Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/5457/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 14.01.2021. Зареєстровано: 15.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/755/1159/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015100040011431

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/5457/19
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		"14" січня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі  Суд) у складі головуючої судді ОСОБА_1 одноособово, 
		за участю
		секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
		та сторін кримінального провадження:
		прокурора     ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого     ОСОБА_4 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуу м.Києві кримінальнепровадження внесенедо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№ 12015100040005271 від 12.04.2015 за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньо освітою, одруженого, не працюючого, маючого на утриманні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше, згідно ст. 89 КК України, не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, 
		у с т а н о в и в :
		Судом визнано доведеним, що  ОСОБА_4 11.04.2015 приблизно о 21:00 год. разом з ОСОБА_6 (котрий визнаний винуватим у вчиненні цього діяння за вироком суду данного місцевого суду від 13.06.2019 у справі № 755/18490/17) під приводом супроводження потерпілого ОСОБА_7 до місця його проживання, перебували біля будинку АДРЕСА_2 . 
		В цей час, у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які достовірно знали про наявність у ОСОБА_7 матеріальних цінностей, виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого групою осіб за попередньою змовою.
		Реалізуючи свої злочинні наміри, діючи за раптово виниклою домовленістю із ОСОБА_6 останній схопив потерпілого ОСОБА_7 за шию ззаду та нахилив вперед, після чого обхопив руками за тулуб, чим застосував насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, а в цей момент ОСОБА_4 діставав з правої кишені штанів, мобільний телефон потерпілого, чим подолав, з його боку, волю до опору.
		Продовжуючи свої злочинні наміри ОСОБА_4 та ОСОБА_6 усвідомлюючи, що їх дії є помітними для потерпілого ОСОБА_7 , відкрито викрали належний йому мобільний телефон марки «Нокіа СІ-01» вартістю 700 гривень з сім-картою оператора «Київстар» вартістю 15 гривень, на рахунку якої було 5 гривень.
		В подальшому ОСОБА_4 зберігаючи при собі викрадене майно, разом з ОСОБА_6 залишили місце події та викраденим розпорядились на власний розсуд.
		Цього ж дня, приблизно о 22 год. 00 хв. вищевказані особи за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 107, були затримані працівниками міліції.
		 
		Вказаних висновків Суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який будучи допитаним в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини їх вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу, щиро розкаявся у вчиненому.
		Так, указав, що дійсно він 11.04.2015 приблизно о 21:00 год. разом з ОСОБА_6 під приводом супроводження потерпілого ОСОБА_7 до місця його проживання, перебували біля будинку АДРЕСА_2 та у один із моментів ОСОБА_8 схопив потерпілого за шию ззаду та нахилив вперед, після чого обхопив з руками за тулуб, а він діставав з правої кишені штанів, мобільний телефон потерпілого.
		Останній також виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
		Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив Суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
		Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
		За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, Суд, у порядку ч. 3ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїмвнутрішнім переконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,у межахч.3ст.349КПК України,керуючись законом,оцінюючи кожнийдоказ,що наявнийу провадженні,з точкизору належності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язку,приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за вище встановлених обставин.
		При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд уважає, установленими усі обставини, що мають значення для кримінального провадженняшляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядкуст. 349 КПК України.
		 
		При кваліфікації дій обвинуваченого Суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченомуКримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частиниКК.
		З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення,визнаного судомдоведеним,суд у ракурсі кримінально-правової оцінки поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченомуКримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, з огляду на дійсність факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності та відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частинитого ж Кодексу, кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із насильством, що не є небезпечним для життя й здоров`я потерпілого, учинене за попередньою змовою групою осіб.
		 
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Так, обставинами, що пом`якшують покарання є 
		? щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин регламентованих п. 1 ч. 2ст. 91 КПКщодо події кримінальног правопорушення, часу, місця, способу учинення.
		Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині,щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого(див. постанову ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к).
		Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ними дій та осуд своєї поведінки;
		? активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у активному сприянні у встановленні обставин регламентованих ст. 91 КПК.
		Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не установлено, ут.ч. перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння, адже такий факт не слідує з висунутого та визнаного судом доведеним, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, обвинувачення. 
		Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має місце проживання, стан здоров`я, спосіб життя (раніше не судимий, наявність на утриманні членів сім`ї які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім, освіти), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає допустимі соціальні зв`язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненного кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 186 КК України у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування цього покаранняз випробуванням, у відповідності до вимогст.75КК та покладенням обов`язків з числа регламентованих ст. 76 того ж Кодексу.
		Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на цих осіб, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, яке визначено кожному з них, є можливим.
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
		У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання обвинуваченому Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило КЗПЛ та нормам Конституції України, в момент його винесення, по відношенню до обвинуваченого.
		 
		Питання речових доказів вирішено згідно положень ст. 100 КПК України.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, Суд
		у х в а л и в :
		ОСОБА_4  визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
		На підставіст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4  від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
		Згідност. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4  обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Речові докази: мобільний телефон Нокіа, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_7 , залишити у його володінні.
		 
		Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва. 
		Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		С у д д я Оксана БІРСА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...