Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/5611/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 15.01.2021. Зареєстровано: 15.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2021.
Дата набрання законної сили: 15.04.2021
Результат оскарження 15.04.2021 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.01.2021м. ДніпроСправа № 904/5611/20
		Господарський суд Дніпропетровської області у складі  судді Петренко І. В. 
		за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
		за позовом Фізичної особи-підприємця САЛІЙ ВІКТОРІЇ ЯРОСЛАВІВНИ 
		до РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ, ЗАПОРІЗЬКІЙ ТА КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ
		за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача КРИВОРІЗЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, залученого до участі у справі ухвалою від 16.11.2020 
		про визнання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 26.05.2015 №12/02-5734-ОД продовженим       
		 
		Представники:
		від позивача: Циганюк Р.О., представник на підставі ордеру; адвокат
		від відповідача: Савіна О.І., представник за довіреністю 
		від третьої особи-1: не з`явився
		 
		РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
		Фізична особа-підприємець САЛІЙ ВІКТОРІЯ ЯРОСЛАВІВНА (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ, ЗАПОРІЗЬКІЙ ТА КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ (далі - відповідач) в якій просить суд визнати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 26.05.2015 №12/02-5734-ОД, який укладено між позивачем та відповідачем продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме з 26.04.2020 по 25.04.2021, на тих самих умовах.
		Судові витрати по сплаті позивач просить суд покласти на відповідача.
		Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5611/20 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2020.
		Ухвалою від 19.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 16.11.2020.
		04.11.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 04.11.2020 за вих.№10-12-06312 у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Ухвалою від 16.11.2020 відзив від 04.11.2020 за вих.№10-12-06312 прийнято до розгляду.
		13.11.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 09.11.2020 за вих.№б/н про залучення до участі у справі №904/5611/20 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у якому просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Ухвалою від 16.11.2020 клопотання від 09.11.2020 за вих.№б/н про залучення до участі у справі №904/5611/20 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору задоволено. До участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача залучено КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ.
		13.11.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла відповідь на відзив від 09.11.2020 за вих.№б/н у якій просить суд визнати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 26.04.2015 №12/02-5734-ОД, який укладено між позивачем та відповідачем продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме з 26.04.2020 по 25.04.2021, на тих самих умовах; судові витрати покласти на відповідача. Ухвалою від 16.11.2020 відповідь на відзив від 09.11.2020 за вих.№б/н прийнято до розгляду.
		Ухвалою від 16.11.2020 підготовче засідання відкладено на 17.12.2020.
		17.12.2020 через відділ документального забезпечення від третьої особи-1 надійшло клопотання від 16.12.2020 за вих.№б/н у якому просить суд здійснювати розгляд справи без участі третьої особи-1 за наявними матеріалами. Ухвалою від 17.12.2020 клопотання третьої особи-1 від 16.12.2020 за вих.№б/н про розгляд справи без участі його представника задоволено.
		Ухвалою від 17.12.2020 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті на 14.01.2021.
		В судове засідання, яке відбулося 14.01.2021, сторони забезпечили явку представників. 
		Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. 
		Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції. 
		В судовому засіданні, яке відбулося 14.01.2021, здійснено розгляд справи по суті.
		Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до  статті 233 Господарського процесуального кодексу України  рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		В судовому засіданні, яке відбулося 14.01.2021, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		 
		ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
		26.05.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди індивідуально визначеного майна (далі - договір), що належить до державної власності, а саме частини нежитлового вбудованого приміщення (реєстровий номер 37664469.1.РШШМВД340) (далі - майно) площею 11,0кв.м. (у тому числі 0,7 кв.м. - площа загального користування), розміщене за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Першотравнева, 12 на 2-му поверсі 5-ти поверхової будівлі, що перебуває на балансі третьої особи-1, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 25.12.2014 і становить за незалежною оцінкою 35201,00грн.
		15.05.2020 відповідач звернувся до позивача з листом від 19.05.2020 №18-02-02646 про припинення договору оренди, в якому вказав, що договір оренди від 26.05.2015 №12/02-5734-ОД укладено до 25.05.2020 включно та повідомив, що договір є таким, що припинено з 26.05.2020. Крім цього, відповідач просив позивача негайно об`єкт оренди повернути третій особі-1. Позивач звертає увагу суду, що лист відповідача від 19.05.2020 №18-02-02646 на адресу позивача направлено 22.05.2020, тобто за три дня до закінчення терміну дії договору, а фактично отримано відповідачем 28.05.2020, тобто після закінчення терміну дії договору.
		Позивач лист від 19.05.2020 №18-02-02646 (далі - лист) не визнає заявою про припинення дії договору з огляду на таке.
		1. Лист направлено позивачу ще у період дії договору, а саме 22.05.2020, хоча нормами закону передбачено місячний термін після припинення дії договору.
		2. У листі повідомлено про факт припинення договору оренди, а не про пропозицію щодо його припинення, у зв`язку із чим позивач вказує на одностороннє припинення договору оренди, що прямо заборонено законом та положеннями договору.
		Позивач дійшов висновку, що договір вважається продовженим з 26.04.2020 по 25.04.2021.
		В якості додаткових аргументів, які свідчать про те, що договір є продовженим позивач звертає увагу на таке.
		1. Сторони не висловили своїх заперечень проти продовження строку дії договору.
		2. Позивач продовжує користуватися об`єктом оренди.
		3. Позивач продовжує сплачувати орендні платежі.
		4. Між третьою особою-1 та позивачем укладено додаткову угоду від 11.06.2020 до договору про компенсацію податку на землю №94-юр від 26.05.2015, якою внесено зміни до реквізитів балансоутримувача для сплати орендарем на користь останнього компенсації податку на землю.
		5. Між третьою особою-1 та позивачем укладено додаткову угоду від 11.06.2020 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання послуг орендарю №95-юр від 26.05.2015, якою внесено зміни до реквізитів балансоутримувача для сплати орендарем на користь останнього відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання послуг орендарю.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
		Посилаючись на пункт 5.16 договору, відповідач констатує відсутність заяв позивача про продовження строку дії договору оренди. 
		Крім цього, відповідач звертає увагу, що необхідною умовою продовження строку дії договору є наявність оцінки майна, яке передано в оренду.
		Посилаючись на статтю 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідач вказує, що остання оцінка об`єкта оренди проведена у 2015 році.
		З огляду на те, що від орендаря документів, які є передумовою для продовження дії договору, зокрема договір страхування орендованого майна, звіт про оцінку тощо, не надходили, як і заява про продовження строку дії договору, відповідач припинив дію договору наказом від 14.05.2020, про що повідомив орендаря листом від 19.05.2020 №18-02-02646.
		Посилання позивача, як на доказ пролонгації договору на додаткові угоди відповідачем відхиляються через те, що третя особа-1 не є стороною договору, а укладення договорів на які посилається позивач є його прямим обов`язком в силу пункту 5.11 договору. 
		 
		ДОВОДИ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.
		Лист відповідача від 19.05.2020 №18-02-02646, на думку позивача, не є повідомленням сторони про припинення або заміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, тобто у період з 26.04.2020 по 25.05.2020 як це передбачено статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтею 284 Господарського кодексу України, що у свою чергу підтверджує неправомірні дії відповідача щодо припинення дії договору.
		Посилання відповідача на відсутність актуальної оцінки об`єкта оренди, за логікою позивача, є недоречним з огляду на те, що статтею 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено лише строк проведення чергової оцінки, а не передумови для припинення договору у разі нездійснення оцінки.
		 
		ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
		Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладання договору. 2. Природа договору. 3. Факт користування майном. 4. Наявність чи відсутність правових підстав для визнання договору оренди продовженим з 26.04.2020 по 25.04.2021, на тих самих умовах.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
		1. Обставини укладання договору.
		Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України). 
		При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
		26.05.2015 між відповідачем (далі - відповідач, орендодавець) та позивачем (далі - позивач, орендар) укладено договір №12/02-5734-ОД оренди індивідуально визначеного  (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - договір).
		Предмет договору. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно частину нежитлового вбудованого приміщення (реєстровий номер 37664469.1.РЩЩМВД340) (далі - майно) площею 11,0кв.м. (у тому числі 0,7кв.м. - площа загального користування), розміщене за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Першотравнева, 12 на 2-му поверсі 5-ти поверхової будівлі, що перебуває на балансі третьої особи-1 (балансоутримувача), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 25.12.2014 і становить за незалежною оцінкою 35201,00грн. (пункт 1.1 договору).
		Ціна договору визначена розділом 3. Орендна плата. 
		Строк. Цей договір укладено строком на один рік, що діє з 26.05.2015 по 25.05.2016 включно (пункт 10.1 договору). 
		Додатковою угодою від 01.07.2016 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.05.2015 №12/02-5734-ОД, зокрема пункт 10.1 договору викладено у такій редакції: «Цей договір є пролонгованим з 26.05.2016 по 25.05.2017». 
		Додатковою угодою від 02.08.2017 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.05.2015 №12/02-5734-ОД, зокрема пункт 10.1 договору викладено у такій редакції: «Цей договір є пролонгованим з 26.05.2017 по 25.04.2020».
		З огляду на виникнення між сторонами спору щодо продовження договору після 25.04.2020, позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.  
		 
		2. Природа договору.
		За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 Цивільного кодексу України).
		Статтею 283 Господарського кодексу України  визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні  (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Водночас орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також і дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у якому наведено аналогічне визначення оренди.
		Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.
		Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		3. Факт користування майном.
		Частиною 1 статті 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
		Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.
		Передача в оренду державного нерухомого майна підтверджується Актом приймання-передачі від 26.05.2015 в оренду нерухомого майна площею 11,0кв.м., що знаходиться на балансі ДВНЗ «Криворізький національний університет» за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Першотравнева, 12, який підписано позивачем, відповідачем та третьою особою-1 і підписи яких засвідчені печатками вказаних осіб.
		Логічним є висновок, що орендар вступив у строкове платне користування державним майном з 26.05.2015 і станом на дату вирішення спору у справі №904/5611/20 об`єкт оренди відповідачем позивачу не повернутий.
		 
		4. Наявність чи відсутність правових підстав для визнання договору оренди продовженим з 26.04.2020 по 25.04.2021, на тих самих умовах.
		Пунктом 2 ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX, який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та введений в дію з 01.02.2020 визначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим     абзацом п`ятим     частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
		Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
		Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
		Господарський суд констатує, що спірним періодом дії договору оренди є період з 26.04.2020 по 25.04.2021.
		З огляду на те, що станом на 26.04.2020 рішенням Кабінету Міністрів України чи рішення представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим  абзацом п`ятим  частини другої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не набрало чинності та дата - 26.04.2020 є датою, яка настала раніше 01.07.2020, господарський суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин сторін порядок продовження строку дії договору оренди державного майна, передбачений законодавством, яке діяло до дати набрання чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
		Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ в редакції яка діяла з 01.02.2020.
		Так, статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ в редакції яка діяла з 01.02.2020 врегульовано питання терміну договору оренди, а саме 1. Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. 2. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. 3. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
		Статтею 764 Цивільного кодексу України в редакції від 18.04.2020 врегульовано питання правових наслідків продовження користування майном після закінчення строку договору найму. 1. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
		Сторони визнають наявність листа відповідача від 19.05.2020 за вих.№18-02-02646 Про припинення договору оренди, проте його зміст тлумачать по-різному. 
		Ознайомившись зі змістом листа відповідача від 19.05.2020 за вих.№18-02-02646 Про припинення договору оренди, який позивачем отримано 22.05.2020, що підтверджується копією конверту (а.с. 28 том 1) і визнається позивачем, господарський суд встановив таке.
		В абзаці 2 листа відповідача від 19.05.2020 за вих.№18-02-02646 Про припинення договору оренди останній повідомив позивача, що у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.05.2015 №12/02-5734-ОД припинений з 26.04.2020.
		В абзаці 3 листа відповідача від 19.05.2020 за вих.№18-02-02646 Про припинення договору оренди останній просить позивача негайно повернути за актом приймання-передачі орендоване майно в належному стані балансоутримувачу.
		Надаючи юридичний аналіз змісту листа відповідача від 19.05.2020 за вих.№18-02-02646 Про припинення договору оренди господарський суд констатує наявність заяви відповідача про припинення договору.
		З огляду на наявність листа відповідача від 19.05.2020 за вих.№18-02-02646 Про припинення договору оренди господарський суд констатує, що у сторін було відсутнє взаємне волевиявлення (у т.ч. мовчазне) на продовження дії Договору на підставі     закону  автоматично, тобто відповідно до частини 2  статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ в редакції яка діяла з 01.02.2020, оскільки дана частина статті передбачає, що договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором у разі відсутності протягом встановленого строку заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору.
		Частина 2 статті 17 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ в редакції яка діяла з 01.02.2020  передбачає можливість автоматичного продовження дії договору на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором у разі відсутності, зокрема, заяви однієї із сторін про припинення договору.
		Сплата позивачем, як у межах договору, орендної плати не свідчить про волевиявлення сторін на автоматичне продовження договору та не свідчить про саму обставину автоматичного продовження договору, оскільки за умовами договору (пункт 3.12) узгоджено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує оренду плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. 
		Господарський суд констатує, позивач зобов`язаний, а не має право сплачувати орендну плату до повернення об`єкту оренди (приміщення) орендодавцеві. Так само як і позивач зобов`язаний, а не має право компенсувати податок на землю і відшкодовувати витрати балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Отже, посилання позивача, як на підставу для продовження договору на укладання з третьою особою-1 додаткової угоди від 11.06.2020 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №95-юр від 26.05.2015 та додаткової угоди від 11.06.2020 до договору про компенсацію податку на землю №94-юр від 26.05.2015 відхиляються як необґрунтовані.
		Автоматичного продовження дії договору на підставі частини 2  статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ в редакції яка діяла з 01.02.2020, - не відбулося, а тому відсутні обумовлені  законом  підстави для визнання договору продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним.
		Водночас господарський суд звертає увагу, що право позивача на укладення договору на нових умовах та на новий строк відповідно до частини 3  статі 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ в редакції яка діяла з 01.02.2020  - не є порушеним, оскільки дана норма вказує, що переважне право у позивача, як у орендаря, виникає за інших рівних умов та крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.
		Отже, не зазначення відповідачем необхідності використовувати майно для власних потреб лише вказує на переважне право позивача укласти договір оренди на нових умовах на новий строк, а не на право автоматичного продовження договору на тих же умовах і той самий строк.
		З огляду на те, що підстави для визнання договору продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним відсутні, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
		Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2018 №910/18831/17.
		 
		СУДОВІ ВИТРАТИ. 
		За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
		З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на позивача.
		 
		Керуючись статтями 129, 194, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
		 
		ВИРІШИВ.
		У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця САЛІЙ ВІКТОРІЇ ЯРОСЛАВІВНИ (Місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ, ЗАПОРІЗЬКІЙ ТА КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 6; Ідентифікаційний код юридичної особи: 42767945) за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 50027, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ВІТАЛІЯ МАТУСЕВИЧА, будинок 11; Ідентифікаційний код юридичної особи: 37664469) про визнання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 26.05.2015 №12/02-5734-ОД продовженим відмовити в повному обсязі.
		Судові витрати покласти на Фізичну особу-підприємця САЛІЙ ВІКТОРІЇ ЯРОСЛАВІВНИ (Місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
		Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
		Складання повного рішення відкладено на строк не більш як десять днів з дня закінчення розгляду справи.
		Дата підписання та складення повного судового рішення - 15.01.2021. 
		 
		Суддя  І.В. Петренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...