Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 156/1052/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.01.2021. Зареєстровано: 16.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2021.

Номер судового провадження: П/140/16091/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 січня 2021 року   ЛуцькСправа № 156/1052/20 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Нововолинський Центр професійно-технічної освіти» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного навчального закладу «Нововолинський Центр професійно-технічної освіти» про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати ОСОБА_1 , як випускнику навчального закладу одноразової грошової допомоги передбаченої статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавленого батьківського піклування» в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку при працевлаштуванні, та грошової компенсації необхідної для придбання одягу і взуття в розмірі сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до підпункту 4 пункту 13 постанови Кабінету міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 та зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавленого батьківського піклування» в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, що становить 6 804,00 грн, та грошову компенсацію необхідну для придбання одягу і взуття в розмірі сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до підпункту 4 пункту 13 постанови Кабінету міністрів України від 05 квітня 1994 року №226, що становить 680, 00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 01 вересня 2010 року по 04 травня 2012 року позивач навчався у Нововолинському вищому професійному училищі, яке реорганізоване в Державний навчальний заклад «Нововолинський центр професійно-технічної освіти» за професією «маляр-штукатур». 04 травня 2012 року був достроково відрахований зі складу учнів Нововолинського вищого професійного училища за власного заявою згідно Наказу №14 «В-УДЗ» у зв`язку із вимушеним працевлаштуванням.
		Після дострокового вимушеного випуску з Нововолинського ВПУ у зв`язку із працевлаштуванням позивачу не була виплачена гарантована державою одноразова грошова допомога в розмірі 6-ти (шести) прожиткових мінімумів та грошову компенсацію в сумі, не менш як 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одяг, взуття, м`який інвентар і обладнання відповідно до підпункту 4 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Постанова) учням, студентам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також учням, студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишились без батьків, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних закладах і перебували на повному державному утриманні, при їх працевлаштуванні.
		Частиною сьомою статті 8 Закону визначено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття. Абзацом 16 статті 1 Закону передбачено, що випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання. При цьому, частина сьома статті 8 Закону встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші.
		Зазначає, що сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленої законом.
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
		15 грудня 2020 року за вх. № 59990/20 відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у його задоволенні, з тих підстав, що з 04 травня 2012 року ОСОБА_1 достроково відрахований зі складу учнів ІІ курсу (у зв`язку із працевлаштуванням), як такий, що не закінчив повного курсу навчання та не отримав диплом кваліфікованого робітника за професією штукатур, маляр відповідно до типових навчальних планів і програм.
		ОСОБА_1 не є випускником закладу освіти, так як згідно Закону України  «Про професійно-технічну освіту» випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, який, успішно кваліфікаційну атестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та згідно статті 16 пункт 1 вищевказаного Закону випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, якому присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник», видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Тобто, позивачу одноразова грошова допомога, передбачена статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» в розмірі 6 804, 00 гри. та сума грошової компенсації за одяг, взуття, м`який інвентар і обладнання, передбачена підпунктом 4 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 226 та Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» в розмірі 680, 00 грн, не могла 6yти виплачена, оскільки він був відрахований достроково зі складу учнів ІІ курсу.
		У відповіді на відзив позивач додатково зазначив, що під час визначення умов виплати та розміру одноразової грошової допомоги дітям-випускникам навчальних закладів, позбавлених батьківського піклування, необхідно керуватися вимогами статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», яка встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії (на тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та на тих, хто працевлаштувався та інших).  
		Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 надано статус дитини-сироти, що підтверджується копією рішення Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області від 25 лютого 2009 року № 97 (а. с. 13).
		Як вбачається з довідки № 179/2020 від 21 травня 2020 року, в період з 01 вересня 2010 року по 04 травня 2012 року позивач навчався в Нововолинському вищому професійному училищі, яке реорганізоване в Державний навчальний заклад «Нововолинський Центр професійно-технічної освіти», за професією «маляр-штукатур» та був достроково випущений у зв`язку з працевлаштуванням (а. с. 15).
		У листі відповідач від 07 липня 2020 року № 352/01-09 зазначив, що з 04 травня 2012 року ОСОБА_1 достроково відрахований зі складу учнів ІІ курсу (у зв`язку із працевлаштуванням), як такий, що не закінчив повного курсу навчання та не отримав диплом кваліфікованого робітника за професією штукатур, маляр відповідно до типових навчальних планів і програм. 
		Відповідно до підпункту 5 пункту 13 постанови КМУ «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 05 квітня 1994 року № 226 дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, що перебувають під опікою (піклуванням), на період навчання у загальноосвітній школі забезпечуються безплатно шкільною і спортивною формами, обідами, у вищих навчальних закладах і професійних навчально-виховних закладах - обідами і гуртожитком. При працевлаштуванні після закінчення навчального закладу їм виплачується одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів, а також видається одяг і взуття на суму не менш як 16 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За бажанням випускникам навчальних закладів може бути виплачена грошова компенсація у розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.
		Тобто, одноразова грошова допомога в розмірі 6 прожиткових мінімумів виплачується випускникам професійно-технічних навчальних закладів після закінчення закладу освіти, достроково відрахованим особам така допомога не виплачується.
		Вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 , як випускнику навчального закладу одноразової грошової допомоги передбаченої статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавленого батьківського піклування» в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку при працевлаштуванні, та грошової компенсації необхідної для придбання одягу і взуття в розмірі сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до підпункту 4 пункту 13 постанови Кабінету міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 протиправною.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із   статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією   Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Відповідно до статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.
		Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначаються Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-IV (далі - Закон № 2342-IV). 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов`язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.
		Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування
		Особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.
		Статтями 3, 4 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»   визначено, що основними засадами державної політики щодо соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування є, зокрема захист їх майнових, житлових та інших прав та інтересів, належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання такої категорії дітей на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Заходи соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, до мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.
		Частиною першою статті 8 Закону № 2342-IV встановлено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.
		Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2342-IV, витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.
		Як встановлено судом, ОСОБА_1 25 лютого 2009 року отримав статус дитини-сироти, у 2010 році вступив до Державного навчального закладу «Нововолинський центр професійно-технічної освіти», однак 04 травня 2012 року у зв`язку з працевлаштуванням був достроково відрахований.
		Абзацом 16 статті 1 Закону № 2342-IV передбачено, що випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання.
		Статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлено право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
		Частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV визначено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.
		При цьому, частина сьома статті 8 Закону № 2342-IV встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші. Таким чином, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні. Крім того, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленого законом.
		Матеріальне забезпечення та зокрема, виплата грошової допомоги регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Постанова КМУ № 226).
		Підпунктом 4 пункту 13 Постанови КМУ № 226 встановлено, що учням, студентам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського  піклування, а також учням, студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишились без батьків, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних  закладах і перебували на повному державному утриманні, при їх працевлаштуванні видається одяг, взуття, м`який інвентар і обладнання на суму, не менш як 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів. За бажанням випускникам навчальних закладів може бути виплачена грошова компенсація у розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.
		Таким чином, позивач при працевлаштуванні мав право на отримання компенсації та одноразової допомоги.
		Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 303/5848/16-а (№К/9901/38408/18).
		Як вже зазначалось вище, грошова компенсація необхідна для придбання одягу та взуття становить суму, не менш як 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів.
		Так, згідно з статтею 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років у 2012 році з 01 квітня становив 1 134, 00 грн.
		За таких обставин, позивач при працевлаштуванні після закінчення навчального закладу мав право на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто 6 804, 00 грн. (6 х 1 134, 00 грн.) та грошової компенсації необхідної для придбання одягу та взуття становить суму, не менш як 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розмірі 680, 00 грн (40 х 17, 00 грн), а тому викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню повністю.
		Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного навчального закладу «Нововолинський Центр професійно-технічної освіти» судовий збір у розмірі 840, 80 грн, сплаченого квитанцією від 20 жовтня 2020 року № 1010688514.
		Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправною бездіяльність Державного навчального закладу «Нововолинський Центр професійно-технічної освіти» щодо невиплати ОСОБА_1 , як випускнику навчального закладу одноразової грошової допомоги передбаченої статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавленого батьківського піклування» в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку при працевлаштуванні, та грошової компенсації необхідної для придбання одягу і взуття в розмірі сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до підпункту 4 пункту 13 постанови Кабінету міністрів України від 05 квітня 1994 року №226.
		Зобов`язати Державний навчальний заклад «Нововолинський Центр професійно-технічної освіти» нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , передбачену статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавленого батьківського піклування» в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, що становить 6 804, 00 грн, та грошову компенсацію необхідну для придбання одягу і взуття в розмірі сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до підпункту 4 пункту 13 постанови Кабінету міністрів України від 05 квітня 1994 року №226, що становить 680, 00 грн.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного навчального закладу «Нововолинський Центр професійно-технічної освіти» (45313, Волинська область, Іваничівський район, село Будятичі, вулиця Івана Франка, 14, код ЄДРПОУ 02540002) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840, 80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя                                                                                                 Ф.А. Волдінер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...