОБА_9 димедролу у великих розмірах та псевдоефедрину у особливо великих розмірах без спеціального на те дозволу та в подальшому, 07.12.2013 близько 10 години, за місцем свого проживання: АДРЕСА_2 , реалізуючи злочинний умисел та діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_9 , передала йому поліетиленовий пакет з сильнодіючим лікарським засобом та з прекурсором, після чого останній був затриманий співробітниками міліції.
		Крім того, ОСОБА_6 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, при невстановлених обставинах придбала у невстановленої особи наркотичний засіб, а також лікарські засоби у великих та особливо великих розмірах з метою подальшого збуту і в подальшому, 20.10.2014 близько 13 години, за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 103, на першому поверсі офісного приміщення з табличкою «Юридичні консультації адвоката», за попередньою домовленістю з ОСОБА_10 , надала йому вказівку забрати з однієї з кімнат поліетиленовий пакет з сильнодіючим лікарським засобом, після чого останній зустрівся з нею в іншій кімнаті та передав грошові кошти у сумі 4000 грн. за придбане. Того ж дня працівниками міліції було здійснено огляд ОСОБА_10 та вилучено придбані сильнодіючі лікарські засоби.
		Крім того, 03.12.2014 після 11 години, перебуваючи за тією ж адресою, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконний збут сильнодіючого лікарського засобу, повторно, за попередньою домовленістю з ОСОБА_11 , ОСОБА_6 передала останній сильнодіючі лікарські засоби, за що отримала від неї грошові кошти в сумі 2000 грн. Пізніше, при огляді ОСОБА_11 співробітниками міліції, було вилучено поліетиленовий пакет із сильнодіючими лікарськими засобами.
		 
		Вироком Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким її засуджено за ч. 1 ст. 307 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 311 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 311 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 321 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 321 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, пунктом 2 ч. 2 ст. 76 КК України (в редакції Закону України № 1492-VIII від 07.09.2016). В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
		Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня 2018 року вирок Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року щодо ОСОБА_6 скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор Київської області ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, правильність правової кваліфікації дій обвинуваченої, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 321 КК України у виді 4 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 321 КК України у виді 7 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 311 КК України у виді 4 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 311 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.1 ст. 307 КК України у виді 6 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Вважає, що суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання за ч.3 ст. 311 КК України, дійшов невірного висновку про можливість застосування ст. 69 КК України, оскільки не навів мотивів призначення покарання нижчого від найнижчої межі, а також не обґрунтовано та невмотивовано визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, похилий вік, утримання матері похилого віку, наявність тяжких хронічних захворювань обставинами, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
		На думку державного обвинувачення, судом не врахована тяжкість та епізодичність вчинених злочинів, їх надзвичайна суспільна небезпека, оскільки вони посягають на правовий режим обігу наркотичних засобів, що може негативно відбитися на суспільній моралі загалом.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченої ОСОБА_6 , яка проти неї заперечила, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
		Доведеність вини, правильність кваліфікації дій за обставин, наведених у вироку, вид та розмір покарання, призначеного ОСОБА_6 за ч.3 ст. 311; ч.2 ст. 311; ч.1 ст. 307; ч.3 ст. 321, ч.4 ст. 321 КК України, відповідають матеріалами кримінального провадження і учасниками судового провадження не оспорюються.
		Що стосується призначеного ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, то відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.03.2020 подання начальника Києво-Святошинського РВ філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_12 задоволено та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від покарання, призначеного вироком від 14.02.2017 Апеляційного суду м.Києва за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 321. ч. 4 ст. 321, ст. 70 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, у зв`язку із закінченням іспитового строку.
		Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 439 КПК України про те, що вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді, з урахуванням вже постановленої ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання за вироком Апеляційного суду м. Києва від 14.02.2017, колегія суддів приходить до висновку, що на час даного апеляційного розгляду кримінального провадження у ньому встановлені такі нові обставини, які свідчать про виправлення засудженої, а отже скасування вироку щодо ОСОБА_6 в частині застосування вимог ст. 75 КК України є недоречним.
		У відповідності до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Згідно ч.1 ст.78 КК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання, у той час як відповідно до ч. 2 цієї статті, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання, та (ч. 3) у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
		Отже, наслідки застосування ст. 75 КК України, зазначені у ст. 78 КК України, є законними до тих пір, поки не скасовано вирок.
		З вироку суду першої інстанції вбачається, що судом враховано ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, дані про її особу, яка визнала свою вину та щиро розкаялась в скоєному, раніше судимою не була, до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується, є пенсіонеркою та страждає на ряд хронічних захворювань і потребує постійного лікування, наявність обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, пом`якшуючі покарання обставини: щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків, відсутність обтяжуючих обставин, а тому суд 1-ї інстанції правильно обрав  ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі з випробуванням.
		Як вбачається з матеріалів справи, під час іспитового строку обвинувачена  ОСОБА_6 виконала обов`язки, покладені на неї судом, до адміністративної та кримінальної відповідальності в період іспитового строку не притягувалася, і таким чином, довела своє виправлення.
		З огляду на викладене, погіршення становища обвинуваченої ОСОБА_6 шляхом скасування застосованих до нього судом 1-ї інстанції вимог ст.ст. 75, 76 КК України, як про те йдеться в апеляційній скарзі прокурора, на думку колегії суддів, є недоцільним, а тому задоволенню не підлягає.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року щодо  ОСОБА_6  без зміни.
		Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		Судді _____________  ______________  ______________
		  ОСОБА_2    ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...