Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19) : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 18.01.2021. Зареєстровано: 18.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2021.
Дата набрання законної сили: 18.01.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 січня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19) 
		 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В., 
		 
		розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 
		на рішення Господарського суду Харківської області (суддя В.О.   Усатий) від 15.06.2020
		та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - О.І.   Терещенко, судді: В.І.   Сіверін, М.М.   Слободін) від 02.09.2020 
		за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
		до Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"
		про стягнення
		в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" 
		 
		 
		1.          Короткий зміст вимог
		1.1.          15.10.2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (далі - Відповідач) 485 078 грн 95 коп., в тому числі пеню в сумі 320 621 грн 36 коп. та 3 % річних в сумі 164 457 грн 59 коп., з покладенням на Відповідача судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи. 
		1.2.          Позовна заява мотивована обов`язком Відповідача сплатити Позивачу заявлені до стягнення суми пені та 3 % річних через несвоєчасне виконання Відповідачем зобов`язань перед Позивачем за укладеним між ними договором № 1200/1718-ТЕ-32 з постачання природного газу (далі - Договір) щодо строків оплати отриманого газу відповідно до умов Договору. 
		 
		2.          Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		2.1.          15.06.2020 Господарський суд Харківської області постановив рішення (залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2020) про часткове задоволення позовних вимог: стягнення з Відповідача на користь Позивача 164 457 грн 59 коп. 3 % річних та про відмову в решті позовних вимог - щодо стягнення 320 621 грн 36 коп. пені.
		2.2.          Рішення судів про часткове задоволення вимог: в частині стягнення суми 3 % річних мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог в цій частині через встановлені обставини порушення Відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати Позивачу природного газу за Договором та відсутністю підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності через відсутність обставин пропуску цього строку у спірних правовідносинах.
		Відмова у задоволенні вимог про стягнення спірної суми пені мотивована судами відсутністю у Позивача підстав для нарахування Відповідачу (який перебуває в процедурі банкрутства) в заявленому у спорі періоді прострочення пені на суми заборгованості через законодавчу заборону нарахування пені в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, запровадженого щодо Відповідача як боржника у справі про банкрутство з моменту її порушення ухвалою 16.12.2002.
		2.3           Погодившись з наведеними висновками, апеляційний суд додав, що мораторій на задоволення вимог кредиторів в розумінні статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поширює свою дію на 3 % річних як спосіб захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. 
		 
		3.          Встановлені судами обставини
		3.1          Між Позивачем та Відповідачем 22.09.2017 укладено Договір постачання природного газу.
		Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
		Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
		Відповідно до пункту 8.2 Договору в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору, покупець зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
		3.2          Згідно з наявними в справі актами приймання-передачі природного газу на виконання умов Договору Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 930 343 360 грн. 80 коп.
		3.3          Відповідач неналежно виконував умови Договору щодо своєчасного розрахунку.
		У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань щодо своєчасного та у повному обсязі розрахунку за отриманий газ Позивач нарахував:
		- пеню в сумі 320 621 грн 36 коп. (за період прострочення 26.12.2017 - 17.01.2018; 27.02.2018 -18.03.2018; 27.03.2018-11.04.2018);
		- 3 % річних в сумі 164 457 грн 59 коп. (період 26.12.2017 - 17.01.2018; 27.02.2018 -19.03.2018; 27.03.2018-12.04.2018).
		3.4           Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2002 порушено провадження у справі № Б-23/75-02 про банкрутство Відповідача (код ЄДРПОУ 05471230) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. В процесі розгляду справи про банкрутство назва боржника змінювалася.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2011 у справі №   Б  23/75-02 роз`яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2002, заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеня), заборонено застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) та заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, як за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) до моменту введення мораторію так і за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) після введення мораторію за винятком вимог, передбачених в частині 6 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		 
		4.          Короткий зміст вимог касаційної скарги
		4.1          23.09.2020 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2020 в частині відмови у стягненні пені в сумі 320 621 грн 36 коп. та прийняти нове рішення в цій частині - про задоволення вимог Позивача та стягнення з Відповідача на користь Позивача 320 621 грн 36 коп., з покладенням на Відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		5.          Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		5.1          Суди послалися в оскаржуваних рішеннях на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних спірним правовідносинам (щодо застосування статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 30.06.1999 № 784-XIV (що набрав чинності з 01.01.2000 та діяв до набрання чинності з 19.01.2013 нової редакції цього Закону), від яких належить відступити, виходячи з необхідності вирішення питання справедливості та рівності учасників перед законом, оскільки поширення на правовідносини між сторонами щодо поставки-оплати природного газу у 2017 році обмежень через мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника (Відповідача), який триває 18 років, та не застосування щодо нього передбаченої законом відповідальності за невиконання поточних зобов`язань перед поточним кредитором (Позивачем), не відповідає запровадженим вимогам справедливості та ставить сторін у нерівне становище.
		 
		6.          Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		6.1          Аргументи Відповідача у відзиві на касаційну скаргу зводяться:
		- до неправильності здійснених Позивачем розрахунків пені, що не було досліджено судами згідно з оскаржуваними рішеннями;
		- до існування підстав та обставин для зменшення заявленої Позивачем до стягнення суми пені за клопотанням Відповідача, щодо подання якого він був позбавлений через застосування судами в оскаржуваних рішеннях іншого правового підходу для відмови у задоволенні вимог щодо стягнення з Відповідача суми пені;
		- до відсутності підстав для притягнення Відповідача до відповідальності за порушення договірних з Позивачем зобов`язань у вигляді нарахування пені через особливості здійснення розрахунків з Позивачем за Договором, відповідно до яких Відповідач усувається від розподілу коштів, отриманих постачальником (Позивачем) від кінцевих споживачів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, а тому не несе відповідальності за відповідні несвоєчасні розрахунки. 
		 
		7.          Касаційне провадження
		7.1          Суд не бере до уваги доводи скаржника у письмових поясненнях (від 12.11.2020 № 39/5-3176-20), які містять інші (відмінні від первинно зазначених в касаційній скарзі) підстави для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, у розумінні положень частини другої статті 287 ГПК України, та є доповненням до касаційної скарги у розумінні статті 298 ГПК України (доповненням доводів та підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі), з огляду на подання цих пояснень 12.11.2020, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження (стаття 288 та частина 1 статті 298 ГПК України), що сплив 24.09.2020, без клопотання про поновлення строку для вчинення цієї процесуальної дії.
		7.2          При цьому Суд зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень здійснюється касаційним судом в межах вимог касаційної скарги - в частині вимог Позивача про стягнення з Відповідача 320 621 грн 36 коп. пені (частина перша статті 300 ГПК України).
		 
		8.          Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
		Щодо наслідків невиконання боржником зобов`язань, що виникли під час провадження у справі про банкрутство - у процедурі розпорядження майном. 
		8.1          Суди встановили, що спір між сторонами виник, зокрема, щодо суми пені, яка була нарахована Позивачем Відповідачу за зобов`язаннями, що виникли між сторонами за Договором під час провадження у справі про банкрутство Відповідача - у процедурі розпорядження майном.
		8.2          В силу норм статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно з частиною 1 статті 530 та частиною 1 статті 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		8.3          За змістом статей 549, 550, 610, 611, 612 ЦК України та статей 193, 216, 218, 230 Господарського кодексу України підставою для застосування до учасника господарських відносин господарсько-правової відповідальності у вигляді зобов`язання сплатити пеню є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання - порушення правил здійснення господарської діяльності, а саме невиконання або неналежне (несвоєчасне) виконання грошового зобов`язання, внаслідок якого виникає обов`язок, зокрема сплатити пеню. 
		8.4          Водночас наведені правила застосування такого виду господарсько-правової відповідальності як зобов`язання боржника сплатити пеню за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, мають особливості правозастосування до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство та запроваджені у межах цієї справи процедури, з огляду на таке.
		За змістом спеціального нормативного акту з питань банкрутства (зокрема, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") з моменту порушення (відкриття) щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. 
		У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду в постанові від 15.09.2020 у справі № 904/4699/19, що викладена з посиланням на правову позицію, сформульовану Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012.
		8.5          Правові наслідки відкриття/порушення провадження у справі про банкрутство, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакції якого неодноразово зазнавали істотних змін) полягають, зокрема у введені щодо боржника мораторію на задоволення вимог кредиторів.
		Чинний Кодекс України з процедур банкрутства як спеціальний нормативний акт з питань банкрутства, що набрав чинності з 21.10.2019, визначає правові наслідки відкриття/порушення провадження у справі про банкрутство аналогічно до наслідків, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (що втратив чинність з 21.10.2019, однак положення якого застосовуються у передбачених законом випадках), і також полягають у введені щодо боржника мораторію на задоволення вимог кредиторів.
		8.6          Водночас, зі зміною законодавства з питань банкрутства, формулювання окремих норм, за якими здійснено правове регулювання: застосування та наслідків мораторію на задоволення вимог кредиторів, зазнали змін.
		А тому, через зміни у нормативному регулюванні процедур банкрутства у вирішенні питання, норма якого нормативного акту з питань банкрутства підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, Суд виходить з такого. 
		Суди у цій справі встановили обставини (пункт 3.4) порушення справи № Б-23/75-02 про банкрутство боржника - Відповідача, ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2002 (в період чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.1999 № 784-XIV), а тому, з урахуванням нормативного регулювання порядку переходу від встановленого законом порядку провадження у справі про банкрутство, що втратив чинність, до чинного порядку, внаслідок змін, які зазнав спеціальний нормативний акт з питань банкрутства, а саме положень пункту 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення Закону про банкрутство від 22.12.2011 № 4212-VI (що набрав чинності з 19.01.2013) та відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" чинного Кодексу України з процедур банкрутства, Суд погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях про здійснення провадження у справі № Б-23/75-02 про банкрутство Відповідача за правилами Закону про банкрутство в редакції Закону України від 30.06.1999 №   784-XIV (далі - Закон про банкрутство), поширення відповідних норм на правовідносини між сторонами та необхідності врахування при вирішенні спору у цій справі положень саме цієї редакції Закону про банкрутство.
		8.7          Відповідно до частини першої статті 11 Закону про банкрутство в редакції Закону України від 30.06.1999 №   784-XIV, суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п`ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується, зокрема введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. 
		Питання щодо запровадження мораторію та його правового режиму в Законі про банкрутство в редакції Закону України від 30.06.1999 №   784-XIV, чинній до 19.01.2013, регулювалися нормами статей 1 і 12. 
		Згідно з абзацом двадцять четвертим статті 1 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
		За змістом положень частини четвертої статті 12 цього Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування,   податків і зборів (обов`язкових платежів). 
		Застосовані в спірних правовідносинах в цій справі правові норми, а саме статті 1 і 12 Закону про банкрутство в редакції Закону України від 30.06.1999 №   784-XIV (чинній до 19.01.2013), у їх системному зв`язку свідчать про те, що встановлена наведеними нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника).
		При цьому мораторій, що вводиться господарським судом одночасно з порушенням справи про банкрутство, стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом, а тому мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість, однак не поширює на поточну: поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
		У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.11.2018 у справі №   5023/10655/11 (параграф 6.10).
		8.8          Водночас, передбачена частиною четвертою статті 12 Закону України від 30.06.1999 №   784-XIV (чинній до 19.01.2013) заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) не може застосовуватися безстроково, оскільки це буде суперечити самому визначенню поняття мораторій на задоволення вимог кредиторів, наведеному у статті 1 цього Закону.
		Доцільність такого застосування статті 12 Закону України від 30.06.1999 №   784-XIV (чинній до 19.01.2013) полягає в тому, що саме поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, наведене в загальній частині - статті 1 цього Закону, становить правову основу для застосування всіх інших норм цього Закону.
		У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в пункті 61 постанови від 16.09.2020 у справі №   826/3106/18.
		8.9          У зв`язку із наведеним при застосуванні положень статті 12 Закону про банкрутство в редакції Закону України від 30.06.1999 №   784-XIV (чинній до 19.01.2013), обов`язковому врахуванню підлягає і стаття 1 цього Закону.
		За такого правового регулювання спірних правовідносин заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. 
		Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. 
		За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
		У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в пункті 61 постанови від 16.09.2020 у справі №   826/3106/18.
		8.10          Дійшовши цього висновку, з урахуванням встановлених судами обставин, зокрема:
		-          щодо узгодження сторонами в пункті 8.2 Договору наслідків невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору, у вигляді зобов`язання сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 3.1);
		-          щодо періоду нарахування Позивачем спірної суми пені: за період прострочення 26.12.2017 - 17.01.2018; 27.02.2018 - 18.03.2018; 27.03.2018-11.04.2018 (пункт 3.3);
		-          щодо порушення справи № Б-23/75-02 про банкрутство Відповідача ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2002, якою також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;
		-          перебування Відповідача, зокрема і на час виникнення спірних правовідносин, в процедурі розпорядження майном; 
		Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи про відмову у задоволенні вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача спірної суми пені, нарахованої Позивачем на суму зобов`язань Відповідача за Договором, що виникли після порушення щодо Відповідача справи про банкрутство, дійшли цього висновку при неправильному тлумаченні та застосуванні до спірних правовідносин положень статей 1, 12 Закону про банкрутство в редакції Закону України від 30.06.1999 №   784-XIV (чинній до 19.01.2013), неправильно застосувавши до спірних правовідносин норми права щодо порядку нарахування санкцій на суму поточної заборгованості боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
		8.11          Суд зазначає, що звернення у цій справі до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі 826/3106/18 (пункт 8.9), що викладена в постанові від 16.09.2020, тобто після постановлення оскаржуваних судових рішень (апеляційного суду - від 02.09.2020 та суду першої інстанції - від 15.06.2020), для врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у цій постанові, є підставою для виходу Суду за межі доводів касаційної скарги в силу імперативної норми частини четвертої статті 300 ГПК України.
		При цьому Суд виходить з такого.
		8.12          Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
		Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
		Крім цього господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
		У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах: від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18.
		8.13          Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		8.14          У зв`язку із викладеним, враховуючи, що:
		- публікація постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18 здійснена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23.09.2020, тобто в день звернення скаржника поштовим відправленням через Східний апеляційний господарський суд до касаційного суду зі скаргою на судові рішення першої і апеляційної інстанцій у цій справі (пункт 4.1, ухвала від 28.10.2020); 
		- врахована у цій справі правова позиція в наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду сформована з питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо порядку нарахування санкцій на суму поточної заборгованості боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів;
		Суд, не обмежуючись доводами касаційної скарги (в силу імперативної норми частини 4 статті 300 ГПК України), дійшов висновку про відсутність необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами в оскаржуваних судових рішеннях (через існування сформованої Великою Палатою Верховного Суду відповідної правової позиції в постанові від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18).
		Дійшовши цих висновків, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) через відсутність підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі, передбачених пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України.
		8.15          Водночас, враховуючи:
		- висновки в пункті 8.10, а саме щодо неправильності ухвалених судами попередніх інстанцій оскаржуваних рішень з підстав неправильного тлумачення та застосування судами до спірних правовідносин положень статей 1, 12 Закону про банкрутство в редакції Закону України від 30.06.1999 №   784-XIV (чинній до 19.01.2013) 
		- необхідність за наведених підстав скасувати ці рішення у відповідній частині (щодо вимог про стягнення спірної суми пені) з виходом Суду за межі доводів касаційної скарги;
		- нездійснення судами першої та апеляційної інстанцій оцінки вимог Позивача щодо спірної суми пені на предмет: їх обґрунтованості, підстав для нарахування Відповідачу Позивачем за заявлений період, правильності розрахунку пені та поданих у зв`язку із цими вимогами доказів у справі тощо, відповідно до положень спеціальних норм закону, інших нормативних актів, якими врегульовані правовідносини з постачання природного газу, зокрема порядок, умови та підстави для нарахування пені за несвоєчасне виконання Відповідачем зобов`язань перед Позивачем Договором з постачання природного газу, та згідно з положеннями яких Позивач здійснив нарахування Відповідачу у спірних правовідносинах (Закон України "Про ринок природного газу", інші нормативні акти тощо), з урахуванням висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України), що вимагає здійснення дослідження  доказів у справі, встановлення обставин, що мають значення у справі;
		- встановлені імперативною нормою частини другої статті 300 ГПК України межі повноважень при здійсненні розгляду справи судом касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази,
		Суд у цій справі, не обмежуючись доводами касаційної скарги (пункти 8.11, 8.14), однак обмежуючись, відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, вимогами касаційної скарги - щодо перегляду оскаржуваних судових рішень в частині вимог про стягнення спірної суми пені (в силу положень статті 14 ГПК України - диспозитивність господарського судочинства), дійшов висновку про передчасність висновків в оскаржуваних рішеннях в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення спірної суми пені, що зроблені, зокрема, з неповним дослідженням зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		8.16          Дійшовши наведених висновків, Суд частково погоджується з аргументами Відповідача (пункт 6.1) у відзиві на касаційну скаргу та не бере до уваги аргументи Позивача, наведені у додаткових письмових поясненнях, поданих до Суду 16.12.2020, із запереченням по суті аргументів Відповідача у відзиві на касаційну скаргу. 
		8.17          Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		8.18           Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього кодексу.
		8.19          Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини 1 статті 308 та пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення судів першої і апеляційної інстанцій - скасуванню в частині заявленої Позивачем до стягнення з Відповідача суми пені, з направленням справи в цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.
		8.20          Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд, Суд не здійснює розподіл судових витрат у справі.
		 
		Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1.          Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.
		2.          Рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 у справі   №   Б  23/75  02 (н.р. Б-7346/2-19) скасувати в частині відмови Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у задоволенні вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" 320   621   грн 36 коп. пені.
		В цій частині справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                      О.В. Васьковський
		Судді                                                                                          В.В. Білоус 
		                                                                                          С.В. Жуков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...