Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/15965/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 14.01.2021. Зареєстровано: 16.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2021.
Дата набрання законної сили: 15.03.2021
Результат оскарження 15.03.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		14 січня 2021 року                               м. Київ                              № 640/15965/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м.Києвіпро визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
		Прийняв до уваги наступне
		ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 та/або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в якому просить визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в перерахуванні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву про перерахування пенсії та перерахувати її з урахуванням заробітної плати та сплачених страхових внесків ПАТ «Концерн Стирол» в період з 21.06.1982 по 22.07.1992. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відмова відповідача від перерахування пенсії з підстав нібито невідповідності довідок вимогам чинного пенсійного законодавства, оскільки установи, які видали довідки знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження. Зазначені дії вчинені відповідачем з порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України та є такими, що порушують його права та інтереси, оскільки позивач позбавлений можливості отримувати більшу пенсію.
		Ухвалою суду від 23.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатись суддею Арсірієм Р.О. без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Представник відповідача подав відзив на позовну заяву та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи це тим, що позивачу відмовлено в перерахунку пенсії згідно поданих довідок, виданої архівною організацією ПАТ «Концерн Стирол» знаходяться на непідконтрольній Україні території.
		Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, пояснення та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.
		Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідок відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої додав оригінали довідок ПАТ «Концерн Стирол» про нараховану заробітної плати за період роботи з 1982-1987 рр.; 1987-1991 рр.; 1987-1992 рр.; 1983-1987 рр. 
		Рішенням від 25.04.2019 №88985/03 позивачу було відмовлено в перерахунку, оскільки довідки видані підприємством, розташованим на тимчасово окупованій території.
		Незгода з вказаним рішенням відповідача стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.
		Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		В статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
		Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
		Отже, призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом № 1058-IV.
		Відповідно до вимог статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
		Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
		Частиною 1 статті 44 Закону № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
		Відповідно до частини 2, 4, 5 статті Закону № 1058, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
		Перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35,частиною другою статті 38,частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
		у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
		у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
		Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
		Статтею 58 Закону №1058 передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
		Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846.
		Відповідно до пунктів 4.1 та 4.3 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
		Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
		Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.
		Таким чином, аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ.
		Відповідно абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону №1058 - для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
		Згідно пункту 2.1 Порядку № 22-1, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
		Відповідно до п. 2.10 вищевказаного Порядку, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
		У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
		Отже, обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 р. є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.03.2015 у справі № 21-11а15.
		Матеріали справи свідчать, що позивачем при подачі заяви про перерахування пенсії 15.04.2019 були надані : довідка щодо роботи на ПАТ «Концерн Стирол» від 01.04.2019 №3/08к; довідка про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 1982-1987 рр.; довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 1987-1991 рр.; довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 1987-1992 рр.; довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 1983-198у рр.
		Відповідачем не взято до уваги вищевказані довідки про заробітну плату позивача, оскільки вони видані підприємством, яке розташоване на тимчасово окупованій території.
		Суд з цього приводу зазначає наступне.
		Спірні довідки видані установою розташованою в населених пунктах, визначених Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення».
		Положеннями Постанови КМУ від 07.11.2014 №595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» передбачено, що будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, видані органами фонду або підприємствами, які непідконтрольні українській владі вважаються недійсними і не можуть прийматися до розгляду.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
		На підставі частини 1 статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
		Згідно статті 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
		Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
		Відповідно до положень частини 1-3 статті 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
		Разом з цим, позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території де розташовано підприємство на якому він працював позивач у відповідні періоди.
		Суд вважає необхідним зазначити те, що у 1971 р. Міжнародний Суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
		При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
		Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
		Вищевказане означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
		Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
		Натомість, підстав вважати надані довідки та наведені в довідках відомості недостовірними, відповідачем не наведено.
		При цьому, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення
		Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
		Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
		Зазначена правова позиція суду відповідає висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.07.2019 у справі №423/1324/17, від 28.08.2018 у справі № 175/4336/16-а та від 25.09.2018 у справі №242/65/17.
		На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі архівних довідок є протиправними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
		Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що в якості підстав для відмови вказано на обставини того, що перерахунок пенсії згідно довідок про заробітну плату провести неможливо, так як довідка видана на території, яка не контролюється українською владою.
		Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
		Таким чином, суд не приймає доводи відповідача, викладені в листі від 24.04.2019 № 88985/03 про відмову у перерахуванні пенсії позивача стосовно того, що перерахунок пенсії згідно довідок про заробітну плату провести неможливо, так як довідки видані на території, яка не контролюється українською владою, оскільки документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, оскільки вказана обставина (захоплення незаконними озброєними формуваннями території, на якій розташоване підприємство) не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих «намібійських винятків» Міжнародного суду ООН.
		Також суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача перерахувати пенсію позивача згідно довідок про заробітну плату для обчислення пенсії.
		Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України     кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України.
		Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
		Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату за період з 1982 року по 1992 року.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням даних про розмір заробітної плати та сплачених страхових внесків ПАТ «Концерн Стирол» в період з 21.06.1982 по 22.07.1992.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн.
		 
		ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
		Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16)
		 
		Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...