Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 587/1362/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2021.
Дата набрання законної сили: 18.01.2021
Номер судового провадження: 61-2543ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		                                      
		18 січня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 587/1362/19
		провадження № 61-2543св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., 
		 
		учасники справи: 
		скаржник - ОСОБА_1 ,
		особа, дії, рішення якої оскаржуються - приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Мукорез Олександр Леонідович,
		стягувач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 27 вересня 2019 року в складі судді Черних О. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 09 січня 2020 року в складі колегії суддів: 
		Орлова І. В., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У липні 2019 року  ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О. Л.
		 
		Скарга мотивована тим, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О. Л. перебуває виконавче провадження 
		№ 52424828 з примусового виконання виконавчого листа від 17 листопада 
		2014 року, виданого Сумським районним судом Сумської області в справі 
		№ 587/114/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») заборгованості за кредитним договором в розмірі  6 011 157,50 грн. 
		 
		Звертала увагу на те, що 07 червня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Мукорез О. Л. виніс постанову про опис та арешт майна - земельної ділянки, площею 0,045 га, що розташована за адресою: 
		АДРЕСА_1 , на якій розташований об`єкт незвершеного будівництва, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Рентал Бізнес» (далі - ТОВ Рентал Бізнес).
		 
		Не погоджуючись з зазначеною вище постановою, 18 червня 2019 року 
		ОСОБА_1 звернулась до приватного виконався із заявою про скасування цього документа, а також заявила приватному виконавцю відвід. 
		 
		Стверджувала, що 27 червня 2019 року заявник отримала копію постанови приватного виконавця від 25 червня 2019 року про відмову у відводі. Вважала, що постанови від 07 та 25 червня 2019 року є незаконними, оскільки приватний виконавець є заінтересованою особою, яка діє в інтересах ТОВ «Рентал Бізнес». На думку з ОСОБА_1 , доцільність звернення стягнення на земельну ділянку, на який розташований об`єкт незавершеного будівництва, відсутня.
		 
		Посилаючись на наведене, просила визнати незаконними дії приватного виконавця, вчинені ним під час виконання виконавчого провадження № 52424828; визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця від 07 червня 2019 року про опис та арешт майна боржника; визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця від 25 червня 2019 року про відмову у відводі, здійснивши відвід приватного виконавця Мукореза О. Л. у виконавчому провадженні № 52424828; скасувати наданий ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 18 червня 2019 року (справа № 587/114/13) дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,0450 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить 
		ОСОБА_1 .
		 
		Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 27 вересня 2019 року в  задоволенні скарги відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення виконавчих дій щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, приватний виконавець діяв в межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для скасування постанови приватного виконавця від 07 червня 2019 року про опис та арешт майна відсутні. 
		 
		Судом першої інстанції також не встановлено підстав для відводу приватного виконавця Мукореза О. Л., оскільки скаржником не доведена передбачена законом неможливість примусового виконання рішення зазначеним приватним виконавцем.
		 
		Постановою Сумського апеляційного суду від 09 січня 2020 рокуапеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Залишаючи без змін судове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з викладеним в ухвалі висновком щодо відсутності правових підстав для задоволення скарги  ОСОБА_1 , оскільки законом не передбачено обов`язку приватного виконавця повідомляти сторони виконавчого провадження про дату та час дій з опису майна боржника. Присутність боржника при вчиненні дій з опису та арешту майна також не є обов`язковою. 
		 
		Доводи ОСОБА_1 про незаконність винесення постанови про опис та арешт майна, а також про фіктивність вказаних виконавчих дій, відхиленні апеляційним судом за недоведеністю. 
		 
		Заявлений ОСОБА_1 відвід приватному виконавцю суд апеляційної інстанції визнав невмотивованим і таким, що ґрунтується лише на суб`єктивних судженнях скаржника. Підстави для скасування постанови приватного виконавця 
		від 25 червня 2019 року, на думку колегії суддів, також відсутні. 
		 
		Апеляційним судом також зазначено, що видача у січні 2017 року, тобто до того часу, як Мукорез О. Л. з 10 квітня 2019 року прийняв виконавче провадження до свого провадження, директором ТОВ «Рентал Бізнес» на ім`я останнього нотаріальної довіреності на представництво інтересів товариства, яке не є стороною у виконавчому провадженні № 52424828, не засвідчує неможливість примусового виконання рішення приватним виконавцем Мукорезом О. Л. у розумінні вимог частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
		 
		У лютому 2020 року  ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 27 вересня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду 
		від 09 січня 2020 року, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. 
		 
		Зазначає, що судами не враховано, що опис та арешт земельної ділянки здійснено приватним виконавцем в порушенням вимог статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки на спірній земельній ділянки розташований житловий будинок, який належить ТОВ «Рентал Бізнес», яке не є стороною виконавчого провадження. При цьому земельна ділянка та житловий будинок є єдиним неподільним предметом іпотеки за договором іпотеки від 26 червня 
		2008 року. Таким чином, на думку заявника, ТОВ «Рентал Бізнес», набувши право власності на житловий будинок, за положеннями земельного законодавства набуло право власності на земельну ділянку, на якій цей будинок розташований. Разом з тим, з невідомих причин товариство не оформило право власності на земельну ділянку, а намагається незаконного відчужити її з електронних торгів в межах виконавчого провадження, в якому ТОВ «Рентал Бізнес» не є стороною.
		 
		Також, заявник звертала увагу на те, що суди не надали належної правової оцінки її доводам щодо наявності правових підстав для відводу приватного виконавця через очевидну заінтересованість приватного виконавця в продажі спірної земельної ділянки, оскільки під час судового розгляду справи за позовом банку, правонаступником якого є ТОВ «Рентал Бізнес», про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, Мукорез О. Л. представляв інтереси товариства за довіреністю. При цьому, як приватний виконавець, орендує приміщення для здійснення своєї професійної діяльності в будівлі, яка належить ТОВ «Рентал Бізнес», що свідчить про реальний або потенційний конфлікт інтересів.
		Вважає, що судами не враховано положення статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якої звернення стягнення на земельну ділянку можливе тільки в тому разі, коли земельна ділянка відокремлена від будинку, іншого приміщення, що належить боржнику.
		 
		У березні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Мукорез О. М. засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає про безпідставність її доводів та правильність висновків судів щодо відсутності правових підстав для задоволення скарги останньої.
		 
		Вказує, що доводи касаційної скарги зводяться до оцінки законності набуття та реалізації ТОВ «Рентал Бізнес», права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований на спірній земельній ділянці, а також кредитних правовідносин між заявником та ТОВ «Рентал Бізнес», які не мають жодного відношення до виконавчого провадження в межах якого здійснено оспорюваний заявником опис та арешт нерухомого майна.
		 
		Звертає увагу на те, що 14 лютого 2020 року виконавче провадження № 52424828 за заявою стягувача передано на виконання іншому приватному виконавцю, а тому приватний виконавець Мукорез О. Л. не може бути зобов`язаний вчиняти будь-які дії щодо виконавчого провадження.
		 
		Стверджує, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушень під час винесення постанови про опис та арешт спірної земельної ділянки, як і не доведено наявності правових підстав для відводу приватного виконавця. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 27 вересня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 09 січня 2020 року, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та надано строк на подачу відзиву.
		 
		 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
		 
		Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону
		№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 27 вересня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 09 січня 2020 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції чинній на час їх подання, тобто до 08 лютого 2020 року.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційних скарг, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційних скарг, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані заявниками судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм процесуального права.
		Фактичні обставини справи
		 
		Судами встановлено, що 17 листопада 2014 року Сумським районним судом Сумської області видано виконавчий лист № 587/114/13 за яким було відкрите виконавче провадження № 52424828 про стягнення з ОСОБА_1 на користь 
		ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 011 157,50 грн. 
		 
		10 квітня 2019 року зазначене вище виконавче провадження прийнято до виконання приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Мукорезом О. Л.
		 
		07 червня 2019 року приватним виконавцем за відсутністю боржника і стягувача винесено постанову про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано і накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0450 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: 
		АДРЕСА_1 . У тексті постанови зазначено про знаходження на земельній ділянці об`єкту незавершеного будівництва, а також те, що про існування комунікацій не відомо. Постанову підписано двома понятими, а також відповідальним зберігачем ОСОБА_3 
		 
		25 червня 2019 року приватний виконавець Мукорез О. Л. виніс постанову, якою відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 18 червня 2019 року про відвід приватного виконавця за безпідставністю.
		 
		Згідно з витягом з державного земельного кадастру власником спірної земельної ділянки на підставі державного акта від 30 серпня 2002 року є ОСОБА_1 .
		 
		Право власності на незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 
		83 %, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «Рентал Бізнес», керівником та засновником якого є 
		ОСОБА_3 
		 
		03 січня 2017 року директором ТОВ «Рентал Бізнес» ОСОБА_3 на ім`я 
		Мукореза О. Л. видавалася нотаріальна довіреність на представництво інтересів товариства, на термін до 31 грудня 2017 року.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції Українипередбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», тут і надалі в редакції чинній на час вчинення виконавчих дій, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		Заходами примусового виконання рішень, є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; ) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження»).
		 
		Відповідно до частин першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»  виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		 
		Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»  виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
		За змістом частин першої-четвертої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
		 
		Відповідно до змісту частини п`ятої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець, приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо: 1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов`язані з ним особи. Пов`язаними особами у розумінні цього Закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи; виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб. Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов`язаними; 2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем; 3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів.
		 
		У разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, виконавець зобов`язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача. З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження. Питання про відвід приватному виконавцю, який не заявив самовідвід, вирішується самим приватним виконавцем у строк до п`яти робочих днів після надходження заяви про відвід. У випадку самовідводу приватного виконавця він зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу або передати його за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби. Постанова приватного виконавця про самовідвід або про відмову у відводі може бути оскаржена стягувачем, боржником або їхніми представниками до суду (частини перша, третя статті 23 Закону України «Про виконавче провадження»).
		 
		Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О. М. в частині вимог про визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця від 07 червня 
		2019 року про опис та арешт майна боржника, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що приватний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень, а обов`язок виконавця повідомити сторони виконавчого провадження про вчинення виконавчих дій з опису та арешту майна боржника не передбачено імперативними нормами спеціального закону. При цьому, приписи Закону України «Про виконавче провадження», які зобов`язують виконавця надати сторонам виконавчого провадження копію постанови про опис та арешт майна, дотримані приватним виконавцем Мукорезом О. Л.
		 
		Касаційна скарга не містить доводів, на які посилалась скаржник як на підставу скасування постанови про опис та арешт майна боржника, звертаючись до суду зі скаргою, натомість містить доводи щодо стану та ціни об`єкту нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці. Зазначені вище доводи відхиляються Верховним Судом, оскільки заявник не є власником нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці, при цьому таке майно не є предметом виконавчого провадження в межах якого винесено оспорювану постанову.
		 
		Передача земельної ділянки на відповідальне зберігання директору ТОВ «Рентал Бізнес» до порушення прав ОСОБА_1 у виконавчому провадженні не призвела, а тому такі доводи касаційної скарги також підлягають відхиленню.
		 
		Верховний Суд також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця від 25 червня 2019 року про відмову у відводі та здійснення відводу приватного виконавця Мукореза О. Л. у виконавчому провадженні № 52424828, оскільки спеціальний закон містить виключний перелік підстав для відводу виконавця, жодна з яких не підтверджена заявником належними та допустимими доказами. 
		 
		Посилання заявника на те, що під час судового розгляду справи за позовом банку, правонаступником якого є ТОВ «Рентал Бізнес», про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, Мукорез О. Л. представляв інтереси товариства за довіреністю та орендує приміщення для здійснення своєї професійної діяльності в будівлі, яка належить ТОВ «Рентал Бізнес», є безпідставними, оскільки не свідчать про реальний або потенційний конфлікт інтересів.
		Правильними є також висновки судів попередніх інстанції щодо відсутності правових підстав для скасування дозволу на звернення стягнення на спірну земельну ділянку, наданого ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 18 червня 2019 року в справі № 587/114/13. У разі непогодження заявника із задоволенням судами подання приватного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на спірну земельну ділянку, зазначена вище ухвала може бути оскаржена заявником в порядку, передбаченому ЦПК України. 
		 
		Твердження заявника про те, що судами не враховано положення статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якої звернення стягнення на земельну ділянку можливе тільки в тому разі, коли земельна ділянка відокремлена від будинку, іншого приміщення, що належить боржнику, не заслуговують на увагу, оскільки ухвала Сумського районного суду Сумської області від 18 червня
		2019 року заявником не оскаржувалась, при цьому іпотекоджержатель не заперечував проти вчинення таких виконавчих дій.
		 
		Не заслуговують на увагу також посилання заявника на обставини виникнення правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Рентал Бізнес», оскільки останнє не є стороною виконавчого провадження в межах якого приватним виконавцем здійснювались оскаржувані виконавчі дії, при цьому цим правовідносинам не надавалась оцінка в межах розгляду цієї справи. 
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
		 
		При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 27 вересня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 09 січня 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков       О. В. Ступак       Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...