Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/21887/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 18.01.2021. Зареєстровано: 19.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2021.

Номер судового провадження: 1-кс/522/16699/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22019000000000237

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 522/21887/20
		Провадження по справі № 1-кс/522/16699/20
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 грудня 2020 року                 м. Одеса
		Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		розглянувши усудовому засіданністаршого слідчогов ОВСслідчого відділуУправління СБУкраїни вОдеській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Татарбунари Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		підозрюваного в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22019000000000237 від 02.08.2019, за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3 та ч. 1 ст. 263 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 , 
		підозрюваного  ОСОБА_4 , - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Органами досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22019000000000237 від 02.08.2019 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч ч. 1 ст. 258-3 та ч. 1 ст. 263 КК України.
		 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що упродовж 2013 року невстановлені представники влади Російської Федерації вступили у злочинну змову та домовилися про здійснення протиправних умисних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Досягти цієї мети вказані особи вирішили шляхом ведення агресивної війни проти України, у тому числі з використанням підрозділів Збройних Сил РФ, створенням і фінансуванням терористичних організацій, створенням в їх складі незаконних збройних формувань та вчиненням інших злочинів. При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії безумовно призведуть до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і бажали їх настання.
		На виконання вказаного злочинного плану у березні 2014 року, за невстановлених обставин, перебуваючи на території Луганської та Донецької областей, невстановлені особи з числа громадян РФ та України, керуючись мотивом особистого неприйняття чинної державної влади в Україні та сприяння збройній агресії РФ, створили терористичні організації, так звані "Донецька народна республіка" (далі  «ДНР») та "Луганська народна республіка" (далі  «ЛНР»).
		Зазначені організації з урахуванням ЗУ «Про боротьбу з тероризмом», Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000, рішення Варшавської конференції 2001 року, Ради Безпеки ООН від 28.09.2001 року № 1373 по боротьбі з тероризмом Україною визнані терористичними в зверненні Верховної Ради України (затвердженому постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 року № 129-VІІІ) до ООН, ЄП, ПАСЄ, ПА НАТО, ПА ОБСЄ, ПА ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VIII, та Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», затвердженому Постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VIII. Терористична організація «ДНР» окрім тимчасово окупованої території Донецької області здійснює свої злочинні дії проти України на всій її території, шляхом розвідувально-підривної діяльності, вчиненням терористичних актів, тощо.
		Законом України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 встановлено, що терористична організація - це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Завданням зазначених терористичних організацій відповідно до злочинного задуму учасників є застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів, викрадення та вбивства громадян, а також інших необхідних злочинних дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, заподіяння значної майнової шкоди і настання інших тяжких наслідків з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту шляхом закликів до введення військ РФ на територію Донецької та Луганської областей, міжнародного ускладнення, дестабілізації суспільно-політичної обстановки в регіоні та державі, зокрема впливу на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, а також привернення уваги громадськості до політичних поглядів терористів, відповідно до яких державна влада в Україні є нелегітимною.
		Окрім того, за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей 07.04.2014 розпочато проведення антитерористичної операції. 30 квітня 2018 року відповідно до ЗУ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», припинено проведення антитерористичної операції та розпочато проведення Операції об`єднаних сил (далі - ООС) для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
		Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII окремі території Донецької та Луганської областей визнані тимчасово окупованими.
		Терористична організація "ДНР" має стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функції учасників щодо його досягнення. 
		При цьому стійка внутрішня ієрархія терористичної організації та розподіл функцій між її членами передбачають чіткий розподіл обов`язків окремих груп та структурних підрозділів, їх керівників та учасників для досягнення єдиного злочинного умислу.
		Так, на учасників політичного блоку відповідно до плану спільних злочинних дій покладаються такі обов`язки:
		-    створення так званих органів державної влади терористичної організації "ДНР" й організація їх діяльності;
		-    видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних так званих органів державної влади терористичної організації "ДНР";
		-    проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації "ДНР", з метою схиляння їх до участі у вказаних терористичних організаціях та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
		-    організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичних організацій та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;
		-    налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном, з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам України та Збройним Силам України;
		-    налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності терористичної організації "ДНР", дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, формування думки серед населення про законність своїх дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, спрямовані на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		-    надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам бойових блоків терористичної організації "ДНР" для забезпечення їх протиправної діяльності;
		-    забезпечення учасників терористичної організації "ДНР" транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
		На учасників силового блоку відповідно до плану спільних злочинних дій покладаються такі обов`язки:
		-    організація та здійснення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;
		-    з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України організація в групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників терористичної організації "ДНР", озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;
		-    створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;
		-    вербування нових учасників до складу силових блоків терористичної організації «ДНР» та керівництво їхніми діями;
		-    захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької та Луганської областей;
		-    вчинення терористичних актів та диверсій на території України;
		-    захоплення зброї чи заволодіння в інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, та забезпечення власної злочинної діяльності;
		-    викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують чинну владу в Україні;
		-    організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.
		Однією з таких складових є «Міністерство державної безпеки ДНР» (далі  «МДБ ДНР»), на яку серед іншого покладені завдання з проведення розвідувальної та контррозвідувальної діяльності, шляхом проведення гласних та негласних заходів, залученням осіб до конфіденційного співробітництва, тощо.
		До протиправної діяльності терористичної організації залучено значну кількість осіб серед громадян України, РФ та інших держав із числа радикально налаштованих громадян, зокрема колишніх та діючих військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів, представників іноземних громадських організацій, в тому числі співробітників Федеральної служби безпеки Російської Федерації та «МДБ ДНР».
		Так, приблизно у 2016 році, громадянин України ОСОБА_7 (позивний « ОСОБА_8 »), який будучи членом терористичної організації «ДНР» та безпосередньо співробітником «Міністерства державної безпеки ДНР» отримав на контакт громадянина України ОСОБА_4 , який за невстановлених обставин був залучений до сприяння діяльності терористичної організації «ДНР». Співробітник «МДБ ДНР» доручив ОСОБА_4 проводити збір інформації щодо особового складу військовослужбовців ЗС України, зразків техніки, про діяльність військових формувань ЗС України та осіб, які можуть представляти загрозу діяльності терористичної організації «ДНР» або залучені до співпраці при злочинних діях.
		Громадянин України ОСОБА_4 будучи колишнім військовослужбовцем ВМФ ЗС СРСР, маючи велику кількість знайомих серед колишніх та діючих військовослужбовців ЗС України, керуючись мотивом неприйняття діючої влади України погодився на сприяння різними методами терористичній організації «ДНР» і почав вчиняти дії направлені на збір необхідної інформації різного характеру. З цією метою, ОСОБА_4 налагодив розгалужену мережу джерел здобуття необхідної інформації на території України серед колишніх та діючих військовослужбовців незадоволених з різних причин службою і чинною владою, використовуючи при цьому різні методи для схиляння осіб на співпрацю із ним, при особистих зустрічах та через засоби мобільного зв`язку, месенджери.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 за допомогою мобільного мессенджеру Telegram протягом 2016-2020 років передавав та передає по теперішній час співробітнику «МДБ ДНР» зібрану з різних джерел інформацію, таким чином сприяючи злочинній діяльності терористичної організації «ДНР».
		Зокрема встановлено, що на весні 2019 року співробітником «МДБ ДНР» ОСОБА_7 серед іншого, ОСОБА_4 поставлено конкретне завдання щодо збору інформації про деяких військовослужбовців Сил спеціальних операцій ЗС України, які на той час проходили військову службу в зоні проведення Операції об`єднаних сил, а також дислокацію окремих підрозділів ССО ЗСУ в зоні проведення ІНФОРМАЦІЯ_2 . За результатами виконання отриманих завдань, з метою дотримання заходів конспірації, ОСОБА_4 звітував шляхом застосування інтернет-месенджеру Telegram в аудіо дзвінках.
		Окрім того, протягом перебування «на зв`язку» у співробітника « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_7 , на виконання терористично-розвідувальних завдань, останнього ОСОБА_4 неодноразово збирав та передавав йому інформацію щодо військовослужбовців Сил спеціальних операцій, Десантно-штурмових військ ЗС України, які перебувають із бойовими завданнями в зоні ООС, їх установчі дані, номери мобільних операторів мобільного зв`язку, посади, особові справи та місць дислокації їх підрозділів. В тому числи про високопосадовців Генерального штабу ЗС України, проведення навчань та використання ракетних комплексів типу «Нептун» та «Вільха», тощо.
		Згідно з відповідями ССО ЗСУ, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ГУР МО України передана ОСОБА_4 інформація в більшості своєму відповідає дійсності і у випадку передачі підрозділам терористичної організації «ДНР» може нанести негативні наслідки усім родам військ Збройних Сил України та правоохоронних органів, задіяних у зоні Операції Об`єднаних Сил, завдати шкоду стану захищеності сил і засобів, життю та здоров`ю військовослужбовців, а також державним інтересам України.
		Завдання на збір конкретної інформації та грошову винагороду ОСОБА_4 частково отримує як при дзвінках через мессенджер Telegram, так і при безпосередніх періодичних виїздах до АР Крим, де він контактує з представниками ФСБ РФ. За свою протиправну діяльність ОСОБА_4 отримує від невстановлених співробітників «МДБ ДНР» через третіх осіб грошову винагороду.
		ОСОБА_4 обізнаний, що терористична організація, злочинній діяльності якої він сприяє, діє на території України незаконно, та її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплюють будівлі органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивство людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконно протидіють та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями ЗС України, задіяними у проведенні ООС.
		Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений розслідуванням час у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел на придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
		Так, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлену місці та час при невстановлених слідством обставинах, ОСОБА_4 незаконно придбав три корпуси ручних гранат: РГД-5 30-871Т, Ф-1 «386300-85Т», Ф-1 «10746-80Т»; три запали УЗРГМ-2: «131-86 УЗРГМ-2583», «127-83 УЗРГМ-2583», «125-85УЗРГМ-2583»; реактивну протитанкову гранату РПГ-22 маркування «РПГ-22 254-11-85 ОЛ ВП-22 533-Л17 857/1 ТР в/а 13-85-К, «6-85» 6Г18ЕЕ6216.
		В подальшому, ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел, направлений на незаконне носіння та зберігання вибухових пристроїв, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, продовжуючи свою протиправну діяльність, власноручно переніс при собі, придбані ним три корпуси ручних гранат: РГД-5 30-871Т, Ф-1 «386300-85Т», Ф-1 «10746-80Т»; три запали УЗРГМ-2: «131-86 УЗРГМ-2583», «127-83 УЗРГМ-2583», «125-85УЗРГМ-2583»; реактивну протитанкову гранату РПГ-22 маркування «РПГ-22 254-11-85 ОЛ ВП-22 533-Л17 857/1 ТР в/а 13-85-К, «6-85» 6Г18ЕЕ6216, до автомобілю марки Samsung моделі SM3 д/н НОМЕР_1 , права власності на який зареєстровано на його дружину ОСОБА_9 .
		Згідно довідок про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів № 196, 197 та 198 від 28.12.2020, складених спеціалістом ВТКЗ УВТС ГУ НП в Одеській області, три корпуси ручних гранат: РГД-5 30-871Т, Ф-1 «386300-85Т», Ф-1 «10746-80Т»; три запали УЗРГМ-2: «131-86 УЗРГМ-2583», «127-83 УЗРГМ-2583», «125-85УЗРГМ-2583»; реактивна протитанкова граната РПГ-22 маркування «РПГ-22 254-11-85 ОЛ ВП-22 533-Л17 857/1 ТР в/а 13-85-К, «6-85» 6Г18ЕЕ6216 належать до ІІ та ІІІ категорії небезпечності та являються вибуховими пристроями.
		 
		28.12.2020 року о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України уповноваженими працівниками УСБУ в Одеській області.
		29.12.2020 року ОСОБА_4 оголошено про підозру та вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним передбачених ч.1 ст. 258-3 КК України, за кваліфікуюючими ознаками: сприяння діяльності терористичної оргназіції та ч. 1 ст. 263 КК України за кваліфікуюючими ознаками: придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.
		У теперішній час, пред`явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтовується зібраними по кримінальному провадженні та наданими разом з клопотанням доказами, а саме: повідомленням про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 та ч. 1 ст. 263 КК України; протоколом обшуку від 28.12.2020; розсекреченими матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій; листом ССО ЗС України МО України.
		У зв`язку з чим, слідчий звернувся до суду із клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		 
		Позиція учасників судового розгляду.
		Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити в повному обсязі, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що наявні ризики, передбачені п.п. 1,2,3,5 ст.177 КПК України, а саме що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, та може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити здійснювати злочинну діяльність, чим може зашкодити виконанню покладених на нього процесуальних обов`язків. 
		Окрім цього, прокурор просив слідчого суддю встановити розмір застави у розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 945 900 гривень, оскільки в менших розмірах вона не зможе забезпечити покладених на ОСОБА_4 процесуальних обов`язків.
		Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розмір застави, що вказаний слідчим в клопотанні розмір застави є непомірним, підозрюваний ранішен не судимий, має дружину, дітей, співпрацює зі слідством, визнає свою вину, а тому просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
		Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчого, допитавши підозрюваного, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		 
		Мотиви суду.
		Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Згідно із ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини
		Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
		Крім того, слідчий суддя враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
		Погоджуючись з прокурором, слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року). 
		Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
		З урахуванням конкретних обставин справи та практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
		 
		Як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, один з яких є особливо тяжким злочином, відповідальність за яке передбачає позбавлення волі до о п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, офіційно не працює, офіційно не одружений, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв`язків, а тому є підстави вважати що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити здійснювати злочинну діяльність.
		Пред`явлена підозрюваному ОСОБА_4 підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: : повідомленням про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 та ч. 1 ст. 263 КК України; протоколом обшуку від 28.12.2020; розсекреченими матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій; листом ССО ЗС України МО України.
		ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, один з яких є особливо тяжким, зібрані в ході досудового розслідування докази є вагомими, та у разі визнання його винним, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 15 років з конфіскацією майна, що, згідно ст. 183 ч. 2 п. 5 КПК України, дозволяє обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки є громадянином держави, не має реєстрації в Україні, де проводиться досудове розслідування, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити здійснювати злочинну діяльність.
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
		Під час досудового слідства встановлено обставини, які слід врахувати при обрані запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, а саме:
		-вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним  ОСОБА_4 особливо тяжкого злочину;
		-тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному  ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчинення вказаного злочину;
		За таких обставин, наявні достатні підстави вважати, що обрання менш суворого запобіжного заходу до ОСОБА_4 не запобігатиме наведеному ризику.
		Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено. 
		Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
		 
		Відповідно до приписів ч.1 ст.219 КПК України, досудове розслідування має бути завершене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. 
		За результатом розгляду клопотання слідчого чи прокурора про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя застосовує запобіжний захід в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України. 
		Враховуючи, що ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 258-3 КК України, 29.12.2020 року, то досудове розслідування має бути закінченим до 28.02.2021 року, а тому саме до цього строку слідчий суддя може обрати запобіжний захід.
		 
		Відповідно до практики ЄСПЛ, якщо тримання під вартою триває тільки через побоювання, що обвинувачений буде переховуватись від правосуддя, проте його слід звільнити з-під варти, якщо він представить відповідні гарантії, що не переховуватиметься від суду, наприклад внесе заставу (правова позиція, викладена у п.46 рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції»).
		Зважаючи на положення ч.3 ст.183 КПК України, а також практики ЄСПЛ, приймаючи до уваги що у досудовому розслідуванні кримінального провадження проводяться першочергові слідчі дії, вважаю за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.
		Здіно ЗУ «Про Державний Бюджет 2020 року» 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить  2102 гривень, а тому саме з цього розрахунку буде визначена сума застави.
		Можливість призначення у разі визнання винуватим покарання у вигляді позбавлення волі, враховуючи резонансність та небезпечність інкримінованого підозрюваному злочину, дають підстави вважати, що застава у межах, зазначених у п.2 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків.
		Зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, офіційно не працює, офіційно не одружений, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв`язків, а тому вважаю за доцільне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та вважаю за доцільне визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі що перевищує максимальну межу в рамках інкримінованих статей підозрюваному, а саме у розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 376 КПК України, слідчий суддя, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Клопотання старшого слідчогов ОВСслідчого відділуУправління СБУкраїни вОдеській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,  задовольнити.
		Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 2 місяці в рамках досудового розслідування, тобто до 25.02.2021 року.
		Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 450 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 945900 (дев`ятсот сорок п`ять тисяч дев`ятсот) гривень. 
		Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за підозрюваного; провадження по справі 1-кс/522/16699/20/
		Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
		У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
		1) прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора та суду;
		2) не відлучатися за межі Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
		4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що надають право а виїзд/в`їзд з України;
		5) утримуватись від спілкування із особами допитаними як свідки, в рамках даного кримінального провадження;
		6) носити електронний засіб контролю.
		Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
		Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою становить 2 (два) місяці та обчислюється з моменту фактичного затримання особи, тобто з 28.12.2020 року.
		Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя:                                 ОСОБА_1 
		                       
		30.12.2020

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...