Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/4541/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 16.01.2021. Зареєстровано: 17.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2021.
Дата набрання законної сили: 18.01.2021
Номер судового провадження: 1-кс/463/344/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62019140000000246

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   Справа №463/4541/19
		   Провадження №1-кс/463/344/21
		 
		У Х В А Л А
		 
		12 січня 2021 року                Личаківський районний суд м. Львова
		Cлідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, погоджене прокурором спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про відсторонення від посади підозрюваного ОСОБА_6 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В провадженні Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019140000000246 від 26.03.2019 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.
		Слідчий Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про відсторонення ОСОБА_6 від посади слідчого в особливо важливих справах 2 відділення слідчого відділу управління Служби безпеки України у Львівській області на строк 2 місяці.
		Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України  перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що спричинили тяжкі наслідки. 
		Зокрема, за даними слідства 21.11.2018 слідчим слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Львівській області доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадження № 42018140000000358 від 21.11.2018, за фактом зловживання владою та службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди службовими особами митного поста «Львів-Аеропорт» Львівської митниці ДФС, що виразилось у не забезпеченні 20 листопада 2018 року здійснення митних формальностей та шляхом пропуску прямуючого з м. Стамбул (Туреччина) громадянина України ОСОБА_8 , в ручній поклажі якого оперативними працівниками УСБ України у Львівській області виявлено ювелірні вироби з металу білого та жовтого кольорів вагою 24163, 3 гр., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. 
		29.11.2019 слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у Львівській області ОСОБА_9 винесено постанову про визнання вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 ювелірних виробів у ОСОБА_8 речовими доказами та із забороною про повернення їх власнику до закінчення досудового розслідування або до винесення відповідного судового рішення. 
		04.12.2018 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_10 за клопотанням слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у Львівській області ОСОБА_9 погодженим прокурором прокуратури Львівської області ОСОБА_11 накладено арешт на вищевказане майно вилучене у ОСОБА_8 згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 (справа №461/8825/18 провадження №1-кс/461/10623/18).
		05.12.2018 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018140000000358 від 21.11.2018 доручено слідчим групи слідчих ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 
		09.01.2019 за клопотанням слідчого в особливо важливих справах 2 відділення слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у Львівській області ОСОБА_6 погодженим прокурором прокуратури Львівської області ОСОБА_11 , зокрема з метою проведення ряду судових експертиз, слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_10 прийнято ухвалу про тимчасовий доступ до вищевказаних ювелірних виробів вилучених у ОСОБА_8 згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 з можливістю їх вилучення у Західному казенному підприємстві пробірного контролю (справа №461/8825/18 провадження №1-кс/461/234/19), де проводилась експертиза у справі про порушення митних правил.
		Після чого, 14.01.2019 в період з 12 год. 00 хв. до 15 год. 20 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні Західного казенного підприємства пробірного контролю за адресою: м. Львів вул. Варашавська, 70, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_10 (справа №461/8825/18 провадження №1-кс/461/234/19 від 09.01.2019) провів виїмку ювелірних виробів, які були вилучені у ОСОБА_8 згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018, до завершення проведення експертизи у справі про порушення митних правил останнім. 
		У подальшому, 14.01.2019 в період з 17 год. 20 хв. до 18 год. 00 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні кабінету №122 слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у Львівській області, розташованого за адресою: м. Львів вул. Степана Бандери, 1, діючи умисно, виходячи за межі наданих прав та повноважень, всупереч вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України, п. 17 ч. 1 ст. 3, ст. 9, ч. 2 ст. 40, ч. 1, 2 ст. 100 КПК України, п. 23 Порядку, постанови від 29.11.2019 про визнання вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 ювелірних виробів у ОСОБА_8 речовими доказами та достовірно знаючи що на вказані ювелірні вироби накладено арешт згідно ухвали Галицького районного суду м. Львова від 04.12.2018 (справа №461/8825/18 провадження №1-кс/461/10623/18), який станом на 14.01.2019 не скасовано, безпідставно прийняв рішення про передачу вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 ювелірних виробів виготовлених зі сплавів золота 585 проби та срібла 925 проби у брухті загальною вартістю, станом на 14.01.2019 становить 8 650 715, 32 грн (вісім мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч сімсот п`ятнадцять тисяч гривень тридцять дві копійки) та особисто їх передав на відповідальне зберігання ОСОБА_8 , який не був володільцем вказаних ювелірних виробів. В подальшому, внаслідок безпідставної та незаконної передачі ОСОБА_6 вказаних ювелірних виробів, ОСОБА_8 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 388 КК України - розтратив вказанні ювелірні вироби, загальною вартістю 8 650 715, 32 грн. (вісім мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч сімсот п`ятнадцять тисяч гривень тридцять дві копійки).
		26.02.2019 суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_13 постановив постанову (справа №461/1234/19) про визнання винним ОСОБА_8 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 Митного кодексу України (недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення) та наклав на останнього стягнення у виді штрафу 10162621,24 грн., а товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018, конфіскував у дохід держави.
		Однак вказані ювелірні вироби, загальною вартістю 8 650 715, 32 грн. (вісім мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч сімсот п`ятнадцять тисяч гривень тридцять дві копійки) фактично не могли бути конфісковані у дохід держави, внаслідок їх безпідставної та незаконної передачі ОСОБА_6 на відповідальне зберігання ОСОБА_14 .
		Відповідно до наказу від 08.05.2018 № 294-ОС ОСОБА_6 займає посаду слідчого в особливо важливих справах 2 відділення слідчого відділу Управління СБУ у Львівській області.
		Перебування ОСОБА_6 на даній посаді безпосередньо сприяло вчиненню ним інкримінованих кримінальних правопорушень, а його корисливий мотив дає підстави вважати, що перебуваючи на посаді він може продовжити свою злочинну діяльність. Крім того, перебуваючи у подальшому на посаді слідчого в особливо важливих справах 2 відділення слідчого відділу управління СБУ у Львівській області, зможе перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, знищити чи підробити документи, які мають значення для досудового розслідування.
		Прокурор в судовому засіданні підтримав вимоги клопотання. Дав пояснення, аналогічні вищенаведеним та просить таке задовольнити.
		Захисники проти клопотання заперечили, вважаючи повідомлену підозру необґрунтованою, оскільки в силу вимог КПК України підозрюваний міг приймати рішення про передачу речових доказів на відповідальне зберігання, а відтак, його дії не є такими, що явно виходять за межі наданих законом прав і повноважень. Крім того, підозрюваний на даний час не займає вказаної посади і станом на 11.01.2021 перебуває в розпорядженні начальника Управління СБУ у Львівській області за посадою слідчого в особливо важливих справах на підставі наказу УСБУ у Львівській області від 06.01.2021. Також, просить врахувати що ймовірний злочин на даний час припинений, документи, які мають значення для справи вилучені, а відтак, зазначені у клопотанні ризики недоведені. Просять відмовити в задоволенні клопотання. 
		Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні в повному обсязі підтримав пояснення своїх захисників.
		Заслухавши пояснення, вивчивши та дослідивши матеріали клопотання, додані до нього документи, приходжу до наступного висновку.
		До Єдиного реєстру досудового розслідування 26.03.2019 року внесені дані з приводу вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 365 КК України.
		Про підозру у вчиненні даного злочину ОСОБА_6 повідомлено 06.01.2021.
		Вказаний злочин віднесено до злочинів, які вчиняються у сфері службової діяльності.
		Згідно ч. 5 ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції», особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.
		Зазначена норма права, виходячи з її системного тлумачення та способу викладення її змісту є відсилочною (бланкетною), тобто містить посилання на іншу норму права та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
		При цьому, системний лінгвістично-логічний аналіз цієї норми дозволяє стверджувати, що законодавець, застосовуючи для семантико-синтаксичного відношення в реченні дієслово недоконаного виду «підлягає», яке відповідає на запитання «чому?», означає «підпадати під дію» та зумовлює «залежність від чогось», настання наслідку (відсторонення від посади) поставив в залежність від факту повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, після чого зробив відсилку до закону, яким регулюється порядок застосування такого наслідку.
		В свою чергу, «законом», згадка про який міститься у положеннях ч. 5 ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» є виключно відповідні положення КПК України, які власне, і регулюють порядок застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади.
		Іншими словами, граматична побудова норми ч. 5 ст. 65 Закону України, яка визначає її юридичний зміст не містить імперативної вказівки на відсторонення особи від посади у випадку вчинення нею злочину у сфері службової діяльності, як це наприклад, могло б бути у випадку вживання у реченні присудка з допоміжним дієсловом «повинен бути», а лише вказує, що вчинення цього злочину є однією з спеціальних умов для відсторонення особи від посади, тоді як іншими спеціальними умовами для відсторонення особи від посади, згідно ч. 1 ст. 154 КПК України, є вчинення виключно злочину, а не кримінального проступку.
		Водночас, поряд з такими умовами для відсторонення особи від посади норми ч. 1 ст. 157 КПК України визначають підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
		Вказане узгоджується з положенням ч. 2 ст. 1 КПК України, яка визначає, що кримінальне процесуальне законодавство України складається не лише з КПК України, але й з інших законів України.
		Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
		За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
		1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
		2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
		3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
		Відсторонення від посади, згідно з п. 4 ч. 2 ст.131 КПК України є заходом забезпечення кримінального провадження.
		Відповідно до ст. 154 КПК України, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.
		При вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати такі обставини: 1) правову підставу для відсторонення від посади; 2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) наслідки відсторонення від посади для інших осіб (ч.2 ст.157 КПК України).
		Проаналізувавши наведені у клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий підтверджує доводи клопотання, вважаю, що вони свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення, що підтверджується наступними доказами, зокрема:
		протоколом обшуку у приміщенні слідчого відділу УСБУ у Львівській області за адресою: м. Львів м. Степана Бандери, 1, відповідно, зокрема виявлено та вилучено матеріали кримінального провадження №42018140000000358 від 21.11.2018; 
		протоколами допиту свідка ОСОБА_8 ;
		протоколами допиту свідків працівників Львівської митниці ДФС ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ;
		протоколами допиту свідків працівників Західного казенного підприємства пробірного контролю ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ;
		протоколом допиту свідків співробітників УСБУ у Львівській області ОСОБА_9 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 ;
		протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 04.04.2019, 05.09.2019, 07.06.2019, 23.09.2020;
		протоколом огляду речей, предметів та документів від 20.05.2019, під час якого проведено огляд матеріалів кримінального провадження № 42018140000000358 від 21.11.2018; 
		іншими матеріалами кримінального провадження, зокрема, постановою слідчого ОСОБА_6 від 14.01.2019 про передачу речових доказів на відповідальне зберігання ОСОБА_8 .
		Такі докази в об`єктивному взаємозв`язку вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , оскільки несуть в собі достатню кількість фактів та відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення.
		При цьому, оцінюючи вказані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності слідчим суддею не встановлено істотного порушення прав та свобод людини при отриманні таких доказів. Зрештою, сторона захисту на такі обставини не посилається. 
		Також, виходячи з фактичних обставин справи, на даний час слід погодитись з правильністю кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_6 , а що стосується аргументів сторони захисту про необґрунтованість підозри та неправильну кваліфікацію, слідчий суддя надає їм правову оцінку та звертає увагу на таке.
		Дійсно, КПК України надає повноваження слідчому вирішувати питання про передачу речових доказів на відповідальне зберігання володільцю майна і в такому досить важко стверджувати про перевищення службових повноважень.
		Тому, при вирішенні вказаного питання за стандартом «обґрунтована підозра» слідчий суддя врахує характер справи та контекст кримінального провадження, у якому приймалось рішення про повернення речових доказів, після чого надасть оцінку діям слідчого щодо повернення цього майна.
		Так, після виявлення не задекларованих ювелірних виробів такі були передані співробітникам Львівської митниці ДФС до Західного казенного підприємства пробірного контролю для проведення експертизи у справі про порушення митних правил № 7110/20900/18.
		Про вказане підозрюваний достовірно знав, оскільки саме він вказав про це в своєму клопотанні від 09.01.2019 про тимчасовий доступ до речей і документів, яке подавалось до Галицького районного суду м. Львова (а.с.106-107). Очевидно, що він не міг не знати, що в межах справи про порушення митних правил у випадку доведення вини ОСОБА_8 зазначені ювелірні вироби як предмети вчинення правопорушення підлягали конфіскації в дохід держави. 
		Натомість, у клопотанні про надання тимчасово доступу та вилучення ювелірних виробів підозрюваний зазначив, що ювелірні вироби є предметами кримінального правопорушення, можуть бути використані як доказ кримінального провадження, а їх вилучення обумовлене необхідністю проведення ряду судових експертиз, без виконання яких істину у кримінальному провадженні встановити неможливо.
		Про які саме експертизи йшлось у клопотанні не зазначено. В судовому засіданні сторона захисту також цього не пояснила.
		Ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів була постановлена цього ж дня, а 14.01.2019 у період часу з 12:00 год. до 15:20 год. підозрюваний провів вилучення зазначених ювелірних виробів, після чого, через дві години повернув їх володільцю майна. Чому вказане майно не було передано на експертизу сторона захисту не пояснила. 
		З іншої сторони, такі дії підозрюваного не мають логічного пояснення, адже вилучав він майно з експертної установи, де вже проводилась відповідна експертиза у справі про порушення митних правил.
		Безпосередню оцінку всім цим аргументам, в тому числі щодо належності і допустимості доказів має надати суд при розгляді справи по суті і на думку слідчого судді, вказані обставини в поєднанні з зібраними доказами дають достатні підстави для висновку, що ОСОБА_6 , можливо, вчинив злочин.
		Відтак, керуючись стандартом «обґрунтована підозра» слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором виконано вимоги п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України.
		 
		Чи виправдовують потреби досудового розслідування такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного як відсторонення його від посади та чи можливо завдяки цьому виконати завдання кримінального провадження?
		 
		Згідно ч. 1 ст. 157 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		При цьому, виходячи з синтаксичного аналізу норми ч. 1 ст. 157 КПК України, вживання сурядного розділового сполучника «або» для з`єднання однорідних членів речення створює альтернативний перелік і якщо такий перелік перераховує умови для настання певного правового наслідку, то наслідок настає за наявності хоча б однієї з перерахованих умов.
		Слідчий суддя не буде акцентувати увагу на тому, чи існують докази того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, передбачені ч. 1 ст. 157 КПК України і про які вказав прокурор у кримінальному провадженні. Оцінку цих ризиків слідчий суддя проведе з точки зору доказів, які підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість здійснити відповідні дії на шкоду інтересам кримінального провадження.
		Відповідно до згаданих вище обставин кримінального провадження, ймовірний злочини вчинений ОСОБА_6 саме завдяки займаній посаді, а серед свідків цього кримінального провадження, як вбачається, є в тому числі колеги ОСОБА_6 .
		При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
		Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
		За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		З одного боку, слідчий суддя погоджується, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, де основна доказова база не може базуватись виключно на поясненнях свідків.
		Крім того, слідчий суддя враховує терміни, які минули з моменту внесення відомостей до ЄРДР і відсутність будь-яких доказів про здійснення підозрюваним впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, чим в сукупності, зводиться до мінімуму ризик впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження. Також, слідчий суддя враховує, що вказаний ризик усунено шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу та покладення обов`язку утриматись від спілкування із свідками, що в сукупності, робить такий ризик мінімальним.
		Разом з тим, з іншого боку частина цих свідків є колегами ОСОБА_6 внаслідок чого може відбуватись спілкування з ними. Крім того, займана ним посада дає широкі можливості для впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, зокрема, шляхом ініціювання тих чи інших кримінальних проваджень проти цих свідків, або ж, використання свого авторитету та здобутих зв`язків з тією ж метою.
		Також, обов`язок утриматись від спілкування зі свідками, який покладено на підозрюваного одночасно із застосуванням запобіжного заходу слід тлумачити буквально і по суті, вказаний обов`язок не обмежує підозрюваного в можливості використовувати свій авторитет та здобуті зв`язки для здійснення впливу на свідків.
		На останок слід врахувати, що на даний час особи, які можуть бути причетні до даного кримінального правопорушення не встановлені, а відтак, потреби досудового розслідування, які полягають у перешкоджанні впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного як відсторонення його від посади, що одночасно, сприятиме виконанню завдань кримінального провадження.
		Ризик знищення чи підробки документів, або ж вчинення підозрюваним нових злочинів вважаю недоведеними, однак така обставина не змінює загальних висновків.
		Тому, слід вважати, що слідчим та прокурором виконано вимоги пунктів 2 та 3 ч. 3 ст. 132 КПК України та доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 157 КПК України.
		 
		Чи спричинить відсторонення підозрюваного від посади негативні наслідки для інших осіб?
		 
		Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 157 КПК України, при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати наслідки відсторонення від посади для інших осіб.
		З огляду на правову природу таких наслідків, на думку слідчого судді дана обставина повинна досліджуватись в комплексі зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якій йдеться про таке:
		Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Згідно практики ЄСПЛ, яку останній повторив у справі «Денісов проти України» (рішення від 25.09.2018р., заява № 76639/11, п. 100, 102, 107, 115) хоча зі статті 8 Конвенції прямо не випливає право на працевлаштування або право на вибір конкретної професії, поняття «приватне життя» у широкому розумінні в принципі не виключає діяльність професійного або ділового характеру. Зрештою, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки із зовнішнім світом (див. рішення у справі «Нємець проти Німеччини» (Niemietz v. Germany), від 16 грудня 1992 року, пункт 29, Серія A № 251B, та згадані рішення у справах «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine), пункт 165, «Барбулеску проти Румунії» (Barbulescu v. Romania), пункт 71). Отже, професійне життя є частиною зони взаємодії між особою та іншими людьми, що за певних обставин навіть в публічному контексті може підпадати під сферу «приватного життя» (див. згадане рішення у справі «Фернандез Мартінез проти Іспанії» (Fernandez Martinez v. Spain), пункт 110).
		У справах, що входять до наведеної категорії, Суд застосовує поняття «приватного життя» на підставі двох різних підходів: (б) визначення питання «приватного життя» як підстави для спору (підхід, заснований на підставах) та (в) вилучення питання «приватного життя» з наслідків оскаржуваного заходу (підхід, заснований на наслідках).
		Коли підстави для застосування заходу, який впливає на професійне життя особи, не пов`язані з її приватним життям, питання за статтею 8 Конвенції може все одно виникнути, якщо оскаржуваний захід має або може мати серйозні негативні наслідки для приватного життя особи. У зв`язку з цим Суд враховував негативні наслідки з точки зору (i) впливу на «внутрішнє коло», зокрема, коли виникали серйозні матеріальні наслідки, (ii) можливостей особи «встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми», та (iii) впливу на репутацію особи.
		При застосуванні підходу, заснованого на наслідках, рівень суворості з огляду на всі наведені аспекти набуває вирішального значення. Саме заявник має переконливо продемонструвати, що цей рівень був досягнутий у його справі. Заявник має надати докази, які підтверджуватимуть наслідки оскаржуваного заходу. Суд визнає, що стаття 8 Конвенції є застосовною лише за умови, що ці наслідки є дуже серйозними та значною мірою впливають на його приватне життя.
		Страждання заявника мають оцінюватись шляхом порівняння його життя до та після вжиття відповідного заходу.
		Застосовуючи і даній справі підхід, заснований на наслідках слідчий суддя враховує, що так чи інакше відсторонення від посади матиме негативні наслідки для малолітньої дитини підозрюваного, яка перебуває на його утриманні.
		Крім того, не викликає сумніву той факт, що відсторонення підозрюваного від посади вплине на його можливості встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми, та вплине на його репутацію.
		Однак, як вбачається, підозрюваний одружений і дитина також перебуває на утриманні матері, яка, як вбачається з даних електронної декларації підозрюваного, за 2019 рік отримала дохід в розмірі 984 322 грн. Крім того, у сім`ї наявні заощадження в розмірі 1500 доларів США. Також, підозрюваний у 2019 придбав автомобіль вартістю 195 000 грн.
		Тому, слідчий суддя відкидає аргументи сторони захисту щодо несприятливих наслідків для сім`ї підозрюваного внаслідок застосування до нього заходу забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади і тому, порівнюючи життя підозрюваного до та після відсторонення його від посади, слідчий суддя не вбачає негативних наслідків для його приватного життя такого рівня суворості, що це б становило порушення вимог статті 8 Конвенції. Достатньо переконливих доказів, які б доводили протилежне сторона захисту не надала, хоча саме на неї покладено обов`язок подання цих доказів.
		Зрештою, такий захід забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади має тимчасовий характер, потреба в якому після виконання завдань кримінального провадження з часом відпадає. Отже, можливості підозрюваного встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми, а також його репутація не зазнають непоправної шкоди.
		Відповідно, слідчий суддя у відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 157 КПК України не вбачає можливості настання тяжких наслідків для інших осіб у випадку відсторонення підозрюваного від посади. 
		Таким чином, враховуючи відсутність негативних наслідків відсторонення підозрюваного від посади для інших осіб, приходжу до висновку, що досягнути завдань кримінального судочинства неможливо без відсторонення підозрюваного від посади і тому клопотання слід визнати обґрунтованим та задовольнити, відсторонивши ОСОБА_6 від займаної посади.
		При цьому, за встановлених обставин та доведеності обставин, передбачених у ч. 3 ст. 132 КПК України, а також наявності обґрунтованого ризику впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, відсторонення від посади слідчий суддя вважає об`єктивно виправданим в сучасному демократичному суспільстві, і як наслідок, порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод немає. Зрештою, на таке порушення не посилається і сторона захисту.
		Строк відсторонення слід обмежити строком досудового розслідування, який відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України не може перевищувати двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
		 
		Щодо інших аргументів сторони захисту.
		 
		Дійсно, згідно з довідкою Управління СБ України від 11.01.2021, ОСОБА_6 займав посаду слідчого в особливо важливих справах 2 відділення СВ Управління СБ України у Львівській області, станом на 11.01.2021 перебуває у розпорядженні начальника Управління СБ України у Львівській області за посадою слідчого в особливо важливих справах (наказ УСБУ у Львівській області від 06.01.2021 № 8-ос/дск).
		Кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Службу безпеки України»).
		Відповідно до згаданого вище витягу про призначення підозрюваного на посаду, останній є військовослужбовцем. 
		За змістом ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Службу безпеки України» умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
		Частиною 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено перелік підстав для припинення (розірвання) контракту.
		Вказана норма не містить такої підстави для припинення (розірвання) контракту як перебування у розпорядженні начальника, а відтак, слід вважати, що підозрюваний продовжує виконувати свої обов`язки, і перешкоди для його відсторонення відсутні. 
		Керуючись вимогами статей 131, 132, 154-157, 309, 395 КПК України 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Клопотання задовольнити.
		Відсторонити підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від посади слідчого в особливо важливих справах 2 відділення слідчого відділу Управління Служби Безпеки України у Львівській області до 06 березня 2021 року. 
		Ухвала підлягає негайному виконанню. 
		Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у даному кримінальному провадженні. 
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		Повний текст ухвали оголошено 15.01.2021 року о 14.10 год.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя:                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...