Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13149/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2021. Зареєстровано: 20.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2021.
Дата набрання законної сили: 18.01.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"18" січня 2021 р.           Справа№ 910/13149/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Євсікова О.О.
		суддів:            Владимиренко С.В. 
		          Корсака В.А. 
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,
		представників сторін: 
		позивача:          Карандюк Ю.О.,
		відповідача:          Бойков О.С.,
		розглянувши апеляційну скаргу 
		Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
		на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 (повний текст складений 09.11.2020)
		у справі № 910/13149/20 (суддя Андреїшина І.О.)
		за позовом                    Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія
		"Київводоканал"
		до                              Житлово-будівельного кооперативу "Моторист"
		про                              стягнення 284.089,98 грн,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"  звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Моторист" про стягнення заборгованості за договором №05299/4-07 від 08.12.2014 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі у розмірі 284.089,98 грн, з яких 235.185,91 грн сума основного боргу, 29.965,56 грн пеня, 2.990,70 грн три відсотки річних, 4.188,51 грн інфляційні втрати та 11.759,30 грн штраф.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що Житлово-будівельний кооператив "Моторист" не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення; Житлово-будівельний кооператив "Моторист" втратив підстави виступати стороною в договорі водопостачання та водовідведення.
		Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ПАТ "АК "Київводоканал" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішенням місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
		Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 у справі №910/2042/20, розгляд справи призначений на 18.01.2021.
		Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що відповідно до ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
		На думку апелянта, місцевий суд також не взяв до уваги належні та допустимі докази, які підтверджують те, що:
		- незважаючи на зміни у законодавстві в 2014 році, договір між сторонами спору у загальному порядку нечинним не визнавався; відповідач про його припинення не звертався, як не звертався до суду і про його розірвання;
		- відповідач фактично виконує обов`язки за договором, що підтверджується підписаними первинними документами (актами зняття показань, актами приймання-передачі послуг), а також визнає виставлені рахунки, що підтверджується частковими оплатами;
		- аналіз законодавства у сфері ліцензування певних видів господарської діяльності підтверджує, що відповідачу для надання послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у будинках, що ним обслуговуються, ліцензія не потрібна, адже цей вид діяльності не відноситься до ліцензованих.
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін.
		У судовому засіданні 18.01.2021 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити  апеляційну скаргу.
		Представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
		Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 08.12.2004 між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Моторист" (далі - абонент) укладений договір №05299/4-07 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.
		Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв`язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за №37 (наразі чинними є Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316) (далі - Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
		Згідно з п. 2.1 розділу 2 Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною"  ДСанПіН 2.2.4-171-10 "вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води".
		Згідно з п. 2.1.1 Договору облік поставленої води здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.
		Зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента. У разі якщо абонент не забезпечить присутність свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг ( п. 2.1.2 Договору).
		Облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт за обсягами наданих послуг та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння за проведеними розрахунками за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акта звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом (п. 2.1.6 Договору).
		Згідно з п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.
		Відповідно до п. 2.2.2 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента.
		Згідно з п. 2.2.4 договору у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг
		У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з документами для проведення звіряння та підписання акта. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (п. 2.2.5 Договору).
		Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.08.2019 по 30.06.2020 послуг не повідомляв, свого представника з документами для проведення звірки розрахунків та підписання акта не направляв. Тому, в силу положень п. 2.1.8 та п. 2.2.4 договору, позивач зазначає, що кількість та вартість наданих ПАТ "АК "Київводоканал" з 01.08.2019 по 30.06.2020 послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі вважаються безумовно погодженими споживачем та підлягають оплаті.
		При цьому позивач обґрунтовує свої вимоги такими доказами:
		- актами про зняття показань з лічильників (приладів обліку), які є первинними документами та підтверджують факт надання послуг та їх обсяги;
		- реєстром надходження грошових коштів від ЖБК "Моторист" за період з 01.08.2019 по 30.06.2020, який підтверджує часткову оплату;
		- довідкою AT "Банк Кредит Дніпро" №55/9-1007 від 31.07.2020 з Додатком №1 - реєстром платіжних повідомлень, що надсилались до банківської установи ЖБК "Моторист".
		Позивач у позовній заяві зазначає, що вказаними вище документами підтверджується надання абоненту послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.08.2019 по 30.06.2020 на суму 254.747,68 грн, з яких сплачено 20.000,00 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 235.185,91 грн (з урахуванням перерахунків розміром 438,23 грн) (розрахунок міститься у матеріалах справи).
		Посилаючись на вищевикладені обставини, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" зазначає, що виконує покладені на нього договором та чинним законодавством обов`язки сумлінно та належним чином, надаючи відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, натомість відповідач неналежно виконує покладені на нього обов`язки стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг, у зв`язку з чим просить стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Моторист" заборгованість за надання послуг постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі у розмірі 284.089,98 грн, з яких 235.185,91 грн основного боргу, 29.965,56 грн пені, 2.990,70 грн три відсотки річних, 4.188,51 грн інфляційні втрати та 11.759,30 грн штрафу.
		 
		Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
		За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (далі - Закон), сферу дії якого визначено статтею 2 Закону.
		Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону його дія поширюється на всі суб`єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.
		ПАТ "АК "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом). 
		На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 12.05.2010 №400.
		Відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10 "вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води".
		Таким чином позивач є виробником та постачальником, а відповідач - споживачем (згідно зі ст. 1 Закону споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно- гігієнічних, побутових та господарських потреб) послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення.
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що наданими до суду документами, зокрема актами про зняття показань з лічильників (приладів обліку), реєстром надходження грошових коштів від ЖБК "Моторист" за період з 01.08.2019 по 30.06.2020 та довідкою AT "Банк Кредит Дніпро" №55/9-1007 від 31.07.2020 з Додатком № 1 реєстром платіжних повідомлень, що надсилались до банківської установи ЖБК "Моторист", підтверджується надання споживачу послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.08.2019 по 30.06.2020 на суму 235.747,68 грн.
		У позовній заяві позивач зазначає, що за надання послуг з водопостачання та прийняття стічних вод через приєднані мережі відповідач сплатив 20.000,00 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 235.185,91 грн.
		Як зазначалось вище, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язків стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг, позивач просить суд стягнути з останнього інфляційні втрати у розмірі 4.188,51 грн, 3 % річних у розмірі 2.990,70 грн, пеню в розмірі 29.965,56 грн та штраф у розмірі 11.759, 30 грн.
		За приписами статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
		Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
		Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".
		Відповідно до частини першої статті 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від  02.10.2012 N5400-VI)  відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.  Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
		26.04.2014  набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 N1198-VII, яким, зокрема, внесено зміни до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
		Так, враховуючи внесені Законом України від 10.04.2014 N1198-VII зміни, стаття 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" встановлює, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.  Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.  Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
		Разом з тим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №279 від 10.08.2012 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення", яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017 включно, та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, № 307 від 22.03.2017 (чинна з 19.05.2017) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення визначено такою, що підлягає ліцензуванню.
		Статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 18.05.2017 N2047-VIII) передбачено, що питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.
		Згідно зі ст. 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 18.05.2017 р. N 2047-VIII) суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.
		Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190  (далі - Правила). Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими  виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1 Правил).
		Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
		Відповідно до пункту 3.13 Правил суб`єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.
		На підставі викладеного апеляційний суд встановив, що Житлово-будівельний кооператив "Моторист" не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення.
		Житлово-будівельний кооператив "Моторист" також не є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води, а укладений між сторонами договір не регулює відносини постачання питної води для виготовлення гарячої води.
		За приписами статей 509, 607 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
		Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку, що неможливість виконання зобов`язань за укладеним сторонами договором з боку Житлово-будівельного кооперативу "Моторист" полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договори на надання послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення, а також з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідних ліцензій, яких у ЖБК "Моторист" немає.
		При цьому ЖБК "Моторист"  не є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за такі комунальні послуги. Тобто у ЖБК "Моторист" відсутнє право виступати стороною в договорі. Саме ПАТ "АК "Київводоканал" як виконавець послуг зобов`язаний був укласти прямі договори із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами, які й повинні їх оплачувати.
		Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 10.01.2020 у справі № 910/17776/17, від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, від 16.04.2018 у справі №  910/1541/16, від 11.10.2019 у справі  № 910/3319/18.
		Відповідно до ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов`язаний: готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
		Отже, саме на виконавця послуг покладено обов`язок укладати зі споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг.
		Щодо тверджень апелянта про те, що відповідач на підставі Закону України "Про кооперацію" є власником будинку і відповідно споживачем послуг, апеляційний суд зазначає таке.
		Відповідно до ст. ст. 6, 19 Закону України "Про кооперацію" кооператив   є   первинною   ланкою   системи   кооперації  і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі  членства  для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Для досягнення мети своєї діяльності кооператив  набуває  та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є:    вступні, членські  та  цільові  внески  його  членів,  паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що  надходять  від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування,  благодійні внески, гранти, безоплатна  технічна  допомога  юридичних і фізичних осіб,  у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів,  виготовленої продукції,  доходів,  одержаних від її  реалізації  та  провадження  іншої  передбаченої  статутом діяльності,  а  також  іншого майна,  придбаного на підставах,  не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження  майном  кооперативу здійснюють   органи   управління   кооперативу  відповідно  до  їх компетенції, визначеної статутом кооперативу. Член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового,   дачного,  гаражного  чи  іншого відповідного кооперативу має право володіння,  користування,  а за згодою  кооперативу - і розпоряджання квартирою,  дачею,  гаражем, іншою будівлею,  спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.  У разі викупу квартири,  дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або  приміщення  член  житлово-будівельного,   дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого  відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності  на  таке  майно  у  члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
		Доказів того, що квартири перебувають у власності кооперативу, а не його мешканців, суду не надано, а тому колегія суддів не вбачає доказів того, що саме кооператив є власником будинку, який споживає послуги з водопостачання та водовідведення від позивача.
		Посилання ПрАТ "АК    "Київводоканал"    на те, що укладений сторонами договір є дійсним, у встановленому законодавством порядку недійсним не визнавався та підлягає виконанню сторонами, відхиляються апеляційним судом, зважаючи на положення  статті 607 ЦК України, у зв`язку з набранням чинності  Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".
		За таких обставин, виходячи з викладеного вище у сукупності, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
		 
		Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що судове рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
		Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня    2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
		У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
		Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. 
		Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
		Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 у справі №910/13149/20 залишити без задоволення.
		 
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 у справі №910/13149/20 залишити без змін.
		 
		3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13149/20.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		 
		Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
		 
		Повний текст постанови складений 19.01.2021.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            О.О. Євсіков 
		 
		Судді                                                                                С.В. Владимиренко
		 
		                                                                                В.А. Корсак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...