Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/16762/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 15.01.2021. Зареєстровано: 16.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2021.
Дата набрання законної сили: 29.04.2021
Результат оскарження 29.04.2021 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/140/16831/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/16762/20 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
		 
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Любомльське лісове господарство» про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовом до Державного підприємства «Любомльське лісове господарство» (далі  ДП «Любомльське лісове господарство», відповідач, підприємство) про визнання протиправною відмови у наданні достовірної, точної та повної інформації по питаннях №1, №2, №3 та №4 запиту №1 від 26 листопада 2020 року; зобов`язання повторно розглянути та надати достовірну, точну та повну інформацію по питаннях №1, №2, №3 та №4 запиту №1 від 26 листопада 2020 року в порядку, визначеному чинним законодавством України.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою належного громадського контролю за діяльністю постійних користувачів лісових ресурсів України позивач 26.11.2020 звернувся до відповідача зі запитом №1 на доступ до інформації, у якому просив:
		1. Надати у письмовому вигляді вичерпний перелік і характеристики лісопильного (деревообробного) обладнання (станків/механізмів/лінійних комплексів тощо), яке отримувало державне підприємство протягом останніх 10 років, зокрема, шляхом укладання договорів (купівлі-продажу, лізингу, благодійного допомоги чи іпотеки тощо) або будь-яким іншим шляхом і на будь-якому правовому титулі та у будь-яких формах речових прав у розрізі інформації:
		1.1. дата і час, правову підставу отримання державним підприємством такого обладнання (станків/механізмів/комплексів тощо)?
		1.2. Ціну/вартість (без ПДВ/з ПДВ) такого обладнання (станків/механізмів/лінійних комплексів тощо) у момент отримання державним підприємством.
		1.3. На якому правовому титулі перебуває таке обладнання (станків/механізмів/комплексів тощо) (майно) в державного підприємства?
		1.4. Амортизаційний знос і балансову вартість такого обладнання (станків/ механізмів/лінійних комплексів тощо) на момент подання даного Запиту.
		2. Надати у письмовому вигляді вичерпний перелік і характеристики лісопильного (деревообробного) обладнання (станків/механізмів/лінійних комплексів тощо), яке протягом останніх 10 років:
		2.1. було списано з балансу підприємства,
		2.2. та/або яке повністю зносилося,
		2.3. та/або було передано будь-яким іншим фізичним та/або юридичним особам з зазначенням таких осіб і дату та підставу передачі майна.
		3. Чи отримувало і коли саме, за якою вартістю і на якій підставі державне підприємство лінійний комплекс обладнання «Firma WALTER» (багатопильні верстати/станки, брусовочний тощо)?
		4. Коли саме, за якою вартістю і на якій підставі і якій особі державне підприємство передало лінійний комплекс обладнання «Firma WALTER» (багатопильні верстати/ станки, брусовочний тощо)? Або як саме розпорядилося державне підприємство вказаним майном, якщо останнє перебувало у його володінні/розпорядженні/ користуванні?
		07.12.2020 позивач отримав від відповідача письмову відмову у наданні запитуваної інформації у зв`язку із тим, що відповідач не є ні виготовлювачем, ні зберігачем окремої сформованої задокументованої запитуваної інформації. 
		Позивач категорично не погоджується із мотивами відмови відповідача у наданні запитуваної інформації та зазначає, що в даному випадку відповідач ДП «Любомльське лісове господарство» є Державним підприємством, засновником якого є Державне агентство лісових ресурсів України. Директор ДП «Любомльське лісове господарство» призначений на посаду шляхом укладення контракту з Державним агентством лісових ресурсів України.
		Таким чином, Державне підприємство «Любомльське лісове господарство» є розпорядником інформації, стосовно діяльності підприємства.
		З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Відповідач у відзиві на позовну заяву від 29.12.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що письмова відповідь на запит позивача, надана ДП «Любомльське лісове господарство» від 03.12.2020 є правомірною та обґрунтованою, оскільки в силу функціональних обов`язків, як законодавчо встановлених, так і визначених Статутом, що затверджений наказом Державного агентства лісових ресурсів України №457 від 07.12.2016, Державне підприємство «Любомльське лісове господарство» не є ні виготовлювачем, ні зберігачем окремої сформованої задокументованої запитуваної ОСОБА_1 інформації. Також зазначив, що запитувана позивачем інформація не є публічною у розумінні статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки не являється інформацією, яка створена в процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків. Інформація щодо якої позивачем надіслано запит відповідачем не створювалась та не повинна була створюватись, оскільки обов`язок щодо її створення не передбачений чинним законодавством.
		З огляду на вказані обставини ДП «Любомльське лісове господарство» просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Також просить відмовити в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу у зв`язку з її необгрунтованістю.
		У відповіді на відзив від 06.01.2021 позивач підтримує обгрунтування, викладені в позовній заяві та вважає, що відповідач є розпорядником запитуваної інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки запитувана інформація може бути предметом суспільного інтересу.
		Враховуючи вимоги статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 26.11.2020 звернувся до відповідача зі запитом №1 на доступ до інформації, у якому просив:
		1. Надати у письмовому вигляді вичерпний перелік і характеристики лісопильного (деревообробного) обладнання (станків/механізмів/лінійних комплексів тощо), яке отримувало державне підприємство протягом останніх 10 років, зокрема, шляхом укладання договорів (купівлі-продажу, лізингу, благодійного допомоги чи іпотеки тощо) або будь-яким іншим шляхом і на будь-якому правовому титулі та у будь-яких формах речових прав у розрізі інформації:
		1.1. дата і час, правову підставу отримання державним підприємством такого обладнання (станків/механізмів/комплексів тощо)?
		1.2. Ціну/вартість (без ПДВ/з ПДВ) такого обладнання (станків/механізмів/лінійних комплексів тощо) у момент отримання державним підприємством.
		1.3.На якому правовому титулі перебуває таке обладнання (станків/механізмів/комплексів тощо) (майно) в державного підприємства?
		1.4. Амортизаційний знос і балансову вартість такого обладнання (станків/ механізмів/лінійних комплексів тощо) на момент подання даного Запиту.
		2. Надати у письмовому вигляді вичерпний перелік і характеристики лісопильного (деревообробного) обладнання (станків/механізмів/лінійних комплексів тощо), яке протягом останніх 10 років:
		2.1. було списано з балансу підприємства,
		2.2. та/або яке повністю зносилося,
		2.3. та/або було передано будь-яким іншим фізичним та/або юридичним особам з зазначенням таких осіб і дату та підставу передачі майна.
		3. Чи отримувало і коли саме, за якою вартістю і на якій підставі державне підприємство лінійний комплекс обладнання «Firma WALTER» (багатопильні верстати/станки, брусовочний тощо)?
		4. Коли саме, за якою вартістю і на якій підставі і якій особі державне підприємство передало лінійний комплекс обладнання «Firma WALTER» (багатопильні верстати/ станки, брусовочний тощо)? Або як саме розпорядилося державне підприємство вказаним майном, якщо останнє перебувало у його володінні/розпорядженні/ користуванні? (а. с. 6-10).
		У відповідь на вказаний запит листом від 03.12.2020 №07/06/927 відповідач письмову відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації у зв`язку із тим, що відповідач не є ні виготовлювачем, ні зберігачем окремої сформованої задокументованої запитуваної інформації (а. с. 11). 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст.34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Відповідно до пункту третього частини першої статті 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон України «Про інформацію») інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
		Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі Закон України «Про доступ до публічної інформації») визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Пунктом другим статті 5 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання відповіді на інформаційний запит.
		У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
		Частиною першою першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
		Частиною 2 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
		Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
		Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Така інформація є відкритою і розкривається необмеженому колу осіб.
		Згідно з частини першої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
		У відповідності до частини першої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Згідно частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
		Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
		Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на отримання публічної інформації.
		Частиною третьою статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
		Крім того, відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
		В свою чергу, згідно частини першої статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
		Згідно із частиною другою статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
		Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації, яка стосується отримання (придбання, списання, передання) ДП «Любомльське лісове господарство» лісопильного (деревообробного) обладнання (станків/механізмів/лінійних комплексів) проте державне підприємство відмовило у наданні такої інформації, з огляду на те, що воно не є її розпорядником.
		Крім того, судом встановлено, що ДП «Любомльське лісове господарство» засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. Тобто, підприємство здійснює свою діяльність на комерційній основі відповідно до чинного законодавства та Статуту.
		Відтак, підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; - охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; - одержання прибутку від комерційної діяльності.
		Згідно частини першої статті 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб`єктами співробітництва. В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.
		Відповідно до частини першої-третьої статті 73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
		Частиною восьмою статті 73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство оприлюднює інформацію про свою діяльність, крім випадків, встановлених законом, шляхом розміщення її на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб`єкта управління об`єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, у строки та в порядку, визначені Кабінетом Міністрів України. Доступ до таких веб-сторінок та веб-сайтів є цілодобовим і безоплатним. Обов`язковому оприлюдненню підлягає така інформація: цілі діяльності державного унітарного підприємства та стан їх досягнення; квартальна, річна фінансова звітність державного унітарного підприємства за останні три роки, включаючи (за наявності) видатки на виконання некомерційних цілей державної політики та джерела їх фінансування; аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності державного унітарного підприємства за останні три роки, якщо аудит проводився відповідно до вимоги закону або за рішенням наглядової ради державного унітарного підприємства (у разі її утворення) або суб`єкта управління об`єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством; статут державного унітарного підприємства у чинній редакції, а також у редакціях, що діяли раніше; біографічна довідка (включаючи професійну характеристику) керівника державного унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних); біографічні довідки (включаючи професійні характеристики) членів наглядової ради (у разі її утворення) державного унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, їхнє членство у наглядових радах інших суб`єктів господарювання, а також зазначається, хто із членів наглядової ради державного унітарного підприємства є незалежним; річні звіти наглядової ради та керівника державного унітарного підприємства; структура, принципи формування і розмір винагороди керівника та членів наглядової ради державного унітарного підприємства, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які вони отримують (або на отримання яких мають право) під час виконання посадових обов`язків, а також у зв`язку із звільненням (термін «додаткове благо» вживається у значенні, визначеному в Податковому кодексі України); рішення суб`єкта управління об`єктами державної власності щодо державного унітарного підприємства; опис істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності державного унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками; відомості про договори, учасником яких є державне унітарне підприємство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України «Про відкритість використання публічних коштів»; інформація про операції та зобов`язання державного унітарного підприємства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов`язання державного унітарного підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті державно-приватного партнерства.
		Суд зазначає, що з урахуванням частини другої статті 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. Перелік видів інформації, що може бути предметом суспільного інтересу, не є вичерпним.
		Пленум Вищого адміністративного суду України в Постанові від 29.09.2016 №10 зазначив, що інформація може вважатись суспільно необхідною, якщо її поширення сприяє: 1) дискусії з питань, що хвилюють суспільство чи його частину, необхідності роз`яснення питань, які важливі для актуальної суспільної дискусії; 2) з`ясуванню та розумінню причин, які лежать в основі рішень, які приймає державний орган, орган місцевого самоврядування, його службова чи посадова особа; 3) посиленню підзвітності і підконтрольності влади суспільству загалом, у тому числі шляхом забезпечення прозорості процесу підготовки і прийняття владних рішень; 4) дієвому контролю за надходженням та витрачанням публічних коштів, розпорядженням державним або комунальним майном, розподіленням соціальних благ; 5) запобіганню розтраті, привласненню публічних коштів і майна, запобіганню незаконному особистому збагаченню публічних службовців; 6) захисту навколишнього середовища, виявленню завданої або можливої шкоди екології, обізнаності суспільства про дійсний стан довкілля та чинники, які на нього впливають; 7) виявленню ризиків для здоров`я людей, для громадської безпеки і порядку, запобігання їм та їх наслідкам; 8) виявленню шкідливих для людини наслідків діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб; 9) інформуванню про діяльність органів публічної влади (державних органів, органів місцевого самоврядування), про їхні внутрішні правила, організацію роботи тощо; 10) інформуванню про діяльність та поведінку публічних осіб, тобто осіб, які обіймають посади публічної служби та/або користуються публічними ресурсами, а також, у ширшому значенні, осіб, які відіграють певну роль у громадському житті - в політиці, економіці, мистецтві, соціальній сфері, спорті чи у будь-якій іншій сфері; 11) викриттю недоліків у діяльності органів публічної влади, їхніх працівників; 12) виявленню порушень прав людини, зловживання владою, корупційних правопорушень, неетичної поведінки публічних службовців, невиконання (чи неналежного, недбалого виконання) ними своїх обов`язків, дискримінації за будь-якою ознакою; 13) інноваціям, науковим дослідженням; 14) економічному розвитку, підприємницькій діяльності, інвестиціям; 15) виявленню фактів введення громадськості в оману.
		У силу вимог пункту четвертого частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
		Статтею 1 Лісового кодексу України від 21.01.1994 №3852-XII (далі - Лісовий кодекс України) серед іншого визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
		Частиною 1 статті 17 Лісового кодексу України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
		Стаття 19 Лісового кодексу України визначає, що постійні лісокористувачі мають: 1) право самостійно господарювати в лісах; 2) виключне право на заготівлю деревини; 3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; 4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством; 5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства. Постійні лісокористувачі зобов`язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 4) вести первинний облік лісів; 5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; 8) забезпечувати безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.
		З системного аналізу правових норм слідує, що державні лісогосподарські підприємства, як постійні лісокористувачі, наділені виключними повноваженнями на господарювання в лісах, які знаходяться на землях державної власності, заготівлю деревини та подальшу її реалізацію, а тому відповідно до пункту четвертого частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є розпорядниками відповідної інформації. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що ДП «Любомльське лісове господарство» є розпорядником запитуваної ОСОБА_1 інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Таким чином, твердження відповідача про те, що він не є розпорядником інформації, що мало наслідком відмову у наданні запитуваної позивачем інформації, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
		Більше того, на переконання суду, запитувана інформація може бути предметом суспільного інтересу.
		Також суд звертає увагу, що відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 22 Закону №2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі. Однак, оскаржувана відмова ДП «Любомльське лісове господарство» в порушення вимог вказаної статті, не містить мотивованої підстави відмови та роз`яснення порядку оскарження даної відмови.
		Отже, з наведених вище мотивів суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача як розпорядника інформації щодо відмови в задоволенні запиту позивача на інформацію, у зв`язку із чим, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом визнання протиправними дій ДП «Любомльське лісове господарство» щодо відмови у наданні ОСОБА_1 публічної інформації на запит №1 про надання (доступу) до інформації від 26.11.2020 та зобов`язання відповідача повторно розглянути вказаний запит з урахуванням правової позиції, наданої судом у даному рішенні.
		Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття.
		За наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності його дій, в той же час порушення прав позивача знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду.
		При цьому, суд враховує п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, де Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994).
		Згідно з частиною першою статті139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений згідно з квитанцією від 08.12.2020 №8707 (а. с. 5).
		Крім того, зважаючи на відсутність документально підтверджених витрат позивача, понесених на професійну правову допомогу адвоката у сумі 5000,00 грн., питання про їх розподіл судом не вирішується.
		Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити.
		Визнати протиправними дії Державного підприємства «Любомльське лісове господарство» щодо відмови у наданні ОСОБА_1 публічної інформації на запит №1 про надання (доступу) до інформації від 26 листопада 2020 року.
		Зобов`язати Державне підприємство «Любомльське лісове господарство» повторно розглянути запит ОСОБА_1 №1 про надання (доступ) до інформації від 26 листопада 2020 року, з урахуванням правової позиції, наданої судом у рішенні.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства «Любомльське лісове господарство» (44300, Волинська область, місто Любомль, вулиця Незалежності, 64, код ЄДРПОУ 00991580) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя А.Я. Ксензюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...