Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1407/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про невиконання або неналежне виконання зобов’язань; що виникають з договорів оренди.
Надіслано для оприлюднення: 14.01.2021. Зареєстровано: 14.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2021.
Дата набрання законної сили: 04.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України
		 
		04.01.2021 Справа № 905/1407/20 
		Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С., 
		секретар судового засідання (помічник судді) Колтак Т.М., 
		за позовною заявою Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область, 
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма ВІД, м.Донецьк, Донецька область, 
		про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 641801,15грн., 
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача - не з`явився,
		від відповідача - не з`явився,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, Маріупольська міська рада звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ВІД» про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 641801,15грн. 
		Ухвалою суду від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1407/20; справу №905/1407/20 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
		За змістом позовної заяви підставами звернення позивача до суду стало те, що відповідач використовує земельні ділянки без правової підстави, оскільки строки дії договорів оренди землі від 30.06.2009 та від 01.09.2004 року сплинули.
		Як на правову підставу позивач посилається на ст.ст. 1212-1214 ЦК України, ст.ст. 14, 288 Податкового кодексу України, ст. ст. 12, 80, 83, 96, 120, 125, 206 ЗК України.
		В ході розгляду справи судом було задоволено клопотання про витребування доказів, та витребувано докази від Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради.
		30.11.2020 до канцелярії суду від Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради надійшла копія реєстраційної справи на об`єкт, що розташований за адресою: проспект Будівельників, 156а, м. Маріуполь, Донецька область.
		Представник відповідача у судове засідання 11.01.2021р., як і в попередні судові засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав.
		За змістом ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		 
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Згідно договорів оренди від 30.06.2009 та від 01.09.2004, листа Відділу Головного управління Державного земельного кадастру у місті Маріуполі №500/105-20 від 07.07.2020, земельні ділянки розташовані по проспекту Будівельників, 156-а в Центральному районі міста Маріуполя на підставі рішення Маріупольської міської ради, з кадастровим номером 1412300000:04:018:0314, площею 0,4637 га, та кадастровим номером 1412300000:04:018:0170 площею 0,5186 га, перебували у користуванні ТОВ ВКФ «ВІД». 
		Отже, станом на теперішній час дію договорів оренди земельних ділянок з кадастровим номером 1412300000:04:018:0170 та 1412300000:04:018:0314 площею 0,5186 га та площею 0,4637 га відповідно, припинено. 
		За даними інформаційної системи ДПС України, на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2013 у справі №805/12498/13-а до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичний осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис від 27.02.2014 №12661130008013145 про судове рішення щодо припинення ТОВ ВКФ «ВІД», що не пов`язано з банкрутством. Станом на 01.06.2020 ТОВ ВКФ «ВІД» перебуває на обліку в Північній ДПІ Маріупольського управління ГУ ДПС у Донецькій області з обліковим станом « 21- ЛІКВІДАЦІЙНА ПРОЦЕДУРА ЗА РІШЕННЯМ (ПОСТАНОВОЮ) СУДУ» (лист ГУ ДПС у Донецькій області від 11.06.2020, т.1 а.с. 36).
		Про наявність заборгованість з плати за землю в листі ГУ ДПС у Донецькій області від 11.06.2020 не зазначено. 
		Як вказує позивач, після припинення дії вказаних договорів оренди землі ТОВ Виробничо-комерційна фірма ВІД не зверталося до Маріупольської міської ради для оформлення права оренди на земельні ділянки. 
		 
		31.07.2019 року Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради прийнято рішення №318 «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затвердження Положення про неї» (т.1 а.с. 39-43). 
		31.07.2019 року Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради прийнято рішення №18 «Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» яким затверджено, окрім інших, акт про визначення розміру збитків №6 від 05.11.2019 року (т.1 а.с. 44). 
		Згідно вказаного акту, за результатами проведеного комісією обстеження земельних ділянок з кадастровим номером 1412300000:04:018:0170 та 1412300000:04:018:0314 площею 0,5186 га та площею 0,4637 га відповідно, зокрема встановлено, що власниками нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 2155м2, розташованих на земельних ділянках за адресою: просп. Будівельників, 156, м.Маріуполь, є: 1) ТОВ виробничо-комерційна фірма «ВІД» (1055,5 кв.м.); 2) ТОВ «Меблева компанія Маріуполя «Меком» (865,1 кв.м.); 3) ОСОБА_1 (234,4 кв.м.). В акті зазначено, що ТОВ «ВКФ «ВІД», ТОВ «Меблева компанія Маріуполя «Меком» та гр. ОСОБА_1 на даний час виступають фактичними землекористувачами, які використовують земельні ділянки без відповідних правовстановлюючих документів.
		З відомостей реєстраційних справ №101118114123, №101206114123, №101512814123 Відділу державної реєстрації Речових прав на нерухоме майно Маріупольської міської ради, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, значаться дані про співвласників нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 1) ТОВ виробничо-комерційна фірма «ВІД» (1055,5 кв.м. на підставі договору про виділ в натурі частки нерухомого майна від 09.11.2006 №3645); 2) ТОВ «Меблева компанія Маріуполя «Меком» (865,1 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.06.2016 №2536, договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.06.2016 №985, договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.06.2016 №986); 3) ОСОБА_1 (234,4 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 28.04.2011 №641) (т.1 а.с. 11-17; т. 2 а.с. 12-116). 
		Отже, на теперішній час відповідач, разом з іншими співвласниками нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , користується земельними ділянками без правовстановлюючих документів та не вносить орендну плату, тобто зберігає майно (грошові кошти, які мали би бути ним внесені в якості орендної плати) без достатніх правових підстав, чим порушує вимоги земельного законодавства.
		Позивач звертався до відповідача з претензією №3830/2020 від 07.05.2020 про необхідність відшкодувати збитки у сумі 641801,15 грн. за період з 01.01.2017 по 31.10.2019 (а.с. 37-38). Вказане звернення залишено без відповіді, сума збитків залишилась непогашеною.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
		Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
		Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
		Як вказує позивач, користування відповідачем земельною ділянкою без оформлення право установчих документів та не сплата орендних платежів, стала підставою для подання ним даного позову предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення 641801,15 грн., які позивач просить стягнути на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані кошти.
		Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
		Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
		За змістом ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
		Матеріалам справи підтверджено, що дія договорів оренди земельних ділянок по проспекту Будівельників, 156-а в Центральному районі міста Маріуполя, загальною площею 0,9823 га припинена. 
		Проте, відповідач без внесення орендних платежів продовжує користуватися вказаними земельними ділянками на яких розташовані належні йому нежитлові приміщення площею 1055,5 кв.м., що підтверджено матеріалами справи.
		Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені главою 83 ЦК України.
		Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
		Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
		Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
		Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.
		Так, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
		Враховуючи відомості Реєстру прав власності, щодо належності відповідачу 1055,5 кв.м. із загальної площі нежитлових приміщень за адресою: пр. Будівельників, 156а, у м.Маріуполі Донецької області 2155 кв.м, суд погоджується з розрахунком позивача, що частина відповідача у відсотковому співвідношенні дорівнює 48,98% від загальної площі приміщень (із розрахунку: (1055,5 кв.м. : 2155 кв.м.) х 100 = 48,98 %).
		В позовній заяві та акті комісії про визначення обсягу збитків заподіяних Маріупольській міській раді використанням земельних ділянок за адресою: пр. Будівельників, 156-а, м. Маріуполь зазначено, що розмір збитків за період з 01.01.2017 по 31.10.2019 складає 1 310 333,09 грн., з яких: ТОВ «ВКФ «ВІД» - 641 801,15 (із розрахунку: 1310333,09 грн х 48,98% = 641801,15 грн.); ТОВ «Меблева компанія Маріуполя «Меком» - 382 165,88 грн. (із розрахунку: 1310333,09 грн х 40,14% = 382 165,88 грн.); та гр. ОСОБА_1  142 564,24 грн. (із розрахунку: 1310333,09 грн х 10,88% = 142 564,24 грн.).
		Розмір доходу відповідача, який виник у нього внаслідок несплати Позивачу грошових коштів, у період з 01.01.2017 по 31.10.2019 було розраховано як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування на підставі Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, визначений Актом комісії Позивача № 6 про визначення обсягу збитків від 05.11.2019 року та затверджено рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 30.01.2020 № 18, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», а також рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.07.2018 № 318.
		Перевіривши розрахунок суми збитків, яка підлягає до сплати за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів відповідачем за період з 01.01.2017 по 31.10.2019, суд вважає, що він є арифметично вірним.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
		 
		У відповідності до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача. 
		Керуючись ст.ст. 4, 13, 42, 73, 86, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, - 
		 
		В И Р I Ш И В:
		 
		Позовні вимоги Маріупольської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма ВІД про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 641801,15грн., - задовольнити.
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма ВІД (83005, Донецька область, м.Донецьк, вул.Купріна, б.34; код ЄДРПОУ 13484382) на користь Маріупольської міської ради (87555, Донецька область, м.Маріуполь, пр. Миру, 70; код ЄДРПОУ 33852448) безпідставно збережені кошти у сумі 641801,15 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 9627,01 грн.
		 
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		В судовому засіданні 04.01.2021 складено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 14.01.2021. 
		 
		Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		 
		Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
		 
		 
		 
		Суддя К.С. Харакоз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...