Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/3479/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі.
Надіслано для оприлюднення: 15.01.2021. Зареєстровано: 16.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2021.
Дата набрання законної сили: 08.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                                                                                                                                                                                              ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                             
		 
		17 липня 2020 року  Справа № 160/3479/20             Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Врони О.В.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 до Верхньодніпровської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
		ВСТАНОВИВ:
		30.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 до Верхньодніпровської районної державної адміністрації, в якому позивач просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Верхньодніпровської районної державної адміністрації, оформлене у формі розпорядження голови районної державної адміністрації №Р-378 від 30.10.2019р., яким було відмовлено ОСОБА_2 в наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок  воєнних дій та збройних конфліктів;
		- зобов`язати Верхньодніпровську районну державну адміністрацію прийняти рішення про надання статусу дитини, яка постраждали  внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів ОСОБА_2 на підставі заяви від 22.10.2019р., поданої ОСОБА_1 .
		В обґрунтування позову зазначено, що позивачка 22.10.2019 року звернулась до Служби у справах захисту дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації з письмовою заявою про надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Розпорядженням голови районної державної адміністрації №Р-378 від 30.10.2019 року ОСОБА_2 було відмовлено у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, мотивуючи це тим, що малолітній ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вінниця, не мешкав на території м. Донецька, так як його мати виїхала з окупованого міста ще коли була вагітною ним. Позивачка не погоджується з таким рішенням та зазначає, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується відповідною довідкою. Протягом життя він був змушений багаторазово покидати своє місце проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації м. Донецька.
		На думку позивачки, оскаржуване рішення про відмову є протиправним, у зв`язку з чим вона звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Представником відповідача 18.06.2020 року надано суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою тільки за фактом того, що він народився у внутрішньо переміщеної особи і має право на отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Але народження дитини у внутрішньо переміщеної особи не підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року №268 «Про затвердження Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів», так як дитина фактично не мешкала на території населеного пункту, де здійснювалась антитерористична операція.
		Розгляд даної адміністративної справи мав відбутись до 19.06.2020 року за правилами ст. 262 КАС України.
		Проте, 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року», яким внесено зміни до  Господарського процесуального кодексу,  Цивільного процесуального кодексу,  Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України,  Господарського кодексу України,  Цивільного Кодексу України,  Кодекс законів про працю  тощо.
		Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено  розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України  пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями  47,  79,  80,  114,  122,  162,  163,  164,  165,  169,  177,  193,  261,  295,  304,  309,  329,  338,  342,  363  цього  Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
		Враховуючи наведене, судом продовжено розгляд справи до 17.07.2020 року з метою недопущення порушення права позивача на подачу відповіді на відзив до суду, який був наданий 18.06.2020 року, та надання судом належної оцінки наданим документам.
		Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
		Місце реєстрації позивачки - АДРЕСА_1 з 14.03.2007 року.
		З метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, на території окупованих районів Донецької області, в грудні 2014 року родина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , була змушена залишити своє місце проживання у м.Донецьку та переміститися до м.Верхньодніпровську Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
		До складу сім`ї позивача на той час входили її син, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з яким вона мешкала як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу. Місцем їх постійного проживання був будинок АДРЕСА_1 , неподалік з міста Красногорівка та селищем міського типу Старомихайлівка Мар`їнського району Донецької області, на межі яких, в даний час проходить лінія зіткнення (лінія фронту) воєнних сил України та російських окупаційних збройних формувань.
		Спочатку, позивач разом з родиною мешкали у м.Верхньодніпровську Дніпропетровської області за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана обставина підтверджується довідкою виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради № 1742 від 22.12.2014 року.
		З 02 січня 2015 року позивач разом з родиною мешкали в гуртожитку № 2 Верхньодніпровського коледжу Дніпропетровського державного Аграрно-Економічного університету за адресою: АДРЕСА_3 . Вказана обставина підтверджується довідкою Верхньодніпровського коледжу ДДАЕУ № 228 від 17.02.2015р.
		З 04 травня 2015 року позивач разом з родиною мешкали в селі Чорномин Піщанського району Вінницької області в будинку, що належав батькові ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 Вказана обставина підтверджується довідкою Чорноминської сільської ради Піщанського району Віннииької області №421 від 05.05.2015р. та довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому примішенні/будинку осіб № 854 від 17.06.2015 р.
		02 червня 2015 року у м.Вінниця позивач, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який був зареєстрований 24 січня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управлінця юстиції у Дніпропетровській області (актовий запис № 3 від 24.01.2015р.), народила сина,   ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Чорноминської сільської ради Піщанського району Вінницької області, актовий запис №12 від 16.06.2015р.
		Після народження ОСОБА_2 позивачка разом з родиною продовжували мешкати у будинку в с.Чорномин Піщанського району Вінницької області.
		В серпні 2015 року вся родина позивача була змушена переміститися з с.Чорномин Піщанського району Вінницької області до м.Верхньодніпровська Дніпропетровської області, в якому з 20 серпня 2015 року знову оселилися за адресою: АДРЕСА_2 .
		На підставі положень Постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014р. «Про облік внутрішньо переміщених осіб» позивач та її син, ОСОБА_2 , були взяті на облік до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, зареєструвавши місце свого перебування за зазначеною адресу. Вказана обставина підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1220000564 від 25.08.2015р., виданою Управлінням соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації..
		Через те, що з літа 2018 року ОСОБА_1 та її чоловік через погіршення взаємовідносин почали мешкати в режимі окремого проживання, позивач, забезпечуючи постійний догляд за малолітнім ОСОБА_2 , не маючи роботи, через вкрай тяжкий фінансовий стан, не маючи змоги повернутися до свого будинку у тимчасово окупованому м. Донецьку, була змушена шукати нове місце проживання.
		Тому, деякий час позивач разом з дітьми та своєю матір`ю ОСОБА_5 мешкали в будинку по АДРЕСА_5 . А з 12 березня 2019 року позивач разом з родиною вимушено мешкали в гуртожитку АДРЕСА_6 . Вказана обставина підтверджується довідками № 1220-564 від 25.08.2015р. та 1220-5000068190 від 12.03.2019.
		З січня 2020 року позивач разом з дітьми та своєю матір`ю ОСОБА_5 проживає в квартирі АДРЕСА_7 , яка входить до житлового фонду соціального призначення та була надана їм для проживання за рішенням місцевого органу самоврядування. Обставина щодо проживання за вказаною адресою підтверджується довідкою № 384 від 31.01.2020 року, виданою виконавчим комітетом Верхньодніпровської міської ради.
		22 жовтня 2019 року позивач звернулася до Служби у справах дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації з письмовою заявою про надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Окрім заяви позивач подала до відповідача згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» і засвідчені в установленому порядку копії усіх інших необхідних документів, а саме: свідоцтва про народження ОСОБА_2 , паспорту, довідки про взяття ОСОБА_2 на облік внутрішньо переміщеної особи, акт оцінки потреб сім`ї/особи за період з 24.10.2019р. по 30.10.2019р., підготовлений центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді за формою, затвердженою Мінсоцполітики,
		Але, розпорядженням голови районної державної адміністрації № Р-378 від 30.10.2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відмовлено у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
		Мотивуванням прийнятого рішення про відмову є те, що малолітній ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вінниця, не мешкав на території м. Донецька, так як його мати виїхала з окупованого міста ще коли була вагітною ним.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду з цим позовом.
		Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
		Відповідно до ч.1 Закону № 2402-III у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, - дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні.
		Статтею 4 Закону № 2402-III визначено, що система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає: визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері; забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров`я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства; встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.
		Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону № 2402-III, проведення державної політики щодо охорони дитинства, розробку і здійснення цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері забезпечує Кабінет Міністрів України. Щорічно Кабінет Міністрів України звітує Верховній Раді України про стан демографічної ситуації в Україні, становище дітей та тенденції його змін у ході впроваджених соціально-економічних перетворень.
		Частинами 1-2, 6 статтею 30-1 Закону № 2402-III визначено, що Держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, догляду за ними та возз`єднання їх із членами сім`ї, включаючи розшук, звільнення з полону, повернення в Україну дітей, незаконно вивезених за кордон. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа є дитиною, їй надається захист, передбачений цією статтею, до встановлення віку. Усі дії держави стосовно захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, здійснюються відповідно до норм міжнародного гуманітарного права. Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи. Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, визначається Кабінетом Міністрів України.
		У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, що призвела до тимчасової окупації частини території України, а також до того, що на сході України гинуть, отримують поранення та зазнають різних видів насильства діти, та відповідно до частини шостої статті 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі Порядок № 268).
		Пунктом 1 Порядку № 268 визначено, що цей Порядок визначає механізм надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі - статус).
		Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 268 зазначено, що у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні, зокрема, психологічне насильство, якого зазнала дитина внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі - психологічне насильство) - моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення, і які вона перенесла внаслідок її проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, її внутрішнього переміщення, залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих у населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 98, ст. 3367), і в яких органи державної влади виконують свої повноваження у повному обсязі (далі - населений пункт, на території якого здійснювалася антитерористична операція), її батьків або одного з них - із числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них - з числа осіб, визначених пунктом 2 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, деяким категоріям осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740.
		Відповідно до пунктів 3-6 Порядку № 268 право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка під час здійснення антитерористичної операції і заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях не досягла 18 років (повноліття), які внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів: отримали поранення, контузію, каліцтво; зазнали фізичного, сексуального насильства; були викрадені або незаконно вивезені за межі України; залучалися до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань; незаконно утримувалися, у тому числі в полоні; зазнали психологічного насильства.
		Наслідками воєнних дій і збройних конфліктів для дитини можуть бути одна, кілька або всі обставини, зазначені в пункті 3 цього Порядку. Під час надання дитині статусу заявником визначається обставина, яка мала найбільший негативний вплив на стан здоров`я та розвиток дитини.
		Статус надається органом опіки та піклування, у тому числі за місцем реєстрації проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи, або за місцем проживання/перебування дитини в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, або за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування.
		Пунктом 6 Порядку №268 визначено, що для надання статусу законний представник дитини або у разі, коли дитина переміщується без супроводження батьків або осіб, які їх замінюють, її родичі (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра), вітчим, мачуха, представник органу опіки та піклування подають до служби у справах дітей заяву про надання статусу, згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» і засвідчені в установленому порядку копії таких документів: свідоцтва про народження дитини або іншого документа, що посвідчує особу дитини; документа, що посвідчує особу заявника; документа, що підтверджує повноваження законного представника дитини (у разі коли дитина постійно проживає/перебуває у закладі охорони здоров`я, закладі освіти або іншому дитячому закладі, - документа, що підтверджує факт перебування дитини в такому закладі) або родинні стосунки між дитиною та заявником; довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи або документа, що підтверджує проживання/перебування дитини в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція.
		У разі відсутності відомостей про реєстрацію місця проживання/перебування дитини або документів, зазначених в абзацах другому - п`ятому цього пункту, доказами підтвердження її місця проживання/перебування в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція і заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, можуть бути відомості, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або документи про право власності батьків або дитини на рухоме чи нерухоме майно, або свідоцтво про базову загальну середню освіту, або атестат про повну загальну середню освіту, або документ про професійно-технічну освіту, або табель успішності, або учнівський квиток, або медичні документи, або свідоцтво про народження дитини.
		За обставин, передбачених у підпункті 6 пункту 3 цього Порядку, також подаються: висновок оцінки потреб сім`ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді за формою, затвердженою Мінсоцполітики. До оцінювання потреб сім`ї (особи) може бути залучений психолог/практичний психолог, психотерапевт, психіатр, що працює в іншому закладі, установі, організації. На основі висновку оцінки потреб сім`ї (особи) у соціальних послугах за згодою батьків/законних представників дитина направляється до відповідного закладу/організації для реабілітації та отримання відповідних соціальних послуг.
		Пунктом 10 Порядку № 268 визначено, що рішення про надання або відмову в наданні статусу приймається органом опіки та піклування протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви про надання статусу за результатами розгляду комісії з питань захисту прав дитини документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку. У рішенні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, серія та номер свідоцтва про народження/паспорта, адреса місця проживання/перебування дитини, визначені у пункті 3 цього Порядку обставини, за яких вона постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (за винятком сексуального насильства, яке позначається літерою А), документи, що підтверджують такі обставини, а також дата і номер протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини. Рішення про відмову в наданні статусу приймається в разі відсутності одного з документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку (крім випадку, зазначеного в пункті 8 цього Порядку), та може бути оскаржене в суді.
		Відповідачем відмовлено у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів ОСОБА_2 на підставі того, що останній фактично не мешкав на території м. Донецька і фактично не є внутрішньо переміщеною особою.
		Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Чорноминської сільської ради Піщанського району Вінницької області, актовий запис №12 від 16.06.2015р. малолітній ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вінниця.
		Суд зазначає, що позивачкою в якості підстави для отримання ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів визначено підставу, передбачену підпунктом 6 пункту 3 Порядку №268, а саме: право на отримання статусу має дитина, яка внаслідок здійснення антитерористичної операції і заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та яка в результаті воєнних дій та збройних конфліктів зазнала психологічного насильства.
		Таким чином, в даному випадку підлягає встановленню причинно-наслідковий зв`язок між воєнними діями та збройним конфліктом на території Донецької області, з якої було внутрішньо-переміщено мати малолітнього ОСОБА_2 , яка станом на момент переміщення була вагітна ОСОБА_2 , та фактом психологічного насильства, завданого ОСОБА_2 цими воєнними діями та збройним конфліктом.
		До матеріалів справи позивачкою долучено:
		- висновок лікарсько-консультативної комісії «Дніпропетровської клінічної психіатричної лікарні» ДОР про стан здоров`я ОСОБА_2 , 2015 року народження, від 21.10.2019 року №188 з діагнозом: помірна розумова відсталість F71.0; психічні функції помірно порушені; обмеження життєдіяльності 1 і 2 ступеня за категоріями: здатність до самообслуговування, орієнтування, здатність до спілкування, контроль за своєю поведінкою, навчання, трудова діяльність - «дитина-інвалід»; потребує стороннього догляду;
		- висновок консультанта лікаря-психіатра дитячого комунального закладу «Дніпропетровської клінічної лікарні» Дніпропетровської обласної ради з висновком про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 04.12.2019 року №ІРЦ-85101/2019/58640, якими постановлено діагноз: помірна розумова відсталість F71.1.
		З метою встановлення підстави для виявлення такого діагнозу у ОСОБА_2 , судом проаналізовано виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого комунального закладу «ДМЛ м. Кам`янське» ДОР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого було направлено в стаціонар неврологічного відділення 21.12.2018 року та виписано 04.01.2019 року (період, що передує встановленому діагнозу наданими виписками від 21.10.2019 року №188 та від 04.12.2019 року №ІРЦ-85101/2019/58640) та встановлено, що ОСОБА_2 було направлено до неврологічного відділення та постановлено діагноз: постінфекційна церебрастія; залишкові явища ГРВІ; міальгії.
		З анамнезу, наведеного у виписці з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого комунального закладу «ДМЛ м. Кам`янське» ДОР, судом виявлено, що ОСОБА_2 поступив до відділення за направленням невролога Верхньодніпровська зі скаргами матері, що дитина не стає на ноги, плаче, рухова активність в ногах знижена. Хворіє з 28.12.18 р., коли виникли катаральні явища, температура підвищилася до 39,5. Дитина отримувала нурофен, парацетамол, було покращення стану. Після зниження температури у дитини з`явилась слабкість в ногах, був направлений до інфекційної лікарні м. Кам`яське, потім госпіталізований до соматичного відділення за місцем проживання. Має тільки щеплення БЦЖ. При огляді у відділенні стан дитини середньої тяжкості за рахунок залишкових проявів ГРВІ. Дуже емоційна, постійно кричить, в контакт не вступає.
		З аналізу анамнезу, судом встановлено, що підставою для постановлення діагнозу:  «помірна розумова відсталість» малолітнього ОСОБА_2 є інфекція, якою останній захворів 28.12.2018 року.
		Церебрастеничний синдром - це захворювання неврологічного характеру. Погіршення пам`яті та концентрації уваги, неуважність, дратівливість є основними ознаками даного захворювання.
		Спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров`я України від 27.03.2006 року №240/165 затверджено Порядок комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу, в якому зазначено, що до дошкільних навчальних закладів (груп) для дітей з затримкою психічного розвитку зараховуються діти з 3-річного віку, в яких виявлено затримку психічного розвитку різного походження: церебрально-органічного генезу (як правило, резидуального характеру у вигляді залишкових явищ інфекцій, травм, інтоксикацій нервової системи або генетичних вад розвитку).
		Таким чином, причиною постановленого ОСОБА_2 діагнозу можуть бути підстави, пов`язані з резидуальним характером у вигляді залишкових явищ інфекцій, травм, інтоксикацій нервової системи або генетичних вад розвитку.
		З виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого комунального закладу «ДМЛ м. Кам`янське» ДОР встановлено, що причиною встановленого діагнозу є інфекційне захворювання. Доказів генетичних вад розвитку, спричинених несприятливим станом матері ОСОБА_1 під час вагітності внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів на території Донецької області та внаслідок постійного переміщення та зміни житла, суду не надано, або внаслідок впливу постійної зміни місця проживання на стан ОСОБА_2 суду не надано.
		Також, суду не надано доказів звернення за медичним обстеженням ОСОБА_2 до грудня 2018 року, тобто до його захворювання інфекційною хворобою, що спричинила постінфекційну церебрастію; залишкові явища ГРВІ; міальгії.
		Відтак, проведеним аналізом наданих документів, судом не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між неврологічним діагнозом малолітнього ОСОБА_2 та воєнними діями та збройним конфліктом на території Донецької області, з якої було внутрішньо-переміщено мати малолітнього ОСОБА_2 .
		Суд погоджується з позицією відповідача про те, що відповідно до абзацу 3 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»: довідку отримує кожна дитина, в тому числі та, що прибуло без супроводження батьків, законного представника, а також дитина, яка народилась у внутрішньо переміщеної особи.
		А тому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою тільки за фактом того, що він народився у внутрішньо переміщеної особи і має право на отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		Але народження дитини у внутрішньо переміщеної особи не підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року №268 «Про затвердження Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів», так як дитина фактично не мешкала на території населеного пункту, де здійснювалась антитерористична операція.
		Таким чином, фактично внутрішнє переміщення малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого у м. Вінниця, з території тимчасово окупованих територій Донецької області, не відбулось.
		Відтак, судом не встановлено наявності законодавчо визначених підстав для надання малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
		Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
		Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                                             
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_8 ) до Верхньодніпровської районної державної адміністрації (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхньодніпровськ, проспект Шевченка, буд.21) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання чинити певні дії - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.  
		 
		 
		Суддя                                                     О.В. Врона

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...