Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/1567/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2021.
Дата набрання законної сили: 18.01.2021
Номер судового провадження: 61-9772ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                 
		Іменем України
		 
		18 січня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 372/1567/17
		провадження № 61-9772св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2019 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Стрижеуса А. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 07 лютого 1995 року рішенням виконавчого комітету Григорівської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області йому передано у приватну власність земельну ділянку за адресою: 
		АДРЕСА_1 , яка складалася з двох частин, що підтверджується абрисом обміру присадибної ділянки. 23 жовтня 2002 року рішенням виконавчого комітету Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області № 63-4 надано в користування йому та батьку відповідача ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,17 га та 0,0116 га відповідно, з правом їх приватизації. Зазначеним рішенням також встановлено залишити існуючу стежку шириною 80 см у їх спільному користуванні. 
		 
		Протягом останніх років він здійснював дії щодо реєстрації за собою права власності на житловий будинок з допоміжними спорудами та дві земельні ділянки за вказаною адресою, та разом з родиною постійно проходив до належної йому земельної ділянки по стежці, затвердженій рішенням виконавчого комітету Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області від 23 жовтня 2002 року № 63-4, однак відповідач почав створювати перешкоди у проході по стежці, посилаючись на те, що зазначена земельна ділянка належить йому на праві приватної власності.
		 
		З вказаного питання він неодноразово звертався до голови та депутатів Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області, однак воно не було вирішено. Він з дружиною є особами похилого віку, земельна ділянка, до якої вони проходять по стежці до своєї земельної ділянки використовується ними для вирощування сільськогосподарської продукції, яка є єдиним джерелом для існування їх родини. 
		 
		Посилаючись на наведене, а також на те, що відповідач не бажає урегулювати існуючий спір у позасудовому порядку, просив встановити постійний безоплатний земельний сервітут для проходу до його земельної ділянки площею 0,0651 га, що знаходиться у його користуванні за адресою: АДРЕСА_1 через земельну ділянку ОСОБА_2 шириною 80 см, яка розташована по 
		АДРЕСА_2 . 
		 
		Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
		 
		Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном; при цьому земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється. Позивач не довів належними та допустимими доказами факт неможливості використання належної йому земельної ділянки без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, а також відсутності можливості задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, окрім як встановлення земельного сервітуту на проїзд чи прохід через належну відповідачеві земельну ділянку. 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2019 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Зазначив, що матеріали справи не містять відомостей щодо неможливості використання іншого проходу до земельної ділянки позивача (грунтової дороги), а тому суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не довів безальтернативності захисту свого права власника земельної ділянки іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту, оскільки для його встановлення закон вимагає від позивача надання суду доказів неможливості нормального користування земельною ділянкою без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, як і не довів найменш обтяжливого способу встановлення такого сервітуту для власника суміжної земельної ділянки, проти якого заперечував відповідач. За встановлених судом обставин, безпідставними є доводи заявника про те, що до його земельної ділянки, яку він використовує для городництва, неможливо пройти чи проїхати іншим способом аніж через земельну ділянку відповідача. Належних і допустимих доказів на підтвердження наявності перешкод у користуванні цією стежкою з боку відповідача, позивач не надав.
		 
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи 
		 
		У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга 
		ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи, не врахували та не надали належної оцінки його доводам та наявним у матеріалах справи доказам, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про недоведеність неможливості користування земельною ділянкою в інший спосіб, аніж встановлення земельного сервітуту. Такий висновок судів вважав незаконним, оскільки суди не урахували ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року у справі № 662/675/16-ц, якою визначено, що земельний сервітут встановлюється судом у випадку, коли відповідач не довів, що позивач може задовольнити свої потреби щодо використання земельної ділянки в менш обтяжливий спосіб ніж запропонований.
		 
		Суди помилково не взяли до уваги висновок судової комісійної земельно-технічної експертизи від 22 травня 2018 року № СЕ-1227-1-947.17, яким, серед іншого, встановлено технічну можливість встановлення сервітуту на земельній ділянці відповідача; що його земельна ділянка не може використовуватися з іншим підходом до неї без встановлення сервітуту, оскільки інший підхід може використовуватися лише у суху погоду, що обмежує ефективність використання його земельної ділянки за її цільовим призначенням; визначено технічно можливі два варіанти встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці відповідача для проходу до належної йому земельної ділянки; не виявлена можливість встановлення сервітуту на інших земельних ділянках. При цьому, заперечуючи проти позову, відповідач не довів наявності у нього можливості постійно (безперешкодно) користуватися підходом до його земельної ділянки без встановлення сервітуту, а також можливості задовольнити свої потреби у менш обтяжливий або інший спосіб, аніж запропонований. 
		 
		Посилаючись на можливість проходу до належної йому земельної ділянки по грунтовій дорозі, суди не перевірили стан цієї дороги, а лише указали на її задовільний стан, що не відповідає дійсності, оскільки висновком судової експертизи встановлено, що такий прохід можливий лише в суху погоду, що свідчить про обмеження ефективності використання належної йому земельної ділянки за її цільовим призначенням. Суди не взяли до уваги, що початок грунтової дороги знаходиться за два кілометри від місця його проживання; він є особою похилого віку; в`їзд на цю дорогу заборонений і обмежений перешкодою, що свідчить про неможливість її використання для доступу до його земельної ділянки, що потребує встановлення сервітуту для можливості проходу до неї по земельній ділянці, що належить відповідачеві. При цьому суди залишили поза увагою рішення виконавчого комітету Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області від 23 жовтня 2002 року № 63-4, яким залишено у їх спільному користуванні існуючу стежку шириною 80 см. Суди не навели мотиви відхилення наданих ним доказів, зокрема акта обстеження належної відповідачеві земельної ділянки, яким встановлено, що по земельній ділянці проходить стежка найменшою шириною 80 см, не дослідили та не надали належної оцінки зазначеним обставинам, а також діям відповідача щодо дотримання принципу добросусідства, передбаченого статтею 103 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
		 
		Відзив на касаційну скаргу подано не було.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду. 
		 
		Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 22 серпня 2019 року.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Установлені судами фактичні обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що 07 лютого 1995 року рішенням виконавчого комітету Григорівської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,13 га за адресою: АДРЕСА_1 (нині АДРЕСА_1 ) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
		 
		Відповідно до земельно-кадастрових книг Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області, передана у 1995 році ОСОБА_1 у власність земельна ділянка, складалась з двох частин, що підтверджується абрисом обміру присадибної ділянки.
		 
		23 жовтня 2002 року рішенням виконкому Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області № 63-4 затверджено право користування за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (батько відповідача) земельними ділянками, а саме за ОСОБА_3 - 0,17 га, за ОСОБА_1 - 0,0116 га з правом приватизації за кожним, що підтверджується копією рішення та архівним витягом. 
		 
		Пунктом 4 цього рішення залишено існуючу стежку шириною 80 см у загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
		 
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 серпня 2016 року № 65272823 ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0647 га, кадастровий номер 3223182001:01:026:0018, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		23 лютого 2017 року рішенням сімнадцятої сесії сьомого скликання Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області № 400.16.VII затверджено проєкт із землеустрою щодо передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0651 га, розташованої на території АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, та передано у власність ОСОБА_1 указану земельну ділянку.
		 
		Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 березня 2017 року № 83104402, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0651 га, кадастровий номер 3223182001:01:026:0021, для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		18 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до голови Григорівської сільської ради із заявою, в якій просив створити земельну комісію сільської ради та скласти відповідний акт обстеження земельної ділянки площею 0,17 га, кадастровий номер 3223182001:01:026:0017, та для підтвердження чи спростування наявності вільного проходу по стежці, залишеної у спільному користуванні сторін на виконання пунктів 4, 6 рішення Григорівської сільської ради від 23 жовтня 2002 року № 63-4.
		 
		Відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 04 вересня 2017 року, складеного земельною комісією встановлено: 1) по земельній ділянці, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 кадастровий номер 3223182001:01:026:0017, проходить стежка найменшою шириною 0,8 м (80 см), найширша частина складає 1 м, яка частково відділена металевим парканом (металева сітка) та починається з хвіртки, яка знаходиться на межі земельної ділянки ОСОБА_1 2) ОСОБА_2 виконується в тому числі пункт 4 рішення виконавчого комітету Григорівської сільської ради від 23 жовтня 
		2002 року № 63-4 щодо залишення існуючої стежки з метою уникнення конфліктних ситуацій та дотримання принципу добросусідства передбаченого статтею 103 ЗК України. 3) Григорівська сільська рада під час огляду рішення виконавчого комітету Григорівської сільської ради від 23 жовтня 2002 року 
		№ 63-4 та земельної ділянки вказує на те, що виконання даного рішення було покладено на ОСОБА_3 (батька відповідача), а не на ОСОБА_2 та має рекомендаційний характер, оскільки земельні питання вирішуються виключно на засіданнях сесії сільської ради відповідно до вимог ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		 
		Висновком судової комісійної земельно-технічної експертизи від 22 травня 
		2018 року № СЕ-1227-1-947.17, складеним судовим експертом судової незалежної експертизи України Комашком Р. В. встановлено наступне: 
		 
		1. Наявна технічна можливість встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці відповідача ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , для забезпечення проходу до земельної ділянки позивача, ОСОБА_1 , кадастровий номер 3223182001:01:026:0021. Варіанти встановлення сервітуту зазначено у дослідницькій частині по першому та восьмому питаннях та графічно відображені у додатку 3 та 3.1.
		 
		Дослідженням технічного звіту топографо-геодезичних вимірів сертифікованого фахівця ОСОБА_5 встановлено, що конфігурація земельної ділянки площею 0,17 га, кадастровий номер 3223182001:01:026:0017, яка належить ОСОБА_2 дозволяє виконати прохід із вказаними параметрами. При влаштуванні проходу у 1,5 м необхідно буде проводити роботи по розширенню діючих проходів шляхом демонтажу огорож.
		 
		2. Відповідаючи на постановлені судом питання, експерт зазначив можливі варіанти для влаштування на земельній ділянці відповідача проходу, шириною не менше метра, до земельної ділянки позивача, зокрема: 
		 
		Варіант № 1 площею 21,1 кв. м (позначено зеленим штрихуванням), який виконано по старій стежці має ширину 1,0 м та наступні лінійні розміри між поворотними точками меж: 1-2 - 7,43 м; 2-3 - 12,94 м; 3-4 - 1,0 м; 4-5 - 13,72 м; 5-6 - 8,23 м; 6-1 - 1,0 м. Даний варіант потребує демонтажу частину огорожі.
		 
		Варіант № 2 площею 37,7 кв. м (позначено червоним штрихуванням), який виконано на основі діючого проходу, має ширину 1,0 м та наступні лінійні розміри між поворотними точками меж: 1-2 - 16,24 м; 2-3 - 8,22 м; 3-4 - 12,77 м; 
		4-5 - 1,0 м; 5-6 - 13,75 м; 6-7 - 8,97 м; 7-8 - 10,87 м; 8-9 - 5,34 м; 9-1 - 1,0 м. Даний варіант потребує розширення діючого проходу із перенесенням огорожі та тимчасових споруд (кліток для тварин).
		 
		3. Прохід шириною 80 см по земельній ділянці площею 0,17 га, кадастровий номер 3223182001:01:026:0017, яка належить ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 до земельної ділянки позивача ОСОБА_1 , кадастровий номер 3223182001:01:026:0021, по стежці, визначеній пунктом 4 рішення Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області від 23 жовтня 2002 року № 63-4 можливий. У рішенні Григорівської сільської ради від 23 жовтня 2002 року відсутні посилання на графічні матеріали та параметри стежки, крім ширини, тому встановити про яку саме стежку йдеться та місце її розміщення фактично неможливо.
		 
		4. Згідно з технічним звітом про виконання комплексу топографо-геодезичних робіт ФОП ОСОБА_5 , ширина діючого проходу по земельній ділянці площею 0,17 га, яка належить ОСОБА_2 у найвужчій частині має 0,67 м (67 см), тому ширина проходу не відповідає вимогам рішення виконавчого комітету Григорівської сільської ради від 23 жовтня 2002 року № 63-4 та потребує розширення. У рішенні сільської ради не зазначено місце влаштування проходу, відсутні графічні матеріали та посилання на них, відповідно місце розміщення стежки даним рішенням не регламентоване.
		 
		5. У матеріалах наданих на дослідження відсутня технічна документація на суміжні із згаданою земельною ділянкою позивача ділянки. На основі обстеження на місці вивчення загальнодоступних картографічних матеріалів та наданих на дослідження матеріалів не виявлена можливість встановлення сервітуту на інших земельних ділянках суміжних із згаданою земельною ділянкою позивача.
		 
		6. Встановлено, що з східного боку земельна ділянка площею 0,0651 га, кадастровий номер 3223182001:01:026:0021 межує із прибережною смугою річки Красна де наявна грунтова дорога. Вказана дорога також відображена на викопіюванні з генерального плану с. Григорівка вул. Героїв Майдану . Дорогою можливо під`їхати чи підійти до зазначеної земельної ділянки, але вона може використовуватися лише у суху погоду, що обмежує ефективність використання даної ділянки, для її цільового призначення.
		 
		7. Згідно з технічним звітом про виконання комплексу топографо-геодезичних робіт ФОП ОСОБА_5 , ширина діючого проходу по земельній ділянці площею 0,17 га, яка належить ОСОБА_2 у найвужчій частині має 0,67 м (67см), тому ширина проходу не відповідає вимогам рішення виконавчого комітету Григорівської сільської ради від 23 жовтня 2002 року № 63-4 та потребує розширення. У рішенні сільської ради не зазначено місце влаштування проходу, відсутні графічні матеріали та посилання на них, відповідно місце розміщення стежки даним рішенням не регламентоване.
		 
		8. Варіанти встановлення сервітуту (обтяження) на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 , розташованій у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3223182001:01:026:0017 при яких власнику земельної ділянки будуть завдані найменші обтяження (частини четверта статті 98 ЗК України) та земельна ділянка не буде поділена навпіл внаслідок чого втратить своє цільове призначення (функціональне використання) графічно відображені у додатку 3 та 3.1, де на розгляд суду пропонуються два варіанти, які є близькими до існуючого порядку користування, а саме:
		 
		Варіант № 1 площею 32,0 кв. м (позначено зеленим штрихуванням), що виконано по старій стежці, має ширину 1,5 м та наступні лінійні розміри між поворотними точками меж: 1-2 - 7,43 м; 2-3 - 12,94 м; 3-4 - 1,5 м; 4-5 - 14,14 м; 5-6 - 8,59 м; 6-1 - 1,5 м. Даний варіант потребує демонтажу частини огорожі.
		 
		Варіант № 2 площею 57,0 кв. м (позначено червоним штрихуванням), який виконано на основі діючого проходу, має ширину 1,5 м та наступні лінійні розміри між поворотними точками меж: 1-2 - 16,24 м; 2-3 - 8,35 м; 3-4 - 12,27 м; 
		4-5 - 1,5 м; 5-6 - 13,74 м; 6-7 - 9,47 м; 7-8 - 10,87 м; 8-9 - 5,34 м; 9-1 - 1,5 м. Даний варіант потребує розширення діючого проходу із перенесенням огорожі та тимчасових споруд (кліток для тварин).
		 
		Із запропонованих варіантів встановлення земельного сервітуту на ділянці, що належить ОСОБА_2 , власнику земельної ділянки будуть завдані найменші обтяження при застосуванні варіанту № 1, де під площу сервітуту припадає 
		32,0 кв. м, тоді як при застосуванні варіанту № 2 така площа буде складати 
		57,0 кв. м. При застосуванні зазначених варіантів земельна ділянка не буде поділена навпіл, а наявність стежки не призведе до втратити цільового призначення (функціонального використання) ділянки. Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) передбачає можливість влаштування на ній споруди до яких відносяться в тому числі проходи та проїзди.
		 
		Як варіант можливого зручного та ефективного використання ділянок 
		ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є обмін відповідних частин, що відповідають їх площам у результаті чого відпаде необхідність у влаштуванні ділянок спільного користування.
		 
		9. Розмір збитків, які можуть бути завдані власнику земельної ділянки відносно якої встановлюється земельний сервітут (кадастровий номер земельної ділянки 3223182001:01:026:0017 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), що належить ОСОБА_2 складає відповідно до варіанту № 1 встановлення земельного сервітуту на загальну площу 
		32,0 кв. м - 55,19 грн, згідно з варіантом № 2 на загальну площу 57,0 кв. м - 
		98,31 грн.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
		 
		Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		 
		Аналогічні положення міститься й у статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
		 
		Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
		 
		Згідно зі статтями 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
		 
		Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби іншим способом.
		 
		Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. (стаття 103 ЗК України). У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 ЦК України).
		 
		Статтею 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
		 
		Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
		 
		Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.
		 
		ОСОБА_1 обгрунтовував позовні вимоги, посилаючись на те, що 23 жовтня 2002 року рішенням виконавчого комітету Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області № 63-4 надано йому та батьку відповідача ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,17 га та 0,0116 га відповідно, з правом їх приватизації кожним, а також залишено існуючу стежку шириною 80 см у загальному користуванні сторін. Він та його дружина є особами похилого віку, земельна ділянка ними використовується для вирощування сільськогосподарської продукції, прохід до зазначеної земельної ділянки можливий лише по стежці, яка відповідно до рішення виконавчого комітету Григорівської сільської ради від 23 жовтня 2002 року № 63-4 передана у спільне його та батька відповідача користування, однак відповідач чинить перешкоди у проході по стежці з посиланням на те, що земельна ділянка, на якій знаходиться стежка, належить йому на праві приватної власності.
		 
		Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		 
		За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
		 
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).
		 
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.
		 
		Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обгрунтовано виходив із недоведеності позивачем безальтернативного способу захисту свого права власника земельної ділянки іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту, оскільки для його встановлення закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, як і не довів найменш обтяжливого способу встановлення такого сервітуту для власника суміжної земельної ділянки, проти якого заперечував відповідач, а тому дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . 
		 
		Посилання заявника на те, що суди помилково не взяли до уваги висновок судової комісійної земельно-технічної експертизи від 22 травня 2018 року 
		№ СЕ-1227-1-947.17, яким, серед іншого, встановлено технічну можливість встановлення сервітуту на земельній ділянці відповідача не є переконливими, оскільки суди правильно урахували, що для встановлення сервітуту закон вимагає від позивача надання доказів на підтвердження того, що нормальне користування його власністю неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, а тому сам по собі висновок експерта для суду не є визначальним. Суди правильно вказали на безпідставність доводів позивача про відсутність можливості пройти чи проїхати до його земельної ділянки, яку він використовує для городництва, іншим способом, аніж через земельну ділянку відповідача за встановлених судами обставин наявного проходу до земельної ділянки позивача по грунтовій дорозі. 
		 
		Також не можуть бути прийняті до уваги посилання заявника на висновок ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року у справі № 662/675/16-ц, у якій визначено, що земельний сервітут встановлюється судом у випадку, коли відповідач не довів, що позивач може задовольнити свої потреби щодо використання земельної ділянки в менш обтяжливий спосіб ніж запропонований, оскільки відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
		 
		Інші доводи касаційної скарги в цілому зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлених ними обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки судами, які їх обгрунтовано спростували. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суд першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                      Г. І. Усик
		І. Ю. Гулейков
		О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...