Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/6364/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2021. Зареєстровано: 21.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2021.
Дата набрання законної сили: 28.07.2021
Результат оскарження 28.07.2021 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: 2/296/120/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 296/6364/20
		2/296/2202/20 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"18" грудня 2020 р.         м.Житомир
		 
		Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
		головуючого судді Сингаївського О.П.,
		за участі секретаря судового засідання Туровської К.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		28.07.2020 до Корольовського районного суду м. Житомира звернулась ОСОБА_1 із вказаним позовом, в якому з урахуванням вимог заяви про поновлення строку позовної давності від 12 листопада 2020 рок (а.с.84) просить: поновити їй строк позовної давності на подання позовної заяви; визнати недійсним кредитний договір про надання споживчого кредиту №44.29/24/06 від 11.10.2006, що укладений між нею та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», назву якого змінено на ПАТ «Кредитпромбанк»; визнати недійсним договір іпотеки (застави) №49.8/24/1264/06, що укладений 11.10.2006 між нею та ПАТ «Кредитпромбанк»; скасувати запис №5178246 про обтяження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 і внести дані в спеціальний розділ Державного Реєстру заборон та відчужень нерухомого майна; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер: 12060557 від 01.04.2014, щодо іпотекодавця ОСОБА_1 (державний реєстр іпотек, реєстраційний номер: 38779). 
		В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 11.10.2006 між ВАТ «Кредитпромбанк» та нею було укладено кредитний договір №44.29/24/06-Z, згідно якого банк відкрив ОСОБА_1 невідновлювану кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 500000,00 доларів США строком по 10.10.2013 включно на умовах сплати процентів за користування кредитом 13,75% річних. 
		В подальшому, 22.06.2007 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до вказаного кредитного договору, якою внесені зміни до договору, а саме зазначено, що банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 500000,00 доларів США. Банк зобов`язався надавати позичальнику кредит на рахунок кредитної лінії згідно з письмовими заявками позичальника. 
		Крім того, 10.10.2007 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, якою також були внесені зміни до договору, а саме: змінено п.3.1 договору, відповідно до якого після зміни позичальник зобов`язався починаючи з листопада 2008 року забезпечувати погашення кредиту у період з 01 по 10 число (включно) кожного календарного місяця. Згідно п.3.2 кредитного договору, позичальник також зобов`язався сплачувати нараховані проценти за користування кредитом до 11-го числа кожного календарного місяця включно, а також 10.10.2013 або в день повного дострокового погашення кредитів. 
		11.10.2006 між сторонами також було укладено договір іпотеки №49.8/24/1264/06, відповідно якого в забезпечення основного зобов`язання по кредиту надавалась квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 .
		Надалі, після заміни іпотеко-держателя, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. було посвідчено договір права відступлення права вимоги за борговим зобов`язанням по кредитному договору №44.29/24/06-Z, серія та номер 1134, виданий 20.05.2013, де після внесення запису до Державного реєстру заборон та відчужень іпотекодержателем став АТ «Дельта Банк». 
		В подальшому 01.04.2014, індексний номер: 12060578, приватним нотаріусом Ковальчуком С.П. без рішення суду про заміну сторони, на етапі виконавчого провадження, було внесено запис про обтяження зазначеного нерухомого майна і іпотекодержателем зареєстровано ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО».
		При підписанні Договорів кредитування, іпотеки, позивач вважає, що було порушено її права, оскільки кредитний договір за своїм змістом і текстом не відповідав законодавству України, інтересам та її волі, що підтверджується Дослідним висновком ТОВ «Смарт Фінексперт» №121415/18 від 12.11.2018.
		В процесі дії строку договору, ПАТ «Кредитпромбанк» звернулось до ОСОБА_1 з листом про дострокове повернення кредиту, тобто, не чекаючи закінчення строку дії договору. Крім того, ПАТ «Кредитпромбанк» зафіксувало заборгованість в судовому порядку та поступився правом вимоги боргу та заміни сторони у судовому порядку АТ «Дельта Банк».
		В подальшому, після процедури банкротства АТ «Дельта Банк», борг перейшов до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО», яка внесла до Державного Реєстру Іпотек та заборон певну інформацію про обтяження, порушивши процедуру оформлення іпотеки, як договору забезпечення основного зобов`язання, як сторона зобов`язання (іпотекодержатель), яке процесуально може відбуватися виключно в судовому порядку.
		Про порушення свого права щодо введення її в оману банком при отриманні кредиту, а саме щодо істотних умов кредитного договору, ціни та відсоткової ставки, ОСОБА_1 дізналась на консультації у фахівця в сфері економіки та права з приводу роз`яснень, що викладені у дослідному висновку. Інформація, надана банком при кладенні договору була неповною та недостатньою для здійснення ОСОБА_1 свідомого вибору. Кредитний договір розроблявся саме банком, тому відповідальність щодо його змісту, повністю покладається на ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО», як правонаступника банка.
		Ухвалою судді від 06.08.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
		08.10.2020 до суду від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» надійшов відзив на позовну заяву, в якому його представник просить відмовити у задоволені позову та застосувати строки позовної давності, при цьому не заперечуючи дослідний висновок ТОВ «Смарт Фінексперт» №121415/18 від 12.11.2018 по умовах споживчого кредиту №44.29/24/06 від 11.10.2006.
		26.10.2020 позивач надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.78).
		16.11.2020 від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач позов підтримує повністю з підстав викладених у ньому (а.с.85-92).
		30.11.2020 від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» до суду надійшло заперечення на відповідь позивача з вимогою застосування строку позовної давності та відмовою в задоволенні позову ОСОБА_1 . У судовому засіданні представник відповідача в режимі відеоконференції позовні вимоги не визнав повністю.
		Заслухавши пояснення сторони та дослідивши матеріали справи, суд задовольняє позов виходячи з наступного.
		Відповідно до ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. 
		В судовому засіданні встановлено, що 11.10.2006 між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №44.29/24/06-Z, згідно якого банк відкрив останній невідновлювану кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 500000,00 доларів США строком по 10.10.2013 включно на умовах сплати процентів за користування кредитом 13,75% річних. 
		В подальшому, 22.06.2007 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до вказаного кредитного договору, якою внесені зміни до договору, а саме зазначено, що банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 500000,00 доларів США. Банк зобов`язався надавати позичальнику кредит на рахунок кредитної лінії згідно з письмовими заявками позичальника.
		10.10.2007 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, якою також були внесені зміни до договору, а саме: змінено п.3.1 договору, відповідно до якого після зміни позичальник зобов`язався починаючи з листопада 2008 року забезпечувати погашення кредиту у період з 01 по 10 число (включно) кожного календарного місяця. Згідно п.3.2 кредитного договору, позичальник також зобов`язався сплачувати нараховані проценти за користування кредитом до 11-го числа кожного календарного місяця включно, а також 10.10.2013 або в день повного дострокового погашення кредитів. 
		11.10.2006 між сторонами також було укладено договір іпотеки №49.8/24/1264/06, відповідно якого в забезпечення основного зобов`язання по кредиту надавалась квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 .
		Надалі, після заміни іпотеко-держателя, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. було посвідчено договір права відступлення права вимоги за борговим зобов`язанням по кредитному договору №44.29/24/06-Z, серія та номер 1134, виданий 20.05.2013, де після внесення запису до Державного реєстру заборон та відчужень іпотекодержателем став АТ «Дельта Банк». 
		В подальшому 01.04.2014, індексний номер: 12060578, приватним нотаріусом Ковальчуком С.П. без рішення суду про заміну сторони, на етапі виконавчого провадження, було внесено запис про обтяження зазначеного нерухомого майна і іпотекодержателем зареєстровано ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО».
		В процесі дії строку договору, ПАТ «Кредитпромбанк» звернулось до ОСОБА_1 з листом про дострокове повернення кредиту, тобто, не чекаючи закінчення строку дії договору. Крім того, ПАТ «Кредитпромбанк» зафіксувало заборгованість в судовому порядку та поступився правом вимоги боргу та заміни сторони у судовому порядку АТ «Дельта Банк».
		Після процедури банкротства АТ «Дельта Банк», борг перейшов до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО», яка внесла до Державного Реєстру Іпотек та заборон певну інформацію про обтяження, порушивши процедуру оформлення іпотеки, як договору забезпечення основного зобов`язання, як сторона зобов`язання (іпотекодержатель), яке процесуально може відбуватися виключно в судовому порядку.
		Згідно рішення Конституційного суду від 10.11 2011 у справі №1-26/2011 за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення п.23 ст.1, аб.2 ч.4 п.2 ч.7 ст.11, ч.8 ст.18, ч.3 ст.22 ЗУ "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 N1023-XII) (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1991 року, N30, ст.379) з наступними змінами (далі - Закон) у взаємозв`язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції Украни при розгляді справ про визнання договорів кредитування, іпотеки, поруки недійсними визначена чітка позиція у вказаних правовідносинах. Дане конституційне тлумачення певних норм є обов`язковим при винесенні рішень судами всіх інстанцій з даних підстав.
		Конституційний суд звернув увагу, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй. В п.3.2 рішення Конституційного Суду України зазначається: «Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений п.3 ст.3 ЦК України. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності», «Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Крім цього споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (ч.1 ст.634 ЦК). 
		Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору». 
		Згідно роз`яснень Конституційного Суду України слід враховувати те, що банком не була надана повна та достовірна інформація щодо предмету кредитного договору, умов виконання договору та інші положення договору, які порушують права споживача. Не надана інформація Банком щодо умов виконання договору іпотеки та наслідків неналежного виконання та невиконання умов цього договору. Банком була порушена вимога внутрішньої інструкції, щодо необхідності укладання договору поруки, (договір поруки відсутній взагалі), а в даному випадку, можливо і залучення майнового поручителя за договором поруки та іпотеки. 
		Згідно вимог договорів споживчого кредитування істотними умовами визнаються ті умови, що визначаються законом та ті умови, які характерні до умов певних договорів даного типу. В даному договорі кредитування, що оспорюється позивачем, відсутні: ціна договору (загальна сума кредиту включаючи всі обов`язкові платежі), точний термін видачі кредиту (не встановлено момент нарахування комісії, що збільшує вартість послуги), не визначений термін виконання договору, графік погашення кредиту містить орієнтовний характер, не визначає точну суму нарахування відсотків за користування кредитом. Не визначений договором момент нарахування відсотків (з моменту нарахування на рахунок позичальника чи з моменту списання коштів з рахунку позичальника та нарахування їх на рахунок банку), процентна ставка, яка вказується в договорі як номінальна, не відповідає дійсності. А, ні в договорі, що оспорюється, а ні в інформаційному листі навіть не згадуються такі поняття, як номінальна процентна ставка, ефективна процентна ставка, ставка реального здорожчення кредиту та інші поняття та економічні терміни, які визначають показники, формули та інші чинники розрахунків по кредиту. Відсутні такі поняття ануітетна або класична схема погашення кредиту. 
		Стає очевидним, що при відсутності цих понять взагалі не можливо встановити порядок, формулу або рівняння, за якими відбувалось нарахування відсотків та інші показники розрахунків відсоткової ставки, порядку внесків до тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та загальну вартість кредиту. 
		Застосувавши певну схему нарахування відсотків банк мав додатковий прихований прибуток. При цьому можна стверджувати та вказувати на відсутність істотних умов договору, які визначаються договором та умовами, що характеризують істотні умови даного типу договорів. Всілякі можливі посилання банку на те, що тільки з 25.05.2007 інформування позичальника про тип, вид відсоткової ставки був обов`язковою умовою при оформленні кредиту є безпідставними (інформаційні листи та тексти договорів не включають інформацію про складові кредитної послуги) та не можуть розглядатися як поважні. Дана позиція банку не є коректною з підстав того, що дана норма є в Законі України «Про захист прав споживачів». 
		Банк мав чітко надати інформацію про умови кредитування та порядок нарахування відсотків, формулу або рівняння, за якими нараховуються відсотки, розкрити повністю всі складові здорожчення кредиту під розписку Позичальнику. Всі ці дії банк мав провести та під розписку позичальника зафіксувати факт надання подібної інформації, але не зробив цього, чим безсумнівно порушив ЗУ «Про захист прав споживачів» та п.2.1; 2.2; 2.3; 2.4 Постанови №168 НБУ від 10.05.2007. 
		Постанова НБУ теж не містить вичерпний перелік умов надання кредиту та нарахування відсотків, формула або рівняння нарахування відсотків, обрахунок потоків та інші числівні значення носять загальний характер, не відоброжає реальне «здорожчення» вартості кредиту. В жодному нормативному документі теж не визначені всі складові обрахунку відсоткової ставки, що є істотною умовою договору. Можна вказати, що а ні диспозитивні норми договору, а ні імперативні норми закону не регулюють порядок нарахування процентів за кредитним договором.
		Згідно п.14 Постанови №5 ВССУ від 30.03.2012, суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким в судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених ч.1 ст.215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (ст.536, 638, 1056-1 ЦК України ).
		Згідно дослідного висновку ТОВ «Смарт Фінексперт» №121415/18 від 12.11.2018 (а.с.20-26), по умовах вказаного споживчого кредиту , що оспорюється позивачем, порядок обрахунку банком ефективної процентної ставки та інших чинників, які складають прибуток банку (поняття це відсутнє в тексті договору) визначає внутрішню норму доходності інвестиційного проекту, але не затратну частину для позичальника, який не має ні якого відношення до норми прибутку банку. Банк може самостійно обраховувати свою норму прибутку. Поняття ефективна процентна ставка, номінальна процентна ставка, прості та складні проценти, IRR- рівняння обрахунку внутрішньої норми прибутковості підприємства не визначені на законодавчому рівні взагалі та розуміння цих понять передбачає не тільки фахові знання, а і науковий ступінь профільних знань в певних галузях науки, що повністю спростовує будь-які пояснення банку про роз`яснення позичальнику умов отримання кредиту та схему обрахунку відсотків за користування кредитом та інше.
		Позичальник отримував кредит не під виробничі потреби, не під бізнес-план, а на споживчі цілі.
		В постанові НБУ №168 від 10.05.2007 чітко вказується, що банки мають конкретно відображати графік погашення кредиту, оскільки тільки чіткий графік дозволяє визначити порядок розрахунків по кредитному зобов`язанню. Відсутність чіткого графіку погашення заборгованості свідчить про те, що банк приховував точні дані, які-б підтверджували наявність «прихованої» складової та точні розрахунки по кредиту.
		Згідно перерахунку та дослідного висновку стає очевидним, що при розрахунках відсоткової ставки при всіх «нульових комісіях», в формулі, яка використовується при розрахунках присутня математична складова, яка збільшує вартість кредиту на 0.85 %.
		Як вже зазначалось, а ні в інформаційних листах, а ні в тексті договору не ідеться про механізм нарахування відсотків та формули нарахування відсотків. В тексті договору взагалі відсутні поняття ануітетна або класична (диференційована) процентна ставка. Реальна відсоткова ставка складає 14,6%.
		Запропонована схема нарахування процентів банком не є формулою, а є математичним рівнянням, яке фіксує внутрішню норму доходності інвестування, а ні точну суму погашення споживчого кредиту, що є не одне і теж.
		Така правова позиція зазначена і в постанові ВСУ від 12.09.2012 №6-80цс12 у цивільній справі, предметом якої був спір про визнання частково недійсним кредитного договору у зв`язку з тим, що деякі його пункти є несправедливими й такими, що не відповідають вимогам ст.11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки плата за обслуговування кредиту є змінною величиною, яка розраховується за формулою. При розгляді цієї справи ВСУ зробив правовий висновок, згідно з яким за положеннями ч.5 ст.11, ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. 
		Аналіз указаних норм дав підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, за обслуговування кредиту та за дострокове погашення кредиту, якщо вони визначені формулою зі змінними величинами, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Оскільки за умовами спірного кредитного договору плата за обслуговування кредиту та за дострокове погашення кредиту не є конкретною сумою, а формулою зі змінними величинами, така умова суперечить як ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», так і затвердженому сторонами графіку платежів, за яким боржник повинен сплачувати щомісяця фіксовану суму, де розмір щомісячної плати за обслуговування кредиту на весь період дії договору дорівнює нулю.
		В даному конкретному випадку банк навіть не згадує у тексті договору про застосування певного рівняння для обрахунку відсотків за користування кредитом. Окрім того, нарахування відсотків у певні проміжки часу теж призводить до здороження загальної вартості фінансової послуги. 
		Відсутність в договорі певних застережень або умов нарахування відсотків за користування кредитом є введення позичальника в оману та при відсутності (умовно) умислу з боку банку на вчинення певних дій, підтверджує наявність факту відсутності певних істотних умов договору або таких умов договору, зміст яких не можна визначити, виходячи з норм законодавства або інших нормативних документів, тих умов договору, які є обов`язковими для договорів даного типу. Інформаційний лист банку не є нормативним документом, розробленим НБУ та таким, що відповідав би певним нормам Постанови НБУ №168 від 10.05.2007 та ЗУ «Про захист прав споживачів». З огляду на дослідний висновок можна стверджувати, що розрахунки за споживчим кредитом взагалі не можливі без спеціальних знань та користування спеціальною розрахунковою технікою. 
		Підписом позивача було підтверджено ознайомлення лише з тією інформацією, котру надав йому відповідач (Банк), а вона, як вбачається з матеріалів справи, була неповною та недостатньою для здійснення свідомого вибору.
		Враховуючи, що кредитний договір розроблявся саме відповідачем, відповідальність щодо його змісту повністю покладається на відповідача.
		Оскільки всі вказані розбіжності у розрахунках здійснені виключно на користь відповідача, аналізуючи всі інші наявні факти у позовній заяві та дослідницькому висновку у сукупності щодо підписання оскаржуваного кредитного договору, було здійснено позивачем під впливом обману з боку відповідача. Мотивом обману, в даному випадку було отримання відповідачем прихованого додаткового прибутку. 
		Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. 
		Статтею 229 ЦК України передбачено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У вказаній статті закладено правові засади визнання недійсним правочину в якому має місце невідповідність між внутрішньою волею сторони правочину і її зовнішнім волевиявленням, спричинена не внутрішнім його психічним чи фізичним станом, а хибним (помилковим) сприйняттям обставин, обумовленим їх властивостями. Розкривається також зміст помилки, яка може призвести до недійсності правочину. 
		Адже, при укладанні вказаних правочинів, що оспорюється позивачем, мала місце помилка в сприйнятті якості та властивості предмету кредитування. При визнанні договору кредитування недійсним, як основного зобов`язання, визнаються недійсними і договори забезпечення цього зобов`язання. Не підлягає забезпеченню недійсне зобов`язання.
		Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувані договори мають бути визнані недійсними і як наслідок, скасований запис про обтяження нерухомого майна, внесені дані до Державного Реєстру заборон та відчужень нерухомого майна, скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень щодо іпотекодавця ОСОБА_1 . 
		 
		Також, ОСОБА_1 має бути поновлений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки відповідно до ст.261 ЦПК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.
		Про порушення свого права, щодо введення ОСОБА_1 в оману банком при отриманні кредиту, а саме щодо істотних умов кредитного договору, ціни та відсоткової ставки, ОСОБА_1 дізналась на консультації у фахівця в сфері економіки та права з приводу роз`яснень, що викладені у дослідному висновку ТОВ «Смарт Фінексперт» №121415/18 від 12.11.2018. Фахівцями було роз`яснено, що при отриманні кредиту ОСОБА_1 була введена в оману банком щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки. ОСОБА_1 не має юридичної освіти і не являється фахівцем у банківській сфері, а провести розрахунки за отриманим споживчим кредитом не можливо без спеціальних знань та користування спеціальною розрахунковою технікою. 
		Отже, час отримання ОСОБА_1 дослідного висновку і є моментом, коли остання дізналась, що оскаржуваним договором порушені її права, зокрема в частині інформації відносно ціни та відсоткової ставки по кредиту, тобто 12.11.2018.
		Відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету України судовий збір у сумі 2522,40 грн. (840,80х3).
		На підставі викладеного та керуючись ст.10, 11, 12, 81, 141, 258, 263, 265 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити. 
		Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності на подання позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» про визнання недійсним кредитного та іпотечного договорів і скасування обтяжень.
		Визнати недійсним кредитний договір про надання споживчого кредиту №44.29/24/06 від 11.10.2006, що укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», назву якого змінено на ПАТ «Кредитпромбанк» (ФГВФО, ПАТ «Кредитпромбанк» та AT «Дельта Банк», до якого перейшли права за кредитною заборгованістю ліквідовані, згідно офіційних даних на сайті ФГФВО, на даний час правонаступником вказаних юридичних осіб є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО»).
		Визнати недійсним договір іпотеки (застави) №49.8/24/1264/06, що укладений 11.10.2006 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ПАТ «Кредитпромбанк», назву якого змінено на ПАТ «Кредитпромбанк» (ФГВФО, ПАТ «Кредитпромбанк» та AT «Дельта Банк», до якого перейшли права за кредитною заборгованістю ліквідовані, згідно офіційних даних на сайті ФГФВО, на даний час правонаступником вказаних юридичних осіб є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО») та скасувати запис №5178246 про обтяження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 і внести дані в спеціальний розділ Державного Реєстру заборон та відчужень нерухомого майна, а також, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер: 12060557 від 01.04.2014, щодо іпотекодавця ОСОБА_1 (державний реєстр іпотек, реєстраційний номер: 38779). 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» (код ЄРДПОУ 39761587, місцезнаходження  01054, м.Київ, вул.Ярославів Вал, 13/2, літ «Б») в дохід державного бюджету України 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять два) грн. 40 коп. судового збору.
		Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд протягом місяця з дня його проголошення.
		 
		 
		   Суддя О. П. Сингаївський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...