Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/4847/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2021. Зареєстровано: 21.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2021.
Дата набрання законної сили: 12.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 січня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4847/20
		 
		Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду К.М. Притула, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про зобов`язання вчинити певні дії, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області виконати у повному обсязі зміст і вимоги судового рішення від 23 травня 2019 року по справі 340/1698/19 шляхом виключення з податкових обліків неналежної і недопустимої інформації віднесення ОСОБА_1 до категорії підприємств та відшкодувати понесені судові витрати.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що рішенням суду у справі 340/1698/19 встановлено, що статус позивача як фізичної особи - підприємця не доведено в судовому порядку, проте відповідачем на час подачі позову не виключено з обліку у контролюючому органі. 
		Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).
		У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог вказує, що підстави для виключення позивача з обліку у контролюючому органі відсутні, оскільки не проведено остаточний розрахунок, а рішення суду у справі лише скасувало вимогу про сплату боргу.
		Від позивача також надійшов відзив на позовну заяву, в якому підтримав позовні вимоги.
		Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.
		Рішенням суду від 23 травня 2019 року по справі 340/1698/19 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкової вимоги  задоволено, та вирішено визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області № Ф-95153-53У від 06.11.2018 про сплату боргу (недоїмки), якою ОСОБА_3 нарахований борг у розмірі 15819,54 грн.
		Вказаним рішенням зокрема встановлено, що відповідачем не доведений взагалі факт реєстрації позивача як фізичної особи підприємця, та знаходження його у цьому статусі на час нарахування суми єдиного внеску, визначеної в оскаржуваному рішенні.
		У відповідь на скаргу позивача до контролюючого органу було зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як ФОП з 01.01.1992 року. Вказані дані виникли в результаті злиття облікових даних ДПС та ПФУ. Згідно інтегрованої картки платника податків, ОСОБА_1 має заборгованості по сплаті ЄСВ 32 410,62 грн. Також вказано, що рішенням від від 23 травня 2019 року по справі 340/1698/19 суд не зобов`язував Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області вчиняти дії щодо зняття ОСОБА_1 з обліку ФОП (а.с.22-23).
		Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		Надаючи правову оцінну спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		У справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі.
		Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону № 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
		Згідно п. 9 розділу III Порядку формування та подання (страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у пункті 2 цього розділу, такі особи зобов`язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
		Відповідно до положень абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VІ зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема фізичних осіб - підприємців здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.
		Відповідно до порядку обліку платників податків і зборів від 09.12.2011 №1588 зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку:
		1) підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.
		Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою № 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою № 6-ОПП.
		Дані про зняття з обліку фізичної особи - підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку;
		2) фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку:
		3) внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі:
		визнання фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності - з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду;
		смерті фізичної особи, у тому числі оголошення такої особи померлою, що підтверджується свідоцтвом про смерть (витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інформацією органу державної реєстрації актів цивільного стану), а також визнання фізичної особи безвісно відсутньою, що підтверджується судовим рішенням;
		внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
		реєстрації припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі - з дати реєстрації;
		закінчення строку, на який було видано свідоцтво про реєстрацію чи інший документ (дозвіл, сертифікат тощо), - з дати закінчення такого строку;
		заборони судом фізичній особі провадити підприємницьку діяльність або незалежну професійну діяльність - з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду, якщо інше не визначене у рішенні суду;
		наявності обмежень права на провадження підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності, які встановлені законодавством, - з дати надходження відповідних документів до контролюючого органу за місцем обліку фізичної особи, якщо інше не встановлено законом чи рішенням суду;
		анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування.
		Виходячи з пояснень відповідача, ОСОБА_1 перебуває на обліку як ФОП з 01.01.1992 року, тобто до 1 липня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон № 755-IV), але не зверталася до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про неї до ЄДР відповідно до вимог цього Закону.
		У справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 1 січня 2017 р. по 2 квартал 2019 р. відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності. При цьому, як встановлено судом, позивач набула статусу суб`єкта підприємницької діяльності та отримала відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи до 1 липня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон № 755-IV), але не зверталася до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про неї до ЄДР відповідно до вимог цього Закону.
		Спір з аналогічними обставинами і правовідносинами був предметом розгляду у справі №260/81/19, яку було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		За результатами розгляду справи, Велика Палата ухвалила постанову від 01 липня 2020 року, у якій, здійснивши системне тлумачення норм права, сформулювала правовий висновок про те, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 1 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд. Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, запроваджені законами №2390-VI та №1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 1 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.
		Велика Палата Верховного Суду також підкреслила те, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.
		З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
		Таким чином, суд вважає, що статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Виключно фізична-особа підприємець, зареєстрована в установленому порядку, яка має право здійснювати підприємницьку діяльність і перебуває на загальній або спрощеній системі оподаткування, вважається платником єдиного внеску і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу (за умови, що така особа не є найманим працівником).
		Крім того слід зазначити, що рішенням суду від 23 травня 2019 року по справі 340/1698/19 зокрема встановлено, що відповідачем не доведений взагалі факт реєстрації позивача як фізичної особи підприємця, та знаходження його у цьому статусі на час нарахування суми єдиного внеску, визначеної в оскаржуваному рішенні.
		Судом здійснено роздруківку даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо встановлення факту реєстрації ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як фізичної особи-підприємця, проте вказані дані у реєстрі відсутні. 
		Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ч.5 ст. 78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зняття позивача з обліку контролюючого обліку фізичних осіб - підприємців з огляду на відсутність офіційного підтвердження в позивача статусу ФОП.
		Суд зазначає, що рішенням суду від 23 травня 2019 року по справі 340/1698/19 дійсно суд не зобов`язував Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області вчиняти дії щодо зняття ОСОБА_1 з обліку ФОП, не зважаючи на висновки, зазначені в описовій частині рішення, оскільки предметом спору у даній справі виступало скасування вимоги про сплату боргу.
		Відповідно до ч. 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		За наведених обставин суд дійшов висновку, що для належного захисту прав позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області зняти з обліку платників податку фізичну особу - підприємця  ОСОБА_2 .
		В задоволені решти позовних вимог слід відмовити.
		Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
		Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55 м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про скасування податкової вимоги  задовольнити частково.
		Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області зняти з обліку платників податку фізичну особу - підприємця  ОСОБА_2 .
		В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
		Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд. 
		 
		 
		 
		Суддя Кіровоградського 
		окружного адміністративного суду К.М. Притула

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...