Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/9107/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 14.01.2021. Зареєстровано: 15.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2021.
Дата набрання законної сили: 11.02.2021
Номер судового провадження: 2/760/3819/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 760/9107/20
		2-3819/21
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13 січня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді Калініченко О.Б.
		при секретарі Машевській О.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби геології та надр України, Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, - 
		В С Т А Н О В И В : 
		 
		13.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби геології та надр України, ДП «Український державний геологорозвідувальний інститут», в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України про звільнення № 85 від 17.03.2020 року; поновити його на посаді директора ДП «Український державний геологорозвідувальний інститут»; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 17.03.2020 року до винесення рішення суду.
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14.04.2020 року позовну заяву було залишено без руху для виконання вимог статей 175, 177 ЦПК України, оскільки позивач звернувся з вимогою майнового характеру щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 17.03.2020 року до винесення рішення суду, на яку звільнення від сплати судового збору в порядку п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється, тому така вимога підлягає грошовій оцінці та оплати за ставкою судового збору.
		27.04.2020 року позивач надав уточнену позовну заяву, копія якої була направлена ним відповідачам по справі та в якій він просив визнати незаконним і скасувати наказ Державної служби геології та надр України про звільнення № 85 від 17.03.2020 року та поновити його на посаді директора ДП «Український державний геологорозвідувальний інститут».
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30.04.2020 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Позивач посилається в позові на те, що наказ Державної служби геології та надр України про звільнення № 85 від 17.03.2020 року про звільнення його з посади директора ДП «Український державний геологорозвідувальний інститут» за одноразове грубе порушення трудових обов`язків виданий за надуманих підстав і з порушенням норм трудового законодавства України, т. я. в наказі про його звільнення відповідач не вказав, яке саме порушення трудових обов`язків стали причиною звільнення, жодних пояснень з цього приводу у нього відібрано не було, наказ про звільнення був виданий без дотримання законної процедури, а також наказ був виданий у період його тимчасової непрацездатності та був порушений порядок його ознайомлення із наказом про звільнення.
		Так, позивач вказує, що 17.02.2014 року між ним та Державною службою геології та надр України (відповідач-1) було укладено контракт № 36, відповідно до умов якого позивач був призначений на посаду директора Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут (УКРДГРІ) (відповідач-2) терміном на 5 (п`ять) років з 17.02.2014 року по 16.02.2019 року.
		26.04.2018 року Державною службою геології та надр України було видано наказ № 69- к про продовження дії вищезазначеного контракту з позивачем по 25.04.2023 року.
		В цей же день - 26.04.2018 року Державною службою геології та надр України з позивачем було укладено додаткову угоду № 82 до Контракту №36 від 17.02.2014 року, відповідно до якої дія Контракту № 36 від 17.02.2014 року продовжена на попередніх умовах по 25.04.2023 року.
		17.03.2020 року головою Державної служби геології та надр України було видано наказ № 85-к, яким позивача було звільнено з посади директора Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» з 17.03.2020 року з підстав, передбачених Контрактом, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. 
		Підставою звільнення позивача з посади директора головою Державної служби геології та надр України у вищезазначеному наказі вказано на п\п  7.4.2. пункту 7.4. розділу 7 контракту № 36 від 17.02.2014 року, тобто у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства або обов`язків, що передбачені даним контрактом, внаслідок чого для підприємства настали значні негативні наслідки (завдані збитки, сплачено штрафи, постраждала ділова репутація тощо), а також міститься посилання на аудиторський звіт державного фінансового аудиту діяльності Українського державного геологорозвідувального інституту (державного підприємства) від 19.07.2019 року №07/22/4, проведений за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року.
		При цьому у висновках згаданого аудиторського звіту державного фінансового аудиту діяльності від 19.07.2019 року № 07-22/4 відсутні посилання на будь-які порушення саме позивачем діючого законодавства, що спричинили завдання збитків чи сплату штрафів, а належного службового розслідування спеціальною комісією, створеною відповідно до умов Контракту, призначено та проведено не було.
		Крім того, правилами ст.ст.147-149 КЗпП України встановлений порядок застосування дисциплінарних стягнень. Зокрема, закон вимагає від власника або уповноваженого ним органу  ще до застосування дисциплінарного стягнення зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці, та за будь-яких умов не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		Між тим, строки притягнення до дисциплінарної відповідальності вже давно минули.
		При цьому звільнення відбулося незаконно з порушенням конституційних прав позивача, оскільки на час звільнення він перебував на тривалому стаціонарному лікуванні.
		Тому позивач вважає   наказ про його звільнення незаконним та просить скасувати його та поновити на посаді, на якій він працював до звільнення за контрактом, - директора Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» з 17.03.2020 року.
		Відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідачам був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.
		16.06.2020 року до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив від Державної служби геології та надр України (відповідач-1), у якому представник позовні вимоги не визнав у повному обсязі, заперечував наведені позивачем правові підстави позову, вважаючи позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
		Посилається на те, що позивача звільнено з дотриманням вимог діючого законодавства та у порядку, визначеному законом, на передбачених законом підставах.
		Вказує, що Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, керівник якої є самостійним суб`єктом владних повноважень з окремим процесуальним статусом. Тому вважає, що в даній справі позов подано до неналежного відповідача.
		Не заперечує, що на підставі контракту № 36 від17.02.2014 року між позивачем як керівником Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» та Держгеонадра як органом управління майном виникли трудові відносини, за якими до обов`язків керівника відповідно до умов п.п.2.3.3 та 2.3.4 Контракту, зокрема, належить обов`язок здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, організовувати виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність підприємства відповідно до мети та основного напрямку його діяльності, а також поряджатися коштами та майном підприємства відповідно до Статуту підприємства та законодавства України.
		06.09.2019 року на адресу Держгеонадра надійшов аудиторський звіт від 19.07.19 року № 07-22/4 Держаудитслужби, згідно висновків якого виявлено:
		1)не складання проектно-кошторисної документації та ненадання до аудиту підтвердних документів щодо фактичного виконання геологорозвідувальних робіт не дає можливості перевірити питання правильності визначення їх початкової вартості та в подальшому ефективність використання бюджетних коштів, спрямованих на їх фінансування;
		2)існування високої ймовірності неповернення Інституту коштів, розміщених у ПАТ «Інтеграл-банк» у сумі 2 400 440,09 грн., який наразі перебуває у стадії ліквідації;
		3)укладання Держгеонадрами із УКРДГРІ договорів про надання консультаційних послуг з питань визначення початкової вартості продажу спеціальних дозволів на користування надрами та подальше укладання Інститутом із суб`єктами господарювання договорів про надання послуг із визначення запасів корисних копалин та їх вартості, а також послуг із проведення розрахунків рекомендованої початкової вартості спеціального дозволу на користування надрами свідчить про фактичне делегування Службою Інституту таких функцій, що своєю чергою призвело до недоотримання спеціальним фондом державного бюджету коштів на суму 19 046,32 тис. грн. (оплата надрокористувачами послуг), які були використані Інститутом у власній господарській діяльності;
		4)застосування Інститутом диференційованих цін на одиницю товарної продукції (цін на природний газ) під час здійснення розрахунків початкової вартості спеціальних дозволів на користування надрами призвело до заниження їх вартості та, як наслідок, втрати державою у вигляді збору за надання спеціальних дозволів на користування надрами щонайменше 10 869,55 тис. грн.;
		5)відсутність методики визначення вартості послуг із державної експертизи щодо результатів геологічного вивчення надр та ненадання УКРДГРІ розрахунків їх вартості вказує на їх непрозорість, не виключає можливості надання окремим суб`єктам господарювання необґрунтованих переваг у цьому (надання послуг за заниженими цінами) та, як наслідок, може негативно впливати на фінансовий результат підприємства у вигляді недоотриманих ним доходів;
		6)невжиття керівництвом Інституту своєчасних заходів щодо отримання права постійного користування земельною ділянкою в смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області (до 2016 року жодних заходів не вживалось), на якій розташовані будівлі, споруди, інші обпекти нерухомого майна бази відпочинку «Геолог», та прийняття незаконних рішень відповідною сільською радою, призвело до псування та знищення державного майна балансовою вартістю 877,88 тис. грн. та знесення матеріальної шкоди (збитків) підприємству на загальну суму 9 412,87 тис. грн. (шкода розрахована згідно експертного висновку);
		7)УКРДГРІ без належних підстав (укладених договорів, фінансових зобов`язань тощо) проведено погашення фінансової допомоги на суму 150,0 тис. грн. на користь іншої юридичної особи (ТОВ «Науково-дослідний інститут економіки надрокористування»);
		8)укладання Інститутом із фізичними та юридичними особами договорів про надання послуг зі зберігання майна може свідчити про надання приміщень УКРДГРІ їм в приховану оренду, що підтверджується фактом незабезпечення керівництвом УКРДГРІ проведення огляду/обстежень будівель і споруд підприємства у присутності працівників міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби. 
		Водночас, за умови передачі таких приміщень суб`єктам господарювання в оренду із дотриманням відповідних нормативних документів (Закону України «Про оренду державного та комунального майна») державний бюджет мав би змогу отримати щонайменше 425,38 тис. грн. ((729,23 - 121,54(ПДВ)) х 70 %) доходів;
		9)у 2017-2018 роках Інститут поніс витрати у сумі 5 014,63 тис. грн. на утримання майна філій, які ліквідовані ще у 2012 році. При цьому, дохід від передачі в оренду окремого майна суб`єктам господарювання, надання послуг по зберіганню і утриманню майна та відшкодування комунальних послуг становив 2 011,29 тис. гривень. Тобто, Інститут на утримання майна, яке не використовується у його господарській діяльності поніс непродуктивних витрату сумі 3 003,34 тис гривень;
		10)виявлено окремі операції, які є нетиповими для господарської діяльності інституту та виконання яких не передбачено Статутом. 
		Вважає, що порушення, виявлені Державною аудиторською службою, є свідченням порушень умов Контракту, нехтуванням позивачем своїх посадових обов`язків та неналежною організацією виробничо-господарської та іншої діяльності підприємства, неефективним розпорядженням коштами та майном підприємства із грубими порушеннями законодавства України, що призвело до погіршення фінансово-економічного стану підприємства. 
		Крім того, представник вказує, що питання звільнення позивача було не одноосібним рішенням голови Держгеонадра.
		Так, одночасно з направленням листа до Держегеонадра Державною аудиторською службою України було направлено звернення на ім`я Прем`єр-міністра України (04.09.2019 року № 07-12/450-2019), в якому Держаудитслужба ставить до відома Прем`єр-міністра про те, що нею було виявлено низку порушень, у зв`язку з чим пропонує Кабінету Міністрів України за незабезпечення виконання доручення Кабінету Міністрів України розглянути питання щодо притягнення до відповідальності голови Держгеонадра ОСОБА_2 та доручити Державній службі геології та надр України, зокрема, за невиконання умов контракту, вимог Держаудитслужби та допущення грубих порушень законодавства вжити заходи для дострокового розірвання контракту із директором Інституту ОСОБА_1 та вирішити питання звільнення його заступника ОСОБА_3 .
		03.03.2020 року на адресу голови Державної служби геології та надр України надійшло доручення Кабінету Міністрів України, в якому заступник Державного секретаря Кабінету Міністрів України просив терміново надати інформацію про вжиті заходи реагування за результатами аудиту з урахуванням інформації, наведеної в листах Держаудитслужби до Кабінету Міністрів від 04.09.2019 року № 07-12/450-2019 та до Держгеонадра від 04.09.2019 року № 07-14/452-2019. На виконання доручення Кабінету Міністрів України та рекомендацій Державної аудиторської служби України наказом Державної служби геології та надр України № 85-к від 17.03.2020 року позивача було звільнено з посади директора ДП «Український державний геологорозвідувальний інститут».
		Дані факти, на думку представника відповідача, свідчать про законність та правомірність оскаржуваного наказу та про безпідставність позовних вимог. 
		Щодо посилання позивача на те, зокрема, що його не було ознайомлено з даним наказом в день його звільнення, та твердження позивача про те, що він з 17.03.2020 року перебував на тривалому стаціонарному лікуванні у КНП «Київська міська клінічна лікарня № 6», то вважає, що вони не відповідають дійсності та вводять суд в оману.
		17.03.2020 року позивача було запрошено до Державної служби геології та надр України з метою повідомлення його про звільнення, ознайомлення з оскаржуваним наказом та видачі трудової книжки.
		17.03.2020 року позивач з`явився до Держгеонадр за адресою: м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16, де в присутності завідувача сектору по роботі з персоналом та державними підприємствами Державної служби геології та надр України - ОСОБА_4, директора юридичного департаменту Державної служби геології та надр України - ОСОБА_5, директора Департаменту бухгалтерського обліку, звітності, забезпечення діяльності та управління майном - головного бухгалтеру Державної служби геології та надр України - ОСОБА_6, позивачу було оголошено наказ № 85-к від 17.03.2020 року про його звільнення.
		Проте, після оголошення наказу позивач відмовився від підпису про ознайомлення з ним, про що вищевказаними керівниками структурних підрозділів було складено Акт про відмову підпису про ознайомлення від 17.03.2020 року. 
		І вже після зазначених подій позивачем було здійснено виклик швидкої допомоги за адресою: м. Київ, Антона Цедіка, 16, де знаходиться Державна служба геології та надр України.
		У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 02.07.2020 року, представник позивача просив доводи Державної служби геології та надр України відхилити як невмотивовані, безпідставні та незаконні, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, вказуючи на те, що саме Держгеонадра є належним відповідачем, а не конкретний керівник цього органу.
		Щодо висновків викладених в аудиторському звіті № 07-22/4 від 19.07.2019 року щодо діяльності УКРДГІ за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, то фактично зазначений аудиторський звіт має рекомендаційний характер та відсутні будь - які належні та допустимі докази завданих збитків, про які йдеться у аудиті. 
		Окрім того, до Державної аудиторської служби України був поданий протокол розбіжностей до цього звіту, який становить 24 сторінки викладених заперечень проти необґрунтованих висновків з кожного питання, описаного у висновку, і доводи, викладені в протоколі розбіжностей, посадовими особами, які здійснювали аудит, не спростовані.
		Разом з тим, відповідачем -1 у своєму відзиві не наведено жодної норми законодавства чи жодного положення Контракту, за яким працював позивач, які б свідчили, що рекомендації Державної аудиторської служби України являються прямою підставою для розірвання трудових відносин та винесення наказу про звільнення керівника органу, щодо якого здійснювався аудит.
		З приводу перебування на лікуванні на день звільнення, то сторона позивача не заперечує обставини щодо виклику йому швидкої допомоги на адресу Держгеонадра. 
		Однак, у будь-якому разі, виходячи з правової позиції Верховного суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який у своїй постанові від 12.09.2018 року по справі №127/21890/16-ц, спираючись на роз`яснення п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», зазначив про недопустимість звільнення працівника, зокрема, у період його тимчасової непрацездатності у випадках, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, та, враховуючи госпіталізацію позивача в день оформлення наказу, а саме 17.03.2020 року, що підтверджується раніше долученим до матеріалів позовної заяви листком непрацездатності та не заперечується самим відповідачем-1, представник позивача вважає звільнення позивача з займаної посади незаконним та протиправним.
		При цьому зауважує, що у відзиві представник відповідача-1 оминув обставини порушення процедури звільнення позивача в частині необхідності створення комісії для перевірки факту виявлених порушень та прийняття рішення за результатами розгляду матеріалів комісії органом управління майном про притягнення керівника підприємства до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності в межах визначеного законодавством строку накладення дисциплінарного стягнення. 
		Натомість, без будь-яких правових підстав, всупереч нормам закону та положенням трудового договору, без належного розслідування фактів, встановлених у аудиторському звіті, без оформлення такого розслідування висновком, як того вимагає контракт, без дотримання строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбаченого КЗпП України, Держгеонадра, в особі свого керівника, оформив наказ про звільнення позивача.
		Відповідач-2 Державне підприємство «Український державний геологорозвідувальний інститут (УКРДГРІ) про відкриття провадження повідомлявся, а також позовна заява направлялась на його адресу в порядку, передбаченому процесуальним законом, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
		Згідно з відомостями, які містяться в рекомендованому повідомленні про вручення поштових відправлень, відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження 28.05.2020 року. При цьому, представник відповідача-2 неодноразово звертався з клопотаннями про витребування доказів та продовження у зв`язку із запровадженням карантинних заходів процесуальних строків на вчинення відповідних процесуальних дій в справі, які ухвалами від 17.06.2020 року,  29.07.2020 року були задоволені та продовжено строки на вчинення процесуальних дій, а також   витребувані докази.  
		Крім того, представником відповідача були подані зустрічні позовні заяви 16.06.2020 року - до  ОСОБА_1 та до Державної служби геології та надр України про визнання незаконним і скасування наказу про продовження контракту та 29.07.2020 року - до ОСОБА_1 , Державної служби геології та надр України про визнання незаконними дій, недійсною додаткової угоди до контракту, незаконним та скасування наказу про продовження контракту, які ухвалами від 18.06.2020 року та 17.11.2020 року відповідно були повернуті заявнику.
		Між тим, станом на день ухвалення рішення, відповідач-2 своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву суду не надав.
		Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Відповідно до ст.ст. 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства,установи,організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату. 
		Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		17.02.2014 року між позивачем та Державною службою геології та надр України (відповідач-1) було укладено контракт № 36, відповідно до умов якого позивач був призначений на посаду директора Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» (відповідач-2) терміном на 5 (п`ять) років з 17.02.2014 року по 16.02.2019 року.
		26.04.2018 року Державною службою геології та надр України було видано наказ № 69- к про продовження дії вищезазначеного контракту з позивачем на посаді директора Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» на попередніх умовах з терміном дії контракту з 26.04.2018 року по 25.04.2023 року. 
		Також 26.04.2018 року Державною службою геології та надр України з позивачем було укладено додаткову угоду № 82 до Контракту №36 від 17.02.2014 року, відповідно до якої дія контракту № 36 від 17.02.2014 року була продовжена на попередніх умовах з 26.04.2018 року по 25.04.2023 року.
		На підставі вказаного контракту між позивачем як керівником підприємства, що є у державній власності, та Державною службою геології та надр України як органом управління майном, який наділений правом призначати на посади та звільняти з посад у встановленому законодавством порядку керівників підприємств, що перебувають в управлінні служби, та від імені якого лише повноважним представником цього органу діє його керівник, виникли трудові відносини. 
		В той же час посада, яку займав позивач, знаходиться у штаті Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут», трудова книжка перебуває у відділі кадрів підприємства, записи про призначення позивача на посаду та звільнення його з посади в трудовій книжці позивача здійснюються відділом кадрів цього підприємства. 
		Укладаючи контракт, його сторони дійшли згоди, що керівник підприємства може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи органу управління майном до закінчення терміну його дії лише на підставах, зазначених у п. 7.4 р.7 контракту. Однією з таких підстав у п/п. 7.4.2 було визначене одноразове грубе порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (завдані збитки, сплачено штрафи, постраждала репутація тощо).
		17.03.2020 року наказом № 85-к, виданим на підставі аудиторського звіту державного фінансового аудиту діяльності Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, складного 19.07.2019 року за №07/22/4 Державною аудиторською службою України, позивача було звільнено з посади директора Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» за одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником підприємства з підстав п/п. 7.4.2 п.7.4 р.7 контракту №36 від 17.02.2014 року відповідно до п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України. 
		Так, за п.8 ч.1 ст.36 КЗпП трудовий договір може бути розірваний з підстав, передбачених контрактом.
		Проте, підстави звільнення позивача з посади директора підприємства, які викладені у наказі від 17.03.2020 року, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки не відповідають умові, за якою допускається звільнення керівника підприємства у разі порушення, визначеного п/п. 7.4.2 п.7.4 р.7 контракту, на підставі якого позивач був звільнений. 
		Зокрема, наказ про звільнення позивача не містить чітко сформульованого порушення трудових обов`язків, за що саме він був звільнений, хоча підставою для звільнення працівника за п/п. 7.4.2 п.7.4 р.7 контракту, зі змісту якої вбачається, що мова йдеться про одноразове грубе порушення трудових обов`язків, а не про триваюче порушення, мають бути його відповідні винні дії, вчинення яких передувало виданню наказу про таке звільнення. 
		При цьому суд враховує, що відсутність у наказі про звільнення вказівки про вчинення конкретного проступку, який став причиною для звільнення, само по собі не є підставою для поновлення на роботі, оскільки суд під час розгляду справи з`ясовує фактичні обставини, з якими пов`язувалось звільнення. 
		Проте, як випливає з відзиву представника відповідача -1, зазначеним наказом від 17.03.2020 року наказом № 85-к позивача звільнено з посади за невиконання ним умов контракту, а саме за неналежне здійснення ним як керівником поточного (оперативного) управління підприємством, організації його виробничо-господарської, соціально-побутової та іншої діяльності, забезпечення виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, Статутом підприємства та цим контрактом, тобто обов`язку щодо контролю та забезпечення діяльності підприємства відповідно до Статуту та вимог чинного законодавства, що, на думку представника, встановлено проведеним у плановому порядку Державною аудиторською службою України державного фінансового аудиту діяльності Державного підприємства Український державний геологорозвідувальний інститут» за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року.
		Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України працівник зобов`язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором, зокрема, умовами контракту, а позивач здійснював поточне (оперативне) управління підприємством, тому має нести відповідальність, визначену трудовим законодавством, в разі невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов`язків. 
		Вважаючи виявлені порушення законодавства, допущені позивачем під час виконання позивачем ним своїх трудових обов`язків, одноразовим грубим їх порушенням, представник зазначав про наявність підстав для розірвання трудового договору і законність виданого за таких обставин наказу про його звільнення.
		Разом з тим, Верховний Суд України вважає неможливим звільнення з таких підстав, якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер (наприклад, послаблення контролю за роботою підлеглих працівників), що може потягти за собою застосування дисциплінарних стягнень і звільнення з інших підстав. 
		При цьому суд може визнати порушення трудових обов`язків грубим, виходячи з характеру конкретного проступку, обставин, за яких його вчинено, шкоду, яку він заподіяв або міг заподіяти (істотне порушення фінансової дисципліни, відмова допустити контролюючі органи до перевірки діяльності тощо), тобто порушення, у яких ознакою грубості характеризуються усі факти, що характеризують їх склад (і характер дії або бездіяльності працівника, і істотність наслідків порушення трудових обов`язків, і особливості причинного зв`язку між порушенням і його наслідками, і форма вини). 
		Так, матеріалів справи вбачається, що приводом для проведення звільнення позивача в наказі як підстава був вказаний лише аудиторський звіт від 19.07.2019 року № 07-22/4.
		Однак протоколом розбіжностей до цього аудиторського звіту були надані зауваження та звернута увага щодо невідповідності висновків звіту дійсним обставинам та відсутність підстав і повноважень для надання таких висновків, що не було спростовано.
		Між тим, само рішення про звільнення з зазначених в наказі мотивів мало прийматись на підставі матеріалів службового розслідування та за наявності письмового пояснення позивача як особи, що, на думку уповноваженого органу, допустила порушення. 
		Так, п. 2.11 Контракту визначено, що на підставі матеріалів про порушення керівником обов`язків, передбачених цим контрактом, що надійшли до органу управління майном, та результатами їхнього розгляду, наказом керівника органу управління створюється комісія для перевірки факту зазначених порушень.
		За п. 2.12 на підставі відповідного наказу керівника органу  управління майном комісія проводить перевірку факту порушення керівництвом обов`язків, передбачених цим контрактом, зокрема, здійснює перевірку фактів, викладених у матеріалах; встановлює перелік та порядок дій у перевірці; визначає термін проведення перевірки.
		Після закінчення перевірки відповідно до п. 2.14 комісія готує висновки щодо проведеної перевірки та подає зазначені документи керівнику органу управління майном.
		Пунктом 2.15 Контракту наголошено про те, що за результатами розгляду матеріалів, поданих комісією, керівник органу управління майном приймає рішення про притягнення керівника до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
		Втім, проведення службової перевірки не було призначене.
		Тобто фактично не було проведено перевірки, якою б було встановлено, що діями яких працівників та посадових осіб підприємства порушені і які саме вимоги чинного законодавства, та чи входять вони у склад визначених контрактом безпосередніх трудових обов`язків позивача, який мав здійснювати загальне керівництво підприємством та організацію його діяльності.
		Отже, із сформульованої відповідачем суті порушення випливає, що за відсутності службової перевірки воно не могло бути визначене як одноразове грубе порушення, оскільки матеріали аудиторського звіту від 19.07.2019 року № 07-22/4 за звітний період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року не підтверджують не лише факт скоєння особисто позивачем конкретного проступку - саме одноразового грубого порушення трудових обов`язків, а й виявлення факту порушення саме ним трудової дисципліни, як не вказують і на конкретну дату вчинення позивачем проступку. 
		До того ж, окрім з`ясування, в чому конкретно виявило порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, слід також перевіряти, чи додержані правила щодо порядку застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота.
		Звільнення за п/п. 7.4.2 п.7.4 р.7 контракту за одноразове грубе порушення обов`язків, що є аналогічним припису п.1 ст.41 КЗпП України та кореспондується із його формулюванням і умовами застосування, є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил, встановлених для застосування таких стягнень щодо строків та порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності нормами ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України. 
		Зокрема, ст. 148 КЗпП України приписує застосовувати дисциплінарне стягнення безпосередньо за виявленням порушення трудової дисципліни, суворо обмеживши строк застосування стягнення одним місяцем з дня виявлення проступку. При цьому, дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		Отже, строки, встановлені законом для застосування стягнення, слід обчислювати з дня, який визначається як день виявлення проступку позивача. 
		В той же час, з дня складання аудиторського звіту - 19.07.2019 року до дня прийняття наказу про звільнення - 17.03.2020 року минуло майже вісім місяців, а з часу вчинення порушень (2017-2018 роки) - більше року.
		Представник відповідача-1 посилався на доведення до їх відома результатів звіту 06.09.2020 року. Проте, навіть така дата не впливає на дотримання строків, встановлених законом. 
		Щодо посилання представника відповідача-1 на видання наказу № 85-к від 17.03.2020 року про звільнення позивача з посади директора ДП «Український державний геологорозвідувальний інститут» на виконання доручення Кабінету Міністрів України, яке надійшло до Держегеонадра лише 03.03.2020 року, про надання інформації про вжиті заходи реагування за результатами аудиту з урахуванням інформації, наведеної в листах Держаудитслужби до Кабінету Міністрів від 04.09.2019 року № 07-12/450-2019 та до Держгеонадра від 04.09.1019 року № 07-14/452-2019 та рекомендації Державної аудиторської служби України, то такі обставини, як і їх причини, не мають правового значення, а свідчать лише про здійснення загального керівництва. 
		Таким чином, строки притягнення до дисциплінарної відповідальності були пропущені, що унеможливлює застосування дисциплінарного стягнення у зв`язку із закінченням встановленого законом граничного строку.
		Окрім того, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівникові було видано лікарняний листок. 
		Виходячи зі змісту наказу, позивач був звільнений з 17.03.2020 року, а  лікарняний листок позивачу Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська клінічна лікарня № 6» був виданий на період з 17. 03.2020 року по 01.04.2020 року. Тому доводи позивача про його звільнення під час тимчасової непрацездатності відповідають фактичним обставинам. 
		Суд вважає безпідставним та не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо оформлення стаціонарного лікування позивача після оголошення йому наказу від 17.03.2020 року № 85-к про його звільнення, враховуючи правову позицію Верховного суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який у своїй постанові від 12.09.2018 року по справі №127/21890/16-ц з посиланням на п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснив, що правила про недопустимість звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності, зокрема, стосуються як передбачених ст.ст. 40,41 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому мається на увазі, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність. 
		Так, оскільки в день звільнення позивач перебував на лікарняному, що підтверджує його тимчасову непрацездатність, хоча відповідно до довідки КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» та виписки із медичної карти № 3631 КНП «Київська міська клінічна лікарня № 6», у яку він був доставлений за місцем проживання, виїзд бригади екстреної (швидкої) допомоги до позивача та відкриття йому лікарняного листа було здійснено у день звільнення, навіть після видання наказу про його звільнення, тому його звільнення з посади відбулось з порушенням вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України. 
		04.09.2019 року Другий сенат Конституційного Суду України у справі №3- 425/2018 (6960/18) за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.3 ст.40 КЗпП України дійшов висновку, що положеннями ч.3 ст.40 Кодексу закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є, в тому числі, тимчасово непрацездатним. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ст. 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України. Тобто, з огляду на це, Конституційний Суд України визнав можливим розповсюдження гарантії захисту працівника від незаконного звільнення на правовідносини між працівником та роботодавцем, що виникли на підставі контракту.
		Отже, звільнення позивача з посади могло мати місце лише з підстав та в порядку визначеному   нормами закону. Поміж іншим,  представники відповідачів не спромоглися визначити мотивацію звільнення позивача з займаної посади в рамках закону.
		Таким чином, звільнення не можна вважати законним, оскільки не були дотримані умови щодо порядку, а також передбачені законом підстави звільнення, і відповідачами не було доведено виконання ними всіх вимог закону під час звільнення позивача.
		Відповідно до ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі його звільнення без законної підстави. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 
		Виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги позивача щодо поновлення його на попередній роботі підлягають задоволенню, а наказ про його звільнення скасуванню. 
		Однак звертаючись до суду з вимогами про поновлення на роботі, позивач в той же час, не ставить питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Відповідно до вимог ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, виходячи з того, що право має приватний характер і його захист не може бути реалізований без волевиявлення позивача. Окрім того, позивачем такі вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу можуть бути заявлені окремо. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		За викладених обставин, суд вважає, що даний спір виник виключно у зв`язку з діями відповідача-1, як видавця спірного наказу, на якому лежить відповідальність за відповідність його умовам законності. 
		Разом з тим, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує поведінку сторони відповідача-2 під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих зустрічних позовних заяв і клопотань.
		За таких умов, судові витрати по справі можуть бути покладені на обох відповідачів.
		Керуючись ст. ст. 41, 147-1, 148, 149, 235 КЗпП України, ст.ст. 2- 5, 10, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263-265, 268, 273,430 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до Державної служби геології та надр України, ДП «Український державний геологорозвідувальний інститут» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі задовольнити.
		Визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України (м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16, ЄРДПОУ 37536031) від 17.03.2020 року № 85-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» (адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 78-А, код ЄДРПОУ 01432032).
		Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на посаді директора Державне підприємство «Український державний геологорозвідувальний інститут» (адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 78-А, код ЄДРПОУ 01432032) з 17.03.2020 року.
		Рішення в частині поновлення на посаді допустити до негайного виконання.
		Стягнути з Державної служби геології та надр України (м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16,  ЄРДПОУ 37536031) та Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» (адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 78-А, код ЄДРПОУ  01432032) в дохід держави судовий збір в розмірі по 840,80 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...