Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15749/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про комунальну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2021. Зареєстровано: 20.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2021.
Дата набрання законної сили: 28.04.2021
Результат оскарження 28.04.2021 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		20.01.2021Справа №  910/15749/20Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу 
		за позовом  Регіонального відділення Фонду державного майна  України по місту Києву
		до                 товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології монтажу"
		про               стягнення неустойки в розмірі 59 009,98 грн. та виселення 
		 
		Представники сторін: не викликались.
		ВСТАНОВИВ:
		Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології монтажу" про стягнення неустойки в розмірі 59 009,98 грн. та виселення.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.04.2014 №6798 припинив свою дію із закінченням строку на який його укладено.
		У зв`язку з незаконним використанням державного нерухомого майна позивач просить суд виселити товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології монтажу" з орендованого майна. Та, просить стягнути неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю в сумі 59 009,98 грн. за період з квітня 2016 року по липень 2020 року.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
		28.10.2020 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
		Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 16.11.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 74286688.
		25.11.2020 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову.
		04.12.2020 року до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив.
		Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
		Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
		З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. 
		Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 
		Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 
		Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. 
		Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		22.04.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології монтажу" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6798.
		Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину адміністративного корпусу автотранспортного цеху НАУ №01132330.1.КАТГНП539 за даними єдиного реєстру ( далі - майно) площею 89,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 1 на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету код ЄДРПОУ 01132330 (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.10.2013р. і становить 650000,00 грн. (без ПДВ).
		Відповідно до ч.1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
		Згідно з пунктом 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення майстерні по ремонту побутової техніки - 74,0 кв.м та офісу фірми - 15,0 кв.м.
		Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
		22.04.2014 року сторони підписали акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 1.
		Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 25.04.2014 р. по 22.04.2015 р. включно.
		28.02.2015 року між сторонами підписано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 1, відповідно до якого, орендар, згідно з договором оренди нерухомого майна №6798 від 22.04.2014 року повертає, а орендар приймає із користування нерухоме майно - загальною площею 52,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 1 та перебуває на балансі Національного авіаційного університету, код ЄДРПОУ 01132330.
		31.03.2015 року між сторонами укладено договір №6798/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №6798 від 22.04.2014р., відповідно до умов якого, зокрема, п.1.1 договору оренди №6798 від 22.04.2014р. викладено в наступній редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину адміністративного корпусу автотранспортного цеху НАУ №01132330.1.КАТГНП 539 за даними єдиного реєстру (далі - майно) площею 37,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 1 на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету код ЄДРПОУ 01132330 (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.10.2013р. і становить 270   224,69 грн. без ПДВ.
		Також, пункт 1.2 викладено в новій редакції: «майно передається в оренду з метою розміщення майстерні по ремонту побутової техніки - 37,00 кв.м».
		Пункт 3.1 викладено в наступній редакції: « орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2015 року 1   537,06 грн. 
		Орендна плата за перший місяць оренди березень 2015 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2015 року.
		Відповідно до п.4 договір №6798/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №6798 від 22.04.2014р., від 31.03.2015 року сторони домовились, що цей договір вступає в силу з 01 березня 2015 року і діє протягом всього строку дії договору оренди.
		Відповідно до листа про продовження терміну дії договору оренди №6798 від 22.04.2014р. (вих. №30-06/5225 від 21.05.20-15р) позивачем продовжено термін дії договору оренди на наступний термін (до 22.04.2016р.).
		Відповідно до п.10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
		Згідно з п.10.6.1 договору чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено.
		29.04.2016 року позивачем направлено відповідачу заяву про припинення договору оренди №6798 від 22.04.2014 вих. №30-06/4765 від 27.04.2016 року, в якій зазначено, що у зв`язку із закінченням 22.04.2016 строку дії договору оренди державного нерухомого майна за №6798 від 22.04.2014, керуючись ст. 764 ЦКУ, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.104. договору оренди, регіональне відділення ФДМУ по м. Києву, як орендодавець по договору, відмовляє у продовженні строку його дії та вважає цей договір припиненим. Звернено увагу, що майно вважається поверненим орендодавцю чи балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі.
		Також, у вищезазначеному листі повідомлено, що відповідно до акту обстеження від 05.04.2016 виявлено факт порушення істотних умов договору, що порушує п.5.1 договору №6798 від 22.04.2014.
		Вищезазначений лист направлений позивачем відповідачу 29.04.2016 року, що підтверджується списком згрупованих відправлень від 29.04.2016 року та фіскальним чеком Укрпошти.
		Так, в акті обстеження від 05.04.2016 встановлено, що державне нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 1 загальною площею 37,00 кв.м передавалось орендарю з метою розміщення майстерні по ремонту побутової техніки. Фактичним обстеженням державного нерухомого майна, встановлено, що орендована площа використовується під розміщення офісу.
		Оскільки, заява позивача про припинення чинності договору оренди у зв`язку із закінченням строку його дії була скерована відповідачу у встановлений термін, тому договір є припиненим.
		Таким чином, строк дії договору закінчився 22.04.2016 року.
		Відповідно до п.5.10 договору орендар зобов`язується: у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
		Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. 
		Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Відповідно до п.10.11 договору за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендарю неустойку у розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
		Листом вих. №30-05/4696 від 10.06.2020 року позивачем повідомлено відповідача про те, що станом на 08.05.2020 року нерухоме майно не повернуто з орендного користування за актом приймання-передачі (повернення) майна, заборгованість з неустойки становить 54   988,96 грн. 
		Також, листом-претензією №30-10/7752 від 10.09.2020 року позивач звернувся до відповідача в якому зазначено, що враховуючи ч.2 ст. 785 ЦК України та п.10.11 договору, у зв`язку з неповерненням товариством на підставі акта приймання-передачі орендованих приміщень після припинення договору оренди з відповідача підлягає стягненню неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю в сумі 59   009,98 грн. за період з квітня 2016 року по липень 2020 року.
		Акту повернення об`єкту оренди матеріали справи не містять.
		Враховуючи вищезазначене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 59   009,98 грн. за період з квітня 2016 року по липень 2020 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Оскільки, після закінчення дії договору оренди орендар не звільнив приміщення та не передав його по акту, тому вимога щодо виселення з державного нерухомого майна є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
		Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
		Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006  №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
		Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. 
		На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології монтажу" (03134, місто Київ, вулиця Симиренка, будинок 1, код ЄДРПОУ 38040406) до Державного бюджету України (одержувач: УК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк: Казначейство України (ЕАП), р/р UA718999980313050093000026011, КЕКД 22080200, призначення платежу - плата за користування майном бюджетних установ) неустойку в розмірі 59 009 (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ять) грн. 98 коп.
		3. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології монтажу" (03134, місто Київ, вулиця Симиренка, будинок 1, код ЄДРПОУ 38040406) з державного нерухомого майна - частини адміністративного корпусу автотранспортного цеху Національного авіаційного університету (НАУ) №01132330.1.КАТГНП 539 за даними єдиного реєстру (далі - майно) площею 37,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 1 на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету код ЄДРПОУ 01132330 (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.10.2013р. і становить 270   224,69 грн. без ПДВ.
		4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології монтажу" (03134, місто Київ, вулиця Симиренка, будинок 1, код ЄДРПОУ 38040406)  на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-Г; код ЄДРПОУ 19030825) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. 
		6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
		 
		Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                         С.М. Мудрий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...