Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/1326/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2021. Зареєстровано: 20.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2021.
Дата набрання законної сили: 30.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 січня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1326/20-а
		 
		Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Сулими М.П., представника позивача - Керницької І.Р., відповідача - державного кадастрового реєстратора Відділу в м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Максимюка А.В., представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області - Смутняка О.В., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Чернівецької міської ради  Баланецького О.Д.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Колективного проектно-кошторисного бюро побуту до державного кадастрового реєстратора Відділу в м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Максимюка Андрія Вікторовича, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Чернівецька міська рада, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		Колективне проектно-кошторисне бюро побуту звернулося до суду з позовом до державного кадастрового реєстратора Відділу в м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Максимюка Андрія Вікторовича, Відділу в м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
		Позивач просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Максимюка Андрія Вікторовича №РВ-7301240332020 від 31 липня 2020 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;
		- зобов`язати Відділ у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в особі відповідного Державного кадастрового реєстратора внести зміни до відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельної ділянки за кадастровим номером 7310136600:04:003:0017 (місце розташування: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Шептицького Андрея Митрополита, 7) з «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури» та змінити код КВЦПЗ з «03.07» на « 02.10».
		В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач вказував на те, що під час його винесення державний кадастровий реєстратор діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством. Вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що Відділ у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області не вбачає підстав для погодження зміни коду цільового призначення з « 03.07» на « 02.10», оскільки під час внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор має обмеження, які полягають у тому, що під час проведення державної реєстрації змін відомостей про земельну ділянку державні кадастрові реєстратори перевіряють відповідність повного пакету документів, що необхідні для реєстрації згідно Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051. Останніми, у свою чергу, не передбачено отримання будь-яких погоджень Відділу у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області при зміні коду цільового призначення земельної ділянки з « 03.07» на « 02.10». Отже, підстави прийняття рішення №РВ-7301240332020 від 31 липня 2020 року суперечать приписам названого Закону та Порядку, якими визначено порядок прийняття Державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. При цьому зауважив, що заявлені відомості про зміну виду використання земельної ділянки за кадастровим номером 7310136600:04:003:0017 з «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури» зі зміною коду КВЦПЗ з « 03.07» на « 02.10» не внесені до Поземельної книги, про що безпідставно зазначено в оскаржуваному рішенні. Крім цього, посилаючись на положення статті 20 Земельного кодексу України, позивач вважає, що зміна виду використання спірної земельної ділянки відбувається в межах однієї категорії земель та у відповідності до містобудівної документації, і не є зміною її цільового призначення, а тому не потребує надання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Обґрунтовуючи вимогу про зобов`язання державного кадастрового реєстратора внести зміни до відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельної ділянки позивач, посилаючись на положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, правові позиції Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, рішення Європейського суду з прав людини, вказував, що у межах цього спору відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, а тому належним способом захисту, необхідним для ефективного поновлення порушених прав позивача, є саме зобов`язання внести відповідні зміни до відомостей до Державного земельного кадастру. Вказане, з огляду на положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, входить до компетенції державного кадастрового реєстратора за місцем розташування земельної ділянки.
		Ухвалою суду від 02 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання; встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
		Відповідач  державний кадастровий реєстратор Відділу в м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Максимюк А.В., заперечуючи проти позову, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому вказував, що кожна земельна ділянка має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Водночас земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, яке має зазначатися у рішенні уповноваженого органу про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування та у документі, що посвідчує право на земельну ділянку. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Отже, зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного законодавством. Крім цього, відповідач посилався на лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03 лютого 2017 року №22-28-0.21-1591/2-17, яким рекомендовано при надходженні до Державного кадастрового реєстратора від власника чи користувача земельної ділянки заяви про внесення змін до відомостей про неї за формою згідно з додатком 12 до Порядку, електронного документа з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ затверджених наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23 липня 2010 року та листа Управління/Відділу Головного управління Держгеокадастру в області у відповідному районі/місті за підписом керівника структурного підрозділу, який надається на запит власника, користувача земельної ділянки або розробника електронного документа з врахуванням матеріалів по формуванню земельної ділянки щодо можливості визначення цільового призначення земельної ділянки відповідно до КВПЦЗ, державний кадастровий реєстратор вносить відповідні зміни до відомостей про зареєстровану земельну ділянку.
		Вказуючи про необґрунтованість вимоги позивача щодо зобов`язання внести відомості до Державного земельного кадастру про зміну виду використання земельної ділянки, відповідач звертав увагу, що здійснювані ним повноваження є дискреційними та є виключною компетенцією, а тому суд вправі зобов`язати його до виконання покладених на нього законами та підзаконними актами обов`язків, проте не може вказувати, яке конкретно рішення (дії) необхідно йому приймати (вчиняти). Крім цього, законом чітко врегульовано питання щодо втручання у повноваження органів державної влади при реалізації покладених на них обов`язків, а тому зобов`язання відповідача вчинити дії, про які просить у позовній заяві позивач, є порушенням норм міжнародного права, чинного законодавства України та суперечить усталеній судовій практиці. 
		У поданих до суду письмових поясненнях позивач вказував про безпідставність викладених у відзиві доводів, оскільки у даному випадку відсутня необхідність у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, отримання погоджень органів влади. Зазначав, що зміна виду використання земельної ділянки не потребує проходження процедур, які згідно з положеннями Земельного кодексу України застосовуються при зміні цільового призначення. Крім цього, звертав увагу на помилкове тлумачення відповідачем положень чинного законодавства в частині поняття «цільове призначення земельної ділянки». Також позивач вважає безпідставним посилання на лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 20 березня 2017 №22-28-0.21-404/20-17 «Інформування з питань ведення Державного земельного кадастру», якими відповідач обґрунтовує свої доводи, оскільки ним не враховано те, що у зв`язку з набранням чинності наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 травня 2017 року №261, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 липня 2017 року за №814/30682, яким внесено змін до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованого в Мін`юсті 01 листопада 2010 року за №1011/18306 (далі - КВЦПЗ), Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 09 серпня 2017 року №22-28-0.21-1076/20-17 надіслано Головним управлінням Держгеокадастру в областях і м. Києві оновлену таблицю відповідності Українського класифікатора цільового призначення землі кодам КВЦПЗ. Згідно неї, починаючи з 09 серпня 2017 року Головні управління Держгеокадастру в областях і м. Києві (та, відповідно, їх державні кадастрові реєстратори) повинні застосовувати оновлену таблицю відповідності Українського класифікатора цільового призначення землі кодам КВЦПЗ, що є додатком до листа Держгеокадастру від 09.08.2017 №22-28-0.21-1076/20-17. При цьому код КВЦПЗ за оновленою таблицею має визначатися з врахуванням вимог містобудівної документації на місцевому рівні, договору оренди тощо. Зазначено також про безпідставність посилань відповідача на правову позицію Верховного Суду України у справі №6-32цс15, оскільки така стосується іншого предмету спору, а також надано додаткові доводи в обґрунтування позовної вимоги зобов`язального характеру.
		У ході підготовчого провадження по цій справі судом замінено неналежного відповідача - Відділ в м. Чернівцях Головного управління Дергеокадастру у Чернівецькій області на належного відповідача - Головне управління Дергеокадастру у Чернівецькій області в частині позовних вимог зобов`язального характеру. Також судом залучено до участі у цій справі Чернівецьку міську раду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. 
		Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило суд відмовити у задоволенні позову повністю. Зміст указаного відзиву є аналогічним змісту відзиву державного кадастрового реєстратора Відділу в м. Чернівцях Головного управління Дергеокадастру у Чернівецькій області Максимюка А.В.
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Чернівецька міська рада 27 жовтня 2020 року подала до суду письмові пояснення, в яких просила суд позов Колективного проектно-кошторисного бюро побуту задовольнити. При цьому звертала увагу на те, що за наслідками розгляду звернення Колективного проектно-кошторисного бюро побуту юридичне управління Чернівецької міської ради зверталось до відділу Держгеокадастру у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з проханням вжити заходів щодо виправлення технічної описки в частині видів цільового призначення земель, що внесені до Публічної карти України, щодо заміни коду цільового призначення орендованої земельної ділянки кадастровий номер 7310136600:04:003:0017 з « 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на вид цільового призначення землі « 02.10» - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
		Ухвалою суду від 02 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті дану справу.
		Крім цього, в ході судового розгляду справи судом приймались рішення про витребування у сторін доказів, визнання обов`язковою явку в судове засідання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, а також про розгляд справи в режимі відеоконференції.
		В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та письмових поясненнях. Просив суд позов задовольнити повністю.
		Відповідачі у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечували з підстав, наведених у поданих ними відзивах.
		У судовому засіданні 22 грудня 2020 року представник Чернівецької міської ради, уповноважений представляти її інтереси в порядку самопредставництва, підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях від 27 жовтня 2020 року.
		Однак в судовому засіданні 12 січня 2021 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, щодо задоволення позову заперечував та просив суд у позові відмовити.
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14 серпня 2007 року №629/14 дозволено колективному проектно-кошторисному бюро побуту знести нежитлову будівлю літ. «А» загальною площею 235,50 кв.м на вул. Митрополита Шептицького, 7 в м. Чернівцях, яка належить Колективному проектно-кошторисному бюро побуту відповідно до договору купівлі-продажу приміщень від 09 грудня 2015 року №577 серії ВСК №673935-673933 загальною площею 140,10 кв.м та територіальній громаді м. Чернівців на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №488710 від 31 жовтня 2003 року загальною площею 95,40 кв.м, з метою будівництва багатофункціональної будівлі (житловий будинок з вбудованими об`єктами соцкультпобуту) з підземним паркінгом.
		Рішенням Чернівецької міської ради від 30 серпня 2007 року №384 «Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну та внесення змін в раніше прийняті рішення» затверджено проект відведення та надано Колективному проектно-кошторисному бюро побуту земельну ділянку на вул. Митрополита Шептицького, 7 в м. Чернівцях, загальною площею 0,2532 га в оренду до 12 липня 2010 року для будівництва та обслуговування багатофункціональної будівлі з підземним паркінгом згідно з матеріалами інвентаризації.
		На підставі указаного рішення Чернівецької міської ради від 30 серпня 2007 року №384 між Чернівецькою міською радою (Орендодавець) та Колективним проектно-кошторисним бюро побуту (Орендар) укладено Договір оренди землі (далі - Договір) від 29 жовтня 2007 року, згідно з яким Орендодавцем надано, а Орендарем прийнято у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,2532 га, яка знаходиться в м. Чернівці, вул. Митрополита А. Шептицького, 7.
		Згідно з пунктом 4 Договору земельна ділянка надається в оренду терміном до 12 липня 2010 року для будівництва та обслуговування багатофункціональної будівлі з підземним паркінгом згідно з матеріалами інвентаризації.
		Відповідно до пункту 15 Договору цільове використання земельної ділянки  відкриті землі (1.11.6).
		Строк дії вказаного Договору було продовжено, що підтверджується Додатковим договором №1/4190 до Договору оренди землі від 17 вересня 2010 року, Додатковим договором №2/4190 до Договору оренди землі від 13 травня 2013 року, Додатковим договором №3/4190 до Договору оренди землі від 19 вересня 2013 року, Додатковим договором №4/4190 до Договору оренди землі від 17 листопада 2016 року.
		Так, відповідно до названого Додаткового договору №4/4190 на підставі рішення 13 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 13 жовтня 2016 року №407 пункт 4 Договору доповнено реченням: «Договір оренди землі поновлюється з 29 серпня 2016 року до 13 жовтня 2019 року для будівництва та обслуговування багатофункціональної будівлі з підземним паркінгом».
		Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05 лютого 2020 року у справі №926/2645/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2020 року, визнано укладеним додатковий Договір до договору оренди землі №4190 від 29 жовтня 2007 року (із внесеними змінами додатковими договорами) у редакції, запропонованій позивачем, відповідно до якої: «Договір оренди землі поновлюється з 13 жовтня 2019 року до 13 жовтня 2022 року для будівництва та обслуговування багатофункціональної будівлі з підземним паркінгом».
		Отже, позивач є користувачем (орендарем) земельної ділянки загальною площею 0,2532 га, кадастровий номер 7310136600:04:003:0017, що розташована за адресою: вул. Митрополита Андрея Шептицького, 7 в м. Чернівці, для будівництва та обслуговування багатофункціональної будівлі з підземним паркінгом.
		Крім цього, рішенням 8 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 28 квітня 2011 року №173 доповнено перелік дитячих майданчиків у місті Чернівцях, затверджений рішенням 14 сесії міської ради IV скликання від 25 вересня 2003 року №297, за адресами згідно з додатком.
		Додатком до рішення 8 сесії міської ради VI скликання від 28 квітня 2011 року №173 (адреси земельних ділянок міста, які вносяться до переліку дитячих майданчиків міста Чернівців) передбачено розташування дитячо-спортивного майданчика по вул. А. Шептицького, 7, площею 0,04 га.
		При цьому міська рада вирішила, що дитячо-спортивний майданчик буде облаштовано силами колективного проектно-кошторисного бюро побуту після завершення будівництва багатофункціонального комплексу.
		Таким чином, Чернівецька міська рада підтверджувала у своєму рішенні намір будівництва на земельній ділянці по вул. А.Шептицького, 7 в м. Чернівці багатофункціонального комплексу.
		Указані обставини визнавались учасниками цієї справи.
		З матеріалів справи також вбачається, що згідно Витягу з протоколу №3-15 засідання архітектурно-містобудівної ради від 29 травня 2015 року членами архітектурно-містобудівної ради вирішено, зокрема, погодити проект Регенерація кварталу обмеженого вулицями Головною-Шкільною-Турецькою-А.Шептецького та будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. А. Шептицького, 7 для подальшого розроблення згідно чинного законодавства.
		Відповідно до Акту вибору земельної ділянки (комплексний висновок) для розміщення об`єкта містобудування в м. Чернівці Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, функціональне призначення земельної ділянки вул. А. Шептицького, 7 «будівництво багатоквартирного житлового будинку».
		11 серпня 2015 року Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради видано Колективному проектному-кошторисному бюро побуту містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №1075/15, згідно з якими: назвою об`єкта будівництва зазначено «багатоквартирні житлові будинки з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом» (пункт 1 Загальних даних), наміри забудови: «будівництво багатоквартирних житлових будинків з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом» (пункт 3 Загальних даних), адреса будівництва або місце розташування об`єкта  вул. А. Шептицького, 7 (пункт 4 Загальних даних), цільове призначення земельної ділянки  для будівництва та обслуговування багатофункціональної будівлі з підземним паркінгом (пункт 7 Загальних даних); посилання на містобудівну документацію: генеральний план населеного пункту, план зонування, детальний план території та рішення про їх затвердження (у разі наявності)  генеральний план міста Чернівців, затверджений рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27 березня 2014 року №1171 (пункт 8 Загальних даних); функціональне призначення земельної ділянки  територія громадського призначення (пункт 9 Загальних даних); відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови  згідно ДБН-360-92 (пункт 4 Містобудівних умов та обмежень); мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд  згідно ДБН-360-92 (пункт 6 Містобудівних умов та обмежень). 
		Як вбачається зі змісту листа Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин №04/01-08/1-1055 від 18 березня 2020 року, приписом про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 10 березня 2010 року та рішення №1 від 13 березня 2010 року про зупинення дії містобудівних умов та обмежень від 11 серпня 2015 року №1075/15 до останніх внесено зміни:
		- до розділу «Загальні дані»: пункт 4  місто Чернівці, вулиця Шептицького Андрея Митрополита, 7; пункт 8  містобудівна документація «Коригування генерального плану міста Чернівців», затверджена рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27 березня 2014 року №1171, в склад якої розроблено схему зонування території міста Чернівці (детальний план не розроблявся); пункт 9  території громадського призначення. Зона загальноміського центру (Г-1);
		- до розділу «Містобудівні умови та обмеження»: пункт 4  будинок 1 на генплані по червоній зоні вул. А. Шептицького, будинок 7 на генплані  за межами червоних ліній вулиці А. Шептицького (72 метра); пункт 6  відстані від об`єкта містобудування ІІ ступеня вогнестійкості передбачити  6 м до існуючих об`єктів ІІ ступеня вогнестійкості будинків і 10 м до існуючих об`єктів ІІІа, ІІІб, ІV, ІVа, V ступенів вогнестійкості будинків. Від ІІІ ступені вогнестійкості до існуючих об`єктів ІІ, ІІІ ступені вогнестійкості будинків  8 м і 10 м до існуючих об`єктів ІІІа, ІІІб, ІV, ІVа, V ступенів вогнестійкості будинків згідно вимог ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
		З урахуванням вказаних вище містобудівних умов на замовлення позивача виготовлено проектну-кошторисну документацію «для будівництва багатоквартирних житлових будинків з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом», на яку 19 серпня 2016 року отримано позитивний комплексний експертний звіт, бланк серії ХК №3554. 
		Крім цього, згідно матеріалів справи, листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 09 серпня 2017 року №22-28-0.21-1076/20-17 направлено на адреси Головних управлінь Держгеокадастру в областях і м. Києві оновлену таблицю відповідності Українського класифікатора цільового призначення землі кодам КВЦПЗ у зв`язку з набранням чинності наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України від 23 травня 2017 року №261, яким внесено зміни до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548. 
		Відповідно до таблиці, долученої до вказано вище листа, до коду 1.11.6 (землі іншої некомерційної діяльності) за КВЦПЗ віднесено коди: 02.09, 02.10, 03.07, 03.10, 03.17, 12.11.
		За заявою Колективного проектно-кошторисного бюро побуту від 06 серпня 2018 року Відділом у м. Чернівцях Головного управління Дергеокадастру у Чернівецькій області земельній ділянці з кадастровим номером  7310136600:04:003:0017 змінено код цільового призначення у відповідності до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23 липня 2010 року, 
		Так, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-73202713012018 від 06 серпня 2018 року земельна ділянка за кадастровим номером 7310136600:04:003:0017 за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вулиця Шептицького Андрея Митрополита, 7 має: цільове призначення  « 03.07» Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель  землі житлової та громадської забудови, вид використання-для будівництва та обслуговування багатофункціональної будівлі з підземним паркінгом.
		Вказане також підтверджується листами Відділу у м. Чернівцях Головного управління Дергеокадастру у Чернівецькій області від 07 серпня 2018 року №0-24-0.270-117/107-18 та від 09 серпня 2018 року №0-24-0.270-123/107-18.
		В подальшому Чернівецька міська рада в особі Юридичного управління неодноразово зверталась до Відділу Держгеокадастру у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області із проханням про вжиття заходів щодо виправлення технічної описки в частині видів цільового призначення земель, що внесені до Публічної карти України, щодо заміни коду цільового призначення орендованої земельної ділянки кадастровий номер 7310136600:04:003:0017 з « 03.07» - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на вид цільового призначення землі « 02.10»  для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
		Зазначене підтверджується листами від 21 грудня 2018 року №839-юр та від 21 січня 2019 року №31-юр.
		Відділ у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом від 22 січня 2019 року №0-24-0.270-8/107-19 повідомив Юридичне управління Чернівецької міської ради про відсутність технічної описки в частині виду цільового призначення земельної ділянки, а відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, та не потребують виправлення у зв`язку з не виявленням відповідних технічних помилок у таких документах.
		Поряд з цим згідно змісту листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 23 січня 2019 року №18-02/1-19-01/19 Колективному проектно-кошторисному бюро побуту повторно повернено без розгляду подане ним повідомлення про початок виконання підготовчих робіт на об`єкт «Будівництво багатоквартирних житлових будинків з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом на вул. Шептицького, 7 в м. Чернівці», оскільки за даними Публічної кадастрової карти України цільове призначення земельної ділянки (7310136600:04:003:0017)  « 03.07» для будівництва і обслуговування будівель торгівлі. Тобто наміри забудови земельної ділянки (будівництво багатоквартирних будинків з об`єктами громадського обслуговування) не відповідають цільовому призначенню земельної ділянки (для будівництва і обслуговування будівель торгівлі). 
		Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що у березні 2019 року позивач звертався до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру із заявою, в якій просив вжити заходів щодо виправлення технічної описки в частині видів цільового призначення земель, що внесені до Публічної карти України, щодо заміни коду цільового призначення орендованої земельної ділянки кадастровий номер 7310136600:04:003:0017 з « 03.07» - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на вид цільового призначення землі « 02.10» - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, як такий, що відповідає містобудівній документації та виду використання об`єкта містобудування.
		Водночас на виконання розпорядження Чернівецького міського голови від 08 лютого 2019 року №36-р було створено комісію з вивчення питання щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку за адресою вул. Шептицького Андрея Митрополита, 7, засідання якої відбулось 19 лютого 2019 року.
		Так, відповідно до Протоколу від 19 лютого 2019 року, рекомендовано власнику землі (Чернівецькій міській раді) або користувачу (Колективне проектно-кошторисне бюро побуту) встановити вид цільового призначення земельної ділянки за адресою вул. Шептицького Андрея Митрополита, 7, площею 0,2532 га (кадастровий номер 7310136600:04:003:0017)  «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури» (код КВЦПЗ 02.10). Колективному проектно-кошторисному бюро побуту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» рекомендовано звернутись до Держгеокадастру України або його структурних підрозділів з метою внесення відповідних відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.
		Згідно наявних у справі матеріалів, позивач неодноразово протягом 2019 року звертався до Відділу у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявами про внесення змін відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 7310136600:04:003:0017, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Шептицького, 7. Однак отримував рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (рішення від 14 січня 2019 року, від 30 січня 2019 року, 04 березня 2019 року).
		Судом також встановлено, що 31 липня 2020 року представником Колективного проектно-кошторисного бюро побуту було подано через Центр надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради заяву до Відділу у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, прийняту та зареєстровану за №ЗВ-7306264762020, про внесення змін відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 7310136600:04:003:0017, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Шептицького, 7, а саме: про зміну виду використання цієї земельної ділянки з «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» (код КВЦПЗ « 03.07») на вид використання «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури» (код КВЦПЗ « 02.10»). До заяви додано копію документа, що посвідчує повноваження діяти від імені особи, електронний документ.
		Рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу в м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Максимюка А.В. від 31 липня 2020 року №РВ-7301240332020 відмовлено Колективному проектно-кошторисному бюро побуту у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з такої підстави  «заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги». 
		Згідно змісту вказаного рішення, державним кадастровим реєстратором надано рекомендації: «На звернення Колективного проектно-кошторисного бюро побуту ЗВ-7303759852018 від 06 серпня 2018 року код цільового призначення земельної ділянки 7310136600:04:003:0017. а саме - 1.11.6 «іншої комерційної діяльності» відповідно до УКЦВЗ було визначено, як код - 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» відповідно до КВПЦЗ. На даний час. Відділ у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області не вбачає підстав для погоджені зміни коду цільового призначення з « 03.07» - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на « 02.10» - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
		За наведених обставин Колективне проектно-кошторисне бюро побуту звернулося до адміністративного суду з цим позовом.
		Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
		Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до пунктів 7  9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
		За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
		При цьому під рішенням розуміється владне волевиявлення суб`єкта владних повноважень, викладене за встановленою формою, спрямоване на врегулювання тих чи інших суспільних відносин, що має обов`язковий характер та породжує певні правові наслідки.
		Згідно пункту 18 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
		Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
		Виходячи з буквального аналізу наведених норм, суд зауважує, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене таке рішення як індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, яке прийнято на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг і стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, а його дія вичерпується його виконанням або має визначений строк. Оскаржуване рішення має безпосередньо порушувати права, свободи або інтереси позивача.
		Як вбачається зі змісту позовної заяви та заявлених у ній вимог, позивач не погоджується з прийнятим державним кадастровим реєстратором рішенням про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-7301240332020 від 31 липня 2020 року.
		Саме назване рішення в розумінні наведених процесуальних приписів є рішенням суб`єкта владних повноважень та предметом даного позову, якому і надаватиметься правова оцінка судом, тобто дотримання відповідним суб`єктом критеріїв, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Так, статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року №3613-VI (далі  Закон №3613-VI в редакції, на час виникнення спірних відносин).
		Статтею 1 Закону №3613-VI передбачено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
		Згідно з положеннями статті 5 Закону №3613-VI ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом, зокрема: внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.
		Відповідно до частини першої статті 15 Закону №3613-VI до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
		Згідно статті 20 Закону №3613-VI відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
		Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.
		Частиною другою статті 21 Закону №3613-VI передбачено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:
		а) щодо категорії земель:
		на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;
		на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення;
		на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;
		б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:
		на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;
		на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);
		на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.
		Відповідно до частини першої статті 24 Закону №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
		Згідно частини першої статті 25 Закону №3613-VI поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).
		Частинами третьою та четвертою статті 26 Закону №3613-VI визначено, що зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.
		Для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги:
		заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
		оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);
		документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).
		Згідно частини п`ятої статті 26 Закону №3613-VI державний кадастровий реєстратор, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.
		Відповідно до частини шостої статті 26 Закону №3613-VI відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо:
		земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
		із заявою звернулася неналежна особа;
		подані документи не відповідають вимогам законодавства;
		заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.
		Крім цього, процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі  Порядок №1051 в редакції, на час виникнення спірних відносин).
		Згідно пункту 116 Порядку №1051внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у пункті 24 цього Порядку, здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.
		Так, у пункті 24 Порядку №1051 зазначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель): категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України.
		Відповідно до пункту 118 Порядку №1051 внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).
		Згідно пункту 121 Порядку №1051 для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) Державному кадастровому реєстраторові подаються:
		1) заява за формою згідно з додатком 12;
		2) оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії);
		3) електронний документ (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).
		Пунктом 122 Порядку №1051 визначено, що підставою для відмови у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку є:
		1) розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
		2) звернення із заявою неналежної особи;
		3) невідповідність поданих документів вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 пункту 111 цього Порядку;
		4) наявність заявлених відомостей у Поземельній книзі.
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що відомості про цільове призначення земельних ділянок щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель вносяться до Державного земельного кадастру, як єдиної офіційної державної геоінформаційної системи відомостей про землі, зокрема на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони). Такі відомості, як і зміни до відомостей про земельну ділянку, вносяться державний кадастровим реєстратором до Поземельної книги, яка є документом Державного земельного кадастру, за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої Законом. При цьому для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії, власником чи користувачем земельної ділянки до відповідного територіального органу Держгеокадастру необхідно подати лише заяву встановленого зразка, адже Закон №3613-VI та Порядок №1051 не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в такому випадку. Подання будь-яких інших документів указані нормативно-правові акти не вимагають. Водночас ними визначено і чіткі підстави для відмови у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку, в тому числі і щодо зміни виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії, а саме: земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.
		З обставин справи вбачається, що позивач 31 липня 2020 року звернувся до територіального органу Держгеокадастру із заявою встановленого зразка щодо внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 7310136600:04:003:0017, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Шептицького, 7, а саме: про зміну виду використання цієї земельної ділянки з «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» (код КВЦПЗ « 03.07») на вид використання «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури» (код КВЦПЗ « 02.10»). До заяви додано копію документа, що посвідчує повноваження діяти від імені особи, та електронний документ.
		Рішенням державного кадастрового реєстратора №РВ-7301240332020 від 31 липня 2020 року відмовлено позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв`язку із тим, що заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.
		Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
		Крім цього, в силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		Враховуючи наведене та з огляду на положення частини другої статті 19 Конституції України та визначені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, варто зазначити, що відмова у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру повинна ґрунтуватися на законі та бути обґрунтованою, тобто такою, що прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого виду рішень.
		Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення, обираючи таку підставу для відмови у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку як «наявність заявлених відомостей у Поземельній книзі» державним кадастровим реєстратором не наведено жодних обґрунтованих мотивів його прийняття. Тобто, не аргументовано обрання для відмови у внесенні змін до відомостей Державного земельного кадастру саме указану підставу.
		При цьому, як свідчать встановлені обставини справи та визнавалось її учасниками, заявлені заявником відомості про зміну виду використання земельної ділянки за кадастровим номером 7310136600:04:003:0017 з «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури» зі зміною коду КВЦПЗ з « 03.07» на « 02.10», не внесені до Поземельної книги.
		В оскаржуваному рішенні РВ-7301240332020 від 31 липня 2020 року не зазначено підстав (в тому числі і правових з посиланням на норми законодавства) його прийняття.
		Невиконання органом державної влади законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
		Щодо зазначення в оскаржуваному рішенні як «рекомендація» про те, що Відділ у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області не вбачає підстав для погодження зміни коду цільового призначення з « 03.07» - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на « 02.10» - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, то така є безпідставною і незаконною, оскільки Законом №3613-VI та Порядком №1051 не передбачено отримання будь-яких погоджень територіального органу Держгеокадастру при вирішенні питання про зміну коду цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру.
		Отже, перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень.
		Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Суд зауважує, що особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.
		Однак у ході судового розгляду цієї справи відповідачами не доведена законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення (в тому числі і щодо обрання підставою для відмови у внесенні змін до відомостей Державного земельного кадастру, відносно яких звернувся позивач, - «наявність заявлених відомостей у Поземельній книзі»).
		Разом з цим як у поданих до суду відзивах на позов, так і в судовому засіданні відповідачі в обґрунтування законності оскаржуваного рішення вказували, що фактично підставою для його прийняття слугувала відсутність рішення органу місцевого самоврядування про зміну виду використання земельної ділянки за кадастровим номером 7310136600:04:003:0017 (місце розташування: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Шептицького Андрея Митрополита, 7) з «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури». Тобто, відповідачами вказувалось про таку підставу для відмови у внесенні змін до відомостей Державного земельного кадастру як «подані документи не відповідають вимогам законодавства».
		Указані твердження суд оцінює критично та вважає безпідставними, оскільки така позиція державного кадастрового реєстратора не була покладена в основу оскаржуваного рішення, що вбачається з його змісту.
		В обґрунтування наданих у ході судового розгляду цієї справи доводів відповідачі посилались як на норми земельного законодавства, так і на позиції судів першої, апеляційної й касаційної інстанцій, та вказували, що зміна виду використання земельної ділянки (в межах однієї категорії та цільового призначення) можлива, але порядок вказаної зміни не врегульовано земельним законодавством України. Виходячи з принципу Земельного кодексу України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі, що в даному випадку є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування (Чернівецької міської ради). Така зміна проводиться на підставі відповідних проектів землеустрою, затверджених у встановленому законом порядку.
		Отже, на думку відповідачів, позивач до поданої ним у липні 2020 року заяви про внесення відомостей (зміни до них) до Державного земельного кадастру повинен був додати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким би була передбачена зміна її виду використання з «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури».
		Надаючи оцінку такій позиції відповідачів, суд зазначає наступне.
		Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року №858-IV цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
		Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Таким чином, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено Земельним кодексом України, за яким усі землі у межах України мають своє цільове використання, що по суті є одним із принципів земельного законодавства.
		Згідно частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною першою статті 19 Земельного кодексу України) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.
		Відповідно до частини другої статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		Згідно частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Таким чином, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою. Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а тому не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).
		Єдина умова, яку встановлюють положення частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування наведених судом норм права, викладеній у постановах від 14 липня 2020 року у справі №916/1998/19, від 24 березня 2020 року у справі №640/13670/19, від 31 липня 2019 року у справі №806/5308/15, які суд враховує при вирішенні даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
		До того ж, як уже зазначено вище, Закон №3613-VI та Порядок №1051 не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у випадку внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії.
		З огляду на викладене, безпідставними є доводи відповідачів про необхідність у спірних відносинах подання позивачем затвердженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 7310136600:04:003:0017 (місце розташування: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Шептицького Андрея Митрополита, 7) зі зміною її виду використання з «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» (код КВЦПЗ « 0307») на «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури» (код КВЦПЗ « 02.10).
		Посилання відповідачів в підтвердження своєї позиції на рішення судів першої та апеляційної інстанцій є безпідставними тому, що такі не є джерелом права в Україні й, відповідно, не підлягають обов`язковому врахуванні судом при вирішенні інших справ (стаття 7 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Щодо посилань відповідачів в підтвердження своєї позиції на рішення суду касаційної інстанції, а саме: постанови Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі №6-32цс15, від 03 березня 2013 року у справі №21-417а12, постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 826/8492/17 та від 11 вересня 2018 року у справі №712/10864/16-а, то такі суд оцінює критично, оскільки у наведених судом постановах Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі №916/1998/19, від 24 березня 2020 року у справі №640/13670/19, від 31 липня 2019 року у справі №806/5308/15 висловлена зовсім інша правова позиція щодо застосування норм Земельного кодексу України в питанні зміни виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель, яка полягає в тому, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не вважається зміною її цільового призначення, а тому не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).
		За змістом постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію суду касаційної інстанції.
		Вирішуючи даний спір, суд, окрім аналізу наведених вище норм матеріального права та їх застосування до встановлених обставин цієї справи, враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах, які були прийняті пізніше від тих, на які посилаються відповідачі.
		Разом з цим суд звертає увагу на таке.
		Наказом Державного Державний комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за №1011/18306, затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація).
		Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі.
		Згідно з Класифікацією до секції В належать «землі житлової та громадської забудови», зокрема код 03.07  землі громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
		Правовий режим земель громадської та житлової забудови визначено у статті 38 Земельного кодексу України, згідно з якою до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктах, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель та споруд, інших об`єктів загального користування.
		Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано статтею 39 Земельного кодексу України, відповідно до якої використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
		Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.
		Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.
		Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 14 липня 2020 року у справі №916/1998/19, від 04 лютого 2020 року у справі № 915/47/17.
		Як вбачається з наявних у справі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 11 серпня 2015 року №1075/15, виданих Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, назвою об`єкта будівництва зазначено «багатоквартирні житлові будинки з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом» (пункт 1 Загальних даних), наміри забудови: «будівництво багатоквартирних житлових будинків з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом» (пункт 3 Загальних даних).
		З урахуванням вказаних містобудівних умов було виготовлено проектну-кошторисну документацію «для будівництва багатоквартирних житлових будинків з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом», на яку 19 серпня 2016 року отримано позитивний комплексний експертний звіт, бланк серії ХК №3554.
		Суд зазначає, що за змістом приписів статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VІ (в редакції станом на час видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №1075/15) основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
		Таким чином, Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради є спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у Чернівці, який визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Для отримання містобудівних умов та обмежень замовник подає, в тому числі, містобудівний розрахунок та копію договору оренди землі. Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради аналізує подані замовником документи і у випадку, якщо наміри щодо забудови земельної ділянки відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, цей орган приймає позитивне рішення у формі видачі замовнику будівництва містобудівних умов та обмежень. У разі, якщо б наміри забудови земельної ділянки по вул. Шептицького, 7, не відповідали вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (тобто, у разі, якщо на земельній ділянці на вул. Шептицького, 7 відповідно до її цільового призначення та функціонального використання не дозволялося б спорудження багатоквартирних житлових будинків з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом) Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради прийняв би рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень.
		Згідно обставин справи, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 11 серпня 2015 року №1075/15 наразі є чинними. Доказів їх скасування відповідачами не надано.
		Крім того, підтвердженням тому, що указана земельна ділянка надавалась позивачу органом місцевого самоврядування в користування з метою спорудження на ній об`єкта житлової забудови, є зазначення в рішенні Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14 серпня 2007 року №629/14 «з метою будівництва багатофункціональної будівлі (житловий будинок з вбудованими об`єктами соцкультпобуту) з підземним паркінгом». Також згідно Витягу з протоколу №3-15 засідання архітектурно-містобудівної ради від 29 травня 2015 року членами архітектурно-містобудівної ради вирішено, зокрема, погодити проект Регенерація кварталу обмеженого вулицями Головною-Шкільною-Турецькою-А.Шептецького та будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. А. Шептицького, 7 для подальшого розроблення згідно чинного законодавства. Відповідно до Акту вибору земельної ділянки (комплексний висновок) для розміщення об`єкта містобудування в м. Чернівці Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, функціональне призначення земельної ділянки вул. А. Шептицького, 7 «будівництво багатоквартирного житлового будинку».
		Враховуючи наведене, суд вважає безпідставними твердження відповідачів, надані в судовому засіданні, про те, що у разі внесення зміни до відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельної ділянки за кадастровим номером 7310136600:04:003:0017 (місце розташування: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Шептицького Андрея Митрополита, 7) з « 03.07» -для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на « 02.10» - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, відбудеться використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
		Натомість обґрунтованими є твердження позивача про те, що видача йому містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 11 серпня 2015 року №1075/15 (які є чинними) підтверджує відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а також про те, що на земельній ділянці по вул. Шептицького, 7 у м. Чернівці органом місцевого самоврядування визначено та дозволено спорудження саме об`єкта житлової забудови.
		Зазначене додатково підтверджується і тим, що Чернівецька міська рада як власник земельної ділянки неодноразово зверталась до Відділу Держгеокадастру у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області (листи від 21 грудня 2018 року №839-юр та від 21 січня 2019 року №31-юр) із проханням про вжиття заходів щодо виправлення технічної описки в частині видів цільового призначення земель, що внесені до Публічної карти України, щодо заміни коду цільового призначення орендованої земельної ділянки кадастровий номер 7310136600:04:003:0017 з « 03.07» - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вид цільового призначення землі « 02.10» - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
		При цьому матеріали справи свідчать і про створення на виконання розпорядження Чернівецького міського голови від 08 лютого 2019 року №36-р комісії з вивчення питання щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку за адресою вул. Шептицького Андрея Митрополита, 7.
		Так, на засіданні названої комісії 19 лютого 2019 року було рекомендовано власнику землі (Чернівецькій міській раді) або користувачу (Колективне проектно-кошторисне бюро побуту) встановити вид цільового призначення земельної ділянки за адресою вул. Шептицького Андрея Митрополита, 7, площею 0,2532 га (кадастровий номер 7310136600:04:003:0017)  «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури» (код КВЦПЗ 02.10). А Колективному проектно-кошторисному бюро побуту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» рекомендовано звернутись до Держгеокадастру України або його структурних підрозділів з метою внесення відповідних відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, що в подальшому і вчинено позивачем.
		Вирішуючи спір, суд звертає увагу і на те, що згідно встановлених обставин справи звернення позивача у липні 2020 року до Відділу у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявою про внесення змін відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку було фактично обумовлено наявністю в Державному земельному кадастрі відносно цієї земельної ділянки коду КВЦПЗ « 03.07» - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», внесеного у серпні 2018 року державним кадастровим реєстратором за заявою представника Колективного проектно-кошторисного бюро побуту шляхом заміни коду « 1.11.6» - іншої комерційної діяльності, який був визначений у Договорі оренди від 29 жовтня 2007 року (пункт 15) та відповідно до раніше встановленого коду УКЦВЗ, затвердженого листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 року. 
		Згідно матеріалів справи та наданих її сторонами пояснень, указані дії щодо зміни коду цільового призначення пов`язані із запровадженням Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548. При цьому листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 09 серпня 2017 року №22-28-0.21-1076/20-17 направлено на адреси Головних управлінь Держгеокадастру в областях і м. Києві оновлену таблицю відповідності Українського класифікатора цільового призначення землі кодам КВЦПЗ у зв`язку з набранням чинності наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України від 23 травня 2017 року №261, яким внесено зміни до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548. Відповідно до таблиці, долученої до вказаного вище листа, до коду « 1.11.6» (землі іншої некомерційної діяльності) за КВЦПЗ віднесено коди: « 02.09», « 02.10», « 03.07», « 03.10», « 03.17», « 12.11».
		Отже, як вбачається з названої таблиці, коду « 1.11.6» (землі іншої некомерційної діяльності) за КВЦПЗ віднесено, крім коду « 03.07» (Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), і код « 02.10» (Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури).
		Між тим, як наявні у справі відзиви відповідачів не містять, так і в судовому засіданні останніми не надано обґрунтованих та таких, що підтверджуються належними доказами пояснень щодо доцільності заміни коду виду використання земельної ділянки (кадастровий номер 7310136600:04:003:0017, знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Шептицького, 7) з « 1.11.6» (землі іншої некомерційної діяльності) саме на код « 03.07» (Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), а не на код « 02.10» (Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури).
		За таких обставин, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що як його звернення до відповідача у липні 2020 року, так і в подальшому до суду з цим позовом, фактично спрямоване на виправлення відомостей, внесених у серпні 2018 року до Державного земельного кадастру, стосовно коду виду виростання земельної ділянки: з « 03.07» (Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) на « 02.10» (Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури), що узгоджується з чинними містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки від 11 серпня 2015 року №1075/15, виданих Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, та виготовленою проектно-кошторисною документацією «для будівництва багатоквартирних житлових будинків з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом», на яку 19 серпня 2016 року отримано позитивний комплексний експертний звіт, бланк серії ХК №3554.
		Відтак, перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд також приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв нерозсудливо та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване прийняте ним рішення.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
		Водночас щодо позовних вимог зобов`язального характеру та доводів відповідачів про втручання в їх дискреційні повноваження, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі №569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі №461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі №569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року у справі №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
		Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
		Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
		Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі №826/10085/16, від 25 березня 2018 року у справі №826/6102/16.
		З наведених підстав суд відхиляє вказані доводи відповідачів та зазначає, що у цій справі відповідачі помилково вважають свої повноваження дискреційними. Вони не наділені повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
		Відповідно до частини першої, другої, четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
		У разі задоволення позову суд може прийняти рішення (окрім іншого) про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
		У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Зі встановлених обставин справи вбачається, що позивачем відповідно до Закону №3613-VI, Порядку№1051 та з урахуванням наведених вище приписів Земельного кодексу України було подано до належного органу Держгеокадастру заяву про внесення змін відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 7310136600:04:003:0017, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Шептицького, 7, а саме: про зміну виду використання цієї земельної ділянки з «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» (код КВЦПЗ « 03.07») на вид використання «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури» (код КВЦПЗ « 02.10»), з наданням необхідних документів. Однак за результатом розгляду вказаної державним кадастровим реєстраторам прийнято необґрунтоване та протиправне рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, про що зазначено вище. 
		При вирішенні цього спору судом не перебираються властиві суб`єкту владних повноважень функції, а лише дається правова оцінка спірним правовідносинам і визначається належний спосіб захисту з урахуванням вимог статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, який сприятиме повному захисту порушеного права та інтересу позивача.
		Тому суд не погоджується із викладеними у відзиві запереченнями відповідачів в частині дискреційних повноважень у спірних земельних правовідносинах, і вважає, що позовна вимога зобов`язального характеру підлягає задоволенню, що сприятиме ефективному захисту порушеного права позивача.
		Наведене відповідає і позиції Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року по справі №1640/2594/18.
		На переконання суду, заявлені у позові вимоги узгоджуються із положеннями статті 5 (право на звернення до суду та способи судового захисту) та статті 245 (повноваження суду при вирішенні справи) Кодексу адміністративного судочинства України.
		Захист порушених прав позивача в адміністративній справі має бути реальним, ефективним та таким, що не призводитиме до виникнення нових спірних відносин.
		Додатково варто також зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
		З огляду на викладене, належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання юридичну особу - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в особі відповідного Державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області внести зміни до відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельної ділянки за кадастровим номером 7310136600:04:003:0017 (місце розташування: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Шептицького Андрея Митрополита, 7) з Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури та змінити код КВЦПЗ з 03.07 на  02.10.
		Отже, позов підлягає задоволенню повністю.
		Згідно положень частини першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. 
		Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Згідно частин першої  третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для задоволення позову.
		Натомість доводи відповідачів, викладені у відзиві та озвучені в судовому засіданні, не свідчать про обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення.
		Щодо позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Чернівецької міської ради, варто зазначити наступне.
		Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року залучено до участі у цій справі Чернівецьку міську раду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору; запропоновано Чернівецькій міській раді у строк до 30 жовтня 2020 року подати до суду пояснення щодо позову та відзиву із врахуванням положень статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Прийняття указаного рішення обґрунтовано тим, що Чернівецька міська рада є розпорядником (власником) земельної ділянки, яку надано в оренду позивачу та відносно якої заявлено позовні вимоги.
		27 жовтня 2020 року до суду від Чернівецької міської ради надійшли письмові пояснення №01/02-18-9521/1, в яких орган місцевого самоврядування позов Колективного проектно-кошторисного бюро побуту просив задовольнити.
		При цьому у вказаних письмових поясненнях наведені обставини, що передували зверненню позивача до суду з цим позовом, та містяться посилання на норми матеріального права, які на думку Чернівецької міської ради необхідно застосувати до спірних відносин. Також звернуто увагу на те, що за наслідками розгляду звернення Колективного проектно-кошторисного бюро побуту юридичне управління Чернівецької міської ради зверталось до відділу Держгеокадастру у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з проханням вжити заходів щодо виправлення технічної описки в частині видів цільового призначення земель, що внесені до Публічної карти України, щодо заміни коду цільового призначення орендованої земельної ділянки кадастровий номер 7310136600:04:003:0017 з « 03.07» - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вид цільового призначення землі « 02.10» - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
		До письмових пояснень надано докази направлення іншим учасникам справи та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Чернівецької міської ради, в якій, зокрема, наведено перелік осіб, уповноважених представляти інтереси указаної юридичної особи без довіреності в порядку самопредставництва.
		Так, згідно частини першої та другої статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову.
		До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 цього Кодексу.
		Частиною другою - четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відзив повинен містити: 1) найменування (ім`я) позивача і номер справи; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, за наявності; 3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; 4) обставини, які визнаються відповідачем; 5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.
		Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
		До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
		Відповідно до частини третьої статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дасть змогу третій особі підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази і надати пояснення до позову або відзиву, а іншим учасникам справи - відповідь на такі пояснення завчасно до початку розгляду справи по суті.
		Надаючи оцінку письмовим поясненням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, датованих 27 жовтня 2020 року, суд приходить до висновку, що вони подані в порядку статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлений судом строк, підписані особою, уповноваженою представляти інтереси Чернівецької міської ради в порядку самопредставництва. Їх зміст узгоджується з діями та позицією Чернівецької міської ради, які підтверджені наявними у справі матеріалами, відносно питання внесення зміни до відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельної ділянки за кадастровим номером 7310136600:04:003:0017 (місце розташування: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Шептицького Андрея Митрополита, 7) з Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури та зміни коду КВЦПЗ з  03.07 на  02.10.
		У судовому засіданні 22 грудня 2020 року представник Чернівецької міської ради підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях від 27 жовтня 2020 року.
		Проте у судовому засіданні 12 січня 2021 року представник Чернівецької міської ради щодо задоволення даного позову заперечував та просив суд у позові відмовити.
		Суд критично оцінює позицію Чернівецької міської ради, висловлену її представником у судовому засіданні 12 січня 2021 року, оскільки на її підтвердження не було наведено обґрунтованих доводів та не надано жодних належних доказів. 
		Водночас представником Чернівецької міської ради і не було вказано поважних причин неможливості подати такі докази у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України та судом в ухвалі від 13 жовтня 2020 року.
		Стосовно питання розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
		Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Згідно наявної у справі квитанції від 13 серпня 2020 року позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
		Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача-юридичної особи Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 2102,00 грн.
		Разом з цим, оскільки в матеріалах справи відсутні документально підтвердженні витрати позивача на передбачену статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України професійну правничу допомогу, вимога про стягнення яких також міститься у позові, то такі наразі стягненню не підлягають.
		Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Максимюка Андрія Вікторовича №РВ-7301240332020 від 31 липня 2020 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
		Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в особі відповідного Державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області внести зміни до відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельної ділянки за кадастровим номером 7310136600:04:003:0017 (місце розташування: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Шептицького Андрея Митрополита, 7) з Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури та змінити код КВЦПЗ з 03.07 на 02.10.
		 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь Колективного проектно-кошторисного бюро побуту судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
		 
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 19 січня 2021 року.
		 
		Повне найменування учасників справи: позивач  Колективно проектно-кошторисне бюро побуту (58000, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Шептицького, буд. 7), відповідачі - державний кадастровий реєстратор Відділу в м. Чернівцях Головного управління Дергеокадастру у Чернівецькій області Максимюк Андрій Вікторович (58000, м. Чернівці, вул. Кохановського, 7), Головне управління Дергеокадастру у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору- Чернівецька міська рада (58002, м. Чернівці, пл.Центральна, 1)
		 
		Суддя О.П. Лелюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...