Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/2985/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2021. Зареєстровано: 20.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/359/49/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015110000000593

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		Справа №359/2985/16-к 
		Провадження №1-кп/359/49/2020
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		30грудня 2020року                          м. Бориспіль
		Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:    
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_14 , його захисників  адвокатів ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , свідка ОСОБА_21 та його представника  адвоката ОСОБА_22 , перекладача ОСОБА_23 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за №42015110000000593, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2015 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню
		ОСОБА_14 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Копіювате Монастирищенськогорайону Черкаськоїобласті,громадянина України,українця,одруженого,з вищоюосвітою,маючого наутриманні неповнолітнюдитину,раніше несудимого,зареєстрованого тапроживаючого заадресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податківфізичної особи:  НОМЕР_1 , 
		у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, -
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_14 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. 
		Рішенням № 1 сесії 7 скликання Бориспільської районної ради Київської області від 11.11.2015 року визнано повноваження депутата Бориспільської районної ради ОСОБА_14 .
		Окрім того, рішенням Бориспільської районної ради від 13.11.2015 року № 08-01-VII депутата Бориспільської районної ради Київської області ОСОБА_14 обрано на посаду секретаря постійної комісії Бориспільської районної ради з питань законності, правопорядку та боротьби з корупцією.
		Відповідно до ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону є: особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.
		Крім того, статтею 22 даного Закону передбачено, що особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
		Статтею 23 зазначеного Закону визначено також, що особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб, зокрема, у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
		Відповідно до ст.8 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" № 93-ІV від 11.07.2002 року (з подальшими змінами та доповненнями) депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження, повинен дотримуватися таких правил депутатської етики, зокрема, не приймати будь-яких гонорарів, подарунків, не отримувати винагород безпосередньо чи опосередковано за дії, пов`язані зі здійсненням ним депутатських повноважень.
		За нормативними приписами заборони одержувати незаконну винагороду, визначення яких міститься у ст. 368 КК України, представник влади, одним із яких є депутат органу місцевого самоврядування, не вправі одержувати будь-яку винагороду у зв`язку зі здійсненням своїх службових повноважень.
		Так, наприкінці листопада 2015 року між ТОВ "Меридіан-транс" та Сеньківською сільською радою Бориспільського району Київської області укладено договір щодо вивозу сміття з адміністративних меж вказаної ради.
		Водночас, приблизно 05.12.2015 року до представника ТОВ "Меридіан-транс" ОСОБА_21 на його особистий телефон зателефонував депутат Бориспільської районної ради Київської області ОСОБА_14 та запропонував зустрітись, на що ОСОБА_21 погодився.
		Під час зустрічі ОСОБА_14 повідомив, що йому, як голові фракції радикальної партії у Бориспільській районній раді, стало відомо, що ТОВ "Меридіан-транс" здійснює вивіз сміття з адміністративних меж Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області та він має намір використати свої повноваження депутата для припинення вказаної діяльності ТОВ "Меридіан-транс", при цьому погрожуючи підняттям цього питання на сесії Бориспільської районної ради, зверненням з відповідними депутатськими запитами до контролюючих та правоохоронних органів, які розпочнуть кримінальне провадження та припинять діяльність ТОВ "Меридіан-транс".
		Разом з тим, ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_21 про те, що у разі надання йому представниками ТОВ "Меридіан-транс" щомісяця неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 20 000 гривень, він не ініціюватиме питання щодо припинення здійснення господарської діяльності зазначеного товариства. ОСОБА_21 , усвідомлюючи можливість настання негативних наслідків для ТОВ "Меридіан-транс" у вигляді припинення господарської діяльності погодився на вимогу ОСОБА_14 .
		Після нетривалих переговорів, сума неправомірної вигоди була зменшена ОСОБА_14 до 15 000 грн. щомісячно.
		25.12.2015 року близько 16 год. 10 хв., на виконання раніше обумовленої вимоги, ОСОБА_14 зустрівся з ОСОБА_21 в автомобілі "Шевроле Еванда", який перебував у користуванні останнього, поблизу приміщення за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Небесної сотні, 32, з метою отримання обумовленої неправомірної вигоди. При цьому з метою маскування своєї злочинної діяльності ОСОБА_14 вручив ОСОБА_21 клаптик паперу з реквізитами банківського рахунку № НОМЕР_2 відкритого на ім`я ОСОБА_24 - представника Благодійного фонду "Миролюб", та наказав перерахувати, обумовлену суму неправомірної вигоди, на вказаний картковий рахунок. В той же час, враховуючи, що ОСОБА_21 запропонував ОСОБА_14 передати лише частину неправомірної вигоди, після нетривалих роздумів ОСОБА_14 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх діянь, отримав особисто від ОСОБА_21 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 5000 гривень, за обіцянку здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме невстановленими під час досудового розслідування службовими особами правоохоронних та контролюючих органів щодо не перешкоджання законній діяльності ТОВ "Меридіан-транс".
		13.01.2016 року близько 18 год. 00 хв., на виконання раніше обумовлених домовленостей, ОСОБА_14 зустрівся з ОСОБА_21 у приміщенні офісу Бориспільського осередку політичної партії "Радикальна партія Олега Ляшка" за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Небесної сотні, 32, та діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер свої діянь, отримав від ОСОБА_21 особисто частину обумовленої неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 5000 гривень за обіцянку здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме: невстановленими під час досудового розслідування службовими особами правоохоронних та контролюючих органів щодо не перешкоджання законній діяльності ТОВ "Меридіан-транс".
		20.01.2016 року близько 12 год. 00 хв., на виконання раніше обумовлених домовленостей, ОСОБА_14 зустрівся з ОСОБА_21 у приміщенні офісу Бориспільського осередку політичної партії "Радикальна партія Олега Ляпка" за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Небесної сотні, 32, з метою отримання обумовленої неправомірної вигоди. При цьому з метою маскування своєї злочинної діяльності ОСОБА_14 вручив ОСОБА_21 клаптик паперу з реквізитами банківського рахунку № НОМЕР_2 відкритого на ім`я ОСОБА_24 - представника Благодійного фонду "Миролюб", та наказав перерахувати обумовлену суму неправомірної вигоди на вказаний картковий рахунок.
		У процесі перемовин, враховуючи, що ОСОБА_21 запропонував передати неправомірну вигоду готівкою, ОСОБА_14 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх діянь, погодився на отримання від останнього особисто неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 15 000 гривень готівкою за обіцянку здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме невстановленими під час досудового розслідування службовими особами правоохоронних та контролюючих органів щодо не перешкоджання законній діяльності ТОВ "Меридіан-транс", та очима показав, що грошові кошти необхідно покласти на його робочий стіл, що ОСОБА_21 і зробив, після чого залишивши вказане приміщення.
		Після отримання грошових коштів у сумі 15 000 гривень ОСОБА_14 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.
		Органами досудового розслідування зазначені дії ОСОБА_14 кваліфіковані за ч. 2 ст. 369-2 КК України - як одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 у пред`явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованого йому злочину своєї вини не визнав повністю, та показав, що наприкінці 2015 року його було обрано депутатом Бориспільської районної ради від політичної партії "Радикальна партія Олега Ляшка". Також його було обрано на посаду секретаря постійної комісії Бориспільської районної ради з питань законності, правопорядку та боротьби з корупцією. Зазначив, що після обрання його депутатом, в нього виникла конфліктна ситуація з його колишнім товаришем та однопартійцем ОСОБА_25 . Так, останній йому вказав, що оскільки він йому допоміг стати депутатом, тому він повинен виконувати те, що йому скажуть. Однак, він категорично відмовився, виконувати будь-які вказівки такого роду. На його думку, всі подальші події, які з ним трапилися і про які йдеться в обвинувальному акті, пов`язані саме із цією ситуацією, та його категоричною відмовою виконувати якісь вказівки. Також показав, що ще до початку своєї політичної кар`єри він активно займався волонтерською діяльністю по допомозі українським бійцям АТО, надаючи будь-яку допомогу, якої останні безумовно потребували. Вказаною діяльністю займався за підтримки благодійного фонду "Миролюб", директором якого являлась ОСОБА_26 . Він неодноразово їздив на схід України, займаючись волонтерством, надаючи різноманітну допомогу бійцям АТО. Вказаною волонтерською діяльністю він продовжив займатися і після обрання його депутатом. Десь наприкінці листопада 2015 року, точної дати він не пам`ятає, у зв`язку з тим, що пройшов тривалий проміжок часу від події, до нього зателефонував ОСОБА_21 , якого, він на той момент навіть не знав як звати, оскільки він йому був відомий лише як особа по кличці "Кирпіч". Вказану особу він знав лише наглядно та його кличку, будь-яких відносин із ним не підтримував, лише при зустрічі віталися. Тому обставини зазначені в обвинувальному акті з приводу того, що саме він зателефонував до ОСОБА_21 не відповідають дійсності, оскільки з вказаною особою він не спілкувався, в нього не було його мобільного номеру телефону, він його навіть особисто не знав. Саме ОСОБА_21 до нього зателефонував і просив з ним зустрітися. На що він йому повідомив, що якщо йому необхідно з ним зустрітися, то може приїжджати до приміщення його офісу, що знаходиться по вул. Героїв Небесної Сотні, 32 в м. Бориспіль. Трохи згодом до його офісу приїхав ОСОБА_21 , та під час їхнього спілкування останній зазначив, що йому відомо, що він займається волонтерською діяльністю по допомозі бійцям АТО, а в нього є друзі, які мають бажання та готові надавати фінансову допомогу для даного волонтерського руху. Він звичайно позитивно відреагував на цю інформацію, зазначивши, що він буде безумовно радий такій допомозі, оскільки бійці АТО нуждаються у найрізноманітніших ресурсах, і будь-яка допомога буде їм в нагоді. Після цього ОСОБА_21 також зазначив, що його друзі займаються діяльністю, яка пов`язана із вивезенням землі, і за їхню допомогу волонтерському руху, попросив у нього, щоб він не втручався, як депутат, і не заважав їхній даній діяльності. На що він йому відповів, що він не має жодного відношення до даної діяльності підприємства, оскільки він не наділений повноваженнями та компетенцією щодо втручання у діяльність будь-яких товариств, і цим займаються відповідні правоохоронні органи. Тому він не мав жодних можливостей якимось чином перешкоджати діяльності будь-якого підприємства. Після цієї розмови ОСОБА_21 поїхав. Також пізніше ОСОБА_21 йому повідомив, що вони готові надавати допомогу в розмірі 15 000 грн. в місяць. Він сказав, що добре, вони раді будь-які допомозі. ОСОБА_21 прийшов до нього як до волонтера, який займався волонтерським рухом допомоги воїнам АТО. Трохи згодом він зустрівся зі своїм товаришем, який на той момент очолював спецпідрозділ Міністерства внутрішніх справ по боротьбі із організованою злочинністю ОСОБА_27 , який його попросив допомогти бійцям АТО, а саме з паливом, оскільки вони їхали в АТО на 2 місяці, і їм була необхідна велика кількість палива. Він звернувся з даним проханням про допомогу до Бориспільської РДА, на той момент був головою ОСОБА_28 , який відмовив у наданні допомоги. Після чого він зателефонував до ОСОБА_21 , із проханням допомогти волонтерському руху, враховуючи, що останій самостійно виявив таке бажання, пояснивши, що зараз вони збирають кошти на паливо, якого необхідна велика кількість. ОСОБА_21 пообіцяв, що вони допоможуть їм. Разом з тим, пройшов певний час, ОСОБА_21 так і не надав жодної фінансову допомогу для бійців АТО. Вони, волонтери, вже самостійними силами, зібрали певну суму коштів, купили паливо, і останні поїхали в АТО. Десь через день після цього, до нього в офіс приїхав ОСОБА_21 , привізши йому грошові кошти в сумі 5000 грн. на допомогу бійцям АТО. Вказана сума була купюрами по 500 грн. Він йому повідомив, що хлопці вже поїхали в АТО, і паливо їм купили. Однак, враховуючи, що бійці АТО потребують постійно різноманітних ресурсів (харчі, ліки, одяг, амуніція, автотранспорт, її ремонт тощо), то він взяв дані кошти для забезпечення волонтерської діяльності з метою подальшого використання на потреби АТО. В подальшому, частина з цих коштів, була витрачена на ремонт двох автомобілів, а іншу частину, що залишилась, він поклав в одну із шухляд свого столу, що знаходився в офісі, щоб потім використати на інші потреби бійців АТО. При цьому, він неодноразово ОСОБА_21 казав, що всі фінансові питання по волонтерській діяльності необхідно вирішувати через благодійний фонд, перераховуючи кошти на рахунок фонду, щоб останні вели відповідний звіт по їх використанню на потреби АТО. Він не хотів, щоб у нього були якісь кошти, оскільки вказані кошти призначалися для воїнів АТО, а тому їх потрібно було перераховувати на благодійний фонд. Крім того, під час однієї із зустрічей із  ОСОБА_21 , яка відбувалася в автомобілі марки "ToyotaRAV4", він надавав ОСОБА_21 рахунковий рахунок картки директора благодійного фонду "Миролюб" ОСОБА_24 , оскільки останній повідомив йому, що він не знає як перераховувати кошти на рахунок юридичної особи. Тому він надав номер банківської картки директора благодійного фонду, яка потім із вказаної картки самостійно все перерахує кошти на рахунок благодійного фонду, оскільки вона все це знала як робити. Виключно для цього він надавав номер картки директора благодійного фонду, щоб ОСОБА_21 відразу перекидав кошти на відповідний рахунок, а не передавав йому, оскільки ці кошти призначені для волонтерського руху, а не для нього особисто. 20.01.2016 року йому знову зателефонував ОСОБА_21 , і сказав, що їм необхідно зустрітись. На що він йому повідомив, що останній може приїжджати до його офісу. Коли ОСОБА_21 приїхав до його офісу, то із ним в кабінеті разом перебувала його помічниця ОСОБА_26 , яку ОСОБА_21 попросив вийти, щоб поговорити з ним на одинці. Вона вийшла, і ОСОБА_21 сказав йому, що привіз гроші на допомогу бійцям АТО, і дістав їх чи із сумки, чи із карману, вже не пам`ятає. На що він йому знову сказав, що йому особисто не потрібно передати ніякі кошти на волонтерську діяльність, а відразу необхідно їх перераховувати на рахунок благодійного фонду. ОСОБА_21 забрав гроші собі назад. Після цього до кабінету зайшла його помічниця, і ОСОБА_21 дістав телефон, щось прочитав, бо йому прийшло якесь повідомлення, і відразу сказав, що він ніяких коштів нікуди перераховувати не буде, кинувши ці грошові кошти йому на стіл, і різко вибіг з його кабінету. Він побіг відразу за ним, із проханням, щоб ОСОБА_21 повернувся і забрав кошти, і глянувши на сходи, він побачив вже працівників СБУ, і відразу вже зрозумів, що відбувається. Після цього його було затримано працівниками СБУ. До коштів, які кинув ОСОБА_21 йому на стіл він навіть не торкався та не просив їх в якості неправомірної вигоди. Потім працівниками СБУ, з порушенням вимог законодавства, було проведено обшук в його кабінеті, його особистий обшук, без будь-яких понятих. Була присутня лише його помічниця. Грошові кошти були розкладені на столі, і мабуть вже аж після того, як його забрали із кабінету та повезли до прокуратури, були запрошені поняті, бо до цього нікого з по сторонніх осіб, в кабінеті, не було, лише працівники правоохоронних органів, у значній кількості. Також, в ході незаконного обшуку в приміщенні його кабінету, працівниками поліції, із його столу, були вилучені кошти, які йому надавав ОСОБА_21 на волонтерську допомогу, які він просив в нього на паливо, і які ще не встиг використати на допомогу бійцям АТО. При цьому, в подальшому саме ці кошти і були вилучені в нього вдома працівниками поліції, купюрами по 500 грн., так як давав йому ОСОБА_21 . В той же час, у протоколі обшуку в його кабінеті, не вказано про вилучення цих коштів. Вважає, що працівники поліції підкинули вказані грошові кошти йому в будинок, для штучного створення доказів. Крім того, додав, що він ніколи не зустрічався із ОСОБА_21 в автомобілі "Шевроле Еванда", як про це зазначено в обвинуваченні. Із ОСОБА_21 він зустрічався одного разу в автомобілі і це була "ToyotaRAV4", про що він зазначав вище. Також показав, що йому взагалі не було відомо, що ОСОБА_21 являвся директором ТОВ "Меридіан-транс", оскільки під час їхнього спілкування, про таке підприємство, вони взагалі жодного разу не говорили, та само як і про діяльність такого підприємства, зокрема і на території Сеньківської сільської ради. Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Сеньківської сільської ради, що будь-які договори із ТОВ "Меридіан-транс" сільською радою взагалі не укладалися. Крім того, відповідно до інформації, розміщеної у реєстрі юридичних осіб ТОВ "Меридіан-транс" займається, яка пов`язана з технічним обслуговуванням та ремонтом транспортних засобів, і не має жодного відношення до діяльності, яка пов`язана із вивезенням сміття. Жодного разу він не просив і не казав ОСОБА_21 про передачу йому якихось грошей, в якості неправомірної вигоди, за його вплив на прийняття якось рішень правоохоронними органами. Він навіть не міг йому такого сказати, оскільки відповідно до покладених на нього повноважень, він не наділений такими повноваженнями, щоб впливати на дії та прийняття рішень правоохоронними органами. Тому про будь-який вплив на когось, з його боку, вони навіть з ОСОБА_21 ні разу не спілкувалися. Однак, він звернув увагу, що під час їхніх розмов із ОСОБА_21 останній неодноразово говорив про те, що він би хотів аби ОСОБА_14 так сказати "кришував" діяльність підприємств його друзів. Однак, він не міг нікого "кришувати", оскільки не наділений такими повноваженнями. Вже згодом він зрозумів, навіщо ОСОБА_21 говорив йому про це. Вважає такі дії ОСОБА_21 провокацією. Зазначив, що він, як і кожен громадянин України, мав право звернутися до правоохоронних органів із заявою про злочин, у разі виявлення якихось протиправних дій. При цьому, вже після його затримання та пред`явлення йому підозри, він дізнався про те, що діяльність ОСОБА_21 пов`язана із незаконним вивезенням родючого шару ґрунту. Разом з тим, не зважаючи на вказану його заяву, будь-яких осіб встановлено так і не було, підозра нікому не пред`явлена. Це лише додатково підтверджує те, що він не мав жодних повноважень впливати на рішення правоохоронного органів. Будь-яких грошей у ОСОБА_21 він ніколи для себе особисто не просив, тим паче за вплив на прийняття якихось рішень службовими особами правоохоронних та контролюючих органів, на яких він ніяк не міг впливати, оскільки як депутат не був наділений такими повноваженнями. Грошові кошти, які передав йому ОСОБА_21 були призначення для забезпечення здійснення волонтерської діяльності по допомозі бійцям АТО, і всі розмови про гроші із ним були виключно щодо волонтерського руху. Вказані кошти він передав йому як волонтеру, а не як депутату. Частина з цих коштів і була використана безпосередньо на допомогу бійцям АТО, а іншу частину він не встиг передати їм, оскільки ці гроші вилучили працівники поліції. Будь-яких обіцянок ОСОБА_21 він ніколи не надавав, жодних дій щодо діяльності ТОВ "Меридіан-транс" він не вчиняв, він навіть не знав, до цієї справи, про існування такого підприємства. Переглянувши відеозапис події та прослухавши аудіозаписи, які зафіксовані в протоколах за результатами проведення негласних слідчих дій, обвинувачений ОСОБА_14 зауважив, що вказані записи не мають жодного відношення до обставин, які зазначені в обвинувальному акті, оскільки на них не зафіксовано розмов щодо вивезення сміття чи діяльності ТОВ "Меридіан-транс". Вважає, що відносно нього була вчинена провокація злочину, а матеріали кримінальної справи фактично сфальсифіковані працівниками правоохоронних органів. Крім того, додав, що підписав угоду про визнання винуватості, не розуміючи всіх її наслідків, оскільки перебував у стресовому стані від цих подій та під тиском працівників правоохоронних органів, а тому не повністю розумів, що відбувається. Враховуючи його такий стан, а також постійний тиск правоохоронних органів, що так для нього буде краще, він і підписав угоду про визнання винуватості, в надії, що це закінчиться. Однак, суд не затвердив дану угоду, і він вже зрозумів, що це неправильно, оскільки він не вчиняв злочину, а тому не може погодитись на угоду. 
		При розгляді кримінального провадження в межах пред`явленого обвинувачення ОСОБА_14 , безпосередньо допитавши обвинуваченого, свідків, вивчивши документи як докази, на які посилався прокурор, вивчивши всі матеріали кримінального провадження, провівши дебати у яких прокурор просив: ОСОБА_14 визнати винними у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а захисник та обвинувачений, який не визнавав своєї вини у вчиненні даного злочину, просив його виправдати, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_14 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_14 не вбачається склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України, оскільки його вина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, так як прокурором не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Судом були допитані свідки обвинувачення, які на думку прокурора, підтверджують винуватість ОСОБА_14 , в інкримінованому йому злочині.
		Так, допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_21 , за участі його представника  адвоката ОСОБА_22 , та перекладача ОСОБА_23 (з російської на українську мову), показав, що із ОСОБА_14 він ніяких відносин не підтримує, знає його наглядно, при зустрічі вітались один з одним. Також зазначив, що він майже не пам`ятає обставин події, оскільки пройшов тривалий проміжок часу, а тому не може нічого повідомити. На уточнюючи питання учасників кримінального провадження вже показав, що колись давно, близько 2-3 років назад, він працював в ТОВ "Меридіан-транс", однак на якій посаді вже не пам`ятає. Вказана посада була якоюсь керівною, яка була пов`язана з організацією перевезення вантажів. Працював на цій посаді більше року. Які саме вантажі перевозили, він не пам`ятає. Чи укладалися якісь договори про виконання перевезень із Сеньківською сільською радою також не пам`ятає. Як саме і за яких обставин він познайомився із ОСОБА_14 повідомити не зміг, оскільки він цього не пам`ятає. Лише зазначив, що колись давно він зустрічався із ОСОБА_14 , однак коли, де саме, скільки разів та за яких обставин він вже не пам`ятає. Так само він не пам`ятає про що саме він спілкувався із ОСОБА_14 , а також чи були між ними якісь розмови з приводу грошових коштів. Підтвердив, що він дійсно звертався до правоохоронних органів, у зв`язку з вимаганням в нього грошових коштів, однак хто саме і у зв`язку з чим, їх у нього вимагав, він вже не пам`ятає, бо це було дуже давно. Також не пам`ятає, які саме він документи підписував та про що його допитували правоохоронні органи. Після надання для ознайомлення наступних документів, а саме: заяви, надрукованої від його імені (т.1 а.с.114-115); постанови про залучення особи до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 15.12.2015 року (т.1 а.с.121-123), підтвердив, що у вказаних документах проставлений його підпис. В той же час, після ознайомленні із протоколом попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 15.12.2015 року (т.1 а.с.125-126); протоколом огляду та вручення грошових коштів від 25.12.2015 року (т.1 а.с.127) та протоколом огляду та вручення грошових коштів від 20.01.2016 року (т.1 а.с.138-139) свідок ОСОБА_21 показав, що він не може однозначно стверджувати, що у вказаних документах проставлений саме ним підпис, оскільки начеб то підпис схожий на його, однак він точно не впевнений, що це саме його підпис. Також показав, що при яких обставинах він підписував вказані документи він не може пояснити, оскільки вже не пам`ятає. З приводу того, чи він передавав ОСОБА_14 якісь грошові кошти, зазначив, що він не пам`ятає даних обставин. Після оголошення прокурором змісту протоколу допиту ОСОБА_21 в якості свідка під час досудового розслідування та надання його для ознайомлення останньому, свідок ОСОБА_29 показав, що він не пам`ятає чи надавав такі показання, а підпис начеб то його проставлений, однак він не впевнений. Також зазначив, якщо документ ним підписаний, то мабуть викладені в ньому обставини відповідають дійсності. Однак, підтвердив, що перед підписом всіх документів під час досудового розслідування, він їх зміст особисто не читав, оскільки не мав такої змоги, так як українською мовою володіє на недостатньому рівні, щоб читати, він лише частково щось розуміє, щось ні, зокрема терміни він взагалі не розуміє. Перекладача з російської на українську мову під час досудового розслідування не було. Також жодних пояснень з приводу того, у зв`язку з чим всі документи, які ним підписані, виконані в друкарський спосіб, він не надав, оскільки йому невідомо. Чи оголошувався йому зміст цих документів працівниками правоохоронних органів, він не пам`ятає, однак особисто із їх змістом він точно не ознайомлювався. Жодного тиску з боку правоохоронних органів, він також не пам`ятає. 
		Допитана у судовому засіданні свідок  ОСОБА_18  показала, що ОСОБА_14 вона знає із 2013 року, відносини між ними дружні. На момент подій про якій йдеться в обвинувальному акті, вона працювала помічником ОСОБА_14 , однак позаштатно. Паралельно вона разом із ОСОБА_14 займалася волонтерською діяльністю по допомозі українським бійцям АТО, надаючи будь-яку допомогу, якої останні безумовно постійно потребували. Вказаною діяльністю вони займалися за підтримки благодійного фонду "Миролюб", директором якого вона являлась. Однак, більш активну участь у вказаній діяльності приймав ОСОБА_14 , який неодноразово їздив на схід України, надаючи різноманітну допомогу бійцям АТО. Також ОСОБА_14 повідомив їй про те, що на її картковий рахунок повинні прийти грошові кошти для волонтерської діяльності на допомогу бійцям АТО, зокрема від особи на ім`я ОСОБА_30 , кличка якого " ОСОБА_31 ", яку останній виявив бажання надавати. Однак, гроші від нього так і не прийшли. Також ОСОБА_14 звертався за матеріальною допомогою, щоб мати можливість купити бійцям АТО паливо, оскільки останні неодноразово до нього приходили із цим питанням, оскільки вони потребували великої кількості палива, бо їхали туди на тривалий час в АТО. Крім того, вони постійно, по мірі можливості, купляли різні речі бійцям: продукти, одяг тощо. Точної дати вона не пам`ятає, оскільки пройшов тривалий проміжок часу, до ОСОБА_14 неодноразово телефонували, оскільки хотіли з ним зустрітися і саме в його офісі. На її запитання хто саме телефонує, ОСОБА_14 повідомив, що це "Кирпіч" (його кличка) з приводу допомоги бійцям АТО. Вони як раз збирались із ОСОБА_14 кудись їхати по робочим справам, однак вказана особа наполягала на зустрічі саме у офісі, тому ОСОБА_14 вирішив його вже дочекатися. Коли "Кирпіч" приїхав до офісу, то вона пішла по якимось справах, щось оплатити, і вони залишились із ОСОБА_14 в кабінеті вдвох. Коли вона повернулася, зайшла до кабінету, то звернула увагу, що "Кирпіч" поводить себе якось дивно, сильно хвилювався. Потім у "Кирпіча" зателефонував телефон, і після цього, він різко кинув якісь гроші на стіл ОСОБА_14 , при цьому говорячи: "Допомога, допомога…", і відразу вибіг з кабінету. ОСОБА_14 навіть не торкаючись до цих грошей, не розуміючи, що відбувається, побіг слідом за "Кирпічем", говорячи йому "Костя вернись! Що це таке?". Після цього до кабінету вже зайшли працівники правоохоронних органів, затримали ОСОБА_14 , і почали відразу проводити обшук в кабінеті. В цей час будь-яких понятих не було, зайшли виключно працівники правоохоронних органів. В ході обшуку, в столі ОСОБА_14 , вони вилучили банківську картку, якісь документи, а також якісь грошові кошти. Яка саме там була сума коштів їй невідомо. Однак, вказані документи і гроші, кудись зникли, в протоколі обшуку їх зазначено не було, не зважаючи на те, що працівники поліції їх вилучали Пізніше, вже їй повідомив ОСОБА_14 , що частина цих коштів, які були вилучені в нього із столу, в подальшому були вилучені працівниками правоохоронних органів вже в нього вдома. Потім працівники поліції почали перераховувати кошти, що знаходилися на столі. Вони їх рахували частинами, і в них щось не сходилось, в них вийшла сума менше від тої, що повинна була бути. Її це тоді ще здивувало, оскільки вони вже наперед знали, яка саме сума коштів там повинна була бути. Понятих весь цей час не було. Слідчий неодноразово переписував протокол обшуку, оскільки він в ньому відображав відомості, які не відповідали дійсності, у зв`язку з чим, вона заперечувала проти вказаного протоколу. Понятих запросили вже в самому кінці, після того як затримали ОСОБА_14 , забрали його до прокуратури, і залишилось 2-3 працівника поліції, всі інші, які були під час обшуку, вже поїхали. Понятими були якісь дві жінки. Ці події тривали десь із 12:00 по 17:00 год., і понятих привели в самому кінці. Жодних розмов з приводу того, що ОСОБА_14 повинен був щось робити за допомогу, яку буде надавати "Кирпіч" для волонтерської діяльності, вона ніколи не чула. Щоб ОСОБА_14 давав такого роду обіцянки, вона також ніколи не чула. "Кирпіча" бачила два рази. В цей раз він проходив вже вдруге. Ініціатором всіх зустрічей із ОСОБА_14 був саме "Кирпіч", оскільки саме він телефонував ОСОБА_14 , і наполягав на їх зустрічах. В день затримання останній неодноразово телефонував ОСОБА_14 , і хотів зустрітися з ним виключно в офісі. 
		Допитана у судовому засіданні свідок  ОСОБА_17  показала, що точної дати не пам`ятає, оскільки пройшов тривалий проміжок часу, того дня вона перебувала на робочому місці, в приміщенні КП "ЖЕК №1", що розташоване по вул. Героїв Небесної Сотні, 32 в м. Бориспіль, десь близько обіду, може і пізніше, в її кабінет зайшов чоловік  працівник правоохоронного органу та запропонував прийняти участь в слідчій дії в якості понятої, на що вона погодилась. Разом із цим чоловіком, вони пішли в сусіднє приміщення, де піднялися на 2 чи 3 поверх, і зайшли там до якогось кабінету. Двері у вказаний кабінет були відчинені, зайшовши до кабінету, вона побачила, що на столі лежали якісь гроші. В її присутності вказані гроші перераховували. Яка була сума коштів та яким номіналом були купюри вона не пам`ятає. Сума була значна, бо було багато купюр, які лежали розкладені на столі. В кабінеті було ще декілька працівників правоохоронних органів, скільки саме не пам`ятає. Однак, однозначно стверджувала, що ОСОБА_14 в цьому кабінеті не було, і вперше вона його побачила лише в судовому засіданні. Що це були за гроші вона не пам`ятає. Їх походження їй ніхто не пояснював, вказані кошти перерахували в її присутності, і все. За результатами даної слідчої дії було складено якісь протокол, вона його підписала, без будь-яких зауважень. Чи звіряла вона номера купюр, вона не пам`ятає. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_20  показав, що майже нічого не пам`ятає, оскільки подія відбувалася дуже давно. Точної дати не пам`ятає, це було точно взимку, вдень, він разом із товаришем ОСОБА_19 , перебували в м. Бориспіль, збирались попити каву, коли до них підійшли співробітники СБУ та запропонували прийняти участь в слідчій дії в якості понятих, на що вони погодились. Вони всі разом пішли в приміщення, з червоної цегли, що знаходиться навпроти Бориспільської прокуратури, де піднялися чи на 2, чи на 3 поверх, де зайшли в якісь кабінет. У вказаному кабінеті була значна кількість працівників правоохоронних органів та СБУ, точну кількість не пам`ятає. Чи у був у вказаному кабінеті ОСОБА_14 він не може однозначно стверджувати, оскільки таку особу він не пам`ятає. В їх присутності перераховували гроші, які лежали на столі у вказаному кабінеті, розкладені купюрами по 200 грн. Яка була сума він не пам`ятає. Після перерахунку вказаних коштів, було складено протокол, який надали їм на підпис, і вони підписали. Що це були за гроші, їм не пояснювали, у їх присутності гроші лише перерахували і переписали. Будь-кому в його присутності гроші не вручали, лише перераховували гроші, які лежали на столі. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_19  показав, що точної дати не пам`ятає, це було взимку, вдень, близько 4 років назад, він разом із товаришем ОСОБА_32 , перебували в м. Бориспіль, неподалік від ринку (з торцевої сторони), збирались попити каву, коли до них підійшли співробітники СБУ та запропонували прийняти участь в якісь слідчій дії в якості понятих, на що вони погодились. Вони всі разом пішли в якесь приміщення, що знаходилась неподалік від ринку, де піднялися чи на 2, чи на 3 поверх, де зайшли в якісь кабінет. У вказаному кабінеті була значна кількість працівників правоохоронних органів та СБУ, точну кількість не пам`ятає, і він побачив, що на столі лежали грошові кошти купюрами по 200 грн. У їх присутності перерахували вказані грошові кошти. ОСОБА_14 у кабінеті не було, оскільки вказану особу він раніше ніколи не бачив. В їх присутності перераховували гроші, і працівники СБУ переписували їх серії та номера. За результатами чого було складено протокол, який надали їм на підпис, і вони підписали. Що це були за гроші, їм не пояснювали, у їх присутності гроші лише перерахували і переписали. В Бориспільській прокуратури він того дня не був, будь-кому в його присутності гроші не вручали, лише перераховували, гроші, які лежали на столі, в кабінеті. В інших слідчих діях, він участі не приймав.
		Крім того, стороною обвинувачення у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання про допит свідків: ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , однак їх присутність під час судового розгляду, відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 та ч. 2 ст. 327 КПК України, стороною обвинувачення забезпечена не була. В свою чергу судом були вжиті заходи щодо сприяння стороні обвинувачення у реалізації права на допит цих свідків, проте судовий виклик результату не дав. В подальшому, ухвалою судувід 21.02.2020року (т.3а.с.61-62)було встановленостороні обвинуваченнястрок дляподання досуду доказів,а саме:забезпечення явкисвідків: ОСОБА_33 та ОСОБА_35 до 11.03.2020року.Однак,явка вказанихсвідків досуду забезпеченатак іне була,а томупрокурор,у судовомузасіданні 11.03.2020р.,відмовився відклопотання щододопиту вказанихсвідків,оскільки місцезнаходження вказанихсвідків невстановлено істороною обвинуваченнявикористано всіможливості длявстановлення їхмісця перебуваннята забезпеченняїх явкидо суду.Сторона захистуне наполягалана викликувказаних свідків. У зв`язку з не виконанням стороною обвинувачення вимог, визначених в ухвалі суду від 21.02.2020 року, не забезпеченням явки свідків: ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , стороною обвинувачення до суду, суд не знайшов підстав відступати у цій справі від правила дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, та прийшов до висновку, що вищезазначені обставини, не перешкоджають завершенню судового розгляду в кримінальному провадженні.
		Також, судом було безпосередньо досліджено письмові докази сторони обвинувачення, які на думку прокурора, доводять вину ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме:
		- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42015110000000593, дата внесення 14.12.2015 року (дата надходження заяви 11.12.2015 року, заявник ОСОБА_36 ), якого вбачається, що до ЄРД були внесені відомості про те, що депутат Бориспільської районної ради Київської області ОСОБА_14 систематично отримував неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, що поєднувалось із вимаганням такої вигоди, за невжиття заходів щодо припинення господарської діяльності ТОВ "Меридіан-транс" на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Дії ОСОБА_14 кваліфіковані за ч. 3 ст. 369-2 КК України (т.1 а.с.108);
		- доручення про визначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015110000000593, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення визначена за ч. 3 ст. 368 КК України, за підписом заступника начальника першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_37 , від 15.12.2015 року (т.1 а.с.109);
		- повідомлення про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, внесені до ЄРДР, за підписом старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_38 , від 14.12.2015 року (т.1 а.с.110);
		- постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42015110000000593, від 14.12.2015 року (т.1 а.с.111); 
		- заява ОСОБА_21 на ім`я заступника начальника ГУ  начальника ГВ БКОЗ СБ України в м. Києві та Київській області ОСОБА_39 , виготовлена друкарським способом, без дати, прийнята 11.12.2015 року, на якій міститься проставлений № 1659, про прийняття заходів, відповідно до чинного законодавства, щодо припинення протиправної діяльності з боку депутата Бориспільської районної ради ОСОБА_14 , за вимагання незаконної грошової винагороди за не перешкоджання законній господарській діяльності ТОВ "Меридіан-транс" (т.1 а.с.114-115), з додатками (т.1 а.с.116-119), направлена до прокуратури Київської області, на підставі супровідного листа, за підписом заступника начальникаГУ начальника ГВБКОЗ СБУкраїни вм.Києві таКиївській області ОСОБА_39 , № 1659 від 11.12.2015 року (т.1 а.с.113);
		- рапорт, за підписом старшого оперуповноваженого 1 відділу БКОЗ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_40 , на ім`я заступника начальника ГВ БКОЗ ГУ СБУ у м. Києві та Київської області ОСОБА_41 , від 11.12.2015 року, незареєстрований у встановленому законом порядку (т.1 а.с.120);
		- постанова старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_38 про залучення особи до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 15.12.2015 року (т.1 а.с.121-123), згідно якої залучено у кримінальному провадженні № 42015110000000593 від 14.12.2015 року до конфіденційного співробітництва та до проведення негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі його письмової згоди (т.1 а.с.124); 
		- протокол попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, складений старшим слідчим першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_42 , від 15.12.2015 року, підписаний ОСОБА_21 як особою, яку залучено до конфіденційного співробітництва та інших негласних слідчих (розшукових) дій (т.1 а.с.125-126); 
		- протокол огляду та вручення грошових коштів від 25.12.2015 року з додатком до нього (т.1 а.с.127, 128-129), згідно якого заступником начальника 1 відділу спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_43 , на виконання постанови № 21/2-2472т від 16.12.2015 року про проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) (т.1 а.с.240-241), за участю громадянина ОСОБА_21 , в присутності понятих, в адміністративному приміщенні ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, оглянуто та вручено громадянину ОСОБА_21 грошові кошти в сумі 5000 гривень: 10 купюр номінальною вартістю по 500 гривень кожна, із відображенням у протоколі серійних номерів вказаних купюр, які було відксерокопійовано на двох аркушах. Вказані грошові кошти передані ОСОБА_21 для отримання фактичних даних про вимагання та отримання неправомірної вигоди. При цьому, не зазначено хто саме буде отримувати неправомірну вигоду. Вказані грошові кошти належать ГУ СБ України у м. Києві та Київській області. До даного протоколу додано ксерокопії цих купюр; 
		- дані, що містяться у відомостях із реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме про об`єкт нерухомого майна - адміністративна будівля, що розташована в АДРЕСА_2 (т.1 а.с.130-132);
		- постанова про визначення групи прокурорів від 20.01.2016 року у кримінальному провадженні № 42015110000000593 від 14.12.2015 року (т.1 а.с.134-135) та повідомлення про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні (т.1 а.с.133);
		- постанова про визначення слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015110000000593 від 14.12.2015 року (слідчої групи) та старшого слідчої групи від 19.01.2016 року (т.1 а.с.136-137);
		- протокол огляду та вручення грошових коштів від 20.01.2016 року з додатком до нього (т.1 а.с.138-139, 140-147), згідно якого старшим оперуповноваженим 1 відділу спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_44 , на виконання постанови прокурора відділу прокуратури Київської області ОСОБА_45 № 15/1-72т від 19.01.2016 року про проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) (т.1 а.с.244-245), за участю громадянина ОСОБА_21 , в присутності понятих: ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , в приміщенні Бориспільського МРВ ГУ СБУ у м. Києві та Київської області, розташованого по вул. Героїв Небесної Сотні, 21 в м. Бориспіль, в період часу з 10:30 год. по 11:00 год., оглянуто та вручено громадянину ОСОБА_21 грошові кошти в сумі 15000 гривень: 75 купюр номінальною вартістю по 200 гривень кожна, із відображенням у протоколі серійних номерів вказаних купюр, які було відксерокопійовано. Вказані грошові кошти передані ОСОБА_21 для отримання фактичних даних про вимагання та отримання неправомірної вигоди службовими особами, однак не конкретизовано якими саме службовими особами. Помітка вказаних грошових коштів за допомогою спеціальних засобів не проводилась. Вказані грошові кошти належать ГУ СБ України у м. Києві та Київській області. До даного протоколу додано ксерокопії цих купюр; 
		- ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_46 від 06.01.2016 року (т.1 а.с.151-152), якою клопотання старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_47 про надання дозволу на проведення обшуку (т.1 а.с.148-150), задоволено частково, та надано дозвіл старшому слідчому першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_48 на проведення обшуку домоволодіння за місцем фактичного проживання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення і вилучення грошових коштів, речей, предметів і документів, які мають значення для кримінального провадження;
		- протокол обшуку від 20 січня 2016 року (т.1 а.с.153-158), відповідно до якого, в період часу з 12:11 год. до 14:26 год., слідчим в ОВС першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_49 , на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/693/16-к, за участю представника приміщення ОСОБА_50 , інших осіб: ст. о/у ГУ СБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_51 , у присутності двох понятих, проведено обшук в приміщенні домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 . В ході проведення обшуку, у шафі, що знаходиться в приміщенні коридору, виявлено та вилучено документи, а саме: договір № 601-11-15 на надання послуг з незалежної оцінки від 09.11.2015 року; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 015630; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 973704; договір іпотеки № PCL-009/306/2007 від 07.09.2007 року; договір купівлі-продажу житлового будинку від 07.09.2007 року; витяг з державного реєстру правочинів № 4575439; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16033596 від 07.09.2009 оку. Також ОСОБА_50 добровільно видала грошові кошти, в сумі 500 гривень, однією купюрою, що має серійний номер ЗД4161204; 1000 доларів США купюрами по 100 доларів США, в кількості 10 штук, які були вилучені. Крім того, в шафі, виявлено піджак чорного кольору, в боковій кишені якого виявлено та вилучено флеш-носій "Silicon Power" на 8 Gb з серійним номером D33В29. На робочому столі, який знаходився у спальній кімнаті, виявлено та вилучено: витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку; копія паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_14 . Також у спальній кімнаті, яка знаходиться зліва від входу в будинок, виявлено комод з одіялом, при відкритті якого, в нижньому ящику, в правій передній частині, під одіялом, виявлено дві грошові купюри, номіналом по 500 гривень кожна, з наступними серійними номерами: ЛЗ 4286277 та МВ 7006131, які було вилучено. Крім того, на даному комоді виявлено та вилучено 2 предмети, зовні схожі на набої. Всі виявлені та вилучені речі поміщені до синього поліетиленового пакету, засвідчені печаткою та підписами понятих; 
		- протокол огляду речей та документів від 20 січня 2015 року (т.1 а.с.159-160), відповідно до якого, в період часу з 17:10 год. до 18:10 год., слідчим в ОВС першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_49 , у приміщенні прокуратури Київської області, проведено огляд вищезазначених речей, які були вилучені під час обшуку в приміщенні домоволодіння АДРЕСА_3 , що містилися в синьому поліетиленовому пакеті, опечатаному биркою з печаткою "Слідче управління" та підписами понятих. Дані речі та грошові кошти, поміщені назад до пакету, та приєднані до матеріалів кримінального провадження № 42015110000000593 від 14.12.2015 року;
		- ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_46 від 06.01.2016 року (т.1 а.с.164-165), якою клопотання старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_47 про надання дозволу на проведення обшуку (т.1 а.с.161-163), задоволено частково, та надано дозвіл старшому слідчому першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_48 на проведення обшуку домоволодіння за місцем роботи ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_2 , з метою виявлення і вилучення грошових коштів, речей, предметів і документів, які мають значення для кримінального провадження;
		- протокол обшуку від 20 січня 2016 року (т.1 а.с.153-158), відповідно до якого, в період часу з 13:50 год. до 15:10 год., старшим слідчим першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_52 , на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/694/16-к, за участю представника приміщення ОСОБА_18 , інших осіб: слідчого ОВС ОСОБА_53 , у присутності двох понятих: ОСОБА_54 та ОСОБА_17 , проведено обшук в приміщенні, розташованого по АДРЕСА_2 . В ході проведення обшуку, виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 15 000 гривень, купюрами номіналом по 200 гривень кожна, із зазначенням у протоколі серійного номеру кожної купюри. Також в ході даного обшуку виявлено та вилучено: банківська картка "Приватбанк" № НОМЕР_2 ; гаманець чорного кольору, в якому виявлено: банківська картка "Приватбанк" № НОМЕР_3 ; банківська картка "Банк Михайлівський" № НОМЕР_4 ; посвідчення водія ОСОБА_14 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; посвідчення № 30 депутата Бориспільської міської ради на ім`я ОСОБА_14 ; посвідчення члена радикальної партії на ім`я ОСОБА_14 ; грошові кошти в сумі 846 гривень; зв`язка ключів; папка-швидкозшивач зеленого кольору з документами на 64 аркушах; папка-швидкозшивач червоного кольору, якій містяться документи на 8 аркушах, не пронумеровані, а також конверти, прикріплені до аркушів паперу; копія паспорту на ім`я ОСОБА_55 ; копія паспорта та ідентифікаційного коду на ім`я ОСОБА_14 ; документи на 11 аркушах; мобільний телефон марки "Samsung", темно-синього кольору; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_56 ; розписки ОСОБА_22 ; планшет марки "Impression"; пристрій для відстрілювання гумовими кулями "ПСМ-Р 9 мм" № ХК А 373906; звернення ОСОБА_14 ; звернення ОСОБА_14 від 11.12.2015 року; діловий щоденник; сумку чорного кольору. Всі вищезазначені речі упаковані в чорний поліетиленовий пакет, який упакований, опечатаний биркою з печаткою та підписами слідчого і понятих;
		- протокол огляду речей від 21 січня 2016 року (т.1 а.с.171-173), відповідно до якого, в період часу з 07:30 год. до 07:50 год., слідчим в ОВС першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_57 , у приміщенні прокуратури Київської області, проведено огляд вищезазначених речей, які були вилучені під час обшуку в приміщенні в приміщенні, розташованого по АДРЕСА_2 , що містилися в чорному поліетиленовому пакеті, опечатаному биркою з печаткою "Для пакетів" та підписами слідчого та понятих. Дані речі та грошові кошти поміщені назад до пакету;
		- протокол затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 20.01.2016 року (т.1 а.с.174-180), слідчим в ОВС першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_57 , про те, що 20.01.2016 р. о 12 год. 13 хв. за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, 32, за участю оперативних працівників ГУ БКОЗ СБУ у м. Києві та Київській області, у присутності двох понятих: ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , відповідно до ст. ст. 42, 208-211, 213 КПК України, здійснено затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі змісту якого вбачається, що підставою для затримання ОСОБА_14 є та обставина, що його застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення. При цьому із наданих пояснень ОСОБА_14 , після ознайомлення з підставами його затримання вбачається, що останній зазначив, що до нього зайшов чоловік на ім`я ОСОБА_30 (кличка "Кирпіч"), і він розумів, що це підстава, грошові кошти він не брав до рук, і вимагав в останнього їх забрати, однак відразу відбулося його затримання працівниками СБУ;
		- повідомлення про підозру ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, від 21.01.2016 року, складеного прокурором Київської області ОСОБА_58 (т.1 а.с.181-185); 
		- ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_46 від 21.01.2016 року (т.1 а.с.193-196), якою клопотання старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_47 про застосування запобіжного заходу (т.1 а.с.186-191), задоволено, та відносно підозрюваного ОСОБА_14 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строк на 60 днів, з визначенням застави у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, що становить 137 000 грн.;
		- ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_46 від 22.01.2016 року (т.1 а.с.204-205), якою клопотання старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_47 про арешт майна (т.1 а.с.198-202) задоволено частково, та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_14 , а саме: будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, загальною площею 3,62 га, розташованої в с. Копіювата Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий номер: 7123483000:02:000:0389; земельну ділянку, загальною площею 0,2048 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3220882201:01:006:0034; грошові кошти в сумі 851 гривня, що були вилучені при проведенні обшуку 20.01.2016 року за місцем роботи ОСОБА_14 ;
		- висновок експерта № 44/1 від 04.04.2016 року з ілюстративною таблицею (т.1 а.с.211-215), наданого експертом Центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України ОСОБА_59 , зробленого на підставі постанови старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_47 про призначення криміналістичної експертизи від 28.01.2016 року (т.1 а.с.207-210) з якого вбачається, що надані на дослідження грошові банкноти номіналом 200 гривень та 500 гривень, із зазначенням серійного номеру кожної купюри, на загальну суму 16 000 гривень, відповідають зразкам грошових знаків Національного банку України, відповідних номіналів, які знаходяться в офіційному грошовому обігу;
		- постанова, за підписом заступника прокурора Київської області ОСОБА_60 , від 15.03.2016 року, якою строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015110000000593 від 14.12.2015 року за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, продовжено до трьох місяців, тобто до 20.04.2016 року (т.1 а.с.216-219);
		- протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії від 16.01.2016 року (т.1 а.с.223-228) з додатком до нього (т.1 а.с.229), складеного заступником начальника 1 відділу спецпідрозділу по БКОЗ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_43 за результатами проведення Департаментом оперативного документування СБ України, на підставі ч. 3 ст. 8 ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність", а також ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_61 від 16.12.2015 року № 01-14084т/НСД негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо, - відео контролю особи ОСОБА_14 , яким зафіксованопроведення даноїнегласної слідчої(розшукової)дії відносно ОСОБА_14 ,за участі ОСОБА_21 . Матеріали негласного розшукового заходу надійшли з ДОД СБ України і знаходиться на оптичному диску ARENA № 51/4298 від 15.01.2016 року (т.1 а.с.229). У вказаному протоколі зафіксовано зміст розмов, у роздрукованому вигляді, що відбулася між заявником ОСОБА_21 та обвинуваченим ОСОБА_14 13.01.2016 року;
		- протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії від 28.12.2015 року (т.1 а.с.231-232), складеного заступником начальника 1 відділу спецпідрозділу по БКОЗ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_43 за результатами проведення Департаментом оперативного документування СБ України, на підставі ч. 3 ст. 8 ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність", а також ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_61 від 25.12.2015 року № 01-14084т/НСД негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо, - відео контролю особи ОСОБА_14 , яким зафіксованопроведення даноїнегласної слідчої(розшукової)дії відносно ОСОБА_14 ,за участі ОСОБА_21 . Матеріали негласного розшукового заходу надійшли з ДОД СБ України і знаходиться на оптичному диску ARITA № 51/4224 (т.1 а.с.239). У вказаному протоколі зафіксовано зміст розмов, у роздрукованому вигляді, що відбувалася між заявником ОСОБА_21 та обвинуваченим ОСОБА_14 25.12.2015 року;
		- протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії від 18.12.2015 року (т.1 а.с.233-234), складеного заступником начальника 1 відділу спецпідрозділу по БКОЗ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_43 за результатами проведення Департаментом оперативного документування СБ України, на підставі ч. 3 ст. 8 ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність", а також ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_61 від 16.12.2015 року № 01-14084т/НСД негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо, - відео контролю особи ОСОБА_14 , яким зафіксованопроведення даноїнегласної слідчої(розшукової)дії відносно ОСОБА_14 ,за участі ОСОБА_21 . Матеріали негласного розшукового заходу надійшли з ДОД СБ України і знаходиться на оптичному диску ARITA № 51/4227 (т.1 а.с.239). У вказаному протоколі зафіксовано зміст розмов, у роздрукованому вигляді, що відбувалася між заявником ОСОБА_21 та обвинуваченим ОСОБА_14 16.12.2015 року;
		- протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії від 11.01.2016 року (т.1 а.с.235-238), складеного заступником начальника 1 відділу спецпідрозділу по БКОЗ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_43 за результатами проведення Департаментом оперативного документування СБ України, на підставі ч. 3 ст. 8 ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність", а також ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_61 від 16.12.2015 року № 01-14084т/НСД негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо, - відео контролю особи ОСОБА_14 , яким зафіксованопроведення даноїнегласної слідчої(розшукової)дії відносно ОСОБА_14 ,за участі ОСОБА_21 . Матеріали негласного розшукового заходу надійшли з ДОД СБ України і знаходиться на оптичному диску ARITA № 51/4230 (т.1 а.с.239). У вказаному протоколі зафіксовано зміст розмов, у роздрукованому вигляді, що відбувалася між заявником ОСОБА_21 та обвинуваченим ОСОБА_14 04.01.2016 року;
		- звуко- та відеозаписи розмов, зафіксовані на оптичних дисках ARENA № 51/4298 від 15.01.2016 року (т.1 а.с.229), ARITA № 51/4224, ARITA № 51/4227 (т.1 а.с.239), додатки до протоколів від 16.01.2016 року, від 28.12.2015 року та від 18.12.2015 року про наслідки проведення негласних слідчих (розшукових дій), переглянуті та прослухані в ході судового розгляду;
		- звукозапис розмови, зафіксований на оптичному диску ARITA № 51/4230 (т.1 а.с.239)  додаток до протоколу від 11.01.2016 року про наслідки проведення негласної слідчої (розшукової дії), прослухані в ході судового розгляду;
		- постанови прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з корупційними злочинами, процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення прокуратури Київської області ОСОБА_62 про проведення контролю за вчиненням злочину від 16.12.2015 року (т.2 а.с.240-241) та від 13.01.2016 року (т.1 а.с.242-243), якими надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів), щодо особи  ОСОБА_14 , 29.07.1977 року, який є депутатом Бориспільської районної ради. Проведення даної негласної слідчої дії доручено старшому слідчому першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_48 спільно із співробітниками ГВ БКОЗ ГУ СБУ в м. Києві та Київській області, в строк 30 діб з моменту винесення постанови, із залученням до проведення вказаної НСРД ОСОБА_21 , із використанням під час проведення зазначеної НСРД заздалегідь ідентифікованих засобів  грошові кошти в сумі 5000 гривень, отримані в ФЕУ СБ України в національній валюті;
		- постанова прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з корупційними злочинами, процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення прокуратури Київської області ОСОБА_62 про проведення контролю за вчиненням злочину від 19.01.2016 року (т.2 а.с.244-245), якою надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів), щодо особи  ОСОБА_14 , 29.07.1977 року, який є депутатом Бориспільської районної ради. Проведення даної негласної слідчої дії доручено слідчому в ОВС першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_63 спільно із співробітниками ГВ БКОЗ ГУ СБУ в м. Києві та Київській області, в строк 30 діб з моменту винесення постанови, із залученням до проведення вказаної НСРД ОСОБА_21 , із використання під час проведення зазначеної НСРД заздалегідь ідентифіковані засоби  грошові кошти в сумі 15000 гривень, отримані в ФЕУ СБ України в національній валюті;
		- клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з корупційними злочинами, процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення прокуратури Київської області ОСОБА_62 від 15.12.2015 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т.1 а.с.246-248), в якому прокурор просить надати йому дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій пов`язаних із тимчасовим обмеженням прав і свобод людини, відносно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : аудіо-, відео контроль особи, згідно з положеннями статті 260 КПК України; спостереження за ОСОБА_14 , яке полягає у візуальному спостереженні за ним, з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж по абонентському номеру НОМЕР_5 , передплатної послуги оператора мобільного зв`язку ПрАТ "Київстар", яким користується ОСОБА_14 та послуг передачі даних за допомогою мережі Інтернет. згідно з положеннями статей 263, 265 КПК України;
		- повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри, складеного прокурором Київської області ОСОБА_58 29.03.2016 року (т.2 а.с.1-6), з якого вбачається, що ОСОБА_14 була змінена первинна підозра відповідно до якої останній підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у зв`язку з отриманням в ході досудового розслідування фактичних даних, які вказували на необхідність зміни підозри, що впливає на кваліфікацію його дій, та пред`явлено підозру ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України;
		- постанова, за підписом прокурора Київської області ОСОБА_64 29.03.2016 року (т.2 а.с.7), про доручення проведення процесуальних дій, якою доручено старшому слідчому першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_48 вручити ОСОБА_14 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та пам`ятки про права підозрюваного; 
		- письмова заява ОСОБА_14 від 31.03.20216 року (т.2 а.с.8);
		- угода про визнання вимова тості від 31.03.2016 року, укладена між підозрюваним ОСОБА_14 та прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Київської області ОСОБА_65 в рамках кримінального провадження № 42015110000000593 від 14.12.2015 року (т.2 а.с.9-13).
		Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого та письмові докази, надані стороною захисту.
		Так,в ходісудового розгляду,за клопотаннямисторони захисту,яке булозадоволено,до матеріалівкримінального провадженнябуло долученота дослідженосудом:відповідь,за підписомсільського голови ОСОБА_66 № 02-08-2016від 10.01.2018року (т.2а.с.20),зі змістуякої вбачається,що Сеньківськасільська раданіяких договорівз ПП"Меридіан-транс",код 36359610,в періодіз 01.01.2015року по01.01.2017року незаключала,ніякої діяльностіз вказанимпідприємством невела,отриманої зазвернення депутатаБориспільської районноїради доСеньківської сільськоїради Бориспільськогорайону від07.01.2018року (т.2а.с.21),копія довідкиза підписомкомандира військовоїчастини п/п НОМЕР_6 ОМБ ОСОБА_67 (т.3а.с.100),повідомлення,за підписомначальника БориспільськогоВП ОСОБА_68 № 5424від 28.03.2016року (т.3а.с.99)та іншідокументи,надані стороноюзахисту (т.3а.с.101-104).Дані докази були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст.290КПК України (т.2 а.с.19, т.3 а.с.98), що також було підтверджено ними в судовому засіданні.
		Також, судом з дотриманням вимог ст. 357 КПК України, в судовому засіданні 15.03.2018 року було оглянуто надані стороною обвинувачення, речові докази: ідентифіковані грошові кошти у сумі 16 000 гривень, а саме: 75 купюр номінальною вартістю по 200 гривень кожна, та 2 купюри номінальною вартістю по 500 гривень. 
		Крім того, в ході судового розгляду, за клопотаннями сторони захисту, яке було задоволено судом, до матеріалів кримінального провадження було долучено та досліджено судом: довідка спецперевірки (т.2 а.с.175), з якої вбачається, що ОСОБА_21 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, та відповідь суду від 16.10.2019 року (т.2 а.с.213), з якої вбачається, що ОСОБА_21 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.
		Отже, допитавши обвинуваченого, свідків, дослідивши, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст.321КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними до суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст.337КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про необхідність виправдування обвинуваченого ОСОБА_14 за висунутим йому обвинуваченням з наступних підстав.
		Згідно зі ст.2КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе наступні елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.
		Згідно формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, ОСОБА_14 інкримінується те, що він будучи депутатом Бориспільської районної ради Київської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, отримав неправомірну вигоду за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме: невстановленими під час досудового розслідування службовими особами правоохоронних та контролюючих органів щодо не перешкоджання діяльності ТОВ "Меридіан-транс".
		Відповідно до ч. 1 ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
		Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Частиною 2 ст. 369-2 КК України,серед іншого, встановлено наступний склад злочину - одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		За ст. 369-2 КК отримання неправомірної вигоди відбувається виключно за вчинення протиправного впливу, наслідком якого може бути прийняття відповідного рішення іншою особою, яка уповноважена на виконання функцій держави.
		Отримання неправомірної вигоди відбувається не для наступної передачі коштів іншій особі, яка уповноважена на виконання функцій держави, а саме за здійснення впливу на таку особу.
		З огляду на вищевикладене в кримінальному провадженні, за висунутим ОСОБА_14 обвинуваченням за ч. 2 ст. 369-2 КК України, обов`язковому встановленню і доказуванню підлягають наступні обставини: 
		- обставини об`єктивної сторони цього злочину - наявність ознак в діях ОСОБА_14 , службової особи, вчинення ним дій стосовно неправомірної вигоди у такій зазначеній її формі, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, - як використання своїх повноважень як депутата районної ради для впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави щодо не перешкоджанню діяльності ТОВ "Меридіан-груп"; 
		- обставини об`єктивної сторони цього злочину - предмету злочину, тобто неправомірної вигоди, яким за висунутим ОСОБА_14 обвинуваченням є неправомірна вигода  отримання без законних на те підстав грошових коштів у сумі 15 000 гривень;
		- отримання неправомірної вигоди не для наступної передачі особі, на яку має здійснюватись вплив; 
		- встановлення особи, уповноваженої на виконання функцій держави, що займає певне службове становище або виконує певні службові (в широкому розумінні) повноваження, та уповноважена на прийняття певного рішення;
		- обставини об`єктивної сторони цього злочину, в частині визначення злочинності діяння за нормамиКримінального кодексу України, а саме встановлення конкретної дії або бездіяльності, яка має бути вчинена як результат впливу, а також встановлення повноважень або пов`язаних з ними можливостей, завдяки яким особа зможе впливати на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави;
		- встановлення того, що отримання неправомірної вигоди відбулося до неправомірного впливу.
		Так, слід зазначити, що в аспекті кримінально-правової оцінки дій, інкримінованих обвинуваченому,за ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто отримання неправомірної вигоди виключно за вчинення протиправного впливу, наслідком якого є прийняття відповідного рішення іншою особою, яка уповноважена на виконання функцій держави, а саме: службовими особами правоохоронних та контролюючих органів, щодо не перешкоджання законній діяльності підприємства ТОВ "Меридіан-транс", поряд з доведенням інших елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, мають складати основу обвинувачення і бути підтверджені в ході судового розгляду справи належними і достатніми доказами.
		При цьому, обвинувачення повинно довести "кожний факт", пов`язаний зі злочином, щоб "не існувало жодної розумної підстави для сумнівів". Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
		Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
		Надаючи оцінку вказаним доказам з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом", п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі "Вєренцов проти України").
		Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		В частині 2 ст. 17 КПК України закріплено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Всебічно дослідивши всі обставини кримінальної справи та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.
		Аналізуючи показання свідка ОСОБА_21 , суд дійшов висновку, що вони не можуть бути взяті судом до уваги як доказ обставин пред`явленого обвинуваченому обвинувачення, оскільки вони викликають сумнів у їх достовірності, реальності та правдивості, виходячи з таких мотивів.
		Так, свідок ОСОБА_21 під час допиту в судовому засіданні не зміг пояснити численні факти події, про які зазначено у обвинувальному акті, посилаючись на те, що погано пам`ятає ці обставини, оскільки пройшов тривалий проміжок часу. 
		При цьому, свідок ОСОБА_21 показав, що він дійсно спілкувався із обвинуваченим ОСОБА_14 , однак за яких обставин, у зв`язку з чим відбувалися їхні зустрічі, де, хто був ініціатором таких зустрічей, на які теми та про що саме вони спілкувалися, він повідомити не зміг, зазначаючи, що вказаних обставин не пам`ятає. Так само свідок ОСОБА_21 показав, що він не пам`ятає чи вимагав у нього ОСОБА_14 взагалі якісь кошти, чи передавав він йому якісь кошти, чи спілкувалися вони з ним з приводу підприємства ТОВ "Меридіан-транс", і зокрема, щодо перешкоджання, з боку ОСОБА_14 , здійснювати діяльність даному підприємству, чи обіцяв йому ОСОБА_14 вчинити якісь дії, в його інтересах чи в інтересах підприємства ТОВ "Меридіан-транс", зокрема впливати на якісь рішення правоохоронних органів, чи мав він такі можливості, чи вчиняв останній якісь дії. При цьому свідок ОСОБА_21 зазначив, що можливо під час зустрічей із ОСОБА_14 вони обговорювали якісь загальні теми, зокрема, що стосується побутових, сімейних питань, друзів тощо. 
		Разом з тим, суд вважає непереконливими твердження свідка ОСОБА_21 , в цій частині, а саме, що він взагалі не пам`ятає обставини події. Так, дійсно з моменту події злочину до його допиту пройшов певний проміжок часу, близько 3 років 6 місяців, і особа могла не пам`ятати якісь обставини події, які обумовлюються особливостями пам`яті людини, однак не ключові та основні моменти щодо обставин надання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_14 від останнього.
		Так, є очевидно нелогічним та явно абсурдним, щоб особа, яка являється заявником у даному кримінальному провадженні та на підставі заяви, якого було розпочато досудове розслідування даного кримінального провадження, який згідно пред`явленого ОСОБА_14 обвинувачення, неодноразово спілкувався із ОСОБА_14 та передавав останньому неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо не перешкоджання законної діяльності ТОВ "Меридіан-транс", з боку ОСОБА_14 , а також особа, яка, згідно матеріалів кримінального провадження, була залучена працівниками правоохоронних органів до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих дій, взагалі не пам`ятала жодних обставин щодо: спілкування із ОСОБА_14 , вимагання останнім в нього неправомірної вигоди, надання такої неправомірної вигоди, а також щодо процедури прийняття його неодноразовою участі в негласних слідчих діях. Ці обставини в сукупності, в свою чергу обґрунтовано ставлять під сумнів правдивість показань свідка ОСОБА_21 .
		В тойже час,така поведінкасвідка ОСОБА_21 ,та повідомленняостаннім судув ходійого допитув якостісвідка,як підчас наданнявільних показань,так іпід часвідповідей навсі уточнюючіпитання зприводу обставинподії,зазнаючи,що віннічого взагаліне пам`ятає,оскільки пройшлобагато часу,який яквстановлено вході судовогорозгляду неє такимтривалим,щоб особане маламожливості згадатисуттєві таключові деталіподії,оскільки становитьблизько 3років 6місяців,що виходячиіз особливостейфізіологічної пам`ятілюдини,та враховуючиобставини,які відбувалисяза участі ОСОБА_21 протягом певногоперіоду часу,неодноразово,а томузапам`ятовується,що забезпечуєтривале збереженнятаких подійв мозкулюдини,та надаєїй можливістьвідтворення, раніше закладеної такої інформації, у потрібний момент, вказує на те, що ОСОБА_21 повідомляє суду не всі обставини даної справи, а лише ті, які вважає за потрібне, не бажаючи повідомляти дійсні обставини, вибравши тим самим зручну для себе позицію, посилаючись на те, що він не пам`ятає будь-яких обставин події, що в свою чергу беззаперечно свідчить про його намагання подати події у вигідній для себе інтерпретації, а саме, щоб вони не суперечили обставинам, викладеними у обвинувальному акті.
		Про це також додатково свідчить і той факт, що свідок ОСОБА_21 не надав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він має якісь проблеми зі здоров`ям та хвороби, які б впливали на його пам`ять та позбавляли його можливості, відтворити обставини події, які відбулися три з половиною роки назад. 
		Крім того, свідок ОСОБА_21 в ході його допиту навіть не зміг повідомити, коли саме та на якій саме посаді він працював у ТОВ "Меридіан-транс", зазначаючи, що це була якась керівна посада, однак, яка саме він не пам`ятає. Так само останній не зміг повідомити, яким саме видом господарської діяльність займалося ТОВ "Медіан-транс", обмежившись лише загальною фразою, що підприємство здійснювало діяльність щодо перевезеннями вантажу. Однак, які саме перевезення, якого саме вантажу, на підставі чого та у зв`язку з чим підприємством надавалися послуги з перевезення, останній також не зміг повідомити, бо не пам`ятає вказаних обставин. При цьому свідок ОСОБА_21 показав, що працював у ТОВ "Меридіан-транс" більше року і що саме його посада була пов`язана із організацією забезпечення та здійснення перевезень. На думку суду, такі показання свідка ОСОБА_21 є нелогічними, явно абсурдними, і позбавлені здорового глузду, оскільки особа, яка працює на посаді більше року, займаючись безпосередньо організацією перевезень вантажу, основана діяльність ТОВ "Медіан-транс", не може не пам`ятати жодних обставин, які були пов`язані із його роботою. Це лише беззаперечно свідчить про те, що свідок  ОСОБА_21 повідомляє суду не всі обставини даної справи, що свідчить про недобросовісність та недобропорядність такого свідка, який нехтує та не виконує покладені на нього обов`язки кримінальним процесуальним законодавством. Тому такі показання свідка ОСОБА_21 обґрунтовано ставлять під сумнів взагалі дійсність, наданих ним показань, в ході судового розгляду.
		Отже, вищевикладені обставини в їх сукупності, а також враховуючи інформацію, що дискредитує свідка ОСОБА_21 , який є раніше судимою особою та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, що підтверджується матеріалами кримінального провадження (т.2 а.с.175, 213), викликають обґрунтований сумнів щодо достовірності та належності показань свідка ОСОБА_21 , а тому суд їх оцінює критично, і не може покласти їх в основу вироку.
		З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що із показань головного свідка обвинувачення ОСОБА_21 , наданих останнім в суді, не можливо зробити висновок про те, що ОСОБА_21 станом на 05.12.2015 року взагалі працював у ТОВ "Меридіан-транс", що до нього як до представника даного підприємства телефонував ОСОБА_14 та запропонував йому зустрітися, про те, що ОСОБА_14 під час зустрічі з ОСОБА_21 спілкувався та обговорював з ним діяльність ТОВ "Меридіан-транс", та в ході даного спілкування повідомляв ОСОБА_21 про якісь умови, які він створить для перешкоджання діяльності ТОВ "Меридіан-транс", за яких ОСОБА_21 повинен був погодитись та дати йому неправомірну вигоду з метою запобігти негативним наслідкам для ТОВ "Меридіан-транс" у вигляді припинення господарської діяльності. За таких обставин суд не вважає встановленим факт спілкування та обговорення між обвинуваченим ОСОБА_14 та ОСОБА_21 під час їх зустрічей питань, що стосувалися умов, обставин та процесу здійснення господарської діяльності ТОВ "Меридіан-транс".
		Крім того, обвинувачений ОСОБА_14 в ході його допиту категорично заперечував факт того, що він самостійно, за власною ініціативою телефонував до ОСОБА_21 із пропозицією зустрітися, зазначаючи, що саме ОСОБА_21 йому зателефонував перший і їх перша зустріч відбулася виключно по ініціативі ОСОБА_21 . Разом з тим, вказані показання обвинуваченого ОСОБА_14 щодо їх першого спілкування із ОСОБА_21 залишились не спростовані, стороною обвинувачення. 
		Отже, аналізуючи вищезазначені показання свідка ОСОБА_29 вцілому, суд, керуючись внутрішнім переконанням, вважає їх не логічними, не послідовними, не щирими, тобто такими, що не відповідають дійсності. Це в свою чергу свідчить про їх недостовірність та недопустимість, як доказу. Тому, показання свідка ОСОБА_21 , надані ним в ході судового розгляду, суд оцінює критично, та вони не можуть бути використані як докази винуватості у пред`явленому ОСОБА_14 обвинуваченні.
		Таким чином,при перевірцізазначених обставину кримінальномупровадженні заобвинуваченням ОСОБА_14 будь-якихналежних ідопустимих доказівв підтвердженняіснування взагалітаких обставин,які прокурорвважав встановленими,щодо фактузустрічей ОСОБА_21 та ОСОБА_14 при обставинахяк замісцем йогороботи,так ів автомобілімарки "ШевролеЕванда",зміст їхніхрозмов привказаних зустрічах,за обставинвказаних упред`явленомуобвинуваченні,-стороною обвинуваченняпід чассудового розглядунадано небуло. Тому такі твердження сторони обвинувачення є безпідставними та не ґрунтуються на допустимих та належних доказах.
		В той же час, обвинувачений ОСОБА_14 ,не визнаючивини запред`явленим обвинуваченням,заперечував наявністьсамого фактуздійснення нимбудь-якихдій направленихна проханняі отриманнявід ОСОБА_21 неправомірної вигодиза обставинвикладених вобвинувальному акті,посилаючись нате,що віндійсно декількаразів зустрічавсяіз ОСОБА_21 ,який самостійнодо ньогозателефонував тазапропонував зустрітисяз нимдля обговоренняпитання щодонадання грошовоїдопомоги дляволонтерської діяльностібійцям АТО,якою ОСОБА_14 на тоймомент активнозаймався.Під часїхнього спілкуваннявони жодногоразу необговорювали діяльністьТОВ "Меридіан-транс",він навітьне знавна тоймомент протаке підприємство, ніяких прохань отримання неправомірної вигоди ОСОБА_21 він не висловлював, як і ніколи не зазначав, що у випадку ненадання неправомірної вигоди він буде вчиняти якісь дії, які будуть спрямовані на припинення господарської діяльності ТОВ "Меридіан-транс", так само він не надавав ніяких обіцянок щодо здійснення впливу на прийняття службовими особами правоохоронних та контролюючих органів рішення щодо не перешкоджання законній діяльності ТОВ "Меридіан-транс" у разі отримання неправомірної вигоди, оскільки він не наділений такими повноваженнями як депутат Бориспільської районної ради. Під час їх зустрічей із ОСОБА_21 вони спілкувалися з приводу волонтерського руху по допомозі бійцям АТО, якої останні безумовно потребували, а ОСОБА_21 виявив бажання надавати їм матеріальну допомогу, оскільки в нього були знайомі, які мали таку можливість. В той же час, дані твердження обвинуваченого ОСОБА_14 стороною обвинувачення залишились не спростовані, та навпаки вони узгоджуються із показаннями допитаної в якості свідка ОСОБА_18 , яка підтвердила, що особа по кличці "Кирпіч" (свідок ОСОБА_21 ) самостійно зателефонував до ОСОБА_14 , та запропонував зустрітися для обговорення питань щодо волонтерської діяльності по допомозі бійцям АТО, якою вони разом із ОСОБА_14 займалися, і вони спілкувалися із ОСОБА_14 саме з приводу волонтерської діяльності.
		Крім того, під час допиту в якості свідка, в ході судового розгляду, ОСОБА_21 не зміг взагалі розповісти про обставини його звернення із заявою про вчинення злочину, зокрема, куди він звертався, коли, хто саме із працівників СБУ в нього приймав, чи слідчий, чи черговий, чи оперуповноважений, пославшись на те, що деталі звернення із заявою він вже не пам`ятає.
		При детальному дослідженню змісту заяви ОСОБА_21 (т.1 а.с.114-115) вбачається, що з неї не можливо встановити дату звернення заявника до правоохоронних органів, оскільки дата написання вказаної заяви відсутня. Також вказана заява не зареєстрована у встановленому законом порядку, оскільки на ній відсутній штам та вхідний номер, а також прізвище особи, якою вказана заява була прийнята, не зважаючи на те, що у п.2.1 Інструкції про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян, затвердженої Наказом СБУ № 44 від 27.01.2005 року, чітко визначено коло суб`єктів уповноважених приймати в органах СБУ заяви та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. Із проставленої дати на вказаній заяві, слідує, що вона була прийнята 11.12.2015 року за № 1659, однак невідомо ким і де, оскільки на заяві міститься лише резолюція невідомої особи, так як прізвище, ініціали та посада вказаної не зазначені. Це в свою чергу свідчить про те, що вказана заява оформлена із недотриманням вимог чинного законодавства України. 
		Також, суд звертає увагу, що дана заява виготовлена друкованим способом, а не власноруч написана ОСОБА_21 , так як вбачається у її назві відсутня вказівка про те, що це заява про вчинення кримінального правопорушення, а зазначено лише, що це "Заява", яка не має дати її складання.
		Так, відповідно до вимог, закріплених у п. 1.3 Інструкції про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян, затвердженої Наказом СБУ № 44 від 27.01.2005 року, яка була чинною на момент звернення ОСОБА_21 із заявою до СБУ, в СБУ розглядаються звернення, подані в усній чи письмовій формі. У зверненні має бути зазначені прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги, прохання чи вимоги. Звернення повинне бути підписане заявником із зазначенням дати. Звернення, оформлені без дотримання вищезазначених вимог, повертаються заявникам з відповідними роз`ясненнями не пізніше ніж через десять днів із дня їх надходження. 
		Тобто з цього слідує, що вищезазначена заява ОСОБА_21 , адресована СБУ, повинна була бути повернута заявнику, оскільки вона оформлене без дотримання вищезазначених норм законодавства, відсутня дата її подачі. Однак, в порушення зазначених норм законодавства, незважаючи на відсутність дати у вказаній заяві, вона була прийнята та розглянута в подальшому. Це в свою чергу свідчить, що вказана заява була зареєстрована з порушенням вимог чинного, на той момент законодавства.
		Також, відповідно до п.2.3 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в Службі безпеки України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженої Наказом Центрального управління Служби безпеки України 16.11.2012 № 515, у разі подання заявником усної заяви складається протокол усної заяви з дотриманням вимогстатей 60,104та214 КПК. Заявнику роз`яснюється положення статті 383Кримінального кодексу Українипро відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, про що робиться запис у протоколі, який скріплюється особистим підписом заявника.
		Як показав свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні, він взагалі не пам`ятає обставин звернення із заявою до працівників правоохоронних органів, однак зазначив, що особисто він заяву про вчинення злочину не писав, оскільки він володіє українською мовою на не достатньому рівні, не повністю її розуміє, не вміє на ній писати та читати, а тому він навіть би і не міг написати заяву на українській мові. Однак, ознайомившись із заявою підтвердив, що на ній проставлений його підпис. Хто саме друкував вказану заяву, він повідомити не може, оскільки не пам`ятає.
		Таким чином, в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що свідок ОСОБА_21 особисто заяву про вчинення злочину не друкував і звернувся із усною заявою, однак за результатами звернення працівниками СБУ його заява не зафіксована у відповідному протоколі, а останній самостійно виклали її зміст у друкованій формі, надавши її на підпис ОСОБА_21 .
		При цьому, в ході судового розгляду також встановлено, що ОСОБА_21 текст даної заяви не диктував, оскільки її зміст він взагалі не пам`ятав, а лише зазначив, що він її підписав, однак при цьому не зміг також підтвердити факт того, що зміст вказаної заяви чітко відповідав інформації повідомленим ним, зазначивши, що мабуть так, оскільки вона писалась з його слів і він її підписав. Однак, як встановлено в ході судового розгляду зміст вказаної заяви не міг писатися зі слів ОСОБА_21 , оскільки стилістика показань свідка ОСОБА_21 , його вправність в знанні української мови, яка є недосконалою і останній взагалі погано розуміє українську мову та лексичний запас його мовлення однозначно підтверджує те, що вказана заява не була написана саме з його слів.
		Це в свою чергу беззаперечно свідчить про те, що заява громадянина ОСОБА_21 в установленому, вищезазначеною Інструкцією, порядку зареєстрована не була, та ці вимоги Інструкції повністю проігноровані працівниками СБУ, що є неприпустимим. 
		За таких підстав не зрозуміло, чому працівник СБУ цю заяву ОСОБА_21 належним чином не зареєстрував, не забезпечили перекладача з російською мови, якою вільно володіє ОСОБА_21 , на українську мову, чим фактично обмежив використання даного документу як допустимого доказу.
		Отже, з огляду на вищевикладене, в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що вищезазначені вимоги Інструкції повністю проігноровані, що ставить під сумнів добросовісність дій працівників СБУ і може свідчити про елементи можливої провокації злочину.
		При цьому, судом детально досліджено зміст даної заяви, в якій зазначено, що наприкінці листопада 2015 року між ТОВ "Меридіан-транс" та Сеньківською сільською радою Бориспільського району було укладено договір щодо вивозу сміття з адміністративних меж вказаної ради. Приблизно тиждень тому товариством організовано вивіз сміття з вказаної території у кількості 1 машини. Разом з тим, в ході допиту свідка ОСОБА_21 останній показав, що він не може повідомити чи укладалися ТОВ "Меридіан-транс" якісь взагалі договори із Сеньківською сільською радою, та чи займалося товариство вивезенням сміттям, пославшись на те, що він не пам`ятає.
		Так само стороною обвинувачення не було надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, зокрема договору укладеного між ТОВ "Меридіан-транс" та Сеньківською сільською радою Бориспільського району щодо вивозу сміття з адміністративних меж вказаної ради, які б підтверджували, що вказане підприємство здійснювало законно господарську діяльність в адміністративних межах даного села щодо вивезення сміття. Це в свою чергу свідчить про те, що такі твердження сторони обвинувачення є безпідставними та не ґрунтуються на допустимих та належних доказах.
		В той же час, в матеріалах кримінального провадження міститься лист-відповідь, за підписом сільського голови ОСОБА_66 № 02-08-2016 від 10.01.2018 року (т.2 а.с.20), зі змісту якої вбачається, що Сеньківська сільська рада ніяких договорів з ПП "Меридіан-транс", код 36359610, в період із 01.01.2015 року по 01.01.2017 року не заключала, ніякої діяльності з вказаним підприємством не вела, отриманий за звернення депутата Бориспільської районної ради до Сеньківської сільської ради Бориспільського району від 07.01.2018 року (т.2 а.с.21). 
		Така суперечність та неузгодженість інформації, відображеної у змісті заяви ОСОБА_21 з матеріалами кримінального провадження, є суттєвою, оскільки як вбачається із пред`явленого обвинувачення ОСОБА_14 , останній повідомив ОСОБА_21 , що йому стало відомо, що ТОВ "Меридіан-транс" здійснює вивіз сміття з адміністративних меж Сеньківської сільської ради, і саме вказану діяльність останній мав намір припинити. Разом з тим в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що ТОВ "Меридіан-транс" не здійснювало ніякої діяльності по вивезенню сміття з території Сеньківської сільської ради, а тому ОСОБА_14 і не могло стати відомо про таку діяльність ТОВ "Меридіан-транс", що в свою чергу взагалі ставить під сумніви правдивість змісту заяву ОСОБА_21 та реальності звернення останнього до правоохоронних органів.
		При цьому слід зазначити, що як вбачається зі змісту даної заяви ОСОБА_21 , у ній досить детально, викладено обставини спілкування останнього із ОСОБА_14 , із відображенням всіх деталей і умов їх спілкування щодо діяльності ТОВ "Меридіан-транс". Разом з тим, в ході допиту свідка ОСОБА_21 останній взагалі не зміг розповісти про будь-які обставини зустрічей та спілкування із ОСОБА_14 , зокрема із приводу того, чи обговорювали вони діяльності ТОВ "Меридіан-транс", пославшись на те, що нічого пам`ятає. Ці обставини лише додатково викликають сумнів у можливості свідка ОСОБА_21 повідомити обставини, які зазначені у заяві, працівникам СБУ.
		Ці обставини в сукупності, на думку суду, обґрунтовано ставлять під сумнів достовірність та неупередженість у написанні заяви ОСОБА_21 та звернення останнього із відповідною заявою до правоохоронних органів, а тому всі сумніви тлумачиться судом на користь обвинуваченого.
		Тому, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_21 щодо притягнення до кримінальної відповідальності депутата Бориспільської районної ради ОСОБА_14 , який вимагав у нього неправомірну вигоду у розмірі 20 000 гривень за не перешкоджання законній господарській діяльності ТОВ "Медіан-транс", зареєстрована з порушенням вимог чинного законодавства України, тобто отримана не в порядку, передбаченому чинним кримінальним процесуальним законодавством, та несе наявну інформацію, що не відповідає дійсності, оскільки вона суперечать матеріалам кримінального провадження, оскільки ТОВ "Меридіан-транс" не укладало жодних договорів із Сеньківською сільською радою і не здійснювало господарської діяльності в адміністративних межах даної сільської ради щодо вивезення сміття, а з її змісту неможливо встановити, хто саме повідомив про обставини, які в ній викладені, оскільки в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що вказана заява не писалася зі слів ОСОБА_21 , і в ній викладено виключно припущення невідомої особи, а тому виходячи із положень, закріплених у ч.1ст. 86 КПК України, вказаний доказ визнається судом недопустимим.
		При цьому, суд звертає увагу, що сам факт вимагання неправомірної вигоди ґрунтується лише на підставі заяви від імені ОСОБА_21 , зміст якої піддається сумніву в її достовірності та правдивості, оскільки іншими доказами не підтверджений та суперечить їм, так як матеріали кримінального провадження, окрім даної письмової заяви ОСОБА_21 , не містять жодного конкретного та об`єктивного доказу, який би свідчив, що депутат Бориспільської районної ради ОСОБА_14 , вимагав неправомірну вигоду за не перешкоджання законній господарській діяльності ТОВ "Меридіан-транс". 
		В судовому засіданні прокурором не були доведені дані, які б свідчили, що на момент складання та звернення із клопотанням про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій до слідчого судді та винесення постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у кримінальному провадженні № 42015110000000593, тобто станом на 16.12.2015 року, ОСОБА_14 здійснював готування до вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_21 за не перешкоджання законній господарській діяльності ТОВ "Медіан-транс" в адміністративних межах Сеньківської сільської ради Бориспільського району, і що в його, прокурора, розпорядженні були наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу.
		Таким чином, на момент ініціювання прокурором негласних слідчих (розшукових) дій, органом досудового розслідування належним чином не були перевірені факти, викладені у заяві ОСОБА_21 , яка, як встановлено в ході судового розгляду, містить інформацію, що не відповідає дійсності, оскільки суперечить матеріалам кримінального провадження та вона не підтверджується будь-якими належними та допустимими доказами. Це в свою чергу свідчить про те, що в органу досудового розслідування були відсутні реальні передумови для внесення відомостей до ЄРДРпро злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України. Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд, яка викладена у постанові від 11.11.2020 року справа № 750/9145/18. 
		Крім того, як вбачається із супровідного листа, за підписом заступника начальника ГУ  начальника ГВ БКОЗ ОСОБА_69 , № 16589 від 11.12.2015 року (т.1 а.с.113) вказана заява ОСОБА_21 була направлена та прийнята прокуратурою Київської області 11.12.2015 року, що підтверджується проставленим штампом.
		В той же час, у порушення вимог, закріплених у ч. 1 ст. 214 КПК України, відомості до ЄРДР по вказаній заяві були внесені лише 14.12.2015 року, що підтверджується витягом із ЄРДР № 42015110000000593 (т.1 а.с.108), тобто через 3 дні після отримання заяви про вчинене кримінальне правопорушення, що прямо суперечить вимогам закону щодо порядку початку досудового розслідування. 
		При цьому стороною обвинувачення в судовому засіданні не було надано будь-якого вмотивованого обґрунтування, у зв`язку з чим відомості до ЄРДР по заяві ОСОБА_21 були внесені пізніше 24 годин після отримання заяви про злочин.
		Разом з тим, невнесення відповідних відомостей, на підставі вказаної заяви ОСОБА_21 , до Єдиного реєстру досудового розслідування у строк визначений ст. 214 КПК України, може свідчити виключно про те, що у заяві не було встановлено достатніх даних, що свідчать про наявність в діях ОСОБА_14 ознак кримінального правопорушення, що охоплюються поняттям злочину, визначеним ст. 11 КК України, та можуть бути підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		При цьому, як вбачається із витягу № 42015110000000593, 14.12.2015 року до ЄРДР були внесені відомості за ч. 3ст.369-2КК України (т.1 а.с.108). За протоколом затримання, 20 січня 2016 року ОСОБА_14 затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України (т.1 а.с.174-180). Також, в подальшому ОСОБА_14 було пред`явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369-2 КК України, яка в подальшому була змінена, та дії ОСОБА_14 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 369-2 КК України. Це в свою чергу лише додатково свідчить про те, що внесення слідчим органу досудового розслідування відомостей до ЄРДР за ч. 3 ст. 368 КК України, було передчасним, необґрунтованим і направленим на штучне створення умов для проведення НСРД з огляду на те, що ст. 246 КПК України визначено надання дозволу на проведення НСРД у кримінальному провадженні лише щодо тяжких та особливо тяжких злочинів, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б надавали прокурору законні підстави для ініціювання проведення НСРД та звертатися досуду зклопотанням пронадання дозволуна проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.368КК України,що єбезумовною підставоюдля  визнання недопустимимидоказів, які отримані внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, оцінка яким буде надана нижче у вироку.
		Отже, суд приходить до висновку, що з показань як свідка ОСОБА_21 (заявника) неможливо встановити усі обставини, що визначені у ст.91КПК України та підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, оскільки його показання є некоректними, нещирими, нелогічними та сумнівними, містять суттєві протиріччя із матеріалами кримінального провадження, що викликає обґрунтований сумнів у їх достовірності, та має трактуватися на користь обвинуваченого, а тому суд оцінює їх критично та не приймає до уваги.
		Також з огляду на вищевикладене судом беззаперечно встановлено, що поза увагою сторони обвинувачення залишились питання, пов`язані з інформацією про протиправні дії суб`єкта злочину до початку проведення оперативно-розшукових заходів. Відповідно, така інформація як доказ вини обвинуваченого не надана для дослідження і суду. Мова йде про фактори, які, на думку правоохоронних органів, свідчили про незаконну діяльність ОСОБА_14 під час здійснення ним своєї професійної діяльності. Така інформація є необхідною умовою для проведення всіх першочергових слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій. Тобто, в розпорядженні у поліції повинна була бути інформація про використання ОСОБА_14 своєї влади для отримання незаконних винагород. Однак, такої інформації в розпорядженні правоохоронних органів не було, оскільки її не було надано суду у будь-якому доказі, що є неприпустимим. Іншої вихідної інформації, яку б можливо було оцінити, ніж покази головного свідка обвинувачення ОСОБА_21 у суду не має,які із підстав зазначених вище судом оцінені критично.
		Так, оцінюючи надані стороною обвинувачення письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності, з урахуванням доводів сторони захисту про їх недопустимість, суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		В статті 85 КПК України закріплено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до ч. 1 ст.86КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).
		Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону. 
		Згідно вимог ст.89КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 року, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 року, "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.
		З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Як зазначалося вище, суд, безпосередньо дослідивши наведені вище докази сторони обвинувачення у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов до наступного висновку.
		Так, частиною 1 ст. 86 КПК передбачено, що доказ вважається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).
		Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону. 
		Також в основу обвинувачення ОСОБА_14 покладені протоколи негласних слідчих (розшукових) дій з відповідними додатками, які також суд вважає необхідним визнати недопустимими доказами з огляду на наступні обставини.
		Так,при обґрунтуваннівини ОСОБА_14 прокурор посилаєтьсяна наступнінегласні слідчі(розшукові)дії звідповідними додатками:протокол оглядута врученнягрошових коштіввід 25.12.2015року (т.1а.с.127,128-129);протокол оглядута врученнягрошових коштіввід 20.01.2016року (т.1а.с.138-139,140-147);протокол зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії від16.01.2016року (т.1а.с.223-228);протокол зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дій від28.12.2015року (т.1а.с.231-232);протокол зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дій від18.12.2015року (т.1а.с.233-234);протокол зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дій від11.01.2016року (т.1а.с.235-238); звуко- та відеозаписи розмов, зафіксовані на оптичних дисках: ARENA № 51/4298 від 15.01.2016 року (т.1 а.с.229), ARITA № 51/4224 та ARITA № 51/4227 (т.1 а.с.239), та звукозапис розмови зафіксованої, на оптичному диску ARITA № 51/4230 (т.1 а.с.239)  додатки до протоколів про наслідки проведення негласних слідчих (розшукових дій).
		У відповідності до положеньст. 87 КПК Українинедопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		Стаття 271 КПК України визначає порядок і підстави проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії як контроль за вчиненням злочину.
		Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 271 КПК України контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться, зокрема в таких формах як: спеціальний слідчий експеримент та імітування обстановки злочину.
		Згідно з ч. 4 ст. 246 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
		Частина 8 ст. 271 КПК України встановлює, що якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 260 КПК України, аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
		Як вбачається зі змісту постанов прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) від 16.12.2015 року (т.1 а.с.240-241), від 13.01.2016 року (т.1 а.с.242-243) та від 19.01.2016 року (т.1 а.с.244-245), в них зазначено, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42015110000000593, виникла необхідність у проведенні такої негласної слідчої розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів), з метою перевірки дійсних намірів ОСОБА_14 , а також отримання доказів, які можуть мати суттєве значення для досудового розслідування. 
		Слід зазначити,що правоваприрода імітування обстановки злочинуполягає в діях слідчого, уповноваженої особи, з використанням імітаційних засобів, які створять у оточуючих уяву про вчинення реального злочину, з метою його запобігання та викриття відомої чи невідомої особи (осіб), яка планувала чи замовляла його вчинення (закріплено визначення у п.1.12.5. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні).
		Аналіз змісту та завдань окремих форм контролю за вчиненням злочину, зокрема і імітування обстановки злочину дозволяє зробити висновок, що усі вони спрямовані на досягнення спільної цілі ? викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила. Під викриттям слід розуміти виявлення факту злочину та особи, яку застали за його вчиненням; документування передбачає фіксацію фактичних даних про злочин у відповідних процесуальних джерелах доказів, зокрема у протоколах процесуальних дій, матеріалах звуко- та відеозапису, речових доказах тощо. 
		З вищевикладеного однозначно слідує, що під час проведення контрою за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, а тому він має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, у відповідностідо вимог,закріплених уч.1та 2ст.258,ст.260,ч.8ст.271КПК України, на підставі рішення слідчого судді за поданням прокурора згідно з вимогами ст. ст. 246249 КПК України. В ухвалі слідчого судді має бути названо конкретного виконавця проведення котролю за вчиненням злочину та викладено обставини, що свідчать про відсутність під час його проведення провокування особи на вчинення злочину.
		Так, згідно з вимогами ч. 2ст. 290 КПК України,прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості чи меншого ступеня винуватості обвинуваченого або сприяти пом`якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Відповідно до правового висновку, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 751/7557/15-к, для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
		Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною. Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей85,92,290 КПКУкраїни прокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно з результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.
		Водночас, згідно з правовими висновками, сформульованими в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к,процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченомуст. 290 КПК України, з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення нормст. 290 КПК України.
		Таким чином невідкриттяматеріалів сторонами одна одній в порядкуст. 290 КПКпісля закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.
		Так, в ході судового розгляду, стороною обвинувачення були надані розсекречені матеріальні носії за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42015110000000593 від 14.12.2015 року, які були приєднані до матеріалів кримінального провадження та безпосередньо дослідженні судом. 
		Однак, як вбачається із наданих стороною обвинувачення доказів для безпосереднього дослідження їх в суді, прокурором, в порядку передбаченому ст. 290 КПК України, не відкрита ухвала слідчого судді (суду) про надання дозволу на тимчасове обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_14 , а саме: ухвала слідчого судді апеляційного суду м. Києва за результатами розгляду клопотання, прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з корупційними злочинами, процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення прокуратури Київської області ОСОБА_62 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 15.12.2015 року (т.1 а.с.246-248), якою було б надано дозвіл на аудіо-, відео контролю особи ОСОБА_14 , а також на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (втручання в приватне спілкування) з номеру мобільного телефону, якими він користуються.
		При цьому, як вбачається зі змісту протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження № 42015110000000593, від 16.01.2016 року (т.1 а.с.223-228), від 28.12.2015 року (т.1 а.с.231-233), від 18.12.2015 року (т.1 а.с.233-234) та від 11.01.2016 року (т.1 а.с.235-238) в них хоч і міститься посилання, що вказані негласні слідчі (розшукові) дії проводилася на підставі, ухвали слідчого судді апеляційного суду м. Києва № 01-14084т/НСД. Однак, як вбачається як вбачається зі змісту протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 16.01.2016 року (т.1 а.с.223-228), від 18.12.2015 року (т.1 а.с.233-234) та від 11.01.2016 року (т.1 а.с.235-238) зазначено, що дата винесення даної ухвали 16.12.2015 року, а у протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 28.12.2015 року (т.1 а.с.231-233), зазначається той самий номер ухвали слідчого судді, однак дата винесення вказаної ухвали вже зазначена інша, а саме: 25.12.2015 року. 
		Так само, у матеріалах кримінального провадження немає даних, які би свідчили про те, що сторона обвинувачення у цій справі вживала заходів для розсекречення ухвали слідчого судді, яка стала підставою для проведення НСРД. Зокрема, клопотання прокурора про розсекречення відповідних ухвал та/чи про відмову з конкретних причин у такому розсекречуванні матеріали справи не містять. Це в свою чергу лише додатково свідчить про те, що вказані ухвали слідчого судді відсутні.
		Суд вважає, що ненадання ухвали слідчого судді, яка, з огляду на послідовність вчинення негласних слідчих (розшукових) дій, є єдиним процесуальним документом, що дозволяє оцінити наступні докази з критеріїв допустимості та належності, позбавляє можливості обвинуваченого забезпечити себе правом на захист.
		Крім того, ухвали слідчого судді про проведення негласної слідчої (розшукової) дії встановлюють обставини процесуального характеру, що мають значення при оцінці допустимості використання отриманих у результаті негласних слідчих (розшукових) дій, фактичних даних як доказів у кримінальному провадженні. Такі відомості підтверджують законність (або свідчать про незаконність) проведення тієї чи іншої негласної слідчої (розшукової) дії, і відповідно, мають оцінюватися судом за участю сторін кримінального провадження у сукупності із протоколами негласних слідчих (розшукових) дій.
		Тобто в даному випадку суд не має можливості з`ясувати правові підстави та порядок застосування негласних слідчих дій, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи ОСОБА_14 , що становить основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів, а саме: встановити, які конкретно негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані слідчим суддею, щодо кого саме, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачених відповідним судовим рішенням.
		Недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та може свідчити про порушення права особи на справедливий суд.
		Крім того, слід зазначити, що, надане стороною обвинувачення клопотання, прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з корупційними злочинами, процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення прокуратури Київської області ОСОБА_62 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 15.12.2015 року (т.1 а.с.246-248), за відсутності ухвали слідчого судді, за результатами його розгляду, не може бути доказом законності проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки тимчасове обмеження конституційних прав особи здійснюється лише на підставі рішення слідчого судді, згідно з вимогами КПК України.
		Таким чином прокурор не виконав свій обов`язок доказування допустимості доказів, отриманих внаслідок втручання у приватне спілкування.
		З огляду на викладене, зважаючи на ненадання стороною обвинувачення відповідної ухвали слідчого судді ані під час виконання вимог 290КПК України,ані підчас судовогорозгляду,що унеможливлюєперевірити законністьаудіо тавідео контролюза ОСОБА_14 ,суд вважаєнедопустимимидокази,які булинадані стороноюобвинувачення,а саме:протокол зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії від16.01.2016року (т.1а.с.223-228);протокол зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дій від28.12.2015року (т.1а.с.231-232);протокол зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дій від18.12.2015року (т.1а.с.233-234);протокол зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дій від11.01.2016року (т.1а.с.235-238); звуко- та відеозаписи розмов, зафіксовані на оптичних дисках: ARENA № 51/4298 від 15.01.2016 року (т.1 а.с.229), ARITA № 51/4224 та ARITA № 51/4227 (т.1 а.с.239), та звукозапис розмови зафіксований, на оптичному диску ARITA № 51/4230 (т.1 а.с.239).
		Крім того, як вбачається зі змісту вищезазначених протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії, в рамках кримінального провадження № 42015110000000593, такі негласні слідчі (розшукові) дії, як аудіо- відео контроль особи, в рамках даного кримінального провадження були проведені заступником начальника 1 відділу спецпідрозділу по БКОЗ Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_43 , тобто працівником оперативного підрозділу. 
		Згідно з ч. 6ст. 246 КПК Українипроводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину,або за його дорученням- уповноважені оперативні підрозділи, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.
		Порядок надання доручень на проведення негласної слідчої (розшукової) дії встановлюється Інструкцією "Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні", затвердженої спільним наказом № 114/1042/516/1199/936/1687/5/ від 16.11.2012 року (далі - Інструкція).
		Так, згідно з п. 3.3, п. 3.4 Інструкції слідчий, прокурор надсилає доручення керівнику органу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення і у складі якого знаходяться орган розслідування та/або оперативні підрозділи, уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 246 КПК України). До доручення слідчого, прокурора додається ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії чи постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії.
		Доручення повинно бути мотивованим, містити інформацію, яка необхідна для його виконання, чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання, визначати конкретного прокурора, якому слід направляти матеріали в порядку, передбаченомуст. 252 КПК України(п.3.4.2.Інструкції).
		Отже, всі співробітники оперативних підрозділів Служби безпеки України є оперативними працівниками і мають право лише за дорученням слідчого або прокурора, проводити негласні слідчі (розшукові) дії та складати відповідні протоколи їх проведення. 
		В той же час, стороною обвинувачення не надано до суду письмове доручення слідчого, складеного на підставі ч. 6 ст.246 КПК України,пунктів 3.1-3.4Інструкції,яким бидоручалось співробітникамвідділу спецпідрозділуБКОЗ ГУСБ Україниу м.Києві таКиївській області,як оперативномупідрозділу,проведення негласнихслідчих (розшукових)дій,на підставіухвали слідчогосудді Апеляційногосуду м.Києва, яка була підставою для проведення НСРД, яке б містилочітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання тощо.
		При цьому, протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження № 42015110000000593, від 16.01.2016 року (т.1 а.с.223-228), від 28.12.2015 року (т.1 а.с.231-233), від 18.12.2015 року (т.1 а.с.233-234) та від 11.01.2016 року (т.1 а.с.235-238) також не містить посилання на те, що заступник начальника 1 відділу спецпідрозділу по БКОЗ Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_70 , здійснював негласні слідчі (розшукові) дії, на підставі відповідного письмового доручення.
		Також реєстр матеріалів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не містить відомостей про письмове доручення слідчого чи прокурора співробітникам відділу спецпідрозділу ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які були б відкриті та надані стороні захисту для ознайомлення в порядку, передбаченомустатті 290 КПК України,що вказуєна те,що стороноюобвинувачення недоведено,що співробітникспецпідрозділу відділуГВ БКОЗГУ СБУкраїни ум.Києві таКиївській області,яким булопроведено негласніслідчі (розшукові)дії,а саме: аудіо-, відео контроль особи, у рамках даного кримінального провадження, проводились уповноваженим оперативним підрозділом, відповідно до частини 6статті 246 КПК України, пунктів 3.1-3.4 Інструкції.
		Також відповідно доч. 1 ст. 252 КПК Українифіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. 
		Таким чином, ч. 1 ст. 252 КПК України відсилає до глави 5 КПК України "Фіксування кримінального провадження". Відповідно до ч. 1 ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом,хід і результатипроведення процесуальної дії фіксуються в протоколі. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 252 та ч. 1 ст. 104 КПК України, за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, обов`язково складається протокол прохід та результатиданої процесуальної дії.
		Відповідно до ч. 1 ст. 106 КПК України, протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.Отже, протокол про хід і результати НСРД, оскільки він є негласною слідчою дією, а відповідно не може бути складений під час цієї дії, повинен бути складеним безпосередньо після закінчення даної процесуальної дії і саме тією посадовою особою, яка провела цю негласну слідчу (розшукову) дію.
		Як вбачається зі змісту протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 16.01.2016 року (т.1 а.с.223-228) вказана негласна слідча (розшукова) дія була проведена 13.01.2016 року. В той же час протокол за результатами її проведення, складений старшим заступником начальника 1 відділу спецпідрозділу по БКОЗ Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_43 лише 16.01.2016 року. Це в свою чергу свідчить про те, що вказаний протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, складений з порушенням вищезазначених вимог законодавства, оскільки складений не безпосередньо після закінчення даної процесуальної дії, а лише через 3 днів. Так само і протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 28.12.2015 року (т.1 а.с.231-232), від 18.12.2015 року (т.1 а.с.233-234) та від 11.01.2016 року (т.1 а.с.235-238) складені не безпосередньо після припинення проведення даної НСРД, а саме 25.12.2015 року, 16.12.2015 року та 04.01.2016 року, як слідує зі змісту протоколів, а лише 28.12.2015 року, 18.12.2015 року та 11.01.2016 року відповідно.
		Крім того, із аналізу норм, закріплених у ч. 1 ст. 252 та ст. 104 КПК України, слідує, що в протоколі за результатами проведення НСРД повинно бути зафіксовано хід даної процесуальної дії. 
		Разом ізтим,при детальномудослідженні змістів протоколівза результатамипроведення негласнихслідчих (розшукових)дій врамках кримінальногопровадження №42015110000000593,від 16.01.2016року (т.1а.с.223-228),від 28.12.2015року (т.1а.с.231-233),від 18.12.2015року (т.1а.с.233-234)та від11.01.2016року (т.1а.с.235-238) вбачається, що у них не зафіксовано весь перебіг даних процесуальних дій, обмежившись відображенням лише отриманих під час негласної слідчої (розшукової) дії результатів. Так, у вказаних протоколах відсутні будь-які відомості щодо дати та часу, коли ОСОБА_21 , який був залучений до конфіденційного співробітництва для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, прибув, в приміщення відповідного оперативного підрозділу або в інше місце, для участі в НСРД  контроль за вчиненням злочину; не вказано хто конкретно з оперативних працівників встановлював на дану особу спеціальне аудіо- відеоспостережне обладнання; не вказано, яке конкретно обладнання для аудіо- відеоспостереження було встановлено на дану особу (не зазначено назву та технічні характеристики даного обладнання); не зазначено час, коли ця особа вийшла з приміщення оперативного підрозділу та маршрут її пересування для зустрічі з особою, відносно якої проводиться НСРД  контроль за вчиненням злочину; не зазначено маршрут повернення даної особи після проведення НСРД контроль за вчиненням злочину до оперативного підрозділу; не вказано співробітника оперативного підрозділу, який безпосередньо знімав обладнання для відеоспостереження з ОСОБА_21 ; не вказано учасників вказаної процесуальної дії, що в свою чергу однозначно свідчить про порушення правил складання протоколу негласної слідчої (розшукової) дії, а тому викликає у суду сумніви у дійсності та вірогідності, викладених у вказаних протоколах відомостей.
		Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Відповідно до ч.1 ст. 107 КПК України,рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію.
		Таким чином, оскільки положеннями КПК України прямо передбачено, що рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів приймається особою, яка проводить відповідну процесуальну дію, то відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України, особа, яка проводить негласну слідчу (розшукову) дію, зокрема аудіо- відео контроль особи, повинна винести відповідну постанову про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів. При цьому, слідчий, прокурор (оперативний працівник) повинні вказати у цій постанові ідентифікаційні ознаки технічних засобів, які будуть використані під час проведення процесуальної дії. Не винесення відповідної постанови про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів є істотним порушенням ч.1 ст. 107 КПК України, що тягне за собою недопустимість даного доказу, оскільки даний доказотриманий не в порядку передбаченому Кримінальнимпроцесуальним кодексом України.
		При цьому у постановах про проведення контролю за вчиненням злочину, винесених прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з корупційними злочинами, процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення прокуратури Київської області ОСОБА_62 від 16.12.2015 року, від 13.01.2016 року та від 19.01.2016 року ідентифікаційні ознаки технічних засобів, які будуть використані під час проведення процесуальної дії, також відсутні. Крім того, навіть взагалі не зазначено, що під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії буде здійснюватися аудіо-, відеоконтроль за особою із застосуванням спеціальних технічних засобів.
		Відповідно до ч. 2, п. 1 ч. 3ст. 104 КПК Україниу випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Відповідно до ч. 1ст. 252 КПК Українифіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.
		Згідно із п. 1.11.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України) полягає в негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо.
		Системний аналіз вказаних норм чинного закону свідчить про те, що при проведенні такого виду негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи, обов`язковоповинен бути складений протокол вручення, а потім і протокол повернення засобів аудіо-, відеоконтролю, які повинні, зокрема, містити характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, котрі застосовуються при проведенні процесуальної дії, що в подальшому дає змогу суду оцінити отримані в результаті проведення аудіо-, відеоконтролю особи докази з точки зору їх допустимості.
		Проте, під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано та відсутні і у матеріалах кримінального провадження протоколи огляду та вручення ОСОБА_21 технічних засобів спецтехніки, якими фіксувалася негласна слідча (розшукова) дія з обов`язковим зазначенням їх виду та номеру, придатності до використання, що складається при врученні відповідних технічних засобів особі, яка має надавати неправомірну вигоду з метою документально закріпити факт її вручення цій особі. Також, не надані протоколи вилучення (повернення) у ОСОБА_21 технічних засобів аудіо-, відеоконтролю після проведення негласних слідчих (розшукових) дій, їх огляду. 
		При цьому відсутність вищезазначених протоколів вручення та протоколів повернення засобів аудіо-, відеоконтролю за результатами проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи та контроль за вчинення злочину, свідчить про істотне порушення вимог КПКУкраїни при проведенні таких негласних слідчих дій та фіксації їх результатів, що виключає можливість використання результатів, отриманих при проведенні вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, в якості допустимих доказів.
		Також відповідно до ч. 2, п. 1 ч. 3ст. 104 КПК Україниу випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. В протоколі повинні міститися відомості про характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.
		В той же час, вищезазначені протоколи НСРД, у порушення вимог ст.ст.104,252 КПК Українине містять будь-яких даних про те, які технічні пристрої були застосовані для фіксування інформації, кому, ким та в присутності кого такі пристрої вручались та коли, в кого, в чиїй присутності вилучались, ким, коли та в присутності кого, за допомогою якої технікиі які були створені носії інформації.
		Також, відповідно дост. 105 КПК Україниособою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатки до протоколів повинні бути належним чином упаковані з метою надійного збереження, а також засвідченні підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовлені та/або вилученні таких додатків.
		Виходячи із вимог закріплених уст. 106 КПК Українидо складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.
		Згідно ч. 3ст. 107 КПК Україниу матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії.
		Як зазначено вище, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається суб`єктом, що безпосередньо її виконував, цією ж особою до протоколу долучаються додатки.
		Відповідно дост. 105 КПК України, п. 4.7.1. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України 16.11.2012 року за № 114/1042/516/1199/936/1687/5 додатки до протоколу мають бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами осіб, які виконували негласну слідчу (розшукову) дію. Особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, якими можуть бути, зокрема, аудіо-, відеозапис процесуальної дії, носії комп`ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та вилученні таких додатків.
		Частиною 1ст. 99 КПК Українипередбачено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо, відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		При цьому, п. 1 ч. 2 цієї статті установлено, що до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимогЗакону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
		Відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа  його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
		Згідно ч. 4 ст. 252 КПК України прокурор вживає заходів щодо збереження, отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.
		Крім того, відповідно до частини 3статті 252 КПК Українипротоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.
		Як встановлено в ході судового розгляду проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтроль особи, припинено 13.01.2016 року, 25.12.2015 року, 16.12.2015 року та 04.01.2016 року відповідно, при цьому протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дій аудіо-, відеоконтролю складені 16.01.2016 року, 28.12.2015 року, 18.12.2015 року та 11.01.2016 року відповідно. Це в свою чергу свідчить про те, що вимоги закріплені у ч. 3 ст. 252 КПК України не виконані, оскільки протоколи за результатами проведення НСРД в строк, не пізніше ніж через 24 години, прокурору передані однозначно не були. Це також підтверджується і відмітками прокуратури Київської області, які проставлені на вказаних протоколах. Ці обставини лише додатково ставлять достовірність результатів НСРД.
		З огляду на вищевикладене, встановлено, що стороною обвинувачення не надано суду доказів з яких можна встановити яким технічним засобом здійснювався аудіо-, відеоконтроль особи та на який первинний носій проводилось фіксування вказаної негласної слідчої (розшукової) дій. Це в свою чергу свідчить про те, що процесуальна дія проводилася з порушенням вимог закріплених у кримінальному процесуальному законодавстві, без забезпечення належного зберігання оригінальних примірників технічних носіїв інформації, зафіксованих процесуальних дій.
		Не відображення зазначених відомостей в протоколах негласних слідчих (розшукових), а саме  не відображення в повній мірі ходу негласних слідчих (розшукових) дій, не здійснення заходів для збереження технічних засобів, що застосовувалися під час їх проведення, не зазначення в протоколах негласних слідчих (розшукових) дій характеристик цих технічних засобів, не здійснення пакування додатків до протоколів негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо- відеозаписів - позбавляє суд можливості перевірити дотримання вимог закону під час їх проведення та свідчить, що докази, зібрані під час їх здійснення, отримані не в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, так як положення ч.1 ст.252 та ч.1 ст. 104 КПК України вимагають, щоб в протоколі був зафіксований хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії.
		Ці обставини в сукупності лише додатково та беззаперечно свідчать про недопустимість доказів, вищезазначених доказів, а саме протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: аудіо- відеоконтроль особи, оскільки, внаслідок викладених порушень кримінального процесуального закону була порушена форма кримінального процесу, як основна гарантії принципу законності, що згідно презумпції невинуватості має трактуватися на користь обвинуваченого.
		Так, стороною обвинувачення як доказ винуватості обвинувачених долучено до матеріалів провадження оптичні диски: ARENA № 51/4298 від 15.01.2016 року (т.1 а.с.229); ARITA № 51/4227; ARITA № 51/4224 та ARITA № 51/4230 (т.1 а.с.239).
		Разом з тим, вказані докази не зазначені як додатки протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 16.01.2016 року, від 28.12.2015 року, від 18.12.2015 року та від 11.01.2016 року, а у вказаних протоколах лише містяться посилання, що матеріали негласних слідчих (розшукових) дій надійшли з ДОД СБ України і знаходяться на оптичних дисках: ARENA № 51/4298 від 15.01.2016 року (т.1 а.с.229); ARITA № 51/4224, ARITA № 51/4227; та ARITA № 51/4230 (т.1 а.с.239) відповідно. Однак, в протоколах НСРД не визначено, ким саме та під час якої процесуальної дії були виготовлені вказані оптичні носії (чи є він оригінальним примірником), що були долучені заступником начальника 1 відділу спецпідрозділу по БКОЗ Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_43 з посиланням на співробітників ДОД СБ України до протоколів дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів та що послужило джерелом інформації, зафіксованої на даних носіях.
		При цьому, в ході судового розгляду встановлено, що вищезазначені оптичні носії не являються оригінальними примірниками технічних носіїв інформації, зафіксованої процесуальної дії, оскільки виходячи із технічних характеристик будь-якого обладнання, яке використовується для аудіо- відеоспостереження за особою, інформація не може фіксуватися відразу на оптичний DVD-диск.
		Крім того, наявні записи на вказаних оптичних DVD-дисках містять дати записів на носії, які не відповідають датам проведення НСРД, а зроблені пізніше.
		Таким чином, під час дослідження вищезазначених доказів - оптичних дисків: ARENA № 51/4298, ARITA № 51/4224, ARITA № 51/4227; та ARITA № 51/4230, у судовому засіданні беззаперечно встановлено, що надані стороною обвинувачення електронні носій інформації DVD-диски не є первинним носієм інформації.
		З огляду на вищевикладене, встановлено, що надані суду протоколи за результатами проведення НСРД, в рамках даного кримінального провадження, складені на підставі дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, додатки до них не відповідають вимогам цих нормКПК України, зокрема в них та в наданих прокурором суду матеріалах кримінального провадження відсутні дані про первинний носій інформації, його технічні характеристики, з якого перенесено аудіо- та відеозаписи розмов, які фіксувалися в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		Таким чином,оформлення оригінальногопримірника технічногоносія інформаціїзафіксованої процесуальноїдії,за результатамипроведення НСРД,було здійсненоорганом досудовогорозслідування,з грубимпорушенням вищезазначенихвимог КПКУкраїни, що є неприпустимим, оскільки не були вжиті необхідні заходи щодо забезпечення та приєднання до протоколів за результатами проведених НСРД саме: оригінального примірника технічного носія інформації, на який безпосередньо і здійснювалася фіксація НСРД.
		Отже, в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що стороною обвинувачення не надано оригіналів носіїв інформації, на які проводилось фіксування негласних слідчих (розшукових) дій, проведених у рамках даного кримінального провадження, для безпосереднього дослідження інформації, зафіксованих процесуальних дій, в ході судового розгляду. Також вказані докази, не були відкриті стороні захисту, в порядку ст. 290 КПК України. 
		При цьому, як встановлено в ході судового розгляду, що відеограми та аудіо записи, на які посилається сторона обвинувачення, що зафіксовані на оптичних дисках: ARENA № 51/4298, ARITA № 51/4224, ARITA № 51/4227; та ARITA № 51/4230, не являються оригінальними примірниками технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, а тому вони є недопустимими доказами. Вказана позиція повністю узгоджується із висновками, викладеними Верховним судом у постанові справа № 149/745/14, провадження № 51-4269км19 від 11.03.2020 року.
		Також слід зазначити, не зважаючи на те, що оптичні носії DVD-диски: ARENA № 51/4298, ARITA № 51/4224, ARITA № 51/4227; та ARITA № 51/4230, не є оригіналами примірників технічних носів інформації, зафіксованої процесуальної дії, матеріали кримінального провадження взагалі не містять будь-яких даних про те, яким способом, ким було виготовлено вказані оптичні носії та на підставі якого процесуального рішення заступником начальника 1 відділу спецпідрозділу по БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_43 було отримано вказані оптичні носії. Так само, стороною обвинувачення під час судового розгляду не надано (не заявлено для дослідження) в якості доказу жодного процесуального документу, який би підтверджував, що на вказаних оптичних носіях містяться резервні копії оригінальних примірників технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, виготовлені, у спосіб та у встановленому законом порядку, під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження.
		Таким чином, стороною обвинувачення не було надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що оптичних носіях DVD-дисках: ARENA № 51/4298, ARITA № 51/4224, ARITA № 51/4227; та ARITA № 51/4230, містяться саме резервні копії вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки їх створення відбувалося не у спосіб, передбачений у кримінальному процесуальному законодавстві, а тому суд вважає, що такі твердження сторони обвинувачення ґрунтуються виключно на припущеннях.
		Згідно положень ч. 2 ст. 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.
		Недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та може свідчити про порушення права особи на справедливий суд.
		При цьому, надані суду протоколи дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, додатки до них не відповідають вимогам цих нормКПК України, оскільки, серед іншого, в них та в наданих прокурором суду матеріалах кримінального провадження відсутні дані про первинний носій інформації, його технічні характеристики, з якого перенесено відеозаписи та аудіозаписи розмов, які фіксувалися в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що інформація, яка міститься на оптичних носіях DVD-дисках: ARENA № 51/4298, ARITA № 51/4224, ARITA № 51/4227 та ARITA № 51/4230, не може бути доказом вчинення обвинуваченим, інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки фіксація результатів негласних слідчих (розшукових) дії здійснюватись органом досудового розслідування неналежним чином, в порушення вищезазначених вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки вказані носії не є оригіналами, відтак суду недоведено достовірність цих результатів.
		При цьому, при детальному дослідженні змісту інформації, що міститься на оптичних носіях - DVD-дисках: ARITA № 51/4224, ARITA № 51/4227 та ARITA № 51/4230, встановлено, що вона не в повній мірі відповідає інформації, викладеній у відповідних протоколах про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки, особа яка складала ці протоколи, на свій розсуд інтерпретувала та дала свою оцінку фактам та подіям записаним на оптичному носії, чим грубо порушила норми процесуального закону. Зокрема, на відеозаписі, що знаходиться на DVD-диску ARITA № 51/4227, взагалі не видно між ким відбувається розмова, в той же час ОСОБА_43 чітко ідентифіковано, що це ОСОБА_14 і саме з ним спілкується ОСОБА_21 . Також, на відеозаписі, що знаходиться на DVD-диску ARITA № 51/4224, через неякісний відеозапис не зафіксовано, що саме ОСОБА_21 передає ОСОБА_14 , і що ОСОБА_14 рахує грошові кошти, разом з тим ОСОБА_43 беззаперечно встановлено, що ОСОБА_21 передав ОСОБА_14 грошові кошти, і що саме вказані грошові кошти рахує ОСОБА_14 . При цьому, на DVD-дисках ARITA № 51/4230 міститься виключно аудіозапис розмови, і не зрозуміло між ким саме вказана розмова відбувається, в той же час ОСОБА_43 знову чітко ідентифіковано, що у ОСОБА_21 відбувається розмова із ОСОБА_14 .
		Крім того, як вбачається зі змісту протоколів за результатами проведення негласних слідчих дій заступник начальника 1 відділу спецпідрозділу по БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_70 безпосередньо негласні слідчі (розшукові) дії аудіо- відеоконтроль, у рамках вказаного кримінального провадження не проводив та участі в них не приймав, а лише складав протоколи за результатами їх проведення, за результатами проведення їх Департаментом оперативного документування СБ України та на підставі наданих йому матеріалів. В той же час, в ході дослідження матеріалів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій -аудіо- відео контроль, останній чітко ідентифікував кожну із осіб, які зафіксовані на вказаних відеозаписах. 
		Разом зтим,в даномувипадку незрозуміло як ОСОБА_70 , не проводячи негласні слідчі (розшукові) дії аудіо- відео контроль та не приймаючи в них участь, тобто не знаючи обвинуваченого в обличчя, його голосу, у протоколах за результатами проведення НСРД аудіо-, відео контролю прийшов до однозначного висновку, що розмови відбуваються між ОСОБА_21 та обвинуваченим ОСОБА_14 , чітко їх ідентифікуючи по зовнішнім ознакам, голосу, зазначаючи їх прізвища, ім`я та по батькові.
		Стороною обвинувачення в судовому засіданні не наведено жодного обґрунтування невідповідності вказаних обставин.
		З огляду на вищевикладене, в ході судового розгляду встановлено, що працівник оперативного спецпідрозділу ОСОБА_70 , самостійно, на власний розсуд визначив обставини події, які не зафіксовані, на наданому йому оптичному носії інформації, зокрема визначив між якими особами відбувалося спілкування, виклавши їх в подальшому у протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії.
		Отже, суд прийшов до висновку, що працівник оперативного спецпідрозділу ОСОБА_70 , самостійно, поза межами повноважень, визначенихзаконом, виділив та виклав у протоколах за результатами проведення НСРД, частину отриманої внаслідок НСРД інформації - вибіркові стенограми звукозаписів та відеозаписів, таким чином зробивши висновок про її значення для досудового розслідування цього кримінального провадження, що, відповідно до частини першоїстатті 266 КПК України, відноситься до повноважень слідчого. Це в свою чергу унеможливлює встановити, що у них містяться фактичні дані про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, інкримінованого обвинуваченому.
		Ці обставини в сукупності обґрунтовано ставлять під сумнів результати проведенихпо кримінальномупровадженню негласнихслідчих (розшукових)дій, у зв`язку із чим зафіксовані на оптичних носіях DVD-дисках: ARITA № 51/4224, ARITA № 51/4227 та ARITA № 51/4230, фактичні дані не відповідають критерію достовірності, оскільки під час дослідження обставин складання вищезазначених протоколів НСРД та додатків до них, судом було виявлено низку порушень вимог КПК України, допущених під час проведення, зафіксованої в них процесуальної дії.
		З огляду на наявність зазначених обставин в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що негласні слідчії (розшукової) дії  аудіо- відеоконтроль особи, та процесуальна фіксація (оформлення) ходу і результатів даних негласних слідчих (розшукових) дій, які відображені у вищезазначених протоколах за результатами проведення НСРД, була проведена органом досудового розслідування, з грубим порушенням вищезазначених вимог КПК України. Ці обставини ставить під сумнів результати проведених по кримінальному провадженню негласних слідчих (розшукових) дій, у зв`язку з чим, зафіксовані з доданими до досліджених протоколів носіями інформації фактичні дані не відповідають критерію достовірності.
		Таким чином, оскільки протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо- відеокотролю від 16.01.2016 року, від 28.12.2015 року, від 18.12.2015 року та від 11.01.2016 року здобуті внаслідок істотного порушення гарантій отримання доказів, передбачених Конституцією України, міжнародними договорами щодо прав та свобод людини, ці докази є безумовною підставою для визнання їх недопустимими. 
		Наведені обставини тягнуть за собою визнання недопустимими доказами даних, які містяться у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій: від 16.01.2016року (т.1а.с.223-228); від 28.12.2015року (т.1а.с.231-232);від 18.12.2015року (т.1а.с.233-234);від 11.01.2016року (т.1а.с.235-238), з додатками у виді оптичних дисків: ARENA № 51/4298 від 15.01.2016 року (т.1 а.с.229), ARITA № 51/4224, ARITA № 51/4227 та ARITA № 51/4230 (т.1 а.с.239), які не являються оригіналами примірників технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії.
		При цьому, дослідивши детально зміст протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій в рамках даного кримінального провадження слідує, що зміст вказаних розмов не містить жодних ознак вимагання та обговорення необхідності передачі ОСОБА_21 ОСОБА_14 саме неправомірної вигоди за не перешкоджання здійснення господарської діяльності ТОВ "Меридіан-транс". Так само зміст вказаних розмов не містить будь-яких обіцянок з боку ОСОБА_14 з приводу того, що він здійснить вплив на прийняття рішення службовими особами правоохоронних та контролюючих органів щодо не перешкоджання діяльності ТОВ "Меридіан-транс". Під час вказаних розмов взагалі жодного разу не обголювалася діяльність ТОВ "Меридіан-транс", навіть ні разу не згадувалася назва такого підприємства і будь-яка його діяльність, зокрема і щодо вивезення сміття з території Сенківської сільської ради. У вказаних розмовах не зафіксовано жодного спілкування щодо умов, які створював ОСОБА_14 за яких ОСОБА_29 повинен був погодитися та дати йому неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідком для ТОВ "Меридіан-транс" у вигляді припинення господарської діяльності. Розмови між ОСОБА_14 та ОСОБА_21 стосуються якихось земельних питань та вивезення землі, благодійної діяльності, обговорення спільних знайомих, святкування новорічних свят, якихось побутових питань тощо. 
		В той же час, згідно пред`явленого обвинувачення ОСОБА_14 , останньому інкримінується, що він діяв з метою отримання неправомірної вигоди за не перешкоджання законній господарській діяльності ТОВ "Меридіан-транс" щодо вивезення сміття з адміністративних меж Сенківської сільської ради, обіцяючи здійснити вплив на прийняття відповідного рішення службовими особами правоохоронних та контролюючих органів. З аналізу змісту вищезазначених розмов, що зафіксовані у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, слідує, що взагалі жодного разу не ведуться розмови з приводу діяльності підприємства ТОВ "Меридіан-транс". Тобто вказані розмови не стосуються взагалі діяльності даного підприємства.
		Крім того, як вбачається із загальнодоступних відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності, яким займається товариство "Меридіан-транс", код 36359610, є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. При цьому із вказаних відомостей слідує, що господарська діяльність ТОВ "Меридіан-транс" будь-яким чином не стосується діяльності, яка пов`язана із земельними питаннями. 
		Ці обставини,в своючергу лишебеззаперечно свідчатьпро те,що урозмови, зафіксовані у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не мають жодного відношення до ТОВ "Меридіан-транс" та взагалі не стосуються господарської діяльності даного підприємства. 
		Аналізуючи вказані розмови та досліджуючи усі висловлювання як обвинуваченого, так і свідка ОСОБА_21 , стверджувати про те, що якісь домовленість між ними стосувалась сплати коштів за здійснення певного впливу на осіб, які уповноважені на виконання функцій держави, зокрема на службових осіб правоохоронних та контролюючих органів, не можна, оскільки в ході цих розмов жоден із співрозмовників не зазначив ані про особу, ані про посаду, яку займає така особа, на яку здійснюватиметься вплив, ані про ТОВ "Меридіан-транс", ані про господарську діяльність даного підприємства, ані про припинення діяльності даного підприємства в будь-який спосіб, зокрема шляхом створення умов, які б перешкоджали цій діяльності.
		При цьому, суд звертає увагу, що поза увагою сторони обвинувачення і відповідно поза увагою доказової інформації також залишились факти пов`язані із першою зустріччю ОСОБА_14 та ОСОБА_21 . Суду надані відео та аудіо записи зустрічей, які вже мали розвиток подій. Натомість є очевидним, що кожна зустріч у такому випадку повинна плануватись. Суду не надано доказів того, як вперше зустрілись вказані особи, яка природа їх спілкування, що взагалі спільного може бути між вказаними особами, з якого часу вони почали обговорювати найважливіші питання предмету злочину, яка причина такої розмови та хто перший її розпочав і саме головне коли і в який спосіб відбулась домовленість саме про 15 000 грн. в місяць. Хто визначив таку суму та за які дії? Залишились без відповіді і питання пов`язані з вимаганням неправомірної вигоди, оскільки такого вимагання на будь-якому записі не зафіксовано. Навіть, враховуючи, що вимагання, як кваліфікуюча ознака не інкримінується особі, сторона обвинувачення зобов`язана була довести в судовому засіданні, що першим про отримання неправомірної вигоди почав казати саме ОСОБА_14 , оскільки у іншому випадку існує провокація злочину. Крім того, саме за вказаною кваліфікуючою ознакою і були внесені відомості до ЄРДР за № 42015110000000593 від 14.12.2015 року. 
		Отже, безпосередньо, дослідивши докази - протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій: від 16.01.2016року (т.1а.с.223-228); від 28.12.2015 року (т.1 а.с.231-232); від 18.12.2015 року (т.1 а.с.233-234); від 11.01.2016 року (т.1 а.с.235-238), суд приходить до висновку, що вказані докази не містять даних, які б свідчили про одержання неправомірної вигоди ОСОБА_14 як депутатом Бориспільської районної ради від ОСОБА_21 , оскільки в них не зафіксовано, які умови створював ОСОБА_14 за яких ОСОБА_29 змушений був погодитись та дати йому неправомірну вигоду у розмірі 15 000 грн. з метою запобігання негативним наслідкам для ТОВ "Меридіан-транс" у вигляді припинення господарської діяльності, шляхом надання ОСОБА_14 обіцянки щодо здійснення впливу на прийняття службовими особами правоохоронних та контролюючих органів рішення щодо не перешкоджання діяльності даного підприємства. Тобто у вказаних доказах відсутні відомості, які б мали значення для кримінального провадження та підтверджували б або спростовували б обставини, що підлягають доказуванню, а також вони не вказують на достовірність чи можливість використання інших доказів в кримінальному провадженні, а тому вони є і неналежними доказами.
		Крім того, відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, тому суд не надає будь-якої оцінки та не приймає до уваги, змісту розмов, що зафіксовані у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо дій та діяльності осіб, яка пов`язана із зняттям та вивезенням верхнього шару ґрунту, оскільки згадана обставина не є предметом доказування у даному кримінальному провадженні.
		Також, як вбачається зі змісту протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 16.01.2016 року, дійсно відбулася передача якихось грошових коштів ОСОБА_14 . В той же час, як встановлено в ході судового розгляду, твердження сторони обвинувачення про дії депутата Бориспільської районної ради ОСОБА_14 , які він мав би вчинити за отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_21 в інтересах ТОВ "Меридіан-транс", ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки об`єктивно не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Відповідно виникає питання, за які дії надавались грошові кошти?
		Так, допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_14 не заперечував того факту, що він отримував від ОСОБА_21 грошові кошти у розмірі 5000 грн. Однак, вказані грошові кошти він отримував не для себе особисто, і не як депутат Бориспільської районної ради, а виключно як волонтер у вигляді благодійної допомоги для забезпечення волонтерської діяльності по допомозі бійцям АТО, якою він на той час займався, і яку ОСОБА_21 виявив бажання надавати за власною ініціативою, оскільки мав відповідні можливості. При цьому ОСОБА_14 показав, що вказані грошові кошти повинні були бути використані на куплю палива для бійців АТО, оскільки останні, в той період часу, неодноразово зверталися до нього з проханнями придбати паливо їм, якого вони потребували у великій кількості, бо вони їхали в зону АТО на два місяці. Разом з тим, ОСОБА_21 приніс вказані кошти вже після того, як бійці поїхали до АТО, і паливо вони їм вже придбали, зібравши самостійно кошти. Тому вказані грошові кошти він поклав в одну із шухляд свого робочого столу, і частину із них вже використав, а саме на ремонт автомобілів для бійців АТО, а іншу частину  залишив у себе в столі з метою подальшого використання для волонтерської діяльності для придбання речей, продуктів тощо для бійців, чого вони постійно потребували. 
		В той же час, вищезазначені твердження обвинуваченого ОСОБА_14 залишились не спростовані, та навпаки вони підтверджуються як показаннями, допитаної в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_18 , яка показала, що ОСОБА_14 , і вона також, займалися волонтерською діяльності по допомозі бійцям АТО, і до ОСОБА_14 , за власною ініціативою, звернувся ОСОБА_21 (особа по кличці "Кирпіч"), який виявив бажання надавати фінансову допомогу для волонтерського руху, і що ОСОБА_21 повинен був надати кошти для купівлі палива бійцям АТО, які постійно зверталися до ОСОБА_14 з проханням придбати їм палива, оскільки на той момент вони потребували його у великій кількості, і ОСОБА_21 пообіцяв йому надати допомогти, а також матеріалами кримінального провадження, а саме: копією довідки за підписом командира військової частини п/п НОМЕР_6 ОМБ ОСОБА_67 (т.3 а.с.100), з якої вбачається, що ОСОБА_14 є учасником ГО "Народна Рада Бориспільщини" та член координаційної волонтерської ради при Бориспільській РДА в Київській області.
		Крім того, як слідує зі змісту розмов, що зафіксовані у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, проведених у рамках даного кримінального провадження, ОСОБА_14 неодноразового говорив ОСОБА_21 , що всі грошові кошти, які він буде надавати необхідно перераховувати на рахунок благодійного фонду, а не надавати йому. Це також було підтверджено обвинуваченим і в ході його допиту, який показав, що він постійно говорив ОСОБА_21 перераховувати допомогу на рахунок благодійного фонду "Миролюб" або на рахунок директора фонду ОСОБА_18 , яка потім перерахує їх на рахунок фонду, оскільки вказані гроші призначені для волонтерського руху, а також із показаннями свідка ОСОБА_18 , яка являється директором БФ "Миролюб", яка підтвердила, що ОСОБА_14 повідомляв її, що на рахунок благодійного фонду або на її рахунок прийдуть кошти на волонтерську діяльність від ОСОБА_21 , однак останній так і не перерахував їх, хоча повинен був надати фінансову допомогу. 
		З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що спроба сторони обвинувачення пов`язати передачу грошових коштів ОСОБА_21 . ОСОБА_14 , яка зафіксована у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 16.01.2016 року, з тим, що вказані гроші надавалися ОСОБА_14 в якості неправомірної вигоди за вчинення дій в інтересах ТОВ "Меридіан-транс", а саме за не перешкоджання законної діяльності даного підприємства шляхом впливу на прийняття відповідних рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є необґрунтованою оскільки не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаного факту. В той же час, в матеріалах кримінального провадження містяться докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_14 отримав вказані кошти від ОСОБА_21 в якості фінансової допомоги для волонтерської діяльності по допомозі бійцям АТО. Виходячи із положень, закріплених у ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого тлумачаться на його користь, вказаний доказ не може бути покладений в основу обвинувального вироку.
		Що стосується, наданих стороною обвинувачення, на підтвердження пред`явленого ОСОБА_14 обвинувачення, таких доказів як: протокол огляду та вручення грошових коштів від 25.12.2015 року (т.1 а.с.127, 128-129), протокол огляду та вручення грошових коштів від 20.01.2016 року (т.1 а.с.138-139, 140-147), постанов про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) від 16.12.2015 року (т.1 а.с.240-241); від 13.01.2016 року (т.1 а.с.242-243) та від 19.01.2016 року (т.1 а.с.244-245), то суд вважає, що в основу визнання вказаних доказів недопустимими належить покласти принцип "отруйного дерева" (або "ефект доміно"), згідно з яким визнання одного доказу недопустимим тягне невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі (рішення ЄСПЛ у справі"Нечипорук і Йонкало проти України","Фефілов проти Росії").
		Так,як зазначалосявище,згідно постановпро проведенняконтролю завчиненням злочину,винесених прокуроромвідділу наглядуза додержаннямзаконів органами,які ведутьборотьбу зкорупційними злочинами,процесуального керівництвата підтриманнядержавного обвинуваченняпрокуратури Київськоїобласті ОСОБА_62 від 16.12.2015року (т.1а.с.240-241);від 13.01.2016року (т.1а.с.242-243)та від19.01.2016року (т.1а.с.244-245)контроль завчиненням злочинумав проводитисяу форміімітування обстановкизлочину іззастосуванням заздалегідьідентифікованих засобів(грошовихкоштів)щодо ОСОБА_14  з метою створення умов для вчинення злочину особі відносно якої проводилися НСРД.
		Тобто зі змісту даних постанов вбачається, що вони були направлені на тимчасове обмеження конституційних прав ОСОБА_14 , оскільки стосувались реалізації в практичній площині тимчасового обмеження конституційних прав особи, а саме здійснення під час проведення негласної слідчої дії  контроль за вчиненням злочину, аудіо- та відеоконтролю, за особою. Що також підтверджується, наявним у матеріалах кримінального провадження, клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з тимчасовим обмеженням прав і свобод людини, зокрема: аудіо-, відео контроль ОСОБА_14 (т.1 а.с.245-248). 
		Таким чином, вказаний контроль за вчиненням злочину щодо ОСОБА_14 мав проводитись, як на підставі прокурора про контроль за вчиненням злочину, так і на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на тимчасове обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_14 , та в об`ємі, який визначений даною ухвалою.
		При цьому, слід зазначити, що в постановах прокурора не зазначено, про застосування спеціальної технічних засобів, що мали використовуватися для здійснення аудіо- та відео контролю за особою, із конкретизацією їх технічних характеристик. 
		Таким чином, прокурор, маючи намір використати результати НСРД як доказ винуватості, зобов`язаний був вжити заходів щодо відкриття стороні захисту усіх матеріалів, в тому числі і тих, що були правовою підставою проведення НСРД, оскільки вони є невід`ємною складовою цих негласних заходів.
		В той же час, як встановлено в ході судового розгляду, в матеріалах кримінального провадження, ухвала слідчого судді апеляційного суду м. Києва про надання дозволу на тимчасове обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_14 , відсутня, стороною обвинувачення вона не надавалась для безпосереднього дослідження, про детально зазначено вище у мотивувальній частині вироку.
		Таким чином, аналіз наданих стороною обвинувачення вищезазначених матеріалів свідчить про те, що в даному випадку під час здійснення досудового розслідування, 16.12.2015, 25.12.2015, 04.01.2016 та 13.01.2016 року, фактично було здійснено контроль за вчиненням злочину відповідно доп. 4 ч. 1 ст. 271 КПК Україниу формі імітування обстановки злочину, виключно на підставі постанов прокурора про контроль за вчиненням злочину, за відсутності ухвали слідчого судді апеляційного суду м. Києва про надання дозволу на тимчасове обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_14 .
		Ці обставини в сукупності свідчать про те, що органом досудового розслідування було допущено грубе порушення вимог КПК України під час проведення НСРД відносно ОСОБА_14 , а саме: останніми було проведено НСРД  контроль за вчиненням злочину відносно ОСОБА_14 із застосуванням спеціальних технічних засобів для спостереженням за його поведінкою, за відсутності за відсутності ухвали слідчого судді, не зважаючи на те, що у відповідності з вимогами ч.2 ст.246, ст.258, ст.260 КПК Українинегласна слідча (розшукова) дія у виді аудіо-, відеоконтролю особи, є різновидом втручання у приватне спілкування, і проводиться на підставі рішення слідчого судді. Проведення вказаних процесуальних дій за відсутності відповідного рішення слідчого судді, тягне за собою недопустимість доказів, отриманих внаслідок проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії.
		Також, слід зазначити, що під час проведення такої негласної слідчої дії як аудіо-, відео контроль за особою лише спостерігають зі сторони та проводять аудіо- відеозйомку її дій, фіксуючи розмови даної особи з іншими людьми, дії та рухи, які свідчать про вчинення злочину, жодним чином не провокуючи її на вчинення злочинута не створюючи умов для вчинення злочину.
		В той же час, як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_21 перед проведенням НСРД, в рамках даного кримінального провадження, 25.12.2015 року та 20.01.2016 року, оперативними працівниками СБУ вручалися заздалегідь ідентифіковані засоби  грошові кошти, які він повинен був передати обвинуваченому, при зустрічі, у якості неправомірної вигоди, про що свідчать відповідні протоколи, що містяться у матеріалах кримінального провадження
		Це в свою чергу однозначно свідчить про те, що ОСОБА_21 фактично приймав участь у проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, оскільки останній своїми діями та розмовами з особами, відносно яких проводилися НСРД, створював відповідні умови для вчинення цими особами злочину (пропонує отримати неправомірну вигоду; обговорює умови передачі неправомірної вигоди тощо). 
		Таким чином, аналіз наданих стороною обвинувачення вищезазначених матеріалів свідчить про те, що в даному випадку під час здійснення досудового розслідування, 25.12.2015 року та 13.01.2016 року, фактично було здійснено контроль за вчиненням злочину відповідно доп. 4 ч. 1 ст. 271 КПК Україниу формі імітування обстановки злочину, а не проведено НСРД аудіо-, відеокрнтроль.особи.
		Також, виходячи із норм закріплених у ст. 252, ч. 4 ст. 271 КПК України негласна слідча (розшукова) дія  контроль за вчиненням злочину оформлюється протоколом про хід та результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину. Тобто за результатами проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину складається окремий протокол, а не вказана процесуальна дія оформлюється протоколом про хід та результати НСРД аудіо- відеоконтролю особи. 
		В той же час стороною обвинувачення не надано і відсутні в матеріалах кримінального провадження відповідні протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, на підставі постанов, винесених прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з корупційними злочинами, процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення прокуратури Київської області ОСОБА_62 від 16.12.2015 року (т.1 а.с.240-241); від 13.01.2016 року (т.1 а.с.242-243) та від 19.01.2016 року (т.1 а.с.244-245).
		Отже, виходячи із вищезазначених норм законодавства, вчинення ОСОБА_21 будь-яких активних дій під час проведення НСРД аудіо-, відеоконтроль, із використанням заздалегідь ідентифікованих грошових коштів, тобто створення останнім умов для вчинення злочину особою, відносно якої проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, які зафіксовані у протоколі за результатами проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю, є неприпустимим. Тому, отримана таким чином інформація, яка зафіксована у протоколах за результати проведення НСРД аудіо-, відео контролю від 28.12.2015 року та 16.01.2016 року, не може бути визнана допустимим доказом в кримінальному провадженні, оскільки даний доказ отриманий не в порядку, передбаченому КПК України. 
		Ці обставини вказують на те, що були порушені вимоги ст.ст. 246,247,258,260, 271 КПК України, а тому докази, що були отримані за допомогою негласних слідчих (розшукових) дій - не відповідають загальним вимогам їх допустимості для доведення винуватості обвинуваченого в інкримінованому йому злочині, адже саме така форма гарантує захист прав і законних інтересів громадян, зокрема: порушення права на таємницю спілкування та невтручання в приватне (особисте) життя. Тому, виходячи із вимог частини 1 та 2статті 86 КПК України, це є додатковою підставою для визнання протоколів за результатами НСРД від 28.12.2015 року та від 16.01.2016 року з додатками, недопустимими доказами, оскільки вони отримані не в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, і не можуть бути взяті до уваги як докази.
		Також стороною обвинувачення в якості доказів пред`явленого обвинувачення, надані: протокол огляду та вручення грошових коштів від 25.12.2015 року з додатком (т.1 а.с.127, 128-129) та протокол огляду та вручення грошових коштів від 20.01.2016 року з додатком (т.1 а.с.138-139, 140-147). 
		Відповідно до ч. 2 ст. 106, ч. 1 ст. 273 КПК України огляд заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів та їх вручення є процесуальною дією, яка входить до складу негласної слідчої (розшукової) дії, зокрема контролю за вчиненням злочину, та проводиться з метою попередньої ідентифікації цих коштів з подальшим використання, як засобу під час проведення відповідної негласної слідчої дії, а тому вказані протоколи є недопустимими доказами, оскільки в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що негласні слідчі (розшукові) дії в рамках даного кримінального провадження, здобуті внаслідок істотного порушення гарантій отримання доказів, передбачених Конституцією України, міжнародними договорами щодо прав та свобод людини.
		Також, не зважаючи на те, що у вищезазначених протоколах міститься інформація про те, що гроші, які вручалися ОСОБА_21 належать Головному управлінню СБ України у м. Києві та Київській області, доказів на підтвердження даного факту стороною обвинувачення суду не надано. 
		Так, суд зазначає, що для таких цілей існує відповідний депозитний рахунок спеціальних видатків. Їх отримання і використання здійснюється згідно з відомчими нормативними актами МВС і СБУ України. В той же час дані про те, чи виділялися ці кошти із бюджету органів та підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, і в якій сумі, в матеріалах кримінального провадження, наданих суду в якості доказів, відсутні.
		При цьому, відсутність в матеріалах кримінального провадження документів, які б свідчили про видачу працівникам ГУ СБ України у м. Києві та Київській області грошових коштів (спеціальних видатків) в цьому кримінальному провадженню для проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, свідчить про те, що працівники ГУ СБ України у м. Києві та Київській області об`єктивно не могли видати ОСОБА_71 грошові кошти у сумі 5 000 грн. та 15 000 грн., що необхідні для передачі їх ОСОБА_14 у якості неправомірної вигоди. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в справі № 643/10749/14-к від 01.07.2020 року.
		Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що походження грошей, які використовувалися при проведенні НСРД  контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, в матеріалах кримінального провадження не зазначено, документів про їх приналежність та видачу офіційним шляхом органу, що здійснював вказану НСРД стороною обвинувачення суду не надано. Будь-які, передбачені законом докази, які підтверджують походження даних грошових коштів, а саме: де, коли, в якій установі та за яких обставин вони були отримані, з якою метою, кому належать, в матеріалах кримінального провадження відсутні. Це в свою чергу позбавляє суд можливості встановити той факт на яких законних підставах вказані грошові кошти були використані під час проведення НСРД  контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, дана інформація має значення для перевірки результатів процесуальної дії, а тому є грубим порушенням кримінального процесуального законодавства і відповідно до ч. 1ст. 86 КПК Українине може визнаватися допустимим доказом. 
		Також, як вбачається зі змісту протоколу огляду та вручення грошових коштів від 25.12.2015 року (т.1 а.с.127, 128-129) вказана процесуальна дія проведена заступником начальника 1 відділу спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Головного управління СБ України у м. Києві та Київської області ОСОБА_43 , а зі змісту протоколу огляду та вручення грошових коштів від 20.01.2016 року (т.1 а.с.138-139, 140-147) слідує, що вказана процесуальна дія проведена старшим оперуповноваженим 1 відділу спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Головного управління СБ України у м. Києві та Київської області ОСОБА_72 . 
		Разом з тим, працівники оперативних підрозділів не відносяться, згідно п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України до учасників кримінального провадження, а тому вони не могли проводити вказані процесуальні дії самостійно без відповідно доручення слідчого та прокурора. Однак, письмове доручення слідчого чи прокурора, яким би працівники спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Головного управління СБ України у м. Києві та Київської області уповноважувалися на проведення слідчої дії  огляд та вручення грошових коштів, як того вимагають ст.ст. 40, 41 КПК України, матеріали кримінального провадження не містять, зважаючи на що існують правомірні сумніви в її законності.
		На підставі викладеного суд дійшов висновку, що  ОСОБА_70 та ОСОБА_73 як співробітник оперативного підрозділу СБ України не мали законних підстав та повноважень здійснювати такі процесуальні дії, як огляд та вручення грошових коштів 25.12.2015 року та 20.01.2016 року відповідно, у даному кримінальному провадженні, а тому протоколи за результатами даних процесуальних дій є недопустимими доказами, в розумінні ст. ст. 84, 86 КПК України.
		Крім того, допитай в ході судового розгляду свідок ОСОБА_21 показав, що він взагалі не пам`ятає обставин події про які йдеться в обвинувальному акті, зокрема і те, чи отримував він будь-які кошти від співробітників СБУ для подальшої їх передачі в якості неправомірної вигоди ОСОБА_14 . Після ознайомлення в ході судового розгляду із протоколом огляду та вручення грошових коштів від 25.12.2015 року (т.1 а.с.127, 128-129) та з протоколом огляду та вручення грошових коштів від 20.01.2016 року (т.1 а.с.138-139, 140-147), свідок ОСОБА_21 показав, що він не може однозначно стверджувати, що у вказаних протоколах проставлений його підпис, оскільки підпис візуально схожий на його, однак чи це він його проставляв, він цього не може підтвердити. При цьому свідок ОСОБА_21 показав, що навіть, якщо допустити, що то його підпис, то змісту вказаних протоколів він все рівно не читав і не ознайомлювався з ними, оскільки він не досконало володіє українською мовою, щоб мати змогу читати на вказаній мові.
		Разом з тим, як вбачається зі змісту вищезазначених протоколів участь перекладача із російською на українську мову, під час проведення процесуальних дій  огляд та вручення грошових коштів ОСОБА_21 , не забезпечувалася. Дану обставину суд сприймає як грубе порушення працівником правоохоронного органу, який проводив дані процесуальні дії, оскільки учасник процесуальної дії ОСОБА_21  особа, який згідно протоколів огляду та вручення грошових коштів, вручалися заздалегідь ідентифіковані грошові кошти, не в повній мірі розумів хід та порядок проведення даних процесуальних дій, та не мав можливості ознайомитись із текстом, складених протоколів за результатами проведених процесуальних дій, оскільки рівень його володіння української мови не був достатнім для цього, а участь перекладача забезпечена не була, що робить такий доказ недопустимим в процесі доказування.
		Так, зазначені вище обставини в їх сукупності викликають обґрунтований сумнів в достовірності відомостей, які містяться як в протоколі протокол огляду та вручення грошових коштів від 25.12.2015 року з додатком (т.1 а.с.127, 128-129), так і в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 20.01.2016 року з додатком (т.1 а.с.138-139, 140-147), та у дійсності проведення вказаних процесуальних дій, зокрема і в частині того, чи дійсно вказані грошові кошти були вручені ОСОБА_21 .
		Крім того, як вбачається із показань допитаних в ході судового розгляду свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , які відповідно до відомостей, що містяться у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 20.01.2016 року (т.1 а.с.138-139, 140-147) були залучені до проведення даної процесуальної дії в якості понятих, останні хоч і зазначили, що погано пам`ятають обставини за яких вони були понятими, разом з тим однозначно стверджували, що в той день в приміщенні Бориспільської прокуратури вони не перебували і в їх присутності нікому грошові кошти не вручали, а виключно в їх присутності перераховували кошти, які лежали розкладені на столі, а потім переписували серії та номери цих купюр, в приміщенні з червоної цегли, розташованого за центральним ринком (навпроти прокуратури). 
		В той же час, слід зазначити, що як вбачається зі змісту протоколу огляду та вручення грошових коштів від 20.01.2016 року (т.1 а.с.138-139, 140-147) огляд та вручення грошових коштів відбувається у приміщенні Бориспільського МРВ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, що знаходиться по вул. Героїв Небесної сотні, 21 (приміщення Бориспільської місцевої прокуратури), а номери та серії купюр там зазначені в друкарський спосіб, а не написані від руки. Ці обставини лише додатково вказують на те, що свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_19 не були присутніми у якості понятих під час проведення процесуальної дії огляд та вручення грошових коштів 20.01.2016 року, як про це вказано у протоколі, оскільки останні не підтвердили жодних обставин, які містяться у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 20.01.2016 року, та навпаки надали зовсім протилежні твердження, зазначаючи, що їх там не було. 
		Таким чином, зазначені вище обставини в їх сукупності викликають сумнів в достовірності відомостей, які містяться в протоколах огляду та вручення грошових коштів від 25.12.2015 року (т.1 а.с.127, 128-129) та від 20.01.2016 року (т.1 а.с.138-139, 140-147), в силу відображення у них недостовірних відомостей, які складені оперативним працівником з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, що тягне за собою недопустимість використання їх у кримінальному провадженні.
		Крім того, оформлення використання заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових коштів, відноситься до негласної слідчої дії і повинно відбуватися шляхом складення відповідного протоколу про хід та результати негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину.
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження 20.01.2016 року ОСОБА_21 були вручені грошові кошти, для використання їх в якості неправомірно вигоди (т.1 а.с.138-139). Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження відсутній протокол за результатами проведення НСРД  контроль за вчинення злочину, із використанням, вручених, ОСОБА_21 20.01.2016 року, ідентифікованих грошових коштів, зважаючи на що існують правомірні сумніви в її законності.
		На думку суду, допущені вищезазначені грубі порушення вимог КПК України під час огляду та вручення коштів ОСОБА_21 , а також невизначеність джерела їх походження, як і по суті неофіційність використання оперативними співробітниками правоохоронного органу заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових коштів, оскільки стороною обвинувачення не надано суду жодного документу, який би підтверджував походження даних грошових коштів, а саме: де, коли, в якій установі та за яких обставин вони були отримані, кому належать, ставить під сумнів як правомірність використання вказаних грошових коштів, так і допустимість отриманих за наслідками їх використання результатів в якості фактичних даних у кримінальному провадженні, оскільки їх застосування при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій в якості спеціальних засобів, які дозволяють в порядку передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, отримати інформацію про злочин, або особу, яка його вчинила є невід`ємною складовою як законності їх проведення так і використання отриманих внаслідок їх застосування відомостей в якості допустимих доказів у кримінальному провадженні. Це в свою чергу є додатковою підставою для визнання вищезазначених протоколів недопустимими доказами.
		Крім того, слід зазначити, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 15.12.2015 року старшим слідчим першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_74 було винесено постанову про залучення до конфіденційного співробітництва ОСОБА_21 (т.1 а.с.121-123), і цього з дня ОСОБА_21 була надана письмова згода на залучення до конфіденційного співробітництва. Статтею 275 КПК чітко визначено, що конфіденційне співробітництво можливе лише при проведення НСРД, однак станом на 15.12.2015 року жодні НСРД у даному кримінальному провадженні не проводились, а тому видається незрозумілим в межах яких НСРД приймалось таке рішення.
		При цьому, не зважаючи на те, що ОСОБА_21 підтвердив свій підпис у вказаних документах, однак як беззаперечно встановлено в ході судового розгляду, останній не володіє українською мовою на достатньому рівні, а тому зі змістом вказаних документів він не ознайомлювався однозначно, а тому це лише додатково свідчить про грубе порушення вимог КПК України, та недопустимість вказаних доказів.
		Також в основу обвинувачення ОСОБА_14 , покладено протокол обшуку від 20.01.2016 (т.1 а.с.166-170), який був проведений на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/694/16-к (т.1 а.с.164-165) та в ході якого було обшукано приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , під час якого, вилучено грошові кошти в сумі 15 000 грн., які використовувалися при проведенні контролю за вчиненням злочину, та протокол обшуку від 20.01.2016 (т.1 а.с.153-158), який був проведений на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/693/16-к (т.1 а.с.151-152) та в ході якого було обшукано домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 , під час якого, вилучено грошові кошти в сумі 1000 гривень, які використовувалися при проведенні контролю за вчиненням злочину.
		Так, детально дослідивши зміст даних протоколів обшуку від 20.01.2016 року (т.1 а.с.166-170, 153-158), з огляду на їх допустимість, судом беззаперечно встановлений той факт, що слідча (розшукова) дія  обшук, була проведена з грубим порушенням вимог КПК України, виходячи із наступного.
		За змістом ст. ст. 234-236 КПК проведення обшуку в рамках кримінального провадження здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи виконується слідчим або прокурором. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку мають право запросити спеціалістів, однак це не звільняє їх від обов`язку особистого виконання обшуку. 
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження ухвалами слідчого судді Печерського районногосуду м.Києва від06.01.2016року №757/694/16-к(т.1а.с.164-165)та №757/693/16-квід 06.01.2016року (т.1а.с.151-152) дозвіл на проведення обшуку було надано старшому слідчому першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_75 . Тобто, саме старший слідчий ОСОБА_76 згідно умов дозволу, був уповноважений на проведення вказаних слідчих дій. 
		Разом з тим, як вбачається із протоколу обшуку в приміщення, розташованому за адресою: м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, 32 (т.1 а.с.166-170) обшук фактично був проведений старшим слідчим першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_52 , без участі слідчого ОСОБА_77 . Також як вбачається із протоколу обшуку в домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.153-158) вказаний обшук фактично був проведений слідчим в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_49 , без участі слідчого ОСОБА_77 .
		При цьому як слідує із приписів закріплених у ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі слідчого судді, серед іншого, вказуються прізвища осіб, за клопотанням та погодженням яких суд дозволив проведення обшуку. При цьому вказаними положеннями кримінального процесуального законодавства не передбачено можливості виконання ухвали про дозвіл на обшук всіма слідчими, які входить до складу слідчої групи, що здійснюють досудове розслідування, а лише тими, яким надана дозвіл на проведення обшуку, згідно ухвали слідчого судді.
		Як зазначалося вище, згідно умов ухвал слідчого судді від 06.01.2016року №757/694/16-к(т.1а.с.164-165)та №757/693/16-квід 06.01.2016року (т.1а.с.151-152) дозвіл на проведення обшуків надано виключно старшому слідчому першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_75 .
		На думку суду, проведення обшуків, в даному випадку як старшим слідчим першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_52 , так і слідчим в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_49 , прямо суперечать вимогам закону щодо порядку проведення обшуку, оскільки вказані обшуку були проведені не уповноваженими на це особами.
		Аналогічної позиції притримується Верховний Суд. Так, у постанові від 29.01.2019 року справа № 466/896/17, провадження № 51-7795 км 18, за результатами касаційного розгляду колегія суддів дійшла наступного висновку: за змістом ч. 1 ст. 236 КПК виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається особисто на слідчого чи прокурора. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку мають право запросити спеціалістів, однак це не звільняє їх від обов`язку особистого виконання обшуку. У випадку проведення обшуку іншими особами, окрім слідчого чи прокурора, вказане слід вважати суттєвим порушенням умов обшуку, результати обшуку у відповідності з вимогами ст. ст. 86, 87 КПК не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатися суд при ухваленні обвинувального вироку, як на доказ.
		З огляду на вищевикладене, встановлено, що вищезазначені слідчі дії  обшуки, проведені із істотним та очевидним порушенням порядку їх проведення, а тому: протоко обшуку в приміщення, розташованому за адресою: м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, 32 (т.1 а.с.166-170) та протокол обшуку в домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.153-158) визнаються судом недопустимими доказами.
		Також, положеннями ч. 7 ст. 223 КПК України чітко встановлено, що обшук або огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється з обов`язковою участю не менше двох понятих. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані у результатах кримінального провадження. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.
		Як вбачається із показань обвинуваченого ОСОБА_14 обшук в приміщенні його робочого кабінету проводився слідчим за відсутності понятих, а виключно за участю працівників правоохоронних органів, зокрема СБУ, яких була велика кількість, і при цьому він навіть не міг спостерігати за їхніми діями, оскільки його відразу було затримано працівниками СБУ. Поняті до приміщення кабінету були вже запрошені після того як його затримали, і працівники СБУ обшукали все, вилучивши те, що їм було потрібно, зокрема і гроші, і різні документи, які знаходилися в його столі, які в подальшому не були зазначені у протоколі обшуку. Безпосередньо під час проведення обшуку будь-яких понятих не було.
		Вказані показання обвинуваченого ОСОБА_14 повністю узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_18 , в яких вона показала, що обшук в кабінеті ОСОБА_14 проводився слідчим за участі великої кількості працівників правоохоронних органів, без понятих, і останні, зокрема, вилучали щось із столу ОСОБА_14 , а поняті, якісь дві жінки, були запрошені слідчим вже після того, як вони провели обшук і в присутності понятих лише переписували грошові кошти, які лежали на столі; з показаннями свідка ОСОБА_17 , яка була в якості понятої під час проведення обшуку, в яких вона зазначила, що коли вона зайшла до приміщення кабінету, там перебувала декілька працівників поліції, і на столі лежали грошові кошти, багато купюр, які слідчий в її присутності перерахував та переписав серії та номера їх купюр, і однозначно стверджувала, що в її присутності нічого не обшукували і не вилучали, лише перерахували кошти, а також із матеріалами кримінального провадження, з протоколом обшуку в приміщення, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 (т.1 а.с.166-170), з якого вбачається, що вказаний обшук проводився за участі свідка ОСОБА_18 .
		Таким чином, вищезазначеними доказами беззаперечно підтверджується той факт, що поняті не були присутніми під час проведення обшуку в момент, коли були виявлені грошові кошти та документи, а фактично були запрошені до приміщення робочого кабінету ОСОБА_14 вже після того як там побували працівники поліції та виявили зазначені предмети.
		Також, як вбачається із відомостей, що зафіксовані у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.01.2016 року (т.1 а.с.174-180) ОСОБА_14 був затриманий працівниками правоохоронних органів о 12 год. 13 хв. в приміщенні, розташованому по вул. Героїв Небесної Сотні, 32 в м. Бориспіль Київської області. При цьому, як слідує зі змісту протоколу обшуку в приміщення, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 (т.1 а.с.166-170), слідча дія розпочалася о 13:50 год. Тобто затримання ОСОБА_14 відбулося за півтори години до проведення обшуку в приміщення його кабінету, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 .
		З огляду на вищевикладене, судом беззаперечно встановлено, що затримання ОСОБА_14 правоохоронними органами, відбулося, ще до початку проведення слідчої дії  обшук в приміщення кабінету, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , і працівники правоохоронних органів півтори години перебували в даному приміщенні, без понятих, оскільки останні були запрошені лише близько 13:50 год., безпосередньо перед початком проведення слідчої дії  обшук. Це в свою чергу свідчить про те, що вищезазначені показання обвинуваченого ОСОБА_14 є такими, що відповідають дійсності. 
		Крім того, і затримання ОСОБА_14 відбулося із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки як вбачається із протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.01.2016 року (т.1 а.с.174-180) у якості понятих у ньому зазначені ОСОБА_20 та ОСОБА_19 .
		В той же час, допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_19 категорично заперечував факт затримання у його присутності ОСОБА_14 , зазначаючи, що вказану особу в судовому засіданні він бачить вперше, а свідок ОСОБА_20 показав, що обличчя обвинуваченого йому не знайоме, він його не пам`ятає як учасника слідчої дії в якій він приймав участь в якості понятого, однак однозначно стверджував, що у його присутності лише перерахували гроші і нікого не затримували.
		Ці обставини в сукупності беззаперечно підтверджують той факт, що ні свідок ОСОБА_19 , ні свідок ОСОБА_20 не приймали участь в якості понятих під час проведення процесуальної дії  затримання ОСОБА_14 , а тому протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.01.2016 року (т.1 а.с.174-180) слідчим відображено відомості, які не відповідають дійсності, що є грубим порушенням вимог КПК України, та безумовно свідчать про порушення прав затриманої особи, в порядку визначеному ст. 208 КПК України.
		Таким чином, в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що як і під час процесуальної дії - затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_14 , так і під час проведення слідчої дії  обшук в приміщенні його робочого кабінету, слідчим, участь понятих забезпечена не було.
		Разом з тим, з метою надання видимості, що вказані процесуальні дії проводилася у відповідності до вимог законодавства, після фактично затримання ОСОБА_14 та завершення проведення слідчої дії  обшук, були запрошені поняті та зазначені у протоколах за результатами проведення даних процесуальних дій, як того вимагають кримінальні процесуальні норми. З цього вбачається, що законні процедури не були дотримані, а отже, в діях працівників правоохоронних органів також наявне порушення засад законності кримінального провадження, визначенихст. 9 КПК України. 
		З огляду на вищевикладене встановлено, що старший слідчий першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_78 разом із слідчим ОВС ОСОБА_79 , який також зазначений як учасник обшуку, а також з іншими працівниками правоохоронних органів, зокрема СБУ, про наявність яких однозначно стверджували і обвинувачений ОСОБА_14 , і свідок ОСОБА_18 , а також і свідок ОСОБА_17 , перебуваючи в приміщенні кабінету з 12 год. 13 хв. до 13:50 год., за відсутності понятих, які також не були присутні і під час затримання ОСОБА_14 , що беззаперечно підтвердили свідки: ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , а тому суд об`єктивно переконаний в тому, що працівники правоохоронних органів, затримавши ОСОБА_14 , проводили обшук в приміщенні кабінету, зокрема і обшукали робочий стіл ОСОБА_14 , в ході якого беззаперечно і вилучили документи, які потім були зазначені у протоколі обшуку, оскільки в присутності свідка ОСОБА_17 жодних дій по відшуканню будь-яких документів слідчим не вчинялося, а лише перераховувалися та переписувалися, а як вбачається, зі змісту протоколу обшуку в приміщення, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , в ході даної слідчої дії, крім грошових коштів у сумі 15 000 грн., слідчим вилучена значна кількість документів, гаманець, картки тощо. 
		Крім того, зміст протоколу обшуку від 20.01.2016 (т.1 а.с.166-170) також викликає певні сумніви з огляду на те, що в ньому взагалі не зазначено: де було виявлено та знайдено: як і грошові кошти, так і всі інші документи та речі, які були вилучені під час проведення даної слідчої дії, а в ньому фактично лише записаний перелік грошей та документів і інших речей. 
		Так,залучення понятихпід часпроведення обшукувже післявиявлення певнихпредметів,так само,як іпісля затриманняпідозрюваної особи,на думкусуду,призводить допорушення правана захистобвинуваченого,оскільки затаких обставинфактично понятіне можутьпідтвердити абоспростувати фактвиявлення речовихдоказів,також судпозбавлений належнимчином перевіритиможливість неправомірнихдій працівниківполіції. Отже, усі докази, отримані з порушенням права на захист ОСОБА_14 , до забезпечення його правом на захист є недопустимими доказами. Це в свою чергу є додатковою підставою для визнання всіх доказів, наданих стороною обвинувачення, на підтвердження винуватості ОСОБА_14 , у вчиненні інкримінованого йому злочину, недопустимими доказами.
		Також, це в свою чергу беззаперечно свідчить про те, що протокол обшуку від 20.01.2016 року (т.1 а.с.1 а.с.166-170) складений з грубим порушенням вимог КПК України, так як в протоколі не зафіксовано і хід, і результати слідчої дії, що є додатковою підставою для визнання вказаного доказу недопустимим.
		Крім того, в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що у проведенні обшуку приймали участь, окрім зазначених у протоколі обшуку від 20.01.2016 року, і інші особи, що слідує із показань свідка ОСОБА_18 , які повністю узгоджуються як із показаннями свідка ОСОБА_17 , так із показаннями обвинуваченого ОСОБА_14 , а тому суд вважає їх такими, що відповідають дійсності, в яких вона зазначила, що обшук в приміщенні кабінету проводила значна кількість працівників СБУ, яка хоч і не змогла вказати точну кількість працівників правоохоронних органів, оскільки з моменту події злочину до її допиту пройшов певний проміжок часу, однак вона однозначно стверджувала, що під час проведення обшуку було дуже багато працівників правоохоронних органів, зокрема працівників СБУ.
		З огляду на вищевикладене судом безсумнівно встановлено, що під час проведення 20.01.2016 року обшуку, у вказаній слідчій дії приймали участь значна кількість оперативних співробітників правоохоронних органів та працівники СБУ. Крім того, навіть сторона обвинувачення не заперечувала вказаного факту.
		В той же час як вбачається зі змісту протоколу обшуку в приміщення, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , в ньому відсутні відомості про присутність вищезазначених осіб під час проведення вказаної дії, і вказаний протокол ними не підписаний як учасниками вказаної процесуальної дії. Крім того, як зазначалося вище, зазначення у протоколі неповних відомостей про учасників слідчої дії, є неприпустимими. Ці обставини в сукупності однозначно свідчить про порушення правил складання протоколу слідчої (розшукової) дії - огляд, а тому викликає у суду сумніви у дійсності та вірогідності, викладених у вказаному протоколі відомостей.
		Крім того, суд звертає увагу, що обшук проводився, серед інших, за участю осіб, які є працівниками оперативних підрозділів, та не відносяться, згідно п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України до учасників кримінального провадження, а тому не могли бути запрошені слідчим для проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України. Письмове доручення слідчого на їх залучення до відповідної слідчої дії, як того вимагають ст.ст. 40, 41 КПК України, матеріали кримінального провадження не містять.
		З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, встановлені в ході судового розгляду грубі порушення вимог КПК України, які були допущені в ході проведення обшуку в приміщення, розташованому за адресою: м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, 32 (т.1 а.с.166-170), 20.01.2016 року, в суду виникають обґрунтовані сумніви, що відомості, викладені у протоколі обшуку відповідають дійсності.
		Враховуючи наявність зазначених обставин в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слідча (розшукова) дія  обшук, та процесуальна фіксація (оформлення) ходу і результатів даної слідчої дії, яка відображена у згаданому протоколі обшуку від 20.01.2016 року (т.1 а.с.166-170), була проведена слідчим першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_52 , з грубим порушенням вищезазначених вимог КПК України.
		Отже, органи досудового розслідування під час проведення обшуку та вилученні майна (речей) допустили істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим та на підставі ст. 87 КПК України пов`язані з таким обшуком докази (протоколи обшуків) слід визнати недопустимим.
		Таким чином, оскільки як протокол обшуку в приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , від 20.01.2016 (т.1 а.с.166-170),так іпротоколу обшукув домоволодінні,розташованому по АДРЕСА_1 від20.01.2016року (т.1а.с.153-158), здобуті внаслідок істотного порушення гарантій отримання доказів, передбачених Конституцією України, міжнародними договорами щодо прав та свобод людини, цей доказ є безумовною підставою для визнання його недопустимим. 
		Тому, наведені обставини тягнуть за собою визнання недопустимими доказами даних, які містяться у протоколі обшуку від 20.01.2016 (т.1 а.с.166-170) та грошових коштів, документів і речей, виявлених та вилучених в ході такого обшуку, які в подальшому були предметом огляду слідчим в ОВС першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_57 в ході проведення слідчої дії  огляд предметів від 21.01.2016 року (т.1 а.с.171-173), а також даних, які містяться у протоколі обшуку від 20.01.2016 (т.1 а.с.153-158) та грошових коштів, документів і речей, виявлених та вилучених в ході такого обшуку, які в подальшому були предметом огляду слідчим в ОВС першого СВ СУ прокуратури Київської області ОСОБА_49 в ході проведення слідчої дії  огляд речей та документів від 20.01.2016 року (т.1 а.с.159-160).
		Також, оскільки суд дійшов висновків про порушення законної процедури та порядку проведення обшуків у рамках даного кримінального провадження, тому суд вважає, що вказане тягне за собою недопустимість доказу- предмета неправомірної вигоди, коштів у сумі 16 000, що були вилучені під час проведення даних обшуків та досліджені в ході судового розгляду.
		При цьому, суд звертає увагу, що всі інші докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме: протокол огляду предметів від 21.01.2016 року (т.1 а.с.171-173), протокол огляду речей та документів від 20.01.2016 року (т.1 а.с.159-160) та висновок експерта № 44/1 від 04.04.2016 року (т.1 а.с.211-215) є похідним, оскільки є фактичними даними, отриманими внаслідок проведення слідчих дій з речами та предметами, вилученими під час проведення вищезазначених процесуальних дій.
		В ч. 5 ст. 101 КПК України зазначено, що висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими. 
		Крім того, слід зазначати, що сам факт виявлення в кабінеті заздалегідь ідентифікованих грошових коштів, жодним чином не підтверджує факту отримання ОСОБА_14 неправомірної вигоди, оскільки вказані твердження є виключно припущення сторони обвинувачення, які не ґрунтуються на жодних належних та допустимих доказах.
		Так, допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_14 категорично заперечував, що грошові кошти, які були вилучені в нього в кабінеті, являються неправомірною вигодою, оскільки ОСОБА_21 , зайшовши до його кабінету, зазначив, що він бажає надати грошові кошти, діставши їх із сумки чи карману, для волонтерської діяльності, на що він відразу йому повідомив, щоб той все перераховував на рахунок благодійного фонду, і останній заховав гроші назад і продовжив з ним спілкування, а потім йому на телефон прийшло повідомлення, і ОСОБА_21 подивившись на телефон, різко кинув йому стіл грошові кошти, і відразу вибіг з кабінету, він побіг за ним, просячи забрати ці гроші, однак вже був затриманий працівниками СБУ.
		В той же час, дані твердження обвинуваченого ОСОБА_14 стороною обвинувачення залишились не спростовані, та навпаки узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_18 , в яких вона показала, що ОСОБА_21 в той день, бажав терміново зустрітися із ОСОБА_14 з приводу допомоги бійцям АТО, і коли зайшов до кабінету, вони про щось спілкувались, а вона пішла у своїх справах, а повернувшись назад, побачила, що ОСОБА_21 поводив себе якось нервового, а потім йому чи зателефонували, чи щось прийшло на телефон, і ОСОБА_21 різко кинув на стіл ОСОБА_14 якісь гроші кошти, говорячи при цьому: "Допомога, допомога" і відразу вибіг з кабінету, а ОСОБА_14 навіть не торкаючись до цих грошей, побіг за ОСОБА_21 , і після чого ОСОБА_14 затримали працівники СБУ. Ці обставини в сукупності, на думку суду, обґрунтовано ставлять під сумнів достовірність та неупередженість відомостей, викладених у протоколі обшуку від 20.01.2016 року (т.1 а.с.166-170), а тому всі сумніви тлумачиться судом на користь обвинуваченого.
		Також, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин, а саме, що за відсутності понятих було затримано ОСОБА_14 , ще до початку обшуку в приміщенні, розташованому за адресою: м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, 32, працівники правоохоронного органу, без понятих, півтори голини перебували в приміщення кабінету, а тому останні мали можливість безперешкодного доступу до всіх, без винятку, місць, сховищ, меблів, зокрема і робочого столу ОСОБА_14 , де відповідно до його показів, в одній із шухляд лежали грошові кошти, які він за декілька днів до цього отримав від ОСОБА_21 для волонтерської діяльності, а також те, що в протоколі обшуку взагалі не зазначено, де працівниками поліції було виявлені, вилучені в подальшому гроші, документи та інші речі, а лише наведено їх перелік, то, суд прийшов до висновку, що твердження обвинуваченого ОСОБА_14 про те, що походження грошових коштів, а саме: дві купюри по 500 грн., які були виявлені в його будинку в ході проведення обшуку, працівниками правоохоронних органів йому невідоме, останні могли їх йому підкинути, не позбавлене здорового глузду, оскільки не були спростовані, що породжує обґрунтований сумнів стосовно доведеності обвинувачення, а тому вказаний доказ не може прийматися судом до уваги. При цьому, у зв`язку з відсутністю підстав для спростування виправдувальних показань обвинуваченого, суд відповідно до ст. 62 Конституції України, тлумачить ці обставини на користь обвинуваченого.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що вказані вище протоколи обшуку від 20.01.2016 року є недопустимими доказами, тому суд не може їх прийняти в якості доказу вини обвинуваченого. З огляду на викладене, суд вважає недоведеним факт вилучення грошових коштів  неправомірної вигоди як за місцем роботи, так і за місцем проживання ОСОБА_14 .
		Крім того, досліджена в ході судового розгляду, угода про визнання винуватості від 31.03.2016 року, укладена між підозрюваним ОСОБА_14 та прокурором Київської області ОСОБА_65 , в рамках даного кримінального провадження (т.2 а.с.9-13), що мало місце під час досудового розслідування, не беруться судом до уваги, оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися виключно на показаннях підозрюваного, надані ним під час досудового розслідування, без підтвердження його вини всіма дослідженими судом доказами в сукупності під час судового розгляду, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, які б безумовно свідчили про одержання ОСОБА_14 неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, стороною обвинувачення не надано.Також, згідно положеньч.2ст.23КПК Українине можутьбути визнанідоказами відомості,що містятьсяв показаннях,речах ідокументах,які небули предметомбезпосереднього дослідженнясуду.В тойже час, в ході судового розгляду допитаний обвинувачений ОСОБА_14 категорично заперечував свою причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, зазначаючи, що він повністю не розумів всі наслідки укладання такої угоди, оскільки на той момент перебував у стресовій ситуації та під тиском працівників правоохоронних органів, тому і підписав дану угоду, а не через те, що визнавав вину у вчиненні злочину. Крім того, як вбачається із реєстру матеріалів досудового розслідування ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.04.2016 року, яка ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08.06.2016 року, було відмовлено в затвердженні даної угоди про визнання винуватості
		Також, суд приходить до висновку, що й всі інші, надані стороною обвинувачення докази, як самі по собі так і в сукупності, не доводять вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		З огляду на вищевикладене, надані стороною докази не можуть бути застосовані як докази винуватості обвинуваченого у скоєні зазначеного та інкримінованого йому злочину. 
		Таким чином, надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України не дають змоги встановити наявність в діях останнього, "поза розумним сумнівом", вини у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні та допустимі докази, підтверджуючі обґрунтованість пред`явленого  ОСОБА_14 обвинувачення.
		Так, доводи сторони обвинувачення, що в обвинуваченого виник злочинний умисел направлений на протиправне особисте збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_21 шляхом надання обіцянки щодо здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме невстановленими під час досудового розслідування службовими особами правоохоронних та контролюючих органів, щодо не перешкоджання законній діяльності ТОВ "Меридіан-транс", є необґрунтованими. 
		Слід зазначити, що у конкретному кримінальному провадженні безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України ("Зловживання впливом"), є суспільні відносини, що забезпечують додержання встановленого порядку службової діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави. Предметом цього злочину є неправомірна вигода. 
		В той же час суд звертає увагу, що у пред`явленому обвинувачення стороною обвинувачення, зазначено, що обвинувачений ОСОБА_14 отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_21 , як депутат Бориспільської районної ради Київської області, за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме невстановленими під час досудового розслідування службовими особами правоохоронних та контролюючих органів, щодо не перешкоджання законній діяльності ТОВ "Меридіан-транс", однак не встановлено, які саме дії повинний був вчинити або навпаки утриматися від їх вчинення обвинувачений ОСОБА_14 , виходячи із покладених на нього повноважень, спрямовані на вплив щодо прийняття особами, уповноваженими на виконання функцій держави, відповідного рішення.
		При цьому, в обвинуваченні взагалі не зазначено, які саме на ОСОБА_14 було покладено обов`язки, для з`ясування його службового становища та діяльності, змісту та обсягу повноважень, а лише вказано, яку останній займає посаду. Також в обвинуваченні, пред`явленому ОСОБА_14 , не відображено те, що ОСОБА_14 міг якимось чином вживати заходів по відношенню до службових осіб правоохоронних та контролюючих органів щодо вчинення останніми будь-яких дій та прийняття відповідного рішення. Це в свою чергу свідчить про те, що в обвинувальному акті стороною обвинувачення не зазначено та жодним чином не доведено, що обвинувачений ОСОБА_14 мав можливість або вчиняв будь-який вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави. 
		Так само у пред`явленому ОСОБА_14 обвинувачені не зазначено, та не доведено будь-яким належними та допустимими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, яким чином та на яких службових осіб, якого саме правоохоронного та контролюючого органу збирався вплинути обвинувачений та у який спосіб.
		Так, аналіз повноважень ОСОБА_14 як депутата районної ради, які закріплені у ЗУ "Про статус депутатів місцевих рад", вказує на те, що його взаємозв`язок із правоохоронними та контролюючими органами зводиться того, що останній має право на депутатське звернення, виключно у випадку виявлення порушеньзаконності іправового порядку.Однак,останній не наділений жодними повноваженнями та пов`язаними з ними можливостями, завдяки яким він зможе впливати на правоохоронні та контролюючі органи, зокрема щодо прийняття рішення з приводу внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідувань, початку досудового розслідування та вчинення будь-яких процесуальних дій в ході досудового розслідування кримінального провадження та його завершення, оскільки зміст та форма кримінального провадження повинна відповідати загальним засадам кримінального провадження, які визначені та встановлені КПК України. 
		При цьому,слід зазначати,що виключнозайняття обвинуваченим ОСОБА_14 посади депутатаБориспільської районноїради Київськоїобласті,не можесвідчити пронамір одержатинеправомірну вигодудля себеза впливна прийняттярішення особоючи особами,уповноваженими навиконання функційдержави,а саме:службовими особамиправоохоронних таконтролюючих органів, оскільки службові особи вказаних органів є самостійними у своїй процесуальній діяльності, діють в межах повноважень та компетенції, передбаченої кримінального процесуального законодавства, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, та не перебувають у підпорядкуванні органів місцевого самоврядування чи депутатів місцевих рад.
		З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що досліджені судом докази, що надані стороною обвинувачення, також не містять в собі належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_14 мав намір вчинити вплив на уповноважену на виконання функцій держави особу, а саме: службових осіб правоохоронних та контролюючих органів з метою вирішення питання щодо не перешкоджання законній діяльності ТОВ "Меридіан-транс".
		Також на думку суду не доведено суб`єктивну сторону одержання неправомірної вигоди, оскількине встановлено які умови створював ОСОБА_14 за яких ОСОБА_29 змушений був погодитись та дати йому неправомірну вигоду з метою запобігання негативним наслідкам для ТОВ "Меридіан-транс" у вигляді припинення господарської діяльності, оскільки не підтверджується матеріалами кримінального провадження, які були безпосередньо досліджені в ході судового розгляду, та яким надана оцінка, вище у мотивувальній частині вироку.
		При цьому, суд звертає увагу, що вказані відомості навіть не викладено у пред`явленому ОСОБА_14 обвинуваченні, не зважаючи на те, що правильність встановлення фактичних обставин справи, як на досудовому слідстві, так і у суді надало б можливість суду правильно дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_14 ознак як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. Разом з цим, орган досудового розслідування навіть не намагався встановити суттєві обставини пред`явленого обвинувачення.
		Таким чином, на думку суду, недоведеним є та обставина, що ОСОБА_14 отримав для себе грошові кошти від ОСОБА_21 саме за вчинення протиправного впливу, наслідком якого могло бути прийняття відповідного рішення особою, яка уповноважена на виконання функцій держави.
		Одержання неправомірної вигоди суб`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст.369-2 КК України характеризується зв`язком із майбутнім впливом на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Відповідно до примітки до ст. 369-2 КК України особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу. Отже, у ч.2 ст.369-2 КК України йдеться про вплив не на будь-яку особу, а лише на таку особу, що займає певне службове становище або виконує певні службові (в широкому розумінні) повноваження.
		Разом із тим, під час досудового розслідування не було встановлено тієї особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за вплив на яку обвинувачений отримав для себе грошові кошти. Обмежившись лише посиланням у обвинувальному акті на службових осіб правоохоронних та контролюючих органів, без відповідної конкретизації, сторона обвинувачення не зазначила ні який саме орган, ні його назву, ні фізичної особи, або займаної нею посади, чи відділу, напрямку роботи, компетенції такої особи, тощо, на підставі чого можна було б перевірити віднесення такої особи до категорії осіб, що визначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", а також службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 цього Кодексу. Під час судового провадження прокурором також не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_14 отримав від ОСОБА_21 гроші за вплив саме на особу, уповноважену на виконання функцій держави, а тому обвинувачення в цій частині є недоведеним.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2КК України, не вказує не лише на спосіб впливу, але навіть не містить конкретних обставин, які були достовірно документально відомі стороні обвинувачення. На переконання суду, за встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення є суперечливим і таким, що допускає неоднозначне тлумачення, не містить не лише способу, порядку та можливостей впливу обвинуваченого на службових осіб правоохоронних та контролюючих органів, але відомостей навіть щодо назви такого органу. Таке обвинувачення є занадто узагальненим і абстрактним, по суті лише відтворює диспозицію частини другої ст. 369-2 КК України, не містить повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, що не відповідає правовим позиціям, викладеним у наведених вище рішеннях Європейського суду з прав людини.
		Крім того, стороною обвинувачення залишились не спростовані твердження обвинуваченого ОСОБА_14 про те, що отримані грошівід ОСОБА_21 були призначенідля волонтерськоїдіяльності подопомозі бійцямАТО,якою вінна тойчас займався,та навпаки,вони повністюпідтверджуються показаннямисвідка ОСОБА_18 та матеріаламикримінального провадження,що всвою чергу ставлять під обґрунтований сумнів наявність наміру ОСОБА_14 щодо отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_21 .
		Також, у статті 369-2 КК України йдеться про вплив на прийняття того рішення, яке належить не до компетенції особи, що отримує неправомірну вигоду, а до компетенції третьої сторони - особи, уповноваженої на виконання функцій держави, яке відповідно до законодавства вона повинна приймати шляхом самостійної оцінки наявності фактичних і юридичних підстав. Тому під впливом розуміється прямий вплив на вольовий процес прийняття особою, уповноваженої на виконання функцій держави конкретного рішення, яке входить до її повноважень.
		Водночас, із наявних у матеріалах кримінального провадження доказів неможливо установити конкретного рішення, яке мала прийняти особа, уповноважена на виконання функцій держави. В обвинувальному акті також відсутні відомості як про орган, особу, до повноважень якої віднесено прийняття відповідних рішень, так і про саме рішення, його зміст, предмет регулювання, що були предметом домовленостей обвинуваченого та ОСОБА_21 .
		Так, у обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_14 отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_21 за обіцянку здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме невстановленими під час досудового розслідування службовими особами правоохоронних органів та контролюючих органів щодо не перешкоджання законній діяльності ТОВ "Меридіан-транс".
		В той же час, у пред`явленому обвинуваченню ОСОБА_14 не зазначено конкретних рішень, які мала прийняти відповідна посадова особа в інтересах ТОВ "Меридіан-транс", за вплив на що ОСОБА_21 передавав грошові кошти. Так, само, ні допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_21 , ні жоден з досліджених в ході судового розгляду доказів, не містить даних відомостей.
		Обвинувачений, в свою чергу, заперечив факт існування домовленостей зі свідком ОСОБА_21 щодо необхідності прийняття службовими особами правоохоронних та контролюючих органів якогось взагалі рішення щодо діяльності ТОВ "Меридіан-транс", оскільки він навіть не знав про існування такого підприємства, і жодного разу не спілкувався з приводу діяльності даного підприємства з ОСОБА_21 . Їхні домовленості стосувалися виключно волонтерської діяльності, вказані твердження стороною обвинувачення залишились не спростовані. Виходячи із встановлених судом фактичних обставин, суд приймає до уваги, що інших доказів, які б спростовували показання обвинуваченого та ставили під сумнів їх правдивість, стороною обвинувачення не зібрано.
		При цьому, будь-яких доказів того, що ОСОБА_14 міг здійснювати вплив на службових осіб правоохоронних та контролюючих органів, з метою прийняття останніми рішень щодо не перешкоджання діяльності ТОВ "Меридіан-транс", суду не надано.
		Також, як зазначалося вище, у розмовах під час зустрічей обвинуваченого та свідка ОСОБА_21 , останні жодного разу не обговорювали діяльність ТОВ "Меридіан-транс", питання прийняття конкретною чи конкретними посадовою особою правоохоронних та контролюючих органів, відповідного рішення в межах їх компетенції, у тому числі, рішення щодо не перешкоджання законній діяльності ТОВ "Меридіан-транс" щодо вивезення сміття з адміністративних меж Сенківської сільської ради Бориспільського району та сплати грошових коштів за вплив на це рішення.
		За таких обставин, жодним доказом, що міститься у матеріалах кримінального провадження, не підтверджується та обставина, що ОСОБА_14 отримав грошові кошти для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття певного рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		Особливість суспільної небезпечності зловживання впливом за ч. 2 ст.369-2 КК України полягає у наявності ознак підкупу до вчинення протиправного діяння. Тобто, особа підкуповує суб`єкта злочину до протиправного впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави. Характер суспільної небезпечності цього злочину визначається тим, що виконання особами, які є спеціальними суб`єктами злочину, своїх повноважень, яке повинно здійснюватись у відповідності до закону, фактично ставиться в залежність від одержання неправомірної вигоди від інших осіб.
		Взаємообумовленість між двома сторонами корупції, тобто домовленість, за якою одна сторона прийняла на себе зобов`язання вчинити протиправний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави за умови одержання неправомірної вигоди, а друга - надати таку вигоду за умови вчинення протиправного впливу, досягається до протиправного впливу. Водночас, подальше виконання таких обов`язків може мати різні прояви.
		Так, як вбачається із пред`явленого обвинувачення ОСОБА_14 , діяльність ТОВ "Меридіан-транс" була повністю законною. Це також підтвердив в ході його допиту свідок ОСОБА_21 . Тому є досить сумнівним, що службові особами правоохоронних та контролюючих органів, будуть якимось чином перешкоджати законній господарській діяльності підприємства, яка провадиться вказаним підприємством із дотриманням всіх вимог чинного законодавства.
		Доказів того, що ОСОБА_14 будь-яким чином міг перешкоджати законній діяльності ТОВ "Меридіан-транс", матеріали справи не містять і судовим розглядом не встановлено. Так, само в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_14 взяв на себе зобов`язання вчинити будь-який вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави, а саме: службових осіб правоохоронних та контролюючих органів, за умови одержання за це неправомірної вигоди від ОСОБА_21 , за не перешкоджання законній діяльності ТОВ "Меридіан-транс". Зазначене свідчить про недоведеність прокурором обставин одержання ОСОБА_14 грошових коштів саме за вплив на прийняття рішення особою, уповноважену на виконання функцій держави.
		Так, як зазначалося вище, з об`єктивної сторони зловживання впливом (ч. 2 ст. 369-2 КК України) полягає у діях особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, зокрема: в одержанні останньої для себе неправомірної вигоди за надання обіцянки здійснити відповідний вплив.
		Проте з жодних досліджених судом доказів не вбачається намір отримати неправомірну вигоду ОСОБА_14 саме з метою будь-якого впливу на службових осіб правоохоронних та контролюючих органів: обвинувачений вини не визнає, свідки про таке на повідомляють, в жодних розмовах чи іншому спілкуванні фігурантів справи про вплив на службових осіб правоохоронних та контролюючих органів з приводу прийняття останніми рішення щодо не перешкоджання діяльності ТОВ "Меридіан-транс" не йдеться.
		Будь-яких інших доказів наявності в діях ОСОБА_14 складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, стороною обвинувачення суду не надано, прокурором не доведено жодного факту, яким самим чином обвинувачений ОСОБА_14 збирався здійснити вплив на службових осіб правоохоронних та контролюючих органів з приводу прийняття останніми рішення щодо не перешкоджання діяльності ТОВ "Меридіан-транс", яку останнє здійснювало з дотриманням вимог чинного законодавства.
		Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, склад якого у даному випадку вимагає доведення принаймні наміру чи приводу здійснити вплив на службових осіб правоохоронних та контролюючих органів, з метою отримання для себе неправомірної вигоди, фактично не підтверджене жодними доказами, прокурором в судовому засіданні поза розумним сумнівом не доведено важливих обставин обвинувачення, викладених в обвинувальному акті.
		З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, що обвинувачений ОСОБА_14 , будучи депутатом Бориспільської районної ради Київської області, отримав від ОСОБА_21 неправомірну вигоду за обіцянку здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме: невстановленими під час досудового розслідування службовими особами правоохоронних та контролюючих органів щодо не перешкоджання законній діяльності ТОВ "Меридіан-транс", а навпаки із наведених і не спростованих доказів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_14 в даному випадку діяв як представник волонтерського руху по допомозі бійцям АТО. А тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об`єктивно не підтверджені та не свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		Так, однією із засад кримінального провадження, як зазначено у ст. 7 КПК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Згідно ч. 4 ст.17КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Смирнов проти України" від 15 липня 2010 року, остаточне рішення від 15 жовтня 2010 року (пункт 53), у справі "Бочаров проти України" від 17 березня 2011 року, остаточне рішення від 17 червня 2011 року (пункт 45), у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року (пункт 43), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
		Також, ВСУ у постанові № 688/788/15-к від 04.07.2018 року визначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Враховуючи викладені обставини, на підставі ретельного дослідження, наданих в ході судового розгляду доказів, суд приходить до висновку, що вказані докази, на яких ґрунтується обвинувачення, не доводять наявності в діянні ОСОБА_14 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме об`єктивної та суб`єктивної сторони вказаного злочину.
		За ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Встановлено, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_14 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, тому всі сумніви щодо доведеності винуватості обвинуваченого слід тлумачити на його користь. 
		Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що висунуте ОСОБА_14 обвинувачення за ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, повністю не знайшло свого підтвердження в ході проведеного судового розгляду даного кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не надано до суду достатніх, належних, достовірних та допустимих доказів на доведення пред`явленого обвинувачення. 
		З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_14 підлягає визнанню невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправданню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, у зв`язку із недоведеністю в діянні останнього складу даного кримінального правопорушення.
		Запобіжний захід, обранийу відношенні ОСОБА_14 ,на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.11.2017 року (т.1 а.с.84-86), у вигляді особистого зобов`язання, підлягає скасуванню.
		При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, запобіжний захід відносно ОСОБА_14 у вигляді застави закінчив дію, 19.03.2016 року. Відповідно до ч. 11 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
		З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що сума застави, внесена, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва № 757/2478/16-к від 21 січня 2016 р., в розмірі 137 000 грн., підлягала поверненню заставодавцю, що й було зроблено на підставі ухвали суду від 21.11.2017 року.
		Відповідно до ст. 15 Закону України "Про судову експертизу", ст. 124 КПК України, процесуальні витрати пов`язані із залученням експертів у даному кримінальному провадженні, в розмірі 2 309 грн. 16 коп., слід віднести на рахунок держави.
		Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 100, 124, 129, 318, 322, 337, 342-353, 358, 363-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ч. 2 ст. 369-2 КК України, суд -
		у х в а л и в :
		ОСОБА_14 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в діянні останнього є склад даного кримінального правопорушення. 
		Запобіжний захід, обранийу відношенні ОСОБА_14 ,на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.11.2017 року, у вигляді особистого зобов`язання, - скасувати.
		Речові докази в кримінальному провадженні, після набрання вироком суду законної сили, а саме: грошові кошти в сумі 851 (вісімсот п`ятдесят одна) грн. 00 коп., в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США, флеш-накопичувач 8 Gb, зв`язка ключів, ноутбук «ASUS», мобільний телефон «Samsung Galaxy Duos» темно-синього кольору, дозвіл на зброю № НОМЕР_7 , пістолет ПСМ-Р 9 мм, та інші речі, вилучені при обшуках від 20.01.2016 року, проведених в АДРЕСА_2 , та в АДРЕСА_1 , - повернути ОСОБА_14 ; державний акт на земельну ділянку серії ЧР№015630, домовий акт права власності на земельну ділянку серія ЯД№973704, договір купівлі-продажу житлового будинку від 07.07.2007 року, витяг з державного реєстру №4575439, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16037596, договір позики №009/306/2007, витяг з державного земельного кадастру на земельну ділянку серії НВ-3201358932013, - залишити в користуванні ОСОБА_14 ; грошові кошти в сумі 16000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. залишити в користуванні ГУ СБ України у м. Києві та Київські області.
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в кримінальному провадженні №42015110000000593, в розмірі 2309 грн. 16 коп., віднести на рахунок Держави України.
		Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
		Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку  після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, та прокурору.
		Суддя         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...