Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/18957/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2021.
Дата набрання законної сили: 13.01.2021
Номер судового провадження: 61-9295ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		13 січня 2021 року
		м. Київ
		справа № 607/18957/18
		провадження № 61-9295св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С., 
		суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., 
		Ткачука О. С.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2019 року у складі судді Ромазана В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2020 року у складі колегії судів: Костіва О. З., Сташківа Б. І., Щавурської Н. Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання недійсним контракту у частині строку його дії, визнання контракту безстроковим трудовим договором, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст вимог позовної заяви
		У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання недійсним контракту у частині строку його дії, визнання контракту безстроковим трудовим договором, визнання недійним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 04 вересня 2006 року на підставі наказу № 188-К Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти її було призначено на посаду методиста лабораторії практичної психології і соціальної роботи на час перебування у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника. 
		03 серпня 2009 року згідно з наказом № 146-к її було переведено на посаду методиста лабораторії виховної роботи і громадянської освіти тимчасово - на час перебування у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника. 
		23 вересня 2010 року на підставі наказу № 191-к ОСОБА_1 була призначена в порядку переведення на посаду методиста лабораторії виховної роботи і громадянської освіти. 
		14 серпня 2012 року наказом Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти № 204-к позивача у порядку переведення призначено на посаду методиста лабораторії методичного менеджменту. 
		01 вересня 2016 року відповідно до наказу № 212-к її переведено на посаду методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти. Того ж дня (01 вересня 2016 року) між сторонами було укладено новий контракт, згідно  з умовами якого вона була призначена на посаду методиста дошкільної початкової, спеціальної та інклюзивної освіти строком до 31 серпня 2018 року. 
		Наказом від 03 серпня 2018 року № 174-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 31 серпня 2018 року у зв`язку із закінчення строку дії контракту на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
		На думку позивача, положення Закону України «Про освіту», які були чинні з грудня 2005 року до вересня 2016 року, не містили імперативного припису щодо обов`язкового укладення контракту із вказаними категоріями працівників, а навпаки передбачали альтернативу: укладення або трудового договору, або контракту. З огляду на те, що вона працювала на посаді методиста 12 років, вважала, що у відповідача були відсутні обставини, які б унеможливлювали укладення із нею безстрокового трудового договору або визнання контракту 
		від 01 вересня 2016 року безстроковим. Таким чином, відповідачем незаконно укладено з нею строковий трудовий договір, що унеможливлює звільнення її із займаної посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
		Крім того, не зважаючи на видання відповідачем наказу про звільнення 03 серпня 2018 року, ОСОБА_1 у цей період перебувала на лікарняному, а тому днем її звільнення є 13 вересня 2018 року, тобто день, коли вона вийшла на роботу після перебування на лікарняному та в який їй була видана трудова книжка.
		Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила суд:
		- визнати недійсним контракт, укладений між нею та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти від 01 вересня 
		2016 року в частині строку дії контракту із 01 вересня 2016 року до 31 серпня 
		2018 року; 
		- визнати укладений між нею та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти контракт від 01 вересня 2016 року безстроковим трудовим договором;
		- скасувати наказ Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти від 03 серпня 2018 року № 174-к про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста відділу дошкільної, початкової та інклюзивної освіти; 
		- поновити її на посаді методиста відділу дошкільної, початкової та інклюзивної освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на умовах безстрокового трудового договору з 31 серпня 
		2018 року; 
		- стягнути з Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 31 серпня 2018 року до дати ухвалення рішення судом.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 
		від 02 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що звільнення працівника у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору є наслідком спливу строку його дії, а не ініціативою роботодавця, у зв`язку із чим підстави для скасування наказу директора Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти від 03 серпня 2018 року № 174-к про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку трудового договору відсутні. Позивач була обізнана про строковість трудових правовідносин та погодилася саме на такі умови праці.
		На думку судів, переукладання строкового трудового договору (контракту) чи продовження строку його чинності у випадках, що підпадають під частину другу статті 23 КЗпП України, не передбачає набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк.
		Крім того, апеляційний суд вважав безпідставними доводи позивача про те, що звільнення під час перебування на лікарняному є незаконним, посилаючись на те, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У позовній заяві відсутні посилання на незаконність звільнення позивача з роботи саме у зв`язку із порушенням роботодавцем частини третьої статті 40 КЗпП України, згідно з якою не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Також представником відповідача надано суду для огляду табель обліку робочого часу працівників інституту за серпень 2018 року, відповідно до якого 31 серпня 2018 року ОСОБА_1 перебувала на роботі. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		19 червня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 
		02 травня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
		У вересні 2020 року справа № 607/18957/18 надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на пункт 
		3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 21, 23, частини другої статті 39-1 КЗпП України. 
		Відсутні правові висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, а саме: 
		- правомірності звільнення особи, яка працює за трудовим контрактом та на момент звільнення перебувала в стані тимчасової непрацездатності (в контексті рішення Конституційного Суду України №-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 , мотивувальна частина якого забороняє звільнити працівника у зв`язку з закінченням строку контракту на час перебування у стані тимчасової непрацездатності); 
		- правомірності укладання контракту з педагогічними працівниками станом на момент виникнення між сторонами у цій справі трудових правовідносин; 
		- відповідності чинного законодавства нормам міжнародного права у сфері укладання трудових контрактів.
		Крім того, просить звернути увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19).
		В ухвалі Верховного Суду від 11 вересня 2020 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом третім частини другої статті 
		389 ЦПК України та подана в строк, встановлений статтею 390 ЦПК України.
		Доводи інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу  ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії 
		НОМЕР_1 04 вересня 2006 року на підставі наказу Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти № 188-К ОСОБА_1 призначено на посаду методиста лабораторії практичної психології і соціальної роботи на час перебування у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника. (а. с. 4, т. 1)
		03 серпня 2009 року згідно з наказом № 146-к Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти ОСОБА_1 переведено на посаду методиста лабораторії виховної роботи і громадянської освіти, тимчасово на час перебування у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника. (а. с. 4, т. 1)
		23 вересня 2010 року між Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти та ОСОБА_1 укладено контракт, згідно з умовами якого призначено на посаду методиста лабораторії виховної роботи і громадянської освіти на строк з 23 вересня 2010 року до 23 вересня 2015 року. 
		(а. с. 6-8, т. 1)
		Умовами цього контракту передбачено його припинення або розірвання з підстав, передбачених чинним законодавством або умовами самого контракту. (а. с. 7, зворот, т. 1)
		Підпунктом 6.2 пункту 6 передбачено, що підставою для розірвання контракту є закінчення строку його дії. При цьому директор інституту і методист повинні за угодою сторін не пізніше як за два місяці визначитися у такому:контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається на новий термін. (а. с. 7, зворот, т. 1)
		Додатковою угодою від 14 серпня 2012 року до контракту Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти, укладеного із ОСОБА_1 23 вересня 2010 року, сторони погодили продовжити термін дії контракту на три роки з 14 серпня 2012 року до 23 вересня 2015 року на посаді методиста лабораторії методичного менеджменту.
		Додатковою угодою від 22 вересня 2015 року до контракту Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти, укладеного із ОСОБА_1 23 вересня 2010 року, сторони погодили продовжити термін дії контракту на п`ять років з 23 вересня 2015 року до 22 вересня 2020 року. (а. с. 9, 
		т. 1)
		У зв`язку із затвердженням структури (штатного розпису) Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти, на виконання наказу управління освіти і науки «Про розроблення нової структури (штатного розпису) Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти» від 08 червня 2016 року № 196 та на підставі наказу директора інституту «Про попередження працівників про зміну істотних умов організації праці, скорочення чисельності та можливе звільнення у зв`язку із затвердженням структури (штатного розпису) Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти» від 10 червня 
		2016 року № 110-К, 01 вересня 2016 року згідно з наказом № 212-к ОСОБА_1 за її згодою переведена на посаду методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти, що визнається представником позивача. 
		01 вересня 2016 року між Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти в особі директора Петровського О. М. та ОСОБА_1 укладено контракт, згідно з умовами якого ОСОБА_1 призначено на посаду методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти на строк з 01 вересня 2016 року до 31 серпня 2018 року. 
		(а. с. 10-11, т. 1)
		Згідно з умовами п.п. 6.1, 6.2. контракт може бути припинений або розірваний із підстав визнаних чинним законодавством та умовами самого контракту. Підставами для розірвання контракту є, у тому числі, закінчення строку його дії. 
		(а. с. 11, т. 1)
		Цього ж дня ОСОБА_1 ознайомлено із посадовою інструкцією Методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти, затвердженої директором Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти Петровським О. М. 13 червня 2016 року.
		Листом директора Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти № 01-05/651 від 04 червня 2018 року 
		ОСОБА_1 повідомлено про звільнення у зв`язку із закінчення терміну дії контракту - 31 серпня 2018 року, з яким остання ознайомлена 26. червня 
		2018 року та про що свідчить проставлений нею особистий підпис. (а. с. 32, т.1)
		Наказом за № 174-к від 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 звільнено із посади методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти з 31 серпня 2018 року у зв`язку із закінчення строку дії контракту на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. (а. с. 33, т. 1)
		Відповідно до листка непрацездатності АДР № 211019, виданого Тернопільською обласною комунальною клінічною психоневрологічною лікарнею, ОСОБА_1 перебувала у стаціонарі з 29 серпня 2018 року до 12 вересня 2018 року. (а. с. 13, 
		т. 1)
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» 
		№ 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
		Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та вимоги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають вказаним вимогам закону.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений також статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами
		При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
		Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором.
		Верховний Суд зазначає, що укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим.
		Підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові правовідносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 
		36 КЗпП України).
		Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 
		36 КЗпП України.
		Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові правовідносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових правовідносин.
		У справі, що переглядається, судами встановлено, що 01 вересня 2016 року згідно з наказом № 212-к ОСОБА_1 за її згодою переведена на посаду методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти, що не заперечувалося позивачем. Цього ж дня між Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти в особі директора Петровського О. М. та ОСОБА_1 укладено контракт, згідно з умовами якого ОСОБА_1 призначено на посаду методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти на строк з 01 вересня 2016 року до 31 серпня 2018 року, а підставами для розірвання контракту є, у тому числі, закінчення строку його дії. 
		Цього ж дня ОСОБА_1 ознайомлено із посадовою інструкцією методиста відділу дошкільної, початкової, спеціальної та інклюзивної освіти, затвердженої директором Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти Петровським О. М. 13 червня 2016 року.
		Таким чином, волевиявлення ОСОБА_1 на укладення строкового трудового договору підтверджується її заявою, а також виданим на підставі цієї заяви наказом роботодавця, в якому вказано, що працівника прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору, з яким позивача ознайомлено під підпис.
		Протягом дії трудового договору ОСОБА_1 не оскаржувала його умови з підстав порушення її трудових прав, що свідчить про погодження позивача з умовами цього договору, зокрема щодо його строковості.
		Згідно зі статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.
		У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.
		Вирішуючи спір у справі, встановивши фактичні обставини, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання укладеного між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти безстроковим трудовим договором, визнання недійсним контракту, укладеного між сторонами, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її звільнення у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України відбулось із порушенням норм трудового законодавства України.
		Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено відсутність підстав для поновлення позивача на посаді. У зв`язку із цим відсутні і підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які в цьому випадку є похідними від вимог про поновлення на роботі.
		Щодо звільнення позивача у період її тимчасової непрацездатності
		Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП України, тобто через нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також у період перебування працівника у відпустці.
		Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.
		Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.
		Аналогічний висновок викладено також у постановах Верховного Суду 
		від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 320/7991/16, від 11 червня 2020 року у справі № 481/1043/17, 
		від 08 липня 2020 року у справі № 752/11686/18, від 22 грудня 2020 року у справі № 127/33517/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 
		2020 року у справі № 205/4196/18.
		Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. 
		Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Не зважаючи на наявність доказів у справі про перебування позивача на лікуванні відповідно до листка непрацездатності АДР № 211019, виданого Тернопільською обласною комунальною клінічною психоневрологічною лікарнею про те, що ОСОБА_1 перебувала у стаціонарі з 29 серпня 2018 року до 12 вересня 
		2018 року, суди першої та апеляційної інстанцій зробили помилковий висновок про законність звільнення позивача у цей період, оскільки звільнення в період тимчасової непрацездатності свідчить про порушення гарантій, передбачених трудовим законодавством.
		Оскільки позивача звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 
		36 КЗпП України, тобто у зв`язку з закінченням строку дії трудового контракту, тому Верховний Суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі.
		Разом із тим, наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП України, у цьому випадку слід усунути шляхом зміни дати звільнення позивача, а саме: визначити датою припинення трудових відносин 
		 
		перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності - 13 вересня 2018 року (день, коли позивачу зазначено стати до роботи відповідно до листка непрацездатності АДР № 211019).
		Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Верховний дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги 
		ОСОБА_1 , скасування оскаржуваних судових рішень, часткове задоволення позовних вимог, а позивач відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від судового збору.
		ОСОБА_1 звернулася до суду із 4 немайновими та 1 майновою вимогою, а тому за подачу позовної вимоги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3 524,00 грн (704,80 грн * 5 вимог), за подачу апеляційної скарги - судовий збір у розмірі 5 286,00 грн (3 524,00 грн * 150 %), за подачу касаційної скарги - 7 048,00 грн (3 524,00 грн * 200 %). Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: 1 немайнову вимогу, що становить 20 % від поданих позивачем вимог.
		Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір відповідно до задоволеної вимоги, що підлягав сплаті позивачем за подачу позовної заяви (704,80 грн), апеляційної скарги (1 057,20 грн) та касаційної скарги (1 409,60 грн), у загальному розмірі 3 171,60 грн.
		Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про необхідність виправлення допущеного відповідачем порушення вимог частини третьої статті 40 КЗпП України, шляхом зміни дати звільнення позивача, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову, а саме: зміну дати звільнення ОСОБА_1 з 31 серпня 2018 року на 13 вересня 2018 року.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 
		від 02 травня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду 
		від 04 червня 2020 року скасувати, прийняти нову постанову.
		Позов ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання недійсним контракту у частині строку його дії, визнання контракту безстроковим трудовим договором, визнання недійним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
		Змінити дату звільнення ОСОБА_1 із посади методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти у зв`язку із закінчення строку дії контракту на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України 
		з 31 серпня 2018 року на 13 вересня 2018 року.
		В іншій частині позову відмовити.
		Стягнути з Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на користь держави судовий збір за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 3 171,60 грн.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                            В. С. Висоцька
		 
		Судді:                                                                                  А. А. Калараш
		 
		                                                                                                           І. В. Литвиненко
		 
		                                                                                                           Є. В. Петров
		 
		                                                                                                           О. С. Ткачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...