Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/9865/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2021.
Дата набрання законної сили: 12.01.2021
Номер судового провадження: 61-4435ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова  
		Іменем  України
		 
		12 січня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 607/9865/16-ц
		провадження № 61-4435св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 
		від 06 листопада 2018 року у складі судді Чурніцької І. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Сташківа Б. І., Хома М. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 
		до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
		Позовна заява мотивована тим, що її син ОСОБА_4 разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 за час спільного подружнього життя набули 
		у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,20 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та завершений будівництвом, проте не оформлений житловий будинок, розташований на цій земельній ділянці. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина за законом на належне йому майно.
		ОСОБА_1 зазначала, що вона у встановленому законом порядку прийняла спадщину та частково оформила спадкові права за законом.
		Посилалась на те, що відповідачка ОСОБА_2 одноособово заволоділа правовстановлюючими документами на спірне спадкове майно 
		та на її вимоги вказаних документів не надавала, у зв`язку із чим постановою нотаріуса Першої тернопільської державної нотаріальної контори їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину 
		на 1/4 частину спірної земельної ділянки та спірного будинковолодіння.
		З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності, у порядку спадкування 
		за законом після смерті сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва 
		та обслуговування житлового будинку за адресою: 
		АДРЕСА_1 , та право забудовника на 1/4 частину житлового будинку 
		АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 
		від 06 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,20 га, що розташована у с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення для будівництва 
		та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6125287000030010151, у порядку спадкування 
		за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , оскільки придбана подружжям на підставі договору купівлі-продажу 
		у період шлюбу, тому, як вважав суд першої інстанції, їх частки визнаються рівними, незалежно від того, на кого зареєстровано право власності. 
		У зв`язку із чим, як вважав суд першої інстанції, є правові підстави для визнання за позивачкою права власності на 1/4 частину земельної ділянки (1/2 від 1/2 частини), площею 0,20 га, розташованої у с. Потапинці Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6125287000030010151, у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
		Крім того суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки судом 
		не встановлено та позивачкою не доведено, що до дня смерті ОСОБА_4 останній отримував дозвіл на будівництво спірного будинку, прийняття будинку в експлуатацію та ураховуючи те, що об`єкти самочинного будівництва не є об`єктами права власності, а тому, як вважав суд першої інстанції, об`єкти самочинного будівництва не є об`єктами права власності 
		і не входять до складу спадщини. При цьому судом першої інстанції було враховано те, що на час розгляду цієї справи спірний будинок завершений будівництвом, прийнятий в експлуатацію та право власності зареєстроване у встановленому законом порядку та у зв`язку із чим зроблено висновок про безпідставність позовних вимог щодо визнання прав забудовника.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , 
		та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 
		від 06 листопада 2018 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка, придбана під час шлюбу є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , їх частки є рівними, незалежно від того, на кого вони зареєстровані, а тому після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну йому 
		1/2 частину земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва 
		та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 
		що розташована у с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області.
		Також суд апеляційної інстанції вважав правильними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права забудовника 
		на 1/4 частину житлового будинку 
		АДРЕСА_1 , оскільки відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту набуття 
		у власність спірного житлового будинку ОСОБА_2 та спадкодавцем ОСОБА_4 за час подружнього життя, а також доказів того, що до дня смерті ОСОБА_4 отримував дозвіл на будівництво спірного будинку, прийняття в експлуатацію.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності 
		на 1/4 частину спірної земельної ділянки та у цій частині позовних вимог ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.
		Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови 
		у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права забудовника на 1/4 частину житлового будинку 
		АДРЕСА_1 до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
		У квітні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Вважала, що визнавши право власності на 1/4 частину земельної ділянки, площею 0,20 га з цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, судами першої та апеляційної інстанцій, порушено принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розташовані, який випливає зі статей 377, 381 ЦК України 
		та статті 120 ЗК України.
		Також вважала, що сам по собі факт придбання спірної земельної ділянки 
		у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна 
		до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, а тому судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми 
		статті 60 СК України.
		Відзивів на касаційну скаргу до суду не надходило
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 19 лютого 1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 188).
		ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_3 (а. с. 156).
		На підставі договору купівлі-продажу від 19 квітня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу, ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 0,20 га для будівництва 
		та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 
		що розташована у с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області (а. с. 103).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , відповідний актовий запис № 605 (а. с. 3).
		Спадкоємцями першої черги за законом були дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_3 та мати ОСОБА_1 .
		Дочці ОСОБА_3 на день смерті батька виповнилось 17 років, тому остання у силу вимог частини четвертої статті 1268 ЦК України вважалася такою, що прийняла спадщину.
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 
		та ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
		Постановою державного нотаріуса Першої тернопільської державної нотаріальної контори Дзюбановської О. І. від 10 серпня 2016 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину 
		за законом на 1/2 частину спадкового майна, а саме: автомобіль марки Volkswagen Т 4 1.9 D, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; мотоцикл марки Viper, модель ZS200N; земельну ділянку, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області та житловий будинок 
		АДРЕСА_1 
		та 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 (а. с. 5, 173-174).
		ОСОБА_1 прийняла спадщину, зокрема: 1/2 частину від 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право 
		на спадщину за законом від 16 листопада 2016 року (а. с. 165, 174).
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні 
		чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
		Справи про спадкування за законом мають вирішуватись відповідно 
		до глави 86 ЦК України.
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав 
		та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), 
		до інших осіб (спадкоємців).
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
		Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.
		Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту 
		в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
		За змістом статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши, що спірна земельна ділянка була придбана під час шлюбу ОСОБА_4 
		та ОСОБА_2 та є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, обґрунтовано вважав, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну йому 1/2 частину цієї земельної ділянки та ураховуючи те, 
		що на день смерті останнього його дочці ОСОБА_3 виповнилось 
		17 років і вона у відповідності до вимог частини четвертої статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,20 га, розташованої у с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, кадастровий номер 6125287000030010151, у порядку спадкування 
		за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
		При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що якщо розмір спірної земельної ділянки дозволяє, то вона може бути поділена в натурі між усіма спадкоємцями у частках, які їм належать, проте у разі відсутності технічної можливості такого поділу та відсутності можливості вільного користування своєю частиною земельної ділянки, з урахуванням встановлених конкретних обставин, ОСОБА_1 може ставити питання до інших спадкоємців земельної ділянки щодо грошової компенсації своєї спадкової частини спірної земельної ділянки.
		Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої 
		та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин норм статей 377, 381 ЦК України та статті 60 СК України є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, а тому Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
		При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого 
		в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», 
		§§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника 
		з висновками суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
		Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України 
		(у редакції, чинній станом на 18 травня 2020 року).
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність 
		та обґрунтованість судових рішень, а також містять посилання на факти, 
		що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції.
		З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої 
		та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело 
		або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 
		від 06 листопада 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту 
		її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                               С. Ф. Хопта 
		Є. В. Синельников
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...