Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 539/379/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2021.
Дата набрання законної сили: 13.01.2021
Номер судового провадження: 51-5028км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017170240001912

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		13 січня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 539/379/18
		провадження № 51-5028км20
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисників (в режимі відеоконференції)  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		засуджених (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 , ОСОБА_8 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 липня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017170240001912 за обвинуваченням 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Білошапки Прилуцького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України;
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Ялпужень Чимишлінського району Республіки Молдова, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України;
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с. Право Жовтня Згурівського району Київської області, зареєстрованого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 липня 2018 року  ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці з конфіскацією майна;
		ОСОБА_8 засуджено за ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;
		ОСОБА_9 засуджено за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 України. 
		Згідно з вироком ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 визнано винуватими і засуджено за те, що вони 23 грудня 2017 року о 04:00 год., за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на заволодіння чужим майном, перебуваючи неподалік входу в Центральний парк культури та відпочинку й пішохідного переходу через проспект Володимирський у м. Лубни, помітили, що неподалік від них переходив дорогу на іншу сторону раніше незнайомий їм ОСОБА_11 , який зайшов у двір між житловими будинками по АДРЕСА_1 . При цьому, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 направилися за ОСОБА_11 та наздогнали його. ОСОБА_13 дістав паспорт громадянина України та представився працівником правоохоронного органу. В цей час ОСОБА_12 почав перевіряти вміст кишень верхнього одягу ОСОБА_11 з метою пошуку та вилучення майна потерпілого.
		Після цього ОСОБА_12 попросив ОСОБА_11 надати йому мобільний телефон під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка. Коли потерпілий дістав телефон, ОСОБА_12 вихопив телефон із рук ОСОБА_11 та залишив собі. У свою чергу ОСОБА_11 попросив повернути йому мобільний телефон, після чого ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, завдали ОСОБА_11 не менше дев`яти ударів руками та ногами в голову й тулуб. Після цього з метою подолання опору та заволодіння речами потерпілого ОСОБА_12 наступив ногою на ліву руку ОСОБА_11 , а ОСОБА_14 тримав праву руку ОСОБА_11 , наступивши на неї коліном правої ноги. Утримуючи в такому положенні потерпілого, вони заволоділи наручним годинником «Avon», золотою каблучкою та мобільним телефоном «Lenovo A6000», спричинивши потерпілому шкоду на суму 4222,94 грн.
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2020 року вирок суду першої інстанції змінено в частині призначеного ОСОБА_8 та ОСОБА_8 додаткового покарання.
		Ухвалено вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді 7 років і 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна.
		ОСОБА_8 засудженим за ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна. В іншій частині вирокзалишено без зміни.
		Вироком Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2020 року вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 187 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна. В іншій частині вирок щодо нього залишено без зміни.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційних скаргах захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_15 та захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_16 , які є аналогічними за змістом, висловлюється прохання вирок та ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Захисники вказують на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Зазначають про відсутність у діях їх підзахисних попередньої змови на вчинення злочину, а тому вважають, що в діяннях є склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 187 КК України. 
		Посилаються на те, що під час допиту свідка ОСОБА_17 в порядку ст. 225 КПК України був відсутній захисник, а тому вважають, що покладенні в основу вироку показання вказаного свідка порушують право на захист їх підзахисних. Також вважають, що у підзахисних було порушено право на захист, оскільки слідчі експерименти за їх участю були проведенні за відсутності сторони захисту, оскільки адвокат ОСОБА_18 здійснював захист неналежно.
		Зазначають, що ОСОБА_12 фактично був затриманий 26 грудня 2017 року, однак протокол про його затримання не був складений і процесуальні права йому не були роз`яснені.
		Стверджують, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні апеляційних скарг сторони захисту та залишив вирок щодо  ОСОБА_15 та ОСОБА_16 без зміни.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор заперечував щодо задоволення касаційних скарг та просив їх відхилити. 
		Засуджені та їх захисники підтримали подані касаційні скарги.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви суду
		Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом розгляду суду касаційної інстанції. Тому суд не має повноважень на перевірку доводів сторони захисту щодо неправильного встановлення судами фактичних обставин справи.
		Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у касаційних скаргах захисники, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. При перегляді судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами нижчих інстанцій.
		Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам. 
		З положень ст. 94 КПК України слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Висновок місцевого суду про доведеність винуватості  ОСОБА_15 та ОСОБА_16  у вчиненні інкримінованого злочину, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено напідставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманнямст. 23 КПКУкраїни й оціненими відповідно дост. 94 вказаного Кодексу.
		При цьому суд першої інстанції, заслухавши показання обвинувачених, потерпілого, свідків та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку належні та допустимі докази.
		Зокрема, суд першої інстанції, мотивуючи свої висновки про доведеність винуватості  ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у вчиненні розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, вчинений за попередньою змовою групою осіб, послався у вироку на показання потерпілого ОСОБА_11 , який у своїх показаннях детально розповів, як засуджені вчинили на нього розбійний напад.
		Показання потерпілого  ОСОБА_11 узгоджуються з даними протоколу слідчого експерименту з відеозаписами до нього від 16січня 2018 року, проведеного за його участю, під час якого він детально розказував та показав, яким чином та за яких обставин на нього вчинили напад біля магазину «Медок» по проспектуВолодимирському в м. Лубни. Показаний потерпілим механізм нанесення йому тілесних ушкоджень об`єктивно відповідає даним висновку додаткової судово-медичної експертизи № 48 від 13 лютого 2018 року.
		Також судом в основу вироку покладенні показання свідка-очевидця події  ОСОБА_17 , який був допитаний в порядку ст.225 КПК України, які в свою чергу узгоджуються зі змістом протоколу проведення слідчого експерименту з відеозаписами до нього від 13 січня 2018 року за участю свідка ОСОБА_17 , який розповів про здійснення братами Дроніками розбійного напад на ОСОБА_11 , які спільно наносили удари потерпілому ОСОБА_11 , а ОСОБА_9 при цьому долав опір потерпілого, тримаючи його за руку, заволодівши майном потерпілого.
		Окрім того, суд, обґрунтовуючи свій висновок щодо доведеності винуватості засуджених у вчиненні інкримінованого злочину, дослідив у судовому засіданні дані протоколів огляду місця події,речей, проведення слідчих експериментів та висновки експертиз, які об`єктивно узгоджуються як між собою.
		Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б в контексті вимог ст.ст.85, 86, 87 КПК України свідчили про необхідність визнання доказів недопустимим або неналежним, не встановлено.
		Твердження захисників про відсутність у діях їх підзахисних попередньої змови на вчинення злочину, на думку колегії суддів є безпідставними.
		Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. При цьому під час вчинення злочину кожен зі співучасників може вчиняти різні дії (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), які спрямовані на досягнення єдиної мети.
		Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі  усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
		На підставі аналізу доказів, детально наведених у вироку, виходячи з конкретних обставин провадження, встановлених під час судового розгляду, суд дійшов правильного висновку, що діям засуджених на підставах, зазначених у вироку, притаманні ознаки попередньої змови, адже дії нападників охоплювалися єдиним умислом, вони разом застосовували насильство до потерпілого, всі засуджені діяли узгоджено відповідно до відведеної кожному з них ролі. Зокрема, спочатку всі засуджені разом направилися за незнайомим, який зайшов у двір між житловими будинками. ОСОБА_12 відкрито заволодів належним потерпілому мобільним телефоном, а потім разом із ОСОБА_19 завдав потерпілому удари руками та ногами в голову та тулуб, а ОСОБА_9 в цей час тримав руку потерпілого, наступивши на неї коліном. При цьому нападники заволоділи телефоном потерпілого, належними йому годинником та золотою обручкою й в подальшому розпорядилися ними на власний розсуд.
		Томусуд правильно кваліфікував діїОСОБА_15 , ОСОБА_16  та ОСОБА_9 як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб. 
		Необґрунтованими колегія суддів вважає також доводи касаційних скарг про порушення права на захист засуджених, оскільки під час допиту свідка ОСОБА_17 в порядку ст. 225 КПК України був відсутній захисник.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що свідок  ОСОБА_17 був допитаний слідчим суддею в порядку ст.225 КПК України. 
		Згідно з дослідженим під час судового засідання 12 квітня 2018 року судом аудіозаписом допиту свідка ОСОБА_17 вбачається, що його допит відбувався в присутності підозрюваних ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_9 , а також в присутності потерпілого ОСОБА_11 , які мали змогу ставити питання свідку ОСОБА_17 . При цьому захисник підозрюваних ОСОБА_18 був відсутній на цьому допиті, однак підозрювані в своїх заявах зазначили про можливість допиту свідка ОСОБА_17 без участі їх захисника (т. 1 а.п. 104-106). 
		Доводи сторони захисту щодо порушення права на захист під час досудового розслідування, яке полягає в тому, що слідчі експерименти з підозрюваними були проведені без участі захисника, також не заслуговують на увагу.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження 29 грудня 2017 року ОСОБА_20 та ОСОБА_21  було повідомлено про підозру за ч. 2 ст.187 КК України. 
		У цей же день були проведенні слідчі експерименти за їх участю та кожному з них відповідно до вимог ст. 42 КПК України були роз`яснені права та обов`язки, про що свідчать власноручні їх підписи (т. 1 а.п. 152-154, 162-164). 
		Санкція статті, за якою вони підозрювалися, не передбачає відповідно до вимог ст. 52 КПК України обов`язкової участі захисника, а будь-яких об`єктивних даних про те, що після роз`яснення права на захист підозрювані мали бажання залучити захисників або мали в цьому будь-які перешкоди матеріали кримінального провадження не містять.
		Окрім того, після обрання 30 грудня 2017 року слідчим суддею щодо кожного з трьох підозрюваних запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на підставі ухвали слідчого судді та відповідних доручень Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Полтавській області в цей же день був призначений адвокат ОСОБА_18 для захисту інтересів ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (т. 1 а.п. 70). У матеріалах провадження відсутні дані щодо наявності скарг підозрюваних на їх неналежний захист адвокатом ОСОБА_18 .
		Твердження в касаційних скаргах, що ОСОБА_12 фактично був затриманий 26 грудня 2017 року, однак протокол про його затримання не був складений і процесуальних прав йому не роз`яснено, що є істотним порушенням вимог КПК України, також не знайшли свого підтвердження.
		Як убачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, 29 грудня 2017 року ОСОБА_21  було повідомлено про підозру за ч. 2 ст.187 КК України. Ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 грудня 2017 року йому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою (т. 1 а.п. 159-161). 
		До обрання ОСОБА_21 запобіжного заходу з ним були проведенні слідчі дії як з підозрюваним, зокрема слідчий експеримент, та йому були роз`ясненні його права й обов`язки. Даних про те, що він був затриманий 26 грудня 2017 року, матеріали провадження не містять. Отже вважати, що були допущені істотні порушення вимог КПК України, немає підстав.
		Покарання засудженим призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винних, пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин. Воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.
		Суд апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження надав відповіді на всі доводи апеляційних скарг сторони захисту та обґрунтовано визнав їх безпідставними. Свої висновки з цих питань, з якими погоджується й колегія суддів касаційного суду, суд належним чином умотивував. 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, не встановлено.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 липня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2020 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...