Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/4541/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 16.01.2021. Зареєстровано: 17.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2021.
Дата набрання законної сили: 18.01.2021
Номер судового провадження: 1-кс/463/343/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62019140000000246

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   Справа №463/4541/19
		   Провадження №1-кс/463/343/21
		 
		У Х В А Л А
		 
		11 січня 2021 року                Личаківський районний суд м. Львова
		Cлідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, погоджене прокурором спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю м. Золочів Львівської області, з вищою освітою, працюючого в УСБУ у Львівській області, проживаючому за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимому, підозрюваному у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Слідчий Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 8650715,32 грн. та покладенням на нього ряду обов`язків, а саме:
		- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
		- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
		- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та іншими свідками;
		- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		Клопотання мотивує тим, що в провадженні Другого слідчого відділу слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові перебуває кримінальне провадження № 62019140000000246 від 26.03.2019. В межах цього кримінального провадження ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України  перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що спричинили тяжкі наслідки.
		Зокрема, за даними слідства 21.11.2018 слідчим слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Львівській області доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018140000000358 від 21.11.2018, за фактом зловживання владою та службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди службовими особами митного поста «Львів-Аеропорт» Львівської митниці ДФС, що виразилось у не забезпеченні 20 листопада 2018 року здійснення митних формальностей та шляхом пропуску прямуючого з м. Стамбул (Туреччина) громадянина України ОСОБА_7 , в ручній поклажі якого оперативними працівниками УСБ України у Львівській області виявлено ювелірні вироби з металу білого та жовтого кольорів вагою 24163, 3 гр., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. 
		29.11.2019 слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у Львівській області ОСОБА_8 винесено постанову про визнання вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 ювелірних виробів у ОСОБА_7 речовими доказами та із забороною про повернення їх власнику до закінчення досудового розслідування або до винесення відповідного судового рішення. 
		04.12.2018 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_17 за клопотанням слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у Львівській області ОСОБА_8 погодженим прокурором прокуратури Львівської області ОСОБА_10 накладено арешт на вищевказане майно вилучене у ОСОБА_7 згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 (справа №461/8825/18 провадження №1-кс/461/10623/18).
		05.12.2018 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018140000000358 від 21.11.2018 доручено слідчим групи слідчих ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 
		09.01.2019 за клопотанням слідчого в особливо важливих справах 2 відділення слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у Львівській області ОСОБА_6 погодженим прокурором прокуратури Львівської області ОСОБА_10 , зокрема з метою проведення ряду судових експертиз, слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_17 прийнято ухвалу про тимчасовий доступ до вищевказаних ювелірних виробів вилучених у ОСОБА_7 згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 з можливістю їх вилучення у Західному казенному підприємстві пробірного контролю (справа №461/8825/18 провадження №1-кс/461/234/19),де проводилась експертиза у справі про порушення митних правил.
		Після чого, 14.01.2019 в період з 12 год. 00 хв. до 15 год. 20 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні Західного казенного підприємства пробірного контролю за адресою: м. Львів вул. Варашавська, 70, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_17 (справа №461/8825/18 провадження №1-кс/461/234/19 від 09.01.2019) провів виїмку ювелірних виробів, які були вилучені у ОСОБА_7 згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018, до завершення проведення експертизи у справі про порушення митних правил останнім. 
		У подальшому, 14.01.2019 в період з 17 год. 20 хв. до 18 год. 00 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні кабінету №122 слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у Львівській області, розташованого за адресою: м. Львів вул. Степана Бандери, 1, діючи умисно, виходячи за межі наданих прав та повноважень, всупереч вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України, п. 17 ч. 1 ст. 3, ст. 9, ч. 2 ст. 40, ч. 1, 2 ст. 100 КПК України, п. 23 Порядку, постанови від 29.11.2019 про визнання вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 ювелірних виробів у ОСОБА_7 речовими доказами та достовірно знаючи що на вказані ювелірні вироби накладено арешт згідно ухвали Галицького районного суду м. Львова від 04.12.2018 (справа №461/8825/18 провадження №1-кс/461/10623/18), який станом на 14.01.2019 не скасовано, безпідставно прийняв рішення про передачу вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018 ювелірних виробів виготовлених зі сплавів золота 585 проби та срібла 925 проби у брухті загальною вартістю, станом на 14.01.2019 становить 8 650 715, 32 грн. (вісім мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч сімсот п`ятнадцять тисяч гривень тридцять дві копійки) та особисто їх передав на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , який не був володільцем вказаних ювелірних виробів. В подальшому, внаслідок безпідставної та незаконної передачі ОСОБА_6 вказаних ювелірних виробів, ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 388 КК України - розтратив вказані ювелірні вироби, загальною вартістю 8 650 715, 32 грн. (вісім мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч сімсот п`ятнадцять тисяч гривень тридцять дві копійки).
		26.02.2019 суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_19 постановив постанову (справа №461/1234/19) про визнання винним ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 Митного кодексу України (недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення) та наклав на останнього стягнення у виді штрафу 10162621,24 грн., а товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №7110/20900/18 від 21.11.2018, конфіскував у дохід держави.
		Однак вказані ювелірні вироби, загальною вартістю 8 650 715, 32 грн. (вісім мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч сімсот п`ятнадцять тисяч гривень тридцять дві копійки) фактично не могли бути конфісковані у дохід держави, внаслідок їх безпідставної та незаконної передачі ОСОБА_6 на відповідальне зберігання ОСОБА_20 .
		ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі. Обґрунтованість підозри доводиться зібраними доказами, а відтак, існують підстави вважати, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, маючи при цьому достатній матеріальний достаток. Крім того, в силу займаної посади та використовуючи свій авторитет підозрюваний може впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. Також підозрюваний може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженні, а саме координувати свої дії з невстановленими на даний час можливими співучасниками злочину та підшукувати осіб, які можуть надати вигідні для нього покази. З огляду на матеріальний стан підозрюваного, а також враховуючи тяжкі наслідки, спричинені злочином просить визначити розмір застави у розмірі спричинених збитків, а саме 8650715,32 грн.
		Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у такому клопотанні. Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вказаним у клопотанні ризикам, з приводу чого клопотання просить задовольнити. Обґрунтованість підозри доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами. 
		Захисники проти клопотання заперечили. Вважають підозру необґрунтованою, оскільки в силу вимог КПК України підозрюваний міг приймати рішення про передачу речових доказів на відповідальне зберігання, а відтак, його дії не є такими, що явно виходять за межі наданих законом прав і повноважень. Крім того, у СВ УСБУ у Львівській області відсутня можливість зберігання речових доказів. Зазначені у клопотанні ризики вважають недоведеними, і тому просять відмовити в задоволенні клопотання.
		Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні в повному обсязі підтримав пояснення своїх захисників.
		Оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, а також матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
		До Єдиного реєстру досудового розслідування 26.03.2019 року внесені дані з приводу вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 365 КК України.
		Про підозру у вчиненні даного злочину ОСОБА_6 повідомлено 06.01.2021.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
		У відповідності до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
		1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 
		2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
		3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Вказані обставини слідчий суддя розглядатиме окремо.
		 
		Чи існує обґрунтована підозра у вчиненні злочину?
		 
		Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox,CampbellandHartleyv.theUnitedKingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
		Наявність обґрунтованою підозри є умовою sinequanon законності застосування запобіжного заходу.
		Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, зокрема:
		протоколом обшуку у приміщенні слідчого відділу УСБУ у Львівській області за адресою: м. Львів м. Степана Бандери, 1, відповідно, зокрема виявлено та вилучено матеріали кримінального провадження №42018140000000358 від 21.11.2018; 
		протоколами допиту свідка ОСОБА_7 ;
		протоколами допиту свідків працівників Львівської митниці ДФС ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ;
		протоколами допиту свідків працівників Західного казенного підприємства пробірного контролю ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ;
		протоколом допиту свідків співробітників УСБУ у Львівській області ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;
		протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 04.04.2019, 05.09.2019, 07.06.2019, 23.09.2020;
		протоколом огляду речей, предметів та документів від 20.05.2019, під час якого проведено огляд матеріалів кримінального провадження № 42018140000000358 від 21.11.2018; 
		іншими матеріалами кримінального провадження, зокрема, постановою слідчого ОСОБА_6 від 14.01.2019 про передачу речових доказів на відповідальне зберігання ОСОБА_7 .
		Такі докази в об`єктивному взаємозв`язку вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , оскільки несуть в собі достатню кількість фактів та відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення.
		При цьому, оцінюючи вказані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності слідчим суддею не встановлено істотного порушення прав та свобод людини при отриманні таких доказів. Зрештою, сторона захисту на такі обставини не посилається. 
		Також, виходячи з фактичних обставин справи, на даний час слід погодитись з правильністю кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_6 , а що стосується аргументів сторони захисту про необґрунтованість підозри та неправильну кваліфікацію, слідчий суддя надає їм правову оцінку та звертає увагу на таке.
		Дійсно, КПК України надає повноваження слідчому вирішувати питання про передачу речових доказів на відповідальне зберігання володільцю майна і в такому досить важко ствердити про перевищення службових повноважень.
		Тому, при вирішенні вказаного питання за стандартом «обґрунтована підозра» слідчий суддя врахує характер справи та контекст кримінального провадження, у якому приймалось рішення про повернення речових доказів, після чого надасть оцінку діям слідчого щодо повернення цього майна.
		Так, після виявлення не задекларованих ювелірних виробів такі були передані співробітникам Львівської митниці ДФС до Західного казенного підприємства пробірного контролю для проведення експертизи у справі про порушення митних правил № 7110/20900/18.
		Про вказане підозрюваний достовірно знав, оскільки саме він вказав про це в своєму клопотанні від 09.01.2019 про тимчасовий доступ до речей і документів, яке подавалось до Галицького районного суду м. Львова (а.с.106-107). Очевидно, що він не міг не знати, що в межах справи про порушення митних правил у випадку доведення вини ОСОБА_7 зазначені ювелірні вироби як предмети вчинення правопорушення підлягали конфіскації в дохід держави. 
		Натомість, у клопотанні про надання тимчасово доступу та вилучення ювелірних виробів підозрюваний зазначив, що ювелірні вироби є предметами кримінального правопорушення, можуть бути використані як доказ кримінального провадження, а їх вилучення обумовлене необхідністю проведення ряду судових експертиз, без виконання яких істину у кримінальному провадженні встановити неможливо.
		Про які саме експертизи йшлось у клопотанні не зазначено. В судовому засіданні сторона захисту також цього не пояснила.
		Ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів була постановлена цього ж дня, а 14.01.2019 у період часу з 12:00 год. до 15:20 год. підозрюваний провів вилучення зазначених ювелірних виробів, після чого, через дві години повернув їх володільцю майна. Чому вказане майно не було передано на експертизу сторона захисту не пояснила. 
		З іншої сторони, такі дії підозрюваного не мають логічного пояснення, адже вилучав він майно з експертної установи, де вже проводилась відповідна експертиза у справі про порушення митних правил.
		Безпосередню оцінку всім цим аргументам, в тому числі щодо належності і допустимості доказів має надати суд при розгляді справи по суті і на думку слідчого судді, вказані обставини в поєднанні з зібраними доказами дають достатні підстави для висновку, що ОСОБА_6 , можливо, вчинив злочин.
		Відтак, керуючись стандартом «обґрунтована підозра» слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.
		 
		Ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість.
		 
		Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
		1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
		4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
		При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		Тому, слідчий суддя відкидає всі аргументи сторони захисту про відсутність доказів, які підтверджують зазначені у клопотанні ризики, а оцінку цих ризиків проведе з точки зору доказів, які підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість здійснити відповідні дії на шкоду інтересам кримінального провадження.
		В мотивах клопотання слідчий покликається виключно на існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Відповідно, враховуючи таку засаду кримінального провадження як диспозитивність слідчий суддя детального розгляне можливість існування цих ризиків та не буде перевіряти можливість існування інших ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
		 
		Чи існує ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду?
		 
		Такий ризик слідчий суддя оцінить в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного.
		Санкція статті, за якою підозрюється ОСОБА_6 , передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. В силу вимог статті 12 КК України, вказаний злочин є тяжким.
		В п. 36 рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
		Як уже зазначалось вище, поза розумним сумнівом обґрунтованість підозри ОСОБА_6 стосується тяжкого злочину.
		Відповідно до даних електронної декларації підозрюваного, його дохід за 2019 рік становить 228214 грн., дохід дружини  984322 грн. У сім`ї наявні заощадження в розмірі 1500 доларів США. Також, підозрюваний у 2019 придбав автомобіль вартістю 195000 грн. Отже, підозрюваний матеріально забезпечений.
		Вказане в сукупності свідчить про те, що ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду існує.
		Разом з тим, слід врахувати особу підозрюваного, який одружений, має дитину, з вищою освітою, раніше не судимий, позитивно характеризується, має постійне місце роботи.
		Крім того, не може залишитись поза увагою той факт, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває з 26.03.2019 і сторона обвинувачення так і не надала доказів, які б свідчили про намір підозрюваного ухилитись від слідства та суду.
		Зрештою, загальновідомим є факт існування карантинних обмежень, в тому числі в частині закриття транспортних сполучень, що створює реальні перешкоди у перетині державного кордону.
		Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду є мінімальним. 
		 
		Щодо ризику незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження.
		 
		При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
		Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
		За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		Крім того, слід врахувати, що вплив на свідків може здійснюватись в силу займаної підозрюваним посади та в силу його авторитету і здобутих зв`язків по службі.
		Разом з тим, слідчий суддя враховує характер та обставини вчинення цього кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, де основна доказова база не може базуватись виключно на поясненнях свідків.
		Так само як і в попередньому випадку слід врахувати терміни, які минули з моменту внесення відомостей до ЄРДР і відсутність будь-яких доказів про здійснення підозрюваним впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження.
		Відтак, ризик впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження хоч і існує, проте він теж мінімальний.
		При цьому, що стосується аргументів сторони захисту про не перебування підозрюваного на посаді і відсутність через це можливості впливати на свідків, слідчий суддя надає їм правому оцінку та звертає увагу на таке.
		Дійсно, згідно з довідкою Управління СБ України від 11.01.2021, ОСОБА_6 займав посаду слідчого в особливо важливих справах 2 відділення СВ Управління СБ України у Львівській області, станом на 11.01.2021 перебуває у розпорядженні начальника Управління СБ України у Львівській області за посадою слідчого в особливо важливих справах (наказ УСБУ у Львівській області від 06.01.2021 № 8-ос/дск).
		Кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Службу безпеки України»).
		Відповідно до згаданого вище витягу про призначення підозрюваного на посаду, останній є військовослужбовцем. 
		За змістом ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Службу безпеки України» умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
		Частиною 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено перелік підстав для припинення (розірвання) контракту.
		Вказана норма не містить такої підстави для припинення (розірвання) контракту як перебування у розпорядженні начальника, а відтак, слід вважати, що підозрюваний продовжує виконувати свої обов`язки, що свідчить про існування ризику впливу на свідків.
		 
		Щодо можливості підозрюваним перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		 
		Як вбачається зі змісту вироку Галицького районного суду м. Львова від 03.02.2020, ювелірні товари у ОСОБА_7 забрав громадянин Туреччини, що може свідчити про причетність до даного злочину й інших осіб. На даний час такі особи не встановлені.
		Крім того, слід врахувати що підозрюваний вчинив ймовірний злочин саме завдяки своїй посаді і в силу здобутого авторитету та знайомств зможе впливати на учасників чи сторін кримінального провадження, що в сукупності, доводить існування ризику про те, що підозрюваний зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а зокрема, координувати свої дії з такими особами або ж підшукувати осіб, які можуть надати вигідні для нього покази.
		Тому, ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином існує, хоча і є мінімальним, оскільки документи, які мають значення для встановлення істини у справі вилучені.
		У підсумку, стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.
		 
		Чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК?
		 
		Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
		При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам слід врахувати, що така оцінка стосується перспективних фактів. Зокрема, використовується стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж застава не зможуть запобігти встановленим ризикам лише за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (частина 1 статті 184 КПК).
		Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
		У справі яка розглядається слід врахувати, що кожен із заявлених і доведених ризиків хоч і існує, проте є мінімальний.
		Також, слід врахувати інформацію про стан здоров`я підозрюваного, який не має тяжких патологічних захворювань, той факт, що він має постійне місце проживання, наявність у нього дружини, дитини на утриманні, позитивні характеризуючі дані, про що слідчий суддя детально описав вище, а також інші обставини, визначені у ст. 178 КПК України.
		Вказане в сукупності свідчить про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків, а відтак, немає підстав для висновку, що виключно винятковий запобіжний захід може запобігти вказаним ризикам, які до того ж, є мінімальними.
		Таким чином, на думку слідчого судді вказаним ризикам можливо запобігти шляхом застосування інших заходів забезпечення кримінального провадження, а також шляхом покладення на підозрюваного відповідних обов`язків, невиконання яких може стати підставою для зміни запобіжного заходу.
		Зрештою, незаконний вплив на свідків, експертів чи спеціалістів створює самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 356 КК України, а тому, вказаному ризику додатково запобігає загроза притягнення до кримінальної відповідальності.
		Відтак, стороною обвинувачення не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 194 ЦПК України.
		Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
		Крім того, частина 3 ст. 176 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
		Вважаю, що в ході розгляду клопотання було доведено лише наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у скоєнні злочину та з огляду на його тяжкість  наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від відповідальності, а також наявність ризику впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, і ризику перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином.
		Відповідно до частин першої та другої статті 182 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
		Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
		За своєю природою такий запобіжний захід як домашній арешт теж носить ізоляційний характер.
		З огляду на характер справи та обставини кримінального провадження, вважаю, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання згаданих ризикам.
		Відтак, слід відмовити у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним застосуванням до нього більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби.
		При цьому, з огляду на характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та кількість встановлених ризиків, незважаючи на їх мінімальність на думку слідчого судді більш м`які запобіжні заходи ніж домашній арешт не зможуть запобігти таким ризикам.
		У зв`язку з застосуванням до підозрюваного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою далі слідчий суддя вирішить питання про покладення на нього відповідних обов`язків. 
		Так, згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
		З огляду на обставини кримінального провадження та доведені ризики, необхідність покладення на підозрюваного зазначених у клопотанні обов`язків вважаю доведеною, оскільки такі об`єкти направлені на запобігання цим ризикам та не становитимуть непропорційного втручання в особисте життя особи.
		Строк дії запобіжного заходу слід обмежити строком досудового розслідування, який відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України не може перевищувати двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
		Керуючись вимогами статей 176-178, 181, 183, 194, 395 КПК України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Відмовити в задоволенні клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 . 
		Застосувати щодо підозрюваного  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши залишати вказане помешкання без дозволу слідчого, прокурора або суду у визначений період доби з 22:00 год. до 06:00 год.
		Покласти на підозрюваного  ОСОБА_6  такі обов`язки:
		- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
		- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
		- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та іншими свідками; 
		- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).
		Строк дії ухвали закінчується 06.03.2021.
		Ухвалу передати в Франківський ВП ГУНП у Львівській області області для негайного виконання і постановки на облік підозрюваного  ОСОБА_6 , про що необхідно повідомити слідчого. 
		Контроль за виконанням ухвали в частині покладення обов`язків покласти на слідчого.
		Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		Повний текст ухвали оголошено 15.01.2021 року о 13.50 год.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя:                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...